Будівлі, які не експлуатуються і можуть бути продані окремо від підприємства
без його ліквідації, переважно оцінюються окремо за ринковою вартістю.
По-третє, необхідно виділяти будівлі, які використовуються частково,
тобто мають зайві площі. Зайва площа переважно не може бути відокремлена і
продана окремо від будівлі. В той же час вона не має інтересу для покупця і той
не має бажання платити за неї суму яка співмірна з витратами на її створення. В
такому випадку в практиці інколи застосовують підхід "вимушеного продажу",
коли ціна об'єкта з врахуванням скидки знижується до 50% від відновної
вартості.
По-четверте, необхідно враховувати, що житловий фонд може
розглядатися як: необхідний для функціювання підприємства і розглядається як
активи, які необхідні для здійснення виробничої діяльності; не необхідний для
функціювання підприємства, а побудований з метою забезпечення житлом
співробітників згідно квартирної черги; побудований з метою продажі, який
оцінюється за ринковою вартістю.
По-п'яте, слід розрізняти об'єкти соціально-культурного і побутового
призначення, які необхідні для функціювання підприємства та інші об'єкти
соцкультпобуту. Перші оцінюються як всі основні фонди - за методом
заміщення, другі - за ринковою вартістю, виходячи з концепції найбільш
ефективного їх використання.
По-шосте, необхідно виділяти магазини фірмової торгівлі, які
розглядаються як частина цілісного майнового комплексу та магазини, які
організовані для обслуговування персоналу і оцінюються як об'єкти
соцкультпобуту.
По-сьоме, важливо виділяти: обладнання, яке не функціонує і відповідно
не потрібно підприємству, оцінюється за сумою чистого доходу від його
ліквідації; обладнання, яке експлуатується, але з низькою ефективністю, тому
його економічно доцільно реалізувати на стороні і воно оцінюється за сумою
чистого доходу від ліквідації та вносяться відповідні коригування в прогноз
витрат для оцінки за методом, орієнтованим на доход.
По-восьме, в суму чистої вартості активів підприємства необхідно
включати затрати по організації і реєстрації підприємства і оцінити їх,
використовуючи затратний підхід.
По-дев'яте, в суму чистої вартості активів підприємства доцільно
включати затрати по підготовці виробництва, освоєнню нових видів продукції,
затрати на підготовку кадрів, оцінюючи їх за вартістю заміщення.
По-десяте, необхідно розмежувати товарні і матеріальні запаси в межах
їх нормативу та понаднормативні і зайві запаси. Перші з них доцільно
оцінювати по вартості їх заміщення (ринкова вартість плюс транспортно-
заготівельні витрати), другі - за найбільш ефективним використанням (чистий
доход від ліквідації).
Для проведення обгрунтованої оцінки підприємства важливо також
провести відповідне коригування пасиву, зокрема: здійснити переоцінку
готової продукції за реалізаційними цінами, привести до поточної вартості
довгострокову кредиторську заборгованість та ін.