існують у рамках сімейних пар (“симбіозні стосунки”), є одними з тих, що
можуть бути пояснені тільки системно: поведінка члена пари А стосовно
іншого члена пари Б визначається поведінкою Б стосовно А, через їх
постійну взаємодію. Поведінку одного не можна пояснити без посилання на
іншого – не як окремих індивідів, а як узятих разом як єдину сутність.
Багато чинників впливають на життя людей, такі, як економічні й
політичні, сховані або опосередковані, але коли вони аналізуються в системі,
то можуть бути правильно визначені й зважені.
Таким чином, методологія системного підходу – акцент у системній
теорії соціальної роботи на інтерактивності, взаємодії, контексті,
взаємопов’язаності, а також на ідеї, що сума є щось більше, ніж окремі
частини.
Сама теорія соціальних систем випливає із загальної теорії систем, яка
підтверджує, що всі явища або події – фізичні, хімічні, біологічні або
соціальні – варто категоризувати як організовані сутності, де компоненти
функціонально взаємопов’язані як підсистеми.
Кожна система, таким чином, взаємопов’язана з іншими, що
знаходяться в усьому її середовищі.
Основним методом (засобом) системного підходу є метод системного
мислення. Мислити системно позначає мислити творчо, широко, комплексно
й шукати альтернативні засоби досягнення загальних цілей.
Системний підхід у соціальній роботі і його основоположний метод-
засіб відбиваються у відповідних ключових поняттях.
Існує певна кількість ключових понять, не засвоївши які, неможливо
застосувати практичні моделі, засновані на теорії систем.
Вхідні дані – це те, що необхідно ввести в систему, щоб вона діяла.
Наприклад, для досягнення необхідних результатів у соціальній роботі
необхідно використовувати правильно, і в потрібній кількості, і за
призначенням людські, фізичні, матеріальні, фінансові ресурси.
Пропускна спроможність (коефіцієнт використання) – показник того,
як усі ресурси використовуються для досягнення необхідних результатів.
Проблема із соціальними системами полягає в тому, що ми реально
достатньо добре не знаємо, як і чому все відбувається саме так, як
відбувається. Тільки за допомогою оцінки інформації і співвіднесення її з
великою кількістю можливих взаємопов’язаних причин можливо отримати
більш або менш задовільне пояснення.
Вхідні дані (продукт) – досягнуті результати, успішність яких може
бути співвіднесена з вихідними завданнями (соціально-педагогічна
діагностика). Оцінка в системних термінах позначає визначення головних
внесків, необхідних для досягнення встановлених цілей, оцінки того, як вони
перетворилися в практичні дії-процеси, й аналогічної оцінки досягнутих
результатів, з урахуванням усіх чинників як взаємозалежних змінних.
Зворотний зв'язок – інформація й повідомлення, отримані зворотно на
різних стадіях процесу функціонування системи.
Вищезазначені поняття стосуються операціональної бази понять теорії