Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство у схемах та визначеннях

Подождите немного. Документ загружается.

281

Поняття та підстави спадкування

Спадкове право – це підгалузь цивільного права, що складається з

сукупності цивільно-правових норм, які регулюють відносини, які виникають

внаслідок переходу майна, а також майнових прав та обов’язків померлого

(спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) в порядку універсального

правонаступництва.

Спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної

особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК).

Підстави спадкування

за

заповітом

– вид спадкування,

за яким спадщина переходить до

осіб, зазначених у особистому

розпорядженні спадкодавця,

зробленому на випадок своєї смерті

за законом

– вид спадкування, за

яким спадщина переходить до осіб,

зазначених в законі, в порядку

(черговості), передбаченому

законом

умови спадкування умови спадкування

в законодавстві перевага

надається даному виду

спадкування, оскільки воно

безпосередньо пов’язано з правом

власника (спадкодавця) на

розпорядження своїм майном, а

спадкування за законом

відбувається лише за наявності

передбачених законом умов

відсутність заповіту

не охоплення заповітом усієї

спадщини (заповідано лише

частину майна або заповіт визнано

недійсним в певній частині)

неприйняття спадщини

спадкоємцями або відмова від її

прийняття

визнання заповіту недійсним

смерть спадкоємця за заповітом

раніше спадкодавця

усунення спадкоємця за заповітом

від права на спадкування відповідно

до

закону

282

Суб'єкти спадкового права

Суб'єкти спадкового права – особи, які беруть участь у відносинах

спадкування.

Суб'єкти спадкового права

Спадкодавець

— це фізична

особа, майно якої після її смерті

переходить у спадщину до іншої

особи (осіб)

Спадкоємець

— це особа, яка у разі смерті

іншої фізичної особи набуває право

одержати у власність її спадкове майно

лише фізична особа

незалежно від віку, статі,

стану здоров'я, обсягу

дієздатності тощо

Спадкоємці за заповітом

і за законом

Спадкоємці за

заповітом

фізичні особи, які є

живими на час

відкриття спадщини

фізичні особи, які

були зачаті за життя

спадкодавця і народжені

живими після його

смерті

фізичні особи

юридичні особи

держава

територіальна

громада та інші

учасники

цивільних відносин

Не можуть бути спадкоємцями

особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь

кого з можливих

спадкоємців або вчинили замах на життя спадкоємців. Це не стосується осіб, які

вчинили такий замах, але спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив їх

своїми спадкоємцями за заповітом (тобто пробачив такий вчинок)

особи, які своїми протизаконними діями умисно перешкоджали спадкодавцеві

скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати його і цим сприяли

виникненню права на спадкування у них самих чи інших осіб або ж сприяли

збільшенню їх частки у спадщині

батьки після дитини, щодо якої вони позбавлені батьківських прав і не були

поновлені у цих правах на момент відкриття спадщини

батьки (усиновлювачі) та повнолі

тні діти (усиновлені), інші особи, які

ухилялися від виконання обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ці

обставини встановлені в судовому порядку. Але ці особи можуть одержати

спадщину за заповітом

особи, шлюб між якими визнаний недійсним за рішенням суду

283

Об'єкт спадкового права

Об'єкт спадкового права – спадщина, спадкове майно або спадкова маса

– права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина

Спадковий актив

Спадковий пасив

обов’язки

спадкодавця, які переходять до спадкоємців

майнові блага (речі, майнові

права та права вимоги,

зокрема, суми заробітної

плати, пенсії, стипендії,

аліментів, соціальні виплати,

які належали спадкодавцеві,

але не були ним одержані за

життя, передаються членам

його сім'ї, а у разі їх

відсутності — входять до

складу спадщини)

немайнові блага (авторське

право на опублікування і

розповсюдження творів науки,

літератури, мистецтва та

одержання винагороди, право

на винахід, промисловий

зразок, корисну модель)

відшкодувати майнову шкоду (збитки),

яку було завдано спадкодавцем

відшкодувати розумні витрати, які

були зроблені одним із спадкодавців

або іншою особою на утримання,

догляд, лікування та поховання

спадкодавця

відшкодувати витрати на утримання,

догляд, лікування спадкодавця, що

можуть бути стягнені не більше ніж за 3

роки до його смерті

відшкодувати моральну шкоду,

завдану спадкодавцем. При цьому,

майнова та моральна шкода

відшкодовується спадкоємцями у межах

вартості рухомого чи нерухомого майна,

яке вони одержали у спадщину

сплатити неустойку (штраф, пеню), яку

було присуджено судом кредиторові із

спадкодавця за його життя

До складу спадщини

не входять

права та обов'язки, що нерозривно

пов'язані з особою спадкодавця

особисті немайнові права

право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян,

якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами

право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим

ушкодженням здоров'я

права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом

фідуціарні (особистісні) права та обов'язки особи як кредитора або боржника

284

Час та місце відкриття спадщини

Відкриття спадщини — це настання певних юридичних фактів, з якими

закон пов’язує виникнення права на спадкування:

− смерть фізичної особи;

− оголошення фізичної особи померлою.

Час відкриття спадщини

день смерті особи

день оголошення

фізичної особи

померлою

день набуття законної

сили відповідним

рішенням суду або день,

вказаний у рішенні

суду, якщо особа

оголошена померлою як

безвісно відсутня

Значення визначення часу відкриття спадщини

з моменту смерті починається перебіг 6-ти місячного строку на

прийняття спадщини (ст.1270 ЦК)

на цей день визначається склад спадкового майна (ст.1218 ЦК)

визначається коло спадкоємців (ст.ст.1222, 1223 ЦК)

починається перебіг строку на пред'явлення вимог кредиторів

спадкодавця (ст.1281 ЦК)

285

Місце відкриття спадщини

останнє місце

постійного

проживання

спадкодавця

місцезнаходження

нерухомого майна

або основної його

частини, якщо

місце проживання

спадкодавця

невідоме

місце реєстрації

юридичної особи,

якщо основну

частину спадщини

складають акції

або частки в

капіталі

юридичної

особи

місцезнаходження

основної частини

рухомого майна –

за відсутності у

спадкодавця

нерухомого майна

Значення визначення місця відкриття спадщини

за ним встановлюється коло осіб, які закликаються до спадкування

нотаріус вживає заходів щодо охорони спадкового майна (ст.1283 ЦК)

спадкоємці подають заяву про прийняття спадщини або про відмову від

неї до нотаріальної контори, яка розташована за даним місцем, для

отримання свідоцтва про право на спадщину (ст.ст.1268, 1273, 1298 ЦК)

кредитори спадкодавця за даним місцем пред'являють вимоги до

спадкоємців (ст.1281 ЦК)

286

Поняття заповіту та вимоги до його форми

Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї

смерті. За своєю правовою природою заповіт – це односторонній правочин, що

виникає з волевиявлення спадкодавця, внаслідок якого після його смерті у осіб,

зазначених у заповіті, з’явиться чи зникне право на одержання спадщини.

Вимоги до форми заповіту

складається у

письмовій

формі, із

обов’язковим

зазначенням

місця та часу

складання

особисто

підписується

заповідачем

складається

у двох

примірниках

посвідчується

нотаріусом або

уповноваженою на це

посадовою, службовою

особою, якщо у

населеному пункті немає

нотаріуса

До нотаріально посвідчених заповітів

прирівнюються заповіти, посвідчені

головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим

лікарем лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а

також начальником шпиталю, директором або головним лікарем будинку для

осіб похилого віку та інвалідів — осіб, які перебуває на лікуванні у лікарні,

шпиталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також осіб, які

проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів

капітаном судна

—

осіб, які перебувають під час плавання на морському,

річковому судні, що ходить під прапором України

начальником експедиції

—

осіб, які перебува

ють у пошуковій або іншій

експедиції

командиром (начальником) військової частини, з'єднання, установи або

закладу — військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин,

з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи

органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також робітників, службовців, членів

їхніх сімей і членів сім'ї військовослужбовців

начальником місця позбавлення волі

—

осіб, які відбувають покарання у

вигляді позбавлення волі

начальником слідчого ізолятора — осіб, які тримаються під вартою

287

Зміст заповіту

Зміст заповіту – це втілення волі спадкодавця щодо визначення кола

осіб та обсягу спадщини, яка перейде до спадкоємців у випадку його смерті.

У заповіті заповідач може

залишити все своє майно або

його частину будь-якій особі, як

тій, що входить, так і тій, що не

входить, у коло спадкоємців за

законом

розподілити частки у спадщині

між вказаними у заповіті

спадкоємцями у будь-якому

співвідношенні

встановити особливі

заповідальні розпорядження

позбавити права спадкування

(позбавити спадщини) одного,

декількох або всіх спадкоємців

охопити заповітом всю

спадщину або її частину. У

такому разі, частина спадщини, не

охоплена заповітом, спадкується

спадкоємцями за законом на

загальних підставах. До числа цих

спадкоємців входять і ті

спадкоємці за законом, яким інша

частина спадщини була передана

за заповітом (ст.1245 ЦК)

охопити заповітом як майно, яке

належить спадкоємцеві на момент

складання заповіту, так і те, яке

належатиме йому в майбутньому

підпризначити спадкоємця –

призначити додаткового

спадкоємця на випадок, якщо

основний спадкоємець, зазначений

у заповіті, помре до відкриття

спадщини; не прийме її;

відмовиться від її прийняття; буде

усунений від права на спадкування

встановити заповідальний

відказ – покласти на спадкоємця

виконання будь-якого зобов'язання

на користь однієї або кількох осіб

(відказоодержувачів), які

набувають права вимагати його

виконання

зробити покладання –

зобов'язати спадкоємця до

вчинення певних дій немайнового

характеру (зокрема, здійснити

певний ритуал поховання

спадкодавця)

встановити сервітут щодо

земельної ділянки, природних

ресурсів або іншого нерухомого

майна для задоволення потреб

певни

х осіб

призначити виконавця заповіту

– визначити спеціальну особу, яка

не є спадкоємцем і за її письмової

згоди покласти на неї обов’язок

виконати заповіт

288

Право на обов’язкову частку у спадщині

Свобода заповідальних розпоряджень обмежується в інтересах певних

осіб, визначених у законі – необхідних спадкоємців.

Необхідними спадкоємцями є особи, які мають право на обов’язкову

частку у спадщині при спадкуванні за заповітом незалежно від його змісту.

Обов'язкова частка спадщини, яка їм належить, повинна складати не

менше половини частки, яка належала б спадкоємцеві у разі спадкування за

законом. Тобто обов'язкова частка має складати половину законної частки. Цей

розмір може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими

спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне

значення (ст.1241 ЦК)

Необхідні спадкоємці

малолітні, неповнолітні

або повнолітні непрацездатні

діти спадкодавця (у тому

числі усиновлені)

непрацездатна

вдова

непрацездатні

батьки

(усиновителі)

померлого

утриманці

померлого

діти, у віці до 16 років, а якщо вони вчаться

— до 18 років

жінки — з 55 років, чоловіки — з 60 років

інваліди І, II, Ш груп

289

Правила спадкування за законом

При спадкуванні за законом спадщина переходить до осіб, зазначених у

законі. Законом також передбачений і порядок переходу майна померлої особи

до цих осіб (ст. 1258 ЦК).

Коло спадкоємців за законом та черговість

закликання їх до спадкування

Перша черга

а) діти спадкодавця, у т.ч. усиновлені;

б) діти спадкодавця, у т. ч. зачаті за життя спадкодавця та народжені після

його смерті;

в) той із подружжя, який пережив спадкодавця;

г) батьки спадкодавця (усиновителі);

д) онуки та правнуки померлого мають право на спадщину лише за умови

смерті на момент відкриття спадщини їх матері чи батька (відповідно діда

або баби), які мали право на спадщину, але померли до її відкриття. Такий

перехід права на спадкування називається спадкуванням за правом

представлення

Друга черга

а) рідні брати та сестри спадкодавця як повнорідні, так і неповнорідні.

Брати і сестри починаючи з двоюрідних до спадкування за законом не

закликаються, як і зведені брати і сестри померлого;

б) баба та дід спадкодавця, як з боку батька, так і з боку матері.

Третя черга

рідні дядько та тітка спадкодавця;

Четверта

черга

особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше ніж 5 років

до часу відкриття спадщини;

П'ята черга

а) інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно,

причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права

спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь

споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від

померлого, при чому народження самого спадкодавця не зараховується до

їх числа (ст.1265 ЦК);

б) утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем

вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї

спадкодавця, але не менше ніж 5 років одержувала від нього матеріальну

допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів

існування.

Ознаки права

спадкування за законом

коло спадкоємців за законом визначене законом вичерпно

законом визначена черговість закликання спадкоємців за законом до

спадкування

законом визначені правила переходу майна спадкодавця до

спадкоємців за законом

290

Правила переходу майна спадкодавця до спадкоємців

за законом

спадкування відбувається відповідно до черговості

кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності

спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування,

неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків

зміни черговості одержання права на спадкування

у межах однієї черги розмір частки у спадщині кожного із спадкоємців є

однаковим (

частки є рівними)

черговість одержання права на спадкування, може бути змінена самими

спадкоємцями або судом (ст. 1259 ЦК)

шляхом укладання

нотаріально посвідченого

договору після відкриття

спадщини

розмір частки може бути змінений за усною домовленістю або за

нотаріально посвідченим договором

судом за позовом особи, яку не включено

до складу спадкоємців за законом. Суд

може визнати за нею право на спадкування,

якщо буде встановлено, що протягом

тривалого часу вона опікувалася, надавала

матеріальну допомогу та інші види

допомоги спадкодавцеві, який через

хворобу чи каліцтво опинився у

безпорадному стані