Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств
Подождите немного. Документ загружается.
сфері економіки, науці і науковому обслуговуванні є факто
ром, який позитивно впливає на науковотехнічний розвиток
економіки, бо створює можливості для наближення вироб
ництва до рівня розвинутих країн світу.
Українські СП зосереджуються, як правило, у промисло
вих центрах і регіонах. В Одеській області створення сприят
ливого клімату для іноземних інвесторів є найважливішим на
прямом розвитку регіону. Засновниками підприємств з іно
земними інвестиціями в області є фірми із 62 країн світу. У
створення на території області майже 600 таких підприємств
іноземні інвестори вже вклали близько 310 млн дол. США.
Найпривабливішими для іноземних інвесторів є торгівля,
нафтопереробка, транспорт та зв’язок, харчова промисловість,
машинобудування та металообробка, будівництво, операції з
нерухомістю.
Найбільшими СП в Одеській області є ТОВ “Трансінвест
сервіс”, ТОВ “ВітмаркУкраїна”, ТОВ “Одеський портовий
виробничоперевалочний комплекс”, “Механікі Україна”,
ЗАО “Іллічівський маслоекстраційний завод”, “Аквавінтекс”.
В області діють СП з молдовським та румунським капіта
лом — зареєстровано по 21 СП. Основні види діяльності
підприємств з молдовськими партнерами: лісопильне вироб
ництво та деревообробка, загальне будівництво будівель, видо
бування каменю для будівництва, розроблення гравійних та
піщаних кар’єрів, виробництво будівельних матеріалів, оптова
торгівля тощо. Основні види діяльності українськорумунських
підприємтсв: роздрібна та оптова торгівля товарами, лісома
теріалами, оброблення брухту та відходів кольорових металів,
ігровий бізнес та інша діяльність у сфері відпочинку та розваг.
Значна роль належить СП у розвитку взаємовідносин
підприємців області та Росії. Створено понад 120 підприємств
з іноземними інвестиціями за участю іноземних фірм. Але об
сяг прямих інвестицій в них становить усього 1,9 млн дол.
США (32 підприємства).
261
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
Перспективні напрями галузевої спеціалізації СП в
регіоні:
сервісні послуги (організація міжнародного туризму та
відпочинку; авто, авіа та інші перевезення, експлуа
тація готелів, кемпінгів, ресторанів та ін.);
будівництво, виробництво будматеріалів для реконст
рукції та нового будівництва жилих та офісних
приміщень, готелів з наступної здачею в оренду інозем
ним фірмам за валюту;
створення СП в агропромисловому комплексі на базі
вирощування, перероблення та випуску готової про
дукції (виноград, соки, вина, різні олії для парфумерії,
морепродукти);
створення СП в галузі виробництва товарів народного
споживання (взуття, одягу, парфумернокосметичних
виробів тощо);
наукоємне виробництво (розроблення та впроваджен
ня нових приладів, технологічних систем, ліній, скла
дання комп’ютерного устаткування на базі існуючих
підприємств).
Серед інших тенденцій розвитку українських СП можна
виділити такі: переважна кількість партнерів із країн, що роз
виваються; створюються СП, як правило, на двосторонній ос
нові та орієнтуються на виробництво товарів, якими світові
ринки недостатньо насичені; обережність іноземних партнерів
у великих інвестиціях та досить активна участь малих за
рубіжних фірм, орієнтованих на швидку віддачу невеликих
інвестицій [49, с. 147].
262
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Çàïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ
1. На чому грунтується існування зовнішньоторговельної та
виробничоінвестиційної моделей ЗЕД підприємства?
2. У чому специфіка експортноімпортних операцій?
3. Які характерні риси зовнішньої торгівлі товарами?
4. У чому сутність зустрічної торгівлі?
5. Які характерні риси зовнішньої торгівлі послугами?
6. Чим характеризується зовнішня торгівля продукцією інте
лектуальної праці?
7. Які особливості зовнішньої торгівлі ліцензіями?
8. У чому сутність зовнішньої торгівлі інжиніринговими послу
гами?
9. Які характерні риси міжнародного лізингу?
10. У чому специфіка міжнародного виробничого кооперуван
ня?
11. Яку роль відіграють спільні підприємства? Їх характерні
риси.
263
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
Ðîçä³ë 7. ϳäïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ
ïðàâîâèõ ðåæèìàõ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿
ä³ÿëüíîñò³
Ключові терміни: вільна економічна зона; зони вільної
торгівлі: торговельно1виробничі, вільні митні, вільні порти,
транзитні; інвестиційна політика; інвестиційний клімат; по1
даткові пільги; офшор; валютний режим ВЕЗ; державне регу1
лювання ВЕЗ; спеціальні правові режими торгівлі; прикордонна
торгівля.
На території України до спеціальних правових режимів
відносяться спеціальні (вільні) економічні зони (ВЕЗ) та
спеціальні правові режими торгівлі, товарообігу (прикордон
на, прибережна торгівля).
7.1. Ñïåö³àëüí³ (â³ëüí³) åêîíîì³÷í³ çîíè
Особливості формування політики відкритої
економіки в Україні і створення вільних еко
номічних зон складаються, виходячи з без
прецедентних умов, які виникли на пе
рехідному етапі трансформації економічних
відносин. В Україні, як і в інших державах,
які виникли на території колишнього СРСР, ці процеси за ба
гатьма параметрами значно відрізняються від процесів, які
відбуваються в інших країнах, де механізми ринкових відно
син є звичайними у соціальноекономічному розвитку (напри
клад, США, Західна Європа), або де державна політика
“відкритих дверей” сприяла глибокому залученню національ
ної економіки в процес створення вільних економічних зон
(наприклад, Китай).
264
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Сутність
вільних
економічних
зон
Світовий досвід функціонування таких зон свідчить про
те, що до їх формування треба підходити надзвичайно зваже
но, всебічно і об’єктивно оцінивши всі позитивні й негативні
наслідки їхньої діяльності.
В економічній літературі є різні формулювання її сутності.
Наведемо визначення, яке дали експерти ООН [53,с.11]: це об
межені регіони, які характеризуються такими основними ри
сами:
в них відсутнє мито (або воно фіксується на мінімаль
ному рівні), на ввезення та вивезення устаткування,
вихідних і проміжних матеріалів, а також готової про
дукції на експорт при максимальному спрощенні всіх
процедур, зумовлених експортноімпортними опе
раціями;
існує пільговий режим оподаткування і вільний обіг
конвертованої валюти в умовах загальної свободи
міжкраїнових фінансових трансакцій;
держава надає загальні гарантії від конфіскації інозем
ної власності і надає зареєстрованим у зоні фірмам ши
роке коло пільг та привілеїв.
У Законі України “Про загальні засади створення і
функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” на
водиться таке визначення: “Спеціальна (вільна) економічна
зона являє собою частину території України, в якій установ
люються і діють спеціальний правовий режим економічної
діяльності і порядок застосування та дії законодавства Ук
раїни. На території спеціальної (вільної) економічної зони
впроваджуються пільгові, митні, валютнофінансові, подат
кові та інші умови економічної діяльності національних та іно
земних юридичних та фізичних осіб” [2]. Разом з тим, визна
чається, що статус, строк і територія спеціальної економічної
зони встановлює Верховна Рада України — приймає окремий
закон для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.
При формуванні зон важливо визначити, якими показни
ками можна вимірювати їх досягнення. Це можуть бути показ
265
Ðîçä³ë 7. ϳäïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...
ники експорту, зайнятості, створення підприємств, передачі
технології чи модернізації промисловості (рис. 7.1) [53, с.12].
Але треба мати на увазі, що на практиці багато зон не ви
правдали сподівань своїх засновників, подекуди все закінчи
лось цілковитим провалом.
Приклади класичних невдач на етапах планування і роз
робки проекту:
невдалий вибір місця для зони (наприклад, слабко роз
винутий регіон з поганими дорогами та авіаційним спо
лученням);
недостатня увага до базової інфраструктури, напри
клад, телекомунікації та забезпечення електроенергією;
слабкі організаційні зв’язки між керівництвом зони та
різними державними органами (Міністерством
фінансів, Митним управлінням та ін.), підтримка яких
необхідна для розвитку зони.
З аналізу діяльності ряду зон можна зробити такі виснов
ки:
зони ніколи не розвиваються згідно з початковим пла
ном, свідчення цього — перетворення ряду зон на про
мислові монокультури, а не в добре збалансовані та ви
сокодиверсифіковані промислові парки, які передбача
лося зробити;
економічні та соціальні переваги зони, які звичайно
служать виправдовують її створення, у більшості ви
падків не відповідають початковим розрахункам.
А тому вважається, що запорукою успішного розвитку зон
є не стільки якість початкового планування чи уточнення ос
новних економічних оцінок проекту, скільки подальша
здатність керівництва зони (або уряду) пристосуватися до
змінного середовища, розробити гнучкий та ефективний ме
ханізм оцінок для розв’язання проблем.
Якщо врахувати всі ці зауваження, зони можуть мати такі
довгострокові переваги [54, с.10–14]:
266
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
267
Ðîçä³ë 7. ϳäïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...
²íôðàñòðóêòóðà
çâ’ÿçêó
Òðàíñïîðòíà
³íôðàñòðóêòóðà
Âèðîáíè÷à
³íôðàñòðóêòóðà
Êîìåðö³éíà
³íôðàñòðóêòóðà
Òðóäîâ³
ðåñóðñè
Âðàõóâàííÿ
ñóñ³ä³â
Íàóêîâèé
ïîòåíö³àë
̳ñöå
ðîçòàøóâàííÿ
Áëèçüê³ñòü äî
òðàíñïîðòíèõ
ìàã³ñòðàëåé
Îäåðæàííÿ íîâ³òí³õ òåõíîëîã³é
Ðîçâèòîê òîðãîâåëüíî-åêñïîðòíèõ îïåðàö³é,
åêñïîðòíî-òîâàðíîãî âèðîáíèöòâà
Ñòðóêòóðíà ïåðåáóäîâà íàö³îíàëüíî¿ òà
ðåã³îíàëüíî¿ åêîíîì³êè
ϳäâèùåííÿ çàéíÿòîñò³ íàñåëåííÿ, ñòâîðåííÿ íîâèõ
ðîáî÷èõ ì³ñöü, ³ ÿê ðåçóëüòàò, çíèæåííÿ áåçðîá³òòÿ
Çðîñòàííÿ äîáðîáóòó íàñåëåííÿ, á³ëüø âèñîêèé ð³âåíü
äîõîä³â, á³ëüø ïîâíå íàñè÷åííÿ íàö³îíàëüíîãî ðèíêó
âèñîêîÿê³ñíèìè òîâàðàìè
Òèì÷àñîâèé çàõèñò íàö³îíàëüíî¿ òà ðåã³îíàëüíî¿
åêîíîì³êè â³ä ì³æíàðîäíî¿ êîíêóðåíö³¿ íà
Ïîäàòêîâ³ ï³ëüãè
Äîñòóï äî íàö³îíàëüíîãî òà
ðåã³îíàëüíîãî ðèíê³â
Çàáåçïå÷åííÿ á³ëüø íèçüêèõ
âèðîáíè÷èõ âèòðàò (íàïðèêëàä,
äåøåâà ðîáî÷à ñèëà)
Ìîæëèâ³ñòü ô³íàíñóâàííÿ çà
çíèæåíèìè â³äñîòêîâèìè ñòàâêàìè
Ïðàâî âëàñíîñò³ íà çåìëþ
Ïåðåäóìîâè ñòâîðåííÿ ÂÅÇ
Ïîë³òè÷íà ñòàá³ëüí³ñòü ó êðà¿í³
òà ðåã³îí³ ñòâîðåííÿ ÂÅÇ
Ñòàá³ëüíà çàêîíîäàâ÷à áàçà,
ÿêà ÷³òêî âèçíà÷ຠïðàâà ÂÅÇ
²ñòîðè÷íèé ôàêòîð
Íàÿâí³ñòü àáî ñòâîðåííÿ
åôåêòèâíî¿ ñòðóêòóðè
Ïðèðîäíî-
ãåîãðàô³÷í³ óìîâè
Àãðîêë³ìàòè÷í³
ðåñóðñè
Äîáðå ðîçâèíóòà
³íôðàñòðóêòóðà
Ïåðåâàãè äëÿ
³íîçåìíîãî êàï³òàëó
Âèãîäè äëÿ íàö³îíàëüíî¿
åêîíîì³êè òà åêîíîì³êè ðåã³îíó
³ëüíà
åêîíîì³÷íà
çîíà
Á³ëüø ðàö³îíàëüíå âèêîðèñòàííÿ ì³ñöåâèõ
ïðèðîäíèõ ðåñóðñ³â
Ñòâîðåííÿ ñïðèÿòëèâèõ óìîâ äëÿ ì³æíàðîäíîãî
êðåäèòóâàííÿ, îäåðæàííÿ íîâèõ äæåðåë ô³íàíñóâàííÿ
Íîâ³ ìîæëèâîñò³ äëÿ ï³äãîòîâêè òà ïåðåï³äãîòîâêè êàäð³â
Рис. 7.1. Класифікація цілей створення ВЕЗ
модернізуючий вплив їх на господарство приймаючої
країни;
можливість експериментувати з політичними інстру
ментами, які не використовувались в інших секторах
економіки;
їх здатність полегшувати перехід від закритої до
відкритої економіки.
Будьяка держава, що погоджується на утворення ВЕЗ на
своїй території, визначає законом порядок утворення і
ліквідації, а також механізм функціонування ВЕЗ. При цьому
переслідуються насамперед загальнонаціональні, макроеко
номічні цілі: економічні, науковотехнічні і соціальні (рис.
7.2). Це особливо характерно для країн, що розвиваються, в
яких ВЕЗ покликані сприяти прискоренню темпів еко
номічного зростання, освоєнню нових технологій, насиченню
внутрішнього ринку високоякісними товарами тощо.
В індустріально розвинутих країнах створення ВЕЗ спря
моване на подолання застою в окремих галузях промисло
вості, банківської і страхової справи.
Поряд з макроекономічними цілями створення ВЕЗ по
кликане вирішувати і локальні завдання окремих регіонів:
сприяти розвитку відсталих в економічному відно
шенні регіонів;
забезпечувати більш повну зайнятість робочої сили у
ВЕЗ та прилеглих регіонах;
залучати іноземні інвестиції;
створювати у ВЕЗ такі виробництва, продукція яких
могла б йти на експорт, негативно позначаючись на
місцевих підприємствах;
спільно підготувати фахівців;
здійснювати спільну діяльність у галузі рекреації й ту
ризму тощо.
В економічний літературі пропонуються деякі концепту
альні підходи до формування вільних економічних зон у но
268
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
269
Ðîçä³ë 7. ϳäïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...
Ö³ë³ ñòâîðåííÿ ÂÅÇ
Íàóêîâî-òåõí³÷í³
ö³ë³
Ñîö³àëüí³
ö³ë³
Åêîíîì³÷í³
ö³ë³
Çàëó÷åííÿ ïåðå-
äîâèõ çàðóá³æíèõ
òà â³ò÷èçíÿíèõ
òåõíîëîã³é
Ïðèñêîðåííÿ ³ííî-
âàö³éíèõ òà çàïðî-
âàäæóâàëüíèõ ïðî-
öåñ³â
Çàëó÷åííÿ çàðóá³-
æíèõ â÷åíèõ òà
ñïåö³àë³ñò³â
ϳäâèùåííÿ åôåê-
òèâíîñò³ âèêîðèñ-
òàííÿ ïîòóæíîñòåé
òà ³íôðàñòðóêòóðè
êîíâåðñ³éíèõ êîì-
ïëåêñ³â
Çàëó÷åííÿ ³íîçåìíîãî
òà íàö³îíàëüíîãî êà-
ï³òàëó çàâäÿêè ñïåö³-
àëüíèì ï³ëüãîâèì
åêîíîì³÷íèì ìåõàí³-
çìàì, ñòàá³ëüí³é çà-
êîíîäàâ÷³é áàç³ òà
ñïðîùåííþ ð³çíèõ
îðãàí³çàö³éíèõ ïðî-
öåäóð
Âèêîðèñòàííÿ ïåðå-
âàã ì³æíàðîäíîãî
ãåîãðàô³÷íîãî ðîçïî-
ä³ëó ïðàö³ ³ ì³æíàðî-
äíîãî îá³ãó êàï³òàëó
äëÿ ðîçøèðåííÿ åêñ-
ïîðòó ãîòîâèõ âèðî-
á³â, ðàö³îíàëüíîãî
³ìïîðòó òà ñòâîðåííÿ
³ìïîðòîçàì³ííîãî ìå-
õàí³çìó âèðîáíèöòâà
˳êâ³äàö³ÿ ìîíîïî볿
çîâí³øíüî¿ òîðã³âë³ ÷å-
ðåç íàäàííÿ äîñòóïó äî
ð³çíèõ ôîðì çîâí³ø-
íüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëü-
íîñò³ âñ³ì ï³äïðèºìñò-
âàì ³ îðãàí³çàö³ÿì ÂÅÇ
Çðîñòàííÿ âàëþòíèõ
íàäõîäæåíü äî áþäæå-
òó êðà¿íè ³ ðåã³îí³â
Ïðèñêîðåííÿ ðîçâè-
òêó ³íøèõ ðåã³îí³â
çà ðàõóíîê êîíöåíò-
ðàö³¿ â ìåæàõ çîí
îáìåæåíèõ íàö³îíà-
ëüíèõ ðåñóðñ³â
ϳäâèùåííÿ çàéíÿòî-
ñò³ íàñåëåííÿ, ñòâî-
ðåííÿ íîâèõ ðîáî÷èõ
ì³ñöü, áîðîòüáà ç áåç-
ðîá³òòÿì
Çàäîâîëåííÿ ïîòðåá
íàñåëåííÿ ó âèñîêî-
ÿê³ñíèõ òîâàðàõ íà-
ðîäíîãî ñïîæèâàííÿ,
íàñè÷åííÿ âíóòð³ø-
íüîãî ðèíêó
Ñòâîðåííÿ ïðîøàðêó
âèñîêîêâàë³ô³êîâàíî¿
ðîáî÷î¿ ñèëè çà ðàõó-
íîê âèâ÷åííÿ ³ âïðî-
âàäæåííÿ íà ïðàêòèö³
ñâ³òîâîãî äîñâ³äó ó
ñôåð³ îðãàí³çàö³¿,
óïðàâë³ííÿ, ô³íàíñ³â;
âèõîâàííÿ êóëüòóðè
ìåíåäæìåíòó, ÿêà
îð³ºíòóºòüñÿ íà ñâ³òî-
â³ ñòàíäàðòè ùîäî
òåõíîëî㳿 óïðàâë³ííÿ
Рис. 7.2 Класифікація цілей створення ВЕЗ
вих державах Східної Європи. Виділяються два концептуальні
підходи:
вільні економічні зони як конкретно означені тери
торії, на які поширюється певний режим (тери
торіальний підхід);
режим, який надає певні переваги фірмам, розташова
ним у будьякій місцевості приймаючої країни, якщо
вони відповідають певним критеріям (режимний
підхід).
Аргументи на користь територіального підходу поляга
ють у тому, що він дає змогу:
концентрувати постачання дефіцитної високоякісної
інфраструктури, якої немає в приймаючій країні;
можливість забезпечувати дефіцитними ресурсами;
створювати адекватні адміністративні одиниці із залу
ченням висококваліфікованого персоналу, чого нелегко
домогтися при застосуванні режимного підходу.
З іншого боку, режимний підхід до ВЕЗ надає мож
ливість:
сприяти окремим видам економічної діяльності неза
лежно від місця їх здійснення;
забезпечувати тісний зв’язок з місцевою економікою,
оскільки фірми, що отримують користь від такого ре
жиму, уже діють переважно в місцевих умовах;
надавати іноземним фірмам право вибору місця розта
шування для своєї діяльності.
Враховуючи нинішній стан економіки країн Східної Євро
пи, видається, що територіальний підхід до ВЕЗ більш
доцільний, ніж режимний. На користь територіального підхо
ду існує третій аспект, а саме — величезна технічна складність
організації та розподілу різноманітних фінансових та
адміністративних переваг режиму ВЕЗ серед великої
кількості підприємств, що діють у різних місцях і в різних умо
вах.
270
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ