Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство

Подождите немного. Документ загружается.

561

Прокурор є учасником судового розгляду. Його повноваження

визначаються процесуальним законодавством. Підтримуючи державне

обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої

міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання

підсудному. У разі незгоди з рішенням суду прокурор може вносити касаційне

або окреме подання.

Прокурор має право у будь-який час відвідувати місця позбавлення

волі, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на

підставі яких ці особи перебувають у вищезазначених місцях, і у випадках

виявлення незаконності такого перебування зобов’язати негайно звільнити таку

особу. Також прокурор перевіряє законність постанов, наказів і розпоряджень

адміністрації цих установ. Для розслідування діянь, що містять ознаки злочину,

в прокуратурах є слідчі, які проводять досудове слідство у справах, віднесених

законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

У протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов’язково

зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення

та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.

Тема 2. Поняття і система органів внутрішніх справ

Загальна характеристика органів міліції

Органи внутрішніх справ – реалізують державну політику в сфері

захисту прав і воль громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних

зазіхань.

Міліція в Україні – державний озброєний орган виконавчої влади, який

захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, а також власність,

природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних

посягань.

Міліція є єдиною системою органів, які входять до структури

Міністерства внутрішніх справ України, виконують адміністративну,

профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу

та охоронну (на договірних засадах) функції.

562

Правову основу діяльності міліції становлять Конституція України,

закони України „Про міліцію”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про

організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”,

Кримінально-процесуальний кодекс України, інші законодавчі акти України,

постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови

Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ,

міжнародні правові акти, ратифіковані у встановленому порядку.

Принципи діяльності міліції

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги

до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами,

громадськими організаціями й населенням, незалежності від впливу будь-яких

політичних і громадських об’єднань. Діяльність міліції є гласною. За

погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх

журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що

становлять державну або службову таємницю.

Згідно зі ст.2 Закону України „Про міліцію” основними завданнями

міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод,

законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і

забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук

осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності

від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань та адміністративних

стягнень.

Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Міліція складається з

таких підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки;

транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони;

спеціальної міліції.

Права та обов’язки працівників міліції

Застосуванню фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

повинно передувати попередження про намір їх використання. Без

563

попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися,

якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи

працівників міліції. Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів

примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього

начальника. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування

фізичної сили і спеціальних засобів, а також застосування зброї, працівник

міліції зобов’язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для

сповіщення прокуророві. Вогнепальна зброя як крайній захід може

застосовуватись в таких випадках: для захисту громадян від нападу, що

загрожує їх життю і здоров’ю; для звільнення заручників; для відбиття

групового або збройного нападу; для затримання особи, яку застали при

вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти; для затримання особи, яка

чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти; для зупинки

транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями

створює загрозу життю і здоров’ю людей. Забороняється застосовувати

вогнепальну зброю при значному скупченні людей.

До спеціальних засобів, які мають право застосовувати працівники

міліції, відносять наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві

речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття

приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші

спеціальні й транспортні засоби. Повний перелік спеціальних засобів, а також

правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за

висновком Міністерства охорони здоров’я України та Генеральної прокуратури

України і публікуються в засобах масової інформації. Перевищення

повноважень щодо застосування сили, у тому числі спеціальних засобів і зброї,

тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Нагляд за додержанням законності в діяльності міліції здійснюють

Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

Працівникам міліції забороняється займатись будь-якими видами

підприємницької діяльності, вони не можуть бути членами політичних партій,

564

рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету. Працівники

міліції мають право створювати професійні спілки, але їм забороняється

організовувати страйки або брати в них участь. Не можуть бути прийняті на

службу до міліції особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину.

Тема 3. Завдання і структура органів служби безпеки України

Органи СБУ як чинник державної безпеки

Служба безпеки України – державний правоохоронний орган

спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Вона

підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

На СБУ покладається захист державного суверенітету, конституційного

ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й

оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян

від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягання з боку

окремих організацій, груп та осіб. До завдань СБУ також входить

попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і

безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у

сфері управління та економіки.

Правову основу діяльності СБУ становлять Конституція України,

закони України „Про Службу безпеки України”, „Про оперативно-розшукову

діяльність”, „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою

злочинністю”, інші законодавчі акти України.

Для виконання поставлених завдань СБУ зобов’язана здійснювати

розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного

проведення владою внутрішньої та зовнішньої діяльності; проводити заходи

щодо контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв,

попередження і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності

проти України, забезпечення оборонного комплексу Збройних Сил України.

Права та обов’язки працівників органів СБУ

Для виконання покладених обов’язків органи і співробітники СБУ мають

певні права, які закріплені законами України „Про Службу безпеки України”,

565

„Про оперативно-розшукову діяльність” та „Про організаційно-правові основи

боротьби з організованою злочинністю”. Згідно з цими законами

співробітники СБУ мають право: перевіряти документи, які посвідчують

особу, проводити огляд осіб, речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі

або знищення чи приховування речових доказів злочинної діяльності; входити у

погодженому з адміністрацією порядку до службових приміщень і на територію

установ, підприємств та організацій, одержувати за письмовим запитом дані й

відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також

користуватись з цією метою службовою документацією та звітністю.

У своїй роботі співробітники СБУ взаємодіють з громадянами, в тому

числі на договірних засадах, дотримуючись умов добровільності й

конфіденційності цих стосунків. Можливе проникнення в злочинну групу

негласного працівника оперативного підрозділу, створення з метою

конспірації підприємства чи організації, використання документів, які

зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і

транспортних засобів.

Ефективна діяльність СБУ забезпечується її відповідною структурою.

Тема 4. Органи і установи виконання покарання

Систему органів виконання покарань в Україні становлять

центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань – Державний

департамент з питань виконання покарань, його територіальні органи; установи

виконання покарань, слідчі ізолятори, воєнізовані формування, кримінально-

виконавчі інспекції, підприємства, установи і організації тощо.

Державний департамент з питань виконання покарань є центральним

органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який безпосередньо

реалізовує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Основні завдання Департаменту: 1) здійснення єдиної державної

політики у сфері виконання кримінальних покарань; 2) розробка рекомендацій

щодо організації тримання осіб, взятих під варту, забезпечення виконання

вироків суду і застосування засобів виправлення і перевиховання засуджених;

566

здійснення контролю за виконанням вироків суду за окремими видами

додаткових покарань; забезпечення примусового лікування засуджених, хворих

на алкоголізм та наркоманію; 3) забезпечення додержання вимог законодавства

в органах і установах виконання покарань, запобігання злочинам з боку

засуджених; припинення та виявлення і розкриття злочинів, вчинених в органах

і установах виконання покарань, проведення дізнання у справах про ці злочини,

здійснення оперативно-розшукової діяльності; 4) керівництво органами і

установами виконання покарань, організація виробничо-господарської

діяльності з наданням засудженим роботи, забезпечення їх професійної

підготовки та загальноосвітнього навчання; 5) правовий і соціальний захист

осіб рядового і начальницького складу, працівників кримінально-виконавчої

системи та членів їх сімей; удосконалення роботи з кадрами, їх професійної

підготовки.

Територіальні органи управління Департаменту здійснюють керівництво

оперативно-службовою та виробничо-господарською діяльністю

підпорядкованих їм органів і установ: 1) установи виконання покарань – це

установи, які виконують за вироком суду, що набрав законної сили, такі види

покарання, як арешт, обмеження волі на певний строк та довічне позбавлення

волі; 2) слідчі ізолятори – це установи для тримання осіб (підозрюваних,

обвинувачених, підсудних), щодо яких як запобіжний засіб обрано взяття під

варту, а також засуджених, вироки щодо яких не набрали законної сили;

3) воєнізовані формування – це органи, призначені для охорони установ,

виконання покарань та слідчих ізоляторів, запобігання та припинення дій, що

дезорганізують роботу виправних установ; 4) кримінально-виконавча

інспекція є органом, призначеним для виконання покарань, не пов’язаних з

позбавленням волі, в межах і порядку, визначених кримінально-виконавчим

законодавством.

Тема 5. Державна податкова служба

Державна податкова служба України становить єдину централізовану

систему, побудовану за трьома рівнями, які включають: Державну податкову

567

адміністрацію України; Державні податкові адміністрації в АРК, областях,

містах Києві та Севастополі; Державні податкові інспекції в районах, містах

(крім міст Києва та Севастополя).

У складі органів ДПС є відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з

податковими правопорушеннями – податкова міліція.

Основні завдання ДПС: 1) здійснення контролю та додержанням

податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю

сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових

платежів), а також неподаткових доходів; 2) облік платників податків:

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків

та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків

– юридичних осіб; 3) застосування податкових санкцій за порушення

податкового законодавства; 4) запобігання злочинам та іншим

правопорушенням, віднесеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття,

припинення, розслідування.

Систему органів податкової міліції становлять: Департамент боротьби з

відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом; Слідче управління

(статті 204, 207-209, 216 та деякі інші КК України); Управління по боротьбі з

корупцією та безпеки в органах ДПС; Головне управління податкової міліції, до

складу якого входять: 1) управління по організації боротьби з незаконним

обігом товарів; 2) управління оперативного документування; 3) оперативно-

аналітичне управління; 4) оперативне управління; 5) управління дослідних

перевірок; 6) управління по оперативному супроводженню збиткових

підприємств; 7) управління організації оперативних заходів по скороченню

податкової заборгованості.

Основними напрямами правоохоронної діяльності податкової міліції

є: 1) запобігання злочинам у сфері оподаткування, їх розкриття і розслідування;

2) розшук платників, які ухиляються від сплати податків; 3) запобігання

корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

4) забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової

568

служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням

службових обов’язків; 5) брати участь у перевірці фінансово-господарської

діяльності суб’єктів; 6) витребувати, збирати та вивчати документи щодо

діяльності підприємств; 7) вивчати відомості, що характеризують спосіб життя

окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчинені злочину, джерело та

розміри їхніх доходів; 8) проводити операції із захоплення озброєних

злочинців, припинення тяжких злочинів; 9) здійснювати проникнення у

злочинну групу із збереженням у таємниці достовірних даних щодо власної

особи; 10) негласно проникати до житлових приміщень та інші ОРД відповідно

до закону.

Тема 6. Митні органи

Митні заходи здійснюються з тих пір як існує сама держава. Оскільки

навіть на ранніх стадіях розвитку державності присутні зовнішні торгові

зв’язки. З появою держави зовнішньоторговельна політика і митна політика

починають здобувати, на відміну від докласового суспільства, їхній дійсний

характер, хоча тільки після витікання декількох століть ці поняття здобувають

характер зовнішньоторговельної і митної політики у власному змісті слова.

Державотворення спричиняє необхідність захисту його політичних і

економічних інтересів, охорони кордонів. Перед Україною стала задача

визначення своєї самостійної митної політики, створення власної митної

системи і здійснення митного регулювання на своїй території, зміцнення

митного кордону.

У систему правоохоронних органів України, на які покладені задачі по

захисту економічного суверенітету і безпеки держави, входять митні органи

України. Діяльність митних органів спрямована на забезпечення дотримання

митними, і іншими державними органами, суб’єктами зовнішньоекономічної і

господарської діяльності, а також громадянами прав і обов’язків в області

митної справи.

Діяльність митних органів (митна справа) – складне поняття, що тісно

зв’язане з внутрішньою і зовнішньою політикою української держави,

569

здійснюваної для реалізації економічних і правоохоронних цілей.

Економічні цілі митної справи полягають в здійсненні фіскальної і

регулятивної функцій митної політики. Фіскальна функція полягає в стягуванні

митних платежів і зборів (мита, податків) для поповнення дохідної частини

державного бюджету країни. Регулятивна функція являє собою встановлення

митних заборон, обмежень, ліцензування, тарифів, квотування для

стимулювання і підтримки розвитку української економіки, захисту ринку і

залучення іноземних інвестицій.

Правоохоронні цілі митної діяльності являють собою групу мір,

спрямованих на забезпечення безпеки країни, охорону навколишнього

середовища (тваринної і рослинний), захист інтересів споживачів увезених

товарів, припинення незаконного обороту наркотичних коштів, зброї, вивозу

художніх і археологічних цінностей.

Повноваження митних органів визначаються законодавством України.

На них покладається митний контроль, митне оформлення, переміщення і

пропуск через митний кордон України товарів і інших предметів, стягування

мита і митних зборів, перевезення, збереження і розпорядження товарами й

іншими предметами, що знаходяться під митним контролем, дізнання й

оперативно-розшукова діяльність.

На митні органи при здійсненні повноважень, передбачених Митним

кодексом і правовими актами, покладаються наступні задачі: захист

економічних інтересів України; контроль за дотриманням законодавства

України про митну справу; забезпечення виконання зобов’язань, що

випливають з міжнародних договорів, що стосуються митної справи;

використання заходів митно-тарифного і позатарифного регулювання при

переміщенні через митний кордон України товарів і інших предметів;

удосконалювання митного контролю; здійснення разом з Національним банком

України комплексного контролю за валютними операціями; розробка і

застосування заходів для захисту інтересів споживачів товарів; створення

сприятливих умов для прискорення товарообігу і пасажиропотоку через митний

570

кордон; боротьба з контрабандою і порушеннями митних правил;

співробітництво з митними й іншими органами закордонних країн з питань

митної справи; ведення митної статистики.

У здійсненні митного контролю, оформленні, стягуванні митних платежів

знаходить своє відображення правоохоронна діяльність митних органів.

Крім цього, на них покладена задача по боротьбі з деякими видами

економічних злочинів, що зв’язані з зазіханням на митну справу

(контрабанда; незаконний експорт товарів науково-технічної інформації і

послуг, використовуваних при створенні озброєння і військової техніки, зброї;

порушення митного законодавства України; відхилення від сплати мита чи

збору; незаконний вивіз чи неповернення на територію України предметів

художнього, історичного й археологічного надбання народу.

У кримінальних справах про контрабанду і порушення митних правил

митні органи виступають як органи дізнання. Вони проводять невідкладні

слідчі дії по встановленню і закріпленню слідів злочину і виявленню осіб, що

зробили його. Після чого кримінальна справа для проведення подальших

слідчих дій передається по підслідності.

Тема 7. Державна прикордонна служба

На Державну прикордонну служба України покладаються завдання щодо

забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних

прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

На Державну прикордонну службу покладаються наступні завдання:

1) припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного

кордону України; 2) збройних конфліктів та інших провокацій на кордоні;

3) організація запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням,

протидія яким законодавством віднесена до компетенції Державної

прикордонної служби, їх виявлення, припинення, проведення дізнання,

здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Основними правоохоронним функціями є: 1) охорона державного

кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою