Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Мельник В.М.

320

вача 11 кг, потужність живлення 30 Вт. Зо-

внішній вигляд мекометрів ME 3000 і ME

5000 показано на рис. 13.

МЕЛЬНИК ВОЛОДИМИР МИКОЛА-

ЙОВИЧ (18.05Л941). У 1964 закінчив гео-

дезичний факультет Львівського політех-

нічного ін-ту (ЛПІ). 1964-71 - інженер-гео-

дезист проектних установ Івано-Франків-

ська. 1974 закінчив аспірантуру в ЛПІ. З

1985 працював у Волинському державно-

му ун-ті ім. Лесі Українки (доц., проф., за-

в. кафедри, декан географічного факульте-

ту). Кандидатську дисертацію захистив

1981, докторську; „Теорія і практика фо-

тограмметричних методів

електронно-мі-

кроскопічних дослідженнях" - 1995. Засл.

працівник народної освіти України (1992).

Дійсний член Нью-Иоркської Академії

наук та Національного географічного т-ва

США. Опублікував понад 60 наукових

праць з прикладної фотограмметрії, інже-

нерної геодезії, ерозієзнавства та растро-

вої електронної мікроскопії. Підготував

кількох кандидатів наук.

МЕНЗУЛА {мензула; plane table; Messtisch

т): складова частина комплекту для зні-

мання топографічного; складається з

мензульної дошки 1, підставки 4 з встанів-

ними пристроями, приладь (бусоль 2, цен-

трувальна вилка J). М. поділяють на М. з

металевою підставкою (рис.) і полегшену.

М. винайшов Преторіус (1590). 14.

МЕНЗУЛЬНА ДОШКА (мензульная

доска; plane table drawing board; Messtisch

m): дошка, на якій закріплюють план-

шет. 14.

МЕРЕЖА БАЗИСНА (базисная сеть; ba-

sis network; Basisnetz n) створювалась на

кінцях рядів тріангуляції 1 кл. для визна-

чення довжин крайніх сторін рядів. Вона

складається з одного або двох геодезичних

чотирикутників. Найкоротшу сторону

М.

б. вибирають так, щоб її можна було вимі-

ряти базисним приладом з відносною по-

хибкою не більше

:1500000. Цю сторону

наз. базисом. Довжина базису має бути не

менше 6 км. Найдовша сторона М. б. є

крайньою стороною ряду тріангуляції, дов-

жину якої визначають за виміряною дов-

жиною базису та кутами М. б. Цю сторону

наз. вихідною. Довжини вихідних сторін

задають м-б мережам тріангуляції

та

конт-

ролюють його. 13.

МЕРЕЖА ГЕОДЕЗИЧНА (геодезическая

сеть; geodetic network; Vermesungsnetz n,

geodatisches Netz n): мережа закріплених

на земній поверхні чи споруді пунктів

геодезичних, планове або висотне поло-

ження яких визначене у спільній для них

системі планових координат чи висот. 14.

МЕРЕЖА ГЕОДЕЗИЧНА МОРСЬКА

(морская геодезическая сеть; marine geo-

detic network; geodatisches Seenetz n)\ ме-

режа геодезична, пункти якої розта-

шовані

межах акваторії моря. М. г. м. пот-

рібні для поширення єдиної системи коор-

динат

на

дні Світового океану і забезпе-

чення

координатами науково-дослідних, зні-

мальних та ін. робіт. Найчастіше застосо-

вують елементарні фігури

морських гео-

дезичних мережах, які є рівносторонніми

трикутниками і квадратами. 6.

МЕРЕЖА ГЕОДЕЗИЧНА ОПОРНА

(іопорная

геодезическая сеть; control geo-

Мережа геодезична..

321

detic network; geodatisches Grungnetz n):

мережа геодезична планових або ви-

сотних пунктів, створена на основі Дер-

жавної геодезичної мережі для отримання

відповідної густоти геодезичних пунктів.

М. г. о. є основою для однозначного зні-

мання місцевості в різних м-бах, топогра-

фо-геодезичного вишукування, інженерно-

геодезичного проектування інженерних

споруд та винесення їх на місцевість, вста-

новлення

проектне положення та монтаж

різного обладнання, спостереження за різ-

ними видами деформацій тощо. 13.

МЕРЕЖА ГЕОДЕЗИЧНА ПРОСТОРО-

ВА (пространственная геодезическая

сеть; spatial geodetic network; geodatisches

raumliches Netz

n):

мережа геодезична, по-

ложення пунктів якої визначено в просто-

ровій прямокутній системі координат. У

космічній геодезії такі мережі будують у

м-бі Землі або в межах окремої країни. В

інженерно-геодезичних роботах М. г. п.

можна побудувати за результатами назем-

них спостережень на невеликому будівель-

ному майданчику (під час будівництва

окремої споруди), коли площа будівельної

території та задана точність визначення

координат пунктів дають змогу знехтувати

сфероїдною формою Землі. 7.

МЕРЕЖА ГЕОДЕЗИЧНА СУЦІЛЬНА

(ісплошная

геодезическая сеть; continuous

geodetic network; geodatisches durchgangi-

ges Grungnetz n): мережа, яка складається

з декількох стичних рядів трикутників,

центральних систем або геодезичних

трикутників. 13.

МЕРЕЖА ГЕОМЕТРИЧНА (геометри-

ческая сеть; geometric network; geometri-

schesNetzn): мережа геодезична,ство-

рена як мережа знімальна, положення

точок якої на планшеті визначене за-

січками кутовими графічними за до-

помогою мензули та кіпрегеля. Осно-

вою для побудови М. г. є геодезичні пунк-

ти. Побудова М. г. аналогічна тріангуля-

ції з тією різницею, що вершини трикут-

ників на планшеті визначають графічно,

опираючись на нанесені на нього геодези-

чні пункти. 7.

МЕРЕЖА ГІДРОГРАФІЧНА (гидрогра-

фическая сеть; hidrographic network/ Ge-

wassernetz

n):

сукупність водотоків і водо-

ймищ,

також боліт, каналів

джерел у ме-

жах якоїсь конкретної території. Мережа

постійних водотоків утворює річкову ме-

режу. 4.

МЕРЕЖА ГРАВІМЕТРИЧНА (гравиме-

трическая сеть; gravimetric network; gra-

vimetrisches Netz

n):

система пунктів, у яких

виконано гравіметричні спостереження

підвищеної точності, що досягається спо-

стереженням точнішим

ґр ав

етр о м, ба-

гаторазовими вимірюваннями, одночасни-

ми спостереженнями декількома гравіме-

трами тощо. 6.

МЕРЕЖА ГРАВІМЕТРИЧНА ОПОРНА

(опорная гравиметрическая сеть; control

gravimetric network; gravimetrisches Grung-

netz n): система гравіметричних пунктів

підвищеної точності. М. ґ. о. складається

зі світової опорної мережі (СОМ), держав-

них (національних) опорних мереж (ДОМ)

і місцевих (польових) опорних мереж

(MOM). СОМ створюється для забезпе-

чення єдності вихідних національних абсо-

лютних значень і м-бу відносних визна-

чень. ДОМ створюється

на

території окре-

мих держав відносним методом у вигляді

окремих полігонів. MOM - мережа граві-

метричних пунктів підвищеної точності,

що використовують для врахування змі-

щення нуль-пункту

рядових рейсах

при-

ведення знімання до єдиної системи. 6.

МЕРЕЖА ЗАЛЕЖНА

(несвободная

сеть;

unfree network; abhangiges Netz n): мере-

жа геодезична, в якій є більше вихід-

них даних, ніж потрібно. М. з. нівелюван-

ня

- це мережа,

якій вихідними даними є

висоти більш ніж одного пункту; в тріан-

гуляції - вихідними даними є довжини і

дирекційні кути більш ніж однієї сторони;

трилатерації-дирекційні кути більш ніж

однієї сторони при заданих координатах не

менше одного пункту. 13.

МЕРЕЖА ЗНІМАЛЬНА (съемочная

сеть; survey network; Netz nfiirderAufnah-

me f)\ син. знімальна основа. Мережа

Мережа..

322

геодезична, пункти якої визначають до-

датково до точок Державної геодезич-

ної мережі та мереж згущення для

забезпечення топографічних знімань. Точ-

ки М. з. визначають аналітичними (мік-

ротріангуляція, ходи теодолітні й

ходи тахеометричні, засічки) та гра-

фічними

методами (мережа геометри-

чна, ходи мензульні, засічки кутові

графічні). М. з. опирають на пункти ви-

щих за точністю побудов. Граничні похиб-

ки положення точок М. з. у плановому від-

ношенні щодо пунктів Державної геоде-

зичної мережі і мереж згущення не більше

0,2 мм у м-бі карти. Похибки висотного по-

ложення нормуються інструкцією залеж-

но від м-бу знімання і перерізу

рельєфу.

14;

19.

МЕРЕЖА ІНЖЕНЕРНО-ГЕОДЕЗИЧ-

НА ПЛАНОВА (плановая инженерно-гео-

дезическая сеть; plane geodetic network;

geodatisches Horizontalnetz n): мережа

геодезична побудована для розв'язання

інженерних задач; її точність залежить від

допустимої похибки локалізації планового

положення точок земної поверхні або СПО-

РУДИ. 1.

МЕРЕЖА ІНЖЕНЕРНО-ГЕОДЕЗИЧ-

НА ПРОСТОРОВА (пространственная

инженерно-геодезическая сеть; spatial

geodetic network; geodatisches Netz n im

Raum

m):

мережа геодезична просторова,

точність якої визначається допустимою по-

хибкою планово-висотних вимірювань на

об'єкті. Побудову таких мереж доцільно

виконувати електронними тахеометрами з

вимірюванням горизонтальних і вертика-

льних кутів та віддалей. Найефективнішою

є побудова комбінованих мереж, в яких

аналізують вплив похибок вимірюваних

елементів на координати пунктів. Окремий

випадок

М.

і-г.

п.

- просторова ортогональ-

на мережа для будівництва висотних спо-

руд. Основою побудови такої мережі є ба-

зова мережа вихідного горизонту, яку орто-

гонально передають на монтажний гори-

зонт за допомогою приладів вертикаль-

ного проектування оптичних. Висоти

цих пунктів,

точніше їх дублерів (робочих

реперів), визначають передаванням висот

з реперів вихідного горизонту. 1.

МЕРЕЖА НЕЗАЛЕЖНА (свободная

сеть; free

network; unabhangiges

Netz

n):

ме-

режа геодезична, в якій є тільки необхідні

вихідні дані. В мережі тріангуляції потріб-

ними вихідними даними є довжина і ди-

рекційний кут однієї сторони та координа-

ти одного пункту; в мережі трилатерації -

дирекційний кут однієї сторони та коорди-

нати одного пункту; в мережі полігономет-

рії - дирекційний

кут

однієї сторони

та

коор-

динати одного пункту. Ці дані необхідні для

визначення м-бу мережі, її орієнтування та

розташування на поверхні віднесення. 13.

МЕРЕЖА НІВЕЛІРНА (нивелирная

сеть; levelling network; Nivellementnetz n):

мережа геодезична, утворена з нівелір-

них ходів, прокладених на місцевості за

спеціальною програмою для висотного за-

безпечення розв'язання різноманітних нау-

кових і практичних задач.

Державну М. н. поділяють на мережі I, II,

III

IV кл., і послідовно розвивають за нау-

ково опрацьованою програмою. Мережа І

і II кл. є головною висотною основою, яка

визначає єдину систему висот на всій те-

риторії країни і використовується як з нау-

ковою, так і практичною метою. Мережі

III і IV кл. створюють для забезпечення то-

пографічних знімань та розв'язування

інженерних

задач.

Віддаль між нівелірними

пунктами, які закріплюють на місцевості

реперами і стінними марками, для мереж

усіх кл. встановлена 5-7 км. Нівелірні лі-

нії І і II кл. закріплюють фундаментальни-

ми реперами через 50-80 км, а також у

вузлових точках і поблизу основних мор-

ських водовимірних станцій. Нівелюван-

ня І кл. повторюють через кожні 25 років.

Нівелірні мережі місцевого значення, які

наз. також мережами технічного нівелю-

вання, створюють на основі Державних ні-

велірних мереж як висотну основу для ве-

ликомасштабних знімань та для забезпе-

чення вишукувальних і будівельних робіт.

Вимоги до мереж технічного нівелювання

визначають відомства, що виконують такі

роботи. 16.

Мережа..

323 м

МЕРЕЖА ПРОЄКТНА

(проектная

сеть;

projected network; Entwurfnetz

n):

мережа

геодезична, запроектована на генераль-

ному плані або в інших проектних доку-

ментах. 1.

МЕРЕЖІ ЗГУЩЕННЯ (сети сгущения;

bridging networks; Verdickungsnetze n pi):

мережа геодезична, створена

для

вели-

комасштабних знімань. У класифікації гео-

дезичних мереж М.з. посідають друге міс-

це після Державної геодезичної ме-

режі та є її подальшим згущенням. М. з.

будують методами тріангуляції 1 і 2 роз-

ряду, полігонометрії 4 кл., 1 і 2 розрядів,

технічного нівелювання. Вимоги до точно-

сті і геометричних параметрів М. з. нор-

муються інструкцією з топографічного зні-

мання м-бів 1:5000-1:500. 19.

МЕРЕЖІ КООРДИНАТНІ ОПОРНІ (ко-

ординатные опорные

сети;

coordinate fun-

damental networks; Grundkoordinatennetze

n pi): система точок на поверхні планет із

відомими координатами, які реалізують

певну координатну систему. Опорні точки

задають основу

для

проведення різних пла-

нетодезичних досліджень (визначення фі-

гур, картографування тощо). 11.

МЕРЕЖІ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНА-

ЧЕННЯ (сети специального назначения;

networks of specialpurpose; Netze n pi zur

besonderen Verwendungf): мережа геоде-

зична, що є високоточною інженерною

плановою мережею трикутників, у яких ви-

мірюють всі або частину кутів і сторін.

Створюють для будівництва інженерних

споруд, напр., мостів, тунелів. Методику

кутових і лінійних вимірювань опрацьову-

ють залежно від призначення мережі та

особливостей інженерної споруди. 13.

МЕРИДІАН

(меридиан;

meridian; Meridi-

an т): розрізняють:

М.

астрономічний (істинний) —

лінія пере-

тину земної поверхні площиною, що прохо-

дить через напрям

прямовисної лінії

певній

точці і паралельна до осі обертання Землі;

якщо напрям прямовисної лінії перетинає

вісь обертання Землі, то площина астроно-

мічного М. проходить через вісь обертання

Землі. Всі точки, розташовані на М., мають

одну

ту ж астрономічну довготу.

Меридіан геодезичний.

М. небесний. Якщо центр небесної сфери

розташувати в точці земної поверхні, то

площини астрономічного та небесного М.

цієї точки збігаються.

М. місцевий, - див. Небесна сфера.

М. географічний - загальна назва астроно-

мічного і геодезичного меридіанів. Це по-

няття застосовують у тих випадках, коли

нехтують різницею між напрямами прямо-

висної лінії та нормалі, тобто відхилення-

ми

прямовисних

ліній.

М. основний (початковий) - М. початку

відліку довгот.

Меридіан грінвіцький.

М. ефемеридний - положення, яке займав

би меридіан грінвіцький, якщо б Зем-

ля оберталась рівномірно.

М. магнетний (див. Меридіан магнет-

ний Землі).

М.

геомагнетний

(див. Меридіан геома-

гнетний Землі). 18.

МЕРИДІАН ГЕОДЕЗИЧНИЙ (геодези-

ческий меридиан; geodetic meridian; geo-

datischerMeridian

m):

див. Еліпсоїд зем-

ний. 17.

МЕРИДІАН ГЕОМАГНЕТНИЙ ЗЕМЛІ

(геомагнитный меридиан Земли; geomag-

netic Earth meridian; geomagnetischer Erd-

meridian

m):

слід від перерізу поверхні Зем-

лі

заданій точці площиною, що проходить

через полюси магнетні Землі. Зобра-

ження цього сліду також наз. М. г. 3. 14.

МЕРИДІАН ГРІНВІЦЬКИЙ (гринвич-

ский

меридиан; Meridian т von Greenwich):

початковий меридіан, що проходить че-

рез Грі

нв і

цьку обсерваторію, від яко-

го відлічують довготи на земній поверхні.

Розрізняють середній М. г., положення яко-

го визначається середніми положеннями

полюсів Землі, та миттєвий М. г., положен-

ня якого

визначається миттєвими положен-

нями полюсів Землі. 18.

МЕРИДІАН МАГНЕТНИЙ ЗЕМЛІ (ма-

гнитный меридиан Земли; magnetic Earth

meridian; Magnetmeridian m): проекція си-

Меридіан..

324

лової лінії геомагнетного поля на поверх-

ню Землі. М. м. 3. - складна крива, вико-

ристовувати яку під час спостережень не-

зручно. Тому користуються поняттям пло-

щини магнетного меридіана, тобто верти-

кальної площини заданої

точки,

що вміщує

вектор напруженості геомагнетного поля

в цій точці (магнетну стрілку). Зображен-

ня цієї площини на поверхні Землі також

наз. М. м. 3. заданої точки (див. Полюси

магнетні Землі). 14.

МЕРИДІАН НЕБЕСНИЙ (небесный ме-

ридиан; celestial

meridian;

Himmelsmeridian

m): див. Небесна сфера. 10.

МЕРИДІАН ОСЬОВИЙ (осевой мериди-

ан; central meridian; Nullmeridian m): див.

Проекція Ґавсса-Крюгера. 17.

МЕРИДІАННА ЧАСТИНА (меридио-

нальная

часть; meridional part; Meridional-

anteil m): віддаль на поверхні еліпсоїда

уздовж меридіана від екватора до па-

ралелі з певною широтою. 5.

МЕРКУРІЙ (Меркурий; Mercury; Merkur

пі): найближча до Сонця планета, період

обертання якої навколо Сонця 88 діб.

Середній радіус планети 24401 км, плане-

то-центрична гравітаційна стала 22032,1±

0,9 км

/с

, середня густина 5,5 г/см

. При-

скорення сили ваги на поверхні близько

3,72 м/с

, тобто в 2,6 разу менше, ніж на

Землі. М. не має супутників. 11.

„МЕРТВА ЗОНА" У ФОТОТЕОДОЛІТ-

НОМУ ЗНІМАННІ („мертвая зона

при

фототеодолитной съемке, „dead" zone;

tode Zone fbei der Phototheodolitaufnahme

f): частина території, що не зобразилась на

фотознімках. 8.

МЕТЕОРНІ ТІЛА (метеорные тела;

meteoric body; Meteorkdrpern m

рГ):

тверді

частинки, що рухаються

міжпланетному

просторі навколо Сонця і є продуктом роз-

паду комет, подрібнення астероїдних тіл

унаслідок їх зіткнення тощо. Світлове яви-

ще, яке виникає на висоті від 130 до 80 км

під час влітання М. т. у земну атмосферу,

наз. метеором. Дуже яскраві метеори наз.

болідами. Крім поодиноких спорадичних

метеорів час від часу спостерігають М. т.,

які об'єднуються в метеорні потоки, або

зоряні дощі. 18.

МЕТОД ВИБІРКОВИЙ (выборочный

метод; selective method; Methodef Daten-

auswahlschatzung f): метод,

який

дає змогу

охарактеризувати загальні риси

т.

зв. гене-

ральної сукупності, за результатами експе-

рименту (вибірки). Генеральна сукупність

- це та обширна сукупність, з якої одер-

жують вибірку. 20.

МЕТОД ВИМІРЮВАННЯ СИЛИ ВАГИ

СТАТИЧНИЙ (статический метод изме-

рения силы тяжести; Schwerkraftmessver-

fahren

n):

метод, коли спостерігають поло-

ження рівноваги тіла сталої маси, на яке ді-

ють сила ваги і компенсувальна сила, при-

йнята за еталон. Ґрунтується на зважуванні

тіла сталої маси М, тобто компенсація сили

ваги Mg еталонною силою F, при якій до-

сягається статична рівновага Mg + F= 0. Як

еталонну використовують пружну силу де-

формації ниток і пружин, а також силу, яка

діє на провідник зі струмом у магнетному

полі.

Прилад для

вимірювань сили

ваги

ста-

тичним методом наз. гравіметром. 6.

МЕТОД МЕРЕХТІННЯ (метод мерца-

ния; scintillation method; Flimmernmethode

f): удосконалений компенсаційний

спосіб екстремумів. У ньому викори-

стано симетричність відносно мінімуму

кривої залежності сили сигналу, отриму-

ваного із компенсаційної комірки Ке-

рра або компенсаційної комірки По-

ккельса, від різниці фаз прямого і відби-

того коливання. М. м. передбачає маніпу-

ляцію різниці фаз у ділянці мінімуму світ-

ла, тобто періодичну зміну її стрибками на

величини +А

ір

та -Д,. Різницю фаз мож-

на змінювати стрибкоподібно, змінюючи

вимірювальну частоту /(і) на +AF і -AF.

Коли частота /([)не дорівнює частоті /

тіп

на якій

є мінімум світла, то сила світла, яке

пройшло крізь компенсаційну комірку, теж

змінюється стрибками, тобто мерехтить

(рис., а), якщо середнє значення частоти

збільшити ДО Д

у яке ближче ДО /

тіп

, ТО

мерехтіння світла стане слабшим (рис., б).

Метод моментів

325

п;

Якщо середнє значення частоти /(

) дорів-

нює f

min

, то сила світла не змінюватиметь-

ся, тобто мерехтіння зникне (рис., в).

fWfmi»

Якщо далі збільшувати середнє значення

частотито мерехтіння знову з'явиться

(рис., г).

ЛІ

_LL

-лЦ

-ч

Отже, відсутність мерехтіння свідчить, що

середнє значення частоти точно дорівнює

частоті,

на якій

спостерігаємо мінімум сві-

тла, і різниця фаз дорівнює цілому числу

періодів. Уточнення різниці фаз М. м. авто-

матизують. При цьому маніпулятором змі-

нюють частоту і під впливом мерехтіння

світла автоматично змінюється середнє

значення частоти до зникнення мерехтін-

ня. М. м. використано у світловіддалемі-

рах СГ, геоменсорах, георанах, ме-

кометрах ME 5000 та ін. 13.

МЕТОД МОМЕНТІВ (метод моментов;

method of moments; method of moments; Mo-

mentmethodef): полягає

тому, що невідо-

мі теоретичні значення тих чи інших па-

раметрів прирівнюються до їх статистич-

них аналогів. Зокрема, в нормальному за-

коні параметрами є математичне спо-

дівання т і середнє квадратичне

відхилення <7. Використовуючи М. м.,

можна записати т =

т*,

а = о", де

т*

і а*

- статистичні аналоги математичного спо-

дівання і сер. кв. відхилення відповідно

(див.Числові характеристики стати-

стичного розподілу). 20.

МЕТОД НАЙМЕНШИХ КВАДРАТІВ

(метод наименьших квадратов; least-

square

method;

Methodefder

kleinsten

Quad-

rate n pi): один із основних методів, який

використовується під час апроксимації шу-

каних функцій. Його суть полягає в тому,

що

параметри

тієї

чи

іншої функції шукають

за умови [W] = min,

- різниця між апро-

ксимуючою функцією і результатами ви-

мірювання. 20.

МЕТОД ОПТИЧНОГО МНОЖЕННЯ

ВІДДАЛЕЙ (метод оптического умноже-

ния расстояний; method of optical inscrease

ofdistances; Methodefder

optischen

Distanz-

vermehrungf):див.Відносний інтерфе-

ренційний метод. 13.

МЕТОД ПІЗНАННЯ КАРТОГРАФІЧ-

НИЙ (картографический метод позна-

ния; cartographical metod of cagnition; kar-

tographisches

Erkenntnisverfahren n):

спосіб

отримання у свідомості людини опосеред-

кованого образу реальної дійсності на

Метод..

326 м

основі дослідження відповідного змісту

карти - своєрідної моделі картографічної.

Виділяють (К. О. Саліщев, 1982) три етапи

процесу М. п. к.: 1) початковий, що зводи-

ться до отримання первинних просторових

картографічних моделей у вигляді карт;

2) проміжний, коли зміст первинних моде-

лей аналізується, опрацьовується

перетво-

рюється на якісно нову удосконалену кар-

тографічну модель - похідну карту, на якій

відтворюються

якісно інші образи реаль-

ної дійсності, порівняно з первинними кар-

тами; 3) завершальний, що зводиться до

наукового аналізу похідних

карт

та кращо-

го пізнання на основі цього аналізу дій-

сності, тобто зводиться до процесу вико-

ристання карт. Ці етапи М. п. к. відпові-

дають окремим етапам моделювання

картографічного. 5.

МЕТОД РАДІОЛАГА (метод радиолага;

radiolog method; Funklogmethodef): визна-

чення неоднозначності результатів вимірю-

вань фазовою одночастотною системою -

радіолагом. 6.

МЕТОД СУПУТНИКОВИХ НАВІГА-

ЦІЙНИХ СИСТЕМ ІНТЕГРАЛЬНИЙ

(интегральный метод спутниковых нави-

гационных

систем;

integral method ofsatte-

lite navigation systems; integrale Naviga-

tionssatelitensystemsmethode f): різницево-

дистанційний метод визначення координат

судна; ґрунтується на прийманні та відліку

кількості імпульсів биття між частотою

прийнятого від ШСЗ радіосигналу і опор-

ною частотою еталонного генератора су-

путникової навігаційної апаратури. Така

операція виражається інтегруванням доп-

плерівського зсуву частоти f

у певному

інтервалі часу

+ЛТ

Na= \f

Т+АТ\

де Т

\Т

- початковий і кінцевий моменти

випромінювання радіосигналу навігацій-

ного ШСЗ (НШСЗ); ЛТ

і ЛТ

- інтервали

часу проходження радіосигналу від НШСЗ

до судна. 6.

МЕТОД ФАЗОВОГО ЗОНДА (метод

фазового зонда; phase sounding method;

Methode f der Phasensondierung f): різни-

цево-відцалемірна система, призначена для

морської

та

повітряної навігації. Комплект

системи фазового зонда складається з

трьох або чотирьох передавальних станцій,

розташованих на кінцях базисів і необме-

женої кількості приймально-індикаторних

приладів, які встановлюють на суднах та

літаках. Одна зі станцій (середня) задаваль-

на, інші - відбивні. Віддаль між переда-

вальними станціями залежить від місцевих

умов і становить 150-200 км. Визначення

координат рухомої станції (фазовий зонд)

за виміряними різницями віддалей і коор-

динатами базисних станцій наз. задачею

фазового зонда. 6.

МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ВЕРТИ-

КАЛЬНИХ ЗМІЩЕНЬ (методы измере-

ния вертикальных смещений; methods for

measurement

of vertical displacement; Metho-

denf pi der Messung f der senkrechten Ver-

schiebunqj): у інженерній практиці спосте-

режень для визначення осідань споруди за-

стосовують такі геодезичні методи: ніве-

лювання геометричне - на відкритих

легкодоступних точках споруд; нівелю-

вання гідростатичне та нівелюван-

ня гідродинамічне - на закритих важ-

кодоступних точках, розташованих при-

близно на одному горизонті; нівелюван-

ня тригонометричне - на відкритих,

але важкодоступних точках зі значним пе-

репадом висот; нівелювання мікроме-

тричне - на відкритих легкодоступних

точках прецизійних споруд і технологічно-

го обладнання, розташованих приблизно

на одній висоті; фотограмметричний та

стереофотограмметричний методи - для

визначення зміщень точок споруд у двох і

трьох напрямах (осях координат) відпові-

дно. Ці методи грунтуються

на

вимірюван-

ні аплікат деформаційних реперів на знім-

ках, які отримані в двох циклах спостере-

жень. Шукане зміщення визначають за

формулою h = (z

z)Y/f,

де z

Z —

вимі-

ряні на знімку аплікати, Y - віддалення

Методи вимірювання...

327

фронтальної площини споруди від фото-

станції,/- фокусна віддаль фототеодолі-

та. Якщо висота фототеодоліта

різних ци-

клах неоднакова, у подану формулу дода-

ють поправні члени, як у нівелюванні

тригонометричному. 1; 7.

МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ГОРИЗОН-

ТАЛЬНИХ ЗМІЩЕНЬ Сметоды измере-

ния горизонтальных смещений; Methods

for measurment of horizontal displacement;

Methodenfpl der Messung fder horizontalen

Verschiebung f):

створно-однокоординатний, здебільшого

використовується

для

лінійних споруд. Най-

уживаніші способи цього

методу:

спосіб ма-

лого кута та спосіб рухомої марки. У спо-

собі малого кута вимірюють малий кут g

між напрямом створу і напрямом

на

дефор-

маційну марку. Якщо відомо віддаль d до

неї, відхилення q від створу обчислюють за

формулою q = Jsing. Точність цього спо-

собу залежить

від

точності вимірювання ку-

та. У способі рухомої марки нестворність q

вимірюють уведенням марки в колімацій-

ну площину теодоліта, орієнтованого по

створу. Нестворність відлічують на шкалі

мікрометричного гвинта марки. Іноді вико-

ристовують радіокеровані марки;

лінійно-кутовий, полягає у визначенні дво-

координатних зміщень деформаційної мар-

ки за різницями горизонтальних кутів або

віддалей, виміряних у різних циклах спо-

стережень у пунктах геодезичної деформа-

ційної мережі. Сюди належать способи:

тріангуляції, трилатерації, латерангуляції,

прямих і обернених кутових, лінійних та

лінійно-кутових засічок. Вимірюючи одно-

часно в цих способах і вертикальні кути,

можна отримати

третю

(вертикальну) скла-

дову просторового зміщення деформацій-

ної марки, що робить ці способи універ-

сальними. 1.

МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ПЕРІОДУ

І АМПЛІТУДИ КОЛИВАННЯ МАЯТ-

НИКА (методы иШёрения~период^~м^

амплитуди колебания маятника; methods

of measurement of period and amplitude of

pendulum oscillations; Methodenfpl der Me-

ssung fder Periode fund der Amplitude f der

Pendelschwingung f): існують два M. в. п. і

а. к. м.: фотографічний

фотоелектронний.

Основні величини, які використовують для

абсолютних та відносних вимірювань си-

ли ваги динамічним методом: період коли-

вання маятника, який треба вимірювати з

точністю

-10~

с, та амплітуда - з точ-

ністю Ґ. У фотографічному методі на фо-

топлівці реєструють коливання маятника,

тобто відбиття світлового променя від дзер-

кала маятника. Щопівсекунди запис пере-

ривається короткими імпульсами (відбли-

сками), які задають м-б часу. Період коли-

вання маятника не дорівнює точно півсе-

кунді, а тому відблиски поступово зміщу-

ються відносно запису коливань. Отриму-

ють

дві синусоїди відблисків з півперіодом

(інтервалом збігання) декілька десятків се-

кунд. Період і амплітуду коливань маятни-

ка отримують із опрацювання ділянки фо-

тографічного запису біля осі синусоїди. У

фотоелектронному методі реєстрації

світловий імпульс від маятника після пе-

ретворення на електричний надходить у

спусковий електронний пристрій, що ке-

рує роботою двох схем: одна підраховує

коливання кварцового генератора частоти,

інша

- реєструє коливання маятника (кіль-

кість електричних імпульсів). Поділивши

кількість коливань кварцового генератора

на добуток коливань і частоти, отримують

період коливань маятника. 6.

МЕТОДИ ВИСОКОТОЧНИХ КУТО-

ВИХ ВИМІРЮВАНЬ (.методы высоко-

точных угловых измерений; methods of

high-accuracy angular measurements; Me-

thodenfpl der hochgenauen Winkelmessung

f): використовують для створення держав-

них і точних інженерних мереж. Здебіль-

шого застосовують два методи: кругових

прийомів та у всіх комбінаціях.

Метод кругових прийомів, у якому вимі-

рюють напрями, запропонував В. Я. Стру-

ве. Він полягає в тому, що трубу теодоліта

тослідовно спрямовують на всі напрями,

які потрібно виміряти з певного пункту.

Один з напрямів приймають за перший і

Методи..

328

на ньому завершують вимірювання. Один

прийом вимірювань цим методом склада-

ється з двох спостережень усіх напрямів.

В одному зі спостережень теодоліт обер-

тають за напрямом руху годинникової

стрілки, а в іншому - проти. В кожному

прийомі змінюють положення лімба. Його

застосовували в тріангуляції 2, 3 і 4 кл.

Метод у всіх комбінаціях полягає у вимі-

рюванні окремих кутів, які утворюють всі

комбінації по 2 із напрямів на пункті. Ко-

ли маємо 4 напрями, то вимірюють такі ку-

ти: 1-2, 1-3, 1-4, 2-3, 2-4, 3-4. Кількість

кутів, які потрібно виміряти для п напря-

мів, становить (1/2)п(п - 1). Цей метод за-

стосовують у тріангуляції

і 2 кл. Його за-

пропонував К. Ґавсс. Для великої кілько-

сті напрямів на пункті та

умовах поганої

видності застосовують метод неповних при-

йомів та видозмінений метод у всіх комбі-

націях.

У методі неповних прийомів напрями по-

діляють на групи по три так, щоб за резу-

льтатами вимірювань можна було визначи-

ти всі кути, які б вимірювалися у всіх ком-

бінаціях. У кожній групі вимірювання ви-

конують незалежно способом кругових

прийомів без замикання горизонту. Поді-

лити напрями на групи вдається тоді, коли

кількість напрямів п, які потрібно виміря-

ти із заданого пункту, непарна, а величи-

на (1/2)п(п - 1) ділиться на три. Ці умо-

ви виконуються, коли п- 3, 7, 9, 13, 15 і

т. д. Для іншої кількості напрямів, крім

груп напрямів по три, залишається ще де-

кілька поодиноких кутів, які потрібно вимі-

ряти. Цей метод запропонував Ю. А. Алад-

жалов.

Видозмінений

методу всіх

комбінаціях

по-

лягає у вимірюванні всіх кутів, які утво-

рюють суміжні напрями, та кутів, які є су-

мою двох суміжних кутів. Його запропо-

нував А. Ф. Томілін. 13.

МЕТОДИ ЗНІМАННЯ (методы съемки;

survey methods; Aufnahmemethoden f pi):

полярний

метод полягає в тому, що один

із пунктів знімальної основи (т. В) прийма-

ють за полюс (рис., д), а положення точок

контурів ситуації 1,2,3... визначають на-

прямами від лінії ВА (полярними кутами

/3„ /3

, /З

) та віддалями d

{

, d

, с/

від по-

люса до визначуваних точок. Полярні ку-

ти вимірюють теодолітом, а віддалі - нит-

ковим віддалеміром або будь-яким іншим

приладом.

метод засічок - положення об'єктів міс-

цевості (т. D) визначається відносно пунк-

тів знімальної геодезичної основи (А,В,С)

вимірюванням кутів (рис., б) - кутова за-

січка або віддалей /

, /

- лінійна засіч-

ка (рис., в). Кутову засічку застосовують

для знімання віддалених та важкодоступ-

них об'єктів, лінійну-для об'єктів, розта-

шованих близько від пунктів знімальної ос-

нови.

е\ЛЛ

УіІЛ

-V®ти і

А \

1 Зкж

І о І2

СХ^ГГ

Л?

Методи

реєстрації..

329 м

метод перпендикулярів, або метод прямо-

кутних координат застосовують переважно

під час знімання об'єктів, розташованих

близько від ліній теодолітних ходів. До ха-

рактерних точок контурів 1, 2 (рис., г) за

допомогою екера встановлюють перпенди-

куляри (у

{

, у

...) до лінії знімальної осно-

ви ВС. Віддалі х„ х

... від початку лінії

ходу до основи перпендикуляра вимірю-

ють стрічкою,

довжини перпендикулярів

У І' У

2 ~~

рулеткою.

метод створів застосовують для зніман-

ня

точок, розташованих у створі сторін тео-

долітного ходу. Цим методом (рис., а) ви-

значено положення точок с, d, e,f, к,

п.

Для

визначення положення т. А створу 4-А ви-

мірюють віддалі 1-А та 2-А. 12.

МЕТОДИ РЕЄСТРАЦІЇ ПРОХОД-

ЖЕНЬ СВІТИЛ (методы регистрации

прохождений

светил;

methods of recording

transits; Registrierungsmethoden f pi des

Himmelskdrptibergangs m):

об

'єктивні

- запис на паперовій стрічці мо-

ментів часу

під час

візуальних (за допомогою

контактного мікрометра) чи фотоелектричних

спостережень або фіксація на фотоплівці під

час фотографічних спостережень результатів

проходжень світила в полі зору астрономіч-

ного приладу;

суб'єктивні

- реєстрація моментів часу про-

ходження

світила органами

зору

та

слуху спо-

стерігача („око-вухо" та „око-клавіша"). 10.

МЕТР (метр; meter; Meter

п;

Meter

п):

оди-

ниця довжини в СІ. (Див. Одиниці міри

довжин. Уперше М. визначений під час

укладення метричної системи мір, комі-

сією вчених Паризької Академії наук як

одна десятимільйонна частка половини

Паризького меридіана, довжина якого ви-

значена за геодезичними вимірюваннями

у XVIII ст. 1799 виготовлено еталон М., -

платинову лінійку завдовжки 10200 мм,

завширшки близько 25 і завтовшки 4 мм,

віддаль між штрихами якої дорівнювала

1 мм. Цей прототип зберігається в Націо-

нальному архіві Франції і наз. „метр Архі-

ву". На основі „метра Архіву" виготовле-

но 31 еталон із платиново-іридієвого спла-

ву. Один із них - № 6, згідно з постановою

І Генеральної конференції з мір і ваг. 1889

затверджено міжнародний еталон М., піс-

ля

підписання Метричної конвенції 17 кра-

їнами світу (1875). На відполірованих ді-

лянках на його краях нанесено по три по-

перечні та два поздовжні штрихи. Віддаль

між осями середніх штрихів

м. Штрихо-

ві міри мають недоліки, основним з яких є

те, що важко відтворити з потрібною те-

пер великою точністю прийнятий М. Тому

XI Генеральна конференція з мір і ваг по-

становила прийняти за 1 м кількість дов-

жин світлових хвиль,

яка

вкладається

ньо-

му. 1983 XVII Генеральна конференція з мір

ваг

прийняла визначення

М. як

віддаль, яку

проходить у вакуумі плоска електромагнет-

на хвиля

за 1/299792458 частки секунди. То-

чність нового еталона М.~10"

-10

-11

. 13; 19.

МЕТРОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

ТЕОДОЛІТІВ (метрологические харак-

теристики теодолитов; metrological cha-

racteristics of theodolites; metrologische

Theodolitdaten npi): це такі параметри: діа-

пазон вимірювань, похибка вимірювань то-

що (табл.). 14.

МЕТРОЛОГІЯ (метрология; metrology;

Metrologie f): наука про вимірювання, ме-

тоди і засоби забезпечення їх єдності і спо-

соби досягнення потрібної точності. Гео-

дезичні виміри, які виконані в різних міс-

цях і регіонах, мають бути зіставлені на

потрібному рівні точності. Тому найваж-

ливішою задачею метрологічного забезпе-

чення геодезичних робіт є передавання

одиниць вимірювання від еталонів робо-

чим геодезичним приладам з мінімальни-

ми втратами точності. В інженерно-геоде-

зичних роботах використовують пере-