Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

161

Загальна частина

спортування, зберігання, реалізації ГМО; використанні

незареєстрованих ГМО або продукції, отриманої з їх ви-

користанням (за винятком науково-дослідних цілей); по-

рушенні правил утилізації та знищення ГМО; невиконанні

законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний

нагляд і контроль.

Законом може бути встановлена відповідальність і

за інші види порушень законодавства України в галузі

генетично-інженерної діяльності.

Контрольні питання

1. Сформулюйте поняття екологічної безпеки.

2. Відповідно до яких нормативно-правових актів в Укра-

їні здійснюється правове регулювання екологічної без-

пеки?

3. Які нормативно-правові акти утворюють законодав-

ство з ядерної та радіаційної безпеки?

4. Яким чином в Україні здійснюється правова охорона

довкілля від забруднення відходами?

5. Назвіть особливості правового регулювання біологіч-

ної, генетичної та харчової безпеки.

162

Екологічне право України

Розділ VІІІ. Економіко-правовий

механізм природокористування і охорони

навколишнього природного середовища

§ 1. Зміст економіко-правового механізму природокорис-

тування та охорони навколишнього природного середовища.

§ 2. Фінансування заходів щодо охорони навколишньо-

го природного середовища.

§ 3. Стимулювання в системі охорони навколишнього

природного середовища.

§ 1. Зміст економіко-правового механізму

природокористування та охорони навколишнього

природного середовища

Тривале ігнорування економічних важелів охорони до-

вкілля на фоні зниження ефективності адміністративних

можливостей обумовили потребу в пошуках збалансованої

екологічної політики на основі поєднання як адміністра-

тивних, так і економічних механізмів охорони довкілля

Економічний механізм екологічного регулювання

правомірно аналізувати у широкому та вузькому значенні.

В економічній теорії у широкому розумінні він репрезен-

тований сукупністю форм і методів функціонування сус-

пільного виробництва як еколого-економічної системи, що

відбиває ступінь розвитку процесу свідомого використання

законів природи та економічних законів у людській діяль-

ності. У вузькому розумінні цей механізм визначається

як система-набір спонукальних інструментів (підойм), що

керують економічною поведінкою суб’єктів господарювання,

спрямовуючих їх на здійснення ресурсозберігаючих заходів,

отже – на досягнення еколого-економічної збалансованості

Костицький В.В. Екологічна функція держави та економіко-

правовий механізм охорони довкілля // Право України. – 2004. –

№ 1. – С. 147.

163

Загальна частина

функціонування суспільного виробництва та якісного стану

довкілля

Економічний механізм забезпечення охорони до-

вкілля – це система економіко-правових засобів впливу,

які забезпечують формування системи фінансування при-

родоохоронних заходів через стягнення зборів за викорис-

тання природних ресурсів та забруднення довкілля, інших

надходжень, стимулювання природоохоронної діяльності

суб’єктів шляхом встановлення фінансових та інших мате-

ріальних пільг та гарантій

В Основних напрямах державної політики України у

галузі охорони довкілля, використання природних ресур-

сів та забезпечення екологічної безпеки (п. 15) підкреслю-

ється, що економічний устрій країни визначає як загальну

систему природокористування з усіма її атрибутами (обся-

гами видобутку, переробки і споживання ресурсів, ефектив-

ністю, характером взаємовідносин, відповідальністю перед

майбутніми поколіннями), так і фінансово-економічний

механізм захисту навколишнього природного середовища.

Тривалий час економіка України централізовано фор-

мувалася з величезними структурними диспропорціями.

Неефективна економічна система з її нічийною власністю,

адміністративним перерозподілом коштів і ресурсів від

рентабельних підприємств до збиткових, низькими цінами

на енергоносії, воду і сировину, а також відсутністю обліку

на підприємствах сприяла нераціональному використанню

природних ресурсів та неефективному споживанню енер-

гії в сфері монополізованого виробництва. Питома вага

важкої промисловості з її ресурсомісткими технологіями

Веклич О. Сучасний стан та ефективність економічного меха-

нізму екологічного регулювання // Економіка України. – 2003. – №

10. – С. 62.

Кобецька Н.Р. Екологічне право України: Навч. посіб. /

Н.Р.Кобецька. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер,

2008. – С. 118.

164

Екологічне право України

в економіці України становила 61 відсоток валового вну-

трішнього продукту порівняно з 34 відсотками у країнах

Європейського Союзу. Енергомісткість валового націо-

нального продукту в Україні є найбільшою серед інших

країн колишнього Союзу РСР.

Ліквідація надмірної енерго- і ресурсомісткості струк-

турно деформованого виробництва є ключем до визначен-

ня шляхів і способів проведення економічної реформи, що

має забезпечити раціональне природокористування і га-

рантувати екологічну безпеку

Серед нормативно-правових актів, які врегульовують

економічний механізм забезпечення охорони довкілля й

раціонального природокористування визначальне місце

займає Закон України «Про охорону навколишнього при-

родного середовища» (розділ Х).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про охорону на-

вколишнього природного середовища» економічні заходи

забезпечення охорони навколишнього природного середови-

ща передбачають:

а) взаємозв’язок усієї управлінської, науково-технічної

та господарської діяльності підприємств, установ та

організацій з раціональним використанням природних

ресурсів та ефективністю заходів по охороні навко-

лишнього природного середовища на основі економіч-

них важелів;

б) визначення джерел фінансування заходів щодо охоро-

ни навколишнього природного середовища;

в) встановлення лімітів використання природних ресурсів,

скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне

середовище та на утворення і розміщення відходів;

г) встановлення нормативів збору і розмірів зборів за

використання природних ресурсів, викиди і скиди за-

Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст.

248.

165

Загальна частина

бруднюючих речовин у навколишнє природне середо-

вище, на утворення і розміщення відходів та інші види

шкідливого впливу;

д) надання підприємствам, установам і організаціям, а

також громадянам податкових, кредитних та інших

пільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- і

ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних ви-

дів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо

охорони навколишнього природного середовища;

е) відшкодування в установленому порядку збитків, за-

вданих порушенням законодавства про охорону навко-

лишнього природного середовища.

В умовах економічної кризи єдиним стабільним джере-

лом фінансування природоохоронних заходів залишається

бюджет. Згідно із Законом України «Про охорону навко-

лишнього природного середовища» у нашій державі діють

три бюджетні джерела: збір за спеціальне використання

природних ресурсів (ст. 43), збір за забруднення навколиш-

нього природного середовища (ст. 44) та збір за погіршення

якості природних ресурсів (ст. 45).

Збори – це обов’язкові, як правило, індивідуальні, без-

відплатні, цільові платежі до Державного і місцевих бю-

джетів й державних цільових фондів, що переслідують спе-

ціальні цілі та мають задовольняти спеціальні інтереси

Збір за спеціальне використання природних ресурсів

є одним з вагомих джерел формування фінансових ресурсів

для реалізації екологічних програм різного рівня й спрямо-

ваності. Він встановлюється на основі нормативів зборів і

лімітів їх використання.

Нормативи збору за використання природних ресурсів

визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якос-

Турлова Ю. Критерії визначення поняття «збір за забруднення

навколишнього природного середовища» // Право України. – 2002.

– № 2. – С. 109-110.

166

Екологічне право України

ті, можливості відтворення, доступності, комплексності,

продуктивності, місцезнаходження, можливості перероб-

ки, знешкодження і утилізації відходів та інших факторів.

Нормативи збору за використання природних ресурсів, а

також порядок його стягнення встановлюються Кабінетом

Міністрів України.

Ліміти використання природних ресурсів встановлюються

в порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Рес-

публіки Крим, обласними, міськими (міста загальнодержавно-

го значення) Радами, крім випадків, коли природні ресурси

мають загальнодержавне значення. Ліміти використання при-

родних ресурсів загальнодержавного значення встановлюють-

ся в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Збори за використання природних ресурсів в межах

встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва,

а за понадлімітне використання та зниження їх якості стя-

гуються з прибутку, що залишається у розпорядженні під-

приємств, установ, організацій чи громадян (ст. 43 Закону

України «Про охорону навколишнього природного серед-

овища»).

Збір за забруднення навколишнього природного се-

редовища – це складова екологічної політики нашої дер-

жави. Він справляється за:

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні -

об’єкти;

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин -

стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

розміщення відходів. -

Збір за забруднення навколишнього природного серед-

овища встановлюється на основі фактичних обсягів вики-

дів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє

природне середовище і розміщення відходів.

Ліміти скидів забруднюючих речовин в навколишнє

природне середовище, утворення і розміщення відходів

167

Загальна частина

промислового, сільськогосподарського, будівельного й ін-

шого виробництва та інші види шкідливого впливу в ціло-

му по території Автономної Республіки Крим, областей,

міст загальнодержавного значення або окремих регіонів

встановлюються:

а) у випадках, коли це призводить до забруднення при-

родних ресурсів республіканського значення, терито-

рій інших областей, – спеціально уповноваженим цен-

тральним органом виконавчої влади з питань охорони

навколишнього природного середовища;

б) в інших випадках – в порядку, що встановлюється Вер-

ховною Радою Автономної Республіки Крим, обласни-

ми, міськими (міст загальнодержавного значення) Ра-

дами, за поданням органів спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади з питань охоро-

ни навколишнього природного середовища.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення

зборів за забруднення навколишнього природного серед-

овища визначається Кабінетом Міністрів України.

Збори підприємств, установ, організацій, а також грома-

дян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколиш-

нє природне середовище, розміщення відходів та інші види

шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати

виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з при-

бутку, що залишається в розпорядженні підприємств, уста-

нов, організацій чи громадян.

Порядок встановлення обмежень розмірів зборів за за-

бруднення навколишнього природного середовища визна-

чається Кабінетом Міністрів України (ст. 44 Закону України

«Про охорону навколишнього природного середовища»).

Плата за забруднення навколишнього природного середо-

вища, зазначає В.В. Костицький, «відіграє значну роль у регу-

лювання відносин, які виникають у сфері взаємодії природи і

суспільства, а вдосконалення організаційно-правового меха-

168

Екологічне право України

нізму її здійснення є необхідною умовою подальшої оптиміза-

ції фінансових важелів для ліквідації та нейтралізації наслід-

ків забруднення середовища перебування людини»

Найбільша ефективність підвищення надходження ко-

штів від зборів за забруднення навколишнього природного

середовища можлива тільки при пропорційному сукупному

застосуванні трьох елементів, а саме: підвищення відсотка

стягнення збору; підвищення нормативу збору за кожним

інгредієнтом; розширення переліку платників. Для підви-

щення відсотка стягнення збору в умовах тяжкого фінан-

сового становища й неплатоспроможності підприємств у

останній час проведена низка заходів: внесені зміни в при-

родоохоронне законодавство; розроблений механізм пога-

шення заборгованості у бюджет за рахунок матеріально-

технічних засобів підприємств; формується новий підхід

до пріоритетів витрачання; активізована робота контролю-

ючих служб.

Збір за погіршення якості природних ресурсів (зни-

ження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопро-

дуктивності водойм тощо) в результаті володіння і корис-

тування встановлюється на основі нормативів.

Порядок встановлення нормативів збору за погіршення

якості природних ресурсів визначається Кабінетом Міні-

стрів України.

Збори підприємств, установ, організацій, а також гро-

мадян за погіршення якості природних ресурсів внаслідок

володіння і користування ними здійснюються за рахунок

прибутку, що залишається у їх розпорядженні (ст. 45 За-

кону України «Про охорону навколишнього природного

середовища»).

Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право,

економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього

природного середовища в Україні). – 2-ге вид. – К.: Укр. інф.-прав.

центр, 2001. – С. 301.

169

Загальна частина

§ 2. Фінансування заходів щодо охорони

навколишнього природного середовища

Фінансування галузі екології – це діяльність, пов’язана

із грошовим забезпеченням реалізації заходів щодо охорони

навколишнього природного середовища, раціонального вико-

ристання та відтворення природних ресурсів, забезпечення

екологічної безпеки.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про охорону на-

вколишнього природного середовища» в Україні фінансу-

вання заходів щодо охорони навколишнього природного

середовища здійснюється за рахунок Державного бюдже-

ту України, республіканського бюджету Автономної Рес-

публіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств,

установ та організацій, фондів охорони навколишнього

природного середовища, добровільних внесків та інших

коштів.

Для фінансування заходів щодо охорони навколиш-

нього природного середовища утворюються Державний,

республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві

фонди охорони навколишнього природного середовища (ч.

1 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього при-

родного середовища»).

Згідно із п. 2 Положення про Державний фонд охоро-

ни навколишнього природного середовища у редакції по-

станови Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2006 року

№ 462

в нашій державі з метою фінансування природоохо-

ронних заходів та заходів, пов’язаних з раціональним ви-

користанням і збереженням природних ресурсів, створено

Державний фонд охорони навколишнього природного се-

редовища. Він є складовою частиною Державного бюджету

України.

Державний фонд охорони навколишнього природного

середовища утворюється за рахунок:

Офіційний вісник України. – 2006. – № 15. – Ст. 1080.

170

Екологічне право України

а) відрахувань з місцевих фондів охорони навколишньо-

го природного середовища, розмір яких визначається

Верховною Радою України;

б) добровільних внесків підприємств, установ, організа-

цій, громадян та інших надходжень;

в) частини зборів за використання природних ресурсів,

розмір яких визначається Верховною Радою України

за поданням Кабінету Міністрів України;

г) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну по-

рушенням законодавства про охорону навколишнього

природного середовища в результаті господарської та

іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.

4 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього

природного середовища»).

На підставі ч. 5 ст. 47 Закону України «Про охорону на-

вколишнього природного середовища» розподіл коштів,

що надходять до Державного фонду охорони навколиш-

нього природного середовища, здійснюється Кабінетом

Міністрів України за поданням спеціально уповноважено-

го центрального органу виконавчої влади з питань охорони

навколишнього природного середовища.

Республіканський Автономної Республіки Крим та

місцеві фонди охорони навколишнього природного серед-

овища утворюються у складі республіканського бюджету

Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого

бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за раху-

нок:

а) зборів за забруднення навколишнього природного се-

редовища;

б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну по-

рушенням законодавства про охорону навколишнього

природного середовища в результаті господарської та

іншої діяльності, згідно з чинним законодавством;