Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн

Подождите немного. Документ загружается.

661

9. Чинна Конституція КНР була прийнята:

1) 1954 р.;

2) 1978 р.;

3) 1982 р.

10. Базовими принципами модернізації сучасного Китаю є:

1) демократизм, конфуціанство, капіталізм,

2) маоїзм, конфуціанство, капіталізм;

3) соціалізм, конфуціанство, капіталізм.

11. Загальною рисою форми правління «нафтових» монархій Близького Сходу є:

1) її абсолютистський характер;

2) її ідеологічне спрямування як теократичної монархії;

3) її світський характер.

12. Становлення сучасної іранської державності пов’язано з:

1) запровадженням конституційно-монархічної форми державного правління у 1906—1907 рр.;

2) прийняттям Конституції Ісламської Республіки Іран в грудні 1979 р.;

3) перейменуванням Персії в Іран 1936 р.

13. Проголошення Іраку як незалежної держави з конституційно-монархічною

формою

правління відбулося:

1) 1930 р.;

2) 1932 р.;

3) 1958 р.

14. Конституційне закріплення республіканської форми правління в Іраку здій-

снено:

1) 1932 р.;

2) 1958 р.;

3) 1970 р.

15. Вперше в мусульмансько-східній традиції ідея громадянської рівності та за-

безпечення природних прав людини знайшла відображення в:

1) Конституції Ісламської Республіки Іран 1979 р.;

2) Конституції Іраку 1970 р.;

3) Державному маніфесті «Гюльханейський хатт-і-шериф» Османської імперії 1839 р.

16. За Конституцією 1876 р., форму державного правління Туреччини можна

визначити

як:

1) конституційну (дуалістичну) монархію;

2) республіку;

3) теократичну монархію.

17. Республіканська форма правління в Туреччині була закріплена:

1) 1908 р.;

2) 1923 р.;

3) 1924 р.

18. За Конституцією 1982 р., форма правління сучасної турецької держави ви-

значається

як:

1) парламентська монархія;

2) парламентська республіка;

3) президентська республіка.

19. Починаючи з епохи Мейдзі й до цього часу, в розвитку японського права

проявилася:

1) всеохоплююча вестернізація;

2) максимальне збереження традиційного у національному праві;

3) вестернізація, збереження традиційного у національному праві.

662

20. Цивільний кодекс Японії 1898 р. складався під значним впливом:

1) ЦК Франції 1804 р.;

2) Австрійського Цивільного уложення 1811 р.;

3) Німецького Цивільного уложення 1896 р.

21. Кримінальне законодавство Японії кінця ХІХ — початку ХХ ст.ст. склада-

лося

під впливом:

1) англійського буржуазного права;

2) французького буржуазного права;

3) німецького буржуазного права.

22. Розвиток китайського права в 1911—1949 рр. характеризувався:

1) всеохоплюючою вестернізацією;

2) максимальним збереженням традиційного у національному праві;

3) вестернізацією, збереженням традиційного у національному праві.

23. Першою кодифікацією мусульманського права в галузі сімейно-шлюбних

відносин і спадкування вважається:

1) іранський Цивільний кодекс 1927—1935 рр.;

2) турецький Цивільний кодекс 1870 р.;

3) єгипетський та алжирський кодекси персонального статусу.

24. Засади сучасного цивільного права Туреччини формувалися під впливом:

1) французького цивільного законодавства;

2) німецького цивільного законодавства;

3) швейцарського цивільного законодавства.

25. Традиціоналізм у розвитку японського буржуазного права проявився у:

1) збереженні доктрини конфуціанства;

2) посиленні індивідуалізму;

3) консервуванні правових норм феодального походження.

26. Батьком модернізації Китайської народної республіки вважається:

1) Ден Сяопін;

2) Мао Цзедун;

3) Чан Кайші.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Куманин Е. В. Юридическая политика и правовая система Китайской Народной Республи-

ки. — М., 1999.

2. Лубський В. І., Борис В. Д. Мусульманське право: курс лекцій. — К.: Вілбор, 1997.

3. Мусульманское право. — М.: Инст-т гос-ва и права ИГПАН, 1984.

4. Страхов М., Солодовнік І. З історії прийняття Кримінального кодексу Японії 1907 року //

Вісник Академії правових наук. — 1999. — № 3.

5. Сюкияйнен Л. Р. Мусульманское право. — М.,1 986.

6. Инако Цунэо. Современное право Японии / Пер с япон. — М.: Прогресс, 1981.

7. Цмай В. В. Регулирование семейно-брачных отношений мусульман «правом личного ста-

туса». — СПб: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2000.

663

Äîäàòêè

ДОДАТОК А. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І

ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

» (ЗА ВИМОГАМИ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ

СИСТЕМИ

)

ДОДАТОК Б. СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ: ПЛАНИ, МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕ-

НДАЦІЇ

ДОДАТОК В. ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ УСПІШНОСТІ ТА ЯКОСТІ

НАВЧАННЯ

ДОДАТОК В.1. ВХІДНИЙ (НУЛЬОВИЙ) КОНТРОЛЬ [ТЕСТИ]

ДОДАТОК В.2. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРОМІЖНОГО КОНТРОЛЮ [ТЕСТИ]

ДОДАТОК В.3. ЗАВДАННЯ ДЛЯ РУБІЖНОГО КОНТРОЛЮ [ККР]

ДОДАТОК Д. КУРСОВА РОБОТА: МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ТА ТЕМАТИКА

ДОДАТОК Е. СПИСОК ФАХОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО

ОПРАЦЮВАННЯ

(БІБЛІОГРАФІЯ)

664

665

Додаток А

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

Дніпровського державного університету внутрішніх справ

ПРОГРАМА

навчальної дисципліни

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

(за вимогами кредитно-модульної системи)

Запоріжжя — 2006

Удк 340. 15 (1-87 (075.8)

ББК 67.3 (О) я73

Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн. Програма

навчальної дисципліни (за вимогами кредитно-модульної системи). — Запоріжжя:

Юридичний ін-т Дніпропетровського держ. Ун-ту внутрішніх справ, 2006 — 35 с.

Рекомендовано:

Міністерством освіти і науки України

лист № 14/18.2-1088 від 28.04.2006 р.

Розробники:

Бостан Л. М., кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави

і права Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного

університету внутрішніх справ;

Бостан С. К., кандидат історичних наук, професор кафедри теорії та історії держави

і права Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного

університету внутрішніх справ.

Рецензенти:

кафедра теорії і історії держави та права Гуманітарного університету

«Запорізький інститут державного і муніципального управління»;

Пархоменко Н. М., кандидат юридичних наук, вчений секретар Інституту держави

і права ім. В. М. Корецького;

Батліна Л. М., кандидат педагогічних наук, професор кафедри теорії

та історії держави і права Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського

державного університету внутрішніх справ.

Затверджено вченою радою

Запорізького юридичного інституту МВС України.

Протокол № 6 від 30 червня 2005 р.

ББК 67.3 (О) я73

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН»

(за вимогами ECTS)

Опис предмета навчальної дисципліни

Предмет: «Історія держави і права зарубіжних країн»

Курс:

підготовка

бакалаврів,

спеціалістів, магістрів

Напрям,

спеціальність, освітньо-

кваліфікаційний

рівень

Характеристика навчальної дисципліни

Нормативна (обов’язкова)

І-й курс

Семестри: 1, 2

Лекції: 36 год.

Семінари: 24 год.

Самостійна робота:

108 год.

Кількість кредитів ЕСTS — 5

Модулів — 2

Змістових модулів — 5

Загальна кількість годин — 180

Тижневих годин: 5

7.060101

Правознавство

бакалавр,

спеціаліст

магістр

Контроль:

— проміжний (тести):

8 год.

— рубіжний (ККР):

4 год.

—

підс

мкова оцінка з навчальної

дисципліни визначається як серед-

ньозважена

ез

льтатів с

ма

ного

рейтингу окремих залікових модулів

Мета: ознайомлення з історичними основами процесу виникнення та розвитку дер-

жавно-правових інститутів в зарубіжних країнах, що є невід’ємною складовою світової

правової культури, формування вмінь та навичок історичного мислення, необхідних

для розуміння суті сучасних державно-правових явищ.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

нормативної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»

для підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів

зі спеціальності

7.060101 «Правознавство»

Пояснювальна записка

«Історія держави і права зарубіжних країн» вивчається як нормативна дисципліна в

усіх вищих навчальних закладах України, які здійснюють підготовку юристів вищої

кваліфікації. Мета її вивчення — ознайомлення тих, хто навчається, з історичними ос-

новами частини світової правової культури, яка є результатом процесу становлення та

розвитку державно-правових інститутів в зарубіжних країнах, формування в них вмінь

та навичок історичного мислення, котре має велике значення для розуміння суті сучас-

них держави і права, подальшої їх розбудови.

Пропонована навчальна програма дисципліни «Історія держави і права зарубіжних

країн» відповідає загальним вимогам, які пред’являються до такого роду документів,

але в той же час має свої особливості, зумовлені специфікою організації навчального

668

процесу у зв’язку з приєднанням в 2005 р. України до Болонської конвенції та необхід-

ністю переосмислення сталих положень та оцінок історичного процесу державо- і пра-

вотворення в зарубіжних країнах.

По-перше, структурно програма побудована на базі кредитно-модульної системи.

Суть такої побудови полягає в тому, що весь навчальний курс, програмний матеріал

розподілено на окремі блоки — модулі та підмодулі (змістові модулі). Модуль розгля-

дає одне фундаментальне явище, підмодуль (змістовий модуль) — блок споріднених,

логічно і функціонально пов’язаних між собою питань (тем), висвітлення котрих дозво-

ляє вивчити це явище окремими порціями навчального матеріалу. Виходячи з періоди-

зації історії держави і права зарубіжних країн, яке базується на положенні про те, що

держава і право є надбудовними елементами суспільства програмний матеріал доцільно

поділити на два модулі (1. Держава і право епохи станово-кастового суспільства;

2. Держава і право епохи громадянського суспільства) та п’ять підмодулів (змістових

модулів). Безпосередній результат від такого структурування програмного матеріалу —

ефективна організація навчального процесу, обумовлена раціональним розподілом го-

дин аудиторної та позааудиторної роботи, комплексним підходом до вивчення основ-

них проблем навчального курсу, стимулюванням самостійної роботи студентів. Цьому

сприяє модульно-рейтингова форма оцінювання знань, вмінь та навичок тих, хто навча-

ється.

По-друге, зміст програми визначений значними хронологічними та географічними

межами предмету вивчення. Виходячи з цього, пріоритетними є проблеми, що роз-

глядаються через призму історії країн, які стикалися з державною та правовою історі-

єю України, вплинули на її державно-правовий розвиток. Тому у програмі по-іншому,

порівняно із традиційною схемою, визначено місце і роль Візантії у розвитку держави

і права континентальної Європи, перш за все південно-східних слов’ян, особливу ува-

гу приділено історичному досвідові нашого південного сусіда — Туреччини, під пев-

ним упливом якої традиційно перебуває мусульманське населення півдня України.

Але все ж «ядром» світового державно-правового досвіду і, відповідно, предметом

більш прискіпливого вивчення є такі країни західної цивілізації, як Англія, Франція,

США та Німеччина — країни, котрі, поклавши початок двом найбільшим і найвпли-

вовішим правовим сім’ям світу — англо-американській та романо-германській, ви-

значили основні тенденції державно-правового розвитку в епоху становлення грома-

дянського суспільства.

Інтерес до деяких країн східної цивілізації зумовлений дещо іншими причинами.

Країни далекосхідної локальної цивілізації або ієрогліфічної культури (насамперед

Японія і Китай) є яскравим прикладом гармонійного поєднання традиційного та захід-

ного елементів у державно-правовому будівництві, а досвід соціалістичного Китаю, ко-

трий останнім часом розвивається досить динамічно, є повчальним для постсоціалісти-

чних країн, у тому числі й України. Деякі країни Перської затоки, звідки бере свій

початок іслам (Саудівська Аравія), зацікавили нас своєрідним поєднанням монархічних

(теократично-абсолютистських) державних форм і високого рівня «соціальності» дер-

жави (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт); інші — Іран і Ірак — специфічним змістом

встановлених там республіканських форм правління та політичних режимів.

По-третє, до матеріалу програми включено окремі питання з історії політико-

правової думки, оскільки теоретичні здобутки мислителів суттєво доповнюють «мате-

ріальну» історію державо- і правотворення, сприяють більшому розумінню суті тієї чи

іншої моделі державно-правового розвитку. Крім цього знайомство першокурсників з

окремими вченнями, концепціями, теоріями цієї великої спадщини створює певний фун-

дамент для більш глибокого вивчення ними в наступному такої навчальної дисципліни

як «Історія вчень про державу та право».

Навчальна програма передбачає засвоєння матеріалу курсу у процесі лекційних,

семінарських занять, а також самостійної роботи тих, хто навчається. Лекційний курс

націлений на розкриття основних проблем історії держави і права зарубіжних країн;

семінарські заняття — на поглиблене засвоєння актуальних теоретичних знань,

669

отриманих студентами на лекціях і в процесі позааудиторної роботи, формування в

них певних вмінь та навичок майбутньої професійної діяльності. Особливу увагу

приділено самостійній роботі, значення котрої, згідно з вимогами Болонської конвен-

ції, суттєво має зростати. З огляду на це в обсягах навчальних годин, що відводяться

для опанування дисципліни, пропонується змінити традиційне співвідношення, де ау-

диторні години переважають позааудиторні на користь часу, відведеного для само-

стійної роботи. Якщо раніше в загальній кількості 189 годин частка аудиторних (лек-

ційних та семінарських) зазвичай була 108 годин, а позааудиторних відповідно — 81,

то в нових умовах доцільним було б для оволодіння дисципліною виділити 180 годин

(5 кредитів по 36 год. кожний), з котрих 72 години (два кредити виділити) на аудито-

рну роботу (два семестри по 36 годин), а на самостійну — 108 годин (3 кредити). Таке

співвідношення зумовлює зміну акцентів в питаннях організації самостійної праці

тих, хто навчається, та перевірки і оцінки набутих ними у ході цієї роботи знань,

вмінь та навичок.

Контроль самостійної роботи студентів денної форми навчання здійснюватиметься

під час семінарських занять, нульового (вхідного), проміжних та рубіжних (модульних)

контролів, у ході індивідуальної роботи з викладачем під час консультацій. Оцінюван-

ня — рейтингове за багатобальною шкалою, яке дає можливість оцінити усі види здій-

снених робіт за наперед заданими параметрами без психолого-фізичного переванта-

ження учасників навчального процесу. Підсумки — відповідно до кількості набраних

упродовж усього періоду вивчення дисципліни балів. Специфіка заочного відділення,

пов’язана з незначним обсягом аудиторних годин, що відводиться для опанування дис-

ципліни, звужує можливість проведення кількох рубіжних (модульних) контролів: сту-

дентам-заочникам необхідно виконати самостійну (домашню) контрольну роботу, зав-

дання якої охоплюють частину або ж весь курс навчальної дисципліни та скласти іспит

з неї.

Навчальна програма спрямована на те, щоб в результаті опанування передбаченого

нею матеріалу ті, хто навчаються

знали:

1) хронологічні межі, найважливіші події та явища в історії державно-правового

розвитку зарубіжних країн, що характеризують:

― процес виникнення та розвиток держави і права на усіх стадіях державно-

організованого суспільства;

― загальні закономірності та особливості процесів державо- і- правотворення в

країнах західної та східної цивілізацій;

― сутність держави, її функції та механізм в епоху станово-кастового та грома-

дянського суспільств;

― форми держави: форма державного правління, форма політичного режиму та

форма державно-територіального устрою країн станово-кастового та громадянського

суспільств;

― сутність права в епоху станово-кастового та громадянського суспільств;

― форми (джерела) права країн станово-кастового та громадянського суспільств;

― процес становлення права нового (буржуазного) типу у країнах західної цивілі-

зації, формування її світових правових сімей;

― процес становлення та розвиток галузей права: конституційного (державного),

цивільного та суміжних з нею галузей права, кримінального права та кримінального

процесу;

― основні інститути конституційного, цивільного, кримінального і кримінально-

процесуального права в країнах західної та східної цивілізацій.

2) поняття та терміни, притаманні для відповідного етапу розвитку держави і права

в зарубіжних країнах.

вміли:

— використовувати методологічні принципи й методи історико-правової науки при

аналізі та оцінці різних подій історії державо- і правотворення,

670

— аналізувати процеси державотворення в зарубіжних країнах, визначати його за-

гальні та специфічні риси в країнах західної та східної цивілізацій;

— систематизувати та узагальнювати досвід державно-правового розвитку зару-

біжних країн;

— визначати межі можливого використання зарубіжного досвіду в розбудові україн-

ської держави;

— аналізувати і тлумачити історичні пам’ятки права, на основі їх реконструювати

державно-правові явища,

набули:

— навичок пошуку необхідної інформації, вирішення тих чи інших ситуаційних

(юридичних) задач.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

ВСТУП

«ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН»

ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

1.1. «Історія держави і права зарубіжних країн» як наука. Предмет науки «Істо-

рія держави і права зарубіжних країн», її мета, завдання та місце в системі юридичних

наук. Основні етапи розвитку науки «Історії держави і права зарубіжних країн»: виник-

нення та розвиток загальної історії держави і права; вітчизняна наука історії держави і

права. Методологічні засади науки «Історія держави і права зарубіжних країн». Пері-

одизація історії держави і права зарубіжних країн. Основні історичні типи держави та

права: різноманітність підходів. Значення вивчення історії держави і права у сучасних

умовах.

1.2. «Історія держави і права зарубіжних країн» як навчальна дисципліна. Мета

та завдання навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн», її місце

в системі юридичних дисциплін, взаємозв’язок та спадкоємність між ними. Система

навчального курсу, програмне та навчально-методичне його забезпечення: навчальна

програма, робоча навчальна програма, методичні рекомендації щодо проведення ауди-

торних занять та виконання завдань для самостійної роботи, методики оцінювань знань,

вмінь та навичок. Джерела і література.

МОДУЛЬ 1.

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН ЕПОХИ

КАСТОВО-СТАНОВОГО СУСПІЛЬСТВА

Перший модуль об’єднує у своїх межах групу споріднених питань, які розкривають

зміст та сутність держави і права кастово-станово суспільства. Він у свою чергу склада-

ється з двох змістових модулів: «1.1. Держава і право країн стародавніх цивілізацій» та

«1.2. Держава і право країн середньовічних цивілізацій».

МІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.1.

ЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН СТАРОДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Програмний матеріал змістового модуля 1.1. спрямований на формування системи

знань про виникнення держави і права, їх зміст та сутність на початковому етапі цивілі-

зовано організованого суспільства в країнах стародавніх цивілізацій. Для оволодіння