Москаленко В.В. Соціальна психологія

Подождите немного. Документ загружается.

361

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

томічній статі людини. Раніше в літературі замість терміна “пору?

шення гендерної ідентичності” вживався термін “гендерна дисфо?

рія” як тотожний першому.

Як проявляються порушення гендерної ідентичності в дитячо?

му віці? Ці порушення можуть бути виражені помірно. Незначні

відхилення у статеворольовій поведінці, які здебільшого спричиня?

ються неправильним статевим вихованням у сім’ї, спостерігаються,

зокрема, у так званих фемінних хлопчиків і маскулінних дівчаток.

За даними американського психолога Р. Гріна, у більшості дівча?

ток, що виявили маскулінну поведінку в ранньому віці, потім, коли

наступає статева зрілість, відбувається фемінізація. Проте у малень?

ких хлопчиків фемінність може бути провісником конфлікту стате?

вої ідентичності у підлітковому віці.

У плані розгляду факторів, що обумовлюють конфлікт гендер?

ної ідентичності у жінок, цікавими є роботи К. Хорні (1995), яка

вважає причиною появи маскулінності у жінок механізм ідентифі?

кації дівчинки з батьком.

Деякі люди, які переступають через традиційну межу, що роз?

діляє „очікування” гендерної ролі чоловіків і жінок, відчувають пев?

ний дискомфорт від традиційної чоловічої або жіночої ідентифікації

і виявляють певний рівень нонконформізму по відношенню до неї

(гендерної ролі). Це так звана кросгендерність, яка може виявля?

тись у різній мірі. В психології кросгендерність розглядається тра?

диційно як патологічний стан, і професійна література описує його

за допомогою таких термінів, як порушення гендерної ідентичності

і гендерна дисфорія.

Люди сприймають тільки ті ролі, які точно відповідають їх по?

ляризованому поглядові на поведінку, яка доречна чоловікам і

жінкам. Нерідко люди не хочуть зрозуміти тих, хто порушує со?

ціально визначені бар’єри відносно статі. Кросгендерність може ви?

ражатись в поведінці по?різному, від випадкових переодягань в оде?

жу іншої статі до зміни статі хірургічним або гормональним шля?

хом. Хоча в особистості кожної людини є якісь елементи, які не вкла?

даються в рольові стереотипи, що традиційно приписуються даній

статі, деякі люди присвячують значний час і сили своєму прагнен?

ню до кросгендерності, яку вони вважають більш відповідною своїй

362

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

суті, ніж традиційні гендерні ролі. Ступінь кросгендерності може

варіювати від випадкового часу на відпочинку, коли людина одя?

гається і діє як представник „протилежної” статі, і до того, коли така

поведінка виявляється протягом тривалого періоду. Людина навіть

може доводити оточуючим, що це і є її дійсна гендерна ідентичність.

У спілкуванні з іншими людьми така людина викликає почуття дис?

комфорту в оточуючих. Кросгендерні люди в реальному житті зуст?

річаються з осудом і з пересудом, а не з доброзичливістю. Це свідчить

про те, що люди часто приймають тільки ті ролі, які точно відпові?

дають їх поляризованому поглядові на поведінку, доречну для чо?

ловіків і жінок. Оточуючі не хочуть зрозуміти тих, хто порушує соц?

іально визначені бар’єри, які стосуються статі.

Найбільш крайньою формою кросгендерності є транссек

суалізм. Транссексуали є анатомічно нормальними чоловіками і

жінками, які впевнені в тому, що вони мають особистісні якості

протилежної статі, визначаючи останні так, як це прийнято в

суспільстві або культурі. Здебільше вони починають усвідомлю?

вати подібні відчуття вже в ранньому дитинстві і відчувають силь?

ний дискомфорт. Розроблені засоби, які дозволяють за допомо?

гою гормональної терапії і хірургічних методів досягти того, щоб

такі індивідууми виглядали як представники протилежної статі.

Транссексуали з низькою інтенсивністю таких переживань часто

не виказують бажання на зміну статі таким способом. Транссек?

суали, які переживають свої відчуття більш гостро, навпаки, до?

сить часто приймають рішення змінити свою стать юридично і

анатомічно. Кількість прооперованих транссексуалів у США оц?

інюється в 11000 чоловік (не включаючи тих транссексуалів, які

не погодились на заміну статі). Загальна кількість транссексу?

алів у деяких європейських країнах і США оцінюється як 1 на

20?50 тис. чоловіків у віці старше 15 років. Оцінки кількості трен?

ссексуалів?жінок, які прагнуть стати чоловіками, виявляються

нижче, ніж транссексуалів?чоловіків приблизно у відношенні 1

до 3. До цього часу витоки транссексуалізму невідомі, а дискусії

про роль виховання і природи в цьому ведуться й зараз. Недавні

дослідження показали деякі анатомічні відмінності будови чоло?

363

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

вічого мозку у транссексуалів?чоловіків, що, можливо, говорить

про визначальну роль біологічного фактора.

У кроссгендеризмі існує багато тонких відмінностей, які не ви?

значені і не систематизовані. Дуже мало відомо про причини крос?

сгендерності. Тільки подальше дослідження факторів, які визнача?

ють гендерну ідентичність, гендерну роль і сексуальну орієнтацію,

можуть дати відповіді на ці питання.

Відчуття статевої належності як одне з основних стрижнів осо?

бистості у своїй нормі є досить стійкою якістю. Проте, слід засте?

регти, що, по?перше, ступінь стійкості цього відчуття може бути нео?

днаковою і строки його остаточного формування також можуть бути

різні. По?друге, саме по собі нормальне відчуття статевої належності

ще не визначає повністю ступеня, в якій той чи інший хлопчик або

дівчинка у наступному будуть відповідати прийнятим у суспільстві

зразкам „справжнього мужчини” або „справжньої жінки”. Як пока?

зує практика, діти з відхиленням у статеворольовій поведінці ма?

ють чимало проблем у стосунках з однолітками, а в майбутньому –

у створенні власної сім’ї. Фемінні чоловіки та маскулінні жінки не

здатні ефективно виконувати статевоспіввіднесені ролі. Отже, пе?

ред вихователями постає проблема розрізнення варіацій і відхилень

статеворольової поведінки.

В.Е. Каган у вирішенні цієї проблеми рекомендує звертати увагу

на такі моменти:

1. Вибір ігор і іграшок.

2. Яким ролям в іграх віддається перевага.

3. Спілкування з однолітками.

4. Спілкування з дорослими.

5. Прагнення до зміни зовнішності.

6. Незадоволеність своєю зовнішністю.

7. Фантазії, мрії і сновидіння.

8. Творчість (малюнки).

9. Стиль поведінки.

Психологи розробляють програми допомоги дітям з відхиленою

статеворольовою поведінкою. Психокорекція відхилень статеворо?

льової поведінки досить складна і займає тривалий час. Тому пра?

364

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

вильному статеворольовому вихованню потрібно приділяти увагу з

самого народження дитини. Виникненню невірної спрямованості ста?

тевого розвитку сприяє ряд факторів, які необхідно враховувати в

педагогічному процесі. Ще О. Вейнінгер відмічав, що відхилення від

статевого розвитку, це не тільки сексопатологічна, медична, але й по

суті педагогічна проблема. З цього приводу він давав такі поради пе?

дагогам. По?перше, це моменти, які сприяють виникненню негативі?

зму по відношенню до іншої статі. По?друге, непотрібно придушува?

ти статевий потяг як такий, а нвпакии, необхідно прививати підліткові

педагогічно допустимі способи його задоволення.

Одним із важливих положень для статевого виховання є поло?

ження по те, що відчуття статевої належності і є стрижнем формуван?

ня цілісної особистості. Звідси виходить, що для нормального форму?

вання особистості необхідно укріплювати цей елемент статевого роз?

витку, сприяти його наповненню соціально цінним змістом, формува?

ти у кожної дитини поняття справжнього чоловіка і жінки, а також

прививати спонукання до обов’язкової відповідності цьому уявленню.

Статеворольова соціалізація – це цілісний процес, в результаті

якого людина досягає найвищого ступеня вираження своєї належ?

ності до чоловіка чи жінки. Разом з тим статеве визрівання – це інтег?

рація різних процесів, серед яких мають значення такі, як процеси

підготовчого характеру, формування власне репродуктивної функції,

а також розвиток особистості і громадянське визрівання людини.

Висновки

1. В широкому розумінні статеворольова соціалізація – це фор?

мування особистості як представника певної статі. Таке формування

особистості відбувається на основі статевого диморфізму під впли?

вом соціального оточення в результаті входження людини в певну

соціокультурну систему через засвоєння її норм. Статеворольова соц?

іалізація здійснюється як процес засвоєння індивідами соціокультур?

них факторів, що обумовлюють більшість наявних особливостей ста?

теворольової поведінки особистості. До цих факторів передусім на?

лежать: гендерні установки як система уявлень про чоловіка і жінку,

що виникають в кожній культурі суспільства; культурні стереотипи

365

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

чоловічності і жіночності; відмінні засоби виховання хлопчиків і

дівчат; специфічні види праці кожної статі; диференційовані чоловічі

і жіночі гендерні ролі. Вся ця система соціально?культурних факторів

складає гендерну культуру кожного суспільства.

2. У статеворольовій соціалізації можна виокремити такі

функції: соціальну адаптацію, яка означає стандартизацію мови,

жестів, характерних для індивідів певної статі, сприйняття гендер?

них стереотипів, засвоєння гендерних цінностей, значень, символів,

формування соціального характеру гендера; інкультурацію – зас?

воєння традицій гендерної культури суспільства з метою передачі

їх наступному поколінню; інтерпретацію особистості, що вклю?

чає розвиток специфічної ієрархії мотивів, цінностей, інтересів,

формування гендерної ідентичності, відповідності між психічною

статтю і гендерною роллю.

3. Гендерна культура – це соціокультурне середовище, той

об’єктивний світ, що не просто оточує людей, а існує в людях вна?

слідок їхньої реакції на поведінку індивіда як представника пев?

ної статі. Гендерну культуру складає система соціокультурних

норм певного суспільства, за допомогою яких відтворюються, зак?

ріплюються і формуються статеві відмінності, регулюються ро?

динні і міжстатеві взаємини. За своєю структурою гендерна куль?

тура – це складна система елементів, в якій стереотипи маскулін?

ності і фемінності є системоутворюючим фактором. Гендерні сте?

реотипи – це стійкі, полярні за знаком оцінки, жорстко фіксовані

узагальнені образи чоловіка і жінки, основою яких є статевий ди?

морфізм. Гендерні стереотипи визначають зміст всіх інших еле?

ментів гендерної культури і об’єднують їх в єдину гендерну схему

як систему соціальних уявлень про чоловіка і жінку. За допомо?

гою гендерної схеми суспільство організовує і структурує інфор?

мацію про кращий тип статеворольової поведінки. Через застосу?

вання цієї інформації здійснюється формування моделей гендер?

них ролей, забезпечується їхня трансляція від покоління до поко?

ління. З дня народження людина сприймає оточуючий світ крізь

призму гендерної схеми і моделює свою поведінку відповідно до

врахування дихотомії чоловічого і жіночого начал і в зв’язку з оц?

інкою, яка нею надається цим началом. Завдяки гендерній схемі,

366

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

яка надає певного смислу поведінці, індивід інтегрує себе в систе?

му культури суспільства, виконуючи певну гендерну функцію.

4. В системі елементів гендерної культури суспільства гендерні

стереотипи і гендерні ролі існують в єдності і протилежності. Якщо

в гендерних стереотипах інформація про найкращий гендерний тип

особистості закріплюється у формі антитетичності, тобто як при?

пис дотримуватись певної поведінки на противагу іншій (роби так,

а не інакше), то в гендерних ролях в суспільних приписах наголо?

шується саме на тому, чого потрібно дотримуватись (роби саме

так). Чорно?біла забарвленість стереотипів робить їх не тільки

особливо діючими, але й консервативними у трансляції гендерних

схем із покоління в покоління. Гендерні ролі, на противагу ген?

дерним стереотипам, несуть в собі новаційне начало. Гендерні ролі

як очікування суспільства тісно пов’язані з вимогами соціально?

економічної сфери, швидше за гендерні стереотипи схоплюють

суспільні трансформації і виявляються більш динамічними поріня?

но з гендерними стереотипами. Це протиріччя між гендерними

ролями та гендерними стереотипами згодом може перейти в

конфлікт, який на поверхні, в соціумі, виявляється напруженням

в тій чи іншій сфері (виникнення феміністичного руху, втрати від

невикористання можливостей особистостей та ін.). На рівні осо?

бистостей цей конфлікт виявляється дисгармонійністю у форму?

ванні гендерної ідентичності. Цей конфлікт знімається за допомо?

гою цілеспрямованих форм статеворольової соціалізації через ви?

ховання андрогінного типу особистості.

5. Механізмом статеворольової соціалізації є ідентифікація

(від лат. identificare – ототожнювати). Через ідентифікацію індивід

в процесі статеворольвої соціалізації набуває гендерної ідентич?

ності. Гендерна ідентичність – це усвідомлення особистістю своєї

належності до певної статі, переживання нею своєї позиції “Я” по

відношенню до певних еталонів маскулінності чи фемінності. Ген?

дерна ідентичність формується поетапно, досягаючи зрілості у

підлітковому віці. Поза формуванням гендерної ідентичності не

може здійснитися повноцінна особистість як в психологічному, так

і в соціальному плані. Порушеннями гендерної ідентичності є крос?

гендерність і трассексуалізм.

367

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

Основні терміни та поняття

Стать, біологічна стать, психологічна стать, маскулінність,

фемінність, гендер, статеворольова соціалізація, статева диференціа?

ція, статевий диморфізм, статеворольове виховання, гендерна куль?

тура суспільства, стадійність статеворольової соціалізації, гендерні

норми, гендерні експектації, гендерні цінності, гендерні образи, ген?

дерні стереотипи, гендерні ролі, тип репресивної гендерної культури,

тип пермісивної культури, сексуальний розвиток, статевий розвиток,

соціально?статевий контроль, гендерна ідеологія, гендерна політика,

гендерні схеми, диференційне підсилення, диференційне наслідуван?

ня, “скляна стеля”, фемінізм, сексизм, андрогінія, андрогінний ген?

дерний тип особистості, ідентифікація, гендерна ідентичність особи?

стості, зріла гендерна ідентичність, первинна гендерна ідентичність,

кросгендерність, гендерна дисфорія, транссексуалізм.

Питання для обговорення

та закріплення матеріалу

1. “Розведіть” поняття “біологічна стать”, “психологічна

стать”, “гендер”.

2. Дайте визначення процесу статеворольової соціалізації.

Чи є тотожними поняття “ статеворольова соціалізація” і “ген?

дерна соціалізація”?

3. Шон Берн в своїй книзі “Гендерна психологія” називає ген?

дернорольову соціалізацію диференційною соціалізацією. Проко?

ментуйте це .

4. Що таке статевий диморфізм? Поясніть концепцію стате?

вого диморфізму В.А. Геодакяна.

5. Який зміст Ви вкладаєте в поняття “концептуальна модель

маскулінності – фемінності”?

6. Поясніть значення слів “маскулінність і фемінність”.

7. Назвіть форми статеворольової соціалізації. Розкрийте

їх зміст.

8. Визначте основні функції статеворольової соціалізації. Як

Ви розумієте таку функцію як “інкультурація”?

368

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

9. Назвіть основні агенти (інститути) статеворольової соціа?

лізації. Яку роль в цьому процесі відіграє такий інститут як загаль?

ноосвітня школа?

10. Чи є різниця між статевим вихованням і сексуальним ви?

хованням? “Розведіть” поняття “статеве” і “сексуальне”.

11. Розкрийте зміст поняття “гендерна культура суспільства”.

Назвіть основні складові елементи гендерної культури. Який еле?

мент в цій структурі є системоформуючим?

12. В чому полягає єдність гендерних стереотипів і гендерних

ролей? Чим відрізняється нормативна функція стереотипу від нор?

мативної функції ролі?

13. Покажіть позитивну і негативну сторону регулятивної

функції гендерного стереотипу.

14. Визначте зміст поняття “андрогінний гендерний тип”. Чи

згодні Ви з тим, що сучасне суспільство зумовлює саме такий ген?

дерний тип особистості?

15. Дайте визначення поняттю “гендерна роль”.

16. Чи знайоме Вам явище “скляної стелі”? Якщо так, то на?

ведіть приклади.

17. Дайте оцінку феміністичному рухові.

18. Як діє механізм ідентифікації в процесі статеворольової

соціалізації?

19. Назвіть теорії, які аналізують механізм ідентифікації.

20. Дайте визначення поняттю “гендерна ідентичність”. Які

етапи формування гендерної ідентичності виділяються в психо?

логічній літературі? Покажіть внесок Е. Еріксона у створення мо?

делі формування гендерної ідентичності особистості.

21. Які наслідки для особистості має порушення гендерної іден?

тичності?

22. Чим відрізняється кросгендеризм від транссексуалізму?

Література

1. Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: Питер, 2001. – 320 с.

2. Говорун Т., Кікінеджі О. Стать та сексуальність: психоло?

гічний ракурс. Навч.посібник. – Тернопіль: Богдан, 1999. – 384 с.

3. Ильин Е.Н. Дифферинциальная психология мужчины и

женщины. – СПб: Питер, 2002. – 544 с.

369

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

4. Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. – М.: Педагог,

1991. – 256 с.

5. Келли Г. Основы современной сексологии. – СПб.: Питер,

2000. – 896 с.

6. Кле М. Психология подростка. Психосоциальное развитие:

пер. с франц. – М.: Педагогика, 1991.

7. Крайг Г. Психология развития. – СПб, 1997. – 988 с.

8. Кон И.С. Психология ранней юности. – М.: Просвещение,

1989. – 225 с.

9. Лавриненко Н.В. Женщина: самореализация в семье и об?

ществе (гендерный аспект). – К.: ВИПОЛ, 1999. – 172 с.

10. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 1996. – 699 с.

11. Москаленко В.В. Гендерна роль як фактор статеворольової со?

ціалізації // Теоретико?методологічні проблеми генетичної психології:

Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 35 річній наукової

діяльності Максименка С.Д. – Т. 1. – К.: Міленіум, 2002. – С. 128–136.

12. Москаленко В.В. Гендерний аспект лідерства // Наукові

праці МАУП / За ред. М.Ф. Головатий. – К.: МАУП, 2002. –

Вип. 4. – С. 12?15.

13. Москаленко В.В., Романова В.Г. Формування гендерної

ідентичності підлітків в умовах сім’ї // Проблеми загальної та педа?

гогічної психології: Зб. наук. праць Ін?ту психології ім. Г.С. Костю?

ка АПН України. – Т ІІІ. – Ч. 4. – К., 2000. – С. 124?130.

14. Москалено В.В., Романова В.Г. Особливості структури ген?

дерних образів в уявленнях підлітків // Психологія: зб. наук. праць

НПУ ім. М.П.Драгоманова. – Вип. 14. – К.: НПУ ім. М.П. Драгома?

нова, 2001. – С. 138?153.

15. Романова В.Г. Дослідження андрогінності в гендерній іден?

тифікації підлітків // Психологія: зб. наукових праць НПУ ім.

М.П. Драгоманова. – Вип. 13. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001.

– С. 292?309.

16. Хорни К. Женская психология: Пер. с англ. – СПб.: ВЕИ?

ЛА, 1993. – 222 с.

17. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: Пер. с англ. –

М.: Прогресс, 1996. – 341 с.

18. Юферова Т.И. Образы мужчин и женщин в сознании под?

ростков // Вопр. психол. – 1985. – № 3. – С. 68–75.