Горлач М.І., Кремень В.Г. Політологія: наука про політику

Подождите немного. Документ загружается.

721

та ініціатив. Активне співробітництво України з міжнародними

організаціями різного рівня сприяє широкому її включенню в

міжнародне життя, допомагає усвідомлювати основні тенденції

сучасної епохи і відповідно реагувати на зміни, що відбуваються.

За допомогою участі різних міжнародних організацій Україна

здобуває необхідний їй досвід міжнародних контактів, встанов-

лює тісні зв’язки з різними країнами і регіонами.

4. Л

ЮДСТВО ПЕРЕД ГЛОБАЛЬНИМИ ПРОБЛЕМАМИ

Глобальні проблеми сучасності

Що таке глобальні проблеми? Глобальні проблеми — це

проблеми, які стосуються життєвих інтересів всього людства,

всіх народів, країн, континентів, всіх соціальних сил і класів, а в

перспективі й майбутнього всього людства; це проблеми, що на-

справді набувають всесвітнього характеру, тобто виявляються

як об’єктивний фактор розвитку суспільства в усіх основних ре-

гіонах; це проблеми, невирішення яких створює загрозу для май-

бутнього людства і які мають бути вирішені, щоб забезпечити

дальший прогрес суспільства. Це проблеми природонаукового,

науково-технічного, соціально-політичного характеру, що вима-

гають вирішення, об’єднаних зусиль всього людства, що немож-

ливо розв’язати тільки в місцевому або регіональному масштабі.

Глобальні проблеми — результат тривалого історичного роз-

витку антагоністичного суспільства; не досить раціональне і ефе-

ктивне використання природних ресурсів і досягнень науки і

техніки державами; суперечливість процесів взаємодії людини,

суспільства і природи. Глобальні проблеми — закономірний на-

слідок, результат всієї сучасної глобальної ситуації, що склалася

на планеті Земля в кінці XX століття. Для правильного розуміння

походження, суттєвості та можливості їх вирішення необхідно

бачити в них результат попереднього всесвітньо-історичного

процесу, в усій його об’єктивній суперечливості. Сучасне стано-

вище світу відрізняють: убогість більшості населення, напівголо-

дне існування значної частини людей, які живуть на планеті, гос-

тра недостатність охорони здоров’я і масова передчасна

смертність (особливо серед дітей), величезні масштаби непись-

менності, взагалі, відносно низька фізична, соціально-побутова та

інтелектуальна культура більшості людей; стихійна урбанізація,

протиприродне скупчення гігантських мас у великих містах, з

722

одного боку, і деградація сіл, з іншого; в обох випадках це вкрай

негативні наслідки для економіки, культури, екології, соціальної

психології людей; зростаючі масштаби антигромадських явищ

(поведінка людей, що відхиляється від норми, включаючи нарко-

манію, корупцію, незаконний перерозподіл благ — тіньова еко-

номіка, злочинність та ін.).

Глобальні проблеми поділяються на три групи: перша — ін-

тернаціональні, світові проблеми, зв’язані зі сферою міжнарод-

них відносин, відображають притаманні їй суперечності і

об’єктивні необхідні перетворення; друга — глобальні проблеми

взаємовідносин особи та суспільства і треті — глобальні про-

блеми в сфері взаємодії людини і природи. Соціальний прогрес в

розвитку дедалі більше втягується, з одного боку, в процеси зага-

льносвітового, глобального масштабу і характеру, а з іншого, —

прокладає нові соціальні маршрути, що ведуть в майбутнє в умо-

вах глобальних загроз, і робить нові шляхи і способи їх вирішен-

ня і усунення.

Перша група глобальних проблем охоплює, насамперед, про-

блеми збереження миру і припинення гонки озброєнь, відвернення

термоядерної війни, збереження світової цивілізації. Прогрес

людства безпосередньо зв’язаний з науково-технічною революці-

єю, з якісним стрибком в продуктивних силах людства, але й з

якісним стрибком у засобах руйнування, у військовій справі, що

вперше в історії наділила людину реальною можливістю знищити

всіх живих на Землі.

В світі нагромаджені засоби масового знищення, достатні для

багаторазового знищення всього живого на планеті. Підрахунки

експертів ООН показують, що в світі ядерної зброї на «мільйон

Хіросим», що навіть вибух 100 невеликих ядерних бомб (потуж-

ністю від 5 до 50 кілотонн) приведе до знищення всього живого

на просторій території планети. Ядерний же залп тільки одного

американського підводного човна «Трайдіт» (24 потужні ракети з

ядерним зарядом) може привести до різкого зниження темпера-

тури на всій Землі, до настання абсолютної темряви тощо. Світо-

ва війна може привести до загибелі світової цивілізації. Який

може бути для людини вибір між життям і смертю? Звідси єди-

ний реальний шлях — загальне і повне роззброєння, формування

у всіх людей планети такого політичного мислення, що відобра-

жало б принципи гуманізму, рівності та соціальної справедливос-

ті і було б здатне розірвати безповоротно з думкою та дією, що

століттями будувалися на прийнятності, допустимості війн і

збройних конфліктів. Реальності сучасності та перспективи на

723

майбутнє очевидні: Україна, Росія, Казахстан і всі держави Спів-

дружності та США є природною частиною європейської міжна-

родно-політичної структури. I їх участь в її еволюції не тільки

виправдана, але й історично зумовлена. Адже Україна, Білорусія

і Росія є буфером між Західною Європою і Азією. Ще в 80-х —

на початку 90-х років XX ст. розгорнулося критичне переосмис-

лювання уявлень про військове протистояння в Європі, про мас-

штаби зовнішньої загрози, про значення силового фактора в змі-

цненні безпеки. У підсумку прийняті рішення, що дозволили

вивести відносини між Сходом і Заходом з порочного кола

«дії — протидії». Філософія концепції «загальноєвропейського

дому» виключає імовірність збройного зіткнення, виключає саму

можливість застосування сили або загрози силою, і, насамперед,

військової — союзу проти союзу, всередині союзів, де б не було.

На зміну доктрині стримування допускається доктрина стрима-

ності. I це не гра понять, а логіка європейського розвитку, що ди-

ктується самим життям. Україна, Росія, Білорусія, Казахстан ви-

ступають за без’ядерний світ, за ліквідацію всякої ядерної зброї і

в Європі, і в усьому світі, за повну ліквідацію хімічних озброєнь і

знищення назавжди виробничої бази зі створення хімічної зброї,

за радикальне скорочення звичайних озброєнь і збройних сил до ро-

зумної оборонної достатності, за повне виведення всіх іноземних

військ з території інших країн, категорично проти створення якої б

не було космічної зброї, за ліквідацію військових блоків. В сучасних

умовах найширшої коаліції всіх соціальних сил і суспільних рухів,

зацікавлених у соціальному прогресі, вимагається вирішення глоба-

льних проблем цивілізації. Створюються умови і передумови для

співробітництва всіх соціальних і суспільних рухів.

Вирішення глобальних проблем не віддаляє, а, навпаки, на-

ближує соціальне оновлення суспільства — така діалектика соці-

ального прогресу. I, звичайно ж, не може відкладатися вирішення

пріоритетних глобальних проблем до тієї пори, доки на планеті

не запанує солідарність і планомірний, свідомий розвиток суспі-

льства. Та й сама природа не може чекати вирішення екологічних

та інших проблем, зв’язаних з катастрофічним за своїми наслід-

ками вторгненням людини в біосферу, забрудненням навколиш-

нього природного середовища, розкраданням природних багатств

і ресурсів тощо. Якщо відкладати вирішення глобальних проблем

на далі, то може трапитись так, що прийде час, коли нічого і ні-

кому буде вирішувати. Ось чому нові умови, що складаються,

дадуть можливість почати вирішення основних глобальних про-

блем поетапно. Вирішення всіх глобальних проблем і за характе-

724

ром, і за суттю не виходить за межі загальнодемократичних ви-

мог широких верств населення.

Друга група — проблеми, зв’язані з взаємостосунками людини

і суспільства (проблема зростання населення та ін.). Населення

світу, за даними ООН, до 2000 року збільшилось наполовину і

становило на початку XXI століття, незважаючи на зменшення

темпів приросту, 6,5 млрд жителів, 90 % з них живе в країнах, що

розвиваються. Практично, за чверть століття населення планети

зросте на стільки ж, на скільки зросло за перші 1950 років н. е.,

але зростання народонаселення навряд чи зуміє розвиватися тем-

пами, необхідними не тільки для подолання розриву між потре-

бами і фактичним його споживанням (насамперед, в країнах, що

визволились). За даними ООН, дефіцит білка, наприклад, стано-

вив до 2000 року приблизно 20 млн тонн, а на початку XXI сто-

ліття недоїдання, голод обходитися людству щорічно в таку ж кі-

лькість жертв, в скільки обійшлася Друга світова війна, що

тривала п’ять років (тобто 20 млн жителів).

Третя група — проблеми, зв’язані зі взаємовідносинами люди-

ни і природи (енергетична, сировинна, продовольча, охорона на-

вколишнього середовища та ін.). Проблеми, зв’язані з взаємодією

людини і середовища проживання, суспільства і природи — зага-

льнолюдські. В одному з документів ООН говориться, що

«в історії людства виникає криза всесвітнього масштабу — криза

навколишнього середовища. Стає очевидним, що при розвитку

існуючих тенденцій, життя на Землі поставлене під загрозу».

Ось дані. Загальний обсяг забруднених відходів виробництва в

другій половині 80-х років становив більш аніж 65 млн тонн. на З

початку XXI століття щорічно в атмосферу викидається близько

145 млн тонн двоокису сірки, 250 млн тонн пилу і 70 млн тонн

газу, в водосховища потрапляє близько 32 куб. км неочищених

промислових вод, вирубуються та гинуть ліси на всій території

планети. Через надмір різноманітних газів, за даними вчених, в

Антарктиді утворилася діра в озоновому шарі. Головне лихо на-

віть не в дірі над Антарктидою, а в тому, що тонкий озоновий

шар, що надійно захищає від смертоносних ультрафіолетових

випромінювань, став тонше скрізь. Його результат фреони — га-

зи, що застосовуються в аерозольних балончиках, холодильних

установках і у виробництві пінистих пластмас. Держави Спів-

дружності викидають в атмосферу 10—14 % фреонів, Японія —

близько 15 %, США — близько 30 %. Над Москвою, наприклад,

товщина озонового шару зменшилася на 3 %. Товщина ж озоно-

вого шару над Києвом зменшилася на 2,5 %, а над Харковом,

725

Одесою і особливо над Придніпров’ям — на 2 %. Що це означає?

Американські вчені підрахували, що при зменшенні озонового

шару лише на 1 % — рівень захворюваності на рак шкіри зі смер-

тельним наслідком зростає на 6-7 %. Якщо перерахувати на циф-

ри для європейської частини (Україна, Білорусь, Молдова, части-

на Росії), то виходить 7—9 тис. смертей щорічно. Осідання пилу

на льодах Арктики і Антарктиди може привести до їх часткового

танення, змінити відбивну здатність Землі. Уявлення про можли-

ві результати розвитку таких процесів доки надто суперечливі.

Одні стверджують, що постійний та інтенсивний режим забруд-

неності може викликати похолодання і навіть оліднення. Iнші —

доки їх більшість — що нагромаджуваний вуглекисень у атмос-

фері (як скло в атмосфері), пропускаючи сонячну радіацію, не

пропускає назад в космос інфракрасне випромінювання: створю-

ється «парниковий ефект». Ясно, що зміни і в той, і в іншій бік є

зміни в становищі всієї планети, а отже, і в умовах існування

людства.

З початку 80-х років XX ст. загострилась проблема навколиш-

нього середовища в Україні, Росії, Білорусі, Казахстані та ін. і в

усьому світі. Бездумне знищення лісових масивів, забруднення

озера Байкал і Ладозького, скидання шкідливих хімічних речовин

в ріки, спроби перекинення сибірських рік з півночі на південь

тощо — все це веде до екологічної катастрофи. Екологічною ка-

тастрофою стало наступ пустель на ще нещодавні оазиси в Аф-

риці, Австралії, Азії, в Європі, Америці тощо, відбувається

об’єднання і зменшення видової різноманітності тваринного і ро-

слинного світу. За даними ООН, за 20 століть н. е. через варвар-

ське ставлення людей до навколишнього середовища знищено

106 видів тварин і 139 видів птахів, внаслідок Чорнобильської

аварії заражена радіацією частина території України, Білорусі і

Росії. Якщо виходити навіть з сучасних масштабів забруднення

навколишнього середовища, то до 2000 року розвинені країни

витрачали приблизно 1,4—2 % їх валового суспільного продукту

і 5—6 % капіталовкладень на заходи із захисту навколишнього

середовища. В першій половини XXI століття країнам, що розви-

ваються, доведеться витрачати на охорону навколишнього сере-

довища 0,5—1,5 % суспільного продукту і 2—5 % капіталовкла-

день. Такі деякі дані.

Величезна кількість різноманітних речовин, що утворюються

як побічні результати виробничої діяльності, потрапляє в гідро-

сферу — океани, моря, ріки, озера, підземні води. За сучасними

даними, об’єм всієї води, наявної на планеті, становить 1,4—1,6

726

млрд куб. км. Близько 94 % її зосереджено в Світовому океані,

частина — в льодовиках, ґрунті, в атмосфері. Прісна ж вода, що,

насамперед, необхідна людині, складає тільки 2 % від об’єму всі-

єї гідросфери і розподіляється по планеті вкрай нерівномірно. В

деяких промислово розвинених країнах забруднюється до 25—

30 % всього річкового стоку. Про якість таких вод не потрібно го-

ворити: несуть відпрацьовані технічні масла, пестициди, нітрати,

фосфати, свинець тощо. Покидьки, що потім нагромаджуються у

водоростях, планктоні, рибі, врешті-решт, обертаються для лю-

дини проблемами «водного голоду» і нових хвороб. Тепер дедалі

більше приковує увагу становище Світового океану, що став сті-

чною ямою планети: практично все, що людство скидає в грунт, у

внутрішні водосховища, ріки, рано або пізно опиняється в океані.

Особливу небезпеку становлять відходи, що потрапляють в океан

безпосередньо, минаючи ріки. Це нафта, вуглекисні тощо. Людс-

тво не повинно переходити меж, за якими самоурегулювання біо-

сфери порушується, — такий основний висновок з екологічної

ситуації, що склалася.

Злиденне становище країн, що розвиваються — найбільша за-

гальносвітова проблема, що виникла внаслідок багатовікового

панування колоніалізму. Країни, що розвиваються, де проживає

більше 2 млрд населення планети, стали практично суцільним ре-

гіоном бідності. В середині 80-х років XX століття рівень прибу-

тків на душу населення в країнах, що визволились з-під колоніа-

льного поневолення, в 12 разів нижче, аніж в розвинених

капіталістичних країнах, на початку XXI століття майже в 15 ра-

зів, бідність не знижується, а зростає. До глобальних проблем на-

лежить і складний комплекс безпосередніх і віддалених проблем,

що виникають під впливом науково-технічної революції. Це —

проблема зайнятості людини, коли всі виробничі дії здійснюють-

ся технічними системами незрівнянно швидше і ефективніше;

проблема інтелектуального розвитку людини, коли наука і техні-

ка досягнуть настільки високого рівня, що брати участь у їх тво-

рчому розвитку, застосовувати на практиці зможуть тільки всебі-

чно розвинені люди; проблема біофізичного стану людини, коли

досягнення науки і техніки зможуть задовольнити весь комплекс

основних запитів людської життєдіяльності та відпадає необхід-

ність у виконанні фізичних дій, граничний стан уразливості буття

окремого індивідуума і людей величезних регіонів у зв’язку з

імовірною аварією складних централізованих технологічних сис-

тем, що забезпечують життя людей; проблема розвитку сім’ї і

виховання дітей тощо.

727

Всі глобальні проблеми сучасності концентруються на про-

блемі людини — її життя, здоров’я, розвитку свідомості та само-

пізнання, вольових якостей, духовному багатстві, творчому хисті,

людинолюбстві, почутті добра, справедливості тощо. Глобальні

проблеми — загальнолюдські інтереси, що порушують життєві

інтереси всіх людей, народів, країн, континентів, їх вирішення не

може бути справою однієї або групи держав. Тут необхідне спів-

робітництво в загальносвітовому масштабі, тісна, конструктивна

взаємодія більшості країн. В сучасних умовах дедалі гострішими

і гострішими стають проблеми: ресурсів, екології, демографічна і

продовольча.

Проблема ресурсів

Дефіцит основних відновлюваних ресурсів, необхідних

людству для підтримки його нормальної життєдіяльності, стає

гостріше і настійніше. Використання найважливіших відновлю-

ваних ресурсів наближається в сучасних умовах до своєї межі,

хоча здійснюється нерівномірно: в інших країнах щорічно з гос-

подарського обороту випадають мільйони гектарів ерозованих

земель, величезні ділянки повністю знищеного лісу, басейни от-

руєних рік; в інших — і ріки, і ліси, і ґрунти залишаються майже

в незайманому стані. Це посилює процес негативних змін на по-

верхні планети, розгойдує «гойдалки» біосферної рівноваги. I

найгострішою з проблем є проблема ґрунтових ресурсів.

За підрахунками вчених, в сучасних умовах під сільськогоспо-

дарські культури на Землі використовуються 1,5 млрд га, або

10—11 % всієї суші, а разом з пасовищами і лугами людина вико-

ристовує 23— 30 % суші, а з продуктивними лісами — більше

50 %. Малопродуктивно використовується і перебуває в несприя-

тливих кліматичних умовах приблизно близько 50 % всієї повер-

хні суші. Це свідчення того, що ґрунтовий покрив Землі експлуа-

тується надто високо. Додадемо, що щорічно до 7-8 млрд га

родючих земель через високу експлуатацію виходить з ладу.

Звідси площа земельних ресурсів, що припадає на одну людину,

скорочується на 2 %, а площа продуктивних угідь — навіть на

6— 7 %. Ці втрати практично безповоротні. Гостру тривогу ви-

кликає і становище невідновлюваних ресурсів. З початку XXI сто-

ліття при сучасних темпах і методах видобутку різноманітних

порід уже досягає майже 600 млрд тонн. Це означає, що вже

алюмінію вистачить лише на 570 років, заліза — на 250, олова —

на 35, міді — на 29, цинку — на 23, свинцю — на 19 років та ін.

728

В 2500 році людство повністю витратить запаси всіх металів,

причому видобуток свинцю, цинку, олова, золота, срібла, платини,

нікелю, молібдену, вольфраму, міді розрахований до 2050—2100 ро-

ків. I це далеко не найпесимістичніший прогноз. Адже особливо го-

стро стоїть проблема енергетичних ресурсів. Без великих енергети-

чних витрат неможливі ані економічний розвиток, ані зміцнення

оборонної могутності будь-якої країни, ані охорона навколишнього

середовища, ані сучасне сільськогосподарське виробництво тощо.

Екологічна проблема

В сучасних умовах загострюється глобальна екологіч-

на проблема. Екологічна загроза настільки велика, що з повною

підставою може бути поставлена в один ряд з небезпекою ядер-

ної війни. В чому справа? А справа в тому, що в атмосферу Землі

щорічно викидається 250 млн тонн пилу, близько 50 млн куб. м

газу, 145 млн тонн двоокису сірки і більше 1 млн тонн сполучень

свинцю та інших небезпечних для життя сполук. I не просто за-

бруднюється повітря, що забезпечує буття всього живого, але й

створюється атмосфера сонячної радіації, дедалі більше знижу-

ється прозорість атмосфери тощо.

Велика роль і суші в житті планети. Адже рівень фотосинте-

тичної діяльності біосфери прямо залежить від стану ґрунтів, від

якості та площ зеленого покриву Землі тощо. Чим вище енерге-

тичні видатки людства, тим більшу продуктивність повинна мати

біосфера, тим ширше повинен бути зелений покрив. На жаль, по-

ки що спостерігається зворотна тенденція: сучасне людство ви-

трачає нагромаджену енергію біосфери дедалі швидше, а зелені

площі планети невпинно скорочуються. Все це згубно відбива-

ється на стані здоров’я, викликає спалахи епідемій, різноманітні

недуги тощо.

Дедалі ясніше стає, що в якому стані природне оточення, в

якій мірі забезпечується його здоровий характер, такий і стан

здоров’я людини. Вже очевидно, що рівновага біосферних проце-

сів, що порушується господарською діяльністю людини, віднов-

люється поволі, що біосфера працює на межі. А це і відбивається

на стані людського організму. Звичайно ж, внаслідок розвитку

цивілізації багато недугів переможені, а санітарно-гігієнічні умо-

ви праці на виробництві та в побуті непорівняні з колишніми.

Але це ще не означає, що життя людини не в небезпеці. I індуст-

ріалізація, і урбанізація, нові умови праці та побуту, механізація і

автоматизація виробництва тощо — все це теж осередки, які

729

впливають на здоров’я людини. Iде процес формування нового з

цілого ряду матеріально-технічних, хімічних, радіаційних і пси-

хологічних властивостей навколишнього середовища, що виявляє

інший, у порівнянні з природним середовищем, вплив на людину.

Несприятливі зрушення в біосфері впливають не тільки на люди-

ну, але й на тваринний світ. Дефіцит природних ресурсів, що га-

льмує відтворення суспільного багатства, зумовив політизацію

екологічної проблеми: різко загострилась світова боротьба за ре-

сурси, а якість природного оточення стала настільки ж важливою

соціальною суттєвістю, як рівень прибутків і матеріальний доб-

робут тощо.

Демографічна, продовольча проблеми

Гострими в сучасних умовах залишаються демографі-

чна і продовольча проблеми. За даними ООН, у 2000 році на пла-

неті налічивалось 6,5 млрд населення, а в 2030 році — вже близь-

ко 10 млрд, у 2080 році — 14 млрд, а в 2100 році — близько 18

млрд (тобто людство щодня збільшується на 250—300 тис.). Ось

чому однією з глобальних проблем стає забезпечення продоволь-

ством постійно зростаючої кількості населення Землі. Адже в су-

часних умовах дві третини населення планети проживає

в країнах, де спостерігається постійна нестача продовольства, на

планеті зумовлений голод в багатьох країнах, що розвиваються.

За підрахунками учених, вже можна було б виробити стільки

продовольства, що його вистачило б для всього населення Землі

за умови раціонального розподілу між країнами. Проте країни

Заходу в зв’язку з недостатньою платоспроможністю країн, що

розвиваються, не виробляють продовольства в такому обсязі,

який їм дозволяє сучасний рівень економіки і науки. Досить по-

слатися на той факт, що в сучасних умовах США могли б збіль-

шити вільно на 20 % виробництво сільськогосподарських проду-

ктів, але це не вигідно, бо сприяло б падінню прибутків і вело б

до перевиробництва продуктів, в якому якраз і не зацікавлене

фермерство. Та й в самих країнах, що розвиваються, є величезні

резерви у виробництві продуктів харчування — інтенсифікація

сільського господарства. Є всі можливості й для підвищення

урожайності, і для виробництва тваринницької продукції тощо.

Але необхідні й технічна оснащеність, і різке зниження втрат при

збиранні, транспортуванні, обробці, зберіганні тощо. Адже поки

що втрати складають від 40 до 50 % всього урожаю. Досить

сказати, що втрати під час збирання урожаю, транспортування,

730

зберігання тощо в Україні, Росії, Білорусі, Казахстані та ін. скла-

дають до 30 %. Піднесення сільського господарства прямо

зв’язане з посиленням використання науки і техніки, з усуненням

втрат тощо. Все це сприяло б розв’язанню гострої проблеми —

продовольчої.

Виникає питання. Чи спроможне людство подолати негативні

глобальні ситуації, які виникли в результаті власної діяльності?

Природно, незважаючи на все різноманіття думок, їх можна звес-

ти до двох основних, панівних на міжнародній арені. По-перше,

одна з них характеризує позицію більшості вчених країн Заходу і

Сходу. Вчасно оцінивши гостроту і невідкладність вирішення

глобальних проблем, правильно сформулювали завдання: ство-

рення нового світового порядку, а також загальний принцип його

вирішення — утвердження миру і справедливості на всій планеті.

Для реалізації завдання потрібний справжній переворот у способі

життя і свідомості людей, у ставленні до землі, навколишнього

середовища тощо. I, по-друге, відповідь на питання дає колоса-

льний технічний та інтелектуальний потенціал людства, що може

бути з однаковою ефективністю спрямований на посилення гло-

бальних проблем і на їх успішне вирішення. Тому-то важливі

злиття зусиль всього людства, врахування його інтересів на спра-

ведливих, гуманних основах, задоволення потреб сучасних і май-

бутніх поколінь людей.

В чому ж суть майбутнього людства і наукового прогнозу?

5. М

АЙБУТНЄ І СУЧАСНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ПРОГРЕС

Майбутнє і науковий прогноз

З другої половини XX століття одним з результатів

розвитку науки стало виділення в окрему галузь знання прогнос-

тики. Предметом нової галузі знання стало вивчення майбутньо-

го. В філософській, соціологічній літературі нова галузь знань

одержала назву соціальне прогнозування, а на Заході — футуро-

логія.

Футурологія (від лат. futurum — майбутнє, грец. logos — нау-

ка) — галузь знання, що досліджує і що конструює майбутнє.

Футурологія стала формуватися в кінці 60-х років XX століття.

Поняття футурологія запропоноване в 1943 році німецьким соці-

ологом Отто Флейтгеймом, який назвав так деяку надкласову фі-

лософію майбутнього. В 60-х роках у зв’язку зі спробами підвес-