Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

101

Загальна частина

значають зміст прийнятих побутових, господарських і

управлінських рішень, формують внутрішнє переконання

у необхідності дотримання природоохоронних вимог і до-

держання еколого-правових приписів.

Гарантії екологічних прав громадян, які забезпечуються

обов’язком міністерств, ві-

домств, підприємств, установ,

організацій здійснювати

технічні та інші заходи для

запобігання шкідливому

впливу господарської та ін-

шої діяльності на навколиш-

нє природне середовище, ви-

конувати екологічні вимоги

при плануванні, розміщенні

продуктивних сил, будівни-

цтві та експлуатації народно-

господарських об’єктів

компенсацією в установле-

ному порядку шкоди, заподі-

яної здоров’ю і майну гро-

мадян внаслідок порушення

законодавства про охорону

навколишнього природного

середовища

створенням та функці-

онуванням мережі зага-

льнодержавної еколо-

гічної автоматизованої

інформаційно-аналітичної

системи забезпечення досту-

пу до екологічної інформації

проведенням широкомасш-

табних державних заходів

щодо підтримання, віднов-

лення і поліпшення стану

навколишнього природного

середовища

участю громадських

об’єднань та громадян у

діяльності щодо охорони

навколишнього природного

середовища

здійсненням державного та

громадського контролю за

додержанням законодавства

про охорону навколишнього

природного середовища

невідворотністю відпо-

відальності за порушення

законодавства про охорону

навколишнього природного

середовища

Рис. 4.5. Гарантії екологічних прав громадян

102

Екологічне право України

У структуру юридичних гарантій включаються між-

народно- правові, конституційно-правові, адміністратив-

но- правові, цивільно-правові та інші галузеві засади реалі-

зації і способи захисту прав людини та громадянина.

В Європейській конвенції про захист прав людини та осно-

вних свобод, підписаної в Римі 4 листопада 1950 року, немає

положень про екологічні права людини. Їх захист здійснюєть-

ся опосередковано, через охорону інших прав і свобод. Дана

обставина має важливе значення щодо захисту екологічних

прав громадян на внутрішньодержавному рівні.

Ст. 10 Закону України «Про охорону навколишнього

природного середовища» встановлює гарантії екологічних

прав громадян (рис. 4.5).

§ 4. Види екологічних обов’язків громадян

Юридичні обов’язки поряд з нормами-принципами

і юридичною відповідальністю виступають необхідним

компонентом оптимальної взаємодії держави і особистос-

ті, без яких неможливі ні збалансована правова система, ні

ефективне правове регулювання, ні чіткий правопорядок,

ні інші становища і прояви суспільного життя. Вони – умо-

ва нормального функціонування конституційних інститу-

тів, управління похідними процесами, підтримки стійкості

і стабільності в суспільстві, законна перешкода на шляху

свавілля, хаосу, неорганізованості, всього деструктивно-

го і того, що заважає нормальному розвитку суспільства.

Взаємозв’язок прав і обов’язків створює урівноважений

суспільний стан, режим найбільшого сприяння для повсяк-

денної життєдіяльності людей. Функціональне призначен-

ня юридичних обов’язків – користуватися суб’єктивним

правом, виконувати свою частину роботи в загальному ме-

ханізмі правового регулювання, спрямовувати діяльність

кожного члена суспільства в потрібне русло; а соціальне –

формувати належну правосвідомість і правову культуру

103

Загальна частина

громадян, служити дисциплінуючим факторам, усталити

законність і правопорядок в суспільстві

Екологічні обов’язки громадян – визначена Консти-

туцією України та іншими нормативно-правовими актами

міра обов’язкової поведінки громадян при виникненні еколо-

гічних відносин, додержання якої забезпечує стабільну еко-

логічну обстановку в державі.

Основними обов’язками людини і громадянина, на дум-

ку В.В. Кравченка, є закріплені в Конституції України ви-

моги, які пред’являються кожній людині й громадянину,

аби він діяв певним, чітко визначеним конституційною

нормою чином (або утримувався від вчинення відповід-

них дій) для забезпечення інтересів суспільства, держави,

інших людей і громадян; недотримання ж цих вимог тягне

за собою юридичну відповідальність

Основний екологічні обов’язок громадян закріплений

у ст. 66 Конституції України: «кожен зобов’язаний не за-

подіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшко-

довувати завдані ним збитки». Окрім того, при виникненні

екологічних відносин необхідно також додержуватися на-

ступних конституційних обов’язків: власність зобов’язує,

вона не повинна використовуватися на шкоду людини і

суспільства (ч. 3 ст. 13); сплачувати податки і збори в по-

рядку і в розмірах, встановлених законом (ст. 67); неухиль-

но додержуватися Конституції та законів України, не по-

сягати на права інших людей (ст. 68).

Обов’язки громадян у галузі екології прийнято поділя-

ти за суб’єктивним складом на загальні і спеціальні.

Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і сво-

бод людини і громадянина в Україні: Автореф. дис... канд. юрид.

наук: 12.00.02. – К., 2002. – С. 6.

Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. –

К.: Атіка, 2000. – С. 98.

104

Екологічне право України

Загальні екологічні обов’язки громадян закріплені

у Конституції України (ст. 66) та в Законі України «Про

охорону навколишнього природного середовища» (ст. 12)

(рис. 4.6).

Загальні екологічні обов’язки громадян

здійснювати діяльність з до-

держанням вимог екологічної

безпеки, інших екологічних

нормативів та лімітів вико-

ристання природних ресурсів

вносити плату за спеціальне

використання природних ре-

сурсів та штрафи за екологі-

чні правопорушення

берегти природу, охороняти,

раціонально використову-

вати її багатства відповідно

до вимог законодавства про

охорону навколишнього при-

родного середовища

не порушувати екологічні

права і законні інтереси ін-

ших суб’єктів

компенсувати шкоду, заподі-

яну забрудненням та іншим

негативним впливом на на-

вколишнє природне серед-

овище

Рис. 4.6. Загальні екологічні обов’язки громадян

Спеціальні екологічні обов’язки громадян передбачені

системою спеціальних правових норм екологічного зако-

нодавства. Вони випливають із вимог щодо раціонально-

го, цільового природокористування, охорони природних

ресурсів від забруднення та засмічення тощо. Екологічні

обов’язки у громадян виникають також в процесі реалізації

ними екологічно небезпечної діяльності.

Спеціальні екологічні обов’язки громадян можна поді-

лити на майнові та немайнові (рис. 4.7).

105

Загальна частина

Спеціальні екологічні обов’язки громадян

майнові екологічні

обов’язки громадян

своєчасно відновлювати

природні ресурси

систематично вносити

плату за використання

природних ресурсів та за-

бруднення довкілля

компенсувати шкоду

заподіяну порушенням

норм екологічного зако-

нодавства

компенсувати витрати на

проведення екологічної

експертизи, аудиторсько-

го аналізу щодо екологічно

небезпечних об’єктів та

видів діяльності

впроваджувати новітні

технології спроможні

запобігати забрудненню

довкілля

немайнові екологічні

обов’язки громадян

раціонально використову-

вати природні ресурси

не порушувати права ін-

ших суб’єктів

одержувати дозволи на

екологічно небезпечну ді-

яльність

своєчасно надавати контр-

олюючим органам відомос-

ті про екологічно небез-

печну діяльність

проводити екологічну екс-

пертизу екологічно небез-

печних об’єктів та видів

діяльності

набувати екологічні

знання

Рис. 4.7. Спеціальні екологічні обов’язки громадян

Контрольні питання

1. Сформулюйте поняття еколого-правового статусу лю-

дини і громадянина.

2. Назвіть та охарактеризуйте основні елементи еколого-

правового статусу людини і громадянина.

106

Екологічне право України

3. Розкрийте поняття конституційно-правового статусу

людини і громадянина в галузі екології.

4. У чому полягає сутність поняття екологічних прав гро-

мадян?

5. Які є види екологічних прав громадян?

6. Охарактеризуйте екологічні права громадян.

7. Дайте визначення поняттю «гарантії екологічних прав

людини і громадянина».

8. Назвіть види гарантій екологічних прав громадян.

9. У чому полягає зміст екологічних обов’язків грома-

дян?

10. Які є види екологічних обов’язків громадян?

107

Загальна частина

Розділ V. Право власності на природні

ресурси в Україні

§ 1. Поняття, зміст та форми права власності на природ-

ні ресурси.

§ 2. Підстави виникнення та припинення права влас-

ності на природні ресурси.

§ 3. Захист права власності на природні ресурси.

§ 1. Поняття, зміст та форми права власності на

природні ресурси

Власність як економічна категорія є найбільш ефектив-

ним і гарантованим засобом реалізації економічних інтер-

есів громадян, їх окремих груп та суспільства в цілому у га-

лузі виробництва та задоволення споживчих потреб.

У соціальному житті відносини власності виступають

як відносини між людьми у процесі привласнення ними

матеріальних благ, здійснення їх обміну, розподілу та спо-

живання для задоволення матеріальних і духовних потреб.

Тому сутність відносин власності полягає в їх соціальному

характері, оскільки відносини власності не можуть існува-

ти поза суспільством

В результаті закріплення економічних відносин у пра-

вових нормах виникає право власності як юридична кате-

горія. Правом власності є право особи на річ (майно), яке

вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, неза-

лежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу

України від 16 січня 2003 року № 435-IV

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України

право власності є непорушним. Ніхто не може бути про-

Курило В.І., Моторіна Т.С. Основи земельного права України:

Навч. посіб. / За заг. ред. В.З. Янчука. – К.: Магістр-ХХI сторіччя,

2006. – С. 21-22.

Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст.

356.

108

Екологічне право України

типравно позбавлений цього права чи обмежений у його

здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності

або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в поряд-

ку, встановлених законом. Примусове відчуження об’єктів

права власності може бути застосоване лише як виняток

з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку,

встановлених законом, та за умови попереднього та повно-

го відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених

цивільним законодавством.

Привласнюючи конкретну річ, власник тим самим усу-

ває від неї всіх інших осіб, вступаючи в такий спосіб у відно-

сини з ними. Особа, яка є власником майна, безпосередньо

впливає на це майно, спираючись на закон. Право власнос-

ті безстрокове. Усі інші особи зобов’язані утримуватися від

вчинення будь-яких дій, що порушують право власності

Право власності на природні ресурси можна розгляда-

ти в об’єктивному та суб’єктивному значеннях. Сукупність

правових норм, що регулюють відносини власності на при-

родні ресурси, утворюють право власності на природні

ресурси в об’єктивному змісті. Відносини права влас-

ності на природні ресурси є предметом низки галузей на-

ціонального права, а саме: конституційного, цивільного,

земельного, лісового, фауністичного тощо.

Право власності на природні ресурси в суб’єктивному

змісті – це сукупність повноважень власника щодо воло-

діння, користування та розпорядження природними ре-

сурсами.

Об’єктами права власності на природні ресурси в

Україні є земля, ліс, вода, надра, тваринний та рослинний

світ, а також природні території, які знаходяться під осо-

бливою охороною.

Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. посіб. – 2-ге вид.,

стер. – К.: Знання, 2006. – С. 149.

109

Загальна частина

Природні ресурси найчастіше представляють собою

майнові об’єкти. Проте, вони є не тільки джерелами мате-

ріального збагачення, але й середовищем життєдіяльності

людини. Саме тому екологічне законодавство встановлює

чіткі природоохоронні обов’язки природокористувачів, ре-

гламентує особливі умови використання природних ресур-

сів у зв’язку з встановленням особливих правових режимів

їх охорони (наприклад, при створенні природних парків чи

заказників, встановленні водоохоронних зон навколо во-

дойм та ін.) тощо. У випадку якщо власник передає при-

родні ресурси в користування іншим особам на нього по-

кладається обов’язок забезпечити контроль за виконанням

природокористувачем положень законодавства про раціо-

нальне використання природних ресурсів, їх відновлення

та охорону.

Законодавством також встановлені обмеження в сфері

розпорядження природними ресурсами, які виражаються у

визначені його особливого порядку та меж, що обумовлено

необхідністю суміщення економічних та екологічних ін-

тересів суспільства. Прикладом зазначеного є правила реє-

страції угод з землею, встановлення максимальних розмірів

земельних ділянок та цільового характеру їх використання,

обмеження обігу сільськогосподарських земель тощо. Де-

які природні ресурси взагалі виключені із цивільного обі-

гу, оскільки знаходяться у виключній державній власності

(вода, надра).

У ст. 41 Конституції України визначено право кожного

володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власніс-

тю. Подібна правова регламентація даного права здійснена

у ст. 317 Цивільного кодексу України.

На підставі вищезазначених норм чинного законодав-

ства складовими змісту права власності на природні ресур-

си необхідно вважати право володіння, користування та

розпоряджання (рис. 5.1).

110

Екологічне право України

Зміст права власності на природні ресурси

Право володіння природним ресурсом – це юридично за-

кріплена можливість фактичного панування власника над

конкретним природним ресурсом. Володіння природними

ресурсами безпосередньо пов’язане з волевиявленням влас-

ника. Дане повноваження надає право власнику вирішува-

ти долю належного йому природного ресурсу

Право користування природним ресурсом – це юридично

забезпечена можливість власника здобувати з визначеного

природного ресурсу, що належить йому, його корисні влас-

тивості для задоволення своїх особистих майнових потреб.

Головною умовою користування природними ресурсами є

додержання норм законодавства про охорону довкілля

Право розпорядження природними ресурсами –

це юридично забезпечена можливість визначати

юридичну і фактичну долю природного об’єкта,

включаючи його відчуження

Рис. 5.1. Зміст права власності на природні ресурси

Здійснення права власності регламентоване ст. 319 Ци-

вільного кодексу України, а саме: власник володіє, корис-

тується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;

власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,

які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та вико-

нанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися мо-

ральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються

рівні умови здійснення своїх прав; власність зобов’язує;

власник не може використовувати право власності на

шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам

суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природ-

ні якості землі; держава не втручається у здійснення влас-

ником права власності; діяльність власника може бути об-