Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

131

Загальна частина

зміст ліцензії на право природокористування входять відо-

мості про об’єкт права природокористування, суб’єкт права

природокористування, цілі та способи використання при-

родного об’єкту, його просторові межі, строки, обсяги та

умови використання, вимоги щодо раціонального викорис-

тання природного ресурсу та охорони довкілля тощо.

§ 4. Суб’єкти і об’єкти права природокористування

В юридичній літературі суб’єкт права природокорис-

тування розглядається в двох аспектах: 1) як дозволений

згідно з законодавством власник такого права користуван-

ня і 2) як власник суб’єктивного права користування при-

родними ресурсами, носій встановлених законом прав та

обов’язків, який є суб’єктом правовідносин з приводу корис-

тування землею, її надрами, водами і лісами, об’єктами тва-

ринного світу та атмосферним повітрям.

Суб’єкти права природокористування

юридичні особифізичні особи

- громадяни України;

- іноземні громадяни;

- особи без громадянства

- підприємства, установи,

організації;

- суб’єкти права орендного

природокористування;

- іноземні підприємства,

установи, організації;

- іноземні держави;

- громадські об’єднання;

- військові формування;

- релігійні організації;

- міжнародні організації

Рис. 6.3. Суб’єкти права природокористування

132

Екологічне право України

Суб’єктами права природокористування можуть бути

як фізичні, так і юридичні особи (рис. 6.3).

Необхідною передумовою набуття права природоко-

ристування є правосуб’єктність – наявність правоздатності

та дієздатності.

Закон встановлює різницю між суб’єктами права при-

родокористування залежно від підстав його виникнення.

Суб’єктом права загального природокористування

може бути будь-яка людина, оскільки вона відповідно до

законодавства має право користуватися землею, водами,

лісами тощо. В межах права загального користування лю-

дина може користуватися природними ресурсами лише

для задоволення власних потреб, а не для підприємницької

діяльності.

На відміну від права загального природокористуван-

ня, суб’єктами якого можуть бути тільки громадяни, право

спеціального природокористування набувається поряд з

фізичними і юридичними особами.

Суб’єктами права орендного природокористування є

орендодавець та орендар (рис. 6.4).

Об’єктом права природокористування є індивідуаль-

но визначена частина природного ресурсу (земельна ділянка,

водний об’єкт, ділянка лісового фонду), яка виділена в натурі

(на місцевості), а також закріплена на праві користування

за фізичною чи юридичною особою.

Характеристика об’єктів права природокористування

має специфіку залежно від виду природокористування.

Об’єктами права спеціального природокористування є ін-

дивідуально визначені частини природних ресурсів. Щодо

права загального природокористування відокремлення

конкретних частин природних ресурсів (земель загального

користування населених пунктів, водних об’єктів, лісів) за-

коном не передбачається.

133

Загальна частина

орендодавець

громадяни та юридичні

особи, у власності яких

перебувають природні

ресурси

міські, сільські, селищні,

районні, обласні ради та

Верховна Рада Автоном-

ної Республіки Крим

районні, обласні, Київ-

ська і Севастопольська

міські державні адміні-

страції, Рада міністрів

Автономної Республіки

Крим та Кабінет Міні-

стрів України

орендар

районні, обласні, Київ-

ська і Севастопольська

міські державні адміні-

страції, Рада міністрів

Автономної Республіки

Крим та Кабінет Міні-

стрів України

сільські, селищні, міські,

районні та обласні ради,

Верховна Рада Автоном-

ної Республіки Крим

громадяни і юридичні

особи України, іноземці

та особи без громадян-

ства, іноземні юридич-

ні особи, міжнародні

об’єднання та організації,

а також іноземні держави

Суб’єкти права орендного природокористування

Рис. 6.4. Суб’єкти права орендного природокористування

Відокремлення конкретних частин природних ресур-

сів, які передаються у використання на праві спеціально-

го природокористування, здійснюється двома способами.

Перший спосіб має вияв у виділенні відповідної частини

природного ресурсу у натурі (на місцевості), а другий – у

визначені правового статусу об’єкта спеціального природо-

користування в актах, які мають юридичну силу.

Природні ресурси, які надані у користування, продовжують

перебувати у приватній, державній, комунальній власності.

134

Екологічне право України

§ 5. Підстави виникнення та

припинення права природокористування

Підстави виникнення та припинення права природокорис-

тування залежать від виду використовуваного природного ре-

сурсу та визначаються природоресурсовим законодавством.

Підставами виникнення права природокористування

є наявність юридичного складу, тобто сукупності юридич-

них фактів, які обумовлюють виникнення права природоко-

ристування. Не всі юридичні факти визнаються підстава-

ми виникнення права природокористування, а лише ті, які

ґрунтуються на правомірних діях (рис. 6.5).

права загального

природокористування

прийняття правової

норми

права спеціального

природокористування

рішення компетентного

державного органу про

надання конкретного

природного ресурсу в

користування

укладання договору

оренди природного

ресурсу

укладання договору на

тимчасове або постійне

користування природ-

ним ресурсом

одержання ліцензії (до-

зволу) на використання

природного ресурсу

Підстави виникнення права

природокористування

Рис. 6.5. Підстави виникнення права природокористування

135

Загальна частина

У сфері використання природних ресурсів часто засто-

совуються договори оренди (земель, лісів, водних об’єктів).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі»

договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець

зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділян-

ку у володіння і користування на певний строк, а орендар

зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповід-

но до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договори на право природокористування можуть мати

самостійне значення як підстава виникнення права при-

родокористування (наприклад, при оренді землі), чи діяти

разом з ліцензією. Ліцензія на право природокористуван-

ня – це типова підстава виникнення права природокорис-

тування. Так, відповідно до ст. 19 Кодексу України про

надра, надра надаються у користування підприємствам,

установам, організаціям і громадянам лише за наявності у

них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Право на користування надрами засвідчується актом про

надання гірничого відводу.

Підстави припинення права природокористування –

це юридичні факти, що обумовлюють припинення права при-

родокористування.

Підстави повного або часткового, постійного або тим-

часового припинення права природокористування поділя-

ють на добровільні і протиправні (рис. 6.6). Їх перелік за-

конодавчо закріплений у земельному, лісовому, водному та

іншому природоресурсовому законодавстві.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про оренду землі» у

разі припинення договору оренди земельної ділянки авто-

матично припиняється дія договору суборенди земельної

ділянки. Оскільки договори про надання земельної ділян-

ки у користування є підставами виникнення зобов’язань,

припинення права землекористування може здійснювати-

ся також з підстав припинення зобов’язань, що визначені

136

Екологічне право України

Цивільним кодексом України. Зокрема, відповідно до ст.

606 Цивільного кодексу України зобов’язання припиня-

ється внаслідок збігу боржника і кредитора в одній особі.

Це може мати місце у разі отримання землекористувачем

використовуваної ним земельної ділянки у власність

добровільні

добровільна відмова

закінчення строку ви-

користання природного

ресурсу

припинення діяльності фі-

зичних і юридичних осіб

примусові

вилучення природних

ресурсів для державних і

комунальних потреб

нецільове використання

природних ресурсів

нераціональне викорис-

тання природних ресурсів

забруднення природних

ресурсів

невикористання природ-

ного ресурсу протягом

встановленого законо-

давством строку

систематичне невнесен-

ня встановлених пла-

тежів за використання

природних ресурсів

Загальні підстави припинення

права природокористування

Рис. 6.6. Загальні підстави припинення права

природокористування

Науково-практичний коментар Земельного кодексу України /

Кол. авт.: Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін.; За заг.

ред. В.В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 371.

137

Загальна частина

Контрольні питання

1. Розкрийте визначення поняття права природокорис-

тування.

2. Які є види права природокористування?

3. Охарактеризуйте види права природокористування.

4. Викладіть особливості принципів права природоко-

ристування.

5. Дайте визначення поняттю «суб’єкти права природо-

користування».

6. Назвіть суб’єкти права природокористування.

7. Що є об’єктом права природокористування?

8. Викладіть підстави виникнення та припинення права

природокористування.

138

Екологічне право України

Розділ VІІ. Правове забезпечення екологічної

безпеки

§ 1. Поняття екологічної безпеки та її правові основи.

§ 2. Правове регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

§ 3. Правова охорона довкілля від забруднення відхо-

дами.

§ 4. Особливості правового регулювання біологічної, ге-

нетичної та харчової безпеки.

§ 1. Поняття екологічної безпеки та її правові

основи

Право екологічної безпеки, як об’єктивна категорія, має

об’єкт і предмет регулювання. Об’єктом є ця безпека, а пред-

метом – правовідносини, пов’язані з її забезпеченням

Поняття «безпека», згідно з етимологією цього слова,

означає «відсутність» безпеки, «надійність», тобто відсут-

ність будь-яких загроз особистості, суспільству та держа-

ві (об’єкту безпеки)

. З позиції юридичної науки понят-

тя «безпека» розглядається як стан захищеності життєво

важливих інтересів особистості, суспільства та держави від

внутрішніх та зовнішніх загроз

Екологічна безпека є такий стан навколишнього при-

родного середовища, при якому забезпечується попереджен-

ня погіршення екологічної обстановки та виникнення небез-

пеки для здоров’я людей (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про

охорону навколишнього природного середовища»).

Зі змісту ч. 1 ст. 50 Закону України «Про охорону на-

вколишнього природного середовища» випливає, що в ньо-

Андрейцев В. Право екологічної безпеки: проблеми формуван-

ня об’єктивного складу // Право України. – 2001. – № 10. – С. 9.

Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. –

М., 1989. – Т. 1. – С. 67.

Юридическая энциклопедия / Под ред. Ю.М.Тихомирова. –

М., 1997. – С. 47.

139

Загальна частина

му зафіксована спроба визначити екологічну безпеку як

стан довкілля (біологічний, хімічний, фізичний), що не є

небезпечним для здоров’я людей. Причому це такий стан,

за якого здійснюється система запобігання настанню не-

безпеки, тобто загрози

Конституційне право на безпечне для життя і здоров’я

довкілля (право на екологічну безпеку) більшістю науков-

ців визначається як загальнолюдське, абсолютне право, яке

тісно пов’язане з правом на життя, правом на охорону жит-

тя

. Екологічна безпека гарантується громадянам України

здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних полі-

тичних, економічних, технічних, організаційних, державно-

правових та інших заходів.

Законність створює умови існування екологічної безпе-

ки, її вдосконалення та зміцнення. В результаті здійснення

законності створюється екологічна безпека, тобто такий

порядок, забезпечення якого закріплено державою; закон-

ність та екологічна безпека складають основу нормального

життя суспільства, усіх громадян України

На підставі Декларації про державний суверенітет

України від 16 липня 1990 року № 55-XII

Україна само-

стійно встановлює порядок організації охорони природи на

своїй території та порядок використання природних ресур-

сів. Вона має право заборонити будівництво та припинити

функціонування будь-яких підприємств, установ, організа-

цій та інших об’єктів, які спричиняють загрозу екологічній

безпеці.

Андрейцев В. Право екологічної безпеки: проблеми формуван-

ня об’єктивного складу // Право України. – 2001. – № 10. – С. 9.

Краснова М., Позняк Е. Правове забезпечення екологічної без-

пеки: роль науково-правового фактора // Право України. – 2000. –

№ 5. – С. 49.

Хіміч О. Взаємозв’язок екологічної безпеки із законністю:

окремі аспекти // Право України. – 2003. – № 11. – С. 65.

Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.

140

Екологічне право України

Завданнями національної екологічної політики є досяг-

нення безпечного для здоров’я людини стану навколишньо-

го природного середовища, що передбачає: проведення оцін-

ки та послідовне зниження екологічних ризиків для здоров’я

людини; упровадження системи екологічного маркування

товарів і продуктів харчування; приведення якості питної

води у відповідність з європейськими стандартами

Екологічну безпеку можна поділити на декілька видів

(рис. 7.1).

Види екологічної безпеки

залежно від терито-

ріальних показників

локальна

регіональна

державна

міжнародна

залежно від способів

забезпечення

ядерна, радіа-

ційна

хімічна

техногенна

біологічна

генетична

харчова

санітарна

залежно від об’єкта

захисту

екологічна без-

пека людини та

суспільства

екологічна без-

пека довкілля

Рис. 7.1. Види екологічної безпеки

Про схвалення Концепції національної екологічної політики

України на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів

України від 17 жовтня 2007 року № 880-р // Офіційний вісник

України. – 2007. – № 79. – Ст. 2961.