Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

181

Загальна частина

Розділ ІХ. Відповідальність за порушення

екологічного законодавства

§ 1. Поняття відповідальності за порушення екологічно-

го законодавства.

§ 2. Підстава відповідальності в галузі екології.

§ 3. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини.

§ 4. Адміністративна відповідальність за екологічні пра-

вопорушення.

§ 5. Дисциплінарна відповідальність в галузі екології.

§ 6. Цивільно-правова відповідальність за порушення

екологічного законодавства.

§ 1. Поняття відповідальності

за порушення екологічного законодавства

Забруднення навколишнього природного середовища,

нераціональне використання природних ресурсів є наслід-

ками порушення норм екологічного законодавства. Еколо-

гічний правопорядок не може існувати без налагодженої

системи юридичної відповідальності

Поняття відповідальності як правового інституту мож-

на розглядати виключно в безпосередньому зв’язку з по-

няттям галузі права. Питання юридичної відповідальнос-

ті в галузі екології має важливе значення. Вона визначає

наслідки неправомірної поведінки правопорушника, яка

порушує законні права та інтереси інших осіб. Її застосу-

вання є одним із способів захисту прав і інтересів суб’єктів.

Важливою особливістю цього способу є застосування міри

відповідальності за допомогою державного, в тому числі

судового примусу.

Юридична відповідальність за порушення норм еколо-

гічного законодавства – це державно-примусове застосування

Рябець К.А. Вплив рівня екологічної правосвідомості громадян

на кількість адміністративних правопорушень // Право України. –

2008. – № 10. – С. 44.

182

Екологічне право України

до правопорушника заходів покарання. Таким чином, юридич-

на відповідальність змушує осіб здійснювати свою діяльність

відповідно до норм екологічного законодавства, а у випадку їх

порушення тягне за собою наслідки у вигляді мір покарання,

встановлених законом. Необхідно відзначити, що примус в по-

нятті відповідальності за екологічні правопорушення не завжди

є державним. Це означає, що в правовідносинах з застосування

зазначеної відповідальності держава (в особі спеціально упо-

вноважених органів в галузі екології, правоохоронних органів,

інших уповноважених суб’єктів) не завжди є суб’єктом, яким

застосовуються міри примусу. Особливим випадком, є пробле-

ма, яка виникає тоді, коли держава як суб’єкт може виступати

в якості правопорушника, тобто до неї самої можуть застосо-

вувати міри примусу за скоєне екологічне правопорушення. У

даному випадку мова йде про відповідальність відповідно до

норм міжнародного екологічного права.

В юридичній літературі зустрічаються думки про наяв-

ність «позитивної» екологічної відповідальності, під якою

необхідно розуміти обов’язок здійснювати дії, які відповіда-

ють об’єктивним вимогам конкретної ситуації та об’єктивно

обумовленим ідеалам часу. Деякі автори розглядають

еколого-правову відповідальність у ретроспективному та

перспективному змісті. Під перспективним змістом розумі-

ється обов’язок додержання норм, а під ретроспективним –

зазнання несприятливих наслідків порушення норм.

Юридична відповідальність в галузі екології складається

з двох елементів: норм процесуального та матеріального пра-

ва. Норми процесуального права регулюють порядок і умови

застосування відповідальності. У свою чергу, норми матері-

ального права визначають та закріплюють відповідальність.

Визначення у юридичній відповідальності процесуального

і матеріального елементів є важливим аспектом. Усі види

відповідальності здійснюються на основі нормативних кон-

струкцій, в основі яких лежить єдність норм процесуального

183

Загальна частина

та матеріального права. Порядок доказування, визначення

того, було чи не було скоєне правопорушення та встановлен-

ня осіб, які його здійснили, а також призначення конкретної

міри державного примусу у вигляді санкції регламентують-

ся нормами процесуального права; ознаки правопорушень

та санкції за їх вчинення – нормами матеріального права.

Порушення екологічного законодавства тягне за собою

кримінальну, адміністративну, дисциплінарну і цивільно-

правову (майнову) відповідальність.

§ 2. Підстава відповідальності в галузі екології

Підставою юридичної відповідальності в галузі екології

є екологічне правопорушення. Екологічне правопорушен-

ня – це винна протиправна дія або бездіяльність, яка пору-

шує норми екологічного законодавства та наносить шкоду

навколишньому природному середовищу і здоров’ю громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону

навколишнього природного середовища» відповідальність

за порушення законодавства про охорону навколишнього

природного середовища несуть особи, винні у:

1) порушенні прав громадян на екологічно безпечне на-

вколишнє природне середовище;

2) порушенні норм екологічної безпеки;

3) порушенні вимог законодавства України при прове-

денні екологічної експертизи, в тому числі поданні за-

відомо неправдивого експертного висновку;

4) невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

5) фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробни-

цтво нових технологій і устаткування без позитивного

висновку державної екологічної експертизи;

6) порушенні екологічних вимог при проектуванні, роз-

міщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію,

експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пере-

сувних засобів та інших об’єктів;

184

Екологічне право України

7) допущенні наднормативних, аварійних та залпових ви-

кидів і скидів забруднюючих речовин й інших шкідли-

вих впливів на навколишнє природне середовище;

8) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог вико-

ристання природних ресурсів;

9) самовільному спеціальному використанні природних

ресурсів;

10) порушенні строків внесення зборів за використання

природних ресурсів та забруднення навколишнього

природного середовища;

11) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації еко-

логічних наслідків аварій та іншого шкідливого впли-

ву на навколишнє природне середовище;

12) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють дер-

жавний контроль у галузі охорони навколишнього при-

родного середовища, та вчиненні опору їх представникам;

13) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні,

транспортуванні, використанні, знешкодженні та захо-

роненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних

добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів;

14) невиконанні вимог охорони територій та об’єктів

природно-заповідного фонду та інших територій, що

підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин,

занесених до Червоної книги України;

15) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної ін-

формації про стан навколишнього природного серед-

овища, а також про джерела забруднення, у приховуванні

випадків аварійного забруднення навколишнього природ-

ного середовища або фальсифікації відомостей про стан

екологічної обстановки чи захворюваності населення;

16) приниженні честі і гідності працівників, які здійсню-

ють контроль в галузі охорони навколишнього при-

родного середовища, посяганні на їх життя і здоров’я.

185

Загальна частина

Законодавством України може бути встановлено відпо-

відальність і за інші порушення законодавства про охорону

навколишнього природного середовища.

Склад екологічних правопорушень включає в себе чо-

тири елементи (рис. 9.1).

Елементи складу екологічних правопорушень

суб’єктивна

сторона

об’єкт суб’єкт

об’єктивна

сторона

Рис. 9.1. Елементи складу екологічних правопорушень

Об’єкт екологічних правопорушень – це екологічні

відносини, за посягання на які до правопорушників засто-

совуються заходи покарання.

Об’єктивною стороною екологічних правопору-

шень є зовнішній вияв суспільно небезпечного посягання

на об’єкт (землю, води, надра, атмосферне повітря тощо),

що перебуває під охороною еколого-правових норм. Вона

включає в себе, насамперед, такі ознаки: саме протиправне

діяння; шкідливі наслідки його скоєння; причинний зв’язок

між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що

наступили; час, місце, умови, способи й знаряддя вчинення

правопорушення.

Суб’єктами екологічних правопорушень можуть бути

громадяни та юридичні особи. В деяких складах екологіч-

них правопорушень передбачені спеціальні суб’єкти – по-

садові особи чи особи, які виконують управлінські функ-

ції.

Суб’єктивна сторона екологічних правопорушень

включає в себе: вину, яка є її основною, обов’язковою озна-

кою; мотив та мету, які є її факультативними ознаками.

Екологічні правопорушення можна класифікувати за

декількома критеріями (рис. 9.2).

186

Екологічне право України

Види екологічних правопорушень

забруднення

навколишнього

природного

середовища та

окремих при-

родних ресурсів

псування та

знищення при-

родних ресурсів

виснаження

природних

ресурсів

нераціональне

використання

природних

ресурсів

залежно від виду

природного ре-

сурсу

залежно від харак-

теру нанесеної

шкоди

залежно від виду

юридичної відпо-

відальності

земельні

кримінальні

водні

лісові

гірничі

фауністичні

атмосферні

тощо

адміністративні

дисциплінарні

майнові

Рис. 9.2. Види екологічних правопорушень

§ 3. Кримінальна відповідальність за екологічні

злочини

Кримінальна відповідальність встановлена за най-

більш соціально небезпечні діяння в галузі екології, які перед-

бачені Кримінальним кодексом України.

Екологічні злочини – передбачені кримінальним законом

суспільно небезпечні діяння, які посягають на навколишнє

187

Загальна частина

природне середовище чи його окремі сфери (повітря, землю,

надра, води тощо)

У науці кримінального права немає єдиного розуміння кри-

мінальної відповідальності: одні автори ототожнюють її з кри-

мінальним покаранням; другі характеризують кримінальну

відповідальність як певного роду обов’язок особи, що вчинила

злочин; треті розглядають її як конкретні кримінально-правові

відносини; четверті розуміють кримінальну відповідальність

як реалізацію санкції кримінально-правової норми тощо.

У Кримінальному кодексі України екологічні злочи-

ни (рис. 9.3) виділені в самостійну групу, якій присвяче-

ний окремий VIII розділ Особливої частини, що має назву

«Злочини проти довкілля». Він вміщує у собі 19 складів

екологічних злочинів (ст. 236-254).

Доречно підкреслити, що нормативне виділення в Осо-

бливій частині Кримінального кодексу України самостій-

ного VIII розділу «Злочини проти довкілля» є вагомим

свідченням удосконалення кримінально-правової охорони

навколишнього природного середовища

Окрім того, екологічні злочини вміщуються в низці роз-

ділів Особливої частини Кримінального кодексу України:

розділ ІХ – «Злочини проти громадської безпеки» (ст. 265-

268), розділ Х – «Злочини проти безпеки виробництва» (ст.

274), розділ ХІІ – «Злочини проти громадського порядку та

моральності» (ст. 299), розділ ХХ – «Злочини проти миру,

безпеки людства та міжнародного правопорядку» (ст. 441).

У вигляді покарання за екологічні злочини застосовуєть-

ся штраф, позбавлення права займатися певним видом діяль-

ності чи займати відповідну посаду, виправні роботи, арешт,

обмеження волі, позбавлення волі на визначений строк.

Поліщук Г. Кримінально-правова характеристика злочинів

проти довкілля // Право України. – 2003. – № 3. – С. 80.

Корнякова Т. Об’єкт посягання і система злочинів у сфері навколиш-

нього природного середовища // Право України. – 2009. – № 2. – С. 121.

188

Екологічне право України

Кримінальні екологічні злочини

Розділ ІХ Особливої части-

ни Кримінального кодексу

України:

- незаконне поводження з

радіоактивними матеріа-

лами (ст. 265);

- погроза вчинити викра-

дання або використати ра-

діоактивні матеріали (ст.

266);

- порушення правил пово-

дження з вибуховими, лег-

козаймистими та їдкими

речовинами або радіоак-

тивними матеріалами (ст.

267);

- незаконне ввезення на те-

риторію України відходів

і вторинної сировини (ст.

268)

Розділ Х Особливої части-

ни Кримінального кодексу

України:

порушення правил ядерної або

радіаційної безпеки (ст. 274)

Розділ ХІІ Особливої части-

ни Кримінального кодексу

України:

жорстоке поводження з тва-

ринами (ст. 299)

Розділ ХХ Особливої части-

ни Кримінального кодексу

України:

екоцид (ст. 441)

Розділ VIII Особливої частини Криміналь-

ного кодексу України:

- порушення правил екологічної безпеки

(ст. 236);

- невжиття заходів щодо ліквідації на-

слідків екологічного забруднення (ст.

237);

- приховування або перекручення відо-

мостей про екологічний стан або захво-

рюваність населення (ст. 238);

- забруднення або псування земель (ст. 239);

- порушення правил охорони надр (ст. 240);

- забруднення атмосферного повітря (ст.

241);

- порушення правил охорони вод (ст. 242);

- забруднення моря (ст. 243);

- порушення законодавства про конти-

нентальний шельф України (ст. 244);

- знищення або пошкодження лісових ма-

сивів (ст. 245);

- незаконна порубка лісу (ст. 246);

- порушення законодавства про захист

рослин (ст. 247);

- незаконне полювання (ст. 248);

- незаконне зайняття рибним, звіриним

або іншим водним добувним промислом

(ст. 249);

- проведення вибухових робіт з порушен-

ням правил охорони рибних запасів (ст.

250);

- порушення ветеринарних правил (ст. 251);

- умисне знищення або пошкодження те-

риторій, взятих під охорону держави, та

об’єктів природно-заповідного фонду

(ст. 252);

- проектування чи експлуатація споруд

без систем захисту довкілля (ст. 253);

- безгосподарське використання земель

(ст. 254)

Рис. 9.3. Кримінальні екологічні злочини

189

Загальна частина

§ 4. Адміністративна відповідальність за

екологічні правопорушення

Найбільш широке застосування в сфері екології має ад-

міністративна відповідальність.

Кодекс України про адміністративні правопорушення,

який містить у Загальній частині главу 2 під назвою «Ад-

міністративне правопорушення і адміністративна відпові-

дальність», не визначає зміст поняття «адміністративна від-

повідальність». На думку В.К. Колпакова, адміністративна

відповідальність – це специфічне реагування держави на ад-

міністративне правопорушення, що полягає в застосуванні

уповноваженим органом або посадовою особою передбаче-

ного законом стягнення до суб’єкта правопорушення

Адміністративна відповідальність за екологічне право-

порушення – це вид юридичної відповідальності, яка наступає

внаслідок невиконання чи неналежного виконання особою норм ад-

міністративного законодавства, що регламентують порядок ви-

користання природних ресурсів, охорону навколишнього природно-

го середовища та забезпечення екологічної безпеки громадян.

Застосування адміністративної відповідальності в галузі

екології забезпечує належну охорону навколишнього природ-

ного середовища, природних ресурсів та екологічну безпеку

громадян; реалізацію екологічних прав громадян, підприємств,

установ і організацій; сприяє неухильному виконанню приро-

доохоронних обов’язків, попередженню правопорушень.

Своє вираження адміністративна відповідальність зна-

ходить у застосуванні конкретних видів адміністративних

стягнень, що специфічні за змістом, відрізняються від мір

кримінальних покарань, дисциплінарного впливу та заходів

матеріальної відповідальності. Адміністративні стягнення

накладаються спеціально уповноваженими на те органами

управління та посадовими особами з урахуванням їх ком-

Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. –

К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 289.

190

Екологічне право України

петенції й чітко визначених повноважень. Органи (посадові

особи), які мають право розглядати справи про адміністра-

тивні екологічні правопорушення і накладати адміністра-

тивні стягнення необхідно поділяти на дві групи (рис. 9.4).

Органи (посадові особи), які мають право розгля-

дати справи про адміністративні екологічні право-

порушення і накладати адміністративні стягнення

адміністративні комісії при

виконавчих комітетах сіль-

ських, селищних, міських рад

виконавчі комітети сіль-

ських, селищних, міських рад

районні, районні у місті,

міські чи міськрайонні,

районні в містах комісії в

справах неповнолітніх

районні, районні у місті,

міські чи міськрайонні

суди (судді)

органи внутрішніх справ, ор-

гани державних інспекцій та

інші органи (посадові особи),

уповноважені на те КУпАП

спеціальні органи державно-

го управління та контролю у

галузі екології

Міністерство охорони на-

вколишнього природного

середовища України

(ст. 242

КУпАП)

Державна екологічна ін-

спекція України

(ст. 242

КУпАП)

Державний комітет Укра-

їни із земельних ресурсів

(ст. 238

КУпАП)

Державний комітет Укра-

їни по водному господар-

ству (ст. 239 КУпАП)

Державний комітет лісо-

вого господарства України

(ст. 241 КУпАП)

органи (посадові особи), упо-

вноважені розглядати справи

про адміністративні правопору-

шення у всіх галузях народного

господарства (ст. 213 КУпАП)

Рис. 9.4. Органи (посадові особи), які мають право розглядати

справи про адміністративні екологічні правопорушення і на-

кладати адміністративні стягнення