Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство
Подождите немного. Документ загружается.
151
в) вальний сейм;
г) король.
16. Порядок успадкування нерухомості жінками у Польщі в
ХVІІ ст. дістав назву:
а) успадкування за законом;
б) четвертина;
в) успадкування за заповітом;
г) рангове успадкування.
17. Представники яких соціальних верств та груп виступали
джерелами формування українського козацтва:
а) вихідці з давніх княжих родів;
б) кріпосні селяни;
в) міська біднота;
г) безземельні бояри.
18. В чому полягала сутність кріпацтва:
а) запровадження обов’язкових селянських робіт на пана (панщини);
б) позбавлення селян права на землю та прикріплення їх до землі феодала;
в) остаточне обмеження прав та свобод селянства.
19. Який вид злочину вважався найтяжчим на Січі:
а) неповага до начальства;
б) убивство козаком військового товариша;
в) дезертирство;
г) чародійство.
20. Як поділялись землі Запорозької Січі в територіальному
відношенні:
а) на 10 полків;
б) на 8 паланок;
в) на 22 сотні;
г) 38 куренів.
152
Завдання 4. Спираючись на матеріал цього розділу та іншу навчальну
літературу, розв’яжіть наступні задачі
1. Тіун Б. помер і не залишив для своїх дітей, народжених від рабині,
заповіту.
Чи могли вони згідно з „Руською правдою” отримати спадок за законом?
2. Родичі огнищанина Б. звернулися до суду з причини його вбивства. Під
час судового розгляду було з’ясовано, що огнищанина було вбито, коли він
намагався викрасти коня.
Чи заслуговують на покарання згідно з „Руською правдою” його вбивці?
Завдання 5. Продовжить думку
1. Основним джерелом права Скіфського царства було ...
2. Люблінський сейм 1569 р. ухвалив унію, яка юридично оформила
об’єднання ... в одну державу – ...
3. „Пакти й конституції законів та вольностей Війська
Запорозького ...року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах” визнавали найвищим
органом влади в козацькій державі ...
4. Малоросійська колегія, створена указом Петра І була ...
5. Після зруйнування Петром І Чортомлицької Січі козаки заснували...
6. Кодифікацію чинних на Лівобережжі норм українського права було
здійснено ...
7. ІV Універсал Центральної Ради проголосив: „Віднині Українська
Народня Республіка стає ...”
8. Закони про тимчасовий державний устрій України (квітень 1918 р.)
запроваджували: „Влада управління належить виключно ...”
9. І Всеукраїнський з’їзд Рад проголосив встановлення ...
10. У ніч ... на таємній нараді Українського ... було утворено новий
орган відновленої УНР – ...
Використана література:
Нормативна:
1. Хрестоматія з історії держави і права України. В 2 т. / За ред.
153
В.Д. Гончаренка. – Т. 1. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. – 472 с.
2. Хрестоматія з історії держави і права України. В 2 т. / За ред.
В.Д. Гончаренка. – Т. 2. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. – 728 с.
Навчальна:
1. Заруба В.М. Історія держави і права України. – К.: Центр навчальної
літератури, 2005. – 224 с.
2. Захарченко П.П. Історія держави і права України. – К.: Атіка, 2004. –
368 с.
3. Історія держави і права України / За ред. А.С. Чайковського. – К.:
Юрінком Інтер, 2000. – 384 с.
4. Музиченко П.П. Історія держави і права України: навч. посіб.: - 5-те вид.,
випр. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2006. – 437 с.
5. Терлюк І.Я. Історія держави і права України (До новітній час). – К.:
Атіка, 2006. – 400 с.
Додаткова:
1. Дахно І.І. Історія держави і права. – К.: Центр навчальної літератури,
2006. – 408 с.
2. Історія державності України / За заг. ред. О.М. Бандурки, О.Н. Ярмиша. –
Харків: ТОВ „Одісей”, 2004. – 608 с.
3. Пасічник М.С. Історія України: державницькі процеси, розвиток культури
та політичні перспективи: навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006.
– 735 с.
4. Політична історія України / За ред. В.І. Танцюри. – К.: ВЦ „Академія”,
2001. – 488 с.
154
РОЗДІЛ 3.
ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
§1. Конституційне право – провідна галузь в системі
національного права України
Конституційне право України як галузь права являє собою сукупність
правових норм, якими регулюються відносини, пов’язані з основами
конституційного ладу, народовладдям, територіальним устроєм суспільства і
держави. Ним закріплюються основи побудови державного механізму, загальні
засади правового статусу людини і громадянина, порядок формування,
організація і компетенція вищих органів держави, територіальна організація
публічної влади, основи взаємовідносин фізичної особи та держави тощо.
У системі національного права України конституційне право є провідною
галуззю права. Їй властиві ознаки, характерні для всієї системи права
(наприклад, нормативність, формальна визначеність) та специфічні ознаки, які
відрізняють її від інших галузей національного права України. Найбільш повно
ці ознаки виявляються в особливостях таких характеристик, як предмет і метод
правового регулювання та конституційно-правова відповідальність.
Предметом конституційного права України є суспільні відносини,
пов’язані з організацією і здійсненням публічної влади в Україні, державної та
місцевої (місцеве самоврядування). При цьому слід зауважити, що предметом
конституційного права є лише ті відносини, що мають політичний характер і
виникають у сфері державного владарювання. Хоча на рівні конституційного
регулювання предметом конституційного права є також певна частина
економічних відносин, оскільки такі відносини відображають взаємозв’язок
політики з економічною організацією суспільства. Так, наприклад, в ст.13
Конституції України чітко регламентовані відносини, пов’язані з економічною
сферою, – відносини власності.
Характеристика конституційного права не вичерпується лише його
155
предметом. Важливе значення має метод конституційного регулювання, під
яким розуміють систему прийомів і способів, за допомогою яких норми галузі
права впливають на конкретні суспільні відносини, впорядковують їх стосовно
цілей і завдань правового регулювання.
Метод конституційного права України характеризується: доцільністю;
імперативністю; загальністю; максимально високим юридичним рівнем;
поєднанням прямого й опосередкованого регулювання; універсальністю.
Методами конституційного регулювання є владно-імперативний і
диспозитивний методи, метод заборони та метод дозволу, а також
використовуються й інші методи правового регулювання.
Конституційно-правова відповідальність є однією із кваліфікаційних
ознак конституційного права України. Конституційно-правова відповідальність
– це особливий вид соціальної відповідальності, що має складний політико-
правовий характер і настає за конституційне правопорушення (делікт).
Конституційне правопорушення (делікт) – це винна поведінка суб’єкта
конституційного права, яка порушує норми конституційного права і не
становить при цьому ні кримінального, ні адміністративного, ні цивільного, ні
дисциплінарного правопорушення.
Джерела конституційного права України. Провідна роль
конституційного права у національній системі права виявляється у характері
форм (джерел) його існування. Пріоритетними джерелами галузі
конституційного права є Конституція і закони України.
Конституція України – це основне джерело конституційного права
України, найважливіший політико-правовий документ України.
Закони України – це нормативно-правові акти, прийняті органом
законодавчої влади – Верховної Радою України або референдумом (шляхом
безпосереднього волевиявлення народу, що регулюють найважливіші суспільні
відносини й мають вищу юридичну силу в системі законодавства України.
Крім того, джерелами конституційного права України виступають Укази
Президента України, акти Кабінету Міністрів України, акти Конституційного
156
Суду України, акти Автономної Республіки Крим та акти органів місцевого
самоврядування. Джерелами конституційного права України є також
міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Ради
України.
Термін „конституційне право України” розглядається й в інших аспектах:
як наука і як навчальна дисципліна. Конституційне право України як наука
вивчає конституційно-правові норми та конституційно-правові відносини й
інститути, які формуються на їх основі. Конституційне право як навчальна
дисципліна базується на досягненнях і даних науки, викладається відповідно до
затверджених робочих та навчальних програм курсу.
§2. Конституція України – Основний Закон Української держави
Тема 1. Поняття та юридичні властивості Конституції України
Слово „конституція” походить від латинського „constitutio”, що означає
„встановлення”, „устрій”. Конституція і є тим законом, який засновує
політичну форму держави, систему державних органів, установлює порядок їх
утворення і діяльності, основні права та обов’язки громадян. Іншими словами,
конституція встановлює устрій держави. Саме через це її і називають Основним
Законом держави.
Конституція України – це Основний Закон держави, що приймається в
особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші
суспільні відносини, які визначають принципи організації публічної влади,
закріплюючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод
людини та громадянина, систему, порядок організації і компетенцію органів
державної влади, територіальний устрій держави, державні символи.
Конституція України посідає провідне місце в українському
законодавстві і містить у собі вихідні засади національної системи права.
Як нормативний документ Конституція України характеризується такими
157
юридичними властивостями:
1. Установчий, програмний та ідеологічний характер. Є
первинним елементом, на якому засновуються права та обов’язки більшості
суб’єктів державного і суспільного життя. Водночас вона визначає програму,
перспективу державного і суспільного розвитку, створює певне ідеологічне
забезпечення для закріпленої форми державного і суспільного ладу;
2. Найвища юридична сила. Конституція має найвищу юридичну
силу порівняно з будь-якими нормативними актами держави і навіть порівняно
з міжнародно-правовими актами, давати згоду на обов’язковість яких держава
може лише за умови, що вони не суперечать конституції. Найвища юридична
сила конституції виявляється, по-перше, у пріоритетному характері
конституційних норм порівняно з нормами законів і підзаконних актів, по-
друге, самі закони та інші акти приймаються передбаченими конституцією
органами у встановленому нею порядку;
3. Підвищена стабільність. За порядком внесення змін Конституція
України є жорсткою, тобто передбачається особлива процедура внесення змін
до Основного Закону, яка закріплена самою Конституцією (Розділ XIII);
4. Виступає юридичною базою поточного законодавства. Усі нові
закони повинні відповідати Конституції, розвиваючи далі її положення і в
жодному разі не виходячи за межі, визначені конституцією;
5. Специфічний предмет правового регулювання. Регулює
найважливіші в державі суспільні відносини;
6. Особливий порядок розробки та прийняття. З цією метою
парламент України – Верховна Рада застосовує спеціальну процедуру, яка
вимагає схвалення конституції не простою, а кваліфікованою більшістю
голосів;
7. Високий рівень захисту з боку держави. Фактично весь апарат
держави працює на дотримання конституційних положень. Крім того, в Україні
є орган для якого захист Конституції є основним завданням. Зокрема, діє
Конституційний Суд України – єдиний орган, який може вирішувати питання
158
про конституційність тих чи інших актів вищих органів влади;
8. Пряма дія норм Конституції. Це означає, що є можливість
звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини й
громадянина безпосередньо на основі Конституції, навіть за умови відсутності
регулювання правових відносин іншими нормативними актами.
Слід зазначити, що конституція ґрунтується на загальнолюдських
цінностях, у ній безпосередньо закріплюються основи правового стану людини,
органів держави і посадових осіб, установлюються загальні засади
громадського суспільства і механізм реалізації законодавчої, виконавчої та
судової влади. Конституція є гарантом демократизації державного і суспільного
життя.
Важливим етапом у розвитку українського державотворення стало
прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, що відповідає
загальнолюдським конституційним стандартам, утілює в життя конституційні
ідеали: соціальну захищеність, відповідний рівень життя, право на
користування надбанням людства у сфері політики, економіки, культури тощо.
Тема 2. Структура та зміст Конституції України
Структура Конституції України від 28 червня 1996 року побудована з
урахуванням як власного, так і сучасного зарубіжного досвіду. Вона
складається з Преамбули, основної частини, яка охоплює 13 розділів і 161
статтю, „Прикінцевих положень” (розділ XIV) та „Перехідних положень”
(розділ XV).
Преамбула Конституції складається з дев’яти абзаців. Основним
положенням її є те, що Верховна Рада України, приймаючи Конституцію, діє
від імені Українського народу, виражаючи його суверенну волю. При цьому під
Українським народом розуміється сукупність усіх громадян України незалежно
від їх національної належності і місця проживання. Однак, визначаючи
Український народ як такий, до складу якого входять громадяни всіх
національностей, Конституція зазначає, що мова йде насамперед про
громадянство, правовий зв’язок людини з державою.
159
Крім того, преамбула констатує, що юридичною підставою виникнення
України як незалежної держави, є невід’ємне природне право української нації
на самовизначення.
Преамбула визначає і загальну мету прийняття Конституції: забезпечення
прав і свобод людини та гідних умов її життя, зміцнення громадянської злагоди
на землі України, розвиток і зміцнення демократичної, соціальної, правової
держави.
Розділ І Конституції України називається „Загальні засади”. У цьому
розділі закріплюються основи конституційного ладу в Україні: Україна
визнається суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою
державою; визначається правовий статус людини і громадянина, принцип
народовладдя та форми його здійснення; вирішується питання щодо державної
мови, державних символів України тощо.
Розділ II Конституції – „Права, свободи та обов’язки людини і
громадянина” – закріплює за кожною особою певний комплекс природних,
невід’ємних прав і властивостей, які зумовлюються самим фактом існування
людини. Людина визнається найвищою соціальною цінністю, а її права і
свободи визначають зміст діяльності держави. Комплекс закріплених у розділі
прав, свобод та обов’язків являє собою певну систему, складовими якої є
особисті, громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні й екологічні
права. Система цих конституційних норм визначає правовий статус людини і
громадянина.
У розділі III Конституції закріплюються найважливіші інститути
безпосереднього народовладдя: основні його форми, принципи виборів,
підстави проведення референдумів тощо.
Розділ IV Конституції визначає правовий статус парламенту України –
Верховної Ради України. Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади в
Україні. Крім того, Верховна Рада бере участь у формуванні інших органів
влади (затверджує подану Президентом кандидатуру Прем’єр-міністра, дає
згоду на призначення на посаду Генерального прокурора України, обирає
160
безстрокове всіх суддів) та здійснює парламентський контроль за їх діяльністю.
Правовий статус Президента України як глави держави визначено у
розділі V Конституції. В цьому розділі дається перелік повноважень, які
покладаються на Президента, регламентується порядок його обрання і
припинення посадових функцій, а також окреслюються форми співпраці
Президента з органами законодавчої і виконавчої влади, його участі у
формуванні судової влади.
Розділ VI Конституції регламентує основні повноваження Кабінету
Міністрів України як вищого органу виконавчої влади та місцевих державних
адміністрацій.
Регулювання діяльності прокуратури як організовано самостійної
державно-правової інституції передбачено розділом VII Конституції.
Розділом VIII Конституції – „Правосуддя” – держава покладає функцію
здійснення правосуддя на суди. Вони є органами судової влади, яка діє
самостійно і незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Суди, здійснюючи
правосуддя, на засадах верховенства права, забезпечують захист гарантованих
Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і
законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Територіальний устрій України визначається розділом IX Конституції.
Зокрема, ст.132 Конституції наголошує на єдності та цілісності державної
території, поєднанні централізації і децентралізації у здійсненні державної
влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з
урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і
демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
У розділі Х Конституції закріплюються основні засади конституційного
статусу Автономної Республіки Крим у складі України: коло повноважень,
система і порядок формування та діяльності власних представницьких та
виконавчих органів, здійснення нормативного регулювання тощо.
Розділ XI Конституції конкретизує загальні засади конституційного ладу
в Україні стосовно місцевого самоврядування. Так, визначається поняття та