Дахно І.І. Ділова кар’єра

Подождите немного. Документ загружается.

501

Всячина

бітників, які регулярно перебувають у відрядженнях, поєднують

відрядження з відпочинком. Дві третини таких співробітників по-

дорожують з дітьми. У Європі ситуація з відрядженнями є працею,

але і там зростає тенденція до сімейного дозвілля. В Україні є під-

приємства і організації, які фактично не надають відпусток (або

співробітники їх фактично не беруть). Ділова мандрівка з членами

сім’ї може бути шансом для спілкування з нею (адже відомо, що

під час для відрядження залишається вільний час дозвілля і його

можна витратити для спілкування із сім’єю, а не з кимось…).

Сучасні західні компанії заохочують сімейні ділові мандрівки,

оскільки це сприяє зростанню лояльності працівників до компанії

та продуктивності праці. Таке явище там називають incentive (за-

охочення).

Ділова мандрівка за кордон — це і покращення мотивації пра-

цівників і ознайомлення їх з відповідними професійними досягнен-

нями. Колективні мандрівки сприяють створенню працездатної

команди. Проведення тренингів в іншій країні додає емоційності

у заняттях, зміцнює мотивацію до одержання належних результатів.

Ділові сімейні мандрівки — це ще й неабияке заохочення.

Побувати у справах та ще й відпочити з сім’єю, — це, мабуть,

на кшталт того, — «Карай мене так, Господи, до самої смерті».

18.2. Подорож літаком

18.2.1. Харчування

Для того, щоб годувати пасажирів у повітрі, кожний аеропорт

має свої спеціалізовані підприємства. Вони постачають різні види

харчування на борти літаків.

Харчування буває пряме і зворотне. Пряме, — це те, що недавно

приготовлене і яке зберігається за температури +5 С. Зворотне — це

напівготові заморожені порції. Вони є дещо недопеченими чи недо-

вареними. У супровідному листі кухар зазначає час, необхідний

конкретній страві, щоб вона була повністю приготовленою у бор-

товій пічці до того, як цю страву пропонують пасажирам. Страви

доправляють до літака за півтори години до злету.

Розділ 18

502

Пасажири, як правило, не можуть замовити щось завчасно.

Навіть, якщо вони летять у бізнес-класі підвищеного комфорту.

Їхні переваги можуть виявлятися лише у межах того, що є на бор-

ту літака, — себто між гарячими та холодними стравами. Набір

всіх пакетів визначається попереднім набором авіакомпанії. Деякі

з-поміж них беруть лише холодні страви. Дехто — лише чайний

стіл. Це, як правило, на коротких рейсах.

На борту можуть запропонувати все, що завгодно. Існують на-

бори як вегетаріанських, так і дієтичних страв, дитяче і юнацьке

харчування.

Станом на весну 2007 року «економний» обід з гарячим сягав

4,5 долари, екіпажу — 8,5 долара, а бізнес-класу — 15,5 долара.

Харчування пасажирів бізнес-класу та екіпажу практично одне і

те ж, за винятком того, що екіпажу і бортпровідникам не дають

алкогольних напоїв. Чи ж п’ють вони їх насправді, — це вже інша

справа. У деяких компаніях пілоти харчуються як у бізнес-класі,

а стюардеси — як решта пасажирів. Страви економ-класу і бізнес-

класу у більшості фірм значно не вирізняються. Вирізняється лише

набір продуктів, — як, наприклад, вирізка замість м’яса. У бізнес-

класі більше фруктів та овочів. Зрозуміло, що на чартерних рейсах

можна замовити все, що завгодно.

Аерофобія — досить поширене явище. Статистика свідчить же

про те, що шанси загинути в авіакатастрофі є нижчими, ніж під час

автомобільних мандрівок.

Вчені Великої Британії виявили найнебезпечніші місця в авіа-

лайнерах. Закликали авіакомпанії дозволяти пасажирам крісла

вибирати самостійно.

Спеціалісти університету Грінвіча за замовленням Управління

цивільної адміністрації Великої Британії проаналізували обста-

вини загибелі 105 чоловік та опитали 2 тисячі людей, які вижили

під час авіакатастроф. Дослідження вказало, що найбільша безпека

була у пасажирів, які сиділи у кріслах біля проходу на далі ніж

у п’ятому ряду від аварійного виходу. Найрідше вдавалося вижити

тим, хто сидів у більше ніж шести рядах від виходу. Статистичні

дані засвідчують, що шанси на врятування у передній частині лі-

така — 65%, а у задній — 53%. Ті пасажири, які сидять у літаку

біля проходу, рятувалися у 64% випадків, а в інших місцях літа-

ка — у 58%.

503

Всячина

Британські вчені закликали авіакомпанії облаштувати літаки

додатковими аварійними виходами.

Виявляється, що 4 з 10 пасажирів бояться літати. Якщо всі

пасажири будуть намагатися купувати собі місця біля виходу, то це

спричинить підвищення цін за надання місця біля виходу.

Більшість людей користуються своїми власними способами

боротьби з авіафобією. Найпростіший — талісман. Талісманами

можуть бути які завгодно предмети. Давньою є традиція «присісти

на дорожку».

Поширеним методом є перенесення уваги з думок на відчуття.

Можна, наприклад, розглядати людей, що вас оточують.

Дієвим методом переборювання страху є переконання.

Автор цих рядків від людей старішого покоління чув таке.

Під час запального відступу Червоної Армії на першопочатковому

етапі війни, під Харковом набиралися солдати для повітряно-де-

сантних військ. Була вежа для стрибків з парашутом з кільцем

і тросом. На горі майданчика стояв старшина, який не зовсім

коректно підштовхував солдата спускатися з парашутом. Внизу

стояв інший старшина. Він зовні обмацував штани. Якщо ж вони

були порожніми, — то солдат йшов у десантні війська. Якщо ж

ні, — то біг прати штани до найближчого ставка. Так кувалася

Перемога!

Автор цих рядків на Харківській вежі не був. У 1978 році, напе-

редодні свого дня народження (30-річчя) перебував з лекторською

місією у Миколаєві. Мав щастя бути на концерті Володимира Висо-

цького. Той казав, що до нього частенько зверталися ветерани Ве-

ликої Вітчизняної війни і запитували, чи він — це той Висоцький, з

якими вони виходили з оточення. Володя Висоцький відповідав, що

з ним не можна було вийти з оточення, бо він був таким маленьким,

що його можна було, хіба що винести на руках.

Під час своїх авіаподорожей, а їх кількість була такою мізер-

ною, порівнюючи з кількістю подорожей земляка, — Президента

Ющенка, — автор цієї книжки перед злетом літака і після його

приземлення, — тричі хрестився. Як бачить читач, — це допомогло.

На борту літака намагався випити все те, що носили стюардеси.

Намагався не дивитися на їх ноги, бо у всіх них — ноги красиві.

Краще — просто не трапляється, до того ж стюардеси — «надежные

как наш Аэрофлот!».

Розділ 18

504

Кажуть, що алкогольні напої — не найкращій спосіб боротьби

з аерофобією. Можливо, це й так. Врешті решт — «на безриб’ї — і

рак риба!»

18.2.2. Пошук загубленого багажу

У більшості випадків ті валізи, які загубилися під час подо-

рожі, повертаються своїм власникам. Головне — не панікувати!

Найчастіше це відбувається з огляду на відірвання бирки, яку

прикріпили при реєстрації на рейс. До рейсу слід зняти з валізи всі

наклейки, які залишилися від попередніх мандрівок. Слід підписа-

ти багаж. На багажі англійською мовою слід зазначити своє прізви-

ще та вказати контактні телефони. Інші причини непорозуміння:

— комп’ютерний збій у системі реєстрації і розвантаження;

— помилки розвантажувальників.

Фахівці радять свої речі шукати у транспортерах. Якщо багаж

не знайдено, слід звернутися до представника авіакомпанії. Шукай-

те віконце з надписом «Бюро знахідок». Кажуть, що не завадить

перед польотом сфотографувати свої валізи та торби. Більшість

авіакомпаній підключено до Системи світового пошуку вантажу.

Ваша інформація миттю потрапляє у пошукову мережу «World

Tracer». Не виключається, що комп’ютер впродовж кількох хвилин

вкаже інформацію про місцезнаходження ваших речей.

Якщо впродовж 5 діб валіза не віднайдеться, пасажиру запро-

понують скласти детальний перелік предметів, які знаходилися

у валізі. Цей перелік також заноситься у загальну систему пошуку.

Впродовж трьох тижнів (21 дня) авіакомпанія буде розшукувати

речі у всьому світі.

Після цього багаж вважається втраченим або вкраденим.

За нього сплачується компенсація. Станом на кінець 2007 року

пасажирам, які прибули з США та Західної Європи, сплачувалось

до 1 тис. євро. Найчастіше перевізники сплачували по 20 доларів

за кілограм ваги. Якщо валізу не зважували, то компенсація скла-

дала 400 доларів. Щоправда, гроші сплачувалися не відразу, а через

місяць.

Поміж авіакомпанії є й такі, які потерпілим пасажирам негай-

но видають предмети першої необхідності. Інші — сплачують гро-

ші за предмети першої необхідності. Сума складала від 50 доларів

505

Всячина

до 100 доларів для пасажирів економ-класу. Якщо у майбутньому

валізу не буде знайдено, то ці гроші можуть бути вирахувані із

загальної суми компенсації.

Члени Асоціацій європейських авіакомпаній 2006 року втра-

тили 5,6 млн валіз і торб, — тобто 16 валіз на 1 тисячу пасажирів.

Не так вже і замало! Поміж рекордсменів були «British Airways»,

«Air France», «Lulthansa», «KLM».

Слід не забувати, — якщо авіаквитки оформляла туристична

фірма, то за багаж, який було втрачено чи зіпсувався, відповідає

не туроператор, а авіакомпанія.

У більшості випадків валізи, які було втрачено, повертаються

їх власникам.

18.2.3. Одежа для польоту

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я політ

на літаку понад 4 години вдвічі збільшує ризик появи кров’яних

згустків — тромбів. Причина — тривале нерухоме положення під

час польоту. Особливо вразливими є люди з надлишковою вагою,

а також ті, у кого порушено процес згортання крові.

Цьому можуть зарадити компресійні гольфи та панчохи.

Американська асоціація кардіологів стверджує, що вони у 20 ра-

зів зменшують ймовірність утворення тромбів. Аспірин зменшує

ймовірність утворення згустків крові у півтора рази.

Поради тим, хто багато літає:

– будьте обережні з алкоголем, він притупляє боязнь пере-

льотів, але обезвожує організм, кров стає густішою. Густи-

ну крові підвищують чай та кава. Мінеральну воду можна

випивати без будь-яких обмежень;

– оскільки нікотин згущує кров, то під час польотів слід

утримуватися від паління;

– сидячи у кріслі, не можна класти ногу на ногу, — це до-

поможе уникнути зайвого тиску на вени та не сприятиме

застою крові у судинах ніг і тазу;

– для польоту слід вибирати зручну одежу та взуття (най-

краще за все — одягти компресійний трикотажний гольф,

панчохи або колготки, які покращують відтік крові венам);

Розділ 18

506

– під час польоту слід періодично намагатися розминати

м’язи;

– якщо правилами польоту дозволяється, то слід прогулю-

ватися у салоні або, принаймні, потягуватися у кріслі.

18.3. Розрахунки під час

зарубіжних мандрівок

Фахівці дають такі поради міжнародним мандрівникам.

1. Під час мандрівки намагайтеся не тримати при собі гроші

на суму понад 300 доларів.

2. Дізнайтеся, хто є партнером вашого банку у країні вашого

перебування. Зняття готівки у його банкоматах зекономить вам

гроші. Доцільно також дізнатися чи є обмеження на суму списання

грошей впродовж доби.

3. Для одержання готівки використовуйте картку з найменшим

відсотком за транзакції.

4. Не рекомендується користуватися автоматами для обміну

грошей. У автоматах зазвичай закладено завищені курси валют.

Інколи в автоматах стягується і плата за обмін.

5. Якщо маєте карту Visa Electron, то у вас можуть попрохати

пред’явити документ, що підтверджує право на цей пластик. Не за-

вадить напоготові тримати закордонний паспорт.

6. При виборі банківської карти для зарубіжної мандрівки від-

давайте перевагу кредитним карткам. На відміну від зарплатних

карт, кредитні картки приймають краще. Найбільші комісійні

за користування картками стягуються у Туреччині, Хорватії, Єгип-

ті, Болгарії, Таїланді.

7. Користуйтеся дорожніми чеками. Їх головний козир — без-

пека. Чеки обмінюються на готівку у банках. Стягуються комісійні

у розмірі 0.8–4%. Чеками можна розплачуватися у крамницях,

готелях, пунктах прокату автомобілів.

Станом на літо 2007 р. за чеками складно було отримати готів-

ку у Чорногорії, Чехії та В’єтнамі. На Кубі, в Європі, Іраку, Лівії,

Судані, Сирії не приймали, наприклад, чеки «American Express».

8. Без с сумніву, необхідно брати з собою банківські картки.

У разі потреби ваші родичі та/чи знайомі можуть поповнити ваш

507

Всячина

картковий рахунок на потрібну суму. При крадіжці картку можна

заблокувати. Фахівці рекомендують брати дві картки, що відкриті

на один і той же рахунок. Цей крок виявиться доречним у випадку

втрати однієї з карточок. Краще за все брати картки різних систем.

Наприклад, Visa і MasterCard.

Шахрайство з картками широко поширено у Китаї, Гонкон-

зі, Індії, Кореї, Філіппінах, Сінгапурі, Таїланді, Польші, Макао.

Якщо мандрівник їде до цих країн, слід попередити свій банк і він

дозволить виконання там операцій з картками.

9. Доцільно мати при собі еквівалент 50 доларів у місцевій

валюті. Сума стане у нагоді, коли не знаєте де шукати банкомат

у незнайомому місті або прибули кудись вночі. Придбати місцеву

валюту доречно ще в Україні, беручи до уваги ту обставину, що

за кордоном комісія за обмін є вищою, ніж вдома.

18.4. Чайові

Немало відвідувачів кафе та ресторанів після закінчення тра-

пези або ще й до неї чи під час неї думають про те скільки грошей

дати офіціанту « на чай» або ж чи давати їх взагалі. На чеках інколи

можна бачити одразу про те, що винагорода офіціанту вітається,

але давати її чи ні — залишається на роздум клієнта.

У низці країн Європи чайові сплачуються автоматично. Прак-

тично завжди чайові включаються у рахунки у ресторанах сканди-

навських країн. Їх розмір — 7–10 відсотків від вартості замовлен-

ня. У Німеччині, Австрії, Греції розмір чайових приблизно такий

же — 10%. У Фінляндії чайові сягають 15–18%.

У США і Канаді чайові вважаються частиною зарплати офіці-

антів. Розмір чайових там більший.

Дослідницька компанія «Synovate» вивчала практику чайови-

ми у 55 країнах світу. Виявилось, що чайові залишають 69% клі-

єнтів, 15% залишали на чай менш, ніж 10% від вартості рахунку.

14% жертвували 15–20%. Основна маса клієнтів взагалі не думала

про розмір рахунку. Майже третина відвідувачів ресторанів та кафе

не знають, яку суму вони мають залишати на чай.

Існують країни, де чайові офіційно заборонені. Як приклад,

можна вказати Китайську Народну Республіку.

Розділ 18

508

В Україні оплата праці офіціантів — змішана. Вони отриму-

ють як зарплату, так і «на чай». Офіційного регулювання цього

аспекту не існує. Пересічно чайові складають 10%. У столичних

елітних ресторанах чайові є більшими, а у провінційних — менши-

ми (5–10%). Часто округлюється рахунок. Наприклад, за рахунок

потрібно сплатити 92 грн. Шляхетно вважається сплатити 100 грн.

Зустрічається в Україні і практика автоматичного включення чайо-

вих у рахунок. Це відбувається і в Києві. Автоматичне включення

чайових до рахунку формально вважається порушенням прав спо-

живачів. Чи часто споживачі на це скаржаться — статистика про

це змовчує.

У ресторанах швидкого харчування (фастфудах) чайові давати

не прийнято. Можна не давати чайові, якщо не сподобалося обслу-

говування чи якість страв.

Чайові в Україні доцільно давати. У протилежному випадку

на клієнта можуть «покласти зуб» і наступного разу обрахува-

ти його чи не знайти для нього вільного столика. До тих же, хто

«на чай» залишає, краще ставляться у наступних відвідинах. Біль-

шість українців чайові залишає.

18.5. Зберігання цінностей у банку

Потреба у ньому може виникнути, наприклад, на час відпуст-

ки. Один з варіантів тимчасового зберігання цінностей — бан-

ківський сейф. Українці звикають до цього явища і все частіше

кладуть коштовності у депозитні соти. Попит на соти спричинив

зростання орендної плати за таку послугу. Оренда сотів залежить

від банку, розміру сейфу та терміну оренди. Станом на початок

серпня 2007 року користування сейфом впродовж місяця кошту-

вало від 7 до 230 доларів. Найбільшим був попит на маленькі соти

(заввишки 5–9 см).

Застава за ключ складала 150–600 грн. Застава поверталася

якщо ключ не губився, а сейф не пошкоджувався. Моють видавати

два ключі або один ключ. Дублікат ключа залишався на зберіганні

у банку.

Банк може запроваджувати штрафи за несвоєчасне звільнен-

ня соти. Банк відчиняє соту і переводить майно на відповідальне

509

Всячина

зберігання. Як правило, воно триває до року. За відповідальне збе-

рігання з банком доведеться розрахуватися.

При виборі банка для оренди соти експерти рекомендують звер-

тати увагу на умови відкриття соти (якщо ви не зможете в обумов-

лення термін продовжити договір оренди), розмір ключа та графік

роботи сховища.

Зазвичай цей графік роботи співпадає з режимом роботи банку.

Деякі банки запроваджують подовжений робочий день для корис-

тувачів сотів. Можуть і запроваджувати до них доступ у святкові

та вихідні.

Слід визначитися чи часто вам доведеться мати доступ до того,

що зберігається. Якщо часто, — то вартість оренди буде вищою. Ді-

знайтеся чи потрібно для продовження оренди особисто прибувати

до банку чи це відбувається автоматично.

Для оформлення оренди банк вимагає від клієнта паспорт, іден-

тифікаційний код та внесення грошей за весь період найму соти.

У договорі обумовлюються розмір соти, сума завдатку за ключі,

термін і вартість найму.

Орендувати соту можна на термін від одного дня. Зазвичай

договори укладаються на термін від 30 діб. У випадку тривалої

оренди банки пропонують скидки. При продовженні договору роз-

мір скидки може сягати 30–35 відсотків.

Клієнти тримають у сейфі гроші, ділову документацію, пред-

мети антикваріату, коштовні речі, предмети мистецтва. Не можна

зберігати зброю, наркотики, крадені речі, хімічні, отруйні та інші

речовини, які можуть завдати шкоди майну або співробітникам

банку.

18.6. Кишенькові злодюги та шахраї

Шведський експерт у сфері боротьби з кишеньковими крадіж-

ками Девід Ангстрем присвятив чимало часу вивченню прийомів

кишенькових злодюг у різних країнах світу і рекомендує, зокрема,

такі заходи:

— носити при собі лише мінімум грошей, кредитних карточок

або чеків;

Розділ 18

510

— оригінали документів, цінні речі, зворотні квитки і основні

гроші слід залишати у готельному сейфі, носити із собою

слід ксерокопію паспорта;

— для зберігання грошей і карток найкраще підходять пе-

редні кишені штанів, особливо якщо вони закриваються

застіжкою «блискавка»;

— вразливими для крадіжок є вільні великі сумки (типу

пляжних), які не закриваються на замок;

— особливо слід бути уважним у велелюдних місцях —

у транспорті, на ринках, у крамницях, біля туристських

пам’яток (там торбу з цінними речами тримати перед со-

бою, притискувати її до тіла і притримувати рукою знизу);

— боки і дно сумки, що виготовлені з нецупкого матеріалу,

злодюги можуть розрізати вміло і непомітно;

— будьте обережні, якщо вас штовхнули або про щось за-

питують і не спішіть допомагати збирати чиїсь речі, що

розсипалися (часто спільники кишенькових злочинців ви-

користовують цей прийом для відволікання уваги жертви);

— кишенькові злодії люблять використовували моменти,

коли люди захопилися фото- чи відеозйомкою;

— найнебезпечніше місце для перенесення торби з іншими

речами — на спині за плечима;

— не слід залишати речі у салоні автомобіля, машину зачи-

няйте, навіть, на коротких зупинках, заправних станціях

і при зміні проколотого колеса;

— торби с фото — відеотехнікою слід тримати у руках якомога

міцніше (коли злодюги не можуть викрасти їх непомітно,

вони можуть силоміць вихопити цінність у жертви та втек-

ти);

— найкращий спосіб зберегти свої речі — завжди тримати їх

у полі свого зору.

У Києві злодюги використовують такі методи:

1. У метро злодій діє, прикриваючись ширмою. Ширмою може

слугувати пальто, куртка, пакет або газета. Прикриваючись шир-

мою, злодюги обчищають кишені пасажирів. Пальто вони зазвичай

перекидають через руку. Пакет просто тримають на рівні поясу.

Газету застосовують, коли обкрадають пасажирів, що заснули. Сів-

ши поруч з жертвою, злодій розгортає газету і спокійно обкрадає

жертву.