Ільчук М.М., Іщенко Т.Д. (ред.) Підприємницька діяльність та агробізнес

Подождите немного. Документ загружается.

340

Розділ 10

Умови погашення кредитів суттєво впливають на фінансовий

стан суб’єктів господарювання.

10.3.5. Спотові, форвардні і ф’ючерсні êонтраêти

Біржові угоди з реальним товаром (спот, форвард) укладають з

метою фізичного переходу товару від продавця до покупця на

умовах, передбачених угодою.

Угоди з коротким терміном поставки (спот) передбачають не-

гайне передавання товару покупцеві на умовах контракту. Ви-

конання угод починається з моменту їх укладання, а поставка

здійснюється у термін від 1 до 30 днів. За таких угод важливою є

практика розподілення витрат на зберігання та страхування то-

вару. Так, витрати на зберігання товару та вартість його стра-

хування до моменту продажу відносять на рахунок продавця, а

після укладання угоди, тобто після продажу — на рахунок по-

купця.

Механізм використання угод за умовами спот досить простий.

Товар, який є на зберіганні (що підтверджено відповідними доку-

ментами, наприклад, ф. ІЗ-ХПП), виставляють на продаж. Покуп-

ці відповідно підтверджують свою платоспроможність. Після

укладання угоди покупець перераховує кошти на поточний раху-

нок біржі і тільки після цього починається відвантаження товару.

У разі несплати за угодою у визначені терміни угоду анулюють, а

гарантійний внесок покупця (не менше ніж 0,5 % суми угоди)

спрямовується на користь продавця.

Угоди з відстроченою поставкою, або форвард — це взаємне пе-

редавання прав і обов’язків на реальний товар з відстроченим тер-

міном поставки. Такі угоди оформляють як договори поставки.

Продавець бере зобов’язання здійснити поставку закупленого то-

вару у термін, обумовлений угодою, а покупець — прийняти товар

та здійснити оплату за цінами контракту у разі, якщо відсутні пов-

ний розрахунок чи передоплата під час укладання угоди.

Особливість угоди за умовами форвард полягає в різниці у часі

укладання угоди та поставкою товару покупцеві. Тривалість пері-

оду між моментом укладання угоди та поставкою товару встанов-

лює біржа залежно від його асортименту. Так, на аграрну продук-

цію — це 3, 6, 9 місяців.

Об’єктом торгівлі в разі форвардних угод зазвичай є товар,

який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки.

Переваги укладання таких угод виявляються в значній еко-

номії витрат на зберігання продукції, а основне — дають змогу

товаровиробнику самому авансувати майбутнє виробництво.

Однак у разі укладання угоди з відстроченою поставкою існує

ризик непостачання товару в обумовлені терміни та кінцевих роз-

рахунків у разі передбаченої угодою передоплати. На товарних

341

ê АПК Податêова та редитна системи ó сфері малоãо і середньоãо бізнесó

біржах України застосовується механізм страхування від таких

ризиків з використанням послуг вітчизняних та іноземних страхо-

вих компаній.

Ф’ючерсні угоди — це взаємне передавання прав і зобов’язань

щодо стандартних контрактів на поставку біржового товару, отже,

передбачається купівля або продаж не реального товару, а тільки

контракту на нього впродовж певного періоду. Реалізується не то-

вар, а контракт. Укладання таких угод здійснюється не з метою

купівлі-продажу реального товару, а для його страхування від

можливих несприятливих змін ціни. Їх укладають за стандарти-

зованими умовами на основі біржових типових контрактів щодо

кожного виду товару. Об’єктом ф’ючерсної угоди може бути тільки

один вид продукції визначеної якісної характеристики.

Ф’ючерсні угоди укладають не на обсяги товару, а тільки на

визначену кількість контрактів. Сумарні обсяги певного виду

товару за ф’ючерсними угодами визначаються кількістю контрак-

тів, а обсяги певного виду товару в кожному контракті стандар-

тизовані.

Мета укладання ф’ючерсної угоди полягає в отриманні різниці

між ціною контракту на момент його укладання та ціною на день

закінчення контракту. Якщо за цей період ціна зросте, то прода-

вець програє. Для виплати різниці між ціною в контракті та ре-

альною ціною, що склалася на ринку, продавець укладає офсетну,

або зустрічну (протилежну) угоду, тобто угоду на купівлю такої

самої партії товарів за новою, вже реальною ціною на момент за-

кінчення терміну ф’ючерсної угоди. Покупець також укладає оф-

сетну угоду на продаж такої самої партії товару за новою ціною й

отримує виграну різницю. В разі укладання офсетної угоди

ф’ючерсна угода ліквідовується.

Однією з умов ф’ючерсної торгівлі є наявність обслуговування з

боку Розрахункової палати. Після реєстрації ф’ючерсної угоди її

контрагенти (покупець і продавець) припиняють взаємовідносини

як сторони, оскільки відтепер мають стосунки винятково з Розра-

хунковою палатою.

У момент укладання ф’ючерсної угоди покупець і продавець

вносять гарантійну заставу в розмірі до 18 % вартості контракту

на окремий рахунок. У місяць поставки товару за цим контрак-

том гарантійний завдаток повинен становити 100 % вартості то-

вару.

Щодня за всіма ф’ючерсними контрактами, які не були лікві-

довані впродовж біржового дня, проводять розрахунки. У разі під-

вищення цін сторона, яка продала контракт (продавець), повинна

до початку наступного біржового дня (сесії) сплатити брокеру, а

той — Розрахунковій палаті різницю між ціною, зареєстрованою

під час закриття попереднього біржового дня, та ціною, зареєстро-

ваною під час закриття поточного біржового дня.

342

Розрахункова палата, у свою чергу, нараховує або сплачує бро-

керу-покупцю, а він — своєму клієнтові позитивну для нього різ-

ницю. Із зниженням ціни дія відбувається навпаки — покупець

вносить різницю цін брокеру, а той — Розрахунковій палаті, яка

передає їх продавцю.

Розділ 10

Що таке податки та як їх класифікують? 2. Хто є платником податку на

додану вартість? 3.

Запитання і завдання

для самоперевірки

Які особи (юридичні чи фізичні) підлягають обов’язковій

реєстрації платниками ПДВ? 4.

Які види пільг застосовують під час оподатку-

вання ПДВ? 5.

Які операції вивільняють від оподаткування ПДВ? 6. Дайте

визначення та перелічіть об’єкти оподаткування акцизним збором. 7.

Який

порядок обчислення акцизного збору? 8.

Схарактеризуйте класифікацію мита.

У чому полягає сутність оподаткування прибутку підприємств, хто є його

платниками та які ставки застосовують при цьому? 10.

Назвіть суб’єктів та

об’єктів плати за землю. 11.

Які ставки єдиного податку для підприємств?

12.

З якою метою було запроваджено податок з власників транспортних засо-

бів та що є об’єктом його оподаткування? 13.

Що таке податковий кредит і

податкова соціальна пільга при оподаткуванні податком з доходів фізичних

осіб? 14.

Які ставки податку на доходи фізичних осіб?

343

Розділ 11

ОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ

У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ

ДІЯЛЬНОСТІ

ТА

ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

В АГРАРНІЙ СФЕРІ

рарній сфері

11.1. Орãанізація

бóхãалтерсьêоãо обліêó

і фінансової звітності

підприємницьêій діяльності та їх особливості в аã

Ринкова економіка створює передумови

для використання облікової інформації і

підвищення її ролі в прийнятті управлін-

ських рішень. Ефективне здійснення під-

приємницької діяльності можливе лише за

добре організованого бухгалтерського облі-

ку. Бухгалтер замість пасивного реєстрато-

ра подій і фактів стає активним учасником

досягнення мети, яка поставлена перед

підприємством. Це зумовлює потребу в но-

вому підході до бухгалтерського обліку з

урахуванням світового досвіду.

Організація бухгалтерського обліку на

підприємстві регулюється ст. 8 Закону

України «Про бухгалтерський облік та фі-

нансову звітність в Україні» від 16.07.99 р.

№ 996-ХІV.

Обліê і звітність ó

Згідно з цим Законом бухгалтерський

облік на підприємстві ведеться безперерв-

но з дня його реєстрації до ліквідації у

встановленому порядку. Питання органі-

зації бухгалтерського обліку на підприєм-

стві належить до компетенції його влас-

ника (власників) або уповноваженого ор-

гану (посадової особи) відповідно до зако-

нодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгал-

терського обліку та забезпечення фінансу-

344

Розділ 11

вання фактів здійснення всіх господарських операцій у первин-

них документах, збереження оброблених первинних документів,

регістрів і звітності впродовж установленого терміну, але не

менше від трьох років, несе власник (власники) або уповноваже-

ний орган (посадова особа), який здійснює керівництво підпри-

ємством.

Підприємство самостійно вибирає форму ведення й організації

бухгалтерського обліку, а саме:

1) введення до штату підприємства посади бухгалтера або ство-

рення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

2) користування послугами фахівця з бухгалтерського обліку,

зареєстрованого як підприємця, який здійснює підприємницьку

діяльність без створення юридичної особи;

3) ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку

централізованою бухгалтерською або аудиторською фірмою;

4) самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звіт-

ності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця

форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися

на підприємствах, звітність яких має оприлюднюватися.

Згідно із Законом підприємство самостійно:

а) визначає облікову політику підприємства;

б) вибирає форму бухгалтерського обліку як певну систему ре-

гістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інфор-

мації в них з дотриманням єдиних засад, установлених законом,

та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології оброб-

лення облікових даних;

в) розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управ-

лінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій,

визначає права працівників на підписання бухгалтерських доку-

ментів;

г) затверджує правила документообороту і технологію оброб-

лення облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів

аналітичного обліку;

д) може виділяти на окремий баланс філії, представництва,

відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести

бухгалтерський облік з подальшим включенням їх показників до

фінансової звітності підприємства.

Законом визначено, що керівник підприємства зобов’язаний

створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерсь-

кого обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділа-

ми, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського

обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку

оформлення та подання до обліку первинних документів.

Облікова політика підприємства охоплює сукупність принци-

пів, методів і процедур, що використовуються підприємством для

складання та подання фінансової звітності.

345

в и в рарній Обліê і з ітність ó підпр ємницьêій діяльності та їх особливості аã сфері

У формуванні облікової політики потрібно дотримуватися та-

ких принципів:

1. Законність — обрані методичні прийоми, способи та проце-

дури ведення бухгалтерського обліку не повинні суперечити чин-

ному законодавству та нормативним документам.

2. Адекватність — облікова політика підприємства має відпо-

відати особливостям умов його діяльності.

3. Єдність — облікова політика має бути єдиною для господа-

рюючого суб’єкта незалежно від кількості його підрозділів, філій

або дочірніх підприємств.

Під час формування облікової політики потрібно враховувати

такі чинники:

1. Стан економічного, податкового та бухгалтерського законо-

давства, рівень інфляції, інвестиційну діяльність.

2. Правовий статус підприємства — форму власності, організа-

ційно-правову форму господарювання, галузь і вид діяльності, кіль-

кість структурних підрозділів та їх економічні взаємозв’язки.

3. Поточні та перспективні плани розвитку підприємства.

4. Кадрове та матеріально-технічне забезпечення бухгалтерсь-

кої служби.

Облікову політику оформлюють у вигляді наказу по підприєм-

ству або положення. До наказу про облікову політику додають до-

датки: робочий план рахунків, графік документообороту, посадові

інструкції, склад апарату бухгалтерії, склад апарату внутрішнього

контролю, форми документів, не передбачені в установленому по-

рядку тощо.

У Законі подано визначення бухгалтерського і внутрішньогос-

подарського (управлінського) обліку. Бухгалтерський облік — це

процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, уза-

гальнення, зберігання та передавання інформації про діяльність

підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прий-

няття рішень. Управлінський облік — це система оброблення та

підготовки інформації про діяльність підприємства для внутріш-

ніх користувачів у процесі управління підприємством. Офіційне

визначення управлінського обліку в Україні наведено вперше.

Відповідно до потреб користувачів для підготовки інформації

бухгалтерський облік поділяють на фінансовий та управлінський.

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур для відо-

браження, оброблення і подання інформації відповідно до вимог

законодавчих актів і стандартів. Поняття «фінансовий облік» у

нормативних документах України не наведено.

Фінансовий бухгалтерський облік забезпечує облік активів і

пасивів підприємства, оформлення, реєстрацію, безперервне і вза-

ємопов’язане відображення господарських операцій на рахунках і

облікових регістрах, складання фінансової звітності, збирання і

систематизацію інформації для зовнішніх і внутрішніх користува-

346

Розділ 11

чів. Ведення фінансового обліку передбачає суворе дотримання

законів, нормативних актів, положень, стандартів, інструкцій і

принципів.

Управлінський бухгалтерський облік забезпечує формування

інформації для прийняття управлінських рішень внутрішніми

користувачами. Він ведеться за рішенням підприємства, є його

комерційною таємницею, не регулюється загальноприйнятими

принципами та нормативними актами. За неведення управлінсь-

кого обліку на підприємство не може бути накладено ніяких санк-

цій.

Основна мета управлінського обліку — оперативне складання і

подання внутрішньої звітності, необхідної для прийняття управ-

лінських рішень з метою контролю використання ресурсів, вико-

нання договорів, руху коштів та інших чинників, які впливають

на отримання прибутку і досягнення успіхів на ринку.

Законами України «Про податок на додану вартість» і «Про

оподаткування прибутку підприємств», які прийняті 1997 р., вве-

дено поняття «податковий облік». Податковий облік — це облік

валових доходів, валових витрат та їх коригування, а також облік

балансової вартості активів, що підлягають амортизації з метою

визначення об’єкта оподаткування. Він призначений для обліку

операцій, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків. Ведуть

його відповідно норм законів про оподаткування. Податковий об-

лік передбачає ведення спеціальної податкової документації і

складання податкової звітності.

Фінансовий, управлінський і податковий облік між собою тісно

взаємопов’язані, доповнюють один одного, ґрунтуються на тих са-

мих документах, спрямовані на визначення результатів діяльнос-

ті підприємства, і в сукупності є єдиною уніфікованою системою

бухгалтерського обліку.

Отже, фінансовий, управлінський і податковий облік є підсис-

темами бухгалтерського обліку.

Чітко визначено і принципи бухгалтерського обліку та фінан-

сової звітності. Їх десять: обачність, повнота висвітлення, автоном-

ність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність

доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична

(фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодич-

ність. Ці принципи відповідають міжнародній практиці ведення

бухгалтерського обліку.

Законом установлено, що питання методології бухгалтерського

обліку та фінансової звітності регулює Міністерство фінансів

України, яке затверджує національні положення (стандарти) бух-

галтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення

бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у ме-

жах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей роз-

347

êій діяльності та їх особливості в аãрарній сфері Обліê і звітність ó підприємниць

робляють на основі національних положень (стандартів) бухгал-

терського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Міністерство фінансів України затвердило такі Положення

(стандарти) бухгалтерського обліку:

1. «Загальні вимоги до фінансової звітності».

2. «Баланс».

3. «Звіт про фінансові результати».

4. «Звіт про рух грошових коштів».

5. «Звіт про власний капітал».

6. «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

7. «Основні засоби».

8. «Нематеріальні активи».

9. «Запаси».

10. «Дебіторська заборгованість».

11. «Зобов’язання».

12. «Фінансові інвестиції».

13. «Фінансові інструменти».

14. «Оренда».

15. «Дохід».

16. «Витрати».

17. «Податок на прибуток».

18. «Будівельні контракти».

19. «Об’єднання підприємств».

20. «Консолідована фінансова звітність».

21. «Вплив змін валютних курсів».

22. «Вплив інфляції».

23. «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін».

24. «Прибуток

на акцію».

25. «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

26. «Виплати працівникам».

27. «Діяльність, що припиняється».

28. «Зменшення корисності активів».

29. «Фінансова звітність за сегментами».

Міністерство фінансів України наказом № 291 від 30.11.99 р. за-

твердило План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,

зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій під-

приємств і організацій та Інструкцію про його застосування, наказом

№ 186 від 19.04.2001 р.— спрощений План рахунків для суб’єктів

малого підприємництва, а наказом № 356 від 29.12.2000 р. — Мето-

дичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського об-

ліку, якими передбачено сім журналів-ордерів і відповідні відомо-

сті. Міністерство аграрної політики України наказом № 49 від

07.03.2001 р. затвердило Рекомендації з організації та ведення

бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою і відпо-

відні регістри.

348

11.2. Фінансова звітність, її сêлад

та вимоãи до неї

Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності визна-

чено П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Бухгал-

терську звітність складають на підставі даних бухгалтерського

обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить ін-

формацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух гро-

шових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам

для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інфор-

мації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів

підприємства.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові

результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний ка-

пітал і приміток до річної фінансової звітності.

Звітним періодом для подання фінансової звітності є календар-

ний рік. У новоствореному підприємстві перший звітний період

становить менше ніж 12 місяців, але не більш як 15 місяців.

Приклад. Підприємство зареєстроване 1 травня 2005 р. Річна

фінансова звітність його становить 8 місяців (травень-грудень 2005 р.).

Оскільки підприємство зареєстроване 1 листопада 2005 р., то показни-

ки за листопад, грудень 2005 р. будуть включені у звіт станом на

31 грудня 2006 р., який охоплюватиме діяльність за 14 місяців (листо-

пад 2005 р. — грудень 2006 р.).

У підприємства, що ліквідується, звітним є період з початку ро-

ку до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Проміжну (мі-

сячну, квартальну) звітність, яка охоплює певний період, склада-

ють наростаючим підсумком з початку звітного року. Вона вклю-

чає баланс і звіт про фінансові результати, складається станом на

кінець останнього дня кварталу.

Інформація, яка надається у фінансових звітах, має бути до-

хідлива, розрахована на однозначне тлумачення її користувача-

ми, містити лише достовірну доречну інформацію, яка впливає

на прийняття рішень користувачами, дає змогу об’єктивно оці-

нити події.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користува-

чам порівнювати:

Розділ 11

 фінансові звіти підприємства за різні періоди;

 фінансові звіти різних підприємств.

П(С)БО 1 виділяє чотири якісні характеристики фінансової звіт-

ності:

349

п иц ос в Обліê і звітність ó під риємн ьêій діяльн ті та їх особливості аãрарній сфері

1) дохідливість — однозначне тлумачення її користувачами;

2) достовірність — відсутність помилок, які можуть мати істот-

ний вплив на рішення, що приймають на підставі звітності;

3) зіставність — можливість порівнювати фінансові звіти за різ-

ні періоди та різних підприємств;

4) доречність — забезпечення можливості своєчасно і правиль-

но оцінити минулі, теперішні і майбутні події.

Для того щоб звітність відповідала чинним вимогам, її потрібно

готувати відповідно до встановлених принципів, суть яких доклад-

но викладено у восьмому розділі посібника.

Принципи бухгалтерського обліку — правила його ведення.

Принципи обліку і звітності визначені Законом України «Про бух-

галтерський облік та фінансову звітність в Україні» і П(С)БО 1.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-

ність в Україні» встановлено десять основних принципів бухгал-

терського обліку.

1. Обачність — застосування в бухгалтерському обліку ме-

тодів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зо-

бов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів під-

приємства.

2. Повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити

всю інформацію про фактичні та потенційні результати господар-

ських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що прий-

мають на її основі.

3. Автономність — кожне підприємство розглядається як

юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим

особисте майно та зобов’язання власників не повинні відобража-

тися у фінансовій звітності підприємства.

4. Послідовність — постійне (із року в рік) застосування під-

приємством вибраної облікової політики. Зміна облікової політики

можлива лише у випадках, передбачених національними поло-

женнями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрун-

тована та розкрита у фінансовій звітності.

5. Безперервність — оцінка активів та зобов’язань підприєм-

ства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність

триватиме далі.

6. Нарахування та відповідність доходів і витрат — для

визначення фінансового результату звітного періоду необхідно

порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені

для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відобра-

жують у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент

їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати гро-

шових коштів.

7. Превалювання змісту над формою — операції облікову-

ють відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної

форми.