Москаленко В.В. Соціальна психологія
Подождите немного. Документ загружается.
431
Глава 17. Комунікативна сторона спілкування
коли напруга співробітників отримує розрядку, керівник спокійно про?
понує і реалізує рішення, яке було прийнято їм зарання. Зовнішньо
така процедура виглядає дуже демократичною, оскільки з багатьох
висловлених на нараді порад завжди найдеться щось, що так або іна?
кше узгоджується з апріорно прийнятим рішенням керівника.
Соціальними психологами розробляється спеціальна група тех?
нологій, що мають на меті заходи, яких потрібно дотримуватись,
щоб уникнути “дефектів” у контактах.
До негативного ефекту часто приводить відповідь, яка почи
нається словом “ні”. Навіть тоді, коли робиться спроба пояснити
свою незгоду, партнер, прореагувавши на першу інформацію, пере?
риває взаємне слухання. Тому будь?яке повідомлення або відповідь
партнера необхідно починати зі слів “так”. Другий негативний ефект
може спричинятись, коли техніка “питання на питання” замі?
нюється технікою випитування. Цей прийом негативної дії можна
умовно назвати “тактикою слідчого”.
Серед технік запобігання негативного ефекту спілкування от?
римала визнання “Техніка Франкліна”, названа ім’ям одного з пер?
ших президентів США, вченого?природознавця Бенжаміна Франк?
ліна. Він писав про те, які прийоми спілкування допомогли йому як
дипломату. Зокрема, з відомих нам правил він дотримувався необх?
ідності розпочинати будь?яку відповідь зі слів “так”, добре розумі?
ючи, що заперечення відбиває у співбесідника бажання слухати щось
далі. Наступний етап відповіді співрозмовнику – це позитивна оці?
нка ідеї співрозмовника і, більш того, обґрунтування свого ставлен?
ня – чим саме ця ідея виявилась привабливою і т.ін. Далі Франклін
наполягає на описанні умов, за яких запропоноване рішення було б
найкращим, після чого можна плавно переходити до описання ре?
альних умов (спочатку без відношення до запропонованої ідеї). І,
нарешті, пропонується нове, змінене рішення у відповідності з кон?
кретними, тільки що описаними умовами. В цій багатоаспектній
структурі очевидна її висока ефективність у прийнятті рішення, що
пов’язана з практичною необхідністю кожного етапу. В ході вико?
нання цієї тактики багаторазово підкреслювалось продуктивність
ідей партнера і відповідно його особиста зацікавленість. Нова ідея
пропонується у вигляді модернізованого варіанту тої, що була спо?
432
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
чатку запропонована співрозмовником. Акцентується на тому, що
причини зміни ідеї – це не недоліки самої ідеї, а невигідні реальні
умови, що підштовхують до її удосконалення.
Існують також стратегії уникнення конфліктів. Соціальний
психолог Чарльз Осгуд запропонував спеціальну методику – посту?
пові і обопільні ініціативи з розрядки напруженості (ПОІР). У відпо?
відності з цією методикою процес розрядки напруженості починаєть?
ся з заяви однієї з конфліктуючих сторін про те, що примирення
необхідно для припинення кровопролиття і економії ресурсів. Ініціа?
тор примирення оголошує про готовність піти на деякі поступки.
Це дозволяє іншій стороні виявляти зустрічну волю до розв’язання
конфлікту. Якщо на мирну ініціативу вона відповідає ворожістю,
то процес переривається. Однак якщо вона робить крок назустріч,
то перша сторона вносить наступну компромісну пропозицію. Уго?
да про заборону ядерного озброєння стала реальністю після довгих
переговорів і взаємних поступок. В період Берлінської кризи на по?
чатку 1960?х років радянські і американські танки стояли один про?
ти іншого. Криза закінчилась, коли американці відвели свої танки
назад, таким же вчинком відповіли радянські війська. Карибська
криза у 1962 році розв’язалась таким же чином. Не дивлячись на те,
що стратегія ПОІР була розроблена для застосування в міждержав?
них стосунках, вона виявилась ефективною і в повсякденній кому?
нікації між людьми. Це підтвердили лабораторні експерименти, зок?
рема, експерименти в дилемних іграх (іграх з нульовою сумою). Ігри
з нульовою сумою – це ігри, в яких сумарний виграш не обов’язко?
во може дорівнювати нулю. У разі співробітництва обидва гравці
можуть виграти, а у разі суперництва – обидва можуть програти.
В лабораторних дилемних іграх найбільш успішною страте?
гією виявилась проста “послуга за послугу”, яка починається із зап?
рошення до співробітництва, а потім повторює останню відповідь
супротивника. В серії експериментів в університеті Огайо Свенн
Ліндскольд і помічники, перевіряючи інші аспекти ПОІР, отри?
мали результати, які підтверджують, що приблизні акції, які по?
вторюються, дійсно породжують більше довіри. У разі конструк?
тивного підходу конфлікт надає можливості примирення і поглиб?
лення гармонії у стосунках між людьми.
433
Глава 17. Комунікативна сторона спілкування
У конфліктних ситуаціях психологи рекомендують скориста?
тись ассертивністю. Ассертивність – це здатність людини відсто?
ювати свої права, приймаючи до уваги права інших. Ассертивність
не потрібно ототожнювати з агресивністю. Американський психо?
лог Дойч, обговорюючи ассертивність (1993), формулює “троїстий
принцип”, який полягає в наступному: опинившись в конфліктній
ситуації, будьте твердими, чесними і дружелюбними. Ваша твердість
не дозволить опонентові маніпулювати вами або залякати вас. Ваша
чесність не дозволить вам бути втягнутим в аморальну ситуацію,
навіть коли вас будуть провокувати на це. Ваша дружелюбність дасть
зрозуміти вашим опонентам, що ви готові до співробітництва. Агре?
сивна, звинувачувальна тактика не призводить до розв’язки кон?
флікту, а навпаки заставляє людей захищатись і наполягати на
своїй думці. Психологи рекомендують в таких випадках викори?
стовувати “Я?ствердження” замість “ти?стверджень”, тобто гово?
рити про свої особисті переживання, а не про особистісні якості
опонента. Наприклад, дитині краще сказати таке: “Мене засму?
чує те, що ти не хочеш ділитись іграшками з братом”, ніж “Жаді?
бний хлопчисько, чому ти ніколи не даєш свої іграшки братові?”
Ось деякі поради, які надаються психологам з приводу того, як
уникнути деструктивних чвар і сваритися конструктивно.
Не потрібно робити:
1. Вибачатись завчасно.
2. Ухилятись від спору, третирувати мовчанням або займатись
саботажем.
3. Використовувати ваше інтимне знання іншої людини для
ударів “нижче поясу” та знущань.
4. Притягувати питання, що не стосуються справи.
5. Пояснювати іншому, що він відчуває.
6. Нападати побічно, критикуючи кого?небудь або що?небудь,
що має цінніть для іншого.
7. Підкопуватись під іншого, підсилюючи його невпевненість
або погрожуючи бідою.
434
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
Що потрібно робити
1. Сваритись наодинці, без дітей.
2. Ясно сформулювати проблему і повторити аргументи іншо?
го своїми словами.
3. Розкрити ваші позитивні і негативні почуття.
4. З готовністю вислухати відгуки про свою поведінку.
5. Вияснити, в чому ви сходитесь і в чому розходитесь і що з
цього є найбільш значимим для кожного з вас.
6. Задавати питання, які допоможуть іншому підібрати слова
для вираження своїх інтересів.
7. Чекати, поки спонтанний спалах стихне, не відповідаю?
чи тим самим.
8. Висувати позитивні пропозиції зі взаємного виправлення.
Комунікація може стати плідною, якщо її учасники, застосову?
ючи рекомендації і знання динаміки конфлікту і примирення, вста?
новлять мирні і плідні стосунки.
Висновки
1. В процесі спілкування здійснюється обмін інформацією. Ко?
мунікація – це завжди взаємодія, тому лише в абстракції вона може
розглядатись як самостійна інформаційна сторона міжособистіс?
ного спілкування. В процесі спілкування обмін інформацією при?
водить до її розвитку і змін, перетворення в загальне смислове поле
партнерів. Виникнення загального інформаційно?смислового про?
стору не забезпечує автоматично взаєморозуміння між партнера?
ми, бо на комунікативний процес, його ефективність впливає цілий
ряд специфічних психологічних механізмів і феноменів.
2. Специфіка міжособистісної комунікації визначається актив?
но?діяльнісною природою людини, яка складає цей процес, і поля?
гає в наступному:
– кожний учасник комунікативного процесу передбачає в своє?
му партнерові не об’єкт, а активного діяча і на цю його активність
потрібно орієнтуватись аналізуючи його мотиви, цілі, установки.
Специфіка міжособистісної комунікації полягає в тім, перш за все,
що цей процес є інтерсуб’єктним процесом (S ' S).
435
Глава 17. Комунікативна сторона спілкування
– друга особливість міжособистісної комунікації полягає в тім,
що в її процесі кожен з учасників отримує нову інформацію на ту,
що ними посилається через прибавку нового смислу, який визна?
чається значимістю інформації для учасників спілкування.
– третя особливість міжособистісної комунікації визначається
тим, що характер обміну інформацією є ніщо інше як психологічний
вплив однієї людини на іншу. Цей вплив здійснюється “семантично
значущою інформацією”, яка може бути двох видів: спонукальною і
констатуючою, і спрямовуватись як на окремого індивіда (аксіальна
інформація), так і на багатьох реципієнтів (ретинальна інформація).
– четверта особливість міжособистісної комунікації полягає в
тім, що цей процес відбуватиметься лише за умови єдиної системи
кодування і декодування знаків. Спілкування відбувається завжди
через посередництво знаків, значень і смислів. Ефективність спілку?
вання визначається тим, чи знайдено спільний смисл значень і
знаків. У спілкуванні смисл слова модифікується, уточнюється че?
рез суб’єктивне ставлення людини до конкретних явищ. Єдина сис?
тема значень, прийнята всіма учасниками комунікативного проце?
су, визначається поняттям “тезаурус”.
– п’ята особливість міжособистісної комунікації визначається
можливістю виникнення комунікативних бар’єрів як психологічних
перепон різного походження, які реципієнт встановлює на шляху не?
бажаної втомлюючої або небезпечної інформації. Ці бар’єри за своєю
природою є соціально?психологічним явищем.
3. Комунікативний процес в людському спілкуванні дуже багатий
за своїми формами. В залежності від знакових систем, які використову?
ються, можна виділити вербальну (знаковою системою є мова) і невер?
бальну (використовуються різні немовні знакові системи) комунікації.
4. Вербальна комунікація використовує усну і письмову мову.
В останні декілька років, коли на зміну телефонним переговорам
приходить електронна пошта, навички письмової мови стають дуже
важливими. У відборі кандидатів на вакантні місця все більше ува?
ги приділяється письмовій мові.
Усна мова залишається найбільш розповсюдженим способом
комунікації. В усній мові потрібно звертати увагу на денотати і
конотації.
436
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
5. Невербальна комунікація має здатність не тільки підси?
лювати або послаблювати вербальний вплив, але й виявити та?
кий параметр комунікативного процесу як наміри його учасників.
Головними формами невербальних знакових систем є: оптико?
кінетична система знаків (жести, міміка, пантоміміка); пара?
лінгвістична і екстралінгвістична система знаків; простір і час
організації комунікативного процесу.
6. Комунікативна компетентність відіграє значну роль у ефек?
тивності спілкування. Комунікативну компетентність не можна вва?
жати константною особистісною характеристикою і уявляти як зам?
кнений індивідуальний досвід. Комунікативна компетентність по?
в’язана здебільшого з відносинами, а не з індивідами, її зміни пов’я?
зані не стільки зі змінами в знаннях і чуттєвому досвіді індивідів,
скільки зі змінами самого суспільства.
7. В соціальній психології розробляються різні техніки, стра?
тегії і правила конструктивного спілкування. Особливості цих технік
визначаються сферою їх застосування (ділове спілкування, дозвіль?
не, неформальне та ін.), формою комунікації (аксіальна та ретиналь?
на комунікації), типами інформації (спонукальна, констатуюча). У
використанні цих технік закладено великий потенціал взаєморозу?
міння між учасниками спілкування.
Основні терміни та поняття
Комунікація, комунікатор, зміст комунікації, засоби комуні?
кації, аудиторія, ефекти комунікаційного впливу, реципієнт, зворот?
ний зв’язок, міжособистісна комунікація, інтерсуб’єктний процес,
семантично значуща інформація, спонукальна інформація, конста?
туюча інформація, аксіальна комунікація, ретиальна комунікація,
семантичний простір, знак, значення, смисл, тезаурус, комунікатив?
ний бар’єр, моделі комунікації, комунікаційна мережа, низхідна ко?
мунікація, висхідна комунікація, вікно Джогарі, вербальна комуні?
кація, невербальна комунікація, денотати, конотації, кінесика, па?
ралінгвістика, проксеміка, хронотопи, комунікативна компе?
тентність, толерантність, техніки спілкування, стратегії спілкуван?
ня, етикет у спілкуванні, техніка Франкліна, ассертивність.
437
Глава 17. Комунікативна сторона спілкування
Питання для обговорення
та закріплення матеріалу
1. Чи можна розглядати інформаційну сторону міжособистіс?
ного спілкування як самостійну форму? Аргументуйте свою відповідь
2. Дайте характеристику лінійній моделі спілкування
Г.Д. Лассуелла.
3. Чим відрізняється модель спілкування Т. Ньюкомба від
Лассуеллівської?
4. Дайте визначення поняттю міжособистісне спілкування.
Що таке єдиний інформаційний простір?
5. Розкрийте основні особливості міжособистісної комунікації.
6. Як Ви розумієте визначення “семантично значуща інформація”?
7. Чим відрізняється констатуюча інформація від спонукальної?
8. Визначте співвідношення понять “знак”, “значення”, “смисл”.
9. Яку функцію в теорії комунікації виконує поняття “тезаурус”?
10. Назвіть основні бар’єри міжособистісної комунікації і по?
кажіть причини їх виникнення.
11. Визначте основні відмінності односторонньої і двосторон?
ньої комунікації. Розкрийте їх функції.
12. Де на практиці і з якою метою застосовується метод “Вікно
Джогарі”?
13. Покажіть значення усної і письмової мови у вербальній
комунікації в їх співвідношенні.
14. Яке значення мають денотати і коннотації в удосконаленні
навичок вербального спілкування?
15. Чи можна виявити наміри людей завдяки невербальним
формам комунікації? Аргументуйте свою відповідь.
16. Розкрийте зміст оптико?кінетичної системи знаків та їх
місце в структурі невербального спілкування.
17. В чому полягає сутність методики FAST? Де можна її ви?
користовувати?
18. Назвіть основні напрямки і проблеми дослідження “просто?
рової психології”.
19. Опишіть відомі вам хронотопи. Чим зумовлено ефект “ва?
гонного супутника”?
438
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
20. Що таке комунікативна компетентність? Розкрийте основні
її параметри. Яке місце феномена толерантності в комунікативній
компетентності?
21. Назвіть основні групи технік міжособистісного спілкування.
22. Які ви знаєте правила конструктивної комунікації з групи
активного слухання?
23. Яке значення мають правила етикету в конструктивній ко?
мунікації? Назвіть приклади ефективного їх застосування.
24. Які ви знаєте правила психологічного впливу, що пов’язані
зі спонукальною інформацією?
25. Дайте оцінку “техніці Франкліна”. Чи можете ви її застосу?
вати в своїй особистій практиці?
26. Які ви знаєте стратегії уникнення конфліктів? Розкрийте
зміст методики ПОІР У. Осгуда і покажіть галузі її застосування
Література
1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Изд?во МГУ, 1980.
2. Аронсон Э. Общественное животное. – М., 1998.
3. Аронсон Э, Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология.
Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб:
Еврознак, 2002. – 560 с.
4. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио и
телевидения. – М., 1991.
5. Белинская Е.П., Тихомандрицкая О.А. Социальная психо?
логия личности. – М., 2001. – 301 с.
6. Бодалев А.А. Личность и общение. – М., 1983.
7. Грехнев В.С. Культура психологического общения. – М.:
Просвещение, 1990. – 144 с.
8. Гулевич О.А. Убеждающая коммуникация. –М., 1999.
9. Гуманитарные исследования в Интернете. – М., 2000.
10. Дэна Д. Преодоление разногласий. Как улучшить взаимо?
отношения на работе и дома: Пер. с англ. – СПб: Институт личнос?
ти. – 1994. – 138 с.
11. Доценко Е.Л. Психология манипуляции. – М., 1996.
12. Дридзе Г.М. Язык и социальная психология. – М., 1980.
439
Глава 17. Комунікативна сторона спілкування
13. Знаков В.В. Понимание в познании и общении. – М., 1994.
14. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. – СПб, 2000.
15. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых
группах. – М.: Изд?во БГУ, 1976.
16. Каган М. Мир Общения. – М., 1988.
17. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: підруч?
ник. – К.: Либідь, 1995. – 304 с.
18. Кондратьев М.Ю. Подросток в замкнутом круге общения.
– М., 1997.
19. Леонтьев А.А. Психология общения. – М., 1997.
20. Майерс Д. Социальная психология. – СПб, 1997
21. Моль А. Социодинамика культуры. – М., 1984.
22. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К.:
Либідь, 1990. – 191 с.
23. Орбан?Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навч. посібник.
– К.: Академвидав, 2003.
24. Пайнс Є., Маслач К. Практикум по социальной психоло?
гии. – СПб, 2000.
25. Перспективы социальной психологии: Пер. с англ. –
М.:ЭКСМ?Пресс, 2001. – 688 с.
26. Парыгин Б.Д. Социальная психология. – СПб, 1999.
27. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально?
психологический тренинг. – М., 1989.
28. Психологические исследования общения. – М.: Наука,
1985. – 344 с.
29. Психология воздействия (проблемы теории и практики):
Сб. научн. трудов. – М., 1989.
30. Социальная психология и общественная практика. – М.:
Наука, 1985.
31. Социальная психология личности в вопросах и ответах /
Под ред. В.А. Лабунской. – М., 1999.
32. Цымбаленко С.Б., Шариков А.В., Щеглова С.Н. Российс?
кие подростки в информационном мире. – М., 1999.
33. Шостром Э. Анти?Карнеги. Или человек?манипулятор. –
М., 1992.
440
Глава 18.
Інтерактивний параметр спілкування
Інтерактивна сторона спілкування – це та його сторона, яка
фіксує не тільки обмін інформацією, але й організацію сумісних дій,
які дозволяють реалізувати деяку загальну для партнерів діяльність.
У дослідженні цієї сторони спілкування використовуються понят?
тя “інтеракція”, “взаємодія”, “соціальна взаємодія”.
Визначення поняття взаємодія (інтеракція)
Поняття “інтеракція” (від англ. interaction) означає взаємодію.
У вітчизняній соціальній психології поняття “інтеракція” і “взає?
модія” здебільшого ототожнюються.
Взаємодія – це універсальна властивість всього існуючого
світу речей і явищ в їх взаємній зміні, впливові одного на інші.
В суспільстві взаємодія – це система зв’язків і взаємодій між
індивідами, соціальними групами, сукупність всіх соціальних
відносин. Як уже відмічалось, людина для задоволення своїх
потреб повинна вступати у взаємодію з іншими людьми, входи?
ти в соціальні групи, приймати участь у сумісній діяльності.
Тому, звичайно, неможливо знайти на Землі людину, яка була б
зовсім ізольованою від інших людей. Більш того, одне лише ро?
зуміння того, що десь існують інші люди, може суттєво змінити
поведінку індивіда. У всіх сферах свого життя людина зв’язана
з іншими людьми безпосередньо чи опосередковано, пасивно чи
активно, постійно чи ситуативно. Соціальні взаємозв’язки ма?
ють різні підстави і багато різних відтінків, які залежать від осо?
бистісних якостей індивідів, що вступають у взаємозв’язок.
Формування цих зв’язків відбувається поступово від простих
форм до складних. Соціальні зв’язки індивіда, який знаходить?
ся навіть у малочисельній групі, являють собою чисельність
взаємодій, які складаються з дій і зворотних реакцій на них. Ут?
ворюється складна система взаємодій, в яку включена різна
кількість індивідів.