Маглаперідзе А.С., Храпкіна В.В. Податковий менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

221

11. Податковий контроль за спрощеної системи оподаткування

— податку на прибуток підприємств;

— податку на доходи фізичних осіб;

— плати (податку) за землю;

— збору на спеціальне використання природних ресурсів;

— збору на обов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тим-

часовою втратою працездатності й витратами, зумовленими

народженням і похованням;

— відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт

і утримання автомобільних доріг загального користування

України;

— комунального податку;

— податку на промисел;

— збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

— збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та

сфери послуг;

— внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

— збору до фонду загальнообов’язкового державного соціально-

го страхування на випадок безробіття;

— плати за патенти.

Одразу ж зазначимо, які податки і збори доведеться обов’язково

заплатити підприємцю крім єдиного податку:

— ПДВ, якщо юридична особа є платником єдиного податку за

ставкою 6%, або якщо фізична особа — підприємець добро-

вільно виявила бажання зареєструватися платником ПДВ;

— акцизний збір, якщо суб’єкт малого підприємництва виробляє

і реалізує підакцизні товари;

— податок з доходів фізичних осіб, які перебувають у трудових

відносинах з платником єдиного податку;

— збір на обов’язкове державне пенсійне страхування із сум опо-

датковуваного доходу найманих працівників;

— страхові внески у зв’язку з тимчасовою втратою працездатнос-

ті і страхові внески на випадок безробіття, які утримуються з

доходів найманих працівників;

— страхові внески від нещасного випадку на виробництві і профе-

сійного захворювання, що спричинило втрату працездатності;

— податок з власників транспортних засобів;

— місцеві податки і збори, крім комунального податку і збору за

видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі;

222

Маглаперідзе А.С., Храпкіна В.В. «Податковий менеджмент»

— збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

— збір за забруднення навколишнього середовища;

— орендна плата за землю, що перебуває у державній або кому-

нальній власності.

Особливості оподаткування фізичних осіб

Суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи мають пра-

во самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним по-

датком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва —

фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їх дер-

жавної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити

менше 20 та більше 200 грн на місяць.

Зауважимо, що суб’єкт підприємницької діяльності — фізична

особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов’язку на-

рахування, відрахування та перерахування до державних цільових

фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівни-

кам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи чле-

нів його сім’ї. Але при цьому підприємець зобов’язаний проводити

всі утримання із заробітної плати.

Суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа сплачує

єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця

на окремий рахунок відділень Державного казначейства України,

який розподіляється наступним чином:

— до місцевого бюджету — 43 %;

— до Пенсійного фонду України-42 %;

— на обов’язкове соціальне страхування — 15 %, у тому числі до

фонду загальнообов’язкового державного соціального страху-

вання на випадок безробіття — 4 %.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності,

що обкладається єдиним податком, не включаються до складу су-

купного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року та-

кого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах,

а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до

перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника

податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах,

включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій

діяльності.

223

11. Податковий контроль за спрощеної системи оподаткування

Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи — плат-

ники єдиного податку мають право не застосовувати електронні

контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із спожи-

вачами.

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються

звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом п’яти днів піс-

ля закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт,

який залишається у справі платника єдиного податку. Звіт подаєть-

ся особисто платником єдиного податку або надсилається поштою

до органу державної податкової служби за місцем державної реє-

страції його як суб’єкта підприємницької діяльності.

Особливості оподаткування юридичних осіб

Суб’єкт підприємницької діяльності — юридична особа, який

перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності,

самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

— 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, по-

слуг) без урахування акцизного збору у разі сплати ПДВ згід-

но із Законом України «Про податок на додану вартість»;

— 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, по-

слуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку

на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб’єкт малого підприємництва юридична особа зобов’язаний

вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Причому фор-

му першої і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва,

які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звіт-

ності, установлює Державна податкова адміністрація України. По-

рядок ведення другої книги регламентується відповідним норма-

тивним документом НБУ.

За результатами господарської діяльності за звітний (податко-

вий) період (квартал) суб’єкти малого підприємництва — юридичні

особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа

місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки

про сплату єдиного податку, акцизного збору і у випадку обрання

ними єдиного податку за ставкою 6 % розрахунок про сплату ПДВ,

а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний

період з позначкою банку про зарахування коштів.

224

Маглаперідзе А.С., Храпкіна В.В. «Податковий менеджмент»

Сплата податку здійснюється не пізніше 20 числа наступного

місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства

Украї ни. Останнє перераховує суми єдиного податку в таких роз-

мірах:

— до Державного бюджету України — 20 %;

— до місцевого бюджету — 23 %;

— до Пенсійного фонду України — 42 %;

— на обов’язкове соціальне страхування — 15 %, у тому числі до

фонду загальнообов’язкового державного соціального страху-

вання на випадок безробіття — 4 %.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до

органу державної податкової служби за місцем державної реєстра-

ції. Суб’єкт малого підприємництва — юридична особа обов’язково

зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подаєть-

ся не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного пері-

оду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та

обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Слід зауважити, що таке рішення про перехід на спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше

одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом 10

робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдино-

го податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткуван-

ня і повернення до раніше встановленої системи оподаткування

суб’єкти можуть здійснювати з початку наступного звітного (по-

даткового) періоду (кварталу) у випадку подання відповідної заяви

до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до

закінчення попереднього податкового періоду.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку

суб’єкти малого підприємництва, які подали до державної подат-

кової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування

спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються

суб’єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з

того кварталу, у якому проведено їх державну реєстрацію.

225

11. Податковий контроль за спрощеної системи оподаткування

11.2. Особливості податкового контролю при спрощеній

системі оподаткування

Закон України № 2063-ІІІ від 19.10.2000 р. «Про державну під-

тримку малого підприємництва» став базою для розробки норма-

тивних документів ДПА України про порядок ведення Книги об-

ліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва — юридичної

особи, що застосовує спрощену систему оподатковування, і про

порядок видачі Свідоцтва на право сплати єдиного податку. З цієї

процедури починається робота податкових органів у сфері спроще-

ної системи оподаткування.

Щоб отримати Свідоцтво, суб’єкти підприємницької діяльності —

юридичні та фізичні особи мають подати в податкову інспекцію за

місцем реєстрації письмову заяву. Податковий інспектор перевіряє

дані, наведені у заяві, на предмет їх відповідності умовам переходу

на спрощену систему оподаткування (чисельність працюючих, від-

повідний обсяг виручки від реалізації продукції, частки учасників

та засновників у статутному фонді тощо).

При перевірці слід звернути увагу на те, що якщо суб’єктом

підприємницької діяльності — фізичною особою здійснюється де-

кілька видів підприємницької діяльності, використовується одна —

більша ставка за цими видами діяльності.

Крім того, податковий інспектор має упевнитись, що особа, яка

подає заяву для переходу на спрощену систему оподаткування,

не має заборгованості перед бюджетом з податків та обов’язкових

платежів, термін сплати яких настав на момент подання заяви. За

відсутності зауважень орган державної податкової служби протя-

гом 10 днів з дня подання заяви зобов’язаний видати Свідоцтво за

встановленою формою, у противному разі — мотивовану відмову.

Термін дії свідоцтва становить один рік.

При зміні системи оподаткування слід пам’ятати, що право пе-

реходу на спрощену систему оподаткування підприємство може ре-

алізувати не більше одного разу за календарний рік.

Разом з видачею Свідоцтва проводиться реєстрація Книги облі-

ку доходів і витрат, яка є обов’язковим документом, що має вестися

платником єдиного податку протягом року та підлягає ретельній

перевірці посадовими особами органів податкової служби.

Слід зазначити, що на спрощену систему оподаткування не роз-

повсюджуються норми Закону № 2181 в частини строків подання

226

Маглаперідзе А.С., Храпкіна В.В. «Податковий менеджмент»

звітності і строків сплати єдиного податку. При перевірці зверта-

ється увага на своєчасність сплати єдиного податку (щомісяця, не

пізніше 20 числа).

При документальній перевірці встановлюється достовірність

об’єкта нарахування єдиного податку на основі Книги обліку дохо-

дів і витрат, первинних документів. Податковому інспектору необ-

хідно впевнитися, що усі записи здійснюються в Книзі у хроноло-

гічній послідовності і підтверджені первинними документами.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вва-

жається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької ді-

яльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення

операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі виявлення у платників єдиного податку фактів проведен-

ня бартерних угод, необхідно перевести таких платників на загальну

систему оподаткування з наступного звітного періоду (кварталу).

Платник єдиного податку, який отримав суму авансу від укладеної

угоди і сплатив відповідну суму єдиного податку, при переході на

загальну систему оподаткування повинен включити вказану суму

авансу до валового доходу та подати заяву до органу державної по-

даткової служби про зменшення загальної суми єдиного податку на

суму податку, нарахованого на суму авансу.

З метою перевірки правильності нарахування єдиного податку

за Книгою обліку доходів і витрат необхідно:

— для платників ПДВ — підсумок графи «Доходи від здійснення

господарських операцій» помножити на 0,06;

— для неплатників ПДВ — підсумок цієї самої графи помножити

на 0,10.

При виплаті дивідендів сума єдиного податку не зменшується

на суму внеску з податку на прибуток.

227

11. Податковий контроль за спрощеної системи оподаткування

Самостійна робота

Запитання для перевірки знань та обговорення

1. Які юридичні особи відносяться до суб’єктів малого бізнесу?

2. Які суб’єкти малого бізнесу мають право застосовувати спро-

щену систему оподаткування?

3. Які податки сплачують суб’єкти — платники єдиного податку?

4. Які операції заборонені платникам єдиного податку?

5. Які види діяльності не підпадають під спрощену систему опо-

даткування ?

6. Які ставки єдиного податку застосовуються для фізичних осіб

і юридичних осіб — суб’єктів малого бізнесу?

7. Які доходи враховуються при визначенні бази нарахування

єдиного податку?

8. Чи утримуються соціальні збори з доходів найманих праців-

ників?

— юридичної особи — суб’єкта малого бізнесу;

— фізичної особи — суб’єкта малого бізнесу.

9. Що є об’єктом оподаткування єдиним податком?

10. У рахунок яких податків сплачується єдиний податок?

11. Назвіть строки сплати єдиного податку для юридичних і фі-

зичних осіб.

12. Укажіть порядок переходу платника податків на спрощену

систему оподаткування.

13. Назвіть та охарактеризуйте документ, що підтверджує право

суб’єктів підприємницької діяльності оподатковуватися за спроще-

ною системою.

Теми рефератів

1. Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку для

юридичних (фізичних осіб).

2. Перевірка Розрахунку сплати єдиного податку.

3. Особливості документальної перевірки фінансово-господарсь-

кої діяльності платника єдиного податку.

4. Недоліки та суперечності спрощеної системи оподаткування.

5. Перспективи оподаткування суб’єктів малого бізнесу за про-

ектом Податкового кодексу та Концепцією розвитку податкової

системи.

228

12. ОПОДАТКУВАННЯ Й ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ

МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ

12.1. Теоретичні засади місцевого оподаткування

Місцеві податки і збори — це податки і збори, що встановлю-

ються органами місцевого самоврядування відповідно до чинного

законодавства України. Вони є обов’язковими до оплати в межах

визначених адміністративно-територіальних одиниць і зарахову-

ються до місцевих бюджетів.

Відповідно до чинного законодавства органи місцевого самовря-

дування, приймаючи рішення про встановлення місцевих податків і

зборів, затверджують положення про порядок стягування кожного

податку чи збору.

Місцеві ради в межах своєї компетенції мають право вводити

пільгові податкові ставки, цілком скасовувати місцеві податки і збо-

ри, що є не обов’язковими до сплати, звільняти чи надавати відстроч-

ки з місцевих податків і зборів окремим категоріям платників.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 56-93 від

20.05.1993 р. «Про місцеві податки і збори» з подальшими змінами і

доповненнями встановлено такі місцеві податки і збори:

— комунальний податок;

— податок з реклами;

— податок з продажу імпортних товарів;

— збір за паркування автомобілів;

— ринковий збір;

— збір за видачу ордера на квартиру;

— збір з власників собак;

— курортний збір;

— збір за участь у бігах на іподромі;

— збір за виграш на бігах;

— збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

— збір за право використання місцевої символіки;

— збір за право проведення кіно— і телезйомок;

— збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпро-

дажу і лотерей;

— збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

229

12. Оподатковування й податковий контроль місцевих податків і зборів

Надмірно сплачені суми місцевих податків і зборів зарахову-

ються чи повертаються платникам відповідно до законодавства

України.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється

органами державної податкової служби і міськими, селищними,

сільськими радами, що їх установлюють.

Місцеві податки і збори, внесені за рахунок коштів юридичних

осіб, їх філій, відділень, представництв та інших відособлених під-

розділів, відносяться до валових витрат виробництва.

Фізичні особи сплачують місцеві податки і збори за рахунок

власних доходів.

Комунальний податок. Платниками комунального податку

в Україні є юридичні особи, за винятком бюджетних і планово-

дотаційних сільгосппідприємств. Об’єктом обкладання є річний

фонд оплати праці, розрахований, виходячи з мінімального розміру

заробітної плати. Гранична ставка не повинна перевищувати 10%

річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції

на місцях. Джерелом сплати є прибуток (дохід), що залишається в

розпорядженні юридичних осіб.

Податок з реклами. Платниками податку з реклами є юридич-

ні і фізичні особи, що рекламують свою продукцію чи діяльність.

Об’єктом обкладання є вартість послуг за встановлення і розміщен-

ня реклами. Гранична ставка — 0,1% вартості послуг за розміщення

одноразової реклами і 0,5% — за розміщення реклами на тривалий

час. Облік платників проводять органи, на які покладені функції

розміщення реклами. Податок виплачується під час сплати послуг

за рахунок собівартості продукції чи за рахунок особистих коштів.

Цей податок встановлено на усі види оголошень, повідомлень,

переданих з комерційною метою за допомогою засобів масової ін-

формації, каталогів, афіш, плакатів. Податок утримують рекламні

агенти, які щокварталу здають звіт до податкової служби і перера-

ховують суми податку не пізніше 20 числа кожного місяця.

Податок з продажу імпортних товарів. Платниками податку з

продажу імпортних товарів є юридичні особи і громадяни, які за-

реєстровані як суб’єкти підприємництва.

230

Маглаперідзе А.С., Храпкіна В.В. «Податковий менеджмент»

Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринко-

вими цінами, що зазначається у декларації, яка подається щоквар-

тально до державної податкової інспекції району (міста) за місцез-

находженням (місцем проживання) суб’єкта підприємництва.

Граничний розмір податку з продажу імпортних товарів не по-

винен перевищувати трьох відсотків виручки, одержаної від реалі-

зації цих товарів.

Збір за паркування автотранспорту. Платниками збору є юри-

дичні і фізичні особи, які припарковують автомобілі в спеціально

відведених чи обладнаних місцях. Об’єктом оподаткування є одна

година паркування автотранспорту. Податок сплачується водієм на

місці паркування. Ставка (граничний розмір) — 3% неоподаткову-

ваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях

і 1% у відведених місцях. Перелік платників визначається органами

місцевого самоврядування. Джерелом сплати податку є собівартість

продукції чи особисті кошти.

Ринковий збір — це плата за торгові місця на ринках і в павіль-

йонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з

автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків. Платники — юридич-

ні і фізичні особи, що реалізують сільськогосподарську та промис-

лову продукцію. Об’єктом оподаткування є торгове місце. Ставка

податку: для фізичних осіб — 20% мінімальної заробітної плати; для

юридичних осіб — три мінімальні заробітні плати за кожний день

торгівлі. Облік платників веде адміністрація ринку. Ринковий збір

справляється до початку реалізації продукції, а термін перерахуван-

ня збору в бюджет визначається рішенням місцевого органу само-

врядування. Джерелом сплати є собівартість продукції або особисті

кошти.

Ринки перераховують у місцевий бюджет 50% зібраного ринко-

вого збору. Кошти, які залишаються в розпорядженні ринку, вико-

ристовуються наступним чином: 30% — на розвиток ринку; 20% —

на покриття витрат з утримання ринку.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги,

пов’язані з видачею документа, що дає право на заселення кварти-

ри. Платниками збору є одержувачі ордера. Об’єктом обкладання