Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

211

Особлива частина

Законодавець у ст. 80 Земельного кодексу України ви-

значив суб’єктами права власності на землю:

а) громадян України та юридичних осіб – на землі при-

ватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосе-

редньо або через органи місцевого самоврядування, – на

землі комунальної власності;

в) державу, яка реалізує це право через відповідні органи

державної влади, – на землі державної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права

постійного користування земельною ділянкою із земель

державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до

державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприєм-

ства (об’єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення)

яких зареєстровано у встановленому законом порядку,

виключно для будівництва і обслуговування культо-

вих та інших будівель, необхідних для забезпечення їх

діяльності.

Категорії орендодавців та орендарів визначені у Законі

України «Про оренду землі».

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та

юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ді-

лянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають

у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в

межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у

спільній власності територіальних громад, є районні, об-

ласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим

у межах повноважень, визначених законом.

212

Екологічне право України

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у

державній власності, є районні, обласні, Київська і Севас-

топольська міські державні адміністрації, Рада міністрів

Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів Украї-

ни в межах повноважень, визначених законом (ст. 4 Закону

України «Про оренду землі»).

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізич-

ні особи, яким на підставі договору оренди належить право

володіння і користування земельною ділянкою, а саме:

а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські дер-

жавні адміністрації, Рада міністрів Автономної Респу-

бліки Крим та Кабінет Міністрів України в межах по-

вноважень, визначених законом;

б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верхо-

вна Рада Автономної Республіки Крим у межах повно-

важень, визначених законом;

в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи

без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнарод-

ні об’єднання та організації, а також іноземні держави

(ст. 5 Закону України «Про оренду землі»).

§ 3. Права та обов’язки власників землі і

землекористувачів

Регламентуючи правомочності власності, чинне земель-

не законодавство закріплює суб’єктивні права та юридичні

обов’язки власників земельних ділянок.

Так, відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України

власники земельних ділянок мають право:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну

ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогосподар-

ських та інших культур, на вироблену продукцію;

213

Особлива частина

г) використовувати у встановленому порядку для влас-

них потреб наявні на земельній ділянці загальнопоши-

рені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні

об’єкти, а також інші корисні властивості землі;

ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених

законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі

і споруди.

Обов’язки власників земельних ділянок законодавець за-

кріпив у ст. 91 Земельного кодексу України. Вони полягають в:

а) забезпеченні використання земельної ділянки за ці-

льовим призначенням;

б) додержані вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасній сплаті земельного податку;

г) не порушені прав власників суміжних земельних діля-

нок та землекористувачів;

ґ) підвищенні родючості ґрунтів та збереженні інших ко-

рисних властивостей землі;

д) своєчасному наданні відповідним органам виконавчої

влади та органам місцевого самоврядування даних про

стан і використання земель та інших природних ресур-

сів у порядку, встановленому законом;

е) дотриманні правил добросусідства та обмежень,

пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та

охоронних зон;

є) збереженні геодезичних знаків, протиерозійних спо-

руд, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Законодавче закріплення суб’єктивних прав та юридич-

них обов’язків орендодавців і орендарів здійснюється нор-

мами статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі».

Ст. 24 Закону України «Про оренду землі» дозволяє

орендодавцю вимагати від орендаря:

використання земельної ділянки за цільовим призна- -

ченням згідно з договором оренди;

214

Екологічне право України

дотримання екологічної безпеки землекористування -

та збереження родючості ґрунтів, додержання держав-

них стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих

правил забудови населених пунктів;

дотримання режиму водоохоронних зон, прибереж- -

них захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-

захисних зон, зон особливого режиму використання

земель та територій, які особливо охороняються;

своєчасного внесення орендної плати. -

У свою чергу, відповідно до вищезазначеної стат-

ті Закону України «Про оренду землі» орендодавець

зобов’язаний:

передати в користування земельну ділянку у стані, що -

відповідає умовам договору оренди;

при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати -

відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо

орендованої земельної ділянки;

не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві корис- -

туватися орендованою земельною ділянкою;

відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов’язані -

з поліпшенням стану об’єкта оренди, яке проводилося

орендарем за згодою орендодавця;

попередити орендаря про особливі властивості та недоліки -

земельної ділянки, які в процесі її використання можуть

спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля

або призвести до погіршення стану самого об’єкта оренди.

Права орендаря земельної ділянки, які закріплені у ст.

25 Закону України «Про оренду землі», здебільшого випли-

вають безпосередньо з наданих йому договором повноважень

щодо володіння та користування земельною ділянкою.

Так, орендар земельної ділянки має право:

самостійно господарювати на землі з дотриманням -

умов договору оренди землі;

215

Особлива частина

за письмовою згодою орендодавця зводити в уста- -

новленому законодавством порядку жилі, виробничі,

культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закла-

дати багаторічні насадження;

отримувати продукцію і доходи; -

здійснювати в установленому законодавством порядку -

за письмовою згодою орендодавця будівництво водо-

господарських споруд та меліоративних систем.

Окрім зазначеного, вступаючи у володіння земельною

ділянкою, яка була отримана на підставі договору орен-

ди від орендодавця, орендар набуває право на захист сво-

го суб’єктивного права на орендовану земельну ділянку.

Суб’єктивне право на захист у його матеріально-правовому

значені – це можливість застосування до правопорушника

заходів примусового впливу, тобто заходів захисту прав

У ст. 25 Закону України «Про оренду землі» законода-

вець також визначив наступні обов’язки орендаря:

приступати до використання земельної ділянки в стро- -

ки, встановлені договором оренди землі, зареєстрова-

ним в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об’єкта оренди обмежен- -

ня (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або

договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель -

природно-заповідного та іншого природоохоронного

призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-

культурного призначення;

у п’ятиденний строк після державної реєстрації дого- -

вору оренди земельної ділянки державної або кому-

нальної власності надати копію договору відповідному

органу державної податкової служби.

Мороз М. Захист прав орендаря на орендоване майно // Право

України. – 2009. – № 2. – С. 88.

216

Екологічне право України

§ 4. Правове регулювання охорони

та раціонального використання земель

Охорона навколишнього середовища, раціональне ви-

користання природних ресурсів, забезпечення екологічної

безпеки – невід’ємна умова усталеного економічного й со-

ціального розвитку України як суверенної держави

Оскільки земля є одним із основних компонентів на-

вколишнього природного середовища, то охорона довкіл-

ля, в тому числі й правова, одночасно охоплює і охорону та

раціональне використання землі

Важливе значення в регулюванні охорони та раціональ-

ного використання земельних ресурсів відіграють наступні

нормативно-правові акти: Конституція України, Земель-

ний кодекс України, закони України: «Про меліорацію зе-

мель» від 14 січня 2000 року № 1389-XIV

, «Про охорону

земель» від 19 червня 2003 року № 962-IV

, «Про держав-

ний контроль за використанням та охороною земель» від

19 червня 2003 року

№ 963-IV

, постанова Верховної Ради

України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року

№ 563-ХII

та ін.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є осно-

вним національним багатством, що перебуває під особли-

вою охороною держави.

Розділ VI Земельного кодексу України повністю при-

свячений врегулюванню відносин з охорони земель в Укра-

їні. Але його правові норми виявилися не зовсім дієвими і

Балюк Г.І. Екологічне право України: Конспект лекцій у схе-

мах (Загальна і Особлива частини): Навч. посібник. – К.: Юрінком

Інтер, 2006. – С. 5.

Оверковська Т. Правова охорона земель в Україні: поняття та

юридичні ознаки // Юридична України. – 2006. – № 12. – С. 67.

Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 11. – Ст. 90.

Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.

Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.

Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 100.

217

Особлива частина

як наслідок – Верховна Рада України 19 червня 2003 року

прийняла Закон України «Про охорону земель»

Стаття 162 Земельного кодексу України визначає, що

охорона земель – це система правових, організаційних, еко-

номічних та інших заходів, спрямованих на раціональне ви-

користання земель, запобігання необґрунтованому вилучен-

ню земель сільськогосподарського призначення, захист від

шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення

родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісо-

господарського призначення, забезпечення особливого режиму

використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекре-

аційного та історико-культурного призначення.

Завданнями охорони земель є забезпечення збережен-

ня та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності

природних і набутих якостей земель (ст. 163 Земельного

кодексу України).

За своєю суттю правова охорона земель є видом комп-

лексних правовідносин. Через правовідносини реалізуються

норми права, які встановлюють права та обов’язки людини.

Вони можуть бути формально визначені (у статтях законів,

підзаконних нормативно-правових актах) або не мати необ-

хідних формальних ознак (наприклад, природні права лю-

дини). Держава захищає усі правовідносини, які мають міс-

це в суспільстві, незалежно від їх формального визначення, і

підтримує їх різними засобами, в тому числі примусовими

Єдине визначення правової охорони земель у юридичній

науці відсутнє. Так, на думку О.С. Баб’яка, П.Д. Біленчука,

О.Ю Чирви, правова охорона земельних ресурсів – це су-

купність правових норм та виникаючих на основі їх застосу-

Рябець К.А. Природоресурсове законодавство потребує вдо-

сконалення // Юридична Україна. – 2005. – № 8. – С. 56.

Молдован В.В., Чулінда Л.І. Правознавство: Навчальний по-

сібник за модульно-рейтинговою системою. – К.: Центр навчальної

літератури, 2006. – С. 51.

218

Екологічне право України

вання правовідношень, спрямованих на здійснення заходів по

збереженню земельних ресурсів, їх раціональне використання

та відтворення природних ресурсів, оздоровлення для задо-

волення екологічних, економічних, культурно-оздоровчих по-

треб суспільства в інтересах теперішнього та майбутніх по-

колінь

. У свою чергу, В.Л. Мунтян під правовою охороною

земель розуміє систему правових норм, які містять приписи,

направлені на збереження земель, відновлення й підвищення їх

родючості, що здійснюються з метою раціонального викорис-

тання землі в інтересах підвищення добробуту людей

Правова охорона земель сприяє зміцненню законності

в галузі земельних відносин. Ці поняття взаємопов’язані.

Правова охорона земель і законність передбачають:

- наявність необхідних законодавчих та інших правових

актів;

- точне застосування і неухильне дотримання вимог за-

кону державними органами, громадськими організаці-

ями, посадовими особами, землевласниками і землеко-

ристувачами;

- неминучість відповідальності за порушення чинних

норм права, спрямованих на охорону земель

Значне місце серед заходів щодо охорони земель відводить-

ся їх меліорації. Меліорація земель відповідно до Закону Укра-

їни «Про меліорацію земель» та Земельного кодексу України

– це комплекс гідротехнічних, інших меліоративних засобів, які

здійснюються з метою регулювання водного, теплового, пові-

тряного й поживного режиму ґрунтів, зберігання і підвищення їх

родючості і формування екологічно-збалансованої, раціональної

структури угідь; меліоративні заходи – це роботи, які спря-

Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва О.Ю. Екологічне право

України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000. – С. 113.

Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. – К.: Вища шко-

ла, 1982. – С. 117.

Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.:

Юрінком Інтер, 2001. – С. 152.

219

Особлива частина

мовані на покращення хімічних і фізичних властивостей ґрун-

тів, обводнення пасовищ, створення захисних лісових посадок,

проведення культурно-технічних робіт, покращення земель з

несприятливим водним режимом й інженерно-технічними умо-

вами, проектування, будівництво (реконструкція) і експлуата-

ція меліоративних систем, включаючи наукове, організаційне і

виробничо-технічне забезпечення цих робіт.

Вищезазначене законодавче визначення суті й значи-

мості меліорації земель підкреслює важливість економіко-

правової та екологічної охорони, зберігання земельних ре-

сурсів сільськогосподарського призначення і є суттєвим

елементом національної безпеки в сфері економіки держави.

Тому форми господарювання в агропромисловому комп-

лексі вимагають організаційно-правових умов забезпечення

найбільш ефективного використання земельних, водних та

інших ресурсів в зоні зрошення півдня України. Дефіцит ор-

ганічних добрив і обмеження можливості застосування інду-

стріальних технологій вирощування сільськогосподарських

культур визначили гостру проблему зберігання і підвищен-

ня родючості ґрунтів. Це народногосподарське завдання

значною мірою можна вирішити за рахунок раціоналізації та

оптимізації таких ведучих галузей сільського господарства

як землеробство, рослинництво, тваринництво, де основним

фактором є впровадження науково-обґрунтованих сівозмін і

структури посівних площ

Основними принципами здійснення державного контр-

олю за використанням та охороною земель є:

забезпечення раціонального використання та охорони -

земель як основного національного багатства, що пере-

буває під особливою охороною держави;

пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні -

земельних ресурсів над економічними інтересами;

Миронов В. Економіко-правова та екологічна охорона земель

// Право України. – 2003. – № 8. – С. 59.

220

Екологічне право України

повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю вна- -

слідок порушення земельного законодавства України;

поєднання заходів економічного стимулювання і від- -

повідальності у сфері використання та охорони земель

(ст. 3 Закону України «Про державний контроль за ви-

користанням та охороною земель»).

Ефективність охорони земель в багатьох випадках зале-

жить від дієвості тих норм права, які регулюють її охоро-

ну. Тому важливо мати правові норми, які б забезпечували

надійну охорону земель. Будь-яка правомочність має зна-

чення лише тоді, коли реально забезпечується, інакше вона

втрачає своє значення, силу і дієвість.

Що стосується раціонального використання земель, то у зе-

мельному законодавстві України цей термін зустрічається як:

по-перше, одне із завдань земельного законодавства -

України (ст. 4 Земельного кодексу України);

по-друге, один із принципів земельного законодавства -

України (ст. 5 Земельного кодексу України);

по-третє, одне із завдань охорони земель (ст. 162 Зе- -

мельного кодексу України);

по-четверте, одне із важливих завдань земельної ре- -

форми в Україні (постанова Верховної Ради України

«Про земельну реформу») та в деяких інших аспектах.

Сучасний процес раціонального природокористування,

В.В. Костицький вважає, слід розглядати як більш широке

поняття, ніж матеріальне виробництво, оскільки воно, по-

ряд із виробничим споживанням і відтворенням природних

ресурсів нині охоплює ще й діяльність з охорони навко-

лишнього природного середовища від деградації та забруд-

нення і формування фундаменту майбутньої цивілізації

Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право,

економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього

природного середовища в Україні). – 2-ге вид. – К.: Укр. інф.-прав.

центр, 2001. – С. 36-37.