У Законі України „Про вищу освіту” встановлено, що „ВНЗ - освітній,
освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства
про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні
програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними
рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб
відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у
галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну
діяльність”. Створення, реорганізація, діяльність і ліквідація ВНЗ усіх форм
власності здійснюються згідно з чинним законодавством України.
Прообрази ВНЗ існували в багатьох стародавніх цивілізаційних
осередках як центри письменства, думок і знань, одне з основних завдань
яких полягало в їх трансляції молоді.
Немає збіжності поглядів щодо появи перших „справжніх” ВНЗ.
Наприклад, претензії Іспанії на першість у створенні ВНЗ доволі вагомі
(заклади університетського рівня існували на її території не лише в арабську
епоху, а ще за римських часів), але традиційно вважається, що перший
університет сучасного європейського типу з майже повною самоврядністю
студентів був створений в італійському місті Болонья далекого 1088 року.
Дещо пізніше почав функціонувати університет у Парижі, який став взірцем
суто державної установи, пристосованої для підготовки когорт нових
службовців вищих рангів і професорів. Набагато пізніше в різних країнах
з'явились професійні ВНЗ, що спеціалізувались з підготовки фахівців
морської, військової та інших справ.
Глобального поширення у світі дістала „гумбольдтова” (або „бер-
лінська”) модель університету (1809/10 навчальний рік). Її автором був
німецький гуманіст, філолог і філософ Вільгельм фон Гумбольдт.
Реформувавши гімназії, він поклав на новий Берлінський дослідний
університет (названий згодом на його честь) основну відповідальність за
наукові пошуки й розвиток фундаментальних знань. Особлива роль