Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Механізм

330

Метрологічні характеристики теодолітів

Характеристика

Типи теодолітів

Характеристика

ТІ

Т2

Т5 Т15 2Т30

Сер.кв.похибка

вимірювання

1 2 5 15 30

горизонтального кута,

кут.

Сер.кв.похибка вимірю-

вання вертикального ку-

1,5

8 20

та, кут.

Похибка діаметрів гори-

1,2

1,5

2,5

6,0 10,0

зонтального круга, кут.с

1,2

1,5

2,5

6,0 10,0

Коефіцієнт ниткового

100±0,5 100±0,5

100±0,1

віддалеміра,

100±0,5 100±0,5

100±0,1

Ціна поділки окулярного

1±0,05

мікрометра, кут.

1±0,05

Рен відлікового прист-

рою горизонтального 0,7

1 3

6 15

круга, кут.

Рен відлікового прист-

рою вертикального кру- 2 2 3 6

га, кут.

Похибка ходу фокусу-

вальної лінзи, кут.

Ексцентриситет верти-

10 15

кального круга, кут.

10 15

Колімаційна похибка,

5 15 зо

кут.

Місце нуля вертикаль-

10 15 60

120

ного круга, кут.

120

важно дві фізичні міри: довжину і кут. Під

довжиною розуміють горизонтальну і на-

хилену віддаль, а також перевищення або

висоту. Для забезпечення єдності вимірю-

вання існують раціональні системи оди-

ниць, еталони та локальні перевірні схеми

для геодезичних засобів вимірювання дов-

жин і плоского кута (див. окремі статті).

Крім того, розроблені ДЕСТУ, ДСВ, які ре-

гламентують комплекс вимог, правил

норм

щодо організації, виконання робіт, їх оцін-

ки і забезпечення точності вимірювання.

Метрологічну перевірку геодезичних при-

ладів виконують у державних метрологіч-

них

установах

геодезичних підприємствах.

У великих містах є метрологічні центри

Держстандарту, що забезпечені робочими

еталонами і взірцевою апаратурою вищої

точності для різних видів вимірювань. 19.

МЕХАНІЗМ

(механизм; mechanism; Antrieb

т, Mechanismus т): у геодезичних і фото-

грамметричних приладах застосовують:

гвинтовий - складається з пари гвинт -

гайка і призначений для перетворення

обертового руху гвинта (гайки) на посту-

пове переміщення гайки (гвинта); у назва-

них приладах використовують гвинтові пе-

редачі руху та гвинтові вимірювальні пе-

редачі;трибковий - призначений для пере-

дачі обертових рухів з однієї осі на іншу

та для перетворення обертових рухів на

прямолінійні. За призначенням класифіку-

ють

трибкові передачі руху

та

трибкові ви-

мірювальні передачі. Залежно від взаємно-

го

розташування трибкових

коліс

виділяють

циліндричні (осі коліс паралельні), коніч-

ні (осі коліс перетинаються), шнекові (осі

перехрещуються в просторі). 8.

Механізм..

331 м

МЕХАНІЗМ ВИРІВНЮВАННЯ ФО-

ТОПЛІВКИ

(механизм

выравнивания фо-

топленки; mechanism of film flatterning;

Antrieb m der Filmeinebnung f): пристрій,

який вирівнює поверхню фотоплівки в

площину у момент фотографування. Цей

процес виконується одним із методів (або

їх комбінацією): притисканням плівки до

вирівнювального

скла;

двостороннім натя-

гуванням плівки; „наддувом" (тобто ство-

ренням додаткового атмосферного тиску

на плівку, яка притискається до вирівню-

вальної плити); відсмоктуванням повітря

між плівкою та вирівнювальною плитою

(створенням вакууму). В електричному ви-

рівнюванні вирівнювальну плиту вигото-

вляють із пластинок діелектрика, між яки-

ми поміщають металеві пластинки, до яких

від електростатичного генератора подаєть-

ся позитивний заряд. На плівку подається

від'ємний заряд, і тому

момент фотогра-

фування вона притягується до вирівнюва-

льної плити. 8.

МЕХАНІЗМИ ПОЗДОВЖНЬОЇ І ПО-

ПЕРЕЧНОЇ КОРЕКЦІЇ (.механизмы про-

дольной и поперечной коррекции; mecha-

nism of lengthwise and transversal correction;

Antrieb m der Langs- und Quarkorrektion f):

лічильно-розв'язувальні пристрої механі-

чного типу, що сконструював проф. Дро-

бишев, розв'язують у стереометрії такі за-

дачі: механізм поздовжньої корекції вво-

дить поправки ф

і ф

вимірювану різ-

ницю поздовжніх паралаксів Ар:

Фі

АН

f-—-2p

-2Apa

8р

= —-Аа,

механізм поперечної корекції вводить по-

правки фз і ф

Фз =-

-Уг

Ах-

Уі

Р\

Am:

Ар ї

/ / ,

дер, - поздовжній паралакс головної

т.

правого знімка стереопари; х

, у

- коор-

динати т. О

на правому знімку;

Ш", —

кути нахилу лівого знімка; Аа, Ахп, Ак -

взаємні кути нахилу двох знімків стерео-

пари (кутові елементи взаємного орієнту-

вання); АН - перевищення правого цент-

ра проекції над лівим; Я- висота фотогра-

фування;/- фокусна віддаль знімків. 8.

МЕХАНОТРОН (механотрон; mechanot-

гоп): пристрій, у якому перетворення ме-

ханічного переміщення на електричну на-

пругу здійснюється за допомогою елект-

ронної лампи з пересувним анодом. Вико-

ристовується для фіксації зміни висоти ле-

ту літака за допомогою спеціального при-

ладу - механотронного статометра. 8.

МИГАЛЬ МИКОЛА КОСТЯНТИНО-

ВИЧ (19.12.1905-3.09.1979). Нар. у с. Ми-

тьки на Полтавщині. 1921 вступив до Чер-

каської професійної технічної школи, а

1924 отримав кваліфікацію столяра та ме-

ханіка. 1927-31 - студент Харківського

геодезичного ін-ту (ХГІ), 1931-34 - аспі-

рант Українського науково-дослідного ін-

ту геодезії та картографії, з 1934 - асис-

тент

ХГІ.

З 1940 доц. геодезичного факуль-

тету Харківського інженерно-будівельного

ін-ту. Окрім основної роботи, 1938-41 за-

відував сектором гравіметрії в Полтавсь-

кій гравіметричній обсерваторії. 1939 за-

хистив канд. дисертацію: „Нове трактуван-

ня теорії Стокса". 1942-44 - інженер-зем-

левпорядник громадського двору в с. Ма-

р'янівка Чорнобаївського р-ну та старший

землевпорядник Іркліївського р-ну Пол-

тавської обл. 1945 переїхав до Львова й

розпочав працювати на геодезичному фа-

культеті Львівського політехнічного ін-ту.

1949-73 очолював кафедри астрономії та

вищої геодезії, астрономії і картографії та

вищої геодезії і гравіметрії. 1951 захистив

докторську дисертацію: „Теорія сумісного

визначення фігури та розмірів Землі".

1951-57 декан геолого-розвідувального

факультету. Був редактором низки геоде-

зичних серій „Научных записок ЛПИ", по-

над 10 років очолював редколегію міжві-

домчого науково-технічного збірника „Гео-

дезия, картография и аэрофотосъемка".

Миля

332

Один з ініціаторів створення на геодезич-

ному факультеті галузевої науково-дослі-

дної лабораторії з вивчення впливу навко-

лишнього середовища на геодезичні вимі-

рювання. Значна частина його наукових

праць наповнена оригінальними ідеями,

фундаментальними положеннями, які ста-

ли основою для багатьох досліджень і

дисертацій, що дає право говорити про на-

укову школу професора М. К. Мигаля.

Автор майже 50 оригінальних праць із тео-

рії фігури Землі, гравіметрії та астрономії.

У грудні 1971 отримав почесне звання за-

служеного працівника вищої

школи

УРСР.

Нагороджений „Орденом Трудового Чер-

воного Прапора". Під його керівництвом

понад 20 осіб захистили кандидатські ди-

сертації.

МИЛЯ

(миля;

mile; Meilef): див. Одини-

ці міри довжин. 21.

МІКРОБАРОМЕТР (микробарометр;

microbarometer; Mikrobarometer

п):

баро-

метр з інструментальною точністю

0,1 мбар і більше. 14.

МІКРОВИМІРЮВАЧ (микроизмери-

тель;

micromeasuring

instrument;

Mikroteil-

zirkel m, Stechzirkel m): вимірювач за ти-

пом циркуля, призначений для відкладан-

ня або вимірювання відрізків від 0,3 до

40 мм. Стабільність величини розхилу ні-

жок гарантується наявністю

ньому мікро-

метричного гвинта. 12.

МІКРОКРЕНОМЕТР (микрокренометр;

microinclinometer; Mikroinklinometer п):

прилад за типом клинометра для вимі-

рювання крену споруди. В М. конструк-

ції

М.

Г. Відуєва і В. П. Грижибовського за-

стосовано три рівні, розташовані на гори-

зонтальній плиті, яку вмуровують у стіну

споруди. Два рівні розміщені під прямим

кутом, а третій - на бісектрисі цього кута.

Всі рівні забезпечені гвинтами елева-

і й н и м и із головкою шкали,

яка

дає змогу

відлічувати кількість обертів гвинта і їх

частин. Для вимірювання зміни крену від-

лічують головку

, п°, п°

ху

, п

ху

від-

повідно в нульовому і робочому циклах.

Знаючи ціну поділки рівнів t

, t , t , мож-

на обчислити величину приросту крену.

Відліки шкали третього рівня контрольні:

теоретично між трьома відліками має ви-

конуватись умова

xcos(a,-45°)=r

-п°

ху

де а

- умовний азимут крену, який визна-

чають за формулою

= arctg— 1.

-п

МІКРОМЕРЕЖА ГЕОДЕЗИЧНА (гео-

дезическая микросеть; geodetic micronet-

work; geodatisches Mikronetz n): мережа

геодезична з короткими сторонами (5-

50 м), яка призначена для виконання конт-

рольно-монтажних робіт у цехах, на мон-

тажних стендах тощо. 1.

МІКРОМЕТР (микрометр; micrometer;

Mikrometer

п):

вимірювальний інструмент

з точним гвинтом для вимірювань кон-

тактним способом лінійних розмірів до

2000 мм з інтервалами 25 мм, ціною поділ-

ки 0,001-0,01 мм. 6.

МІКРОМЕТР ЕЛЕКТРОННИЙ (элек-

тронный микрометр; electronic micro-

meter; elekronisches Mikrometer

n):

викори-

стовується для визначення дробової части-

ни елемента квантування кута

кодо-

вій та імпульсній системах вимірювання

кутів. М. е. є різної конструкції. У тахео-

метрах Reg Elta М. е. складається зі скля-

ного клина та оптично-електронного зчи-

тувача. На клині є відрізок із кодовими до-

ріжками, який відповідає і має 1000 по-

ділок. Під час роботи навідного гвинта

одночасно переміщається скляний клин на

відрізок, пропорційний до значення дро-

бової частини l

. Світлодіод зчитувача під-

свічує кодову доріжку клина. Зображенйя

цих доріжок збільшується оптичною сис-

темою і проектується нею на фотодіоди

зчитувача, які розташовані впоперек до-

ріжки клина. Дешифрування сигналів,

отриманих із фотодіодів, дає змогу визна-

чити дробову частину ґрада. 13.

Мікрометр..

333 м

МІКРОМЕТР КОНТАКТНИЙ (кон-

тактный

микрометр; contact micrometer;

Kontaktmikrometern): мікрометр окуля-

рний із електронно-контактним пристро-

єм, призначений для передавання на

хронореєстратор моментів проходжен-

ня ниток сітки через зображення рухомо-

го об'єкта

полі зору візирного пристрою.

Його встановлюють замість окуляра на

трубу теодолітів астрономічних.

Визначення ціни оберту гвинта М. к.

найкраще виконувати зі спостережень про-

ходження зір у меридіані. Для цього підби-

рають яскраві зорі, схилення яких не мають

перевищувати 65°. Після орієнтування тео-

доліта спостерігають зорі

меридіані, тобто

фіксують моменти часу ^вертикальною ру-

хомою ниткою, яка послідовно проходить

центральні оберти гвинта К

(10-12 обер-

тів) приблизно симетрично відносно нуль-

пункту мікрометра. Обчислюють ціну обер-

ту гвинта мікрометра за формулою

R = 14,9958cos

де 5 - схилення зорі, яку спостерігали;

= [A'J/n; Т

=[TJ]/N. Кінцеве значення

ціни оберту гвинта М. к. отримують як се-

реднє зі спостережень не менше трьох зір.

Дослідження періодичних та ходових по-

хибок гвинта

М. к.

доцільне, якщо його ви-

користовують як мікрометр окуляр-

ний. Це виконують на спеціальному при-

ладі, який має встанівний мікрометр і міс-

це для встановлення М. к.,

який

досліджу-

ють. Періодичні похибки гвинта М. к. ви-

значають способом Рідберга. За допомо-

гою встанівного мікрометра задають пев-

ний інтервал, який вимірюють досліджува-

ним мікрометром. Середні значення відхи-

лень від заданих інтервалів і будуть вихід-

ними для обчислення періодичних попра-

вок. За цими даними будують графік і про-

водять апроксимувальну криву. Періодич-

на поправка гвинта окулярного мікромет-

ра не має перевищувати 0,2-0,3 поділки

шкали мікрометра. Ходові похибки гвин-

та М. к. досліджують на 16 обертах (для

АУ 2/10), розташованих симетрично від-

носно нуль-пункту (10,0°

). У кожному ви-

падку вимірюють інтервал у два оберти

гвинта, коли бісектор ниток мікроскопа

тричі наводять вкручуванням гвинта спер-

шу

на ліву,

а потім на праву нитки встанів-

ного мікроскопа (або коліматора). Після

усереднень знаходять відхилення, які є хо-

довими поправками інтервалів. Із повної

програми досліджень отримують остаточ-

ні значення поправок; їх наносять на гра-

фік і проводять плавну криву. Якщо зна-

чення ходових похибок перевищують Г на

6-8 обертах гвинта, тоді результати висо-

коточних астрономічних спостережень ви-

правляють поправками, які отримують із

графіка.

Визначення

мертвого ходу

гвинта М.

к. по-

лягає у визначенні різниці відліків „вкру-

чування мінус викручування". Шкалу мік-

рометра відлічують під час наведення ру-

хомої нитки мікрометра на нерухомий бі-

сектор. Таких пар наведень виконують до

10 (одна серія вимірювань). За остаточне

значення мертвого ходу приймають серед-

нє із двох серій, яке не має перевищувати

0,5'.

Визначення ширини контактів М.

к. Перед

дослідженням складають електричне коло

з послідовно увімкнених джерела постій-

ного струму напругою 3-5 В, телефонної

слухавки, М. к. За допомогою ручки про-

вадження М. к. (на вкручування) добива-

ються клацання, яке чутно

телефоні, піс-

ля

цього відлічують шкалу мікрометра. По-

тім обертають гвинт у тому ж напрямі до

клацання на другому боці контакту; знову

відлічують шкалу мікрометра. Різниця від-

ліків і є шириною окремого контакту.

Здійснивши аналогічну операцію на кож-

ному робочому контакті в межах одного

оберту, отримують середню ширину кон-

тактів. Повне дослідження виконують на

двох сусідніх центральних обертах. 18.

МІКРОМЕТР НІВЕЛІРА ОПТИЧНИЙ

(оптический

микрометр нивелира; optical

micrometer of level; optisches Mikrometer n

des Nivelliers

m)\

пристрій призначений для

Мікрометр.

334

відлічування часток найменшої поділки

рейки. Промінь від поділки рейки потрап-

ляє на плоскопаралельну пластинку

нахи-

лювання

(± 17°17') якої виконують механіз-

мом 3 через тягель 2. Разом з тягелем пере-

міщується шкала 5, зображення якої пере-

дається на сітку 6 призмами 4, 7, 9, і буду-

ється мікрооб'єктивом

14.

МІКРОМЕТР ОКУЛЯРНИМ

(окулярный

микрометр; eye-piece micrometer; Okular-

mikrometer ri): призначений для зменшен-

ня похибки візування багаторазовим бісек-

туванням спостережуваного предмета. До-

слідження М. о. полягає у визначенні ціни

оберту його гвинта вимірюванням невели-

кого кута, величину якого визначають

іншим способом. Одним із таких способів

може бути вимірювання

на

віддалений зем-

ний предмет (коліматор) відлічуванням

горизонтального круга теодоліта. Ціну

оберту цим способом визначають чотирма

прийомами, переставляючи горизонталь-

ний круг між прийомами на 45°, а гвинт

мікрометра - на 25 поділок. Для кожного

установлення обчислюють середні значен-

ня відліків мікрометра К і горизонтально-

го кругаМ. Визначають відхилення ЛК,

AM від середніх значень АК, = К -

AM і = М - М

;

. Ціну оберту мікрометра R

визначають за формулами

= [АК^МіАК^ \ R - RJ4.

Ціну оберту окулярного мікрометра мож-

на також визначити зі спостережень не мен-

ше трьох зір у східній або західній елон-

гаціях. Спостерігають зорю на різних

обертах барабана мікрометра (5; 5,5; 6; 6,5;

7; 7,5; ... 14; 14,5; 15). На кожному з цих

установлень К

барабана мікрометра від-

лічують за хронометром момент

прохо-

дження зорі через рухому нитку, а також

талькоттівський рівень. Знаходять різниці

AT, =Т,-

Щ =К

- К

де Т

- ефеме-

ридний момент елонгації зорі, що спосте-

рігається, а К

= [Кі]/п (п - кількість уста-

новлень). У різницях часу враховують по-

правки за рівень Лі, тобто знаходять

87] =

AT, •

,5 \2 '

б {ру

а потім середнє з цих значень 8Т

. Тоді

[АКіАКЛ '

R-Rq-RQ/3600.

Якщо відоме наближене значення ціни

оберту окулярного мікрометра R' і з цим

значенням обчислені широти пункту

способом Талькотта (з окремих прийомів

спостереження), тоді складають для кож-

ного прийому спостережень рівняння по-

хибок, розв'язавши

які

отримують поправ-

ку до наближеного значення R'. 18.

МІКРОМЕТР ОПТИЧНИЙ Оэтический

микрометр; optical micrometer; optisches

Mikrometer n): пристрій для зчитування

часток поділок з кутомірних скляних

кругів, у якого є не менше однієї рухомої

оптичної деталі. В теодолітах застосову-

ють одинарні або подвійні мікрометри. їх

можна розділити на 4 групи: з однією або

двома плоскопаралельними пластинками,

що обертаються навколо нерухомої осі; з

оптичними клинами, які пересуваються; з

оптичними клинами, що обертаються; з лі-

нзами, які пересуваються перпендикулярно

до своєї оптичної осі. У всіх М. о. викорис-

тана залежність між зміщенням світлового

променя

та

зміною положення оптичних де-

талей. Під час вимірювань спостерігач пе-

ресуває ручкою мікрометра зображення

штрихів круга до такого положення, коли

один з них збігається з нуль-індексом або

коли зображення штрихів із двох протиле-

Мікронівелір

335 М

жних сторін лімба є продовженнями один

одного. Тоді відлічують шкалу мікрометра.

М. о. використовують у точних оптичних

теодолітах.

Дослідження М. о. складаються з дослі-

дження систематичної похибки шкали, п

о -

хибки діаметрів вертикального і гори-

зонтального кругів, визначення сер. кв. по-

хибки суміщення кінців зображень штри-

хів горизонтального і вертикального кру-

гів та дослідження рена М. о.

Причиною похибок шкали М. о. є невід-

повідність між переміщеннями його шка-

ли

різних місцях та зображеннями штри-

хів лімба, а також неправильне нанесення

поділок на шкалі. Для виявлення і визна-

чення цієї похибки вимірюють кут, що до-

рівнює 1/5 частині шкали мікрометра. Цей

кут вимірюють декількома прийомами на

різних ділянках шкали мікрометра.

Для

до-

слідження виготовляють візирну марку з

двох паралельних ліній завтовшки 0,2-

0,3 мм і встановлюють її на висоті теодо-

літа. Вимірявши віддаль від теодоліта до

марки, обчислюють віддаль між штриха-

ми марки так, щоб вимірюваний кут до-

рівнював 1/5 частині шкали мікрометра. У

теодоліті Т2 вимірюють кут 2' на п'яти

установленнях шкали мікрометра, а саме

0,2,4,6 і 8'. На кожному установленні кути

вимірюють двічі. В одному з них наводять

зорову трубу спочатку на лівий штрих, а

потім на правий,

а в

іншому - навпаки. Пе-

рехід до іншого установлення виконують

обертанням горизонтального круга. Обчис-

люють середнє значення кута із прийомів,

виконаних у прямому і зворотному напря-

мах. Відхилення їх від загального серед-

нього значення, отриманого з усіх вимірю-

вань, не мають перевищувати значення, за-

дане для кожного типу теодоліта. Для тео-

доліта

Т2

вони не мають перевищувати 1,5".

Коли відхилення більші, теодоліт слід ре-

монтувати.

Для дослідження точності суміщення кін-

ців зображень штрихів кругів, рівномірно

розташованих на всьому крузі, виконують

по два суміщення штрихів і після кожного

відлічують шкалу мікрометра. Під час до-

слідження горизонтального круга устано-

влення

на

крузі вибирають через 15°,

вер-

тикального - через 30°. Після цього обчи-

слюють різниці між парами відліків на ко-

жному установленні круга і сер. кв. похиб-

ку одного суміщення. Для горизонтально-

го круга в теодоліті Т2 вони не мають пе-

ревищувати 0,5', а для вертикального -

0,6'. 13.

МІКРОНІВЕЛІР {микронивелир; micro-

level; Mikronivellier

и):

прилад для вимірю-

вання малих перевищень під час монтаж-

них робіт, напр., у машинобудуванні (ви-

вірення напрямних, валів тощо). В ньому

є накладний рівень, установлений на жорст-

кій базі завдовжки 1-2 м, обладнаний дво-

ма-трьома нерухомими сферичними опо-

рами. На рамі розташовано два рівні: по-

здовжній з ціною поділки 2-Ю' і попереч-

ний з ціною поділки 30'. У мікронівелірі

МІІГАІК третя опора є рухомою і з'єднана

з індикатором. Під час нівелювання при-

лад встановлюють на конструкцію, приво-

дять

мікрометричним

гвинтом

рухомої опо-

ри бульбашку рівня на середину і відлічу-

ють шкалу індикатора. Потім переставля-

ють прилад на 180° і, привівши бульбаш-

ку рівня на середину, знову відлічують

шкалу індикатора. Піврізниця цих відліків

є перевищенням на станції. Значення ви-

мірюваного перевищення визначається діа-

пазоном роботи індикатора, і, як звичайно,

досягає

±5

мм. Чутливість індикатора

0,01—

0,001 мм. 1.

МІКРОСКОП (микроскоп; microscope;

Mikroskop

п):

оптична система для розгля-

дання предметів, зокрема поділок шкал. М.

складається з об'єктива та окуляра, кож-

ний з яких є складною оптичною систе-

мою. Предмет АВ, який розглядають, має

міститися між переднім фокусом і подвій-

ною фокусною віддаллю об'єктива. Об'єк-

тив будує дійсне, обернене і збільшене зоб-

раження А

]

В\ предмета, що розташоване

за подвійною фокусною віддаллю об'єк-

тива біля переднього фокуса окуляра. Ко-

ли М. використовують як відліковий при-

Мікроскоп.

336

стрій, то в площині дійсного зображення

]

розміщують відлікову

шкалу чи

індекс.

Окуляр будує пряме, збільшене й уявне зо-

браження А

, яке є оберненим до пред-

мета. Лінійне збільшення мікроскопа

/З = Р

ок

об

- Сучасним М. можна розрізня-

ти частини, віддалені між собою до

0,0002 мм. 14.

МІКРОСКОП БІНОКУЛЯРНИЙ {бино-

кулярный

микроскоп; binoculare microsco-

pe; binokulares Mikroskop n): самостійний

оптичний прилад або складова частина ба-

гатьох приладів універсальних сте-

реофотограмметричних. Призначений

для стереоскопічного або бінокулярного

спостереження знімків з деяким збільшен-

ням. 8.

МІКРОСКОП ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИ-

ЛАДУ ВІДЛІКОВИЙ {отсчетный мік-

роскоп геодезического прибора; reading

microscope; Ablesemikroskop п

cles

geodati-

schen Gerats n): мікроскоп з пристроєм

для відлічування робочої міри геодезично-

го приладу. М. г. п. в. є штрихові, шкалові,

з гвинтовим і оптичним мікрометром. 14.

МІКРОСКОП-МІКРОМЕ|ГР (микро-

скоп-микрометр; microscope micrometer;

Mikroskop-Mikrometer

n):

пристрій, призна-

чении для відлічування кутомірних кругів

високоточних теодолітів та астрономічних

універсалів. М.-м. досліджують трьома

прийомами. Між прийомами горизонталь-

ний круг переставляють на 120°. Кожний

прийом складається з таких операцій. Один

зі штрихів горизонтального круга вста-

новлюють у нуль-пункті гребінки. Візують

одним із бісекторів (на вкручування) на лі-

вий штрих від штриха в центрі гребінки і

отримують перший відлік головки гвинта,

потім тим же бісектором - на штрих, який

є в нуль-пункті, отримують другий відлік,

потім на правий, і отримують третій від-

лік. Тим же бісектором у зворотній послі-

довності тільки на викручування повторю-

ють усі вимірювання. Змінивши положен-

ня головки гвинта на 1/6 частину оберта в

бік збільшення відліків, повторюють вимі-

рювання. Операцію здійснюють шість ра-

зів. Опрацювання досліджень полягає в

обчисленні для кожного із 6 вимірювань

середніх з трьох відліків і отриманні різ-

ниць середніх відліків „вкручування" мі-

нус „викручування". Окремі значення цих

різниць і коливання їх величин, взяті для

трьох прийомів, не мають перевищувати

сотої частки оберту гвинта

(1,2 ").

Якщо ре-

зультат незадовільний, то коробку мікро-

скопа треба ремонтувати. 18.

МІКРОСКОП ШКАЛОВИЙ {шкаловой

микроскоп; scale microscope; Skalamikro-

skop

n):

пристрій

для

визначення частки од-

нієї поділки круга кутомірного приладу.

Складається

мікроскопа,

фокальній пло-

щині об'єктива якого розташована шкала.

Вона збігається з площиною зображення

поділок круга. Довжина шкали дорівнює

віддалі між зображеннями штрихів на ку-

томірному крузі. Перший зліва (справа)

штрих шкали є одночасно нульовим індек-

сом, відносно якого відлічують круг. М. ш.

використано в теодолітах Т5, ТІ5, Theo-

020, а також у 2Т30, Theo-080. 13.

МІКРОТРІАНГУЛЯЦІЯ {микротриан-

гуляция; microtrangulation; Mikrotriangu-

lation f): тріангуляція з короткими (до

5 км) сторонами. 14.

Мікрофільмування..

337 м

МІКРОФІЛЬМУВАННЯ В КАРТОГРА-

ФІЇ {микрофильмирование в картогра-

фии; microfilming

cartography; Mikroko-

pienherstellung f): спосіб отримання за до-

помогою фотографії зменшених копій з

відповідних картографічних матеріа-

лів. Основні завдання М. в к.: створення

страхового фонду цінних картографічних

матеріалів (оригінали карти видавни-

чі, старі унікальні карти, як і чужоземні

карти в одному примірнику тощо); змен-

шення об'єму картосховищ (напр., якщо

10000 тиражних відбитків займає об'єм

~0,3 м

, то мікрофільми з них форматом

24X36 мм займуть близько 0,001 м

); опе-

ративне розмноження картографічних ма-

теріалів

за

допомогою високопродуктивно-

го обладнання; збір і систематизація кар-

тографічних матеріалів (особливо для збе-

рігання значної кількості унікальних або

архівних документів - карт, каталогів

тощо); заміна звичайного репродукування

(виготовлення великої кількості копій у на-

туральну величину вимагає більше часу і

значних затрат фотоматеріалів, тоді

як

мік-

рофільмування цих же матеріалів і отри-

мання збільшених до потрібного розміру

копій є продуктивнішим). М. в к. уможлив-

лює автоматизацію пошуку. 5.

МІРА (мера; measure; Mafi п, Kaliber п,

Lehref): 1) кількісна оцінка властивості чи

явища; 2) засіб вимірювань для відтворен-

ня і зберігання фізичної величини із зада-

ними розмірами. 21.

МІРА АВТОМАТИЗАЦІЇ ТЕХНОЛО-

ГІЧНОГО ПРОЦЕСУ (мера автомати-

зации технологического процесса; measure

of automatisation of technological process;

Automatisierungsstufe f des technologischen

Verlaufs m): показник скорочення ручної

праці за рахунок виконання технологічних

операцій засобами обчислювальної техні-

ки в системах людина-машина. 5.

МІРА РОБОЧА {рабочая мера; work mea-

sure; Arbeitsmafi п): міра, яка використо-

вується в практиці вимірювань для наст-

роювання і градуювання вимірювальних

приладІ&.,21.

ІЗ 745-1

МІСЦЕ ЗЕНІТУ (место зенита; position

of zenith; Zenitindex m): відлік вертикаль-

ного круга: 1) для теодолітів з рівнем при

алідаді вертикального круга - коли візир-

на вісь труби і вісь вказаного рівня пер-

пендикулярні; 2) для теодолітів з компен-

саторами - коли теодоліт у робочому ста-

ні, а візирна вісь труби прямовисна. 12.

МІСЦЕ НУЛЯ (место

нуля;

zero position;

Hdhenindex т): відлік вертикального кру-

га: 1)

для

приладів з рівнем при алідаді (для

кіпрегелів -

при

вертикальному крузі) вер-

тикального круга - коли візирна вісь зоро-

вої труби і вісь названого рівня паралель-

ні; 2) для приладів з компенсаторами ку-

тів нахилу - коли прилад у робочому ста-

ні, а візирна вісь труби горизонтальна;

3) для приладів без компенсатора верти-

кальних кутів і рівня при алідаді (верти-

кальному крузі) вертикального круга - ко-

ли вертикальна вісь геодезичного приладу

і візирна вісь зорової труби перпендику-

лярні. 16.

МІСЦЕ РОБОЧЕ КАРТОГРАФА АВ-

ТОМАТИЗОВАНЕ (автоматизирован-

ное рабочее место картографа; automated

working place of cartographer; automatisier-

ter Arbeitsplatz m des Kartographes

m):

міс-

це обладнане комплексом технічних, про-

грамувальних, інформаційних і лінгвісти-

чних засобів, що забезпечують автомати-

зацію технологічних процесів виготовлен-

ня й оновлення карт цифрових. 5.

МІСЦЕВА ОФІЦІЙНА ФОРМА (.мест-

ная официальная

форма; local official form;

ortliche offiziele (amtliche) Form f): спосіб

запису назви географічного об'єкта держа-

вною мовою тієї країни, на території якої

є об'єкт, за допомогою літер прийнятого в

цій країні алфавіту. Цю форму можна за-

стосовувати в країнах, де використовуєть-

ся однаковий алфавіт (напр., на англомов-

ній карті Budapest записується так само, як

на угорськомовній карті, хоч англієць ви-

мовляє другу частину цього слова

як

пест,

а угорець як пешт). 5.

МІСЦЕВІСТЬ (местность; area, terrain;

Gelande

n, Terrain n,

Feldn): ділянка земної

Місцезнаходження.

338

поверхні з усіма її елементами. Основні еле-

менти М, які відображаються на топогра-

фічних

картах:

рельєф, населені пункти, до-

роги, гідрографія, рослинний

покрив.

М. по-

діляються за характером рельєфу (рівнин-

на, горбиста та гірська), прохідністю, особ-

ливостями природних умов тощо. 12.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ЛІТАЛЬНО-

ГО АПАРАТА {местоположение летате-

льного апарата; position of aircraft; Lage f

{Position f) des Flugapparats m): визначен-

ня координат літального апарата та пара-

метрів його руху відносно інших рухомих

(нерухомих) об'єктів. Найефективніше цю

задачу розв'язують за допомогою навіга-

ційних систем, зокрема, космічної навіга-

ційної (GPS), радіонавігаційних, доппле-

рівських та інерційних. 8.

МІСЯЦЬ {Луна; Moon; Mond

пі):

природ-

ний супутник Землі - найближчий до нас

космічний об'єкт. Середня віддаль від Зе-

млі до М. 384400 км. Сидеричний період

обертання 27,321661 діб. За цей же період

М. здійснює повний оберт навколо поляр-

ної осі за трьома законами Кассіні. Серед-

ній радіус М. дорівнює 1737,53 ± 0,03 км,

що дещо менше від загальноприйнятого в

селенодезії значення 1738,0 км, яке вико-

ристовується

як

радіус сфери поверхні від-

ліку. Стала гравітаційна планетоцен-

трична (селеноцентрична) дорівнює

4902,799 ± 0,003 км

/с

, яка разом зі зна-

ченням середнього радіуса дає густину М.

3,3434 г/см

. МасаМ. 7,35-10

кг,або 1/81,3

маси Землі, прискорення сили ваги на по-

верхні 1,62 м/с

. Наземними і космічними

засобами майже на всю поверхню видно-

го і

на

деяку частину невидного з Землі бо-

ку супутника побудовано опорну коорди-

натну мережу. Це дало змогу докладніше

дослідити геометричну фігуру М., її особ-

ливості. За допомогою штучних супутни-

ків М. досліджено його гравітаційне поле,

складено різні тематичні карти. Амер.

астронавт Ніл Армстронг - перша люди-

на, що 21.07.1969 ступила на поверхню

М. 11.

МІТЕЛЬ

{миттель;

Mittelf): друкарсь-

кий шрифт, середній між цицеро і

терцією, кеґль якого дорівнює 14 пунк-

тів (5,26 мм). 5.

МІТКА ШКАЛИ {отметка шкалы; gra-

duation mark; Messmarke

Skalaindex m):

знак (риска, точка, зубець тощо) на шкалі,

що відповідає деякому значенню вимірю-

ваної величини. 14.

МНОГОКУТНИК РОЗПОДІЛУ {много-

угольник распределения; polygon of distri-

bution; Streuungsvieleck m): графічне зоб-

раження ряду розподілу. М.р. - одна з

форм, якою задають закон розподі-

лу. 20.

МОБІЛІЗМ

{мобилизм;

mobilism): гіпоте-

за, згідно з якою відбуваються доволі знач-

ні (до декількох тисяч кілометрів) горизо-

нтальні переміщення літосферних брил,

чим пояснюється дрейф континентів.

М. дав поштовх розвитку концепції нової

глобальної тектоніки (або тектоніки плит),

значною мірою обгрунтованої результата-

ми вивчення рельєфу дна і магнетних по-

лів океанів, а також даними палеомагне-

тизму. Стверджується, що відбувається по-

вільне (у середньому 1-5 см на рік) пере-

сування монолітних плит, які складаються

не лише з материкових брил, але й із су-

міжних з ними великих ділянок океанської

кори разом з верхньою частиною мантії. 5.

МОГИЛЬНИЙ СЕРГІЙ ГЕОРГІЙО-

ВИЧ (15.12. 1939) нар. у м. Красний Ли-

ман Донецької обл. Фахівець у галузі гео-

дезії, прикладної фотограмметрії

дистан-

ційного зондування та застосування їх у

маркшейдерії відкритих гірничих розро-

бок. 1957-62 - студент гірничого факуль-

тету Донецького індустріального ін-ту (Дії),

де здобув спеціальність гірничого інжене-

ра-маркшейдера. 1962 - аспірант ДІЇ,

1963-65 - аспірант кафедри геодезії Ленін-

градського гірничого ін-ту, де 1965 захис-

тив кандидатську дисертацію: „Методи

аналізу точності результатів наближених

засобів врівноваження маркшейдерсько-

геодезичних вимірів". З 1965 працював у

Донецькому політехнічному ін-ті (ДПІ) на

Мода в статистиці

339

кафедрі геодезії. 1983 захистив докторсь-

ку дисертацію: „Теоретичні основи авто-

матизованої системи розв'язування задач

маркшейдерського забезпечення при роз-

робці родовищ відкритим способом". За

результатами виконаних досліджень опуб-

лікував понад 100 наукових і методичних

праць, серед них 4 монографії і 3 підруч-

ники. За його ініціативою у Донецькому

державному технічному ун-ті 1982 розпо-

чато підготовку інженерів прикладної гео-

дезії. Під його керівництвом захищено 7

кандидатських і 2 докторські дисертації.

Нагороджений знаком: „За відмінні успі-

хи в роботі", „Шахтарська Слава" III сту-

пеня та „Відмінник освіти України".

МОДА В СТАТИСТИЦІ (мода в стати-

стике; mode

statistics; Modus m (haufigs-

ter Wert m) in Statistik f): одна з числових

характеристик розподілу ймовірностей ви-

падкової величини. 21.

МОДЕЛІ АТМОСФЕРИ (модели атмо-

сферы; models of the atmospere; Atmospha-

remodellen n pi): використовують під час

вимірювання віддалей або їх функцій від

наземного об'єкта до об'єкта, розташова-

ного на значній висоті над поверхнею Зе-

млі, зокрема за межами атмосфери. М. а.

подають математичними функціями, які

приблизно відтворюють залежність від ви-

сотиЯпоказника заломлення повіт-

ря або його індексу.

Найпростіша М. а. - лінійна. Допускають,

що вертикальний градієнт показника залом-

лення повітряdnldHсталий. Для

радіохвиль

(dn/dH)- 10

= -40 на

м. Для лінійної мо-

делі, починаючи з висоти Я = 8 км, показ-

ник заломлення повітря для радіохвиль до-

рівнює нулеві, що не відповідає дійсності.

Тому її застосовують лише для наближе-

них обчислень.

Точнішою М. а. є параболічна, в якій

індекс показника заломлення по-

дають многочленом другого степеня

від

Я.

Однією

таких моделей

для

радіохвиль для

висот до 5 км і середньої вологості повіт-

ря є така:

АГ

= 371-57,8Я

3,44#

де Я - висота, км. Точність параболічних

моделей не завжди задовільна.

1956 рекомендовано застосовувати експо-

ненційну модель, в якій індекс показника

заломлення на висоті Я:

N(H)= А

(Я

)ехр[-^г(Я -Я

)].

Тут N(Hо) - індекс показника заломлен-

ня на висоті Я

, визначений за результа-

тами метеорологічних спостережень, про-

ведених під час вимірювання віддалей.

Значення коефіцієнта q 0,10 - 0,25. Експе-

риментальні дослідження показали, що ця

модель досить точно відтворює закономір-

ність зміни з висотою індексу показника за-

ломлення повітря для радіохвиль для ви-

сот у декілька кілометрів.

У 1970-х Бін і Даттон (США) запропону-

вали біекспоненційну модель, яка окремо

враховує зміну з висотою індексу показни-

ка

заломлення сухого повітря і водяної па-

ри, що є в атмосфері:

N{H)=N

„(H)+N

(H) =

= Л'ос.п <=хр[-

Я/Я

сп

]+ N

ехр[- Н/Н

де

А^

0с

і N

- індекси показника залом-

лення на поверхні Землі відповідно сухо-

го повітря і водяної пари; Я

с п

і Н

- м-би

висоти відповідно для тих же складових.

М-бом висоти наз. висоту над поверхнею

Землі, на якій індекс показника заломлен-

ня відповідно сухого повітря або водяної

пари у 2,718 разу менший, ніж на поверх-

ні Землі. Для території Европи і більшої

частини Азії Н

с п

= 9,4 км, Н

- - 2,6 км.

0c п

і N

визначають за виміряними на

поверхні Землі значеннями температури,

вологості

тиску за Фрума іЕссена фор-

мулою під час використання радіохвиль

і за формулою Баррелля і Сірса - під час

використання світла. Слід пам'ятати, що в

атмосферний тиск, який вимірюють, вхо-

дить

як

складова частина тиск парціяль-

ний водяної пари. Тому для світла

0o.n

;

(Щ(Т

/Р

ІП,045-0,5572/Т))е/Т,