
Розділ 16
464
фії, Європейського Союзу та інші посібники. Без сумніву, гарним
подарунком є і ця книжка.
2. Участь у новорічній корпоративній вечірці. Вважайте її сво-
їм візитом ввічливості. Ставтеся до нього як до частини виробничо-
го процесу, зокрема у тому випадку, коли на цей корпораитив вам
не хочеться йти. На вечірці слід побути хоч трішки. На ній будуть
присутні більшість співробітників та керівництво компанії. Ваша
відсутність буде помічена. І, як співалося колись: «Ничто на земле
не проходит бесследно!».
Якщо вечірка для вас не цікава, — все ж таки спробуйте вича-
вити з неї максимум вигоди. Поспілкуйтеся з тими співробітниками
фірми, з якими не пересікаєтесь під час роботи. Якщо до вечірки
будете ставитися як до частини виробничого процесу, то вам про-
стіше буде контролювати себе і стримуватися від вживання над-
мірної дози алкоголю.
3. Святкова відпустка. З’явилася тенденція брати декілька
днів відпустки за свій рахунок. У поєднанні з святковими та ви-
хідними днями утворюється період достатньої тривалості для ви-
рішення особистих завдань і відпочинку. Чим раніше ви обгово-
рите зі своїм начальством питання своєї зимової відпустки, – тим
більше шансів на те, що питання буде вирішене на вашу користь.
Якщо шефу повідомите завчасно, то вам простіше буде скоригу-
вати з ним ваш подальший робочий графік. Завчасне вирішення
питання допоможе уникнути ситуації, коли приходите з питанням
про відпустку, а тут начальство розпочинає важливий проект і ке-
рівництву потрібні працівники. Може бути й таке, що прудкіші
співробітники домовилися з начальством про свої відпустки, хоч
підстав для відпустки у них було менше, ніж у вас. Начальство, з
огляду на обставини, вже не зможе надати вам короткотермінову
відпустку і ви змушені будете працювати за себе та ще й «за того
парня».
4. Один в полі — воїн. Це ситуація коли у святкові дні на робо-
чих місцях знаходяться, так би мовити, чергові працівники ком-
панії. У цей час роботи практично може і не бути.
За радянських часів, коли частина солдат йшли «в увольни-
тельную», існувало гасло: «Кому удовольствие, а кому — продо-
вольствие». Гасло означало, що солдати, які пішли у місто, хар-
чуються там за свої гроші, або ж ходять голодні. Ті ж солдати, які