Лютий І.О., Савич В.І., Калівошко О.М. Іпотека: сучасні концепції, тенденції суперечності розвитку

Подождите немного. Документ загружается.

191

Розділ 4. Особливості та перспективи розвитку житлової іпотеки в україні

Продовження табл. 4.7

дуже задоволені 1,6 1,8 1,9 1,8 1,1

Всього 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

Кількість

домогосподарств з

дітьми (тисяч)

6577,2 2776,0 1715,8 4491,8 2085,4

в тому числі частка

домогосподарств

(у %), які своїми

житловими умовами:

дуже незадоволені 6,8 8,0 6,4 7,4 5,6

незадоволені 17,4 17,2 18,4 17,7 16,9

не дуже задоволені 36,5 33,6 36,3 34,6 40,5

задоволені 37,9 40,1 37,0 38,9 35,6

дуже задоволені 1,4 1,1 1,9 1,4 1,4

Всього 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

Кількість

домогосподарств без

дітей (тисяч)

10962,2 4768,0 2749,7 7517,7 3444,5

в тому числі частка

домогосподарств

(у %), які своїми

житловими умовами:

дуже незадоволені 3,7 4,3 4,1 4,2 2,5

незадоволені 15,6 13,0 17,2 14,5 18,1

не дуже задоволені 35,1 29,1 37,3 32,1 41,6

задоволені 43,9 51,4 39,6 47,1 36,9

дуже задоволені 1,7 2,2 1,8 2,1 0,9

Всього 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

Примітка. За даними: Соціально-демографічні характеристики домогосподарств

України у 2005 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств

України): Статистичний бюлетень. – К.: Держкомстат України, 2005. – С. 55.

При цьому важливо відзначити, що контингент громадян, які

у перспективі формуватимуть попит на житло, суттєво перевищує

контингент громадян, які нині перебувають на квартирному обліку і

яких нині (за підсумками 2005 р.) налічується 1,3 млн. чоловік.

Проаналізувавши базисний елемент у формуванні попиту та

пропозиції на ринку житла – стан житлової нерухомості та рівень

192

ІПОТЕКА: сучасні концепції, тенденції та суперечності розвитку в Україні

задоволеності нею громадянами, доцільно перейти до дослідження

не менш важливих складових формування потенційного та реаль-

ного попиту на житлову нерухомість – рівня доходів та поведінко-

вих характеристик громадян щодо здійснення інвестицій та заоща-

джень, з чим тісно пов’язані проблеми формування інвестиційного

потенціалу іпотечних кредиторів та забудовників.

Достатньою умовою стабільного функціонування систем іпотеч-

ного кредитування виступає рівень платоспроможності населення

загалом та, передусім, тих його груп, які формують потенційний та

реальний (платоспроможний) попит на ринку житла. Визначення

рівня такої платоспроможності дозволяє оцінити потенційну єм-

ність ринків житла та іпотечного кредитування.

В дослідженнях проблеми формування платоспроможного по-

питу інтерес, передусім, становить система формування доходів та

витрат населення.

Нині (станом на 2006 р.) в структурі сукупних ресурсів домогос-

подарств України частка грошових доходів становить 87,6 відсотка. В

останніх більше половини – 55,3% – припадає на доходи від оплати

праці. Разом із тим при частці останніх в сукупних ресурсах міських

домогосподарств на рівні 55,3 у сільських домогосподарствах цей

показник становить лише 27% (доходи сільських домогосподарств

становлять інтерес із тих позицій, що вони можуть формувати плато-

спроможний попит на житло у містах при вирішенні сільськими жи-

телями житлової проблеми своїх дітей). В абсолютному вимірі оплата

праці у міській та сільській місцевості забезпечує місячні грошові до-

ходи в розмірі, що відповідно в 1,1 та 2 рази нижчий за прожитковий

мінімум. Це при тому, що такий доход формується в розрахунку на

домогосподарство. При розрахунку ж зазначеного доходу на одного

члена домогосподарства рівень оплати праці виявиться значно мен-

шим – у місті у 2,6 раза, у сільській місцевості – у 2,9 раза.

Певною мірою можна погодитись із тим, що збільшенню віль-

ного грошового ресурсу, який населення може спрямовувати на

споживчий ринок чи інвестиційні цілі, можуть сприяти отримані

з інших джерел доходи у негрошовій формі. Така можливість най-

більше пов’язується із жителями села, де 19% сукупних ресурсів

домогосподарств формується за рахунок особистого підсобного

господарства (у місті цей показник становить всього близько 4%).

Водночас абсолютне значення доходу, отриманого за цим джере-

лом, становить менше половини прожиткового мінімуму на місяць,

193

Розділ 4. Особливості та перспективи розвитку житлової іпотеки в україні

знову ж таки з розрахунку на домогосподарство (у місті ж значення

цього показника у шість разів менше).

На селі вагомим джерелом формування грошових доходів до-

могосподарств могли б виступати доходи від власності, зокрема від

надання в оренду земельних паїв. Проте чинна на сьогодні систе-

ма оренди таких паїв, а також загальний складний фінансовий стан

переважної більшості орендарів – сільськогосподарських товарови-

робників – не забезпечують достатній рівень орендної плати. Рівень

загальних доходів від власності, в тому числі й від здачі в оренду

земельних паїв, що для селян є основним видом діяльності серед

операцій з власністю, становить на сьогодні усього 1,92 грн. на мі-

сяць на одне домогосподарство. У містах же на доходи від власності

припадає 5,15 грн. на місяць на одне домогосподарство.

З урахуванням різних джерел загальний рівень грошових дохо-

дів по всій сукупності домогосподарств України становить 1412 грн.

на місяць на одне таке господарство. Сукупні ж ресурси становлять

1612 грн. на місяць на домогосподарство. При перерахунку на од-

ного члена домогосподарства місячна сума сукупних ресурсів ледь

перевищує розмір прожиткового мінімуму (у 2004-2005 рр. цей по-

казник був суттєво меншим за прожитковий мінімум).

Значна диференціація в рівнях, передусім грошових, доходів до-

могосподарств проглядається в регіональному розрізі, а також між

типами поселень. У великих містах, наприклад, грошові доходи на

одне домогосподарство в місяць в 1,3-1,4 раза перевищують ана-

логічні показники у малих містах та селах, в тому числі доходи від

оплати праці – в 1,5 та 2,5 раза відповідно. Серед регіонів безпере-

чним лідером за рівнем як грошових доходів, так і сукупних ресур-

сів на одне домогосподарство виступає м. Київ, де зазначені показ-

ники перевищують середньоукраїнські значення відповідно в 1,5 та

1,4 раза. Проте навіть у столиці середнє значення сукупних ресурсів

в розрахунку на одного члена домогосподарства не набагато переви-

щує розмір прожиткового мінімуму (у 2004-2005 рр. цей показник

знаходився на рівні, нижчому за прожитковий мінімум).

Наведені дані, таким чином, дозволяють зробити висновок, що

існуюча на сьогодні легальна доходна база забезпечує досить низь-

кий рівень доходів значної маси населення, передусім їх грошової

складової. Серед загального контингенту домогосподарств (17417,5

тис.), згрупованих за рівнем середньодушових сукупних витрат на

місяць, у 40% доходи, отримані у вигляді заробітної плати на одне

194

ІПОТЕКА: сучасні концепції, тенденції та суперечності розвитку в Україні

домогосподарство, не перевищували рівня прожиткового мінімуму

(у 2004 р. цей показник становив 80%). Аналогічною є ситуація і з

рівнем сукупних ресурсів на одного члена домогосподарства. Якщо

ж врахувати, що в нове тисячоліття Україна ввійшла з індексом ре-

альних грошових доходів населення по відношенню до 1990 р. 22,5%,

індексом реальної заробітної плати – 26,2%, індексом реальної пен-

сії – 15,3%, можна зробити висновок, що за нинішньої політики до-

ходів населення останнє в основній своїй масі ще досить тривалий

час матиме утруднений доступ до повноцінної системи банківського

кредитування, в тому числі й іпотечного. На сьогодні, як показують

результати соціологічних обстежень, проведених різними фахівця-

ми та інституціями, основний контингент потенційних споживачів

іпотечних кредитів (83% опитуваних) представлений громадянами,

які мають можливість і готові сплачувати щомісячні внески за кре-

дитом на рівні до 800 гривень. При цьому група громадян, що може

платити внески за кредитом в розмірі до 200 грн., серед них займає

третину. Ще третина готова сплачувати щомісячно від 200 до 400

грн., решта – від 400 до 800 гривень [259, c.24]. Звісно, що першу

групу взагалі можна не брати до уваги, оцінюючи контингент по-

тенційних споживачів іпотечних кредитів. Що ж до інших двох, то

тут дозволимо собі зробити деякі розрахунки. Якщо припустити, що

громадянин сплачуватиме щомісячно 400 грн. за кредитом, то для

повного погашення зовсім недорогої, за столичними мірками, квар-

тири вартістю 25 тис. дол. США, йому знадобиться щонайменше 25

років. І це без урахування відсотків, які за нинішньої вартості іпо-

течних кредитів в кінцевому підсумку трансформуються ще в одну

таку квартиру.

Можна, певно, зробити деяку поправку на так звані «тіньові»

(необліковані, сірі) доходи населення, а такі дійсно мають місце.

Досліджуючи проблему впливу тіньових доходів на активність іпо-

теки, ми цілком погоджуємося з думкою, що «основна причина не-

достатнього розвитку іпотеки ... – великий відсоток сірих доходів.

Банки віддають перевагу наданню кредиту людям з підтвердженими

доходами. ... лише 10% з бажаючих отримати кредит все ж таки його

отримують» [476]. Однак значні обсяги «тіньових» доходів мають

місце переважно у великих містах і поширюються, головним чином,

на незначне коло осіб, які, як показують монографічні дослідження,

у переважній своїй більшості не відчувають потреби у поліпшенні

житлових умов або ж вирішують цю проблему без залучення банків-

195

Розділ 4. Особливості та перспективи розвитку житлової іпотеки в україні

ських кредитів. Основний же обсяг потенційного попиту на житло

існує саме в громадян з невисоким рівнем достатку, а саме такі скла-

дають основну масу населення України.

До необлікованих доходів слід віднести доходи, отримані за-

кордонними трудовими мігрантами, яких, за окремими оцінками, в

Україні налічується близько 7 млн. чоловік. При середньомісячно-

му доході одного працюючого в розмірі 500 дол. США річний фонд

оплати праці становить 42 млрд. дол. США. Водночас слід врахову-

вати, що таким видом бізнесу займається, як правило, один з чле-

нів сім’ї, решта є безробітними. Тому перерахований одержаний у

такий спосіб доход на одного члена сім’ї виявляється не таким вже

й великим. Що ж до вільної частини одержаного доходу, яка може

бути використана на інвестиційні цілі, то вона може виявитися до-

сить незначною, а враховуючи переважно сезонний характер такого

роду закордонних робіт – і взагалі відсутньою.

Аналіз доходів населення, як можна побачити з наведених лише

окремих особливостей їх формування, вимагає зваженого підходу

до оцінки реальних перспектив розвитку іпотеки в сучасних умовах,

привабливості даного сегмента діяльності для банківських установ.

Слід зазначити, що низькі доходи зумовлюють низькі витрати,

передусім інвестиційного характеру та на заощадження у тій чи ін-

шій формі. На сьогодні (станом на 2006 р.) частка домогосподарств

із середньодушовими грошовими витратами в місяць, які є нижчи-

ми за прожитковий мінімум, становить 51% (у 2004 р. – 83%), в тому

числі у великих містах – 37% (у 2004 р. 76%), у малих містах – 54%

(у 2004 р. – 85%), у сільській місцевості – 68% (у 2004 р. – 91%). За

таких умов доходи домогосподарств України дозволяють спрямову-

вати на заощадження (купівля акцій, сертифікатів, валюти, вклади у

банках) не більше 2% (у 2004 р. – 1,3%) їх грошових витрат. Ще біля

1% (у 2004 р. – 1,3%) цих витрат спрямовується на купівлю нерухо-

мості, капітальний ремонт, будівництво житла та інших будівель. В

абсолютному вимірі ці обсяги витрат становлять мізерні суми – не

більше 20 грн. на місяць.

За відсутності заощаджень у будь-якій формі, сформованих

у попередні періоди, за нинішніх обмежених можливостей насе-

лення щодо спрямування власних доходів на приріст поточних за-

ощаджень сподіватися на формування значного тимчасово вільного

фінансового ресурсу у приватному секторі марно. Заощадження ж

населення слід розглядати з двох важливих позицій: по-перше, як

196

ІПОТЕКА: сучасні концепції, тенденції та суперечності розвитку в Україні

ресурс банку для подальшого його спрямування на кредитування,

в тому числі й іпотечне (у випадку здійснення таких заощаджень

у вигляді банківського вкладу); по-друге, як ресурс, який у будь-

який момент часу може бути використаний на придбання житла, в

тому числі й через механізм банківського іпотечного кредитування.

За таких умов заощадження населення становлять інтерес з наступ-

них позицій: заощадження населення в банківських установах; за-

ощадження населення в цінних паперах; заощадження населення в

іноземній валюті; заощадження населення через нагромадження не-

фінансових активів. Коротко зупинимось на кожній із них з точки

зору їх взаємозв’язку з питаннями іпотеки.

Передусім слід зазначити, що чинна система статистичної ін-

формації забезпечує досить обмежені можливості повноцінного

аналізу наведених показників. Так, наприклад, якщо загальний

обсяг заощаджень населення у банках України на конкретну дату

можна оцінити за показником залишків заборгованості на кінець

аналізованого періоду, то три наступні показники наростаючим під-

сумком не представлені. По них наводяться лише щорічні суми, які

населення витрачає на ті чи інші напрями заощаджень. Тому дати

оцінку загальній накопиченій за попередні періоди за рахунок цих

напрямів сумі заощаджень фактично неможливо.

Ще одне застереження, яке слід враховувати при підрахунку

потенційного ресурсу, що знаходиться у населення у тій чи іншій

формі заощаджень, – частина їх постійно використовується на

поточне споживання. Якщо по першому показнику – заощаджен-

ня населення у банках – ще можна певною мірою оцінити такий

обсяг, зважаючи на наявність показників – «обсяг вкладів до за-

питання», а також «обсяги строкових, в тому числі довгостроко-

вих, вкладів», то по заощадженнях у формі іноземної валюти поза

банками – досить складно. Хоча можна припустити, що структура

таких заощаджень є наближеною до структури заощаджень у бан-

ківських вкладах.

Дещо ускладнює аналіз і зміна методики відображення окре-

мих показників, що характеризують витрати населення на заоща-

дження через банківські депозити, придбання іноземної валюти та

цінних паперів. Кілька останніх років такі показники наводяться

не в абсолютному вимірі, а як приріст відповідних фінансових ак-

тивів.

197

Розділ 4. Особливості та перспективи розвитку житлової іпотеки в україні

Слід зазначити, що однією з реальних загроз, передусім для

банків – операторів іпотечного ринку, є неможливість залучення

«довгих» ресурсів як основи подальшого розширення ресурсної

бази для надання іпотечних кредитів. «Короткі» ж гроші, залу-

чені переважно від населення, є значно дорожчими, а відтак ро-

блять значно дорожчими й іпотечні кредити. Як вірно зазначають

фахівці, «відсутність довгострокового фінансування у банків-

ському секторі ... заганяє ставки за кредитами на високий рівень,

недоступний середньому класу» [476]. Це, у свою чергу, обмеж-

ує доступ до останніх певного (в Україні значного, з огляду на

загальну бідність) контингенту можливих позичальників, рівень

доходів яких не дозволяє їм сформувати платоспроможний по-

пит на іпотечні кредити. Особливо така ситуація характерна для

периферійних територій, рівень доходів населення в яких, як вже

було проілюстровано, суттєво відстає від великих урбанізованих

та промислово розвинутих центрів, кількість яких в Україні до-

сить незначна.

У цьому контексті корисно поглянути на ситуацію з формуван-

ням ресурсної бази банківських установ, яка, незважаючи на суттєві

позитивні зрушення в ній за останні роки, при більш детальному і

глибокому її вивченні оцінюється як складна і досить нестабільна з

прогнозованими можливими негативними наслідками – як безпо-

середньо для банків, так і для їх клієнтів.

У перші роки 21-го століття можна спостерігати суттєве підви-

щення привабливості для населення банківських вкладів як джере-

ла здійснення заощаджень, захищених (хоча б частково) від інфля-

ції, не остання роль у чому належить тривалому стабільному курсу

основної валюти прив’язки – долара США. В умовах високої (ре-

альної, а не статистичної) інфляції стабільний долар не спроможний

виконувати функцію захисту від знецінення заощаджень громадян,

що, власне, і є основною причиною зміни пріоритетів у виборі ними

форми здійснення заощаджень на користь банківських вкладів

(табл. 4.8).

198

ІПОТЕКА: сучасні концепції, тенденції та суперечності розвитку в Україні

Таблиця 4.8

Трансформація пріоритетів у виборі населенням

форм заощаджень у 1992-2007 рр.

Роки

Офіційний курс гривні

щодо долара США,

середній за період

Індекс спожив-чих цін, у

% грудень до грудня по-

переднього року

Придбання

населенням

іноземної валюти,

Зобов’язання

банків за

коштами,

залученими

на рахунки

фізичних осіб,

Частка в

грошових

витратах

витрат на

придбання

іноземної

валюти, %

млн.

грн.

% до по-

передньо-

го періоду

млн.

грн.

% до

попере-

днього

періоду

1992 - 21,0 р. 0,02 - 3 300

1993 -

102,6

р.

16 785,0 р. 30 1000 0,1

1994 - 5,0 р. 156 9,9 р. 214 713 3,1

1995 - 2,8 р. 1997 12,8 р. 615 287 3,3

1996 1,83 139,7 4928 246,7 1231 200 8,1

1997 1,86 110,1 7758 157,4 2305 187 12,6

1998 2,45 120,0 9614 123,9 3119 135 16,2

1999 4,13 119,2 4864 50,6 4319 139 18,0

2000 5,44 125,8 3971 81,6 6780 154 8,2

2001 5,37 106,1 3532 88,9 11338 167 4,7

2002 5,33 99,4 -825* - 19302 170 3,4

2003 5,33 108,2 -3884* - 32396 167 2,1

2004 5,31 112,3 13219* - 41611 128 -

2005 5,05 110,3 7200* - 73202 176 -

2006 5,05 111,6 ,,,,* - 106715 146 -

І півр.

2007

5,05 104,2

У 2,8

р.б.*

- 126795 - -

*Приріст заощаджень в іноземній валюті

Примітка. За даними: Бюлетень НБУ. – №2. – 2005. – С. 32, 98, 124; Бюлетень

НБУ. – №8. – 2007. – С. 64, 68, 139; Моніторинг макроекономічних та галузевих по-

казників: Випуск 2. – Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції

України, лютий 2005. – С. 87; Моніторинг макроекономічних та галузевих показни-

ків: Випуск 11. – Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції Украї-

ни, листопад 2004. – С. 87; Бюлетень НБУ. – №4. – 2006. – С. 50, 119, 147.

199

Розділ 4. Особливості та перспективи розвитку житлової іпотеки в україні

Позитивний бік такої тенденції очевидний і характеризується

двоякою спрямованістю: по-перше, забезпечується захист заоща-

джень громадян від інфляційного знецінення, по-друге, збільшуєть-

ся ресурсна база банків, що дозволяє підвищити пропозицію кре-

дитних, в тому числі й іпотечних, ресурсів потенційним клієнтам.

Одночасно слід відмітити, що перенесення акцентів у формах здійснен-

ня заощаджень з придбання іноземної валюти на банківські вклади аж ніяк

не означає повну відмову населення від іноземної валюти як форми заоща-

джень. Відбувається лише зміна механізму переведення заощаджень в іно-

земну валюту – замість її придбання на готівковому ринку населення дедалі

більше віддає перевагу банківським вкладам в іноземній валюті (табл. 4.9).

Таблиця 4.9

Трансформація форм здійснення населенням

України заощаджень в іноземній валюті у 1995-2007 рр.

Роки

При-

дбання

насе-

ленням

іноземної

валюти,

млн. грн.

Зобов’язання

банків за кошта-

ми, залученими

на рахунки

фізичних осіб в

іноземній валю-

ті, млн. грн.

Відношення зобов’язань

банків за коштами, за-

лученими на рахунки

фізичних осіб в іно-

земній валюті, до обсягу

придбання населенням

іноземної валюти, %

Частка вкладів на-

селення в іноземній

валюті у загальних

зобов’язаннях банків

за коштами, залу-

ченими на рахунки

фізичних осіб, %

1995 1997 111 5,6 18,0

1996 4928 276 5,6 22,4

1997 7758 685 8,8 29,7

1998 9614 1265 13,2 40,6

1999 4864 2115 43,5 49,0

2000 3971 3299 83,1 48,7

2001 3532 4772 135,1 42,1

2002 -825* 7701 - 39,9

2003 -3884* 13521 - 41,7

2004 13219* 19495 - 46,9

2005 7200* 31026 - 42,4

2006 … 48878 - 45,8

І півр.

2007

У 2,8

р.б.*

55274 - 43,6

*Приріст заощаджень в іноземній валюті

Примітка. За даними: Бюллетень НБУ. – №2. – 2005. – С. 32, 98, 124; Бюллетень

НБУ. – №8. – 2007. – С. 68, 139; Моніторинг макроекономічних та галузевих показ-

ників: Випуск 2. – Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції Укра-

їни, лютий 2005. – С. 87; Моніторинг макроекономічних та галузевих показників:

Випуск 11. – Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України,

листопад 2004. – С. 87.; Бюллетень НБУ. – №4. – 2006. – С. 50, 119, 147.

200

ІПОТЕКА: сучасні концепції, тенденції та суперечності розвитку в Україні

Як можна побачити з даних табл. 4.9, останнім часом частка за-

ощаджень в іноземній валюті у формі банківських вкладів стано-

вить в межах 39-49% від загального обсягу банківських вкладів, на

відміну від інфляційних років та періодів нестабільного валютного

курсу, коли цей показник не перевищував 20 відсотків. З 2002 р. цей

показник має стабільну позитивну динаміку росту.

Що ж стосується співвідношення між формами здійснення заоща-

джень в іноземній валюті, то на відміну від інфляційних років і періодів

нестабільного валютного курсу, коли відношення заощаджень у формі

банківських вкладів в іноземній валюті до обсягу придбання населенням

іноземної валюти становило усього 5,6% (1995-1996 рр.), у 2001 р. цей по-

казник склав 135,1%, тобто банківські вклади населення в іноземній ва-

люті перевищили обсяг придбання ним іноземної валюти на готівковому

ринку. З огляду на від’ємне значення приросту заощаджень в іноземній ва-

люті при позитивній динаміці депозитних банківських вкладів в іноземній

валюті, можна зробити висновок, що у 2002-2003 рр. даний розрив суттєво

збільшився. Позитивний бік такої тенденції полягає не лише у збільшен-

ні ресурсної бази банків для кредитування економіки, але й у створенні

стабільної тенденції до легалізації доходів населення, підвищення рівня

монетизації економіки, поліпшення структури грошової маси.

Розподіл пріоритетів у населення щодо банківських депозитів

залежно від валюти та терміну вкладу ілюструють дані табл. 4.10.

Як засвідчують дані табл. 4.10, і серед банківських вкладів населення

дедалі більше віддає перевагу вкладам в іноземній валюті. Якщо в 2001

р. співвідношення між вкладами населення в іноземній та національній

валютах порівняно з 2000 р. зменшилось з 0,95 до 0,73 коефіцієнта, а в

2002 р. ще до 0,66, то надалі можна було спостерігати стійку зворотну

тенденцію – у 2003 р. таке співвідношення вже становило 0,71, а в 2004 р.

– 0,88 коефіцієнта. Надалі хоча у 2005 р. і відбулося певне зниження цьо-

го показника до 0,74, у 2006 р. його значення зросло до 84,5 коефіцієнта.

В цілому можна відмітити загальну позитивну динаміку росту де-

позитних вкладів населення, яке, за оцінками фахівців, «все більше стає

основним джерелом ресурсів банків» [231, c.49]. І прогрес тут значний –

якщо ще у 2000 р. на 1 грн. зобов’язань банків за коштами, залученими на

рахунки суб’єктів господарювання, припадало 0,57 грн. зобов’язань бан-

ків за коштами фізичних осіб, то у 2005 р. це співвідношення змінилось

на протилежне і склало 1,23 грн. до гривні, а в 2006 р. та за І півріччя 2007

р. – відповідно на 1,38 та 1, 43 коенфіцієнта. При цьому якщо перші за

цей період зросли у 7,4 раза, то другі – у 18,7 раза.