Москаленко В.В. Соціальна психологія
Подождите немного. Документ загружается.
391
Глава 16. Загальні питання проблеми спілкування
активне дослідження афіліації починається у другій половині
ХХ ст. Досліджуються ситуації, які сприяють афіліації, мотиви
афіліації, її результати. Так, американський психолог Фокс (1980)
провів опитування з метою з’ясування, в якому випадку респон?
денти хотіли б залишатись самі, а коли – у спілкуванні з іншими.
Результати показали, що прагнення бути з іншими збільшується
в таких умовах: в приємних обставинах, які приносять задово?
лення (коли у людей радість), а також в обставинах загрожую?
чих (у небезпеці, коли тривожно або страшно). Прагнення зали?
шатись наодинці виявилось сильнішим в неприємних обстави?
нах (коли людина нервується, коли напруга), а також у обстави?
нах, що потребують зосередженості.
Було встановлено, що загальними чинниками афіліації є:
1) необхідність порівняти себе з іншими, позбавитись не?
впевненості;
2) необхідність отримати позитивну стимуляцію завдяки ціка?
вому живому спілкуванню;
3) потреба в отриманні схвалення, уваги;
4) потреба в емоційній підтримці.
Особливо активно вивчалась афіліація як реакція на загрозу.
Вивчаючи мотиви цієї афіліації, вчені прийшли до висновку, що тут
відіграють роль три основних мотиви: соціальне порівняння, редук?
ція тривоги і пошуку інформації.
У відповідності з теорією соціального порівняння Л. Фестінге?
ра, в ситуаціях небезпеки спілкування з іншими, які опинились в
такій самій ситуації, дає можливість порівняти свою реакцію з ре?
акцією інших і оцінити, наскільки вона адекватна. Було проведено
експерименти, які показали, що саме невпевненість в своїх реакціях
сприяє афіліації. Крім прагнення зменшити невпевненість, велику
роль в афіліації відіграє прагнення знизити тривожність. Наприк?
лад, в експериментах досліджувані, які знаходились у стані стресу,
здебільше прагнули спілкуватись з тими, хто виглядав менше стри?
воженим, ніж вони самі, – напевно, через бажання впевнитися, що
перспективи не такі погані, як їм здається.
Деякі дослідники розглядають афіліацію в ситуації загрози без?
пеці під кутом зору теорії прив’язаності. Суть пояснення полягає в
392
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
тім, що дорослі у ситуації загрози шукають людину, яка б змогла
надати інформацію для оцінки ситуації. Це відбувається подібно
тому, як діти, стикнувшись з новим подразником, звертаються до
батьків, шукаючи керівництва. Отже, афіліація пов’язана з соціаль?
ною підтримкою.
Соціальна підтримка – це почуття, що тебе підтримують інші.
Соціальна підтримка включає чотири компоненти: по?перше, це
емоційна підтримка (впевненість в тому, що про тебе хтось турбуєть?
ся, любить і піклується); по?друге, це оціночна підтримка (соціаль?
не порівняння і відповідь на запитання, чи правильно я ставлюсь до
того чи іншого явища); по?третє, це інформаційна підтримка (інфор?
мація про те, як сприймати явища); по?четверте, це інструменталь?
на підтримка (отримання конкретної дієвої допомоги).
Численні дослідження показують позитивний вплив соціаль?
ної підтримки для зниження стресу. Особливо дієвою є емоційна
підтримка в контексті близьких стосунків, тому що людина в ситу?
ації стресу може розмовляти лише з тими, хто її сприймає, на кого
можна звалити негативні емоції без ризику бути знехтуваним і хто
може допомогти повернути віру в себе.
Дослідників соціальної підтримки особливо зацікавив так
званий буферний ефект соціальної підтримки, який полягає в
тім, що людям більш важливим є не сама підтримка, а її відчут?
тя. Ті люди, які відчувають підтримку, менше підпадають під
вплив стресових ситуацій, ніж ті, хто такої підтримки не відчу?
ває. Існують експериментальні підтвердження буферного ефек?
ту. Наприклад, досліджувані, яким сказали, що вони можуть
звернутись за допомогою до експериментатора, хоча і не роби?
ли цього, але краще справлялись зі стресовою ситуацією, ніж ті
суб’єкти, які цієї можливості не мали.
Одним з найбільш явних і очевидних ознак невистачання
спілкування і незадовільних соціальних зв’язків є самотність.
Самотність – це сукупність емоцій, які виникли у відповідь на
відчутий дефіцит у кількості і якості соціальних зв’язків. Са?
мотність визначається як сукупність чотирьох комплексів почуттів
і переживань: 1) відчай (почуття відчаю, панічного жаху, не?
мічності, покинутості); 2) депресія (почуття горя, пригніченості,
393
Глава 16. Загальні питання проблеми спілкування
спустошеності, жалості до себе і відчуженості); 3) нестерпна нудь?
га (почуття невдалості, нетерпіння, нудьги, неможливість зосере?
дитись); 4) нелюбов до себе (відчуття власної непривабливості,
нерозумності і постійне відчуття безпеки).
Існує дві основні форми самотності: емоційна ізоляція, яка
виникає в результаті відчуженості близької людини, і соціальна ізо
ляція – наслідок відсутності друзів і соціальних зв’язків. Встанов?
лено, що соціальна самотність частіше супроводжується депресією
і особливо пов’язана з кількістю і якістю дружніх зв’язків, нестачею
випадкових контактів з людьми, нестачею впевненості у власній
значимості, яка вселяється іншими, і відсутністю товаришів. Емо?
ційна самотність, навпаки, скоріше супроводжується почуттям три?
воги і неспокою і пов’язана з відсутністю інтимних контактів і ро?
мантичних стосунків, а також з відсутністю прихильності.
Незалученість в різноманітні взаємовідносини не тільки при?
зводить до самотності, але також може мати серйозні наслідки для
здоров’я людини. Широко відомими є дослідження американських
психологів (результати його опубліковано в 1979 р.), в яких вста?
новлено, що ступінь смертності прямо зумовлена наявністю / відсут?
ністю афіліації, а зовсім не тим фактом, що люди з меншою кількістю
зв’язків були гірше забезпечені або не мали можливості підтриму?
вати соціальні зв’язки. Після цього першого дослідження було про?
ведено не менше десятка інших, в яких показано вплив афіліації на
здоров’я людини. Наприклад, одне з досліджень в групі похилих
показало, що через два з половиною роки залишилось в живих май?
же вдвічі більше індивідів, що активно контактують з людьми, і в
3?4 рази більше індивідів, які вважали, що користуються адекват?
ною підтримкою свого оточення.
Як свідчать наведені приклади, у життєдіяльності людини важ?
ливу роль відіграють не будь?які, а дружні стосунки з іншими людь?
ми. Всім відомо, що людина може відчувати самотність і серед інших
людей, спілкуючись з ними. Афіліація – це потреба саме в дружніх
стосунках, в любові. Тому важливим питанням у дослідженні спілку?
вання є аналіз умов, які сприяють виникненню дружби, аттракції.
Поняття атракція (від лат. attrahere – приваблювати) оз?
начає позитивні почуття по відношенню до іншого індивіда, праг?
394
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
нення перебувати в його товаристві (привабливість іншої люди?
ни, потяг до неї). В багатьох випадках люди не вибирають свідо?
мо яку?небудь компанію. Наприклад, в спортивний клуб вступа?
ють не тому, що їм дуже подобаються члени клубу. Або, пере?
їжджаючи на нове місце проживання, як правило, ніхто не знає
заздалегідь, які будуть сусіди. Проте, опинившись в одному про?
сторі, індивіди дуже часто налагоджують стосунки, які можуть
перерости в дружбу. В соціальній психології існують досліджен?
ня, які показують, що просторова близькість і потяг до спілку?
вання сприяють виникненню атракції.
В багатьох дослідженнях показано, що проста фізична при?
сутність іншого індивіда збільшує імовірність виникнення друж?
би. Півстоліття назад американській дослідник Фестінгер і його
колеги провели серію експериментів, якими було доведено, що
просторова близькість відіграє важливу роль у виникненні атт?
ракції. Може існувати декілька причин, які пояснюють, чому про?
сторова близькість приводить до взаємного тяжіння. По?перше,
якщо людина поряд, то для розвитку дружби з нею менше пере?
шкод. По?друге, регулярно перебуваючи у товаристві якої?небудь
людини, ми, отримуючи більше інформації про неї, можемо ви?
яснити загальні з нею інтереси. По?третє, просторова близькість
може привести до взаємного тяжіння завдяки так званому ефек?
ту простої експозиції, тобто ступеня можливості для взаємодії.
Чим вищим виявляється рівень можливості для взаємодії, тим
імовірніше переростання стосунків у дружбу.
Дія просторової близькості на розвиток атракції може зале?
жати і від багатьох інших факторів. По?перше, дія просторової
близькості особливо виявляється, коли суб’єкти однорідні. На?
приклад, в дослідженнях Фестінгера всі досліджувані були або
ветеранами, або студентами. По?друге, просторова близькість
може також знизити атракцію, бо більш помітними стають не?
приємні риси людей. По?третє, зумовлений зовнішніми умовами
настрій може визначати, чи буде просторова близькість підсилю?
вати аттракцію. Наприклад, досліджуваний відчуває більшу сим?
патію до того індивіда, який разом з ним перебуває у несприят?
ливій ситуації. Це явище в соціальній психології отримало назву
395
Глава 16. Загальні питання проблеми спілкування
негативного підкріплення: присутність діє як деяке загальне
підкріплення, яке знижує дію неприємного збудження і створює
таким чином умову для тяжіння до цього індивіда.
Сильним фактором появи атракції є схожість установок. До?
сить відомим є експеримент американського соціального психоло?
га Бірна (1971) з парадигми атракції. Досліджувані заповнювали
опитувальник про своє ставлення до різних речей (класична музи?
ка, спорт, законопроект з соціального забезпечення, війна, розлу?
чення), а через декілька тижнів вони дізнавались про ставлення до
цих речей іншого індивіда – наприклад, отримавши по пошті його
заповнений опитувальник. Результати показали, що схожість по?
зицій приводить до взаємної аттракції.
Подібні експерименти підтверджують, що атракція – це пряма
лінійна функція пропозиції схожих установок (тобто кількість схожих
установок, поділена на загальне число схожих і несхожих установок).
Закон атракції виведено, доведено і має широке застосування.
На залежність атракції від схожості установок впливають два
фактори. По?перше, неспівпадіння тієї ролі, яку відіграє одна й та
сама установка для двох різних людей: чим більше розходження, тим
менше атракція. По?друге, чим важливішим є та чи інша установка
для індивіда, тим більшу атракцію викликає її співпадіння з уста?
новкою іншого. Це стосується також і ступеня важливості для лю?
дини тих або інших об’єктів. Атракцію викликає тільки схожість
установок у відношенні до важливих об’єктів.
В соціальній психології здійснені дослідження, в яких вияви?
лось, чому схожість установок відіграє таку важливу роль в утво?
ренні атракції. Основне пояснення цього феномену висунув Бірн,
який довів, що коли людина чує, як виражають погляди, що співпа?
дають з її власними поглядами, це впливає на неї позитивно, а коли
ж такі, що не співпадають, це діє на неї негативно.
Крім схожості установок на виникнення атракції впливають
також інші фактори. Наприклад, те, які переваги віддаються інди?
відами у проведенні вільного часу, або такий фактор, як сильна не?
впевненість в собі, яка може спонукати індивіда до дружби з несхо?
жими з ним людьми з надією, що вони нададуть їм більше нової
інформації і різноманітних перспектив.
396
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
Згідно з теорією соціального обміну важливою умовою
стійких відносин є взаємна привабливість. Як правило, індивід,
знаючи про те, що якійсь людині він подобається, починає стави?
тись до неї краще. Тоді, як розказують про неї щось таке, що не
співпадає з її власною думкою про себе, вона важко в це вірить і
не відповідає приязню на приязнь. Головний критерій дружби –
це приємність від товариства один одного. Дружба характери?
зується наявністю норм і правил. Правила – це думки і переко?
нання відносно того, що потрібно робити і чого робити не по?
трібно, які поділяються іншими. Соціальні психологи Аргайл і
Хендерсон (1985) виділили такі найбільш важливі правила для
дружби: добровільно допомагати один одному, коли це потрібно,
довіряти один одному, захищати інтереси друга в його (її) відсут?
ності і не критикувати один одного у присутності сторонніх. По?
рушення цих правил веде до розриву дружби.
Висновки
1. Спілкування – це універсальна реальність людського буття, яка
породжується і підтримується різноманітними формами людських сто?
сунків. В цій реальності формуються і розвиваються як різні види со?
ціальних відносин, так і психологічні особливості окремої людини.
2. У вітчизняній психології склалась традиція розглядати спілку?
вання в зв’язку з діяльністю. Діяльність і спілкування розглядаються
як сторони єдиного людського буття. В категорії “діяльність” розк?
ривається “суб’єкт?об’єктна (предметна)” сторона, а в категорії
“спілкування” – “суб’єкт?суб’єктна”. Через спілкування людське бут?
тя виявляється як взаємодія, в якій дії людей, що спілкуються, об’єд?
нані в одне ціле, яке набуває нових якостей порівняно з діями кожно?
го окремого учасника. Поняття “сукупний суб’єкт” визначає те ціле,
якісно нове, що виникає в результаті спілкування.
3. Вивчаючи спілкування, дослідники виділяють його структуру.
До визначення структури можна підходити по?різному, в залежності
від аспекту, в якому розглядається спілкування. У вітчизняній літера?
турі найбільш поширено два підходи до розглядання структури
спілкування: виділення структурних компонентів з позиції розглядання
397
Глава 16. Загальні питання проблеми спілкування
його зсередини, та виділення структурних складових на основі зумов?
леності спілкування зовнішніми факторами. Прикладом першого підхо?
ду є характеристика структури спілкування через виділення в ньому
таких сторін, як комунікативна, інтерактивна, перцептивна. Прикла?
дом другого підходу є виділення різних видів спілкування, зумовле?
них сферою суспільних відносин, таких як міжособистісне, рольове,
ритуальне, монологічне, діалогічне та ін.
4. Спілкування – явище поліфункціональне. В соціальній пси?
хології аналізуються різні функції спілкування. Найбільш важли?
вим є такі функції:
– Спілкування виконує в колективній діяльності людей кому?
нікативно?зв’язуючу роль. Без взаємозв’язків між людьми не могла
б відбуватись предметно?перетворююча діяльність, яка є умовою
антропосоціогенезу і онтогенезу. Спілкування зв’язує індивіда зі
всім людським родом, соціумом, групою. Без такого взаємозв’язку
не могло б створитись суспільство, не може сформуватись осо?
бистість. Особливе значення для розвитку особистості має спілку?
вання на ранніх етапах онтогенезу, коли доросла людина вводить
дитину в “світ людей”. Без спілкування з дорослим дитина не змог?
ла б сформуватись в людину як соціальну істоту.
– Спілкування є найважливішою потребою людини, умовою її нор?
мального існування. Постійна потреба в іншій людині є найважливішою
в житті людини будь?якого віку. В сучасній психології існує поняття
“психологічне підтвердження”, яке означає, що людину сприймають і
оцінюють інші. Людина завжди відчуває потребу в оцінці її діяльності з
боку іншої людини, щоб співвіднести цю оцінку з самооцінкою. Психо?
логічне непідтвердження – це покарання, трагедія для особистості, яку
важко перенести. Потреба в позитивно емоційному спілкуванні визна?
чається поняттям афіліація. Генрі Мюррей, який ввів в психологію це
поняття, вважав афіліацію основною потребою людини.
Афіліація пов’язана з соціальною підтримкою, тобто почуттям
того, що тебе підтримують інші. Буферний ефект соціальної підтрим?
ки полягає в тім, що людям більш важливою є не сама підтримка, а її
відчуття. Явищем, протилежним до соціальної підтримки, є самотність,
яка може мати негативні наслідки для здоров’я людини.
398
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
Афіліація – це потреба людини не в якихось нейтральних зв’яз?
ках з іншими людьми, а в дружніх стосунках, в любові. Такі стосун?
ки визначаються поняттям атракція. Серед умов виникнення ат?
ракції найголовнішими є : просторова близькість, схожість устано?
вок, спільні інтереси у проведенні вільного часу, а також такий фак?
тор, як сильна невпевненість в собі, що спонукає індивіда до друж?
би з несхожими на нього людьми.
Основні поняття та терміни
Спілкування, діяльність, суспільні відносини, сукупний суб’єкт
спілкування, сукупний суб’єкт діяльності, структура спілкування,
когнітивний компонент спілкування, афективний компонент спілку?
вання, конативний компонент спілкування, види спілкування, фор?
ми спілкування, засоби спілкування, міжособистісне спілкування,
рольове спілкування, соціальна позиція, соціальний статус, соціаль?
на роль, ритуальне спілкування, монологічне спілкування, діалогі?
чне спілкування, маніпулятивне спілкування, імперативне спілку?
вання, функції спілкування, комунікативно?зв’язуюча функція
спілкування, філогенетичний зріз спілкування, онтогенетичний зріз
спілкування, спілкування як психологічне підтвердження, психо?
логічне непідтвердження, афіліація, соціальна підтримка, буферний
ефект соціальної підтримки, самотність, емоційна ізоляція, атрак?
ція, закон атракції.
Питання для обговорення
та закріплення матеріалу
1. Наведіть відомі Вам визначення поняття “спілкування”.
“Розведіть” поняття “спілкування” і “комунікація”.
2. Яке значення для поглиблення знань про спілкування мала
дискусія з приводу співвідношення понять “діяльність” і “спілку?
вання”? Наведіть аргументи різних поглядів на це співвідношення.
3. Назвіть і розкрийте основні принципи теорії спілкування
Б.Ф. Ломова.
4. Яке значення має поняття “сукупний суб’єкт” для аналізу
спілкування?
399
Глава 16. Загальні питання проблеми спілкування
5. Чим відрізняється соціально?психологічний аспект дослі?
дження спілкування від загальнопсихологічного?
6. Як співвідносяться поняття “спілкування” і “суспільні
відносини”? Які точки зору Вам відомі з цього приводу?
7. Чому, визначаючи структуру спілкування, необхідно виді?
ляти аспект, в якому вона розглядається? Наведіть приклади відо?
мих Вам класифікацій структури спілкування.
8. Дайте характеристику міжособистісному спілкуванню.
9. Яке значення для людини має рольове спілкування?
10. Як Ви розумієте зв’язок “соціальної позиції” і “соціальної
ролі” в спілкуванні? Чи впливає цей зв’язок на зміст спілкування?
11. Яку роль в життєдіяльності людей відіграє ритуальне
спілкування? Наведіть приклади.
12. Що таке монологічне спілкування, імператив і маніпуляція?
13. Наведіть приклади, де маніпуляція є необхідною складо?
вою життєдіяльності людини.
14. В чому полягають особливості діалогічного спілкування?
Розкрийте його творчу функцію.
15. Покажіть роль комунікативно?зв’язуючої функції спілку?
вання в процесі антропосоціогенезу.
16. Наведіть приклади, в яких розкривається людинотворча
функція спілкування.
17. Розкрийте етапи формування потреби в спілкуванні в про?
цесі онтогенезу. Чому без спілкування з дорослим не може відбува?
тись соціалізація особистості?
18. Покажіть значення для теорії спілкування експерименту зі
сліпоглухонімими дітьми Загорської школи?інтернату.
19. Розкрийте зміст феномену “психологічне непідтвердження”.
20. Що таке афіліація? Покажіть значення цього явища для
людини.
21. Покажіть зв’язок афіліації з соціальною підтримкою.
22. В чому полягає “буферний ефект соціальної підтримки”?
23. Покажіть, як співвідносяться поняття “самотність”, “емо?
ційна ізоляція” і “соціальна ізоляція”.
24. Дайте визначення поняттю “атракція”. Покажіть зв’язок атракції
з афіліацією. Яку сторону спілкування розкривають ці поняття?
400
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
Тест для визначення потреби у спілкуванні (ПС)
(Ю.М. Орлов, В.І. Шкуркін, Л.П. Орлова, 1974)
Мета: виявити рівень потреби у спілкуванні.
Тест містить твердження, які корелюють із ознаками двох про?
тилежних груп: з високим і низьким рівнем потреби у спілкуванні.
1. Я одержую задоволення, беручи участь у різних святах.
2. Я можу вгамувати свої бажання, якщо вони суперечать ба?
жанням моїх товаришів.
3. Мені подобається висловлювати комусь свою симпатію.
4. Я більше зосереджений на тому, щоб справляти вплив, ніж
мати друзів.
5. Я відчуваю, що у мене чомусь більше прав стосовно своїх
друзів, ніж обов’язків.
6. Коли я дізнаюся про успіхи свого друга, у мене чомусь по?
гіршується настрій.
7. Щоб бути задоволеним собою, я повинен комусь у чомусь
допомагати.
8. Мої турботи зникають, коли я перебуваю серед друзів
на роботі.
9. Мої друзі мені дуже набридли.
10. Коли я роблю погану роботу, присутність людей мене над?
то дратує.
11. Притиснутий до стіни, я говорю лише ту частку правди, яка,
на мою думку, не зашкодить моїм друзям і знайомим.
12. У скрутній ситуації я більше думаю не стільки про себе,
скільки про близьку мені людину.
13. Неприємності в друзів викликають у мене стан, близький
до хвороби.
14. Мені приємно допомагати іншим, навіть якщо це додасть
мені значних труднощів.
15. З поваги до друга я можу погодитися з його думкою, навіть
якщо він не має рації.