Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство

Подождите немного. Документ загружается.

161

суб’єкти місцевого самоврядування, порядок формування його органів, сферу

відання, матеріальну, фінансову основу та гарантії місцевого самоврядування.

Правове становище Конституційного Суду України як єдиного органу

конституційної юрисдикції (юрисдикція – це право чинити суд, розглядати і

вирішувати правові питання) в Україні визначає розділ XII Конституції.

У розділі XIII Конституції передбачається порядок внесення змін до

Конституції. Конституція може бути змінена лише в особливому по

відношенню до поточного законодавства порядку. Такий порядок

запроваджений з метою забезпечення стабільності Основного Закону України.

Розділ XIV Конституції, який називається „Прикінцеві положення”,

визначає час набуття нею чинності, тобто введення її в дію. Набуття

Конституцією України чинності збігається з днем її прийняття Верховною

Радою 28 червня 1996 року. День прийняття Конституції України є державним

святом – Днем Конституції України.

Розділ XV Конституції – „Перехідні положення” – закріплює порядок і

строки зміни чинного законодавства, строки повноважень посадових осіб,

органів державної влади та місцевого самоврядування, обраних чи призначених

до набуття чинності новою Конституцією України.

Отже, Конституція України є основним нормативно-правовим

документом, який визначає правові засади державного і суспільного життя

України. Це – Основний Закон держави і суспільства, який має найвищу

юридичну силу, тобто всі закони та нормативні акти в Україні приймаються на

її основі і повинні відповідати її положенням. А це означає, що Конституція є

основним джерелом права України.

Тема 3. Порядок внесення змін до Конституції України

Конституція України визначає складну процедуру внесення до неї змін.

Цьому питанню призначені статті 154-159.

Відповідно до ст.154, законопроект про внесення змін до Конституції

України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України

або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного

162

складу Верховної Ради України.

Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І

„Загальні засади”, розділу III „Вибори. Референдум” і розділу XIII „Внесення

змін до Конституції України”, попередньо схвалений більшістю від

конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо

на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не

менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.

Законопроект про внесення змін до розділу І „Загальні засади”, розділу III

„Вибори. Референдум” і розділу XIII „Внесення змін до Конституції України”

подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як

двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за

умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу

Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який

призначається Президентом України.

Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III і

XIII цієї Конституції з одного й того самого питання можливе лише до

Верховної Ради України наступного скликання.

Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають

скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони

спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної

цілісності України.

Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або

надзвичайного стану.

Законопроект про внесення змін до Конституції України, який

розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути

поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття

рішення щодо цього законопроекту.

Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі

змінювати одні й ті самі положення Конституції України.

Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається

163

Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду

України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї

Конституції.

Конституція України набуває чинності з дня її прийняття.

День прийняття Конституції України є державним святом – Днем

Конституції України.

§3. Конституційний лад України

Тема 1. Поняття та принципи конституційного ладу України

Конституційний лад України – це система суспільних відносин,

передбачених і гарантованих Конституцією і законами України, прийнятими на

її основі і відповідно до неї.

Основні принципи конституційного ладу України, які є базою для

конституційного регулювання найважливіших суспільних відносин, закріплені

у першому розділі Конституції України „Загальні засади”. Він складається з 20

статей.

У цьому розділі Конституції закріплено що Україна є суверенна і

незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

У літературі до числа фундаментальних принципів конституційного ладу

відносять:

1) державний суверенітет;

2) гуманний статус людини, при якому вона сама, її права і свободи є

вищою соціальною цінністю: рівність всіх перед законом і право на рівний

захист законом;

3) верховенство права;

4) народовладдя, в тому числі правові принципи народного суверенітету і

безпосереднього народовладдя;

5) політичний плюралізм, включаючи гарантії різноманіття політичного

164

життя і вільної участі громадян в політичному процесі;

6) загальні принципи дії механізму державної влади, включаючи

встановлення республіканської форми правління, поділу влади, самостійного

функціонування органів держави і їх взаємодії;

7) визначення гарантій саморозвитку цивільного суспільства, створення

умов для забезпечення свободи і самоврядування;

8) принцип соціальної держави, включаючи визначення основних

соціальних задач заради розвитку особистості, досягнення добробуту; вимоги

соціального захисту і безпеки громадян;

10) різноманіття і свобода економічної діяльності, гарантії права

власності і рівності юридичного захисту всіх форм власності; принцип

соціального партнерства як ведучого в економічних відносинах;

11) цілісність і стійкість конституційного ладу, непорушність його основ і

їх верховенство по відношенню до інших положень Конституції.

Організація державного ладу здійснюється відповідно до засад:

а) поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, з чітким

розмежуванням визначених функцій цих влад та компетенції відповідних

органів, створення юридичних механізмів їх взаємоконтролю і взаємодії;

б) розмежування компетенції між центральною владою і місцевими

радами та іншими органами самоврядування на основі верховенства

Конституції та законів держави.

Тема 2. Україна – суверенна і незалежна держава

Стаття 1 Конституції України визначає Українську державу як суверенну

і незалежну.

Суверенність є необхідною передумовою конституційного ладу в будь-

якій державі. Держава здатна виражати волю своїх громадян тоді, коли вона є

суверенної. Суверенітет як необхідний атрибут державної влади виступає

якісною рисою держави і становить важливий принцип конституційного ладу

України.

Згідно з конституційними положеннями, народ як носій суверенітету і

165

єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний

лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському

референдумі.

Згідно з Декларацією про державний суверенітет України, прийнятою

Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року, державний суверенітет

України це верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади держави

в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Ознаками суверенітету Української держави є:

- верховенство державної влади на всій території України;

- єдність і неподільність державної влади;

- незалежність і самостійність державної влади.

Верховенство державної влади означає: по-перше, її необмеженість нічим

і ніким, за винятком народного суверенітету (установчої влади народу

України), Конституції України, громадянського суспільства, природного права і

законів; по-друге, відсутність на території України будь-якої іншої

конкуруючої влади, яка б могла видавати легітимні закони; по-третє,

підпорядкованість державній владі всіх громадян, їх об’єднань, органів

державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Єдність державної влади полягає в наявності єдиної системи органів

державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), які мають єдині цілі та

завдання діяльності, що забезпечує певну ступінь керованості суспільством.

Незалежність і самостійність державної влади означає, по-перше, те, що

вона сама, без впливу інших сил, право спроможна приймати нормативні акти

та забезпечувати їх виконання за допомогою засобів державного примусу; по-

друге, відсутність залежності (політичної, фінансової, організаційної) органів

державної влади.

Таким чином, державний суверенітет характеризує повноту законодавчої,

виконавчої та судової влади держави на її території, що виключає наявність

будь-якої конкуруючої влади, а також непідпорядкованість держави владі

іноземної держави в сфері міжнародного спілкування.

166

Невід’ємним атрибутом незалежної і суверенної держави виступає

державна мова. Офіційний статус української мови визначається

Конституцією, а також Законом України „Про мови в Українській РСР” від 28

жовтня 1989 року як державної мови.

Крім визначення української мови як державної, Конституція України

забезпечує вільний розвиток, використання і захист російської мови, інших мов

національних меншин України.

Важливими ознаками суверенної держави є державні символи:

Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн і столиця.

Державна символіка – це система знакових, образних або музикальних

форм, які закріплюються правовими конституційними нормами і мають

уособлювати державу, вирізняти її серед інших держав. Це атрибутика, що

відтворює певні історичні традиції і сутність громадянських уявлень про

державу. У класичному варіанті сучасна держава має три державні символи:

герб, прапор і гімн. Державна символіка незалежної України конституйована

ст.20, як одна з ознак незалежної суверенної держави.

Державний Прапор – це офіційний відмінний знак (емблема) держави,

символ її суверенітету. Згідно з Конституцією України (ч.2 ст.20) Державний

Прапор України являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг

синього і жовтого кольорів.

Державний Герб – це відмінний знак, що є офіційною емблемою

держави, яка зображується на прапорах, грошових знаках, печатках, та деяких

офіційних документах. Згідно з Конституцією України (ч.3 ст.20) Великий

Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного

Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш

як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. При

цьому головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої

Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) – ч.4 ст.20

Конституції України.

Державний Гімн – музикально-поетичний твір, який разом з Державним

167

Гербом і Державним Прапором є офіційним символом держави. Конституція

України (ч.5 ст.20) визначає, що Державним Гімном України є національний

гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що

приймається не менш як двома третинами від конституційного складу

Верховної Ради України. Згідно зі ст.1 Закону України „Про Державний Гімн

України” від 6 березня 2003 року, Державним Гімном України є національний

гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору

П. Чубинського.

Столиця – це головне місто держави, адміністративно-політичний центр

країни, в якому перебувають вищі органи державної влади – парламент, глава

держави, уряд, вищі судові органи. Відповідно до ч.7 ст.20 Конституції України

столицею України є місто Київ.

Тема 3. Україна – демократична, соціальна та правова держава

Демократичною вважається держава, устрій і діяльність якої відповідає

волі народу, загальновизнаним правам і свободам людини і громадянина.

Ознаками України як демократичної держави є наступні:

- реальна представницька демократія, що забезпечується обранням

Верховної Ради, Президента України, представницьких органів місцевого

самоврядування на основі демократичних принципів виборчого права;

- організація державної влади в Україні на засадах її поділу на

законодавчу, виконавчу і судову (ст.6 Конституції України). Теорія поділу

влади була розроблена Д. Локком та Ш. Монтеск’є, а її зміст зводиться до того,

що з метою забезпечення свободи громадян, по-перше, різні функції (види)

державної влади – законодавча, виконавча і судова, – повинні здійснюватись

різними, відносно автономними один від одного органами державної влади; по-

друге, ці органи повинні бути взаємно врівноваженими;

- конституційне закріплення та реалізація принципу ідеологічного та

політичного плюралізму (ст.15 Конституції України). Цей принцип, по-перше,

виключає можливість існування в суспільстві будь якої обов’язкової ідеології

(державної чи іншої), по-друге, передбачає завдання держави сприяти

168

організації та діяльності всіх політичних партій, інших організацій, діяльність

яких здійснюється в межах Конституції та чинного законодавства України.

Правовий статус політичних партій, громадських організацій в Україні

визначається Законом України „Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992

року;

- визнання та гарантованість місцевого самоврядування (ст.7 Конституції

України).

Соціальна держава – це держава соціальної злагоди. Вона відповідальна

за соціальну справедливість, соціальну рівність, гідний людини рівень життя,

гарантії соціальної допомоги і захисту на рівні встановлених міжнародними

угодами стандартів.

Основна функція соціальної держави сьогодні – є забезпечення

ефективної реалізації прав людини на працю, права на освіту, охорону здоров’я,

на доступність культурних цінностей, на достатній рівень життя.

Поняття соціальної держави включає політику держави в системі

соціальною захисту населення, соціальне страхування, життєві стандарти,

охорону здоров’я, житлову політику, освітні і культурні програми.

Виважена і послідовна політика соціальної держави має забезпечувати

соціальну солідарність всіх груп населення та консолідацію суспільства, його

економічну, соціальну і політичну інтеграцію.

Одним з головних завдань соціальної держави є сприяння суспільному

прогресу, що базується на закріплених законодавством принципах соціальної

рівності, загальної солідарності, взаємній відповідальності. Соціальна держава

бере на себе обов’язок забезпечити кожному членові суспільства гідний

сучасної людини мінімум соціальних благ.

Обов’язками соціальної держави за Конституцією та чинним

законодавством України є:

- забезпечення соціальної спрямованості економіки;

- охорона праці і встановлення гарантованого мінімуму оплати праці;

- охорона здоров’я людей;

169

- забезпечення підтримки сім’ї, дитинства, материнства і батьківства;

- розвиток системи соціальний служб, які забезпечують соціальний захист

громадян;

- встановлення пенсій, інших видів соціальних виплат та допомог.

Конституція України визначає Україну як правову державу.

Проголосивши принцип верховенства закону, Конституція України надає йому

значення фундаментальної правової норми (ст.8). Правосуддя – це соціальна

цінність демократичного суспільства. Без законного і справедливого

правосуддя не можна реалізувати інші соціальні цінності і інститути демократії.

В Конституції України закріплено такі ознаки правової держави:

1. Верховенство права (суб’єктивного) відповідно до ч.1 ст.8. Цей

принцип передбачає пріоритет прав і свобод людини і громадянина (ч.1 ст.19).

Правова держав визнає і гарантує права і свободи людини і громадянина, які

закріплені Конституцією, загальновизнаними нормами міжнародного права,

законами та іншими нормативними актами. Один із принципів правової

держави „все, що не заборонено, те дозволено” сформульовано в Конституції

України таким чином: „ніхто не може бути примушений робити те, що

передбачено законодавством”.

2. Здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу,

виконавчу і судову (ч.1 ст.6). Три гілки влади діють відносно самостійно одна

від одної таким чином, щоб не допустити можливості домінування однієї з них

та узурпації внаслідок цього всієї повноти влади в одних руках.

3. Незалежність суду (ч.1 ст.126). В правовій державі суд відіграє роль

головного елементу механізму гарантій прав і свобод людини. В силу цього має

бути забезпечена незалежність суду від будь-яких владних чи громадських

структур. Тільки незалежний суд може ефективно захистити людину від

свавілля органів виконавчої влади та їх посадових осіб.

4. Законність управління (ч.2 ст.19). Згідно з Конституцією України

органи державної влади та органи місцевого самоврядування (які здійснюють

управління на різних територіальних рівнях), їх посадові особи зобов’язані

170

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України.

5. Правовий захист людини від порушення її прав державною владою

(ст.ст.55, 56). Згідно з Конституцією України захист прав і свобод людини може

здійснюватися: судом; Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

міжнародними судовими установами та органами міжнародних організацій,

членом яких є Україна; кожною людиною за допомогою заходів, не

заборонених законом.

Характеризуючи Україну як конституційну державу, Конституція

України не обмежується закріпленням її рис як суверенної і незалежної,

демократичної, соціальної і правової держави.

В розділі 1 Конституції також визначаються наступні обов’язки, завдання

та функції держави:

- утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст.3);

- забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги

на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи –

катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського

народу (ст.16);

- забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в

усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст.10); сприяння

вивченню мов міжнародного спілкування (ст.10); сприяння консолідації та

розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а

також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх

корінних народів і національних меншин України (ст.11); турбота про

задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які

проживають за межами держави (ст.12); забезпечення захисту прав усіх

суб’єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості

економіки (ст.13); гарантування свободи політичної діяльності, не забороненої

Конституцією та законами України (ст.15); соціальний захист громадян

України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших