Москаленко В.В. Соціальна психологія
Подождите немного. Документ загружается.
401
Глава 16. Загальні питання проблеми спілкування
16. Мені більше подобаються пригодницькі оповідання, ніж
про кохання.
17. Сцени насильства в кіно навіюють мені відразу.
18. Коли я один, я відчуваю тривогу і напруженість більше, ніж
коли перебуваю серед людей.
19. Я вважаю, що головною радістю в житті є спілкування.
20. Мені шкода покинутих собак та кішок.
21. Я вважаю, що краще мати менше друзів, але близьких.
22. Я люблю бувати серед людей.
23. Я довго переживаю після сварки з близькими.
24. У мене більше близьких людей, ніж у багатьох інших.
25. У мене більше прагнення до досягнень, ніж до дружби.
26. В судженнях про інших людей я здебільшого довіряю
власній інтуїції і уяві, ніж судженням про них з боку інших людей.
27. Я надаю більшого значення матеріальному добробуту і пре?
стижу, ніж радості спілкування з приємними мені людьми.
28. Я співчуваю людям, у яких немає близьких друзів.
29. Стосовно до мене люди часто були невдячними.
30. Я люблю оповідання про безкорисливе кохання і дружбу.
31. Заради друга я можу піти на жертву.
32. У дитинстві я входив до компанії, яка завжди трималася разом.
33. Якби я був журналістом, я писав би про силу дружби.
Обробка результатів:
Досліджуваний одержує по 1 балу, якщо відповів “Так” на твер?
дження 1, 2, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 28, 30,
31, 32, 33 і “Ні” – на 3, 4, 5, 6, 9, 10, 15, 16, 25, 27, 29.
Сума балів свідчить про рівень ПС:
до 22 балів – низький;
23?25 – нижче середнього;
26?27 – середній;
28?29 – вище середнього;
30?33 – високий.
402
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
Література
1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Изд?во МГУ, 1980.
2. Аронсон Э Общественное животное. – М., 1998.
3. Аронсон Э, Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология.
Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб:
Еврознак, 2002. – 560 с.
4. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М.: Искус?
ство, 1979.
5. Бодалев А.А. Личность и общение : Избр. труды. – М.: Пе?
дагогика, 1993. – 272 с.
6. Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и
образ мысли: Учебное пособие. – М., 2001.
7. Грехнев В.С. Культура психологического общения. – М.:
просвещение, 1990. – 144 с.
8. Давыдов В.В. Виды общения в обучении. – М.: Просвеще?
ние, 1972.
9. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підруч?
ник. – К.: Либідь, 1995. – 304 с.
10. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы
психологии. – М.: Наука, 1984.
11. Майерс Д. Социальная психология. – СПб, 1997.
12. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К.:
Либідь, 1990. – 191 с.
13. Перспективы социальной психологии: Пер. с англ. – М.:
ЭКСМ?Пресс, 2001. – 688 с.
14. Парыгин Б.Д. Социальная психология. – СПб, 1999.
15. Психологические исследования общения. – М.: Наука,
1985. – 344 с.
16. Хараш А.У. «Другой» и его функция в развитии «Я». // Об?
щение и развитие психики: Сб. научных трудов. – М., 1988. – С. 31?46.
403
Глава 17.
Комунікативна сторона спілкування
Комунікація (від лат. communication – повідомлення, пере?
дача) – це передача інформації від однієї системи до іншої через
посередництво спеціальних матеріальних носіїв, сигналів. Кому?
нікація – необхідна передумова функціонування і розвитку всіх
соціальних систем, бо вона забезпечує зв’язок між людьми, ро?
бить можливим накопичення і передачу соціального досвіду, роз?
поділ праці і організацію сукупної діяльності, управління, транс?
ляцію культури. Зміст і форми комунікації відображають
суспільні відносини і історичний досвід людей.
В суспільстві комунікація здійснюється між індивідами, групами,
організаціями, державами, культурами завдяки знаковим системам
(мовам). Комунікація між людьми відбувається у формі спілкування
як обмін цілісними знаковими утвореннями (повідомленнями), в яких
відображено знання, думки, ідеї, ціннісні ставлення, емоційні стани,
програми діяльності сторін, що спілкуються. В процесі безпосередньо?
го спілкування між людьми комунікація нерозривно зв’язана з їх пси?
хологічною взаємодією і лише в абстракції може розглядатись як са?
мостійна інформаційна форма міжособистісного спілкування. Інтерес
науковців до комунікативних процесів існує з стародавніх часів. Уже
Аристотель в “Риториці” відмітив, що будь?яке спілкування передба?
чає принаймні три елементи: того, хто говорить, повідомлення і того,
кому це повідомлення призначено. Повне описання комунікації вклю?
чає наступні фази: докомунікативну, в якій відбувається формування
цілей і потреб в обміні інформацією і намічаються способи їх реалі?
зації, власне комунікаційну фазу, що включає створення, передачу і
прийом повідомлення; і післякомунікативну фазу, коли виявляються
наслідки (ефекти) комунікації і утворюється зворотний зв’язок.
В теорії комунікації було представлено різні структурні моделі
комунікації, які по?різному виділяли як елементи комунікації, так і
зв’язок між ними. Найбільшого поширення набула лінійна модель
комунікації, що була сформульована в 1948 р. американським со?
ціологом Г.Д. Лассуеллом, яка включає п’ять елементів:
404
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
1) хто? (передає повідомлення) – комунікатор;
2) що? (передається) – зміст комунікації;
3) як? (здійснюється передача) – засоби комунікації;
4) кому? (направлено повідомлення) – аудиторія;
5) з яким ефектом? – ефекти впливу.
Ця формула стала основою традиційного поділення предмет?
них галузей дослідження комунікації на комунікатора, зміст і за?
соби комунікації, аудиторію і ефекти впливу. В моделі Лассуел?
ла реципієнт виступає в якості об’єкта. В 1953 р. Т. Ньюкомбом
була створена інтеракціоністська модель комунікації як альтер?
натива Лассуеллівській. В моделі Т. Ньюкомба на перший план
було висунуто активність реципієнта як рівноправного суб’єкта
комунікативної діяльності. Суб’єкти комунікації розглядаються
тут як рівноправні і пов’язані як взаємними очікуваннями і уста?
новками, так і загальним інтересом до предмета спілкування. Ко?
мунікація розглядається як реалізація цього інтересу за допомо?
гою повідомлень, що передаються. Ефекти комунікації поляга?
ють у зближенні або віддаленості точок зору комунікатора і ре?
ципієнта на спільний предмет, що, в свою чергу, означає розши?
рення або звуження їх можливостей взаєморозуміння і співробі?
тництва. Такий погляд на комунікацію ставив в центр уваги до?
сягнення згоди між суб’єктами комунікації, встановлення рівно?
ваги в системі взаємних установок. Моделі Лассуелла і Ньюком?
ба використовувались психологами для розробки прийомів ко?
мунікації в рекламі, пропаганді та ін.
Особливості процесів комунікації в групах, організаціях та
інших соціальних системах потребують більш складаних моделей.
В кібернетичній моделі комунікації включаються можливості зво?
ротного зв’язку, а також проходження інформації від комунікатора
до реципієнта. Уявлення про багаторівневість комунікації, про чи?
сельність проміжних комунікативних ролей (лідери думок, зв’язні,
“вратарі” і т.ін.), про взаємодію формальних і неформальних кому?
нікативних шляхів характерно для дослідження комунікації в со?
ціальній психології та соціології організацій. В концепціях культу?
ри приділяється велика увага специфіці кодів і впливу каналів пе?
редачі повідомлень на їх якість і характер сприйняття.
405
Глава 17. Комунікативна сторона спілкування
Міжособистісна комунікація
Міжособистісна комунікація визначається як процес обміну
інформацією, який призводить до розвитку і зміни останньої в
загальному інформаційному полі, яке створюється партнера?
ми зі спілкування.
Комунікативний акт завжди складається як мінімум з двох
партнерів, які пов’язані між собою єдиним інформаційним про
стором. Людина, яка в процесі спілкування передає партнеру
інформацію, в соціальній психології іменується “комунікатором”.
Партнер, який приймає й інтерпретує інформацію – реципієнт.
Зворотний зв’язок – це інформація про те, як реципієнт сприй?
має комунікатора, як оцінює його поведінку і слова. Міжособистіс?
на комунікація – форма комунікації, в якій в ролях як комунікато?
ра, так і реципієнта виступають окремі індивіди. Для міжособистіс?
ної комунікації є характерним безпосередній контакт між суб’єкта?
ми спілкування, що зумовлює ряд особливостей цієї форми кому?
нікації: тісний зворотний зв’язок, що регулює хід спілкування; ба?
гатство кодів, що використовуються, зокрема й невербальних; двос?
торонній обмін інформацією, який відбувається у вигляді діалогу.
У міжособистісній комунікації обмін інформацією між суб’єктами
тісно переплетено з їх психологічною взаємодією, створюючи єди?
ний процес спілкування. За характером взаємодії можна розгляда?
ти особистісну і рольову міжособистісну комунікацію. Перша має
більш експресивний характер, пов’язаний з самовираженням “Я”.
Сама участь в комунікаціях має в особистісній комунікації са?
моцінність. Як форма, так і зміст особистісної комунікації не пов’я?
зані якимись строгими нормами і мають індивідуалізований і ситу?
ативний неформальний характер. Рольова різновидність міжособи?
стісної комунікації більш формалізована в своїх виявленнях, її зміст
і форма визначені рольовими відносинами партнерів, а процес пе?
редачі інформації націлено на досягнення певного результату. Тому
комунікація має більш стандартний, раціональний і інструменталь?
ний характер. Являючись більш стародавньою формою, міжособис?
тісна комунікація зберігає і в сучасному суспільстві провідну роль
у формуванні особистості і її відносин з зовнішнім світом. В склад?
406
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
них інформаційних процесах сучасного суспільства міжособистіс?
на комунікація виступає як противага масовим формам комунікації,
опосередковуючи їх вплив на особистість. Рольовий різновид міжо?
собистісної комунікації поряд з груповою комунікацією складає ос?
новну систему комунікацій в організаціях.
Специфіка міжособистісної комунікації визначається ак?
тивною природою людської особистості, яка складає цей процес.
В людській комунікації відбувається не просто “рух інформації”, а
активний обмін нею. Отже, специфіка міжособистісної комунікації
полягає в тім, перш за все, що цей процес є інтерсуб’єктним про
цесом (S ' S). На відміну від простого обміну інформацією між
двома пристроями, тут ми маємо справу з відношенням двох
індивідів, кожний з яких є активним суб’єктом: взаємне інформу?
вання їх передбачає налагодження сумісної діяльності. Кожний
учасник комунікативного процесу передбачає у своєму партнері
не якийсь об’єкт, а активного діяча, і на цю його активність по?
трібно орієнтуватись, направляючи йому інформацію, тобто ана?
лізувати його мотиви, цілі, установки.
Друга особливість міжособистісної комунікації полягає в тім,
що в її процесі кожен з учасників отримує нову інформацію на
ту, що ними посилається, яка утворюється від прибавки до неї
нового смислу в залежності від значимості інформації для учас?
ників спілкування.
Третя особливість міжособистісної комунікації визначається
самим характером обміну інформацією, який є психологічним впли?
вом один на одного. Комунікативний вплив, який тут виникає, є не
що інше, як психологічне діяння одного комунікатора на іншого з
метою зміни його поведінки.
В загальній теорії інформації є поняття “семантично значу
ща інформація”, яке означає кількість інформації, яка дана не на
“вході”, а на “виході”, тобто та, яка спрацьовує. В людській комуні?
кації “семантично значуща інформація” – це та, що впливає на зміну
поведінки, тобто та, що має смисл. Цей смисл розкривається за до?
помогою знака. За допомогою системи знаків партнери можуть впли?
вати один на одного. Виготський стверджує, що “знак” у спілкуванні
подібний до знаряддя праці.
407
Глава 17. Комунікативна сторона спілкування
За характером впливу інформація, що йде від комунікатора,
може бути спонукальною і констатуючою. Спонукальна інфор?
мація виявляється в наказі, проханні, інструкції, пораді. Вона роз?
рахована на те, щоб стимулювати певні дії і виконує такі функції:
активізацію поведінки, тобто спонукання до дії в заданому напрям?
ку; інтердикцію, тобто заборону певних дій або небажаних різно?
видів діяльності; дестабілізацію, або порушення деяких автономних
форм поведінки та діяльності.
Констатуюча інформація виступає у формі повідомлення і пе?
редбачає зміну поведінки не прямо, а опосередковано і поступово.
Залежно від спрямованості інформації, яка йде від комунікатора,
виокремлюють аксіальну та ретиальну комунікації. Аксіальна (від
лат. – axis – вісь, осьовий) – спрямовує свої сигнали до якогось ок
ремого отримувача інформації (індивідуального чи групового).
Ретиальна (від лат. – rete –мережа) – має своїм адресатом бага
тьох реципієнтів, великі соціальні групи, які розосереджені у про?
сторі й у більшості випадків є анонімними для комунікатора.
Четверта особливість міжособистісної комунікації полягає в тім,
що комунікативний вплив як результат обміну інформацією можли?
вий лише тоді, коли комунікатор і реципієнт володіють єдиною сис?
темою кодування і декодування знаків, тобто коли вони говорять од?
нією мовою. Обмін інформацією можливий лише за умови, що знаки
і закріплені за ними значення відомі всім учасникам комунікативно?
го процесу. У людей, які спілкуються, має бути однакове розуміння
не тільки значень одних і тих самих слів, а й їх смислу.
В психології поняття “знак” – це компонент діяльності люди?
ни, засіб її свідомого орієнтування в об’єктах зовнішнього світу, уп?
равління власною поведінкою і поведінкою інших людей. В куль?
турно?історичній теорії Л.С. Виготського є поняття “знакове опосе?
редкування”. В цій теорії психологічний розвиток розглядається як
зміна природи і структури психічного процесу через знак (знаряд?
дя праці, мова, малюнки і т.ін.). Знак як психологічний інструмент
не має готового значення. Значення не є властивістю знака, воно
йому надається людьми в процесі спілкування. Значення – це уза?
гальнена форма відображення суб’єктом найсуттєвіших властивос?
тей об’єктів. Жоден знак не “несе” або не “має” значення, значення
408
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
знаходиться в свідомості людей, воно виникає в процесі їх сумісної
діяльності і спілкування, і існує у вигляді понять, соціальних ро?
лей, цінностей. Значення розкривається через зміст знаків, тобто їх
смисл. Через значення у свідомості виникає образ світу, який вклю?
чає образи інших людей і образ “Я”. Завдяки системі значень
здійснюється управління процесами індивідуальної діяльності
суб’єкта. Носіями значень поряд зі структурами природної мови ви?
ступають такі знакові засоби?системи, як схеми, картини, формули,
системи символіки, “мова” мистецтва та ін. Значення у єдності з
особистісним смислом утворює структуру індивідуальної свідомості.
Смисл – це той суб’єктивний зміст, якого набуває слово в кон?
кретному контексті, в конкретній ситуації спілкування. Смисл, який
вкладає в слово той чи інший індивід, може не співпадати з загаль?
ноприйнятим його значенням, що може бути бар’єром у спілкуванні.
Справжнє ефективне спілкування – це не стільки обмін значення?
ми, скільки обмін смислами, це пошук спільного смислу. Для опи?
сання цієї ситуації соціальна психологія запозичила з лінгвістики
термін “тезаурус”, яким позначається єдина система значень, прий?
нята всіма членами групи, учасниками комунікативного процесу.
Навіть знаючи значення одних і тих же слів, люди іноді по?різному
їх розуміють: соціальні, політичні, вікові та інші особливості можуть
бути цьому причиною. Саме у спілкуванні смисл слова збагачуєть?
ся і модифікується, воно набуває нових, невизначених нюансів, по?
казуючи суб’єктивне ставлення людини до конкретного об’єкта.
Тому кількість значень слова обмежена для кожного етапу розвит?
ку мови, а кількість смислів практично є необмеженою.
П’ята особливість міжособистісної комунікації, яка теж пов’яза?
на з умовами людського спілкування, це виникнення специфічних
комунікативних бар’єрів. Ці бар’єри не пов’язано з якимись слабки?
ми місцями в каналі передачі або огріхами кодування і декодування.
Ці бар’єри є соціально?психологічними за своїм характером.
Комунікативний бар’єр – це психологічна перепона різного
походження, яку реципієнт встановлює на шляху небажаної, втом?
люючої або небезпечної інформації. Такі бар’єри можуть виникати
через відсутність розуміння між учасниками спілкування, яке ви?
никає на ґрунті соціальних, політичних, релігійних, професійних
409
Глава 17. Комунікативна сторона спілкування
відмінностей, які породжують різне світовідчуття, світорозуміння,
світогляд взагалі. Бар’єри у спілкуванні можуть виникати через інди?
відуальні психологічні особливості тих, хто спілкується (недовіра,
образа, підозра та ін.).
Найчастіше зустрічаються такі бар’єри міжособистісної кому?
нікації:
– уникнення (уникнення контактів з небажаними особами,
забування (не слухати);
– авторитет (обезцінення інформації за рахунок зниження ав?
торитету комунікатора);
– нерозуміння, яке може виникати внаслідок різних причин,
зокрема, фонетичного бар’єру (невиразність мови, мова з великою
кількістю слів?паразитів);
– семантичний бар’єр (різниця в тезаурусі – існуючих систе?
мах значень партнерів спілкування), жаргон, сленги;
– стилістичний бар’єр (наприклад, критичні зауваження, не?
емоційність читання казки дітям, використання імперативного сти?
лю (“ти повинен”), категоричні слова;
– логічний бар’єр (логіка є або дуже складною, або спрощеною;
є чоловіча, жіноча, дитяча логіка, бідних і багатих, здорових і хво?
рих). Комунікатор повинен вибирати адекватну для даного момен?
та систему доказів.
Моделі комунікації
Існують дві моделі комунікації – одностороння і двостороння.
Одностороння – це така, під час якої той, хто говорить, не отримує
зворотного зв’язку. Двостороння – це комунікація, під час якої слу?
хач забезпечує тому, хто говорить, зворотний зв’язок, а потім сам
стає тим, хто говорить.
В тих випадках, коли в двосторонній комунікації приймають
участь більше двох чоловік, передачу і прийом інформації потрібно
якось упорядкувати. Так виникає комунікативна система, або ме
режа. Структуру комунікаційної мережі можна задати формально,
але частіше вона складається стихійно і функції її учасників не рег?
ламентовано. Наприклад, чутки. Дослідження виявили не тільки
410
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
велику швидкість, але й ефективність цього способу розповсюджен?
ня інформації: від 75 % до 95 % інформації, яка розповсюджується
через чутки, передається без перекручення.
В літературі, присвяченій ефективності комунікаційної мережі,
показано існуючи різновиди мереж, їх переваги і недоліки. Дослід?
женнями Лівітта встановлено, що фактором задоволеності людини
спілкуванням є ступінь участі в загальній справі. Людям подобаєть?
ся, коли від них щось залежить. Дослідження Лівітта показало, що
ступінь втягнення людини в процес прийняття рішень відбивається
як на результатах її роботи, так і на її морально?психологічному стані.
Люди, які зобов’язані приймати на себе відповідальність, на відміну
від своїх колег?виконавців, відчувають більше задоволення від робо?
ти і від стосунків з партнерами. Саме тому керівники підприємств
шукають шляхи удосконалення висхідних і низхідних мереж.
Низхідна комунікація – це передача повідомлень від керів?
ників до робітників. Висхідна комунікація – це передача інформації
від робітників керівникам. Висхідна комунікація може бути орга?
нізованою по?різному. Робітники можуть зв’язуватись з керівницт?
вом підприємства або через менеджерів, або спілкуватись з ними
прямо. Останнє дозволяє кожному з робітників висловлювати свої
пропозиції. Різні заходи, подібно “відкритих дверей”, “ящиків для
пропозицій” не дають бажаних результатів, якщо робітникам буде
здаватись, що керівники ігнорують їх пропозиції. На жаль, під час
цих заходів керівництво виявляє готовність вислуховувати пропо?
зиції менеджерів, а не рядових співробітників.
Здійсненню висхідної комунікації іноді заважає проблема мас?
штабу особи, тобто, коли співробітники ніяковіють перед началь?
ником і втрачають дар мови. Ця проблема може стати серйозною
перепоною висхідної комунікації. Тому потрібні спеціальні заходи,
щоб ці перепони зняти. Наприклад, великий вплив на спілкування
має спосіб розташування учасників комунікації. Якщо професор
читає лекцію з кафедри, тим самим він підкреслює, що не схильний
вступати в дискусію зі студентами. Навпаки, якщо викладач роз?
саджує студентів в коло, то цим самим він намагається сприяти дис?
кусії. Психологи встановили, що розміщення учасників у формі кола
є найбільш сприятливим для комунікації. Існують також рекомен?