Мазуркевич А.Й., Данілов В.Б., Куц Н.В. Патофізіологія тварин

Подождите немного. Документ загружается.

Знання основних закономірностей виникнення, розвитку та

завершення алергії дає змогу правильно організувати її профіла-

ктику і усунення основних проявів.

Заняття 9. ЗАЛЕЖНІСТЬ РЕАКТИВНОСТІ

І РЕЗИСТЕНТНОСТІ ОРГАНІЗМУ ВІД СТАНУ

НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Мета: вивчити роль стану нервової і ендокринної систем тва-

рин у формуванні і прояві різних видів реактивності.

Під час підготовки до заняття студенти повинні засвоїти тео-

ретичний матеріал про: визначення поняття реактивності; спів-

відношення понять «реактивність» і «резистентність» у патології;

класифікацію реактивності за А.Д. Адо; чинники реактивності і

резистентності — специфічні й неспецифічні; характеристику

імунокомпетентної системи; імунітет інфекційний і неінфекцій-

ний; кооперування клітин в імунітеті; роль нервової і ендокрин-

ної систем в реактивності; роль чинників зовнішнього і внутріш-

нього середовища в реактивності; імунологічну толерантність.

Студенту необхідно вміти: користуватись установкою для ви-

вчення гіпобарії; проводити ін’єкції, реанімацію.

Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж.

Патофізіологія тварин: Під-

ручник. ― К.: Вища шк., 2000. — С. 67 – 84.

Імунологічна

(специфічна) реактивність

Метод. вказівки для студентів /

Укладачі А.Й. Мазуркевич, В.Б. Данілов, Н.В. Куц та ін. — К.: НАУ, 2001. —

С. 30.

Патологічна

фізіологія: Підручник / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. — К.:

Вища шк., 1995. — С. 98 – 116.

Лютинский С.И.

Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных

— М.: Колос, 2001. — С. 66 – 95.

Патологическая

физиология

/ Под ред. А. Д. Адо и М.А.Адо. — М.: Три-

ада-Х, 2000. — С. 71 – 87.

Руководство

к практическим занятиям по патологии / Под ред. Н.Н. Зайко

и Л.Я. Даниловой. — С. 31 – 36.

Посібник

для практичних занять з патологічної фізіології

За ред. Ю.В. Би-

ця, Л.Я. Данилової. — К.: Здоров’я, 2001. — С. 41.

Дослід 1. Вивчення реакції тварин з різним

станом нервової системи на вплив гіпобарії

Оснащення: білі миші (дорослі особини і новонароджені), жаби;

установка для вивчення впливу гіпобарії на тварин (див. рис. 3).

Хід досліду. 1. Для досліду беруть трьох білих мишей, новона-

роджених мишенят і жаб. Одній миші за 10 хв до початку досліду

підшкірно вводять кофеїн (фенамін, коразол, кордіамін або

якийсь інший аналептик) у терапевтичній дозі, другу мишу без-

посередньо перед дослідом наркотизують інгаляційним ефіром

або неінгаляційним (уретан, гексанал) наркотиком. Третя ми-

ша — контрольна.

2. Усіх трьох мишей, новонароджене мишеня і жабу перено-

сять під скляний ковпак установки для визначення впливу гіпо-

барії на організм.

3. Насосом Комовського поступово відкачують з-під ковпака

повітря, похвилинно спостерігаючи за зміною стану тварин. При

виникненні клінічної смерті в однієї із піддослідних тварин від-

качування повітря припиняють, засікають час припинення дослі-

ду і рівень атмосферного тиску під ковпаком.

4. Проводять заходи щодо оживлення тварини.

5. Аналізують отримані результати. Висновки заносять до про-

токолу заняття. Звертають увагу на те, що тварини з різним фун-

кціональним станом нервової системи, залежно від віку, рівня ор-

ганізації її на різних ступенях еволюційного розвитку, а також

впливу збуджувальних і пригнічувальних речовин мають неод-

накову реактивність за одних і тих самих умов.

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА

РОБОТА

Мета: дослідити стан неспецифічної активності лейкоцитів і

роль цієї форми неспецифічної реактивності в захисті організму

від чужорідних (у тому числі і патогенних мікробів) частинок.

Оснащення: дві морські свинки; 10 % стерильний розчин пеп-

тону або скипидар з вазеліновим маслом (1:1), фарба для мазків

за Романовським, вазелін, спирт етиловій, 5 % спиртовий розчин

йоду, шприц, голки, очні ножиці, пінцет, хімічні склянки на 100 і

50 мл, предметні скельця з ямкою, прості предметні і шліфовані

скельця, мікропіпетки, скляні палички, посуд для забарвлення

мазків, фільтрувальний папір.

Дослід 1. Вивчення явища фагоцитозу

лейкоцитами морської свинки еритроцитів жаби

Хід досліду. 1. За 24 год до проведення досліду морським свин-

кам вводять внутрішньоперитонеально 10 мл 3 % розчину пепто-

ну. Одній з них додатково підшкірно вводять 0,5 мл суміші ски-

пидару з вазеліновим маслом (1 : 1).

2. Через 24 год після ін’єкції вказаним морським свинкам внут-

рішньоперитонеально вводять 5 мл 5 % суспензії еритроцитів жа-

би (курки, гуски) в ізотонічному розчині.

3. Через 20 – 30 хв морську свинку фіксують черевцем догори,

посередині черевця скальпелем роблять надріз та із черевної по-

рожнини мікропіпеткою (пастерівською піпеткою) беруть перито-

неальну рідину, з якої готують мазки і препарати висячої краплі

для дослідження процесів фагоцитозу.

4. Краплю рідини наносять на підготовлене предметне скло і

за допомогою шліфованого скла готують тонкий мазок, який ви-

сушують, фіксують у рідині Нікіфорова або метиловому спирті

протягом 5 хв, фарбують фарбою Романовського — Гімза (3 мл на

100 мл дистильованої води) протягом 20 хв, промивають проточ-

ною холодною водою і видаляють надлишок вологи фільтруваль-

ним папером. Отриманий зафарбований мазок досліджують під

мікроскопом.

5. Для приготування препарату висячої краплі використову-

ють предметне скло з ямкою і покривне скло. По периферії ямки

наносять шар вазеліну. Невелику краплю перитонеальної рідини

наносять на покривне скло і додають 1 % розчин фарби нейтраль-

рот. На покривне скло накладають предметне скло так, щоб вер-

хівка краплі потрапила у центр ямки, трохи притискують, щоб

створити герметичність препарату. Потім перевертають препарат

покривним склом догори.

6. Вивчають під мікроскопом всі чотири стадії фагоцитозу: в

мазку — зафіксовані, у висячій краплі — в динаміці. Причому в

останньому випадку четверта стадія (перетравлювання еритроци-

та) визначається за забарвленням цитоплазми лейкоцита (фаго-

цита) в рожевий колір внаслідок зміни рН цитоплазми від нейт-

ральної до кислої, яка зумовлює зміни кольору індикатора ней-

траль-рот.

7. Результати вивчення перитонеальної рідини двох морських

свинок заносять до протоколу, порівнюють між собою, замальову-

ють, роблять висновки, пояснюють причини різної інтенсивності

фагоцитозу в організмі тварин.

Теми рефератів

1. Роль І.І. Мечникова в розвитку вчення про фагоцитоз.

2. Характеристика імунокомпетентної тканини.

3. Імунодефіцитні стани — спадкові і набуті.

Література

Галактионов В.Г.

Иммунология. — М.: РИЦ МДК, 2000.

Клиническая

иммунология и аллергология:

В 3 т. / Под ред. Л.Йегера. —

М.: Медицина, 1990.

Маянский А.Н., Маянский Д.Н.

Часовые здоровья. — Новосибирск: Нау-

ка, 1987.

Ройт А., Бростофф Дж., Мейл Д.

Иммунология. — М.: Мир, 2000.

Використати також літературу до заняття 9.

Заняття 10. ВЗАЄМОДІЯ АНТИГЕНУ

І АНТИТІЛА

Мета: на прикладі імунологічної реакції гемолізу вивчити осо-

бливості і механізм перебігу імунологічної реакції між антигеном

і антитілом за участю комплементу, показати роль умов середо-

вища. Навчитись оцінювати результати імунологічних реакцій

гемолізу.

Під час підготовки до заняття треба засвоїти теоретичний ма-

теріал про: реактивність і резистентність, види реактивності, роль

нервової системи в реактивності, роль ендокринних чинників у

реактивності; генез імунокомпетентної системи; основні механізмі

формування специфічної і неспецифічної реактивності; суть іму-

нологічних реакцій; визначення понять «антиген», «антитіло»,

«комплемент»; класифікацію антитіл, їх властивості; основні ком-

поненти імунологічної реакції гемолізу; значення імунологічних

реакцій для діагностичних лабораторних дослідів.

Студент повинен уміти: готувати посуд і реактиви для прове-

дення імунологічної реакції гемолізу і користуватись ними; дозу-

вати компоненти імунологічної реакції; поводитись із термоста-

том, водяною серологічною банею.

Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж.

Патофізіологія тварин: Під-

ручник. ― К.: Вища шк., 2000. — С. 7 – 40.

Лютинский С.И.

Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных

— М.: Колос, 2001. — С. 81 – 92.

Патологическая

физиология

/ Под ред. А. Д. Адо и М.А.Адо. — М.: Три-

ада-Х, 2000. — С. 99 – 112.

Бернер Ф.

Клеточная иммунология: Пер. з англ. — М.: Мир, 1971.

Маслянко Р.П.

Основи імунобіології. — Львів, 1999.

Оснащення: гемолізин (антитіло), 2,5 % суспензія еритроцитів

крові барана у фізрозчині (антиген), 2,5 % суспензія еритроцитів

крові великої рогатої худоби, комплемент, фізрозчин, активоване

вугілля або каолін, штативи, пробірки, вимірювальні піпетки на

2 мл, лійки діаметром 5 см, фільтрувальний папір, водяна баня і

термостат з регульованою температурою.

Дослід 1. Вивчення ролі компонентів

імунологічної реакції гемолізу

Хід досліду. 1. У три пробірки окремими піпетками вносять

компоненти імунологічної реакції:

№

пробірки

Еритроцити Гемолізин Комплемент Фізрозчин

1 0,5 0,5 0,5 —

2 0,5 0,5 — 0,5

3 0,5 — 0,5 0,5

2. Перемішують вміст пробірок, ставлять їх у термостат при

температурі 38 °С.

3. Через 30 хв пробірки виймають і «читають» реакцію гемолі-

зу. Повний гемоліз (зафарбований прозорий розчин) позначають

«+++»; неповний «++» (або «+»); відсутність гемолізу (вихідний

стан) позначають знаком «–».

4. Результати досліду і висновки записують у протокол занят-

тя. Звертають увагу на те, що при відсутності одного з компонен-

тів реакції гемоліз не відбувається.

Дослід 2. Виявлення специфічності імунологічних

реакцій (на прикладі імунологічної реакції гемолізу)

Хід досліду. 1. Із двох антигенів один невідомий (наприклад,

суспензія еритроцитів крові великої рогатої худоби). В кожну з

двох пробірок вносять окремими піпетками по 0,5 мл гемолізину

й комплементу. В пробірку № 1 вносять суспензію еритроцитів

№ 1, у другу— суспензію № 3. Одна з проб, таким чином, містить

антиген другої тварини.

2. Вміст пробірок перемішують і ставлять їх у термостат при

температурі 38 °С.

3. Через 30 хв «читають» реакцію. Результати і висновки зано-

сять до протоколу заняття. Звертають увагу на те, що антитіла,

утворені на еритроциті (антиген) барана, вступають з ним у реак-

цію і дають гемоліз, тоді як з еритроцитами крові іншої тварини

не реагують.

Дослід 3. Виявлення стійкості антитіла

і комплементу до температури 56 °С

Хід досліду. 1. У пробірку № 1 вносять 1 мл гемолізину, у про-

бірку № 2 — 1 мл комплементу. Переносять у водяну баню на 20

хв при температурі 56 °С, після чого використовують в імунологі-

чній реакції гемолізу. Пробірка № 3 — контрольна.

2. В пробірки вносять компоненти імунологічної реакції:

№ пробірки Еритроцити Гемолізин Комплемент

1 0,5 0,5 0,5

2 0,5

0,5

°C

0,5

3 0,5 0,5

0,5

56 °C

3. Пробірки струшують і ставлять у термостат при температурі

38 °С.

4. Через 30 хв «читають» реакцію. Результати досліду заносять

до протоколу заняття. Звертають увагу на те, що комплемент не-

стійкий до нагрівання. Цю його властивість використовують у ла-

бораторній діагностиці.

Дослід 4. Вивчення явища адсорбції антитіла

(гемолізину) на поверхні антигену (еритроцитів)

(дослід Даніша)

Хід досліду. 1. Використовують дві пробірки. У першу (№ 1)

вносять повний набір компонентів: Е – 0,5; Г – 0,5; ДО – 0,5; у

другу (№ 2): Е – 0,25; Г – 0,5; ДО – 0,5. Суміші змішують і став-

лять у термостат при температурі 38 °С.

2. Через 30 хв пробірки виймають, відмічають результати реа-

кції. Потім у пробірку № 2 вносять 0,25 мл еритроцитів, що зали-

шились, і знову проби ставлять у термостат при вказаній темпе-

ратурі.

3. Через 30 хв проби виймають і «читають» реакцію. Резуль-

тати досліду заносять до протоколу заняття. Відмічають, що до-

бавка антигену окремими частинками до антитіла в подальшо-

му не дає гемолізу, оскільки реакція не протікає за типом крат-

них відношень, а є складною колоїдно-хімічною реакцією, на

першому етапі якої відбувається адсорбція антитіла на поверхні

антигену.

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА

РОБОТА

Дослід 1. Вивчення адсорбції комплементу

активованим вугіллям

Хід досліду. 1. В пробірку № 1 вносять 1,5 мл гемолізину, в

пробірку № 2 — 1,5 мл комплементу, в кожну із них додають по

0,2 г активованого вугілля.

2. Вміст пробірок змішують струшуванням, переносять їх у

термостат на 30 хв при температурі 38 °С.

3. Після інкубації вміст пробірки № 1 фільтрують у пробірку

№ 3, а пробірки № 2 — в пробірку № 4. При використанні лійок

діаметром 5 см кількість отриманого фільтрату не перевищує 0,5 мл.

4. У пробірку № 3 додають по 0,15 мл суспензії еритроцитів і

комплементу, в пробірку № 4 — по 0,5 мл суспензії еритроцитів і

гемолізину, в пробірку № 5 (контроль) — по 0,5 мл суспензії ерит-

роцитів, гемолізину і комплементу. Вміст пробірок змішують і

переносять їх у термостат при температурі 38 °С.

5. Через 30 хв пробірки виймають, оцінюють результати (на-

явність і ступінь гемолізу), заносять їх до протоколу заняття. Зве-

ртають увагу на відсутність гемолізу в пробірці № 3 і властивості

комплементу адсорбуватись на активованому вугіллі.

Теми рефератів

1. Імунокомпетентна система і її роль у створенні імунітету.

2. Клітинна кооперація в імунітеті.

3. Характеристика основних типів антитіл і їх роль в імуноло-

гічних реакціях.

4. Аутоантигени та аутоімунні хвороби.

Література

Використати літературу до занять 9, 10, 11.

Заняття 11. АЛЕРГІЯ

Мета: вивчити в експерименті на тваринах механізм ви-

никнення і розвитку, основні ознаки та особливості анафілаксії.

Навчитись на прикладі анафілаксії аналізувати особливості роз-

витку змін в організмі на різних стадіях розвитку алергічних ре-

акцій.

Під час підготовки до заняття необхідно засвоїти теоретичний

матеріал про: визначення понять «алергія», «анафілаксія», «ідіо-

синкразія»; види алергічних реакцій; місцеві та загальні прояви

анафілаксії; стадії анафілаксії; алергічні реакції як різновид іму-

нологічної реактивності; використання алергічних реакцій в діа-

гностиці інфекційних та інвазійних хвороб; суть активної і паси-

вної сенсибілізації; десенсибілізацію і антианафілаксію; пар-

алергію; особливості перебігу алергічних реакцій у різних тварин;

роль імунологічних і біохімічних чинників у розвитку алергічних

реакцій.

Студент повинен уміти: виконувати внутрішньоперитонеальні,

підшкірні, внутрішньовенні ін’єкції морським свинкам в умовах

асептики й антисептики; анатомувати загиблих тварин; визнача-

ти клінічний стан тварини в нормі і патології.

Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж.

Патофізіологія тварин: Під-

ручник. ― К.: Вища шк., 2000. — С. 84 – 93.

Патологічна

фізіологія: Підручник / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. — К.:

Вища шк., 1995. — С. 117 – 140.

Лютинский С.И.

Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных

— М.: Колос, 2001. — С. 327 – 399.

Посібник

для практичних занять з патологічної фізіології

За ред. Ю.В. Би-

ця, Л.Я. Данилової. — К.: Здоров’я, 2001. — С. 48.

Посібник

для практичних занять з патологічної фізіології

За ред.

Ю.В.Биця, Л.Я.Данилової. — К.: Здоров’я, 2001. — С. 48.

Пыцкий В.И., Андрианова Н.В., Артомасова А.В.

Аллергические заболе-

вания. — М.: Медицина, 1984.

Дослід 1. Визначення особливостей перебігу

анафілаксії у морських свинок

Оснащення: морські свинки, шприці, голки, ножиці, скляна

паличка, вата, спирт етиловий 60°, сироватка коняча.

Хід досліду. 1. За три тижні до досліду сенсибілізують морсь-

ких свинок підшкірним уведенням 0,1 мл конячої сироватки.

2. У день досліду сенсибілізованій свинці внутрішньовенно або

безпосередньо в порожнину серця вводять 1 мл цієї сироватки.

Якщо сироватку ввести внутрішньочеревно в дозі 1 – 2 мл, то мо-

жна спостерігати чітко виражену швидкоплинну анафілактичну

реакцію в легкій формі без смертельного кінця.

3. Спостерігають за розвитком основних змін в поведінці тва-

рини. У разі загибелі тварини роблять розтин трупа, приділяючи

основну увагу стану серця і легень.

4. Результати досліду заносять до протоколу заняття. Роблять

висновок про те, що функціональні зміни органів і систем є нас-

лідком патобіохімічних змін, що виникають внаслідок утворення

комплексу антиген — антитіло.

Теми рефератів

1. Суть алергічних реакцій сповільненого типу і використання

їх у ветеринарній практиці.

2. Алергічні хвороби тварин.

3. Імунологічна толерантність і її біологічна суть.

Література

Клиническая

иммунология и аллергология:

В 3 т. / Под ред. Л.Йегера. —

М.: Медицина, 1990.

Аллергия

и иммунопатология / Под ред. Г.В. Порядина. — М.: ВУН МЦ

МЗ РФ, 1999.

Руководство

по гематологии / Под ред. А. І. Воробьева: В 2 т. — 2-е изд.,

перераб. и доп. — М.: Медицина, 1981. — Т. 1. — 448 с; Т. 2. — 386 с.

Пицкий В.І., Андрианова Н.В., Артамасова А.В

. Аллергические заболева-

ния. — М.: Медицина, 1984.

Формирование

аллергической реактивности / Под ред. Б.Ю. Падегимаса. —

Вильнюс: Мокслас, 1983. — С. 231.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке реактивність?

2. На що спрямовані процеси реактивності (біологічне розуміння)?

3. Які є основні види реактивності?

4. Що лежить в основі видової реактивності?

5. Чим зумовлена індивідуальна реактивність?

6. Які є види індивідуальної реактивності?

7. В чому суть специфічної індивідуальної реактивності?

8. В чому суть неспецифічної індивідуальної реактивності?

9. Дайте визначення фізіологічної реактивності.

10. Дайте визначення патологічної реактивності.

11. Які ви знаєте форми патологічної реактивності залежно від її прояву?

12. Що таке резистентність?

13. Які є види резистентності?

14. Чим зумовлена пасивна резистентність?

15. Чим зумовлена активна резистентність?

16. Чим зумовлена первинна резистентність?

17. Чим зумовлена вторинна резистентність?

18. Що таке неспецифічна резистентність?

19. Що таке специфічна резистентність?

20. Яка роль нервової і ендокринної систем?

21. Яка система здійснює включення пристосовних реакцій?

22. Від яких властивостей нервових процесів залежить рівень реактивнос-

ті і резистентності організму?

23. Що лежить в основі пристосовного процесу?

24. Які гормони в першу чергу беруть участь у реалізації пристосовного

процесу на першому етапі?

25. Які гормони відіграють головну роль на другому етапі пристосовного

процесу?

26. Дайте визначення імунологічної реактивності.

27. Які ви знаєте види і форми імунологічної реактивності?

28. Дайте визначення антигену.

29. За якими принципами класифікують антигени?

30. Яку структуру має молекула імуноглобулінів?

31. Які основні класи імуноглобулінів?

32. Які функції виконує імунокомпетентна система?

33. Які лімфоїдні органи є центральними?

34. Які лімфоїдні органи є периферійними?

35. Які основні системи імунокомпетентних клітин?

36. Яка роль головного комплексу гістосумісності в забезпеченні

імунологічних реакцій?

37. Охарактеризуйте цитокіни, їх участь в імунних реакціях.

38. Який склад системи комплементу? Її роль в імунологічних реакціях.

39. Які імунні реакції відбуваються при потраплянні антигену в організм?

40. Які є види імунної відповіді?

41. Опишіть механізм розвитку гуморальної імунної відповіді.

42. Опишіть механізм розвитку клітинної імунної відповіді.

43. Які є шляхи знешкодження та виведення імунних комплексів з орга-

нізму?

44. Які існують варіанти утворення комплексів між антигенами та анти-

тілами?

45. Яким є механізм формування імунологічної пам’яті?

46. Як відбувається регуляція імунних реакцій?

47. Що таке фагоцитоз?

48. У чому суть недостатності імунної системи?

49. Які є два види імунітету за часом прояву в онтогенезі?

50. Які є види імунітету за способом виникнення?

51. Назвіть два типи імунодефіцитного стану.

52. За якого стану організму виникає процес біологічної несумісності тка-

нин?

53. Що таке імунологічна толерантність?

54. Які є види імунологічної толерантності?

55. Які чинники викликають виникнення імунологічної толерантності?

56. Що таке алергія?

57. Яка загальна назва речовин, що викликають алергію?

58. Які ви знаєте види алергенів?

59. Які бувають види алергії залежно від реактивності організму?

60. Які основні форми алергічних реакцій?

61. Які основні типи алергічних реакцій за характером прояву?

62. Що лежить в основі алергічних реакцій негайного типу?