Мазуркевич А.Й., Данілов В.Б., Куц Н.В. Патофізіологія тварин

Подождите немного. Документ загружается.

Хімічні речовини органічного і неорганічного походження, ро-

слинні і тваринні отрути відносять до

хімічних ушкоджувальних

чинників.

Вони викликають порушення структури тканин і зде-

більшого порушення функцій через зміни обміну речовин у тка-

нинах. Як і фізичні чинники, вони виявляють місцеву і загальну

дію.

До

біологічних чинників

належать патогенні мікроорганізми,

віруси, рикетсії, найпростіші, гриби, деякі вищі рослини, комахи,

гельмінти та ін. Під їх впливом або під впливом продуктів їх

життєдіяльності у тканинах і в цілісному організмі виникають

зміни, що призводять до захворювання. Частіше це інфекційні та

інвазійні хвороби. Реакція організму на дію ушкоджувальних

чинників може бути різною і залежить від: а) локалізації цієї дії;

б) сили і тривалості дії; в) природи самого чинника; г) індивідуа-

льних особливостей організму.

Під впливом етіологічного чинника в організмі тварини вини-

кають складні зміни, які призводять до хвороби. Таким чином,

етіологічний чинник є пусковим. У розвитку і закінченні хвороби

беруть участь також чинники, які називаються

патогенетичними.

Їх дія виявляється відразу після дії етіологічних чинників. Отже,

вивчаючи етіологічний чинник, ми отримуємо відповідь на запи-

тання «чому виникає хвороба?», а вивчаючи патогенетичний чин-

ник, ми отримуємо відповідь на запитання «як розвивається хво-

роба? Тому треба знати співвідношення дії етіологічного і патоге-

нетичного чинників. В одних випадках етіологічний чинник діє

короткочасно (наприклад, термічний), а хвороба розвивається під

впливом патогенетичних чинників, в інших хвороба розвивається

тільки за наявності етіологічного чинника (наприклад, збудника

інфекційної хвороби).

Вивчаючи причину виникнення і механізм розвитку хвороби,

треба звертати увагу на місце проникнення хвороботворного аге-

нта в організм і шляхи його поширення, оскільки від цього в ба-

гатьох випадках залежить розвиток хвороби. Так, після проник-

нення патогенного агента безпосередньо в кров хвороба розвива-

ється значно швидше, ніж у разі проникнення його через травний

канал. Розрізняють такі шляхи поширення хвороботворного по-

дразника в організмі: по продовженню (ларингіт — бронхіт —

пневмонія), через контакт, дотик (плеврит — пневмонія; пери-

кардит — міокардит), по кровоносних і лімфатичних судинах (ча-

стіше мікроорганізми та їх токсини, хімічні речовини), по нерво-

вих стовбурах (вірус сказу, токсин правця).

Механізми, що сприяють видужанню хворого організму,

об’єднано в понятті

саногенез.

Знання їх дає змогу правильно ке-

рувати процесами відновлення порушених функцій з метою як-

найшвидшого відновлення продуктивності і працездатності хво-

рого організму.

Заняття 4. ХВОРОБОТВОРНА ДІЯ

ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ НА ОРГАНІЗМ ТВАРИН

Мета: вивчити в експерименті на лабораторних тваринах

ушкоджувальну дію електрики на організм, а також чинники, які

визначають силу цього впливу.

Під час підготовки до заняття студенти повинні засвоїти: ха-

рактеристики причин і умов виникнення хвороб з позицій діале-

ктичного матеріалізму; наукову хибність монокаузалізму, конди-

ціоналізму і конституціоналізму, вейсманізму, фрейдизму та ін-

ших напрямів у патології; характеристику взаємовідношень етіо-

логічного і патогенетичного чинників; діалектичне взаємовідно-

шення причинно-наслідкових зв’язків у патогенезі хвороби; про-

відну ланку і порочні кола в патогенезі; особливості нервово-

рефлекторного, нервово-гуморального і клітинно-гуморального

механізмів розвитку хвороби; шляхи поширення хвороботворних

агентів в організмі; реакцію організму на дію ушкоджувальних

чинників — специфічну і неспецифічну; роль утримання і екс-

плуатації тварин в патології; ушкоджувальну дію механічних

чинників; види електричного струму, який застосовують у народ-

ному господарстві; умови, які визначають силу ушкоджувальної

дії електричного струму; механізм ушкоджувальної дії електрич-

ного струму на організм.

Студент повинен уміти: зібрати електричний ланцюг для про-

ведення дослідів за принциповою схемою; фіксувати лаборатор-

них тварин на операційному столі; накладати і закріплювати

електроди на тілі тварин; користуватись вимірювальними прила-

дами, реостатом і електричним ключем; визначати основні відхи-

лення від норми в діяльності органів і систем під впливом елект-

рики; визначати частоту серцевих скорочень і дихальних рухів;

аналізувати кількісні і якісні зміни в організмі під впливом елек-

тричного струму.

Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж.

Патофізіологія тварин: Під-

ручник

― К.: Вища шк., 2000. ― С. 7 – 40.

Мазуркевич А.Й.

Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных. Практикум. ― К.: Вища школа, 1991. ― С. 3 – 29.

Лютинский С.И.

Патологическая физиология сельскохозяйственных

животных. — М.: Колос, 2001. — С. 33 – 36.

Патологічна

фізіологія: Підручник / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. — К.:

Вища шк., 1995. — С. 50 – 60.

Патологическая

физиология

/ Под ред. А.Д. Адо и М.А.Адо. —М.: Триада-Х,

2000. — С. 8 – 11.

Патофизиология:

Курс лекций

/ Под ред. П.Ф. Литвицкого. — М.: Меди-

цина, 1997. — С. 24 – 28.

Маянский А.Н., Маянский Д.Н.

Часовые здоровья. — Новосибирск: Нау-

ка, 1987.

Оснащення: кролі, дві білі миші (пацюки), жаба; столик для

оперування дрібних тварин, трансформатор змінної напруги,

електрична лампочка, електричний ключ, електроди, клеми,

електричний дріт, АVО-метр; мотузки для фіксації тварин, бинт,

4 гумові паски для закріплення електродів на тілі, фізрозчин,

засоби для знерухомлення тварин, апарат УВЧ, електротермо-

метр.

Дослід 1. Вивчення залежності сили

ушкоджувальної дії електричного струму

від стану шкірного покриву

Хід досліду. 1. Збирають електричний ланцюг за принциповою

схемою.

2. На операційному столику фіксують кроля черевцем донизу.

3. На бокових поверхнях задніх кінцівок, покритих шерстю, за

допомогою гумових пасків фіксують електроди.

4. Встановлюють напругу в ланцюгу 5 В, перевіряють вольт-

метром і подають за допомогою ключа на тіло кроля протягом

3 – 5 с. Спостерігають за зміною поведінки тварини.

5. Збільшуючи напругу в ланцюгу на 5 – 10 В, повторюють до-

сліди, поступово доводячи напругу до 250 В.

6. При розімкненому електричному ланцюгу омметром вимі-

рюють опір між електродами, накладаючи їх на тіло тварини.

7. Знімають електроди з тіла, шерсть на місці їх закріплення

зволожують фізрозчином.

8. Знову накладають електроди і замірюють опір між ними.

9. На електроди подають напругу 5 – 10 В, спостерігаючи за

поведінкою тварини. При появі ознак занепокоєння дослід при-

пиняють.

10. Визначають силу електричного струму

І = U

створюва-

ного на електродах у першому випадку і після зволоження шерст-

ного покриву.

11. Результати досліду і висновки заносять у протокол. Звер-

тають увагу на те, що перша реакція на дію електроструму після

зволоження шерстного покриву виявляється у місцях накладання

електродів вже при невисокій напрузі.

Дослід 2. Визначення характеру місцевих

ушкоджень електрострумом

Хід досліду. 1. Після наркотизування жабу декапітують і зне-

рухомлюють руйнуванням спинного мозку, підвішують за нижню

щелепу на гачок, з’єднаний з джерелом побутового змінного

струму однією його клемою.

2. Другий електрод у вигляді загостреної голки (або оголений

кінчик дроту) прикладають на деякий час до різних ділянок тіла

жаби на різній відстані від першого електрода, подаючи струм з

напругою 220 В.

3. Замірюють опір різних ділянок тіла тварини і місць контак-

ту з електродами.

4. Звертають увагу на зміни у тканинах при контакті з елект-

родами, а також на загальну реакцію організму.

5. Результати досліду і висновки заносять у протокол, зверта-

ють увагу на силу струму між електродами в кожному випадку.

Дослід 3. Визначення впливу струмів

високої частоти на тканини тіла тварин

Хід досліду. 1. Кроля фіксують на операційному столику.

2. Включають апарат УВЧ і готують до роботи.

3. На ділянках майбутньої дії струмів УВЧ (краще на вусі) ви-

мірюють температуру за допомогою електротермометра, зверта-

ють увагу на стан капілярного кровотоку.

4. Досліджувана ділянка тіла має бути між електродами. Ак-

тивність впливу струмів УВЧ визначають за допомогою індикато-

рної лампочки, яку підносять до досліджуваної ділянки тіла. Ма-

ксимальне світіння лампочки свідчить про найбільший вплив

струмів. Якщо лампочка не горить або горить неяскраво, на-

строюють контур відповідною ручкою на приладі.

5. Після 5 – 10-хвилинної експозиції експеримент припиняють.

Вимірюють температуру тіла в даній ділянці, а також фіксують

стан регіонального кровотоку. Порівнюють отримані показники з

показниками на ділянках, що не підлягали впливу струмів УВЧ.

6. Результати досліду і висновки заносять у протокол.

Дослід 4. Виявлення залежності дії електричного

струму від стану нервової системи

Хід досліду. 1. Для досліду беруть дві білі миші (пацюки).

2. Наркотизують одну з них, фіксують на операційному столи-

ку.

3. На задні оголені і зволожені місця кінцівок накладають

електроди від джерела змінного струму з регульованою напругою.

4. Поступово збільшуючи напругу, подають струм на електро-

ди. Стежать за появою перших ознак вираженої реакції у відпо-

відь організму на дію струму. Замірюють опір між електродами.

5. Аналогічний дослід проводять з ненаркотизованою мишею.

6. Порівнюючи результати, роблять висновки, заносять їх у

протокол заняття.

Заняття 5. ВПЛИВ ЗМІНИ АТМОСФЕРНОГО ТИСКУ

НА ОРГАНІЗМ ТВАРИН

Під час підготовки до заняття студенти повинні засвоїти тео-

ретичний матеріал про: ушкоджувальні чинники зниженого ат-

мосферного тиску; основні ознаки «висотної хвороби»; основні змі-

ни в організмі в умовах гіпобарії; розвиток адаптаційно-

компенсаторних реакцій, їх стійкість і залежність від сили ушко-

джувальної дії, а також від особливостей організму; ушкоджува-

льні чинники підвищеного атмосферного тиску; ушкоджувальна

дія звукової енергії.

Студент повинен уміти: моделювати стан «гірської хвороби» у

піддослідних тварин; проводити реанімацію з використанням не-

обхідних матеріалів і обладнання; аналізувати послідовність ви-

никнення та розвитку порушень та адаптаційно-компенсаторних

реакцій організму в умовах гіпобарії.

Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж.

Патофізіологія тварин: Під-

ручник

― К.: Вища шк., 2000. ― С. 7 – 40.

Мазуркевич А.Й.

Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных. Практикум. ― К.: Вища шк., 1991. ― С. 3 – 29.

Лютинский С.И.

Патологическая физиология сельскохозяйственных

животных. — М.: Колос, 2001. — С. 41 – 43.

Патологічна

фізіологія

Підручник / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. — К.:

Вища шк., 1995.

Руководство

к практическим заняттям по патологической физиологии /

Под ред. Н.Н. Зайко и Л.Я. Даниловой. — К.: 1989. — С. 13 – 19.

Дослід 1. Вивчення в експерименті умов

і наслідків ушкоджувальної дії зниженого

атмосферного тиску на організм тварин

Оснащення: білі миші (дорослі особини і новонароджені), насос

Комовського, скляний ковпак з тарілкою і манометром для ство-

рення гіпобаричного тиску (рис. 3), секундомір, вата, бинти, гумо-

ва трубка із скляним наконечником, вазелін, ефір для наркозу,

лійка.

Хід досліду. 1. Змащують нижній край скляного ковпака вазе-

ліном, встановлюють його на тарілку, з’єднану з насосом Комов-

ського. Під ковпак переносять одну дорослу інтактну білу мишу,

другу таку саму, але наркотизовану і новонароджене мишеня.

2. Відмічають час початку досліду і починають відкачувати

повітря з-під ковпака, спостерігаючи за показами манометра рів-

ня атмосферного тиску і поведінкою тварин. Звертають увагу на

зміни дихання, стан непігментованої шкіри, загальний стан ми-

ші.

3. При настанні клінічної смерті однієї із тварин проводять

розгерметизацію системи і оживлення миші за допомогою штуч-

ного дихання.

4. Аналіз отриманих результатів і висновки заносять у прото-

кол заняття, звертаючи увагу на основні ушкоджувальні чинники

гіпобарії, а також на роль віку і стану нервової системи в розвит-

ку реакції організму у відповідь на гіпобарію.

5. Замальовують установку для моделювання гіпобаричного

стану тварин.

Рис. 3. Схема установки для вивчення дії гіпобаричного тиску

на організм тварин:

1 —

скляний ковпак; 2 — скляна тарілка;

— манометр;

4 —

краник;

5 —

з’єднувальна трубка;

— насос Комовского

Заняття 6. ПАТОГЕННА ДІЯ ВИСОКОЇ І НИЗЬКОЇ

ТЕМПЕРАТУРИ НА ОРГАНІЗМ ТВАРИН

Мета. 1. Вивчити в експерименті загальний і місцевий ушко-

джувальний вплив тепла і холоду на організм тварин, а також

роль умов, які визначають ступінь змін в організмі під впливом

температурного чинника.

2. Навчитись аналізувати механізм змін у тканинах і цілісно-

му організмі при гіпер- і гіпотермії, опіках та відмороженнях.

Під час підготовки до заняття студенти повинні засвоїти тео-

ретичний матеріал про: умови, що сприяють розвиткові гіпо- та

гіпертермії; опіки та відмороження; патогенез теплового удару і

простудних захворювань, адаптаційно-компенсаторні реакції ор-

ганізму в умовах впливу високої та низької температур (роль ме-

ханізму терморегуляції); ушкоджувальну дію променевої енергії

на організм.

Студент повинен уміти: вимірювати температуру тіла тварин,

частоту роботи серця і дихання, відрізняти тепловий удар від со-

нячного.

Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж.

Патофізіологія тварин: Під-

ручник

― К.: Вища шк., 2000. ― С. 7 – 40.

Мазуркевич А.Й.

Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных. Практикум. ― К.: Вища шк., 1991. ― С. 3 – 29.

Лютинский С.И.

Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных. — М.: Колос, 2001. — С. 43 – 46.

Патологічна

фізіологія: Підручник / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. — К.:

Вища шк., 1995. — С. 46 – 50.

Патологическая

физиология экстремальных состояний /

Под ред. П.Д. Го-

ризонтова, Н.Н. Сиротинина. — М.: Медицина, 1973.

Посібник

для практичних занять з патологічної фізіологі

Під ред. Ю.В.

Биця, Л.Я. Данилової. — К.: Здоров’я, 2001. — С. 10 – 11.

Руководство

к практическим заняттям по патологической физиологии /

Под ред. Н.Н. Зайко и Л.Я. Даниловой. — К., 1989. — С. 8 – 19.

Оснащення: жаби, кролі, білі миші; посуд з холодною і теплою

водою, термостат або сушильна шафа, термометр, секундомір.

Дослід 1. Визначення патогенного впливу

гіпертермії на організм жаби

Хід досліду. 1. Беруть дві жаби, переносять їх у посуд з водою

кімнатної температури. Спостерігають за загальним станом, по-

ведінкою тварин.

2. Одну жабу переносять у сушильну шафу з температурою

38 – 40 °С, другу — в посудину з водою такої самої температури.

3. Включають секундомір і спостерігають за тваринами, звер-

таючи увагу на зміну їх поведінки, стан м’язів тіла. Фіксують час

виникнення судом у однієї із жаб, переносять її під кран або у по-

судину з холодною водою.

4. Аналізують отримані результати. Висновки заносять у про-

токол заняття. Звертають увагу на обмеженість адаптаційно-

компенсаторних реакцій в умовах, які підвищують можливість

накопичення теплоти в організмі.

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА

РОБОТА

Дослід 1. Виявлення загальної і місцевої дії холоду

на організм теплокровних

Хід досліду:

1. У скляному ексикаторі готують охоло-

джувальну суміш, яка складається з двох частин дрібного льоду

(снігу) і однієї частини кухонної солі. Зверху на суміш переносять

кружечок із тонкого картону діаметром 22 см, а на нього — скля-

ний ковпак або лійку діаметром 20 см. Тут же встановлюють тер-

мометр для вимірювання температури повітря. Краще, якщо є

два ковпаки з охолоджувальною сумішшю.

2. У дослід беруть дві білі миші однакової маси і віку. Реєстру-

ють температуру їх тіла (ректально за допомогою електротермо-

метра), а також частоту дихання.

3. Одну з мишей опускають у воду з температурою 38 °С. Друга

миша — інтактна.

4. Обох мишей переносять на 20 хв під ковпак (лійку) на охо-

лоджувальну суміш і через кожні 5 хв фіксують зміни температу-

ри тіла, частоти дихання, поведінку, а також шкірного покриву

(хвоста, лапок, вух).

5. Результати досліду заносять у протокол занять. Роблять ви-

сновки, звертаючи увагу на розвиток місцевих і загальних змін, а

також роль зволоження шкіри в їх виникненні.

Теми рефератів

1. Механізм дії променевої енергії на організм тварини.

2. Гіпотермія і простудні хвороби.

3. Застосування променевої енергії у ветеринарній медицині.

4. Застосування гіпотермії в лікувальній практиці.

Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі

Дж.

Патофізіологія тварин: Під-

ручник. ― К.: Вища шк., 2000. ― С. 7 – 40.

Мазуркевич А.Й.

Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных. Практикум. ― К.: Вища шк., 1991. ― С. 3 – 29.

Лютинский С.И.

Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных. — М.: Колос, 2001. — С. 33 – 46.

Адаптация

животных к зимним условиям / Под ред. В. Е . Соколова. —

М.: Наука, 1980.

Молекулярные

механизмы лучевой болезни

— М.: Медицина, 1984.

Температурная

компенсация и поведенческий гомеостазис / Под ред. К.П.

Иванова. — Л.: Наука, 1980.

Сидоренко В.Н., Ширинский В.П.

Охлаждение организма // БМЭ. — 3-е

изд. — М., 1982. — Т. 18. — С. 183 – 187.

Необхідно використовувати також літературні джерела, наведені до за-

няття 6.

Заняття 7. УШКОДЖУВАЛЬНИЙ ВПЛИВ ХІМІЧНИХ

ЧИННИКІВ НА ОРГАНІЗМ ТВАРИН

Мета: вивчити суть місцевої і загальної (резорбційної) дії хімі-

чних речовин, а також вплив хімічного тропізму деяких речовин.

Під час підготовки до заняття студенти повинні засвоїти тео-

ретичний матеріал про: основні групи хімічних речовин, види їх

ушкоджувальної дії на організм; механізм захисту організму

проти дії хімічних речовин; місцеву і загальну дію хімічних ре-

човин; принципи виявлення хімічних речовин в організмі; вибі-

рковість дії хімічних речовин; ушкоджувальну дію біологічних

чинників.

Студент повинен уміти: аналізувати суть змін, що відбувають-

ся в організмі, в тому числі і патологічних та захисно-

пристосувальних, специфічних і неспецифічних, під впливом різ-

них хімічних речовин; давати порівняльну оцінку можливих ме-

ханізмів знешкодження в організмі отрут різноманітного похо-

дження.

Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж.

Патофізіологія тварин:

Під-

ручник. ― К.: Вища шк., 2000. ― С. 7 – 40.

Мазуркевич А.Й.

Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных. Практикум. ― К.: Вища шк., 1991. ― С. 3 – 29.

Лютинский С.И.

Патологическая физиология сельскохозяйственных

животных. — М.: Колос, 2001. — С. 46 – 49.

Патологическая

физиология / Под ред. А.Д. Адо и Л.М. Ишимовой. —

С. 84 – 86.

Козлов Н. Б.

Аммиак и его роль в патологии. — М.: Медицина, 1971.

Оснащення: жаби; дерев’яні дощечки, булавки, ножиці, пінце-

ти, скляні палички, концентрована сірчана кислота, насичений

розчин КОН, 0,1 % розчин стрихніну нітрату, вуглекислий газ,

скляна банка з кришкою, шприци з голками, вата.

Дослід 1. Вивчення механізму місцевого

ушкодження тканин сильними кислотами і лугами

Хід досліду. 1. В дослід беруть дві жаби. Після наркотизування

їх декапітують і знерухомлюють руйнуванням спинного мозку.

2. На шкіру однієї із жаб, що перебуває у спинному положенні,

на одну із задніх кінцівок скляною паличкою наносять краплю

концентрованої сірчаної кислоти, на тіло другої — насиченого

розчину КОН.

3. Протягом 5 хв спостерігають за зміною стану шкіри і тканин

у місцях нанесення речовин.

4. Визначають різницю у зміні тканин при кислотному і луж-

ному опіках.

5. Аналізують отримані результати, висновки заносять до про-

токолу заняття. Звертають увагу на те, що кислотний опік супро-

воджується утворенням щільного струпу — альбумінату, тоді як

під впливом лугу відбувається гідроліз (розплавлення) білків,

жирів і вуглеводів.

Дослід 2. Вивчення особливостей загальної дії

речовин на організм тварин на моделі

з фармакологічними препаратами

Хід досліду. 1. Інтактній жабі після реєстрації загального ста-

ну підшкірно вводять 0,025 г водного розчину стрихніну або 1 мл

20 % масляного розчину камфори.