Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

 управління валютними резервами та регулювання ва

лютних курсів і кредиту;

 видачу ліцензій комерційним банкам на здійснення ва

лютних операцій;

 нагляд за діяльністю кредитнофінансових установ;

 контроль за додержанням банківського і валютного ре

жиму на території ВЕЗ.

Нові незалежні держави, які утворилися на території ко

лишнього СРСР, належать до групи країн з неконвертованою

валютою, а тому валютні питання мають важливе значення

для формування стосунків між та рештою національної еко

номіки в кожній з країн.

Вирішення валютних питань полягає в переході до певних

форм обмеженої конвертованості грошової одиниці. Тут мож

ливі три основні варіанти: перший — використання твердих ва

лют у межах вільної економічної зони і у відносинах її з інши

ми зонами та зарубіжними країнами; другий — використання

грошових знаків як у самих зонах, так і в їхніх стосунках з

агентами національної економіки, в той час як тверді валюти

використовуватимуться у відносинах ВЕЗ з іншими країнами;

третій — створення спеціальної валюти ВЕЗ для використан

ня в зонах і у відносинах як із зарубіжними країнами, так і з

приймаючою країною.

Короткий огляд різних варіантів показує, що фактично

жоден з них не є цілком задовільним. Але проблему слід

вирішувати безпосередньо, щоб закласти підвалини успішно

го створення ВЕЗ.

Закони і правила, які регулювати валютний обмін у ко

лишніх соціалістичних країнах, як правило, передбачали

жорсткі обмеження. Усього декілька банків мали право здійсню

вати валютні операції і тримати вклади в іноземної валюті.

Підприємства також стикалися з багатьма обмеженнями

при використанні заробленої ними валюти. Можна передбачи

ти, що багато іноземних інвесторів вважатимуть їх неприйнят

291

Ðîçä³ë 7. Ï³äïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...

ними у їх нинішніх формах. Кошти, заробленні в межах ВЕЗ,

повинні безперешкодно переказуватися за кордон, або ж якщо

вони залишаються на рахунках всередині ВЕЗ, то має існува

ти можливість переказувати їх до будьякого місцевого банку

[54, с. 58–61].

В Україні режим валютного регулювання встановлюється

відповідними законодавчими актами і знаходиться в стадії

свого формування. А тому при вивченні цього питання слід

враховувати нові правила такого регулювання, які встановлю

ються останнім часом.

Постачання і збут у ВЕЗ організуються на

договірній основі і на двох рівнях — зона в

цілому і окремі підприємства.

Матеріальнотехнічне постачання і збут

можуть бути забезпечені згідно з договором:

 з державою (у рамках держзамовлень, які

отримують підприємства зони на конкурсній основі);

 з місцевими органами управління (при розміщенні за

мовлень на підприємствах ВЕЗ для потреб зони);

 між підприємствами і торговельними організаціями,

котрі знаходяться поза ВЕЗ (вітчизняними та інозем

ними) і підприємствами самої зони та торговельними

організаціями зони.

Система матеріальнотехнічного постачання ВЕЗ з реш

тою території країни повинна забезпечуватись:

 розвитком виробничої кооперації з позазональними

підприємствами;

 організацією зустрічних поставок продукції, що стано

вить взаємний інтерес;

 організацією в зоні виробництва на давальницькій си

ровині та ін.

Підприємства, які беруть участь у матеріальнотехнічному

забезпеченні зони, отримують пріоритетні можливості за

купівлі будьякої продукції, що виробляється у ВЕЗ.

292

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Постачання,

збут та

організація

роздрібної

торгівлі

Постачання і збут продукції підприємств ВЕЗ, у тому

числі на зовнішніх ринках, може здійснюватись на договірній

основі через зональні торговельні організації.

Роздрібний товарооборот у ВЕЗ здійснюється спеціалізо

ваними торговельними організаціями, які закуповують у

країні та за рубежем споживчі товари для реалізації через ма

газини роздрібної торгівлі всередині зони. Особливо дефіцит

на продукція може продаватися на іменні чеки (кредитні карт

ки) через систему спеціалізованих магазинів.

Усі ціни на продукцію зони і на товари, які надходять у зо

ну, повинні визначатися на договірній основі і наближатися до

світових.

Роздрібні ціни на товари першої необхідності, які купу

ються в зоні, повинні відповідати цінам, що діють на території

країни.

В Україні суб’єкти економічної діяльності, що діють на те

риторії спеціальної (вільної) економічної зони, здійснюють

матеріальнотехнічне постачання ї реалізацію продукції, а та

кож одержують та надають послуги у формах і на умовах, які

вони визначають самостійно на основі договорів із своїми кон

трагентами.

Органи державної виконавчої влади не мають права засто

совувати у відносинах із зазначеними суб’єктами обов’язкове

державне замовлення.

Суб’єкти економічної діяльності спеціальної (вільної)

економічної зони мають право брати участь у конкурсах на

державні замовлення, що оголошуються державними устано

вами України.

Для рішення економічних, соціальних та на

уковотехнічних проблем, які склалися в Ук

раїні, може бути застосований логічний лан

цюг, який складається з таких ланок: пробле

ми — цілі — засоби — рішення — діяльність — результати (рис.

7.4).

293

Ðîçä³ë 7. Ï³äïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...

Організації

створення ВЕЗ

294

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Ïðîáëåìè

Ñïàä ïðîìèñëîâîãî âèðîáíè-

öòâà; íåêîíêóðåíòîñïðîìîæ-

í³ñòü óêðà¿íñüêî¿ ïðîäóêö³¿

Âèñîêèé ð³âåíü íåçàéíÿ-

òîñò³ íàñåëåííÿ

Â³äñóòí³ñòü îñíîâ

ðèíêîâî¿ åêîíîì³êè

Ö³ë³

Åêîíîì³÷íèé ðîçâèòîê

îêðåìèõ ãàëóçåé ãîñïî-

äàðñòâà

Çàñîáè

Çàëó÷åííÿ

³íîçåìíîãî

êàï³òàëó

Ð³øåííÿ

Ñòâîðåííÿ

âèðîáíè÷î¿

³íôðàñòðóêòóðè

Ä³ÿëüí³ñòü

“Ðîçìîðîæóâàííÿ” âèðîáíè÷èõ ïî-

òóæíîñòåé; ðåêîíñòðóêö³ÿ

ï³äïðèºìñòâ òðàäèö³éíèõ ãàëóçåé

ïðîìèñëîâîñò³ òà ñòâîðåííÿ íîâèõ

Ðåçóëüòàòè

Ðîçâèòîê êîíêóðåíòîñïðîìîæíîãî

òåõí³÷íî ïåðåäîâîãî åêñïîðòíîãî

âèðîáíèöòâà òà ³ìïîðòî-çàì³íþþ÷î¿

ïðîäóêö³¿ äëÿ âíóòð³øíüîãî ðèíêó

Ïðèñêîðåíèé ðîçâèòîê

â³äñòàëèõ ðàéîí³â

Çàëó÷åííÿ

ïåðåäîâî¿ òåõí³êè ³

òåõíîëîã³é

Çàáåçïå÷åííÿ çàéíÿòîñò³

íàñåëåííÿ òà ï³äâèùåííÿ

ð³âíÿ êâàë³ô³êàö³¿

Ï³äâèùåííÿ ð³âíÿ óïðàâë³í-

ñüêèõ íàâè÷îê ³ íîâèõ ìåòî-

ä³â ãîñïîäàðþâàííÿ

Ïðîâåäåííÿ ìàðêåòèíãîâèõ äî-

ñë³äæåíü ³ ïðîñóâàííÿ òîâàð³â íà

ì³æíàðîäíèé ðèíîê

Âèêîðèñòàííÿ ð³çíî-

ìàí³òíî¿ ðåêëàìíî¿ ä³ÿ-

ëüíîñò³

Ðîçøèðåííÿ

ðèíê³â çáóòó òà ï³äâè-

ùåííÿ êîíâåðòîâàíîñò³

íàö³îíàëüíî¿ âàëþòè

Ñòâîðåííÿ ñïðèÿòëè-

âîãî ³íâåñòèö³éíîãî

êë³ìàòó

Ñòâîðåííÿ

íîâèõ ðîáî÷èõ

ì³ñöü

Çðîñòàííÿ ïðèáóòê³â

çàéíÿòèõ òà ï³äâè-

ùåííÿ ð³âíÿ æèòòÿ

íàñåëåííÿ

Рис. 7.4. Логічний ланцюг створення ВЕЗ

У зоні відбувається реалізація балансу інтересів ділових

партнерів, які беруть участь у її діяльності.

Учасники ВЕЗ реалізують власні інтереси за такими на

прямами:

 між адміністрацією зони та всіма господарськими

суб’єктами цієї зони;

 між самими учасниками ВЕЗ в усіх галузях діяльності;

 між національними та іноземними суб’єктами госпо

дарської діяльності у зоні;

 на макрорівні повинен бути досягнутий інтерес усіх

факторів розвитку приймаючої країни: економічних,

політичних, соціальних та науковотехнічних.

Виходячи із зарубіжного досвіду, в процесі формування

ВЕЗ проходять три етапи: підготовчий, вихідний і структуро

утворюючий (табл.7.2).

Таблиця 7.2

Організаційні фактори створення ВЕЗ

На першому етапі здійснюється розроблення нормативних

документів і технікоекономічного обґрунтування. Потім нор

мативні документи та обґрунтування проходять різноманітні

експертизи, визначається механізм реалізації нормативних

актів. Розробляється фінансовий і податковий механізми зо

295

Ðîçä³ë 7. Ï³äïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...

Åòàïè

Ï³äãîòîâ÷èé Âèõ³äíèé

Ñòðóêòóðî-

óòâîðþâàëüíèé

1.Ðîçðîá

ëåííÿ

íîðìàòèâ-

íèõ äîêóìåíò³â

1.Ôîðìóâàííÿ îðãà-

í³â óïðàâë³

íÿ

1.Òåõí³÷íå ïåðåîçáðîºí-

íÿ ïðîìèñëîâèõ ï³

ä-

ïðèºìñòâ

2.Òåõí³êî

-åêîíîì³÷íå

´ðóíòóâàííÿ (ÒÅÎ)

2.Ñòâîðåííÿ ³íôðà-

ñòðóêòóðè

2.Àêòèâíå ñòâîðå

ííÿ

ñï³ëüíèõ ï³äïðè

ºìñòâ

3.Çàëó÷åííÿ çàðóá³æíèõ

ïàðòíåð³â

3.Îðåíäà äåðæàâíèõ

ï³äïðèºìñòâ

3.Åêñïîðò âèðîáëåíî¿

ïðîäóêö³¿

4.Ðîçðîá

ëåííÿ ô³íàíñ

î-

âîãî ³ ïîäàòêîâîãî ì

å-

õàí³

çìó

4.Îäåðæàíííÿ ïîäà-

òêîâîãî êðåäè

òó

4.Ïðèïèíåííÿ ïîäàòêî-

âîãî êðåäèòó

ни, порядок зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Починається формування органів управління.

На другому етапі остаточно формується структура уп

равління ВЕЗ, розподіляються повноваження щодо уп

равління; розробляються нормативні документи, які регла

ментують взаємовідносини органів управління ВЕЗ з місцеви

ми органами влади. Створюється інфраструктура зони,

відкриваються комерційні банки, біржі, бізнесцентри.

Здійснюється оренда державних підприємств. Створюється

інфраструктура підготовки фахівців у сфері бізнесу, відкрива

ються спеціальні школи, курси та біржі праці. Вільна еко

номічна зона одержує податковий кредит.

На третьому етапі завершується створення транспортної,

ринкової та виробничої інфраструктури. Засоби зв’язку дося

гають міжнародного рівня. Здійснюється технічне переозб

роєння промислових підприємств, починається експорт про

дукції. У ВЕЗ надходять іноземні інвестиції, активно створю

ються спільні підприємства. Починається корисна віддача від

діяльності ВЕЗ, припиняється податковий кредит.

Світовий досвід свідчить, що капіталовкладення у ВЕЗ

окуповуються через 5–7 років. Протягом цього періоду

здійснюються основні інвестиції в інфраструктуру, розгор

тається і освоюється базовий виробничий потенціал, відпраць

овується економічний механізм функціонування зони.

Управління функціонування ВЕЗ

здійснюється на двох рівнях. Один рівень —

це державне регулювання розвитку ВЕЗ,

другий — управління безпосередньо на місці.

Державне регулювання розвитку ВЕЗ здійснюється на ос

нові комплексу загальних та спеціальних законодавчих актів.

До числа таких загальних законодавчих актів відноситься За

кон України “Про загальні засади створення спеціальних

(вільних) економічних зон”, згідно з цим законом для кожної

вільної економічної зони приймається окремий закон.

296

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Державне

регулювання

діяльності ВЕЗ

У загальному законі про ВЕЗ визначаються мета, порядок

створення, технікоекономічне обґрунтування доцільності

створення і функціонування зони, управління, митні, подат

кові та валютнофінансові умови функціонування, система

державних гарантій інвесторам, регулювання економічних

відносин, правовий режим, порядок в’їзду і виїзду та порядок

ліквідації зони.

Технікоекономічне обґрунтування доцільності створен

ня і функціонування ВЕЗ має включати:

 мету, функціональне призначення та галузеву спрямо

ваність її діяльності;

 етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення;

 ступінь розвитку виробничої та соціальної інфраструк

тури, інфраструктури підприємництва та можливості їх

розвитку в майбутньому;

 вихідний рівень розвитку економічного, наукового та

іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов її

створення;

 рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами;

 обсяги, джерела та форми фінансування на кожному

етапі її створення;

 обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування,

митного регулювання, валютнофінансового та кредит

ного механізму.

У законі про кожну окрему ВЕЗ конкретизуються поло

ження, визначені загальним законом: визначаються функції да

ної ВЕЗ, її територія, особливості майнових та земельних відно

син, підприємницької діяльності, фінансових відносин тощо.

Державне регулювання діяльності ВЕЗ здійснюють орга

ни державної виконавчої влади України, до компетенції яких

входить контроль за додержанням вимог законодавства Ук

раїни на території, де створено зону.

Методологічною основою для прийняття рішень і підго

товки документів у процесі створення конкретних ВЕЗ є

297

Ðîçä³ë 7. Ï³äïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...

“Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон

в Україні”.

У Концепції визначаються мета, правові основи, загальні

принципи та передумови створення і функціонування ВЕЗ в

Україні; наводиться класифікація ВЕЗ та їх загальна характе

ристика; визначається стратегія розвитку ВЕЗ в Україні.

Органи управління ВЕЗ незалежно від їх типу:

 місцеві ради та місцеві державні адміністрації в межах

своїх повноважень;

 орган господарського розвитку і управління ВЕЗ.

Місцеві ради та місцеві державні адміністрації укладають з

органом господарського розвитку ВЕЗ генеральну угоду про пе

редачу в її користування земельних ділянок, об’єктів інфраст

руктури, розташованих на цій території, та природних ресурсів.

Світовий досвід свідчить про те, що успіх діяльності ВЕЗ

визначається, поряд з іншими факторами, і тим, наскільки уз

годжено діють місцеві органи державної влади і адміністрація

зони.

7.2. Ñïåö³àëüí³ ïðàâîâ³ ðåæèìè òîðã³âë³, òîâàðîîá³ãó

До спеціальних режимів правових режимів

торгівлі, товарообігу відносяться прикордон

на (прибережна) торгівля.

Прикордонна торгівля — це спеціальний

правовий режим міжнародного товарообігу між підприємства

ми та організаціями, що розташовані в прикордонних районах

сусідніх держав, які мають спільні морські та/або сухопутні

кордони. Умови такої торгівлі регулюються відповідними до

мовленостями, двосторонніми або багатосторонніми догово

рами між державами, а організація та розвиток здійснюються

місцевим органом влади.

Характерною рисою прикордонної торгівлі є її спрямо

ваність на задоволення місцевих потреб щодо виробництва то

298

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Сутність

прикордонної

торгівлі

варів у межах прикордонної території, а також товарів, при

значених для споживання в межах цієї самої території. Вируч

ка від прикордонної торгівлі залишається повністю в розпоря

дженні місцевих органів влади і використовується для розши

рення асортименту споживчих товарів, закупівлі обладнання,

технологій, матеріалів і сировини для розвитку господарства

цих регіонів.

Прикордонна торгівля виступає різновидом префе

ренційної торгівлі, що передбачає надання однією державою

іншій на взаємній основі пільг у торговельному режимі. На то

вари та інші предмети, які обертаються у прикордонній

торгівлі, можуть надаватися тарифні преференції (тарифні

пільги) у вигляді звільнень від обкладання митом, зниження

ставок мита, встановлення квот на преференційне ввезення.

Основні положення щодо прикордонної торгівлі відобра

жені в генеральній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1947 р.

(ст. ХХІV “Територіальне застосування — Прикордонна

торгівля — Митні союзи та зони вільної торгівлі”), а також у

Домовленості про тлумачення ст. ХХІV Генеральної угоди з

тарифів і торгівлі 1994 р. Згідно з правилами ГАТТ, країни в

рамках регіональних домовленостей можуть зменшити тари

фи та інші бар’єри на преференційній основі. Нижчі або нуль

ові митні ставки, що застосовуються до торгівлі між сторона

ми регіональних домовленостей, не повинні поширюватись на

інші країни. Тому регіональні преференційні домовленості є

важливим винятком, що полегшує прикордонну торгівлю, з

правила режиму найбільшого сприяння. Для того щоб захис

тити торговельні інтереси країн, що не є сторонами домовле

ностей, ГАТТ накладає строгі обмеження щодо укладання та

ких домовленостей. Ці умови передбачають, що, поперше,

держави — сторони регіональних домовленостей повинні усу

нути тарифи та інші бар’єри у торгівлі, що впливають на знач

ну частку всієї торгівлі між ними, а, подруге, домовленість не

повинна призвести до введення нових торговельних бар’єрів в

299

Ðîçä³ë 7. Ï³äïðèºìñòâî ó ñïåö³àëüíèõ ïðàâîâèõ ðåæèìàõ ...

торгівлі з іншими країнами. Таким чином, торгівля між

країнами — членами організації торгівлі відбувається на

підставі звільнення від сплати мита, в той час як торгівля з

іншими країнами підлягає правилам режиму найбільшого

сприяння. Оскільки прикордонна торгівля становить незнач

ну частку від світової торгівлі, то виняток, що поширюється на

неї, не впливає суттєво на політику режиму найбільшого спри

яння.

Слід відмітити, що в системі ГАТТ, як і в Україні в цілому

немає конкретного визначення понять “прикордонна область”,

“прикордонна торгівля”. Відсутність юридичного статусу цих

понять призводить до ототожнення з іншими поняттями та до

їх різночитання.

Україна межує із 7 країнами: Російською

Федерацією, Республіками Білорусь та

Молдова, Польщею, Словаччиною, Угор

щиною, Румунією. Однак угоди про

співробітництво прикордонних областей

укладено тільки з урядами країн СНД. При

кордонне торговоекономічне співробіт

ництво між цими країнами ґрунтується на добросусідських

відносинах, що історично склалися, високому ступені інтегро

ваності господарських систем, на забезпеченні і розвитку гос

подарських, культурних та інших зв’язків між ними. Основни

ми формами прикордонної торгівлі за специфікою предмета

торгівлі є торгівля товарами і послугами, а за специфікою

взаємодії суб’єктів — торгівля за кооперацією.

При порівнянні цілей прикордонної торгівлі між країнами

СНД просліджується їх схожість, однакова спрямованість

(створення сприятливих умов для розвитку економічних

відносин, процесів у торговельноекономічної інтеграції), а та

кож опора на подібні підходи та методи до досягнення цілей:

 вживання заходів для усунення перепон для вільного

переміщення у прикордонних областях товарів та по

300

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Торговельно

економічне

співробітництво

України з

країнами

сусідами