Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

Територіальний та режимний підходи можуть співіснува

ти [53, с. 16].

Роль ВЕЗ у східноєвропейських країнах виявляється в та

ких сферах:

 перехід від високоцентралізованої економіки, що ба

зується на централізованому розподілі вкладень та роз

поділі результатів діяльності, до економіки, більше

орієнтованої на ринок;

 підвищення незалежності економічних суб’єктів

країни, які в довгостроковому плані перетворяться на

підприємницькі організації, що самостійно приймають

рішення (на відміну від їхньої нинішньої функції

агентів державної бюрократичної машини);

 урізноманітнення форм власності підприємств, а також

видів організаційних структур;

 поступова ліквідація монополії зовнішньої торгівлі в

міру надання доступу до зовнішньоторговельних опе

рацій усім господарським організаціям країни;

 більш повне задоволення потреб споживачів у високо

якісних товарах та промислових потреб у новій техніці

і більш якісних товарах виробничного призначення;

 активніше входження самостійних країн у світову еко

номіку та міжнародний розподіл праці. У цьому плані

ВЕЗ можна розглядати як сполучний механізм чи засіб

полегшення переходу до конвертованості грошової

одиниці.

ВЕЗ можуть розглядатися як один з інструментів, спрямо

ваних на досягнення стратегічних цілей цих країн.

ВЕЗ можуть допомагати у вирішенні більш конкретних

завдань[53, с.18]:

 їх можна розглядати як джерело нових товарів і

техніки;

 вони можуть виробляти нові знання і виконувати

освітню функцію;

271

Ðîçä³ë 7. Ï³äïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...

 вони можуть виконувати важливу функцію випробу

вального полігону перед широкомасштабним впровад

женням окремих реформ;

 вони можуть бути механізмом для зосередження досить

обмежених ресурсів (технічних, фінансових, уп

равлінських, організаційних) та їх концентрованого

спрямування на досягнення певної мети;

 зони можна розглядати як засіб сприяння розвитку

певного регіону.

28 лютого 2001 р. Кабінет Міністрів України приймає по

станову “Про порядок проведення аналізу результатів

функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і те

риторій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності”.

Згідно з цією Постановою, встановлюється порядок проведен

ня аналізу результатів функціонування ВЕЗ і ТПР з метою

визначення соціальноекономічних результатів їх функціону

вання, тенденції їх розвитку, проблемних питань ор

ганізаційного, юридичного та економічного плану та внесення

пропозицій щодо їх подальшого функціонування.

Програмою розвитку в Україні спеціальних (вільних) еко

номічних зон і територій зі спеціальним режимом інвес

тиційної діяльності на період до 2010 р. передбачено, що фор

мування та розвиток ВЕЗ має відбуватися за такими етапами:

І етап — заснування, нормативноправового забезпечення,

організаційне та інфраструктурне облаштування ВЕЗ;

II етап — інвестиційне забезпечення, формування галузе

вої спеціалізації, визначення стратегічних інвесторів;

III етап — подальший розвиток, диверсифікація галузевої

та функціональної орієнтації ВЕЗ.

У відповідності з цілями свого функціонування ВЕЗ мо

жуть мати різні назви. Різноманітність вільних економічних

зон у світі зумовлюється як самим процесом їх еволюції, так і

підвищення рівня економічного розвитку країни, посилення

експортного і наукововиробничого потенціалу регіону,

272

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

поліпшенням стану інфраструктури (транспорту, соціально

побутової сфери тощо).

У міжнародній практиці нараховується по

над три десятки різновидностей вільних еко

номічних зон. За матеріалами ООН, є такі їх

види: митна, безмитна, зовнішньоторговель

на, торговельна, безмитна торговельна, особ

лива економічна, спеціальна, вільна, відкрита, промислово

торговельна, виробнича, промислова, промисловоекспортно

виробнича, експортновиробнича, експортна, привілейована

підприємницька, сприяння інвестиціям, спільного

підприємництва, спільна, “Мак’юладорас” (мексиканський

термін зони), економічного і науковотехнічного розвитку,

техніковпроваджувальна, науковотехнічна, страхових і

банківських послуг та ін.

При всій цій різноманітності, йдеться, по суті, про одне й

те саме явище — створення господарських анклавів, які мають

безмитний або пільговий режим ввезення і вивезення товарів,

певну відособленість у торговельному і валютнофінансовому

відношенні від решти території приймаючих країн, тісний

зв’язок зі світовим ринком та активне залучення іноземного

капіталу. Найбільш характерним для західної економічної

літератури сучасного періоду є визначення ВЕЗ, яке дає відо

мий японський економіст Т. Сімадзакі: “Райони, в яких при

пинено дію окремих статей національного законодавства з ме

тою сприяння прискореному розвитку, збереженню або підви

щенню існуючого рівня зайнятості” [53, с. 20].

Виходячи з досвіду функціонування ВЕЗ, їх класифіку

ють за такими видами (рис.7.3) [53, с.20]:

 комплексні спеціальні економічні зони виробничого

характеру. Такі зони доцільно створювати на порівняно

обмежених територіях, які мають зручне географічне

положення на перехрестях міжнародних транспортних

систем. Це безмитні зони, в яких створюються умови

273

Ðîçä³ë 7. Ï³äïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...

Класифікація

ВЕЗ

274

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Çîíè â³ëüíî¿

òîðã³âë³

Ïðîìèñëîâî-

âèðîáíè÷³

Òåõí³êî-

âïðîâàäæóâàëüí³

Ñåðâ³ñí³

Êîìïëåêñí³

Çîíè â³ëüíîãî

ï³äïðèºìíèöòâà

Ñïåö³àëüí³ åêîíîì³÷í³

çîíè

Òåðèòîð³¿ îñîáëèâîãî

ðåæèìó

Îñîáëèâ³ åêîíîìè÷í³ çîíè

²ííîâàö³éí³

öåíòðè

Òåõíîïîë³ñè

Çîíè áàíê³âñüêèõ ³

ñòðàõîâèõ ïîñëóã

Îôøîðí³

Ðåêðåàö³éí³

Íàóêîâî-

ïðîìèñëîâ³

²ìïîðòí³

Åêñïîðòí³

²ìïîðòîçàì³ùóâàëüí³

Åêñïîðòîçàì³ùóâàëüí³

Òîðãîâåëüíî-

âèðîáíè÷³

Â³ëüí³

ìèòí³

Â³ëüí³

ïîðòè

Òðàíçèòí³

Рис.7.3. Класифікація вільних економічних зон

для широкого залучення іноземного капіталу і де мож

на створити для цього необхідну інфраструктуру;

 зони вільної торгівлі — вільні митні зони і порти, тран

зитні зони;

 промислововиробничні зони, зокрема:

 експортні промислові зони, які орієнтовані головним

чином на зовнішню торгівлю;

 імпортнопромислові зони та зони по заміщенню

імпорту, які покликані забезпечити країну, що прий

має, сучасними товарами, а місцеві підприємства —

передовою технологією;

 парки технологічного розвитку — створюються на ос

нові існуючого в країні, що приймає, науковотехнічно

го потенціалу з участю іноземного капіталу та з викори

станням зарубіжного досвіду;

 сервісні (зони страхових і банківських послуг, офшорні);

 туристичні зони та ін.

Вузькоспеціалізовані зони (за винятком зон вільної

торгівлі) трапляються досить рідко.

У більшості випадків спостерігається поєднання різних

форм діяльності.

За типом організації ВЕЗ розподіляються, насамперед, на

експортно орієнтовані (як правило, анклавні) зони та зони

імпортозаміщення.

Проаналізувавши статті, що відображають сучасний стан

вільних економічних зон у світовій економіці, можемо запро

понувати типи ВЕЗ, подані в табл.7.1. Ця класифікація відзна

чається наявністю прикладів за кожним типом ВЕЗ і відрізняє

зони залежно від цілей створення.

За розмірами ВЕЗ можна розподілити на крупно, серед

ньо і дрібномасштабні. До першого типу можна віднести, на

приклад, вільну зону Манауса в Бразилії (3,6 млн кв. км) та

ВЕЗ Китаю площею по декілька десятків тисяч квадратних

кілометрів.

275

Ðîçä³ë 7. Ï³äïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...

276

Таблиця 7.1

Типи вільних економічних зон та їх основні характеристики

Òèï â³ëüíî¿

åêîíîì³

÷íî¿ çîíè

Õàðàêòåðèñòèêà Ïðèêëàäè

Â³ëüí³ ìèòí³ (ïîäà

ò-

êîâ³ çîíè) (Duty/tax

free areas. Free parts)

Çðîñòàííÿ âàíòàæîîá

ðîòó

³ çàëó÷åííÿ íåîáõ³äíèõ

òîâ

àð³â

Çâ³ëüíåííÿ â³ä ìèòíèõ ïîäàòê³â, ïîäà

ê³â

íà ³ìïîðòíèé òîâàð

òà íàïðÿìèõ ïîäàòê

³â

íà òîâàðè, ùî íå ïîðóøóþòü êîðäîíè

ìè

òíî¿ òåðèòîð³¿ êðà¿íè

Â³ëüíèé ïîðò Ãàì-

áóðã, òåðèòîð³¿ ï³

ä-

çîí â³ëüíî¿ òîðã³

â-

ë³â ó ÑØÀ

Ïðîäàæ, â³ëüíèé â³ä

ìèòíèõ ïîäà

ê³â

(Duty/tax free areas)

Çá³ëüøåííÿ òîâàðîîáîðîòó

êðà¿íè ³, ïåâíîþ ì

ðîþ,

çðîñòàííÿ â³ò÷èçí

ÿíîãî

âèðîáíèö

òâà

Â³äì³íà òàðèô³â ³ íåïðÿìèõ ïîäàòê³â äëÿ

îñ³á, ÿê³

ïðîæèâàþòü

çà êîðäîíîì àáî âè¿-

äæàþòü çà êîðäîí

Áåçìèòí³ ìàãàç

íè â

ì³æíàðîäíèõ àåð

î-

ïîðòàõ, í

àïðèêëàä

Øå

ííîí

Çîíè â³ëüíî¿ áàíê³

â-

ñüêî¿ ä³ÿëüí

îñò³

(Free banking zones)

Ï³äâèùåííÿ êîíêóðåíòîñ-

ïðîì

îæíîñò³ â³ò÷èç

íÿíèõ

áàíê³â

Â³äì³íà âèìîã ùîäî ì³í³ìàëüíèõ áàíê³âñü-

êèõ ðåçåðâ³â, ðåãóëþâàííÿ íîðìè â³

ñîòêà

òîùî.

Çàñòîñîâóºòüñÿ ò³ëüêè ïî â³äíîøå

í-

íþ äî ç

àðóá³æíèõ êë³ºíò³â

Áàíêè, ÿê³ ä³þòü íà

âàëþòíèõ ºâðîðè

í-

êàõ, íàïð

êëàä ó

Ëþêñåìáóðç³, Ëî

í-

îí³

Çîíè â³ë

üíî¿ ñòðàõî-

âî¿ ä³ÿë

íîñò³ (Free

insurance zones)

Ï³äâèùåííÿ êîíêóðåíòîñ-

ïðîìîæíîñò³

â³ò÷èç

íÿíèõ

ñòðàõîâèõ îðãàí

³çàö³é

Â³äì³íà îáìåæóþ÷îãî ñòðàõîâîãî ðåãóëþ-

âàííÿ, ÿêå ä³º â äàí³é êðà¿í³.

àñòîñîâóºòü-

ñÿ ò³ëüêè ïî â³äíîøåííþ äî çàð

á³æíèõ

êë³º

íò³â

Ëëîéäè

â Ëîíäî

í³.

Çîíà â³ëüíî¿ ñòðà-

õîâî¿

ä³ÿëü

íîñò³ ó

Íüþ

-Éîðêó

Çîíè â³ëüíî¿ òîðã³

â-

ë³ (Free trade zones)

Çá³ëüøåííÿ òîâàðîîáîðîòó

êðà¿íè ³,

ïåâíîþ ì³ðîþ

çðîñòàííÿ â³ò÷èç

íÿíîãî

åêñïîðòíîãî â

ðîáíèöòâà

Â³äì³íà òàðèô³â, íåïðÿìèõ ³ ïðÿìèõ ïîäàò-

ê³â; ãàðàíòóâàííÿ ìåõàí³

çìó ìèòíèõ ôî

ð-

ìàëüíî

ñòåé

Øð³

Ëàíêà, Ìàëà

é-

ç³ÿ, ªãèïåò, Ñ³íãà-

ïóð, Òà

âàíü

Çîíè åêñïîðòí

ãî

âèðîáíèö

âà (Export

processing zones )

Çðîñòàííÿ åêñïîðòíîãî

ïîòåíö³àëó êðà¿íè çà ðàõó-

íîê ðîçâèòêó êîíêóðåíòîñ-

ïðîìîæíîñò³

âèðîáíè

öòâà

Â³äì³íà òàðèô³â, íåïðÿìèõ ³ ïðÿìèõ ïîäàò-

ê³â; ãàðàíòóâàííÿ ì³í³ìóìó ìèòíèõ ôîðìà-

ëüíî

ñòåé; åêñïîðòí³ ï³ëüãè

Ðåñïóáë³êà Ê

ðåÿ,

Ìàâðèê³é, Ìåêñ

êà,

²íä³ÿ

Çîíè â³ëüíîãî ï³

ä-

ïðèºìíèö

âà (Free

economic activity

zones)

Ñïðèÿííÿ ïåðåõîäó êðà¿íè

äî ðèíêîâî¿ åêîíîì

³êè

Â³äì³íà òàðèô³â, ³íøèõ îáìåæåí

ü, ÿê³

ñòðèìóþòü ðîçâèòîê ñï³ëüíîãî ï³äïðèºì-

íèöòâà

Ïîëüùà, Êèòàé

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

До другому типу належать ВЕЗ, кожна площею по

декілька десятків квадратних кілометрів.

Третій тип становлять “мінізони” площею декілька де

сятків гектарів і часто обмежені територією окремих

підприємств (ВЕЗ в Угорщині, підприємства “Мак’юладорас”

у Мексиці, країнах Карибського басейну та ін.).

На території України, згідно з законом, можуть створюва

тися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональ

них типів:

 вільні митні зони і порти;

 експортні, транзитні зони;

 митні склади;

 технологічні парки;

 технополіси;

 комплексні виробничі зони;

 туристичнорекреаційні;

 страхові, банківські та ін.

Окремі зони можуть об’єднувати в собі функції, прита

манні різним типам ВЕЗ.

Для кожної країни можна назвати такі ос1

новні передумови створення ВЕЗ:

 географічне положення країни, її окремих

регіонів і міст (особливо портів);

 рівень соціальноекономічного розвитку

країни;

 наявність виробничої та соціальної інфраструктури;

 наявність відповідного законодавства.

Географічне положення України надзвичайно сприятливе

щодо розвитку міжнародних економічних відносин і спільно

го підприємництва. Розташована в південносхідній частині

Центральної Європи, Україна знаходиться на шляхах, що спо

лучають багато країн Європи і Азії.

На півдні Україна має вихід до Чорного моря, на узбе

режжі якого розташовано ряд портів міжнародного значення.

277

Ðîçä³ë 7. Ï³äïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...

Передумови

створення

ВЕЗ в Україні

На території України знаходиться гирло однієї з

найбільших річок Європи — Дунаю, водний шлях якого

зв’язує між собою ряд країн Європи, а завдяки каналу Рейн —

Майн — Дунай і порти Чорного та Балтійського морів.

Найбільш сприятливі для розвитку спільного

підприємництва в умовах вільних економічних зон регіони

Українське Причорномор’я, Закарпатська область, Донецько

Луганський, а також Крим. Наявні сприятливі умови для фор

мування науковотехнічних зон поблизу великих наукових і

університетських центрів — Києва, Харкова, Львова, Одеси,

Дніпропетровська, Донецька.

Через регіон Українське Причорномор’я Україна має

вихід у Світовий океан. Тут наявні певні передумови для ство

рення цілого ряду вільних економічних зон.

Концепція створення спеціальних (вільних) економічних

зон визначає основні передумови їх ефективного функціону

вання. Насамперед слід врахувати певні фактори розміщення,

зокрема:

 сприятливе, з погляду зовнішніх і внутрішніх можли

востей для реалізації намічених цілей, розміщення

ВЕЗ;

 наявність достатнього ресурсного потенціалу (природ

нокліматичні умови, корисні копалини, трудові ресур

си, наукововиробничий потенціал тощо);

 забезпеченість об’єктами виробничої та соціальної

інфраструктури (яка існує або буде створена в процесі

розбудови ВЕЗ) згідно з міжнародними стандартами;

 розвинута система комунікацій, особливо засобів зв’яз

ку, розгалужена транспортна мережа;

 відсутність (або врахування в документах про створен

ня ВЕЗ) екологічних обмежень та заборон щодо ство

рення ВЕЗ з огляду на існуючі або передбачувані ант

ропогенні навантаження на навколишнє середовище.

278

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Крім цих загальних для всіх територіальногосподарських

утворень чинників, порібно враховувати специфічні умови,

характерні для окремих типів ВЕЗ. Вони визначаються:

 цільовою і функціональною спрямованістю кожної

ВЕЗ;

 її зв’язками з позазональною економікою;

 ступенем інтегрованості в національне і світове госпо

дарство;

 прив’язкою до наявних систем розселення, виробничих

та інших об’єктів.

Варто також врахувати ступінь зацікавленості органів

місцевого і регіонального самоврядування й населення у ство

ренні на відповідній території спеціальної (вільної) еко

номічної зони.

Важливою передумовою ефективного функціонування

ВЕЗ є наявність конкретної програми її розвитку.

Основними чинниками, що обумовлюють вибір виробни

чої спеціалізації зони, є:

 базовий виробничий потенціал;

 забезпеченість об’єктами виробничої та соціальної

інфраструктури;

 наявність відповідних природних і трудових ресурсів

необхідної кваліфікації або відносного надлишку тру

дових ресурсів (незайнятого в суспільному вироб

ництві населення);

 зацікавленість іноземних інвесторів у фінансуванні то

го чи іншого виробництва.

Таким умовам відповідає ряд регіонів та міст України.

Щодо наявності певних соціальноекономічних умов, ви

робничої та соціальної інфраструктури, то тут треба врахува

ти, що ВЕЗ діють у країнах з різним рівнем економічного роз

витку. І якщо у високорозвинутих країнах вони вирішують

питання подолання нерівномірності розвитку окремих

регіонів, то для багатьох країн вони є засобом досягнення гар

279

Ðîçä³ë 7. Ï³äïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...

монійного розвитку всіх регіонів, а також включення цих

країн у світовий економічний простір. Саме таке завдання мо

же бути поставлене перед ВЕЗ, які мають формуватися в Ук

раїні.

Нарешті щодо законодавчих основ створення ВЕЗ. Такі

первісні основи, можна вважати, закладені.

У 1992 р. прийнято Закон України “Про загальні засади

створення і функціонування спеціальних (вільних) еко

номічних зон”, а також Концепцію їх створення, законодавчі

акти про зовнішньоекономічну діяльність, Закон “Про режим

іноземного інвестування”, закони про створення окремих ВЕЗ

та ін.

Інвестиційна політика ВЕЗ базується на

асигнуваннях з державного, місцевого бюд

жетів, позичкових коштів внутрішнього та

зовнішнього джерел, відрахування від при

бутків місцевих підприємств та організацій,

зарубіжних інвестиціях.

Асигнування з державного бюджету направляються в ос

новному на створення об’єктів виробничої та соціальної

інфраструктури республіканського значення. Створення

інфраструктури об’єктів регіонального значення покри

вається за рахунок коштів місцевого бюджету.

Згідно з Законом України “Про загальні засади створення

і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, на

всі об’єкти та суб’єкти економічної діяльності ВЕЗ поши

рюється система державних гарантій захисту інвестицій, пе

редбачена законодавством України про інвестиційну

діяльність та іноземні інвестиції. Суб’єкти господарської

діяльності зони мають державні гарантії на вивезення при

бутків і капіталу за її межі та за межі України.

Значні первинні інвестиції повинні бути зроблені з боку

приймаючої країни. Виділяються чотири основні напрями та

ких інвестиції: перший — земля, на якій будуть розташовані

280

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Основні умови

залучення

іноземного

капіталу у ВЕЗ