Прокопенко І.Ф., Ганін В.І. Методика і методологія економічного аналізу

Подождите немного. Документ загружается.

101

Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу

— поглиблюються знання про досліджені явища;

— визначаються закономірності їхнього розвитку.

Як підсумок — точніше формуються плани й управлінські рішен!

ня, об’єктивніше оцінюються підсумки діяльності підприємств і більш

повно визначаються внутрішньогосподарські резерви.

Одним з основних завдань кореляційного аналізу є визначення

впливу факторів на величину результативного показника (в абсо!

лютному вимірі). Для вирішення цього завдання добирається відпо!

відний тип математичного рівняння, який найкраще відбиває харак!

тер досліджуваного зв’язку (прямолінійний, криволінійний і т.ін.).

Це відіграє важливу роль у кореляційному аналізі, тому що від пра!

вильного вибору рівняння регресії залежить хід вирішення завдання

і результати розрахунків.

Обґрунтування рівняння зв’язку робиться за допомогою зістав!

лення рівнобіжних рядів, групування даних і лінійних графіків. Роз!

міщення крапок на графіку покаже, яка залежність утворилася між

досліджуваними показниками — прямолінійна чи криволінійна.

Найпростішим рівнянням, що характеризує прямолінійну за!

лежність між двома показниками, є рівняння прямої:

= а + bх,

де: х — факторний показник,

Y — результативний показник;

а і b — параметри рівняння регресії, що потрібно відшукати.

Це рівняння описує такий зв’язок між двома ознаками, при яко!

му зі зміною факторного показника на визначену величину спосте!

рігається рівномірне зростання (спадання) значень результативно!

го показника. Прикладом для ілюстрації кореляційного аналізу

прямолінійної залежності можуть бути відомості про зміну обсягів

виробництва металургійного прокату в залежності від зміни якості

чавуну.

Значення коефіцієнтів а і b знаходять з системи рівнянь, отри!

маних способом найменших квадратів. У даному разі система рівнянь

має такий вигляд:

na b x y

ax x xy

⎧

⎪

⎨

⎪

⎩

∑

∑∑

102

Методологія і методика економічного аналізу

де: п — кількість спостережень (у нашому прикладі 20). Значення

∑

розраховуються на основі фактичних

вихідних даних.

Функція регресії — це математичне очікування випадкової вели!

чини, залежної від параметра (можливого, векторного). Під рішен!

ням рівняння регресії розуміємо те значення певного параметра, при

якому функція регресії дорівнює заданій величині. Екстремальний

показник функції регресії — це значення параметра, при якому рег!

ресія досягає максимуму або мінімуму.

Коефіцієнт а — постійна величина результативного показника,

що не пов’язана зі зміною даного фактора. Параметр b показує се!

редню зміну результативного показника зі зниженням (збільшенням)

величини фактора на одиницю його виміру. У нашому прикладі з

підвищенням (зниженням) якості (формули) чавуну на певну вели!

чину обсяги прокатного виробництва збільшаться або зменшаться

також на відповідний чинник.

Підставивши в рівняння регресії відповідні значення x, можна

визначити вирівняні (теоретичні) значення результативного показ!

ника (y) для кожної металургійної зміни (бригади).

Отримана величина свідчить, якими були б загальні обсяги про!

кату при підвищеному рівні чавуну, якби конкретна зміна (бригада)

використовувала свої виробничі можливості так, як у середньому всі

бригади прокатного цеху.

Стохастична апроксимація дозволяє уточнювати середні харак!

теристики або екстремальні значення моделі в процесі накопичен!

ня наших знань про дії (вплив) випадкових факторів. Тобто по!

рівняння фактичних обсягів виробництва прокату з розрахунковими

дозволяє оцінити результати окремих колективів прокатного ви!

робництва.

103

Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу

2.5. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

2.5.1. Аналіз організаційноHтехнічного рівня виробництва

Перехід до ринкової економіки передбачає збільшення масштабів

застосування високоефективної техніки, освоєння новітніх конст!

рукцій, устаткування, машин. При цьому повинні скорочуватися

терміни розробки й освоєння нової техніки. Нові види продукції за

продуктивністю праці, надійністю повинні в 1,5–2 рази перевершу!

вати аналогічну продукцію, яка випускалася раніше.

Для оцінки технічного рівня виробництва використовуються три

групи показників: застосовуваних знарядь праці, технологій вироб!

ництва і технологічності конструкцій виробів, які випускаються.

Коефіцієнт механізації (К

мех

) і коефіцієнт автоматизації праці

(

авт

) розраховують за формулами:

МЕХ

Обсяг робіт виконаних механізованим способом

Загальний обсяг робіт

;

АВТ

Витрати часу на автоматизованих лініях

Загальні витрати час

на виробни

тво прод

ії

Ці два коефіцієнти дозволяють охарактеризувати діяльність

підприємства щодо підвищення рівня механізації і автоматизації

виробництва. При аналізі організаційно!технічного рівня виробниц!

тва особливе значення має оцінка виконання завдань щодо скоро!

чення ручної праці.

Питома вага робітників, зайнятих ручною працею, визначаєть!

ся в такий спосіб:

Кількість робітників і учнів які виконують робот

вр

чн

Загальна кількість промислових робітників і учнів

Ступінь охоплення робітників механізованою працею визна!

чається так:

Кількість робітників які виконують роботу механізованим способом

Загальна кількість робітників

Механізація і автоматизація виробничих процесів впливають на

розмір витрат на виробництво. Широке використання засобів меха!

нізації і автоматизації праці дозволяє знизити трудові і матеріальні

витрати.

104

Методологія і методика економічного аналізу

Узагальнюючим показником озброєності праці робітників є фонH

доозброєність

Середньорічна вартість основних виробничих фондів

Середньооблікова чисельність працюючих

Технічна озброєність розраховується за формулою:

Активна частина основних виробничих фондів

Чисельність робочих у найбільшу зміну

Розрізняють

енергоозброєність праці:

а)

Потужність всіх двигунів

потенційну

Чисельність всіх робочих

найбільш

змін

;

б)

икористана електроенергія на виробничі

ілі

фактичну

Кількість відпрацьованих людино год

Характеристика технічного рівня виробництва буде неповною без

вивчення технічної бази виробництва і впровадження нової техніки.

При аналізі організаційно!технічного рівня розглядаються питан!

ня підготовки й освоєння виробництва нових видів продукції. Аналіз

у цьому напрямку складається з перевірки ходу виконання плану з

підготовки й освоєння виробництва нових видів продукції, виявлен!

ня причин відхилень від плану і розробки заходів щодо усунення

недоліків.

У процесі аналізу встановлюється дотримання термінів тривалості

освоєння виробництва продукції. Порушення термінів проектування

й освоєння нової техніки може призвести до морального старіння

продукції. Тому встановлюють кількість технічної документації, стан

рівня планування технічної підготовки та інші питання.

Організаційний рівень виробництва характеризується такими

показниками:

спеціалізацією, кооперуванням, концентрацією, трива!

лістю виробничого циклу, ритмічністю виробництва, науковою орган!

ізацією праці.

Спеціалізація передбачає збільшення питомої ваги продукції, на

випуск якої націлене підприємство, тобто продукції, що відповідає

профілю підприємства. Коефіцієнт спеціалізації розраховується в

такий спосіб:

105

Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу

СП

Основна продукція

Загальний випуск продукції

На основі спеціалізації збільшується продуктивність праці, зни!

жується чисельність робітників, зайнятих на потокових і автомати!

зованих лініях. Вплив спеціалізації на продуктивність праці визна!

чається за формулою:

СП

ПВП

ПП

ЧЧ

Δ=−

де: ВП

, ВП

— обсяг виробництва до і після спеціалізації, тис. грн;

, Ч

— чисельність робітників до і після спеціалізації, чол.

Спеціалізація також позначається і на ефективності використан!

ня основних виробничих фондів:

ОСП

ВП ВП

ОВФ ОВФ

Δ= −

де: ВП

ВП

— обсяг виробництва до і після спеціалізації, тис. грн;

ОВФ

0С

, ОВФ

1С

— вартість основних виробничих фондів до і після

спеціалізації, тис. грн.

Спеціалізація тісно пов’язана з кооперуванням, тобто з одержан!

ням від підприємств напівфабрикатів замість первинних матеріалів.

Збільшення частки напівфабрикатів у загальному обсязі продукції,

яка випускається, одночасно впливає на зростання транспортних

витрат. Ефективність спеціалізації можна оцінити за формулою:

[

]

12 21 1

()()

СП

СС Т Т ВП=−−−×

де: С

, С

— собівартість продукції до і після спеціалізації, тис. грн;

, Т

— транспортні витрати до і після спеціалізації, тис. грн.

Динаміка рівнів кооперованих постачань досліджується шляхом

порівняння коефіцієнта кооперування за декілька років:

КООП

Затрати на к

повані напівфабрикати

Матеріальні витрати

На основі розширення кооперації скорочується чисельність робіт!

ників і підвищується продуктивність праці. Встановити економію

чисельності за рахунок посилення кооперації можна в такий спосіб:

106

Методологія і методика економічного аналізу

100

100 100

100

ЧМВ

ЕУ

⎛⎞

−

=×−×

⎜⎟

−

⎝⎠

де: П

, П

— питома вага напівфабрикатів у матеріальних витратах, %,

мв

— питома вага матеріальних витрат у витратах на виробництво.

На основі розрахованої чисельності за рахунок розрахованої ко!

операції встановлюється ріст продуктивності праці:

100

ПП

Δ=

−

Чим вищою є спеціалізація виробництва, тим вищий рівень рит!

мічності підприємства.

Методика розрахунку коефіцієнта ритмічності і втрат у випуску

продукції була розглянута раніше.

При оцінці ритмічності виробництва продукції використовуєть!

ся також показник варіації: чим він вищий, тим менш ритмічно пра!

цює підприємство.

100

де:

— середньоквадратичне відхилення;

— середнє значення випуску продукції.

Середньоквадратичне відхилення визначається за такою фор!

мулою:

()

−

∑

де: Х — випуск продукції по місяцях, тис. грн;

n — частота спостережень.

Для визначення коефіцієнта варіації скористаємося табл. 2.11.

180

Х ==

554

90,6

90,6 9,52

9,52 100

31,7 %

107

Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу

Неритмічність випуску продукції позначається і на комплектності.

Комплектність оцінюється за найменшою кількістью деталей і

вузлів, що пішли на складання виробу.

Втрати у випуску продукції

в зв’язку з некомплектністю визначаються в два етапи:

1) установлюється відсоток виконання плану по деталі або вуз%

лу, що забезпечили складання найменшої кількості виробів;

2) на цей відсоток перераховуються інші деталі або вузли, що

входять у складання виробу, а потім із фактичної кількості вирахо%

вуються ті деталі і вузли, що пішли на складання. Отримане значен%

ня є некомплектною продукцією, що залишається в НЗВ.

Некомплектність позначається на оборотності оборотних коштів

і вимагає відволікання матеріальних і трудових ресурсів.

У звітності немає даних, що характеризують комплектність ви!

пущеної продукції, тому для аналізу використовуються дані первин!

ного обліку про виробництво й одержання деталей і вузлів за коопе!

рацією, з яких комплектується продукція.

Приклад: при плані випуску продукції в кількості 850 шт. ви!

робництво окремих деталей склало (табл. 2.12).

Таблиця 2.11

Визначення коефіцієнта варіації

Місяці

ХХ−

(Х Х)−

1 27 –3 9

2 32 2 4

3 35 5 25

4 15 –15 225

5 25 –5 25

6 46 16 256

Підсумок 180 – 554

Таблиця 2.12

Аналіз комплектності продукції

Вироби

Кількість детаH

лей на 1 виріб,

шт.

Фактичний

випуск

Кількість деH

талей на план.

випуск

Відсоток викоH

нання плану

1 2 2000 1700 117,6

2 4 3000 3400 88,2

3 5 4500 4250 105,9

4 1 850 850 100

108

Методологія і методика економічного аналізу

Відсоток виконання плану з комплектності оцінюється за най!

меншим відсотком і в даному прикладі дорівнює 88,2 %.

Через відставання виробництва по деталі № 2 підприємство ви!

пустило тільки 750 виробів (3000/4) замість 850 за планом.

Перевиконання плану по інших деталях не було викликане ви!

робничою необхідністю, і вони у розмірі, що перевищує рівень вико!

нання плану по другій деталі, залишилися в НЗВ. На відсоток вико!

нання плану по деталі № 2 перераховується план випуску по інших

деталях, що входять у виріб:

деталь № 1

1700

0,882 = 1500;

2000 — 1500 = 500 (деталей у НЗВ);

деталь № 3

4250

0,882 = 3750;

4500 — 3750 = 750 (деталей у НЗВ);

деталь № 4

850

0,882 = 750;

850 — 750 = 100 (деталей у НЗВ).

Розв’язування на ПК

Створимо електронну таблицю і введемо в неї вихідні дані*.

* Передбачається, що верхній лівий елемент таблиці введений у вічко А3.

Деталь

КHсть

деталей

на 1

виріб

Фактичний

випуск

КHсть деH

талей на

плановий

випуск

% викоH

нання

ВитраH

чено на

вироби

НЗВ

1 2 2000

2 4 3000

3 5 4500

4 1 850

План

% вико!

нання

Виконання

Вироби 850

1. Введіть формулу для розрахунку Кількості деталей на плано%

вий випуск

109

Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу

Кількість деталей на плановий випуск

Кількість деталей на виріб План по вироб

2. Розрахуйте % виконання по кожній деталі, розділивши Фак%

тичний випуск на Плановий випуск і встановивши процентний фор!

мат вічок.

3. Розрахуйте % виконання виробу як найменший % виконання

по кожній деталі, для чого використовуйте функцію МІН від діапа!

зону % виконання по кожній деталі*.

4. Знайдіть кількість випущених виробів (графа Виконання)

лан по вироб

виконання×

5. Розрахуйте кількість деталей, потрібних для випуску виробів

1Витрачено на вироби Кількість деталей на виріб

иконання=×

6. Розрахуйте кількість деталей на складі z (НЗВ):

zФактичнийвип

ск витрачено на вироби=−

Висновок

Таким чином, план з комплектності виконано на 88,2 %. У НЗВ

залишилися 500 деталей № 1, 7500 деталей № 3 і 100 деталей № 4.

Показники кінцевих результатів діяльності підприємства залежать

від якості праці працівників апарату управління.

Можна виділити групи факторів, що враховуються при прове!

денні оцінки результативності праці керівників і фахівців:

— природно%біологічні (стать, вік, стан здоров’я, розумові і фізичні

здібності, географічне середовище та ін.);

— соціально%економічні (стан економіки, кваліфікація працівників

апарату управління, мотивація праці, рівень життя, рівень

соціальної захищеності та ін.);

* =МІН(Е4:Е7), передбачається, що верхній лівий елемент таблиці введе!

ний у вічко А3.

Підвищення організаційно!технічного рівня виробництва є важ!

ливою передумовою прибутковості підприємства, його конкурентос!

проможності.

110

Методологія і методика економічного аналізу

— техніко%організаційні (характер розв’язуваних задач, складність

праці, рівень організації виробництва і праці, обсяг і якість

одержуваної інформації та ін.);

— соціально%психологічні (ставлення до праці, психофізіологічне

становище працівника, моральний клімат у колективі та ін.);

— ринкові (розвиток багатоукладності економіки, розвиток

підприємництва, рівень приватизації, конкуренція, стабілізація

цін, інфляція, банкрутство, безробіття та ін.).

У загальному вигляді результат праці працівника апарату управ!

ління характеризується рівнем чи ступенем досягнення мети управ!

ління при найменших витратах. При цьому важливе практичне зна!

чення має правильне визначення кількісних і якісних показників,

що відображають кінцеві цілі діяльності організації чи підрозділу.

Показники, за якими оцінюються працівники, називають крите!

ріями оцінки. До них належать якість виконаної роботи, її кількість,

цінова оцінка результатів. Для оцінки результативності праці потрібна

досить велика кількість критеріїв, які здатні охопити і обсяги робо!

ти, і її результати.

Тому при виборі критеріїв оцінки слід враховувати, по!перше, для

вирішення яких конкретних завдань використовуються результати

оцінки (підвищення оплати праці, службове підвищення, звільнення

і т.ін.), і, по!друге, для якої категорії і посади працівників встанов!

люються критерії, з огляду на те, що вони будуть диференціюватися

залежно від складності, відповідальності і характеру діяльності пра!

цівника. Як відомо, виділяють

три категорії управлінських пра)

цівників (службовців): керівники, спеціалісти та інші службовці.

Працівники кожної з цих категорій роблять свій внесок в управлі!

нський процес. У зв’язку з поділом управлінської праці результат

праці керівника, як правило, виражається в підсумках виробничо!

господарської та іншої діяльності організації чи підрозділу (наприк!

лад, виконання плану з прибутку, зростання кількості клієнтів), а

також у соціально!економічних умовах праці підлеглих працівників

(наприклад, рівень оплати праці, умотивованість персоналу).

Спеціалісти виробляють і готують рішення, оцінюють якість,

контролюють терміни виконання.

Результат праці спеціалістів визначається обсягом, повнотою,

якістю, своєчасністю виконання закріплених за ними посадових обо!

в’язків.