Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств
Подождите немного. Документ загружается.
підприємства та адміністративні приміщення зони; другий —
фізична інфраструктура — під’їздні шляхи, земляні роботи, во
допостачання, енергопостачання, каналізація, телекомунікації
тощо; третій — виробничі приміщення; четвертий — витрати
на презентацію й рекламнопропагандистську діяльність.
Ці витрати значно відрізняються між собою у залежно від
місця розташування зони і від країни. Усі ці інвестиції повинні
бути зроблені приймаючою країною ще до появи іноземних
інвесторів. Якість і масштаби цих початкових інвестицій — це
ключові фактори у рішенні іноземних компаній про вкладення
ними інвестицій. З цієї точки зору залучення іноземних інвес
тицій у вільну економічну чи експортну промислову зону знач
но відрізняється від залучення інвесторів у звичайну економіку.
Загальні орієнтири, характерні для світового ринку: обсяг
початкових капітальних витрат на створення зони — 5000 дол.
на робоче місце; досить стандартний показник — 10 тис. робо
чих місць — потребуватиме капвкладень на суму приблизно 50
млн дол.; земля і основна інфраструктура — до 10 млн дол. з за
гальної суми; на заводи і адміністративні приміщення — 30–40
млн дол. щорічно; на рекламнопропагандистську діяльність —
50 млн дол. щорічно.
Початкові інвестиції робитимуться протягом 5–10 років
[54, с.74–75].
Для вітчизняних учасників необхідно створити умови,
найбільш наближені до міжнародних умов господарської
діяльності, з тим щоб вони забезпечили їх інтенсивну інтег
рацію зі світовим ринком.
Для іноземних інвесторів необхідно створити умови, які
забезпечували б прискорену адаптацію їх до особливостей ро
боти в приймаючій країні, а також виходу на її внутрішній ри
нок.
Для створення таких умов проводяться заходи:
цілеспрямоване та диференційоване зниження
(відміна) податків;
281
Ðîçä³ë 7. ϳäïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...
встановлення прискорених строків амортизації основ
них фондів, для того щоб не стимулювати ввезення мо
рально застарілої техніки і технології;
звільнення від митного оподаткування та експортно
імпортних податків продукції, що ввозиться за кордону
для споживання на території ВЕЗ, а також продукції,
що вироблена у ВЕЗ і вивозиться за кордон;
надання різноманітних пільг при оплаті оренди тери
торії та об’єктів інфраструктури;
зниження плати за ресурси;
надання більш привабливих умов кредитування й стра
хування, а також введення вищих відсоткових ставок
депозитам у банках ВЕЗ.
Усі ці заходи використовуються в тому чи іншому наборі
залежно від характеру ВЕЗ.
Створення ВЕЗ, як і будьяке інша організаційне нововве
дення, пов’язане з певним ризиком. Основний ризик припадає
на приймаючу країну, яка повинна вкласти в зону великі інве
стиції, щоб привернути увагу інвесторів, які можуть і не з’яви
тися.
Дослідження останніх років показали, що інвестори нада
ють великого значення політичній стабільності у приймаючій
країні, ставлення її уряду і населення в цілому до приватних
інвестиції (включаючи прямі зарубіжні інвестиції), традиціям
поваги до міжнародних зобов’язань і прийняттю урядом
міжнародних арбітражних процедур для врегулювання діло
вих та інвестиційних спорів. Інвестиційними гарантіями, які
найчастіше трапляються є гарантії репатріації прибутків та
капіталу.
Проте правові гарантії самі по собі не мають значення, як
що зарубіжний інвестор висловлює побоювання щодо до
поміжних послуг, вкрай необхідних для діяльності інвестора.
Такі послуги включають: банківську справу, транспортні, кон
сультаційні правові та розрахункові послуги і телекомунікації.
282
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Отже, сприятливе ділове середовище навколо ВЕЗ є не
обхідною передумовою для залучення прямих зарубіжних
інвестицій [54, с. 81,86].
Необхідні правові основи для іноземних інвестицій закла
дені в Законі України “Про режим іноземного інвестування”.
У ньому визначено, що специфіка регулювання іноземних
інвестиції у спеціальних (вільних) економічних зонах вста
новлюється законодавством України про спеціальні (вільні)
економічні зони. А правовий режим іноземних інвестиції, що
встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зонах,
не може створювати умови для інвестування та здійснення
господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені
цим Законом.
Тому слід розглянути основні положення цього Закону. У
ньому визначено, що підприємство з іноземними інвес
тиціями — це підприємство (організація) будьякої ор
ганізаційноправової форми, створене відповідно до законо
давства України, іноземна інвестиція в статутному фонді яко
го, за його наявності, становить не менше 10 %.
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: іно
земної валюти, валюти України, будьякого рухомого і нерухо
мого майна, акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також
корпоративних прав (прав власності на частку/пай) у статут
ному фонді юридичної особи, грошових вимог та права на ви
моги виконання договірних зобов’язань, які гарантовані пер
шокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті,
будьяких прав інтелектуальної власності, прав на здійснення
господарської діяльності та ін.
Згідно із законом, іноземні інвестиції можуть здійснюва
тись у таких формах:
часткової участі у підприємствах, що створюються
спільно з українськими юридичними і фізичними осо
бами, або придбання частки діючих підприємств;
створення підприємств, що повністю належать інозем
ним інвесторам, філій та інших відокремлених
283
Ðîçä³ë 7. ϳäïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...
підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у
власність діючих підприємств повністю;
придбання, не заборонене законами України, нерухо
мого чи рухомого майна, включаючи будинки, кварти
ри, приміщення, обладнання, транспортні засоби та
інші об’єкти власності, шляхом одержання майна та
майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та
інших цінних паперів;
придбання самостійно або за участю українських юри
дичних чи фізичних осіб прав на користування землею
та використання природних ресурсів на території Ук
раїни;
придбання інших майнових прав;
в інших формах, які не заборонені законами України, в
тому числі без створення юридичної особи на підставі
договорів із суб’єктами господарської діяльності Ук
раїни.
Законом також визначені державні гарантії захисту іно
земних інвестицій. Передбачається, що для іноземних інвес
торів на території України встановлюється національний ре
жим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винят
ками, передбаченими законодавством України та міжнародни
ми договорами України.
Разом з тим, визначено, що для окремих суб’єктів
підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні про
екти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються
відповідно до державних програм розвитку пріоритетних га
лузей економіки, соціальної сфери і територій, може встанов
люватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарсь
кої діяльності.
Важливим положенням закону є те, якщо в подальшому
спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції
будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестиції, за
значені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з
дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іно
284
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
земного інвестора застосовуються державні гарантії захисту
іноземних інвестиції, зазначенні в цьому Законі.
Законом визначено, що іноземні інвестиції в Україні не
підлягають націоналізації.
Без забезпеченості відповідними фінансами
неможливо створити необхідні умови для
успішної господарської діяльності зони. На
першому етапі формування зони, коли ство
рюється вся необхідна інфраструктура, ще не
можна чекати, що зроблені капітальні витрати будуть прино
сити хоча б якийсь прибуток. Тільки через 5–7 років, як видно
із світового досвіду, можна сподіватись на початок окупності
первісних витрат. При цьому капітальні витрати приймаючої
країни на створення матеріальної бази ВЕЗ та відповідної
інфраструктури можна розглядати з двох точок зору: по1пер1
ше, створюється матеріальна цінність для національної еко
номіки, оскільки фінансові ресурси перетворюються на ре
альні фізичні активи. По1друге, слід брати до уваги витрати
внаслідок прийняття альтернативного курсу або відсутність
капіталовіддачі при альтернативному використанні капіталу.
Щоб визначити справжні оптимальні витрати (а не
внутрішню ринковуї ціну) на створення матеріальної бази та
відповідної інфраструктури потрібно поділити ці витрати на
компоненти: землю, робочу силу, матеріали місцевого вироб
ництва, послуги та витрати в іноземної валюті.
Оптимальні витрати вітчизняного капіталу подаються по
дисконтній ставці, що відбиває суспільну норму прибутку,
який одержує економіка приймаючої країни при здійсненні
мінімально ефективного інвестиційного проекту.
Фінансування проекту створення зони може здійснювати
ся за рахунок іноземної позики. При цьому ставка відсотка на
іноземну позику повинна бути менша, ніж соціальна дисконт
на ставка, яка застосовується в аналізі “витрати—випуск” при
виплаті боргів.
285
Ðîçä³ë 7. ϳäïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...
Фінансове
забезпечення
діяльності ВЕЗ
Фінансування у сфері послуг може відбуватися шляхом
укладення угод із зарубіжними приватними інвесторами. На
приклад, приватні інвестори у вільному порту Гонконг фінан
сували будівництво тунелів і підземних доріг через канали, а
також зробили значний внесок у модернізацію інфраструкту
ри в Шекоуському промисловому парку в Шеньчженській
спеціальній економічній зоні Китаю [54, с. 89–91].
Грошова і фінансова система економіки має декілька оз
нак:
банківська система;
природа та розміри міжбанківського ринку;
попит на банківський кредит;
зростання вкладів у банках;
вартість банківського посередництва;
банківські відсоткові ставки;
кредитні обмеження та загальна заборгованість еко
номіки.
Ці риси надають цінну інформацію щодо здатності еко
номіки постачати необхідні фінансові ресурси для ко
мерційної та промислової діяльності, яку планується вести в
конкретних ВЕЗ.
Вважається що фінансові системи новоутворених держав
у сучасних умовах не можуть задовольнити фінансові вимоги
фірм, які діятимуть у ВЕЗ цих країн.
Вирішення проблем здебільшого залежатиме від методів,
якими будуть нарощуватися обсяги зовнішніх капіталів для оф
шорної діяльності. Це означає створення спеціальних установ.
При цьому слід брати до уваги два види проблем:
як створити умови, необхідні для залучення зовнішньо
го капіталу, тобто умови, за яких можна одержати до
ход на капітал, котрий буде, принаймні, порівняний з
тим, який одержують в інших країнах;
як досягти умов, які активізують мобілізацію фінансо
вих посередників у країні, поступово вводячи їх у
286
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
міжнародні процеси фінансування з усіма структурни
ми змінами та зрушеннями, які вони спричинюють.
Існує багато норм, які прямо або опосередковано стиму
люють банки до здійснення своїх міжнародних операцій через
відділення. Найважливіші з них стосуються валютного кон
тролю, грошової політики та заходів щодо фінансової дис
ципліни, а також характеру податкової системи. Такі
політичні заходи стимулювали розвиток офшорних фінансо
вих ринків у інших країнах світу.
Система офшорних банківських послуг може застосовува
тися багатьма шляхами.
Серед цих проблем — питання бенефіціарів, дозволу на
операції з валютою, грошові переваги, менеджменту (напри
клад, зниження формальностей та контрольних процедур) та
податкового режиму (прибутковий податок, що стягується
шляхом регулярних вирахувань із заробітної плати; податок
на операції, проведені банками; податок на репатрійовані
дивіденди, що розподіляються зарубіжними банками, податок
на доход, одержаний від офшорних операцій).
До можливих наслідків введення системи офшорних
банківських послуг у вільних економічних зонах можна відне
сти такі [54, с. 95–100]:
нові джерела фінансування;
зниження вартості фінансів;
зменшення банківських формальностей;
збільшення міжбанківської конкуренції;
передача банківських ноухау;
інтернаціоналізація внутрішньої банківської системи;
створення міжбанківського ринку;
узгодженість цілей грошової політики;
етап у досягненні конвертованості грошової одиниці.
Усі проекти створення ВЕЗ мають бути підданні аналізу
за системою “витрати — випуск”, але при цьому треба мати на
увазі, що успіх діяльності зони, як свідчить світовий досвід,
287
Ðîçä³ë 7. ϳäïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...
визначається ступенем її конкурентоспроможності щодо
інших зон, а не рівнем її внутрішньої прибутковості.
Основними податковими пільгами у ВЕЗ
можуть бути звільнення від квот, мита та
інших податків на імпорт сировини і, як
правило, капітального обладнання, а також
звільнення від податків на експорт.
Ще однією важливою податковою пільгою, яку пропону
ють багато країн, є цілковите або часткове звільнення від при
буткового податку на періоди до 20, а іноді й 25 років
(Ірландія та Сенегал). Звичайно таке звільнення надається не
більше ніж на п’ять років. Залежно від обставин це звільнення
може бути цілковитим або частковим. Воно може поєднувати
ся з іншими стимулами, наприклад, відстроченою або вільною
амортизацією, правом на перенесення збиткового сальдо на
інший рахунок протягом невизначеного часу, вирахуванням
на капіталізацію прибутків та податковими пільгами за інвес
тування капіталу.
Вважається, що набагато ефективнішим стимулом, ніж
звільнення від податків, може бути фінансування за знижени
ми відсотковими ставками, оскільки підприємства ВЕЗ фінан
сують значну частину свого основного капіталу за допомогою
позик.
Використовуються також інші стимули, які значно
відрізняються у різних зонах. Сюди відносяться капітальні
субсидії, за допомогою яких приймаюча країна так чи інакше
покриває частину вартості основного капіталу для здійснення
проекту або вартості підготовки робочої сили.
Субсидії можуть також набувати форму відсотка асигну
вань на орендну плату, спеціальних послуг по маркетингу, роз
робки виробів тощо (тобто всіх видів діяльності, які вважа
ються важливими для національних інтересів [54, с.110–113].
Питання митного оподаткування в діяльності ВЕЗ є пре
рогативою держави. Вона встановлює пільговий рівень митно
288
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Оподаткування
та валютний
механізм у ВЕЗ
го оподаткування і податків на зовнішньоекономічні зв’язки
підприємств зони, здійснює митний контроль на кордонах зо
ни (внутрішньому і зовнішньому).
Звільнюється від митного оподаткування та імпортних
податків продукція, яка надходить на територію ВЕЗ ізза кор
дону для споживання в зоні, а також для перероблення, скла
дання та наступного реекспорту.
Готова продукція зони вироблена з використанням
імпортних матеріалів і вузлів, ввезених у ВЕЗ безмитно і яка
постачається на територію країни, може оподаткуватися ми
том у частині вартості імпортного компоненту.
Експорт продукції, виготовленої у ВЕЗ, не обкладається
експортним митом, експортними податками, не підлягає
ліцензуванню і квотуванню.
Експорт через ВЕЗ продукції, не підданій обробленню, об
кладається експортним митом і експортними податками в ус
тановленому порядку.
В Україні принципи митного і податкового регулювання у
ВЕЗ визначені Законом “Про загальні засади створення і
функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”.
Виходячи із світового досвіду, визначаються такі загальні
принципи вироблення політичної лінії щодо стимулів:
позитивна чиста поточна вартість проектів ВЕЗ є най
вищою, коли вартість розвитку матеріальної бази та ек
сплуатаційні витрати покриваються платою, що її вно
сять підприємства зони за оренду землі та заводських
приміщень та внесків на експлуатацію зони. У цьому
випадку державні стимули та субсидії не надаються або
не вимагають додаткових витрат;
стимули звичайно плануються таким чином, щоб при
ваблювати підприємства обробної промисловості;
якщо прийнято рішення про застосування стимулів, во
ни повинні бути: прості та недвозначні; конкретні та
незмінні для кожного підприємства; бути найвищими в
289
Ðîçä³ë 7. ϳäïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...
початкові роки, коли фізичні перешкоди найбільші, а
віра в зону ще слабка;
останній, але не менш важливий момент полягає в то
му, що державні стимули не повинні шкодити чистій
прибутковості операцій у довгостроковому плані. Сти
мули слід розглядати лише як додаткові заходи, які за
охочують спрямування ресурсів [54, с.114–115].
Мета валютного механізму ВЕЗ — забезпечити не тільки
стимулювання притоку іноземного капіталу, а й нормальне
функціонування і взаємодію зони як з вітчизняною еко
номікою, так і із світовим ринком.
Валютний режим може визначатися для кожної зони, ви
ходячи з її цільового призначення, характеру та конкретних
економічних умов.
Слід надавати перевагу створенню в зоні механізму пря
мої конверсії на основі внутрішньозональних валютних бірж
та аукціонів.
Функціонування валютного механізму ВЕЗ забезпе
чується створюваним у зоні зональним відділенням
Національного банку країни.
ВЕЗ повинна функціонувати на засадах валютної само
окупності. Це забезпечується надходженнями від експорту, а
також орендними та податковими платежами іноземних фірм,
що працюють у зоні.
На початкових етапах у певних випадках необхідні ва
лютні витрати учасників зони можуть покриватися за рахунок
довгострокових валютних кредитів, а також виділення цент
ралізованих коштів для продажу на біржі.
Функціонування ВЕЗ на базі ВКВ може призвести до її
відособлення від решти економіки країни і формування ва
лютного анклаву, що утруднить широкий вихід на внутрішній
ринок іноземних учасників.
Зональне відділення Національного банку здійснює:
організацію безготівкового обороту;
290
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ