Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство

Подождите немного. Документ загружается.

461

Сутність контрольної діяльності розкривається лише у суспільстві як сфері його

застосування. Призначення фінансового контролю виражається у сприянні

успішній реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесів

утворення та ефективного використання фінансових ресурсів у всіх сферах

народного господарства і фінансової системи.

Фінансовий контроль має також певне соціальне призначення пов’язане з

інформуванням суспільства про процеси, що відбуваються у фінансовій

діяльності держави з метою підтримання належної законності, порядку й

організованості, охорони та захисту прав і свобод людини. Об’єктом

застосування такого контролю є грошові відносини, що виникають під час

утворення і використання фінансових ресурсів у товарному виробництві,

невиробничій сфері, усіх ланках фінансової системи. Безпосереднім перевіркам

підлягають фінансові показники такі як виручка від реалізації товарів та послуг,

собівартість, прибуток, податки та інші обов’язкові платежі, відрахування до

різних небюджетних фондів тощо.

Сутність фінансового контролю знаходить своє вираження у його

завданнях: дотримання чинного законодавства і нормативів у фінансовій та

господарській діяльності; сприяння збалансованості між необхідністю у

фінансових ресурсах і розміром грошових доходів бюджетів; забезпечення

повноти і своєчасності виконання фінансових зобов’язань перед бюджетною

системою всіма суб’єктами фінансових відносин; сприяння раціональному

витрачанню товарно-матеріальних цінностей і грошових (бюджетних) коштів

на підприємствах, в установах і організаціях; попередження і усунення

порушень фінансової дисципліни, бухгалтерського обліку та звітності.

Основою соціального контролю за фінансовою діяльністю є вироблення

системи цінностей у цій сфері, яка повинна віддзеркалювати суспільні та

державні інтереси та розглядатися у якості критерію ефективності фінансової

діяльності уповноважених державою органів. Таким результатом є зміцнення

фінансової дисципліни, а саме чітке дотримання встановлених приписів з

мобілізації, розподілу і використання грошових фондів держави та

462

суспільства. У разі порушення господарюючими суб’єктами встановлених

правил ведення фінансових операцій, розрахунків, зберігання грошових коштів

тощо знаходить свій прояв інша форма результату – притягнення винного до

відповідальності мірою якої є фінансова санкція.

Форма результату контролю безпосередньо пов’язана із формою та

методами контрольної діяльності. Під формою контролю слід розуміти

способи конкретного вираження і організації контрольних дій. Залежно від часу

здійснення контролю розрізнять три основні форми: попередній, поточний,

наступний.

Попередній фінансовий контроль проводиться на стадії складання,

розгляду та затвердження фінансових планів підприємств, установ, організацій,

кошторисів державних (бюджетних) організацій тощо. За цією формою

контроль передує здійсненню господарських операцій і призначений не

допустити нераціонального витрачання матеріальних, трудових та фінансових

ресурсів і тим самим завдання шкоди у фінансовій діяльності.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль щоденно здійснюється

фінансовими службами для попередження порушень фінансової дисципліни у

процесі проведення операцій з грошовими коштами, виконання

господарюючими суб’єктами зобов’язань перед бюджетом.

Наступний фінансовий контроль здійснюється після проведення

фінансових операцій з метою визначення стану фінансової дисципліни та

виявлення її порушень.

До методів фінансового контролю належать окремі способи та прийоми,

що застосовуються уповноваженими державними органами під час здійснення

контрольних дій. Основними методами фінансового контролю є нагляд,

обстеження, аналіз, перевірка, ревізія.

Нагляд передбачає загальне ознайомлення зі станом фінансової діяльності

об’єкта контролю. Обстеження здійснюється відносно окремої фінансової

роботи, спираючись при цьому на широке коло показників. Аналіз спрямований

на виявлення порушень фінансової дисципліни на основі поточної і річної

463

звітності за допомогою пошукових (аналітичних) прийомів. Перевірка

стосується основних питань фінансової діяльності і проводиться на підставі

балансових, звітних або витратних документів з метою виявлення порушень

фінансової дисципліни і усунення їх наслідків. Ревізія – це метод

документального контролю за фінансово-господарською діяльністю,

дотриманням фінансового законодавства, достовірністю обліку та звітності,

спосіб документального виявлення розкрадань товарно-матеріальних

цінностей, попередження фінансових зловживань.

Визначення форми та методу фінансового контролю, його класифікація

вимагає відповідних організаційних дій та створення системи фінансового

контролю. Система фінансового контролю складається із чотирьох підсистем:

державного, внутрішньогосподарського, громадського, незалежного

фінансового контролю (аудиту).

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюється органами

державної влади і управління, до яких належать Міністерство фінансів України,

Державне казначейство, Рахункова палата, Державна контрольно-ревізійна

служба, Державна податкова служба, Державна митна служба, Національний

банк України тощо.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється

економічними та фінансовими службами підприємств з метою вивчення власної

діяльності.

Громадський контроль здійснюється на добровільній та безоплатній

основі спеціалістами або групами спеціалістів від імені громади, соціальної

групи, політичної партії, громадської організації. До громадського фінансового

контролю також належить парламентських фінансовий контроль, який здійснює

Верховна Рада України та окремі народні депутати.

Незалежний фінансовий контроль (аудит) згідно ст.4. Закону України

„Про аудиторську діяльність” – це перевірка публічної бухгалтерської звітності,

обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-

господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення

464

достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному

законодавству та встановленим нормативам, який здійснюється незалежними

особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами

господарювання на його проведення з ініціативи господарюючих суб’єктів, а

також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов’язковий аудит).

Фінансовий контроль – це один з видів фінансової діяльності держави з

перевірки законності і раціональності дій суб’єктів господарювання у процесі

мобілізації, розподілу і використанні грошових коштів держави.

§2. Особлива частина

Тема 1. Державний бюджет України і бюджетне право. Бюджетний

устрій України

Конституція України встановила державні функції, виконання яких

покладено на державні органи, які поєднані у спеціальні системи. Для

виконання таких функцій державним органам необхідні фінансові та

матеріальні ресурси, які в умовах товарно-грошових відносин мають грошовий

характер.

Витрати кожного державного органу на виконання державних функцій

покриваються з одного джерела – загальнодержавних фінансів, які поєднуються

у централізованому фонді – Державному бюджеті. Бюджет являє собою розпис

доходів і витрат держави, підприємства, установи, організації, родини або

окремої особи на певний (бюджетний) період. Розпис доходів і витрат

передбачає розробку загального плану створення (формування) та

використання ресурсів з метою забезпечення виконання функцій кожного

органу окремо. Такому плану складності додає той факт, що грошей у бюджеті

у цілісному вигляді ніколи не буває, після їх надходження на бюджетний

рахунок, вони у найкоротший термін використовуються на фінансування

відповідних потреб. Таким чином, бюджет є головним фінансовим планом, що

465

поєднує доходи і витрати за обсягом, термінами та суб’єктами.

У державі бюджет виконує ряд основних функцій: перерозподіляє

національний дохід, стабілізує процеси суспільного виробництва, здійснює

державну соціальну політику. Під час їх виконання бюджет отримує такі

характеристики: економічну – бюджет впливає на економіку, а її реальний стан

– на бюджетні показники, політичну – вищий представницький орган держави

– Верховна Рада – затверджує обсяги доходів та видатків бюджету, чим ставить

уряд під свій контроль на час його виконання, правову – бюджет

затверджується у формі Закону України – вищого за юридичною силою та

обов’язковістю виконання нормативно-правового акту.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для

забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади,

органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого

самоврядування протягом бюджетного періоду.

Суспільні відносини, що складаються у процесі формування та виконання

Державного бюджету регулюються бюджетним правом. Такими відносинами є

фінансові відносини у сферах державного бюджету України, визначення

бюджетного устрою, повноважень держави, Автономної Республіки Крим та

адміністративно-територіальних одиниць у галузі бюджету, прав окремих

державних органів щодо здійснення таких повноважень, розмежування доходів

та видатків між різними ланками бюджетної системи, а також спеціальний

порядок складання, розгляду, затвердження й виконання бюджетів, складання

звітів про їх виконання.

Бюджетне право займає особливе, панівне місце у системі фінансового

права, а більшість інших інститутів лише забезпечують його розвиток або є

його „продовженням”. Поряд з цим бюджетне право має деякі особливі

характеристики, що „обмежують” його значення та розповсюдження. Так,

бюджетне право регулює фінансові відносини лише між державними органами,

підприємствами, установами, організаціями.

Бюджетне право – сукупність фінансово-правових норм, що регулюють

466

суспільні відносини, які складаються у процесі формування та використання

державного бюджету.

Сукупність учасників бюджетних відносин, а також принципи і

організація їх функціонування складають бюджетну систему України.

Структура цієї системи визначається бюджетним устроєм, який ґрунтується на

державному (адміністративно-територіальному) устрої країни. Бюджетний

устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури,

взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Чинний Бюджетний

кодекс України ґрунтується на такому понятті, але не містить визначення

бюджетного устрою, обмежившись визначенням бюджетної системи.

Бюджетна система являє собою сукупність бюджетів, побудовану з

урахуванням принципів закріплених Бюджетним кодексом. Такими

принципами відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу є: принцип єдності

бюджетної системи України, звітності; принцип збалансованості, принцип

самостійності, принцип повноти, принцип обґрунтованості, принцип

ефективності, принцип субсидіарності, принцип цільового використання

бюджетних коштів, принцип справедливості і неупередженості; принцип

публічності та прозорості, принцип відповідальності учасників бюджетного

процесу.

До складу бюджетної системи України входять Державний бюджет та

місцеві бюджети. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної

Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та

бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування

визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Поряд з цим для аналізу і прогнозування економічного і соціального

розвитку держави використовують зведений бюджет, який є сукупністю

основних показників бюджетів.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету

України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених

бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

467

Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та

місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин,

державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами

права.

Тема 2. Бюджетний процес в Україні

Процес у сфері бюджету є необхідним порядком реалізації норм

бюджетного права, що регулюють бюджетний устрій. На відміну від більшості

галузей процесуального права, бюджетний процес не пов’язаний з реалізацією

правового статусу встановленого нормами матеріального права, а присвячений

особливому виду діяльності – бюджетному плануванню у зв’язку з чим

Бюджетний кодекс розділяє його на чотири стадії: 1) складання проектів

бюджетів; 2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України,

рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі

необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення

про місцеві бюджети; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і

прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і

аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Складання проекту Державного бюджету здійснюється Кабінетом

Міністрів України, який розробляє проект закону про Державний бюджет

України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про

Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади

бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних

запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.

Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня

пленарних засідань Верховної Ради України у Верховній Раді України

відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на

наступний бюджетний період. З доповіддю про Основні напрями бюджетної

політики на наступний бюджетний період виступає Прем’єр-міністр України

або за його дорученням Міністр фінансів України.

468

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний

період ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного і соціального

розвитку України на наступний бюджетний період із зазначенням показників

обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих та гуртових цін,

прогнозованого офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на

кінець року, прогнозованого рівня безробіття.

При цьому Проект враховує позицію Національного банку України, який

до 1 квітня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та

Кабінету Міністрів України: 1) проект основних засад грошово-кредитної

політики на наступний бюджетний період; 2) проект кошторису доходів та

видатків Національного банку України на наступний бюджетний період.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає

постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів

бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Для підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України

Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних

розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних

запитів, які можуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші

обмеження, яких зобов’язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних

коштів у процесі підготовки бюджетних запитів. Головні розпорядники

бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання

Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені

Міністерством фінансів України. Міністерство фінансів України подає проект

закону про Державний бюджет України Кабінету Міністрів України для

розгляду, а також вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього

проекту в Кабінеті Міністрів України.

Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту

закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними

матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15 вересня року, що передує

плановому.

469

Розгляд та прийняття закону про державний бюджет починається не

пізніше ніж через п’ять днів після подання Кабінетом Міністрів України

проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради

України при цьому Міністр фінансів України представляє Проект на

пленарному засіданні Верховної Ради України. Голова Комітету Верховної

Ради України з питань бюджету доповідає про відповідність проекту закону про

Державний бюджет України вимогам Бюджетного Кодексу, Основним

напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям

Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики на

наступний бюджетний період. За результатами обговорення проекту закону про

Державний бюджет України Верховна Рада України може прийняти

вмотивоване рішення про його відхилення у разі невідповідності Бюджетного

Кодексу та Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний

період та пропозиціям Верховної Ради України до них. У разі відхилення

проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України

зобов’язаний у тижневий термін з дня набрання чинності рішенням про

відхилення подати проект закону про Державний бюджет України на повторне

представлення з обґрунтуванням внесених змін, пов’язаних з відповідним

рішенням Верховної Ради України. Міністр фінансів України повторно

представляє проект закону про Державний бюджет України не пізніше трьох

днів після його повторного подання до Верховної Ради України.

Після прийняття до розгляду представленого проекту закону про

Державний бюджет України не пізніше 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект

бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом

Міністрів України) року, який передує плановому, проект закону про

Державний бюджет України розглядається народними депутатами України, а

також у комітетах, депутатських фракціях та групах Верховної Ради України.

Комітети Верховної Ради України формують свої пропозиції до проекту закону

про Державний бюджет України і передають їх до Комітету Верховної Ради

України з питань бюджету та призначають представників для участі у роботі

470

Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Після 1 жовтня

(6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного

подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому,

прийняття пропозицій Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету

припиняється.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня

(20 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного

подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому, спільно з

уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України розглядає

пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України і готує Висновки

та пропозиції до нього. Висновки та пропозиції до проекту закону про

Державний бюджет України, а також таблиці пропозицій Апаратом Верховної

Ради України розповсюджуються серед народних депутатів України не пізніше

ніж за два дні до розгляду проекту закону про Державний бюджет України у

першому читанні на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Перше читання проекту закону про Державний бюджет України

починається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань

бюджету щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний

бюджет України. В обговоренні цього питання беруть участь представники

комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій та груп, народні

депутати України, представники Рахункової палати та Кабінету Міністрів

України. Верховна Рада України приймає проект закону про Державний

бюджет України у першому читанні не пізніше 20 жовтня (25 жовтня, якщо

проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання

Кабінетом Міністрів України) року, що передує плановому.

Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України у

першому читанні Кабінет Міністрів України у двотижневий термін готує і

подає не пізніше 3 листопада (8 листопада, якщо проект бюджету був

прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України)

року, що передує плановому, проект закону про Державний бюджет України,