
 
425
Помноживши останню рівність на 
dy
 і проінтегрувавши поч-
ленно в межах від 0 до 
, де  ,1x < одержимо: 
∫∫∫ ∫∫
+−+−+−=
+
x
0
x
0
x
0
x
0
n2n
x
0
42
2
...dyy)1(...dyydyydy
y1
dy
 або  
...
0
x
1n2
y
)1(...
0
x
5
y
0
x
3
y
0
x
y
0
x
arctgy
1n2
n
53
+
+
−+−+−=
+
 . 
Оскільки 
,00arctg =  то маємо: 
...
1n2
x
)1(...
5
x
3
x
xarctgx
1n2
n
53
+
+
−+−+−=
+
, якщо  x <1.       (8.41) 
Можна довести, що цей розклад є справедливим при 
1x −=  і 
.1x =
 
При 
1x =  маємо:  ...
7
1
5
1
3
1
1
4
1arctg +−+−=
π
=
 . 
При 
1x −=  маємо:  ...
7
1
5
1
3
1
1
4
)1(arctg −+−+−=
π
−=−
 . 
Отже, область збіжності даного степеневого ряду буде відрі-
зок 
[]
1;1− . 
Ми бачимо, що деякі функції, як, наприклад 
)x1ln( + , 
 
і тому подібні, допускають розклад в степеневий ряд відносно аргу-
менту 
. Природно поставити загальне питання про розклад даної 
функції 
)x(f  по зростаючим цілим додатнім степеням 
. Цим пи-
танням ми займемось в наступному параграфі.  
 
§ 9. Розклад функції в ряд Маклорена 
 
Припустимо, що дана функція 
)x(f може бути розкладена в 
степеневий ряд 
...xa...xaxaa)x(f
n
n
2
210
+++++=
, (8.42) 
де 
,...n10
a,...,a,a
 - невизначені коефіцієнти, причому інтервал збіж-
ності 
()
R,R−
 не зводиться до точки, тобто  0R > . 
Як було сказано вище, степеневий ряд (8.42) в його інтервалі 
збіжності  можна  диференціювати  почленно  будь-яке  число  раз, 
причому всі одержані ряди будуть збігатися і їх суми будуть дорів-
нювати відповідним похідним від суми даного ряду 
).x(f