Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство
Подождите немного. Документ загружается.
531
відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки
діяння, передбаченого Особливою частиною КК.
Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовуються:
- у разі прийняття судом рішення про звільнення неповнолітнього від
кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.97 КК;
- до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати
кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння за ч.2
ст.97 КК;
- при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч.1
ст.105 КК.
Звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі
ч.1 ст.97 КК може статися лише при вчиненні ним уперше злочину невеликої
тяжкості та за умови, що його виправлення можливе без застосування
покарання. Якщо неповнолітній ухиляється від застосованих до нього
примусових заходів виховного характеру, вони скасовуються судом, а
неповнолітній притягується до кримінальної відповідальності.
Звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням примусових
заходів виховного характеру на підставі ч.1 ст.105 КК можливе в разі вчинення
ним злочину невеликої чи середньої тяжкості за умови, що його щире
розкаяння та подальша бездоганна поведінка свідчать про те, що на момент
постановлення вироку він не потребує застосування покарання. У такому разі
суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки
неповнолітнього;
3) передання неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх
замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу за його
згодою, а також певних громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, що досяг 15-річного віку та має
майно, кошти чи заробіток, обов’язку відшкодувати заподіяні майнові збитки;
532
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної
установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не
перевищує трьох років.
Під обмеженням дозвілля та встановленням особливих вимог щодо
поведінки неповнолітнього слід розуміти: обмеження перебування поза
домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без
згоди органу, що здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи
роботи, виїжджати в іншу місцевість; вимогу продовжити навчання, пройти
курс лікування при хворобливому потягу до спиртного.
Передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх
замінюють, допускається лише за наявності даних про їхню здатність
забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за
його поведінкою.
Передача неповнолітнього під нагляд педагогічного чи трудового
колективу можлива тільки за згодою цього колективу. Неповнолітній може
бути переданий і під нагляд певних громадян на їхнє прохання. Як
педагогічний або трудовий колектив, так і громадянин зобов’язані при цьому
здійснювати виховний вплив на нього та постійний контроль за його
поведінкою. Неповнолітній може бути переданий під нагляд педагогічного
колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, а трудового
колективу – за місцем роботи за наявності даних про те, що цей колектив
спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього
та позитивно впливати на його виховання.
Покладення обов’язку відшкодувати заподіяні майнові збитки як
примусовий захід виховного характеру може застосовуватися лише до
неповнолітнього, який досяг 15 років і має власне майно, кошти чи заробіток.
До спеціальних навчально-виховних установ, передбачених п.5 ч.2
ст.105 КК, направляються неповнолітні, котрі вийшли з-під контролю батьків
чи осіб, які їх замінюють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути
виправлені застосуванням інших примусових заходів виховного характеру.
533
До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні
школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації.
Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної
реабілітації чи професійного училища соціальної реабілітації, за правовим
статусом є учнем з обмеженнями, передбаченими положеннями про ці
навчально-виховні установи.
Стаття 106 КК передбачає особливості звільнення неповнолітніх від
кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
притягнення до такої відповідальності. Відповідно до ч.1 ст.106 КК, для
застосування цієї норми суду необхідно, насамперед, взяти до уваги загальні
підстави застосування інституту давності притягнення до кримінальної
відповідальності передбачені в ст.49 КК (закінчення передбачених законом
строків після вчинення злочинів і до дня набрання вироком законної сили,
невчинення під час цих строків нового злочину, відсутність ухилення від
слідства чи суду).
За наявності загальних підстав і умов застосування такого звільнення суд
повинен зважати на його особливості щодо неповнолітніх. Такі особливості,
відповідно до ст.106 КК, є: по-перше, можливість її застосування до осіб, які не
досягли 18 років до вчинення злочину, незалежно від їх віку на момент
вирішення питання про звільнення; по-друге, встановлення знижених строків
давності. Ч.2 ст.106 КК передбачає такі строки давності:
1) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;
2) п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
3) сім років – у разі вчинення тяжкого злочину;
4) десять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до
досягнення ними 18-річного віку, відбувається на підставі статей 88 – 91 КК,
але зважаючи на особливості, передбачені в ст.108 КК, що стосуються
тривалості строків погашення судимості та умов дострокового зняття
судимості.
534
Ч.2 ст.108 КК визнає такими, що не мають судимості, неповнолітніх:
1) засуджених до покарання, не пов’язаного із позбавленням волі, після
виконання цього покарання;
2) засуджених до позбавлення волі за злочин невеликої чи середньої
тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбування покарання не
вчинять нового злочину:
3) засуджених до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом
трьох років з дня відбування покарання не вчинять нового злочину;
4) засуджених до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони
протягом п’яти років з дня відбування покарання не вчинять нового злочину.
Дострокове зняття судимості з осіб, що вчинили злочин у віці до
18 років, застосовується на підставах, передбачених у ст.91 КК:
1) відбування покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо
тяжкий злочин;
2) закінчення не менше, ніж половини строку погашення судимості,
визначеного в пунктах 3 і 4 ч.2 ст.108 КК, тобто, якщо вони відбули покарання
за тяжкий злочин, то дострокове зняття судимості можливе після одного року
та шести місяців після відбування покарання, а якщо вони відбули покарання за
особливо тяжкий злочин – то після двох років і шести місяців.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. Складіть словник основних понять та термінів з
кримінального права України
Завдання 2. Запитання для самоконтролю
1. Розкрийте поняття, систему, принципи та завдання кримінального
права України.
2. Дайте загальну характеристику Кримінального кодексу України.
3. Дайте визначення поняття „злочин”. Вкажіть його види.
4. Розкрийте поняття та елементи складу злочину.
5. Дайте визначення поняття „покарання”. Вкажіть його види.
535
6. В чому полягають особливості кримінальної відповідальності та
покарання неповнолітніх?
7. Розкрийте поняття „стадій вчинення злочину”, їх види і значення.
8. Дайте визначення співучасті у злочині.
9. Вкажіть та охарактеризуйте обставини, що виключають
злочинність діяння.
10. Розкрийте поняття множинності злочинів та його форм.
Завдання 3. Тести-тренінги
1. Що таке кримінальне право України:
а) кримінальне право України – це система юридичних норм, які
встановлюють систему і види покарань, які можуть бути призначені особам, що
вчинили злочин;
б) кримінальне право України – це сукупність кримінально-правових
поглядів, ідей, понять, теорій про злочин та покарання;
в) кримінальне право України – це сукупність правових норм, які
визначають підстави та принципи кримінальної відповідальності,
встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання
можуть бути призначені особам, які їх вчинили, та підстави і умови звільнення
від кримінальної відповідальності і покарання;
г) кримінальне право України – це система кримінально-правових норм, які
встановлюють підстави та принципи кримінальної відповідальності.
2. Предметом кримінального права є:
а) відносини, які виникають внаслідок вчинення злочину і подальшого
застосування відповідного покарання за його вчинення;
б) відносини, які виникають до вчинення злочину;
в) відносини, які виникають внаслідок застосування відповідного
покарання за злочин;
г) відносини, які виникають до вчинення злочину і обов’язково повинні
передбачатися Кримінальним кодексом України.
536
3. Коли був прийнятий Кримінальний кодекс України:
а) в 1960 році;
б) в 1961 році;
в) в 2000 році;
г) в 2001 році.
4. Змістом кримінально-правових відносин є:
а) обов’язки злочинця;
б) права злочинця;
в) права та обов’язки потерпілої сторони;
г) сукупність прав і обов’язків суб’єктів відносин.
5. Яка галузь права є пріоритетною над кримінальним правом:
а) цивільне право;
б) адміністративне право;
в) конституційне право;
г) господарське право.
6. Як називається умова, за якої застосовується правова норма:
а) гіпотеза;
б) диспозиція;
в) санкція;
г) немає вірної відповіді.
7. Які юрисдикції передбачає Кримінальний кодекс України:
а) часову і міжгалузеву;
б) часову і просторову;
в) просторову і міжгалузеву;
г) міжгалузеву і галузеву.
8. Що є підставою кримінальної відповідальності:
а) вчинення особою суспільно небезпечного діяння;
б) вчинення особою суспільно небезпечного діяння, передбаченого
537
Кримінальним кодексом України;
в) вчинення особою суспільно небезпечного діяння, передбаченого
Кримінальним кодексом України, що містить склад злочину;
г) виявлення наміру вчинити злочин.
9. Кримінальна відповідальність передбачена:
а) тільки Кримінальним кодексом України;
б) Кримінальним кодексом України та міжнародними договорами;
в) Кримінальним кодексом України та міжнародними договорами,
ратифікованими Верховною Радою України у встановленому законом порядку;
г) Кримінальним кодексом України та Законом України „Про судоустрій в
Україні”.
10. Кримінальний кодекс України (ст.11) визначає, що злочином є:
а) визначене законом України суспільно небезпечне діяння, яке посягає на
права та законні інтереси особи;
б) суспільно небезпечне діяння, передбачене виключно в кримінальному
законі, яке вчиняється винно і є караним;
в) суспільно небезпечне діяння, яке заподіює реальну шкоду суспільним
відносинам, що охороняються законом про кримінальну відповідальність;
г) передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне
діяння, вчинене суб’єктом злочину.
11. Поняття „діяння” охоплює:
а) дію і бездіяльність;
б) дію, бездіяльність і наслідки;
в) дію, бездіяльність, наслідки і причинний зв’язок;
г) наслідки і причинний зв’язок.
12. Злочином є тільки передбачене законом про кримінальну
відповідальність:
а) умисне діяння особи;
538
б) винне діяння особи;
в) каране діяння особи;
г) будь-яке діяння особи.
13. За ступенем суспільної небезпечності злочини поділяються на:
а) нетяжкі, тяжкі, особливо тяжкі;
б) малозначні, нетяжкі, тяжкі, особливо тяжкі;
в) невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі;
г) безпечні, небезпечні, особливо небезпечні.
14. Стадіями злочину є:
а) певні етапи злочину;
б) структурні елементи складу злочину;
в) ознаки злочину;
г) елементи злочину.
15. Для якого виду вини характерно готування до злочину:
а) прямого умислу;
б) непрямого умислу;
в) злочинної самовпевненості;
г) злочинної недбалості.
16. Склад злочину – це:
а) сукупність ознак, за допомогою яких злочин відрізняється від не-
злочину;
б) суспільне небезпечне діяння, яке передбачене кримінальним законом;
в) сукупність встановлених кримінальним законом об’єктивних і
суб’єктивних ознак, які характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин;
г) наявність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують
суспільно небезпечне діяння як злочин, що передбачається Кримінальним
кодексом України.
17. Види складів злочинів за ступенем суспільної небезпечності:
а) формальний, матеріальний, основний;
539
б) основний, кваліфікований, матеріальний;
в) основний, кваліфікований, особливо кваліфікований, з пом’якшуючими
обставинами;
г) формальний, особливо кваліфікований, з пом’якшуючими обставинами.
18. Види складів злочинів за конструкцією:
а) основний, кваліфікований, матеріальний;
б) матеріальний, нематеріальний, формальний;
в) матеріальний, формальний, усічений;
г) простий, складений, складний.
19. Формула кваліфікації – це:
а) стаття Особливої частини Кримінального кодексу України, яка підлягає
застосуванню;
б) правило, за яким притягають особу до кримінальної відповідальності;
в) сукупність цифрових і буквених позначень, які містять вказівку на
кримінально-правові норми, що підлягають застосуванню;
г) відповідність статті Особливої частини Кримінального кодексу України
правилу, за яким притягають особу до кримінальної відповідальності.
20. Що є об’єктом злочину:
а) предмети;
б) речі матеріального світу;
в) речі нематеріального світу;
г) суспільні відносини.
Завдання 4. Спираючись на матеріал цього розділу та іншу навчальну
літературу, розв’яжіть наступні задачі
1. Попов вчинив крадіжку товарів із магазину. Коли він виходив із
краденим, зіткнувся з охоронцем. З метою приховування злочину Попов вбив
охоронця крамниці.
Визначте, який з видів множинності злочинів має місце у даному
випадку?
540
2. Глушко вчинив розпусні дії щодо особи, яка не досягла 16 років. Під
час попереднього слідства було встановлено, що Глушко має тяжке психічне
захворювання (шизофренію) і перебуває на обліку в психіатричному
диспансері.
Чи достатньо цієї обставини для визнання Глушко неосудним?
Завдання 5. Продовжить думку
1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове
забезпечення охорони …, власності, громадського порядку та громадської
безпеки, довкілля, конституційного устрою України від …, забезпечення миру і
безпеки людства, а також … Для здійснення цього завдання Кримінальний
кодекс України визначає, які …
2. Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність
діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, має …, тобто
поширюється на осіб, що вчиняли відповідні …, у тому числі на осіб, які …, але
мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює
злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, …
3. Закон про кримінальну відповідальність, який частково пом’якшує
відповідальність, а частково її посилює, має …
4. Залежно від … злочини поділяються на злочини невеликої
тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої
тяжкості є злочин, … Злочином середньої тяжкості є злочин, … Тяжким
злочином є злочин, … Особливо тяжким злочином є злочин, ...
5. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом …,
безпосередньо спрямованого на вчинення …, якщо при цьому злочин не було
доведено до кінця з причин, що … Замах на вчинення злочину є закінченим,
якщо особа … Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа …
6. Осудною визнається особа, яка … Не підлягає кримінальній
відповідальності особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння, …
До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані … Не підлягає
покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до … До такої