Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

Загальна частина

Для прийняття обґрунтованого державного управлін-

ського рішення в галузі екології велике значення має ство-

рення ефективної інформаційної системи, яка повинна

володіти різноманітним банком еколого-економічних і

юридичних даних. Інформаційна система екологічної галу-

зі має відповідати загальним принципам охорони довкілля,

раціонального природокористування та забезпечення еко-

логічної безпеки.

Стаття 25 Закону України «Про охорону навколишньо-

го природного середовища» під поняттям «інформація про

стан навколишнього природного середовища» тлумачить

«інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи

іншій матеріальній формі про: стан навколишнього при-

родного середовища чи його об’єктів – землі, вод, надр,

атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та

рівні їх забруднення; біологічне різноманіття і його компо-

ненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх

взаємодію із об’єктами навколишнього природного серед-

овища; джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію,

енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагніт-

не випромінювання, радіацію), які впливають або можуть

вплинути на стан навколишнього природного середовища

та здоров’я людей ...».

Відповідно до п. 3 Положення про порядок надання еко-

логічної інформації, затвердженого наказом Міністерства

охорони навколишнього природного середовища України

від 18 грудня 2003 року № 169

, надання екологічної інфор-

мації центральними органами виконавчої влади та їх орга-

нами на місцях здійснюється з метою реалізації права гро-

мадян, їх об’єднань, державних органів та юридичних осіб

на інформацію шляхом:

отримання, зберігання, використання та поширення еко- -

логічної інформації усно, письмово або іншим способом;

Офіційний вісник України. – 2004. – № 6. – Ст. 358.

Екологічне право України

систематичної публікації її в друкованих виданнях -

(бюлетенях, збірниках тощо), доповідях про стан на-

вколишнього природного середовища, поширення ін-

формаційними службами державних органів та органі-

зацій, повідомлення її через засоби масової інформації,

публічні виступи;

безпосереднього доведення її запитувачам за їх запи- -

том, у тому числі з автоматизованих інформаційно-

аналітичних екологічних систем, бібліотечних та ар-

хівних фондів, списків, реєстрів, кадастрів тощо.

Облік природних ресурсів передбачає ведення приро-

доресурсових кадастрів, Червоної і Зеленої книг України.

Порядок їх ведення встановлюється Кабінетом Міністрів

України шляхом затвердження відповідних положень.

В Україні державні кадастри природних ресурсів класи-

фіковані залежно від виду природних ресурсів, а саме: Дер-

жавний земельний кадастр, Державний водний кадастр,

Державний лісовий кадастр, Державний кадастр тварин-

ного світу, Державний кадастр родовищ і проявів корис-

них копалин тощо. Державний земельний кадастр ведеться

Держкомземом України; Державний водний кадастр –

Держкомводгоспом України та Міністерством охорони на-

вколишнього природного середовища України; Державний

лісовий кадастр – Держкомлісгоспом України; Державний

кадастр тваринного світу та Державний кадастр родовищ

і проявів корисних копалин – Міністерством охорони на-

вколишнього природного середовища України. Кадастри

ведуться з метою обліку кількісних, якісних й інших харак-

теристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму

їх використання (ст. 23 Закону України «Про охорону на-

вколишнього природного середовища»).

Ведення Червоної книги України та Зеленої книги

України забезпечує Міністерство охорони навколишнього

природного середовища України.

Загальна частина

§ 5. Система органів екологічного управління та їх

компетенція

В Україні система державного екологічного управління базу-

ється на організаційному поєднанні діяльності органів державної

влади, які і є суб’єктами державного управління

. Орган держави –

частина державного апарату – група осіб або одна особа, які наділе-

ні юридично визначеними державно-владними повноваженнями

для виконання завдань і функцій держави

. Система управління

екологічною діяльністю, крім державних органів, включає у себе

також органи місцевого самоврядування й громадські організації.

Таким чином, екологічне управління залежно від суб’єктів, які

його здійснюють, можна чітко поділити на державне, самоврядне

і громадське. Звичайно, вирішальне значення у даному питанні ві-

діграє державний рівень управління.

Державне управління є однією з найважливіших форм

реалізації державної влади. З позиції юридичної науки,

воно визначається як виконавча й розпорядча діяльність

держави. Його зміст в кожному окремому випадку може

розрізнятись в досить широких межах – від прямого опера-

тивного управління владно-розпорядчими, тобто «коман-

дитними», засобами до використання сугубо стимулюючо-

го впливу державно-владних повноважень

Поняття державного управління у галузі екології є по-

хідним від поняття державного управління в цілому

. Орга-

Рябець К.А. Адміністративно-правове регулювання охорони навко-

лишнього природного середовища і раціональне використання природних

ресурсів: актуальні проблеми // Право України. – 2006. – № 3. – С. 99.

Молдован В.В., Чулінда Л.І. Правознавство: Навч. посібник за

модульно-рейтинговою системою. – К.: Центр навчальної літерату-

ри, 2006. – С. 19.

Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін

Юре, 1997. – С. 3.

Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За

заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка»,

2005. – С. 163.

Екологічне право України

ни державного екологічного управління поділяються залеж-

но від виконуваних ними функцій на загальні і спеціальні.

Систему загальних органів державної влади у галузі

екології складають Верховна Рада України, Верховна Рада

Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України,

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Президент

України, місцеві державні адміністрації.

Міністерство охорони навколишнього природного се-

редовища України, Державний комітет України із земель-

них ресурсів, Державний комітет лісового господарства

України, Державний комітет України по водному госпо-

дарству є основними спеціально уповноваженими орга-

нами державного екологічного управління.

На Верховну Раду України у галузі екології покладають-

ся наступні обов’язки:

- визначення засад внутрішньої й зовнішньої екологіч-

ної політики;

- розробка і прийняття нормативно-правових актів у

сфері екології;

- затвердження загальнодержавних програм з охорони

довкілля;

- затвердження бюджету і визначення обсягів коштів,

спрямованих на охорону довкілля, раціональне вико-

ристання та відтворення природних ресурсів та забез-

печення екологічної безпеки тощо (ст. 85 Конституції

України).

У складі Верховної Ради України функціонує Комі-

тет з питань екологічної політики, природокористуван-

ня та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

На підставі ст. 2 Закону України «Про комітети Верхо-

вної Ради України» від 22 грудня 2005 року № 3277-IV

організація, повноваження й порядок діяльності коміте-

тів Верховної Ради України визначаються Конституці-

Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 17. – Ст. 146.

Загальна частина

єю України, цим Законом, Законом України «Про статус

народного депутата України», іншими законами Украї-

ни, Регламентом Верховної Ради України та постанова-

ми Верховної Ради України. Основними функціями, які

виконує Комітет з питань екологічної політики, приро-

докористування та ліквідації наслідків Чорнобильської

катастрофи є такі: законопроектна, організаційна та

контрольна (ст. 11 Закону України «Про комітети Вер-

ховної Ради України»).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим згідно зі ст.

136 Конституції України у межах своїх повноважень при-

ймає рішення й постанови, в тому числі і у екологічній сфе-

рі, які є обов’язковими до виконання на території Автоном-

ної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Мі-

ністрів України в галузі екології забезпечує проведення

державної екологічної політики; спрямовує й координує

роботу спеціальних органів державного управління; утво-

рює, реорганізовує та ліквідовує згідно із законом цен-

тральні органи виконавчої влади. У свою чергу, в п. 2 ч. 1 ст.

20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від

16 травня 2008 року № 279-VI

зазначені наступні повнова-

ження вищого органу у системі органів виконавчої влади в

екологічній галузі: забезпечує проведення державної полі-

тики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та при-

родокористування; забезпечує розроблення та виконання

державних і міждержавних екологічних програм; здійснює

в межах своїх повноважень державне управління у сфері

охорони та раціонального використання землі, її надр, вод-

них ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших при-

родних ресурсів; приймає рішення про обмеження, тим-

часову заборону (зупинення) або припинення діяльності

підприємств, установ та організацій незалежно від форми

Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 25. – Ст. 241.

Екологічне право України

власності у разі порушення ними законодавства про охоро-

ну навколишнього природного середовища; координує ді-

яльність органів виконавчої влади, органів місцевого само-

врядування, підприємств, установ та організацій, пов’язану

з охороною навколишнього природного середовища, вико-

нанням державних, регіональних і міждержавних екологіч-

них програм.

У повноваження Ради Міністрів Автономної Республі-

ки Крим згідно з Конституцією України, законами Украї-

ни, нормативно-правовими актами Автономної Республіки

Крим входить реалізація екологічного законодавства Укра-

їни і Автономної Республіки Крим; організація розробки

екологічних програм; координація діяльності республікан-

ських міністерств, відомств в галузі екології тощо.

Президент України, який є гарантом державного суве-

ренітету, територіальної цілісності України, додержання

Конституції України, прав і свобод людини та громадяни-

на (ст. 102 Конституції України) у галузі екології має пра-

во вносити на розгляд Верховної Ради України відповідні

проекти законодавчих актів; підписує закони екологічного

характеру, прийняті Верховною Радою України; зупиняє

дію екологічних актів Кабінету Міністрів України з моти-

вів невідповідності Конституції з одночасним зверненням

до Конституційного Суду України щодо їх конституцій-

ності (ст. 106 Конституції України).

Статтею 119 Конституції України на органи місцевої

державної виконавчої влади – місцеві державні адміністра-

ції покладене здійснення повноважень відповідно до тери-

торії. Подальший розвиток положення цієї статті отрима-

ли в Законі України «Про місцеві державні адміністрації».

На підставі зазначених законодавчих актів повноваження

місцевих державних адміністрацій у галузі екології перед-

бачають:

Загальна частина

здійснення фінансування заходів, пов’язаних з охоро- -

ною природи, забезпеченням ефективного викорис-

тання природних ресурсів та екологічної безпеки;

розробку та виконання програм щодо раціонально- -

го використання земель, лісів, підвищення родючості

ґрунтів, які перебувають у державній власності;

здійснення заходів щодо приватизації земель і їх вилу- -

чення для державних потреб;

розробку та забезпечення виконання місцевих еколо- -

гічних програм і внесення пропозицій щодо регіональ-

них й державних екологічних програм тощо.

Спеціально уповноваженим центральним органом ви-

конавчої влади з питань охорони навколишнього природ-

ного середовища, раціонального природокористування та

забезпечення екологічної безпеки в Україні є створене у ре-

зультаті чисельних реорганізацій Міністерство охорони на-

вколишнього природного середовища України. Головна мета

його природоохоронної діяльності – досягнення оптималь-

ного балансу між шкідливими для довкілля наслідками,

що супроводжують розвиток суспільства, і потенційними

можливостями природних ресурсів до самовідтворення.

На підставі п. 4 Положення про Міністерство охорони

навколишнього природного середовища України, затвер-

дженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 лис-

топада 2006 року № 1524

, на Міністерство охорони навко-

лишнього природного середовища України покладені такі

основні повноваження:

готує пропозиції щодо формування державної політи- -

ки у сфері охорони навколишнього природного серед-

овища, раціонального використання, відтворення та

охорони природних ресурсів, поводження з відходами

(крім поводження з радіоактивними відходами), не-

безпечними хімічними речовинами, пестицидами та

Офіційний вісник України. – 2006. – № 4. – Ст. 2949.

Екологічне право України

агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетен-

ції радіаційної безпеки, заповідної справи, формуван-

ня, збереження та використання екологічної мережі,

геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та

картографічної діяльності;

бере участь у розробленні проектів Державної програ- -

ми економічного і соціального розвитку України, Дер-

жавного бюджету України, Програми діяльності Кабі-

нету Міністрів України;

відповідно до законодавства забезпечує розроблення -

і виконання державних програм з питань охорони на-

вколишнього природного середовища, формування на-

ціональної екологічної мережі, забезпечення екологіч-

ної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки,

раціонального використання, відтворення та охорони

природних ресурсів, геологічного вивчення та раціо-

нального використання надр, топографо-геодезичної

та картографічної діяльності, сприяє розробленню ре-

гіональних програм із зазначених питань і координує

їх виконання та ін.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України

«Про урядові органи державного управління у складі Мі-

ністерства охорони навколишнього природного середови-

ща» від 16 червня 2004 року № 770

до складу спеціально

уповноваженого центрального органу державної виконав-

чої влади в галузі екології входять – Державна екологічна

інспекція, Державна служба заповідної справи, Державна

гідрометеорологічна служба.

Державний комітет України із земельних ресурсів, Дер-

жавний комітет лісового господарства України, Державний

комітет України по водному господарству є центральними

органами виконавчої влади. У своїй діяльності вони керу-

ються Конституцією України, законами України, актами

Офіційний вісник України. – 2004. – № 24. – Ст. 1589.

Загальна частина

Президента України й Кабінету Міністрів України, а також

спеціальними положеннями.

Пункт 4 Положення про Державний комітет України із

земельних ресурсів, яке затверджене постановою Кабінету

Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224

, визна-

чає повноваження Державного комітету України із земель-

них ресурсів, а саме:

складає та подає на погодження Міністра охорони на- -

вколишнього природного середовища план заходів

щодо реалізації основних напрямів та стратегічних ці-

лей діяльності Держкомзему;

виконує акти Кабінету Міністрів України, що випли- -

вають з Програми діяльності Кабінету Міністрів Укра-

їни, а також інші завдання та доручення Міністра охо-

рони навколишнього природного середовища;

подає в установленому порядку пропозиції щодо роз- -

порядження землями державної та комунальної влас-

ності, встановлення меж області, району, міста, району

в місті, села і селища, регулювання земельних відно-

син;

бере участь у виконанні державних програм з питань -

розвитку земельних відносин, раціонального викорис-

тання земель, їх відтворення та охорони;

здійснює відповідно до законодавства державне регу- -

лювання у сфері оцінки земель, організовує та забез-

печує виконання відповідних робіт, видає витяги з тех-

нічної документації про нормативну грошову оцінку

земельних ділянок, організовує професійну підготовку

оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ді-

лянок, веде Державний реєстр оцінювачів з експертної

грошової оцінки земельних ділянок, яким видано ква-

ліфікаційне свідоцтво, готує пропозиції щодо вдоско-

Офіційний вісник України. – 2008. – № 23. – Ст. 698.

Екологічне право України

налення методики та порядку виконання робіт з гро-

шової оцінки земель;

забезпечує підготовку та здійснення організаційних, -

економічних, екологічних та інших заходів, спрямо-

ваних на раціональне використання земель, їх захист

від шкідливого антропогенного впливу, а також на від-

творення і підвищення родючості, продуктивності та

корисних властивостей ґрунтів, дотримання режиму

використання земель природоохоронного, оздоровчо-

го, рекреаційного та історико-культурного призначен-

ня, інших територій та об’єктів екомережі, організовує

здійснення заходів щодо відтворення корисних влас-

тивостей земельних ділянок;

здійснює державний контроль за використанням та -

охороною земель відповідно до Закону України «Про

державний контроль за використанням та охороною

земель» та інших законів тощо.

До повноважень Державного комітету лісового госпо-

дарства України відповідно до п. 4 Положення про Держав-

ний комітет лісового господарства України, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007

року № 883

, відноситься:

розробка та подання на розгляд Міністра охорони на- -

вколишнього природного середовища плану заходів

щодо реалізації основних напрямів та стратегічних ці-

лей діяльності Держкомлісгоспу;

участь у межах своїх повноважень у розробленні про- -

ектів Державного бюджету України, Державної про-

грами економічного і соціального розвитку України,

Програми діяльності Кабінету Міністрів України, за-

гальнодержавних, державних і регіональних (місце-

вих) програм з питань охорони, захисту, використання

та відтворення лісових ресурсів, використання та від-

Офіційний вісник України. – 2007. – № 48. – Ст. 1982.