Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

Загальна частина

чотирнадцять принципів, які, на його думку, стосувалися

всіх без винятку галузей адміністративної діяльності: 1)

поділ праці; 2) повноваження і відповідальність; 3) дисци-

пліна; 4) єдиноначальність; 5) єдність керівництва; 6) під-

порядкування особистих інтересів загальному; 7) винаго-

рода; 8) централізація; 9) ієрархія (скалярний ланцюг); 10)

порядок; 11) справедливість; 12) стабільність штату; 13)

ініціативність; 14) корпоративний дух

Сучасні теорія і практика принципи державного еколо-

гічного управління поділяють на дві групи: загальні і струк-

турні.

До першої групи «загальні принципи державного еко-

логічного управління» відносяться такі основні принци-

пи державного управління, як законність, демократизм,

об’єктивність і ефективність.

Принцип законності державного управління полягає у

додержанні законів, характеризує устрій, при якому сус-

пільне життя та діяльність забезпечується законами. Закон

має домінувати над владою, зокрема над адміністративни-

ми органами, що здійснюють державне управління.

Народовладдя є основою принципу демократизму дер-

жавного управління, який має свій прояв в утворенні демо-

кратичної системи управління, яка б влаштовувала більшу

частину громадян.

Беззастережне організаційне забезпечення життєдіяль-

ності об’єкту виражає принцип об’єктивності державного

управління.

Принцип ефективності державного управління характе-

ризується результативністю. Ефективне державне управ-

ління в галузі екології завжди було та є основою забезпе-

чення благополуччя суспільства. Воно залежить від витрат

на утримання апарату управління та результатів управлін-

Файоль А. Учение об управлении // Научная организация труда

и управления /Под ред. А.Н. Щербаня. – М.: Экономика, 1966. – С. 24.

Екологічне право України

ської діяльності, які знаходять своє відображення в успіш-

ності функціонування керованого об’єкту. Важливою умо-

вою досягнення найбільшої результативності державного

управління в галузі екології є наявність людських, матері-

альних, організаційних факторів та безлічі інших чинників,

серед яких слід особливо виділити професіоналізм і сум-

лінність.

Друга група «структурні принципи державного еко-

логічного управління» вміщує у собі наступні принципи:

цільовий, організаційний, функціональний та процесуаль-

ний.

Цільовий принцип державного управління передбачає

чітке визначення цілей управління, їх узгодженість між со-

бою та послідовність реалізації.

Складовими організаційного принципу державного

управління є єдність мети, первинність функцій та вторин-

ність структури, функціональна замкнутість підрозділів

апарату управління, простота організаційної структури,

єдність керівництва, оптимальність централізованих і де-

централізованих форм управління, зворотній зв’язок

Основою функціонального принципу державного управ-

ління є наділення органів державної влади конкретними

функціями, запобігання їх дублюванню та забезпечення

сумісності функцій одного органу з іншими у межах орга-

нізаційної структури управління.

Зміст процесуального принципу державного управлін-

ня вміщує у собі порядок здійснення управлінської діяль-

ності, особисту відповідальність за її результати, а також

стимулювання у разі її ефективності. Останнє, як правило,

зводиться до оплати праці, матеріального та морального

стимулювання.

Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практи-

ка. – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – С. 210-211.

Загальна частина

§ 3. Методи державного екологічного управління

Управлінська діяльність, у тому числі й в сфері екології,

передбачає наявність методів.

Методи державного екологічного управління – це

способи впливу управлінської дії на керовані об’єкти з метою

досягнення поставленої цілі

У державному екологічному управлінні визначальними

є адміністративні, економічні і правові методи.

Адміністративні методи державного управління базу-

ються на встановлені для підприємств норм, стандартів,

правил охорони довкілля, раціонального природокористу-

вання та екологічної безпеки. Крім того, вони передбача-

ють застосування різних адміністративних покарань.

Економічні методи державного управління мають вияв

у виконанні того чи іншого завдання шляхом створення

системи умов, які роблять його здійснення економічно ви-

гідним або невигідним. Даний метод виявляється у вико-

ристанні різноманітних важелів (цін, платежів, податкових

пільг та покарань).

Економічні методи державного управління ґрунтують-

ся на застосуванні інструменту, який визначає стан керо-

ваного об’єкту і його відповідність поставленій задачі. Та-

ким інструментом повинна виступати система показників,

які характеризують об’єкт державного управління. Тільки

вони можуть забезпечити найбільш ефективне виконання

директивних вказівок. У галузі екології без наявності пла-

нових та звітних показників виключена дія такого важли-

вого фактору як економічне стимулювання. Окрім того,

зазначене робить неможливим проведення економічного

Рябець К.А. Адміністративно-правове регулювання приро-

доохоронної та природоресурсової діяльності на сучасному етапі

державотворення України // МЕНЕДЖМЕНТ: Збірник наукових

праць. – Вип. 5. – К.: Міжгалузевий інститут управління МОН,

2006. – С. 60.

Екологічне право України

аналізу діяльності підприємств в екологічній сфері; не до-

зволяє розкрити резерви підвищення ефективності вироб-

ництва з врахуванням завдань щодо зниження забруднен-

ня довкілля, нераціонального природокористування.

Отже, адміністрування, не пов’язане з матеріальною

зацікавленістю, не може змусити підприємство постійно,

ефективно та дбайливо ставитись до навколишнього при-

родного середовища. У свою чергу, при вирішенні най-

більш важливих проблем економічні методи, не підсиле-

ні безпосереднім примусом, теж не завжди забезпечують

необхідний якісний рівень і терміни здійснення природо-

охоронної діяльності. При цьому слід враховувати, що де-

які адміністративні й економічні методи переплітаються.

Наприклад, штраф – це й адміністративний і економічний

захід, а встановлення лімітів користування та забруднення

природних ресурсів спирається на такий адміністративний

захід, як нормування. Тому найкращих результатів можна

досягти при розумному поєднанні економічної зацікавле-

ності з достатньо жорстоким контролем й позаекономіч-

ним примусом.

У системі державного екологічного управління важливе

значення мають правові методи управління. Вони передба-

чають сукупність способів впливу суб’єкта управління на

об’єкт управління за допомогою правових норм та право-

відносин, які ґрунтуються на визначених повноваженнях.

Держава завжди повинна створювати такі умови, щоб

матеріально більш вигідним і прибутковим було дотриман-

ня екологічного законодавства, ніж його порушення.

Метою правових методів державного управління є юри-

дична фіксація чинних управлінських відносин та їх по-

дальший розвиток відповідно до визначених управлінських

цілей.

Зміст і особливості правових методів державного управ-

ління в галузі екології безпосередньо залежать від стану ке-

Загальна частина

рованої підсистеми, суспільного призначення цілей, змісту

законів й підзаконних нормативно-правових актів, що ста-

новлять у своїй єдності джерела екологічного права.

Система правових норм, які регулюють державне еко-

логічне управління, визначає його мету, завдання, а також

повноваження та функції суб’єктів державного управлін-

ня.

Правовим методам державного управління відводиться

визначальна роль у провадженні адміністративних методів.

В Україні формування і здійснення процесу державного

екологічного управління забезпечується чітко регламен-

тованою процедурою підготовки, прийняття і реалізації рі-

шень на підставі офіційно визначених вітчизняних та між-

народних нормативно-правових актів.

§ 4. Функції державного управління в галузі

екології

Система державного екологічного управління перед-

бачає поділ управлінської діяльності за функціями, які

базуються на основі методів. У літературі по-різному ро-

зуміється теоретичне поняття «функція управління».

Так, наприклад, «функція управління» – «це відображен-

ня змісту робіт, що виконуються, а також змісту процесу

управління»

; «продукт поділу і спеціалізації управлін-

ської роботи; відокремлений напрямок управлінської ді-

яльності, який дозволяє здійснити управлінську дію»

;

«основні базові види діяльності, які повинні здійснюватися

управлінцями»

тощо.

Христенко С.И. Экономический механизм управления про-

изводством и охраной окружающей среды: Монография. – Киев–

Одесса: Вища школа, 1986. – С. 41.

Курочкін О.С. Організація управління підприємством: Навч.

посіб. – К.: МАУП, 1996. – С. 37.

Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник. –

Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Атіка, 2003. – С. 200.

Екологічне право України

Функції державного екологічного управління – це

основні напрямки діяльності органів державної влади в га-

лузі охорони навколишнього природного середовища, ефек-

тивного використання природних ресурсів та забезпечення

екологічної безпеки.

Функції державного управління в галузі екології поділя-

ються на загальні і спеціальні.

Загальними функціями державного екологічного управ-

ління прийнято вважати: прогнозування, планування, регу-

лювання, координацію, організацію, погодження та контр-

оль.

Функція прогнозування державного екологічного

управління, як правило, є невід’ємною складовою функції

планування. Екологічне прогнозування – це урегульована

екологічним законодавством діяльність спеціально упо-

вноважених суб’єктів права, що спрямована на підготовку

та проведення екологічних прогнозів у галузі використан-

ня і відтворення природних ресурсів та забезпечення спри-

ятливого стану навколишнього природного середовища й

екологічної безпеки

Змістом функції планування державного екологічно-

го управління є розробка планів розвитку системи держав-

ного управління та її майбутнього стану, а також комплексу

практичних заходів з реалізації програм охорони оточую-

чого людину середовища, раціонального природокористу-

вання й забезпечення екологічної безпеки. Враховуючи, що

дана функція передбачає лише майбутній стан державного

управління, вона не може самостійно гарантувати абсолют-

ну ефективність управлінських рішень. Дієвість функції

планування державного управління забезпечується сполу-

ченням її з функціями: регулювання, координації та контр-

олю.

Бакай О.О. Правове забезпечення екологічного прогнозування:

Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.06. – Х., 2002. – С. 9.

Загальна частина

Функція регулювання державного екологічного

управління направлена на збереження, підтримку і удо-

сконалення стійкого стану керуючої та керованої систем

державного управління екологічною діяльністю, а також

комунікацій між ними.

Функція координації державного екологічного управ-

ління займає проміжний стан між плануванням, з однієї

сторони, і регулюванням з іншої

. Функція координації

державного управління в галузі екології означає узгоджен-

ня, приведення до порядку всіх структур державної управ-

лінської системи в сфері охорони довкілля, раціонального

використання природних ресурсів та забезпечення еколо-

гічної безпеки з метою досягнення кінцевої мети.

Об’єднання структурних підрозділів державної управ-

лінської системи охорони природи, раціонального природо-

користування та екологічної безпеки з метою максимально-

го сприяння додержання норм екологічного законодавства,

а також зміст та порядок здійснення робіт пов’язаних з ке-

рівництвом працівниками даних структурних підрозділів

є результатом впровадження на практиці організаційної

функції державного екологічного управління.

Функція погодження державного екологічного управ-

ління передбачає максимальну узгодженість планів робо-

ти, насамперед, юридичних осіб з питань охорони довкілля,

раціонального природокористування та забезпечення еко-

логічної безпеки.

Найважливішою функцією державного управління,

яка вміщує у собі перевірку, а також нагляд з метою пе-

ревірки додержання вимог екологічного законодавства,

є контроль. Ця функція полягає у проведенні профілак-

тичної діяльності з нормалізації проходження державної

управлінської діяльності. В.І. Курило вважає контроль

Курочкін О.С. Організація управління підприємством: Навч.

посіб. – К.: МАУП, 1996. – С. 41.

Екологічне право України

органічною частиною управління, однією з основних його

функцій. Звідси витікає, що складовою частиною завдань

і владних повноважень органів та осіб, покликаних управ-

ляти, є організація та застосування контролю, підвищення

ефективності його функціонування в інтересах поліпшен-

ня роботи підконтрольного об’єкта. У ході контролю мають

виявлятися та усуватися обставини, що перешкоджають

цьому, причини, що призводять до розходження практич-

них результатів з поставленою метою

Кількість спеціальних функцій державного екологіч-

ного управління значно переважає над кількістю загаль-

них. До найважливіших спеціальних функцій державного

управління в галузі екології належать: експертиза, стан-

дартизація, нормування, моніторинг, інформування, облік

природних ресурсів тощо.

Суттєвою функцією у державному екологічному управ-

лінні є організація екологічної експертизи. Її проведення

в Україні регламентується законами України «Про охоро-

ну навколишнього природного середовища» (розділ VI) і

«Про екологічну експертизу».

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про охорону на-

вколишнього природного середовища» екологічна стан-

дартизація і нормування проводяться з метою встанов-

лення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо

охорони навколишнього природного середовища, викорис-

тання природних ресурсів та забезпечення екологічної без-

пеки.

Державні стандарти в галузі охорони навколишнього

природного середовища є обов’язковими для виконання

і визначають поняття і терміни, режим використання й

охорони природних ресурсів, методи контролю за станом

Курило В.І. Адміністративні правочини у сільському госпо-

дарстві України: сучасна парадигма: Монографія / За заг. ред. В.К.

Шкарупи. – К.: Магістр – ХХІ сторіччя, 2007. – С. 111.

Загальна частина

навколишнього природного середовища, вимоги щодо за-

побігання забрудненню навколишнього природного серед-

овища, інші питання, пов’язані з охороною навколишнього

природного середовища та використанням природних ре-

сурсів.

Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в

порядку, що встановлюється законодавством України (ст.

32 Закону України «Про охорону навколишнього природ-

ного середовища»).

Екологічні нормативи встановлюють гранично допус-

тимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище

забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкід-

ливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Законодавством України можуть встановлюватися нор-

мативи використання природних ресурсів та інші екологіч-

ні нормативи з обов’язковим урахуванням вимог санітарно-

гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм,

гігієнічних нормативів.

Нормативи гранично допустимих концентрацій забруд-

нюючих речовин у навколишньому природному середови-

щі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на

нього є єдиними для всієї території України.

У разі необхідності для курортних, лікувально-

оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів мо-

жуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично

допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших

шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію

спеціально уповноваженим центральним органом вико-

навчої влади з питань охорони навколишнього природного

середовища та іншими уповноваженими на те державними

органами відповідно до законодавства України (ст. 33 За-

кону України «Про охорону навколишнього природного

середовища»).

Екологічне право України

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про охорону навко-

лишнього природного середовища» спостереження за ста-

ном навколишнього природного середовища, рівнем його

забруднення проводиться спеціально уповноваженим цен-

тральним органом виконавчої влади з питань охорони на-

вколишнього природного середовища, іншими спеціально

уповноваженими державними органами, а також підпри-

ємствами, установами та організаціями, діяльність яких

призводить або може призвести до погіршення стану на-

вколишнього природного середовища.

Відповідно до Концепції Державної програми проведен-

ня моніторингу навколишнього природного середовища,

схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від

31 грудня 2004 року № 992-р

, негативне становище в галузі

екології зумовлене незадовільним функціонуванням дер-

жавної системи моніторингу довкілля. Аналіз можливих

шляхів розв’язання даної проблеми дає підстави для висно-

вку, що здійснити це можна, перш за все, на основі створен-

ня нової мережі спостережень без використання існуючої,

що потребує занадто великого обсягу коштів для фінансу-

вання, або з її використанням. Програмою передбачається

проведення заходів, спрямованих на поліпшення стану на-

вколишнього природного середовища шляхом підвищення

ефективності використання та зміцнення існуючого потен-

ціалу служб спостережень суб’єктів системи моніторингу

на основі залучення нормативно-правових, економічних,

фінансових, науково-експертних, інформаційно-освітніх

та інших засобів, а також шляхом впровадження сучасних

інформаційних технологій, застосування засобів вимірю-

вальної техніки, уніфікованих методик вимірювання, опти-

мізації показників спостережень і створення на їх основі

єдиної мережі спостережень.

Офіційний вісник України. – 2005. – № 1. – Ст. 40.