Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

191

Загальна частина

Особливість адміністративної відповідальності полягає

також у тому, що між правопорушником і органом (поса-

довою особою), яка накладає стягнення, відсутні службо-

ві відносини. Посадові особи підлягають адміністратив-

ній відповідальності за адміністративні правопорушення,

пов’язані з недодержанням встановлених правил в галу-

зях охорони порядку управління, державного і суспільно-

го порядку, порядку охорони природи та здоров’я тощо.

Стягнення на посадових осіб накладаються при умові, що

забезпечення виконання зазначених правил входило в їх

службові обов’язки

Адміністративна відповідальність за екологічні право-

порушення передбачена у главі 7 «Адміністративні право-

порушення в галузі охорони природи, використання при-

родних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури»

Особливої частини КУпАП. На підставі аналізу положень

цієї глави можна здійснити класифікацію адміністра-

тивних екологічних правопорушень залежно від об’єкта

посягання, а саме:

I. адміністративні земельні правопорушення: псування і

забруднення сільськогосподарських та інших земель

(ст. 52); порушення правил використання земель (ст.

53), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53

);

приховування або перекручування земельного када-

стру (ст. 53

); несвоєчасне повернення тимчасово за-

йманих земель або не приведення їх у стан, придатний

для використання за призначенням (ст. 54) та інше;

II. адміністративні надрові правопорушення: порушення

вимог щодо охорони надр (ст. 57); порушення правил

і вимог проведення робіт по геологічному вивченню

надр (ст. 58);

Рябець К.А. Адміністративні правовідносини в галузі еколо-

гії: актуальні проблеми: Монографія / За заг. ред. В.І. Курила. – К.,

2008. – С. 132.

192

Екологічне право України

III. адміністративні водні правопорушення: порушення

правил охорони водних ресурсів (ст. 59); порушення

вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх мор-

ських вод від забруднення і засмічення (ст. 59

); пору-

шення правил водокористування (ст. 60) тощо;

IV. адміністративні лісові та рослинні правопорушення:

порушення встановленого порядку використання лісо-

січного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготів-

лі живиці (ст. 64); незаконна порубка, пошкодження та

знищення лісових культур і молодняку (ст. 65); само-

вільне випалювання сухої рослинності або її залишків

(ст. 77

); порушення законодавства про захист рослин

(ст. 83

) та інше;

V. адміністративні атмосферні правопорушення: по-

рушення порядку здійснення викиду забруднюючих

речовин в атмосферу або вплив на неї фізичних та бі-

ологічних факторів (ст. 78); порушення порядку здій-

снення діяльності спрямованої на штучні зміни стану

атмосфери і атмосферних явищ (ст. 78

); недодержан-

ня вимог щодо охорони атмосферного повітря при вве-

денні в експлуатацію і експлуатації підприємств і спо-

руд (ст. 79) тощо;

VI. адміністративні фауністичні правопорушення: пору-

шення правил використання об’єктів тваринного світу

(ст. 85); виготовлення та збут заборонених знарядь до-

бування об’єктів тваринного або рослинного світу (ст.

) та інше

Адміністративне правопорушення (проступок) харак-

теризується низкою ознак. Насамперед, це дія чи бездіяль-

ність – завжди винні. Вина, як психічне відношення особи

Рябець К.А. Питання розвитку законодавства про адміністра-

тивну відповідальність за правопорушення в галузі раціонального

природокористування і охорони навколишнього природного серед-

овища // Юридична Україна. – 2006. – № 1. – С. 30.

193

Загальна частина

до своєї поведінки чи її наслідків, може бути навмисною чи

необережною. Навмисна вина означає, що особа усвідом-

лювала протиправний характер свого проступку і бажала

настання протиправних наслідків (прямий умисел) чи сві-

домо допускала їх, але не мала на меті вчинити проступок

(непрямий намір). У свою чергу, необережна вина виявля-

ється в недбалості – особа не бажала вчинити проступок, не

усвідомлювала протиправності своєї дії чи бездіяльності,

але повинна була і могла її усвідомлювати.

Особи, що діяли в стані крайньої необхідності (ст. 18

КУпАП), необхідної оборони (ст. 19 КУпАП) або, які зна-

ходилися в стані неосудності (ст. 20 КУпАП), адміністра-

тивній відповідальності не підлягають.

Ступінь, вид правопорушень враховуються при накла-

денні стягнення, звільненні від адміністративної відпові-

дальності.

Адміністративне правопорушення завжди протиправне

та посягає на визначений об’єкт. Посягання на конкретні

відносини складає матеріальну ознаку адміністративного

правопорушення (проступку).

Важливою юридичною ознакою адміністративного пра-

вопорушення є караність. Вона виявляє себе у притягненні

особи до адміністративної відповідальності за адміністра-

тивний проступок. Іншими словами, якщо за порушення

відповідних правил у галузі екології адміністративна від-

повідальність не передбачена воно не буде визнаватися ад-

міністративним правопорушенням.

Особливе значення має така риса адміністративного пра-

вопорушення, як наявність суспільної небезпеки. У юридич-

ній літературі висловлювалася думка про те, що суспільно

небезпечні лише деякі адміністративні проступки, що грани-

чать зі злочинами. Є точка зору, яка зводиться до того, що усі

адміністративні проступки суспільно небезпечні, але в мен-

шому ступені ніж злочини. Зустрічаються твердження, які

194

Екологічне право України

категорично заперечують суспільну небезпеку адміністра-

тивних правопорушень, але визнають їхню шкідливість

Специфічною ознакою адміністративних екологічних

правопорушень, яка виокремлює їх з загальної групи ад-

міністративних правопорушень, є негативний вплив на

здоров’я людей, навколишнє природне середовище та не-

раціональне використання природних ресурсів.

Крім загальноправових ознак адміністративним пра-

вопорушенням властивий ще ряд характерних ознак, які

утворюють їх юридичні склади: об’єкт, об’єктивна сторона,

суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Адміністративні стягнення у галузі екології прийнято

поділяти на основні та додаткові (рис. 9.5).

Види адміністративних стягнень

у галузі екології

конфіскація предмета, який

став знаряддям вчинення

або безпосереднім об’єктом

адміністративного право-

порушення

основні

попередження

штраф

позбавлення спеціального

права, наданого громадя-

нинові (права полювання)

додаткові

Рис. 9.5. Види адміністративних стягнень у галузі екології

Попередження – захід виховного впливу, що виявля-

ється в офіційно вираженій негативній оцінці поведінки

порушника з боку державного органу (посадової особи),

Советское административное право / Под ред. Р.С. Павловско-

го. – К.: Вища школа, 1986. – С. 194-195.

195

Загальна частина

застереження щодо неприпустимості здійснення проти-

правних дій у майбутньому. Воно відрізняється від усного

попередження, яке не тягне за собою правових наслідків.

Попередження, звичайно, застосовується до осіб, що скої-

ли правопорушення незначні за своїми наслідками. Як міра

адміністративного стягнення попередження виноситися в

письмовій формі. У передбачених законом випадках по-

передження фіксується іншим установленим способом. В

галузі екології попередження застосовується, наприклад,

за порушення права державної власності на тваринний світ

(ст. 50 КУпАП), за недодержання вимог щодо охорони ат-

мосферного повітря при введені в експлуатацію і експлуа-

тації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП), за порушення

законодавства про захист рослин (ст. 83

Серед адміністративних стягнень найбільш розповсю-

дженою і діючою санкцією в галузі охорони довкілля, ра-

ціонального природокористування та забезпечення еколо-

гічної безпеки є штраф. Він застосовується більше ніж у

80% випадків порівняно з іншими стягненнями. Штраф є

грошовим стягненням, що накладається на громадян і по-

садових осіб за адміністративні правопорушення у випад-

ках та розмірах, встановлених КУпАП й іншими законами

України (ст. 27 КУпАП). Він передбачений як вид стягнен-

ня за будь-яке адміністративне екологічне правопорушен-

ня. За псування і забруднення сільськогосподарських зе-

мель та інших земель накладається штраф на громадян від

десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян і на посадових осіб – від п’ятнадцяти до тридцяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 52 КУ-

пАП); за порушення правил і вимог проведення робіт по

геологічному вивченню надр накладається штраф на поса-

дових осіб від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян (ст. 58 КУпАП) тощо. За допо-

могою накладення штрафу здійснюється вплив на матері-

196

Екологічне право України

альні інтереси порушника – примусово одержують від ньо-

го в доход держави визначену суму. У цьому виявляється

негативна оцінка порушника, попереджувально-виховний

вплив на його свідомість.

З немайнових стягнень у галузі екології становить ін-

терес позбавлення окремих прав. Позбавлення спеціального

права, наданого громадянинові, застосовується на строк до

трьох років за грубе або систематичне порушення порядку

користування цим правом (ч. 1 ст. 30 КУпАП). Ця санкція

застосовується найчастіше за здійснення тривалих або кіль-

каразових адміністративних проступків. Вона спрямована

не стільки на покарання винного, скільки на припинення

його неправомірної діяльності в майбутньому. На відміну

від штрафу, який має короткочасний, разовий характер

впливу на порушника, позбавлення прав характеризується

тривалістю правового впливу. Реалізація зазначеної міри

обумовлюється тим, що грубе чи систематичне порушення

порядку й умов користування спеціальним правом тягне за

собою серйозні наслідки – створює погрозу суспільній без-

пеці, майну, об’єктам природи. Спеціальне право надається

громадянину в дозвільному порядку. Для його одержання

необхідно здати іспит на знання правил, набути визначені

навички, стати членом товариства мисливців та рибалок. У

галузі екології позбавлення права полювання на строк до

трьох років застосовується до громадян у випадку грубого

порушення правил полювання (полювання без належного

на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, за-

бороненими знаряддями або способами) (ст. 85 КУпАП).

Позбавлення права полювання не може застосовуватися до

осіб, для яких полювання є основним джерелом існування

(ч. 4 ст. 30 КУпАП).

Конфіскація, як і штраф, є майновою санкцією. Відпо-

відно до ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став

знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністра-

197

Загальна частина

тивного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній

передачі цього предмета у власність держави за рішенням

суду. Конфісковано може бути лише предмет, який перебу-

ває у приватній власності порушника, якщо інше не передба-

чено законами України. У галузі екології конфіскація засто-

совується переважно як додаткове, найчастіше до штрафу,

адміністративне стягнення за такі правопорушення: за пору-

шення правил використання об’єктів тваринного світу (ст.

85 КУпАП); за виготовлення та збут заборонених знарядь

добування об’єктів тваринного або рослинного світу (ст. 85

КУпАП); за незаконне вивезення з України і ввезення на її

територію об’єктів тваринного і рослинного світу (ст. 88 КУ-

пАП); за порушення порядку придбання чи збуту об’єктів

тваринного або рослинного світу, правил утримання диких

тварин у неволі або напіввільних умовах (ст. 88

КУпАП); за

порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, зане-

сених до Червоної книги України (ст. 90 КУпАП).

§ 5. Дисциплінарна відповідальність в галузі

екології

Дисциплінарна відповідальність за екологічні пра-

вопорушення застосовується у разі вчинення посадовими

особами дисциплінарних проступків, тобто у випадку неви-

конання чи неналежного виконання ними своїх трудових та

професійних обов’язків, що безпосередньо пов’язані зі сферою

екології. Винні особи притягаються до дисциплінарної відпо-

відальності відповідно до норм Кодексу законів про працю

України, статуту, правил внутрішнього розпорядку тощо.

Суб’єктами дисциплінарної відповідальності можуть

бути працівники, посадові особи, керівники підприємств і

організацій, які відповідають за стан довкілля.

Особливістю дисциплінарної відповідальності є те, між

правопорушником та органом (посадовою особою), яка на-

кладає стягнення діють службові відносини.

198

Екологічне право України

За порушення трудової дисципліни до працівника за-

стосовується догана або звільнення з посади. Працівники,

які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки

за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, перед-

бачених законодавством.

виявлення дисциплінарного проступку

отримання від порушника письмового пояснення

додержання строків накладення дисциплінарного стягнення

видання власником наказу чи розпорядження про застосу-

вання дисциплінарного стягнення

доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома

працівника

Обов’язкові умови порядку застосування дисциплінарного

стягнення в галузі екології

Рис. 9.6. Обов’язкові умови порядку застосування

дисциплінарного стягнення в галузі екології

Відповідно до ч. 7 ст. 68 Закону України «Про охоро-

ну навколишнього природного середовища» посадові осо-

би та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони

навколишнього природного середовища та використання

природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за

поданням державних органів охорони навколишнього при-

родного середовища згідно з рішеннями їх управлінських

органів позбавляються премій за основними результатами

господарської діяльності повністю або частково.

199

Загальна частина

Дисциплінарне стягнення застосовується власником

або уповноваженим ним органом безпосередньо за вияв-

ленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його

виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від ро-

боти у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебу-

вання його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене піз-

ніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До порядку застосування дисциплінарного стягнення в

галузі екології встановлені обов’язкові умови (рис. 9.6).

§ 6. Цивільно-правова відповідальність за

порушення екологічного законодавства

Цивільно-правова відповідальність за порушення норм

екологічного законодавства визначена Конституцією

України. Так, ст. 50 Конституції України проголошує, що

кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля

та на відшкодування завданої порушенням цього права шко-

ди. У свою чергу, у ст. 66 Конституції України закріплений

обов’язок кожного не заподіювати шкоду природі, культур-

ній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Окрім

того, в ст. 56 Конституції України зазначено, що кожен має

право на відшкодування за рахунок держави чи органів міс-

цевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,

завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю

органів державної влади, органів місцевого самоврядуван-

ня, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними сво-

їх повноважень.

Суб’єктами цивільно-правової відповідальності в галузі

екології можуть бути фізичні та юридичні особи. Для сфе-

ри екології характерна майнова та моральна шкода.

Відшкодування майнової шкоди в галузі екології – це

вид недоговірного зобов’язання, в силу якого майнова шкода,

завдана майну особи (виснаження, забруднення чи знищен-

200

Екологічне право України

ня природних ресурсів тощо) порушенням норм екологічного

законодавств, відшкодовується винною особою, яка її спри-

чинила своїми неправомірними рішеннями, діями чи безді-

яльністю.

Відшкодування моральної шкоди у галузі екології за-

вданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’ю або смер-

тю фізичної особи здійснюється винною особою, що поруши-

ла норми екологічного законодавства. Відшкодування цієї

шкоди є актуальним явищем так, як нині хімічне, радіоак-

тивне забруднення довкілля все частіше спричинює масове

отруєння, а потім як результат хронічні захворювання, або

ж навіть смерть фізичних осіб.

Цивільне законодавство визначає умови виникнення

зобов’язань за завдання шкоди (рис. 9.7).

наявність шкоди

протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду

причинний зв’язок протиправної

поведінки і шкоди, що настала

вина особи, яка завдала шкоду

Умови виникнення зобов’язань за завдання шкоди

Рис. 9.7. Умови виникнення зобов’язань за завдання шкоди

На підставі ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону на-

вколишнього природного середовища» підприємства, уста-

нови, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати

шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодав-

ства про охорону навколишнього природного середови-

ща, в порядку та розмірах, встановлених законодавством