Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств
Подождите немного. Документ загружается.
3й крок — виставлення векселя з позначенням строку
платежу;
4й крок — після завершення строку платежу передача
векселя на інкасо;
5й крок — вексель передається для оплати;
6й крок — гроші поступають на рахунок продавця;
7й крок — повідомлення про надходження грошей;
8й крок — повідомлення про платіж за векселем.
У складанні переказного векселя беруть участь три особи:
трасант — особа, яка видала вексель чи наказ платити;
трасат — платник за векселем;
ремітент — особа, на користь якої видано вексель.
Схема розрахунку за допомогою переказного векселя на
ведена на рис. 15.6. Схема містить такі кроки:
1й крок — трасант одержує товар від ремітента;
2й крок — трасант відвантажує цей товар трасату;
3й крок — трасант передає емітенту переказний вексель,
де вказано, що платником його боргу перед ремітентом буде
трасат;
4й крок — ремітент пред’являє трасату переказний век
сель, за яким він сподівається отримати акцепт;
571
Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...
Рис. 15.6. Механізм розрахунків за поставлені в кредит товари за
допомогою переказного векселя
Òðàñàíò
(âåêñåëåäàâåöü)
Òðàñàò
(ïëàòíèê)
Ðåì³òåíò
(âåêñåëåäåðæàòåëü)
1
2
3
4
5
6
7
5й крок — трасат робить на векселі напис, який означає
його згоду оплатити переказний вексель;
6й крок — ремітент після акцепту пред’являє переказний
вексель до сплати;
7й крок — ремітент отримує кошти у вказаний строк.
Вексель складається за чітко встановленою формою. Його
форма та вигляд регламентується певною системою міжнарод
ного та національного вексельного права. У багатьох країнах
для уніфікації здійснення операцій з векселями розроблені
вексельні формуляри.
До обов’язкових реквізитів простого векселя належать:
назва “вексель”;
проста та нічим не обумовлена обіцянка сплатити пев
ну суму коштів;
строк платежу;
місце платежу;
найменування отримувача коштів;
місце і дата складання векселя;
підпис векселедавця.
До обов’язкових реквізитів переказного векселя належать:
назва “вексель”;
безумовний наказ сплатити певну суму коштів;
назва платника (трасата);
строк платежу;
місце платежу;
назва отримувача коштів (ремітента);
місце та дата складання векселя;
підпис векселедавця (трасанта).
Якщо у векселі відсутній хоча б один з перелічених
реквізитів, цей документ не матиме сили тратти чи простого
векселя, за винятком таких випадків:
якщо немає вказівки про місце платежу, місце позначе
не біля найменування платника і є місцем платежу век
селя;
572
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
за відсутністю вказівки на місце видачі векселя, місцем
видачі є місце, вказане поряд з ім’ям векселедавця;
вексель, у якому не вказаний строк платежу, є вексе
лем, який підлягає оплаті за пред’явленням.
У міжнародних розрахунках найчастіше використовують
ся акцептові векселі. Акцепт векселя — це підтвердження тра
сатом своєї згоди здійснити платіж за векселем. Акцепт вексе
ля здійснюється у вигляді напису на лицьовому боці докумен
та та підписується акцептантом. Необхідність акцепту спричи
нена тим, що зобов’язання трасата за переказним векселем ви
никають лише після його акцепту.
Гарантією за простими та переказними векселями є їх ава
лювання банком. Аваль — це гарантія платежу за простим та
переказним векселем з боку аваліста, якщо боржник не вико
нав своїх зобов’язань за векселем. Він здійснюється на лицьо
вому боці векселя або на додатковому аркуші (алонжі) та
підписується авалістом.
У міжнародному платіжному обігу вексель є оборотним
фінансовим документом. Це означає, що з передачею векселя
іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризик за
цим документом. Передавання векселя здійснюється шляхом
передавального напису — індосаменту, який здійснюється на
зворотному боці векселя і підписується індосаментом.
Вексель може бути виписаний у будьякій валюті, проте
здебільшого він виписується у валюті країни платежу.
Векселі, які виписані в одній країні, а підлягають оплаті в
іншій, називаються іноземними (зовнішніми).
В основі розрахунків при операціях з іноземними векселя
ми важливе значення має вексельний курс.
Вексельний курс — це ціна іноземного векселя у
національній валюті. При котируванні короткострокових век
сельних курсів за основу береться курс “спот”, а при котиру
ванні довгострокових вексельних курсів орієнтуються на курс
“форвард”.
573
Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...
Для визначення вартості іноземного векселя необхідно
знати:
суму векселя;
строк векселя;
день продажу векселя;
курс векселя;
облікову ставку за місцем платежу.
Поряд з комерційними векселями використовуються і
банківські векселі. Банківський вексель — це тратта, яку вис
тавляють банки на своїх іноземних кореспондентів. Імпорте
ри, купуючи ці векселі в національних банків і пересилаючи їх
для експортерів, погашають у такий спосіб свої боргові зо
бов’язання.
Використання векселів може бути передбачено, а іноді і
визначатись як обов’язкова умова при застосуванні акреди
тивної та інкасової форми розрахунків. При даних формах
розрахунків використання тратти повинно бути передбачено
угодою між партнерами. В інкасовому дорученні та дорученні
на відкриття акредитива вказується, що товарні документи пе
редаються імпортеру лише за умови оплати чи акцепту вистав
леної тратти.
Пластикові картки широко використовують
ся у практиці міжнародних розрахунків при
ватного характеру. Цей метод платежу може
бути реалізований лише в спеціально облад
наних місцях. Пластикові картки бувають двох видів: дебетні
та кредитні.
Дебетні картки використовують для оплати товарів та по
слуг за допомогою прямого списання певної суми грошей з
банківського рахунка клієнта. Вони є простим замінником
готівкових грошей. Власники дебетових карток оплачують ра
хунки в повному обсязі з власних коштів. До таких карток
відносяться картки до банківських автоматів та картки
терміналів у торговельних точках.
574
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Платіж
пластиковими
картками
Кредитні картки дозволяють її власникові здійснити опла
ту товарів та послуг за рахунок банківських позичок чи креди
ту компаніїемітента кредитної картки. За допомогою кредит
них карток можна здійснити операції:
оплату товарів та послуг;
отримання готівки через банкомати;
отримання позики;
страхування від нещасних випадків під час подорожі.
Особливість кредитної картки полягає в тому, що банк
відкриває кредитну лінію
1
, яка використовується автоматично
кожного разу, коли проводиться купівля товару або береться
кредит у грошовій формі. Банк установлює ліміт, у межах яко
го діє кредитна лінія.
Для одержання кредитної картки клієнт заповнює спеціаль
ну форму, яка містить низку питань, що стосується його особи,
фінансового становища та попередніх кредитних операцій.
За характером надання послуг виділяють такі види кре
дитних карток:
цільові картки, які використовуються для оплати пев
ного виду послуг за рахунок кредиту компанії, що надає
даний вид послуг;
гарантійні картки, які використовуються для гарантії
чекових платежів. Вони видаються банком, у якому
відкрито рахунок клієнта, і використовуються, щоб
уникнути отримання від клієнта незабезпеченого чи
фальшивого чека. Такі картки використовуються влас
никами дорожніх чеків та єврочеків;
універсальні картки, які використовуються для отри
мання грошей у банкоматах, оплати товарів та послуг у
кредит, який надає банк чи спеціалізована компанія
(VISA, American Express).
575
Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...
1
Êðåäèòíà ë³í³ÿ — öå çãîäà áàíêó-êðåäèòîðà íàäàòè êðåäèò ó ìàéáóò-
íüîìó â ðîçì³ðàõ, ÿê³ íå ïåðåâèùóþòü çàçäàëåã³äü îáóìîâëåí³ ðîçì³ðè
çà ïåâíèé â³äð³çîê ÷àñó áåç ïðîâåäåííÿ äîäàòêîâèõ ñïåö³àëüíèõ ïåðå-
ãîâîð³â.
15.2. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ óìîâè
çîâí³øíüîòîðãîâåëüíèõ êîíòðàêò³â
Головною умовою здійснення міжнародної
торговельної операції є зовнішньоторго
вельний контракт. Він визначає права та
обов’язки сторін, їх відповідальність за
проведення операції.
При складанні контракту велике зна
чення має правильне визначення валютно
фінансових і платіжних умов угоди, які регулюють розрахун
ки між контрагентами. Від них залежить ефективність
зовнішньоторговельних операцій, своєчасне отримання плате
жу, виконання обов’язків за контрактом, страхування сторін
від валютних ризиків. Тому контрагенти повинні слідкувати
за станом міжнародних валютних ринків, за коливанням ва
лютних курсів, за валютнофінансовим станом свого контра
гента.
При визначенні валютнофінансових умов контрактів, як
правило, виявляється протилежність інтересів контрагентів.
Експортер, після відвантаження товару, прагне отримати мак
симальну суму валюти у найкоротший термін, одержати від
імпортера відповідні гарантії щодо забезпечення платежу.
Імпортер зацікавлений скоріше отримати товар, сплатити най
меншу суму валюти, максимально відтягнути платіж до мо
менту його кінцевої реалізації (домогтися від експортера на
дання комерційного кредиту).
Вибір валютнофінансових умов контракту залежить від
таких факторів:
характеру економічних та політичних відносин між
країнами;
наявності або відсутності міждержавних угод;
кон’юнктури ринку та перспектив його розвитку;
співвідношення сил контрагентів;
576
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Основні елементи
валютно
фінансових умов
зовнішньо
торговельних
угод
традицій та звичаїв торгівлі даним товаром;
швидкості та гарантій отримання платежу;
суми витрат, яка пов’язана з проведенням платежу че
рез банк;
норм національного законодавства, міжнародних правил
і конвенцій, які регулюють розрахункові відносини.
Якщо укладенню зовнішньоторговельного контракту по
переджує міждержавна угода (наприклад, про порядок постав
ки та проведення платежів), яка має загальні валютнофінан
сові умови, то в контракті слід посилатися на неї. Це дозволяє
справедливо вирішувати суперечки, що можуть виникнути в
ході виконання контракту.
До основних елементів валютнофінансових та платіжних
умов відносяться:
валюта ціни та спосіб визначення ціни;
валюта платежу, курс перерахунку валюти ціни у валю
ту платежу, якщо вони не збігаються;
умови розрахунків;
форми розрахунків та банки, через які ці розрахунки
будуть здійснюватись.
Від правильного вибору валюти ціни та ва
люти платежу залежить валютна рента
бельність контракту.
Валюта ціни — це валюта, в якій визна
чається ціна товару в контракті. На вибір валюти ціни вплива
ють вид товару, фактори, що діють на міжнародні розрахунки,
у тому числі міждержавні умови, міжнародні традиції. Ціна то
вару може встановлюватись у будьякій вільно конвертованій
валюті: країниекспортера, країниімпортера або третьої
країни. Іноді ціна контракту вказується у декількох валютах
або в колективних валютах (СДР, євро) з метою страхування
валютного ризика.
Визначення валюти ціни є важливою умовою якості.
Розрізняють стійкі валюти зі стабільною купівельною спро
577
Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...
Валюта ціни
та валюта
платежу
можністю та слабкі (м’які) валюти, курс яких постійно
змінюється. Отже, від вибору валюти залежить ризик валют
них втрат, тобто можливість не отримати еквівалент вартості,
передбачений в момент фіксації ціни й підписання контракту.
Тому імпортер виграє при встановленні ціни у слабкій валюті
та валюті, курс якої має тенденцію до зниження. Експортер,
навпаки, прагне до найсильнішої валюти або валюти, курс якої
має тенденцію до підвищення.
Якщо ціна імпортного контракту встановлюється у
сильній валюті, потрібно вимагати від продавця зробити
знижку з ціни чи поступку за іншими умовами контракту. Як
що ціну в експортному контракті встановлено в слабкій ва
люті, продавцю слід підвищити ціну товару.
З валютної точки зору, експорт доцільно орієнтувати на
країни з твердими валютами, а імпорт — зі слабкими валюта
ми.
При розрахунках за клірингом ціна товару встанов
люється у тій валюті, яка прийнята для клірингових розра
хунків.
Основною валютою ціни в розрахунках за українським ек
спортом є американський долар, оскільки використання
гривні в зовнішніх операціях обмежене. Водночас в імпортних
операціях як валюта ціни часто використовуються вільно кон
вертовані валюти інших розвинутих країн, що зумовлено праг
ненням експортерів отримати свої національні валюти.
Специфіка вибору валюти ціни у зовнішній торгівлі з
країнами СНД обумовлена частковою конвертованістю їх
національних валют, тому у розрахунках використовуються
іноземні валюти. У торгівлі з переважною більшістю країн
розрахунки здійснюються у вільно конвертованій валюті.
Вибираючи валюту ціни, як уже вказувалося, важливо
враховувати вид товару. Відповідно до умов світової торгівлі
валюти ціни на окремі види товарів не узгоджуються, навіть
якщо ця валюта не задовольняє ні експортера, ні імпортера.
578
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Деякі товари, у тому числі сировина, продаються на світових
ринках за стандартними умовами постачання, розробленими
ГАТТ, а також міжнародними організаціями експортерів та
імпортерів розвинутих країн. Валютнофінансові умови
торгівлі цими товарами підпорядковуються строгим прави
лам. Наприклад, ціни в контрактах на сиру нафту, газовий
конденсат, цукорсирець, каву, вироби зі шкіри вказуються у
доларах США, в контрактах на какаобоби, картоплю, ячмінь,
кольорові метали, каучук — в англійських фунтах стерлінгів.
Валюта платежу — це валюта, в якій оплачується зо
бов’язання покупця (імпортера) за поставлений товар. Якщо
валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в найбільш
стійкій валюті, а платіж — у валюті країниімпортера.
У торгівлі з фірмами промислово розвинутих країн валю
тою платежу, як правило, є національні валюти цих країн. У
торгівлі з країнами, що розвиваються, — ВКВ основних про
мислово розвинутих країн, причому в експортних контрактах
валюта тих з них, у банках яких зберігаються надходження
країн, що розвиваються, від експорту.
В Україні при визначенні валюти платежу для розра
хунків за експортними контрактами застосовується вільно
конвертована валюта 1ої групи Класифікатора іноземних ва
лют НБУ.
Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються, то в
контракті вказується курс перерахунку першої на другу (на
приклад, на базі СДР або за ринковим курсом валют).
До умов перерахунку, які встановлюються в контракті,
відносяться:
курс відповідного типу платіжного засобу (курс теле
графного або банківського переказу за платежами век
селями чи без них, поштового переказу);
курс перерахунку: звичайно, це середній курс дня, іноді
курс продавця або покупця на час відкриття або закрит
тя валютного ринку;
579
Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...
час перерахунку валют (розрахунки здійснюються за по
точним курсом валюти — частіше всього за ринковим
курсом за день до платежу чи за 2–3 дні, що передують
дню платежу або на день платежу) на відповідному ва
лютному ринку (продавця, покупця або третьої країни).
Неправильне встановлення часу перерахунку може при
звести до великих втрат внаслідок зміни валютних курсів. Так,
не можна здійснювати перерахунок валют за курсом дня укла
дення контракту, оскільки у разі нестабільності валюти плате
жу та її тенденції до девальвації, експортер може зазнати
збитків у момент платежу.
Незбіг валюти ціни та валюти платежу є найпростішим за
собом страхування валютного ризику. Для експортера існує
ризик зниження курсу валюти ціни, а для імпортера — ризик її
підвищення.
Якщо валюта ціни та валюта платежу збігаються, то її на
зивають валютою контракту.
Важливою умовою зовнішньоторговельної угоди є ціна това
ру, яка визначається в розділі “Ціна та за
гальна вартість договору (контракту)”.
У цьому розділі визначається ціна оди
ниці виміру товару та загальна вартість то
варів або вартість виконаних робіт (наданої послуги), які по
стачаються згідно з контрактом (крім випадків, коли ціна то
вару розраховується за формулою), та валюта платежів.
У випадку розрахунку ціни зовнішньоторговельного кон
тракту за формулою у договорі вказується орієнтована
вартість контракту на дату його укладення.
У цьому розділі можна вказати, які складові формують
ціну контракту (вартість товару, витрати щодо відправлення
товару, упакування, маркування тощо).
Якщо за даним контрактом поставляються товари різної
якості та асортименту, то ціна встановлюється окремо за оди
ницю кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору вка
580
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Контрактні
ціни