Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство

Подождите немного. Документ загружается.

181

України. Народ України безпосередньо також обирає Президента України,

депутатів місцевих рад різних рівнів, міських, селищних та сільських голів.

Тема 2. Поняття референдуму і види референдумів в Україні

Референдум є однією з пріоритетних форм безпосередньої демократії в

Україні (поряд із виборами, народною ініціативою тощо). Правове регулювання

референдумів в Україні здійснюється Конституцією України (Розділ III, ст.69 –

74), Законом України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня

1991 року.

Референдум – це спосіб прийняття громадянами України законів, інших

рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення через

голосування.

Шляхом референдуму надається юридична сила рішенням народу щодо

найважливіших питань громадського і політичного життя, внутрішньої і

зовнішньої політики, не пов’язаних із визначенням персонального складу

державних або громадських органів.

За різними критеріями (ознаками) референдуми класифікуються на:

− імперативні та консультативні;

− конституційні та законодавчі;

− обов’язкові та факультативні;

− всеукраїнські та місцеві.

За юридичними наслідками референдуми поділяються на імперативні та

консультативні. Рішення, винесене імперативним референдумом, має

загальнообов’язкове значення і не потребує затвердження. Імперативним був

референдум 1 грудня 1991 р. (Україну було проголошено незалежною

державою). Консультативний референдум призначається для виявлення,

з’ясування думки виборців щодо певного питання і юридичної сили не має. Ця

думка може бути врахована при вирішенні державними органами відповідної

проблеми, але не є обов’язковою.

Якщо на референдум виноситься питання про прийняття, відхилення або

внесення змін до Конституції України, то він називається конституційним.

182

Якщо ж ці питання вирішуються стосовно звичайного закону, то референдум

називається законодавчим.

Референдум, проведення якого є обов’язковим для вирішення визначених

Конституцією проблем, називається обов’язковим. Обов’язковим є

всеукраїнський референдум з вирішення питань щодо зміни території України

(ст.73 Конституції України), а також затвердження законопроектів про

внесення змін до розділів І „Загальні засади”, III „Вибори. Референдум” і XIII

„Внесення змін до Конституції України”. Якщо ж референдум визначається як

один із можливих, але не обов’язкових засобів вирішення певних питань, він

називається факультативним.

Відповідно до Конституції і Закону України „Про всеукраїнський та

місцеві референдуми” можуть проводитись як всеукраїнські, так і місцеві (у

межах адміністративно-територіальних одиниць) референдуми.

Акти, прийняті на всеукраїнському референдумі, мають вищу юридичну

силу відносно законодавчих актів Верховної Ради, Кабінету Міністрів України.

Рішення, прийняті місцевим референдумом, не потребують будь-якого

затвердження державними органами. Стосовно одного і того ж питання

всеукраїнський референдум може бути проведений не раніше, ніж через 5

років, а місцевий – не раніше, ніж через рік від дня проведення попереднього

референдуму.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України

або Президентом України.

Референдум з ініціативи виборців проводиться, якщо його проведення

підтримують не менш як 3 млн. виборців. Це право реалізується через створені

ініціативні групи для збирання підписів. При цьому збирання підписів на

підтримку проведення всеукраїнського референдуму має відбутися не менш як

у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну

території України.

Не допускається проведення референдуму щодо законопроектів з питань

183

податків, бюджету та амністії. На всеукраїнський референдум не виносяться

питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і

прокуратури; питання амністії та помилування; питання про вжиття

державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо

охорони громадського порядку, захисту здоров’я та безпеки громадян; питання,

пов’язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать

до компетенції Верховної Ради України, Президента України та Кабінету

Міністрів України.

Тема 3. Засади виборчого права й види виборчих систем

Президент України, представницькі органи народу України – Верховна

Рада України, органи місцевого самоврядування, міські, сільські, селищні

голови – обираються шляхом виборів на основі певної виборчої системи.

Вибори – це волевиявлення народу з метою формування органів

державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування.

Тобто, вибори – це спосіб формування представницьких органів, обрання

службових осіб.

Виділяють такі види виборів:

1) чергові;

2) позачергові (дострокові);

3) повторні (проводяться у випадках, коли вибори визнані недійсними);

4) проміжні (замість вибулих депутатів і голів рад).

Виборча система має декілька значень. З одного боку, виборча система

означає порядок формування представницьких органів держави або виборних

посадових осіб. З іншого боку, виборча система становить систему розподілу

місць у виборних органах після встановлення результатів голосування. Відомі

такі виборчі системи:

1) мажоритарна – для обрання кандидат повинен отримати більшість

голосів округу чи держави;

2) пропорційна – розподіл місць у парламенті між партіями залежно від

кількості поданих за них голосів виборців;

184

3) змішана – поєднує в собі елементи мажоритарної і пропорційної

системи (одна половина депутатів обирається за мажоритарною системою, а

друга – за пропорційною).

Виборче право в об’єктивному розумінні – це система правових норм,

які регулюють процес формування представницьких органів і обрання

службових осіб.

Виборче право в суб’єктивному розумінні – це право обирати (активне

виборче право) і бути обраним (пасивне виборче право).

Особа, яка має право голосу, називається виборцем, а всі виборці держави

іменуються виборчим корпусом (електоратом).

Виборча кампанія – це сукупність заходів і дій, які проводяться

суб’єктами виборчого процесу (виборчими органами, кандидатами на виборні

посади, громадянами та їх об’єднаннями).

Виборча система базується на певних принципах. Такими принципами

виборчої системи України є:

1) територіальність – означає, що вибори проводяться на відповідній

території в одномандатних виборчих округах;

2) загальність – право обирати мають усі громадяни України, які досягли

18 років. Право бути обраним (тобто пасивне виборче право) залежить від рівня

органу, до якого обирається громадянин, і віку (народний депутат України – не

молодше 21 року, Президент України – не молодше 35 років);

3) рівноправність – кожен виборець має один голос, виборці беруть

участь у виборах на рівних засадах, жінки і чоловіки мають рівні виборчі права;

4) безпосередність – кожен громадянин України бере участь у виборах

особисто. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-

якій іншій особі забороняється.

Голосування на виборах є таємним: контроль за волевиявленням виборців

не допускається.

Важливим є принцип несумісності статусу народних депутатів із

службовим становищем. Це означає, що народному депутатові забороняється

185

робота за сумісництвом, крім творчої, наукової і викладацької діяльності, у

вільний від виконання депутатських обов’язків час.

Тема 4. Виборча система України

Залежно від суб’єктів вибори в Україні поділяються на вибори народних

депутатів України, вибори Президента України, вибори депутатів Верховної

Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів сільських, селищних,

міських рад, вибори сільського, селищного, міського голови.

Вибори проводяться на основі загального, рівного, прямого виборчого

права при таємному голосуванні.

В Україні вибори народних депутатів України, вибори депутатів

Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів сільських,

селищних, міських рад, вибори сільського, селищного, міського голови

проводяться за пропорційною системою, вибори Президента України – за

мажоритарною системою.

Порядок проведення виборів загальний для всіх видів виборів. Він

передбачає:

1) проголошення або призначення виборів;

2) утворення виборчих комісій, виборчих округів і дільниць;

3) висування претендентів;

4) реєстрацію кандидатів;

5) передвиборну агітацію;

6) голосування;

7) установлення результатів виборів.

Залежно від виду виборів існують відмінності в утворенні виборчих

комісій, округів; колі суб’єктів, які мають право висувати претендентів;

установленні результатів виборів.

§6. Органи державної влади України

186

Тема 1. Конституційні основи статусу Верховної Ради – парламенту

України

Парламент – це загальнонаціональний і такий, що діє постійно,

представницький колегіальний орган державної влади, який водночас за

смислом теорії поділу влад (влади) є єдиним органом законодавчої влади.

Законодавча влада – це загальне поняття, яке: по-перше, визначає зміст і

наслідки волевиявлення народу (виборчого корпусу) на відповідних

референдумах; по-друге, відображає сукупність повноважень різних елементів

державного механізму (насамперед парламенту), прямо співвіднесених із

законотворчістю; по-третє, фіксує одну з головних, титульну функцію

парламенту; по-четверте, називає сам парламент і позначає його призначення.

Верховна Рада України є загальнонаціональним представницьким

органом державної влади, оскільки вона представляє увесь Український народ –

громадян України всіх національностей і виступає від імені всього народу. Це

випливає як з Преамбули Конституції та її змісту, так і з назви парламенту –

„Верховна Рада України”.

Колегіальний характер Верховної Ради як парламенту України полягає

насамперед у її складі та порядку роботи. Верховна Рада складається з 450

народних депутатів (ст.76 Конституції) і є повноважною за умови обрання не

менш як двох третин від її конституційного складу (ст.82 Конституції). Рішення

Верховної Ради приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування

(ст.84 Конституції). Закони та інші акти Верховна Рада приймає більшістю від

її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією (ст.91).

Виборний характер українського парламенту, як і парламентів інших

країн, полягає в тому, що він формується виключно шляхом виборів народних

депутатів. Ці вибори є, як правило, вільними і демократичними. Вони

проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом

таємного голосування.

Однією з істотних особливостей українського парламенту є його

однопалатність.

187

Постійно діючий характер українського парламенту полягає, зокрема, в

тому, що народні депутати обираються до Верховної Ради строком на чотири

роки, а із змінами внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004 року в

Основний Закон, який набере чинності з 1 січня 2006 року – на п’ять років і

здійснюють свої повноваження на постійній основі. Верховна Рада, за

Конституцією (ст.82), працює сесійно. Чергові сесії Верховної Ради

починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного

року (ст.83). Новообрана Верховна Рада збирається на першу сесію не пізніше

як на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Якщо

протягом тридцяти днів будь-якої чергової сесії пленарні засідання не можуть

розпочатися, то Президент може достроково припинити повноваження

Верховної Ради.

Верховна Рада розробляє та приймає закони, визначає основні напрями

зовнішньої і внутрішньої політики, здійснює безпосереднє перетворення ідей на

закони. Вона виконує такі функції:

а) розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що

потребують врегулювання законами України;

б) приймає закони України;

в) здійснює установчі, контрольні, координаційні і міжнародні функції,

передбачені Конституцією України.

Крім цього, Верховна Рада України здійснює:

а) контроль за діяльністю уряду;

б) контроль за бюджетними витратами;

в) контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та

громадянина тощо.

Згідно з Конституцією України, із змінами внесеними Законом N 2222-IV

від 08.12.2004, повноваження Верховної Ради складатимуть наступний перелік:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених

розділом XIII Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму;

188

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього,

контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення

щодо звіту про його виконання;

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-

технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією

Конституцією;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України

про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення

миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил

України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури

(імпічменту) тощо.

Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які

відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

Окрім того, Верховна Рада приймає рішення про направлення запиту до

Президента на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи

комітету Верховної Ради, попередньо підтриману не менш, як третиною

конституційного складу Верховної Ради; має право усунути Президента з поста

в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому Конституцією

(ст.111).

За пропозицією не менш як третини народних депутатів від її

конституційного складу Верховна Рада може розглянути питання про

відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри йому

більшістю від конституційного складу Верховної Ради, наслідком якої є

відставка Кабінету Міністрів.

Верховна Рада, як зазначається у чинній Конституції, працює сесійно

189

(ст.82). Сесії Верховної Ради України поділяються на чергові й позачергові.

Засідання Верховної Ради поділяються на пленарні, тобто загальні, і

засідання її органів (комітетів тощо).

Засідання Верховної Ради відбуваються, як правило, відкрито. Закрите

засідання відбувається за рішенням більшості від конституційного складу

Верховної Ради (ст.84 Конституції). Основним видом засідань є пленарні

засідання.

Відповідно до Конституції (ст.84) рішення Верховної Ради приймаються

виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. До того ж

голосування на засіданнях здійснюється народними депутатами особисто.

Тема 2. Конституційні засади статусу Президента України

Особливе місце в системі органів державної влади займає Президент

України, який не входить безпосередньо до жодної з гілок влади. Проте його

статус, як глави держави, наділяє його повноваженнями, згідно з якими він є

гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України,

додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина. Оскільки ці

повноваження більше чи менше властиві всім органам державної влади.

Президент, здійснюючи об’єднуючу функцію, безпосередньо впливає на їх

діяльність у процесі здійснення державної влади.

Президент України припиняє повноваження Верховної Ради України,

якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не

можуть розпочатись. Це зумовлює іноді скликання позачергових сесій

Верховної Ради, що мало місце, наприклад, у серпні 1997 року, але в цілому

вносить стабільність в роботу парламенту, утверджує його як постійно діючий

орган законодавчої влади України.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент

України обирається громадянами України на основі загального, рівного і

прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Президентом України може бути обраний громадянин України, який

досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом

190

десяти останніх років перед днем виборів та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два

строки підряд.

Президент України не може мати іншого представницького мандата,

обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян, а

також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи

входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має

на меті одержання прибутку.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю

останнього місяця п’ятого року повноважень Президента України. У разі

дострокового припинення повноважень Президента України вибори

Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення

повноважень.

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через

тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту

складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова

Конституційного Суду України.

Президент України користується правом недоторканності на час

виконання повноважень.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи

притягаються до відповідальності на підставі закону. Звання Президента

України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки

Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.

Згідно з Конституцією України із змінами внесеними згідно із Законом

N 2222-IV від 08.12.2004 Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і

правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і

позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і