Дахно І.І. Ділова кар’єра

Подождите немного. Документ загружается.

Етикет

« Про що Ви думаєте, Іване Івановичу?». На що негайно отрима-

ла відповідь: « Лише про Вас, Ніно Миколаївно, лише про Вас.»

Критичний тон начальниці було паралізовано. Цей прийом автор

рекомендує застосовувати обережно. У випадку з автором прийом

спрацював, бо він був старший за віком і мав більше регалій, ніж

його директорша.

5. Одяг. Вдягатися потрібно так як це установлено у компанії.

Слід подивитися як одягнуті колеги. Слід підбирати собі такий

одяг, який відповідає стилю фірми (організації). Одяг відіграє ва-

гому роль у створенні іміджу співробітника. Недарма ж кажуть,

що зустрічають по одягу, а проводжають — по розуму.

6. Мова. Слід докладати зусиль для доладного і зрозумілого

висловлення своїх думок як у письмовій, так і усній формі. Як

внутріфірмові нотатки, так і зовнішні листи мають формувалися

гарною мовою. Нецензурних слів треба уникати у спілкуванні із

співробітниками як на роботі, так і поза нею. Слід звертати осо-

бливу увагу на власні імена. Вони мають вимовлятися і писатися

без помилок.

7. Щирість. Її слід виявляти зацікавленням іншими людьми.

Намагайтеся прийти їм на допомогу.

8. Вираз обличчя. Посмісміхайтеся співбесіднику. Ділове спіл-

кування має бути внутрішньою потребою людини. Воно покликане

приносити моральну насолоду.

9. Двосторонність спілкування. Воно означає потребу навча-

тися слухати інших та змусити оточуючих слухати вас. Намагай-

теся створити атмосферу діалогу.

10. Пам’ятати про роботу. У робочому колективі людину

оцінюють, передусім, за результатами виконаної нею роботи. Слід

вдосконалюватися, розширювати свої професійні та інші знання,

враховувати норми поведінки, енергію віддавати роботі. Зрозумі-

ло, що не всю, бо окрім роботи у людини є сім’я, сфера особистих

інтересів тощо, які теж вимагають зусиль.

Правила етикету в офісі дещо модифікуються. Стукати слід

лише у двері, де знаходяться робочі місця менше, ніж для трьох

працівників. У решту ж кімнат стукати не потрібно. Офіс — він

і в Африці офіс. У офісі працівники мають займатися виконан-

ням лише функціональних обов’язків. Трапляється, зрозуміло,

різне. Оповімо анекдот. Начальник почав зривати плаття зі своєї

секретарші. Вона його присоромила: « Василю Івановичу, Ви хоча б

Розділ 3

двері зачинили». Він відповів: « Ти що! Ще подумають, що ми тут

пиячимо!»

Зайшовши в офіс, можна сідати не чекаючи на те запрошення.

У кабінеті шефа можна сідати без запрошення лише у тому випад-

ку, коли шеф сидить.

3.1.2. Анкета

Правила ділового етикету

У газеті « Обзор » за 8 квітня 2008 року (саме в цей день авто-

рові цих рядків виповнилося 60 років) була опублікована анкета

про правила ділового етикету. Кожне із запитань мало два варіанти

відповіді — А і Б. Наприкінці запитань подавалися висновки. На-

водимо далі цю анкету.

1. За обідом ви сядете з шефом чи з несимпатичною вам лю-

диною?

А. З начальником.

Б. Поряд з неприємною вам людиною.

2. Вам доручили завдання і ваш шеф, і директор. Як ви вчи-

ните?

А. Зробите всі справи по порядку.

Б. Займетеся новою справою.

3. Вам не вдалося виконати роботу у встановлений термін. Як

ви будете вирішувати цю проблему.

А. Повідомите про це шефу.

Б. Хай проблему вирішує начальство.

4. Між вами і одним з колег трапилася сварка. Як ви себе вес-

тимете?

А. Не звертатимете на це увагу.

Б. Будете виясняти відносини.

5. Ви випадково узнали про любовні зв’язки вашого шефа з

секретаршею. Що робитимете?

А. Збережете інформацію у таємниці.

Б. Розповісте інформацію колегам.

6. Що необхідно з вашої точки зору для просування по служ-

бовій драбині?

Етикет

А. Праця та інтелект.

Б. Протекція.

7. Які теми можна зачіпати у бесідах з колегами?

А. Політика, мистецтво тощо.

Б. Відносини із співробітниками.

8. Якщо на роботу ходять лише у костюмі, а ви цього не лю-

бите, то ви:

А. Виясняєте чи це необхідно.

Б. Підкоряєтеся усталеному порядку.

9. Що ви вчините, якщо ваша фірма потрапила у смугу неве-

зіння?

А. Поговорите з шефом про майбутнє.

Б. Розпочнете пошук нової роботи.

10. Шеф не схвалив виконану вами роботу, але не пояснив

чому. Ви:

А. Прохаєте його пояснити.

Б. Вияснюєте причини у колег.

Оцінка відповіді формулювалася так. Якщо переважали відпо-

віді «А», то вам вдалося знайти належний тон з колегами, хоч діло-

ві відносини ви інколи замінюєте дружніми. У складних ситуаціях

орієнтуєтеся на свою вигоду. Інколи спокушуєтеся поінтригувати.

Це — не найкраща лінія поведінки.

Якщо ж переважають відповіді « Б », то ви завжди поводите

себе гідно. Вмієте проявити прямоту, залишаючись делікатним.

Люди шанують вас. Навіть зауваження з вашого боку ними сприй-

маються без образи. Ви не вдаєтеся до інтриг, не поширюєте чутки.

Ваша поведінка є правильною.

Зрозуміло, що до наведеного вище матеріалу можна ставитися

так як розумні люди ставляться до тижневих гороскопів.

Насамкінець цієї рубрики подамо інформацію про деякі звичаї

і традиції зарубіжних країн.

3.1.3. Звичаї і традиції зарубіжних країн

На початку лютого 2007 року тодішній глава Світового банку

американець Пол Вулфовіц перебував у Туреччині. У місті Едерне

він вирішив відвідати мечеть. Можливо він не знав, що перед вхо-

дом до мечеті слід зняти взуття. Коли його попрохали це зробити,

Розділ 3

то журналісти побачили, що його шкарпетки – диряві. Знімки ка-

зусу розлетілися по всьому світу. Традиції, звичаї і забобони різних

країн і народів не завадить знати всім, хто їде до чужих країв чи

спілкується у себе на батьківщині з їх представниками.

Зайти до мечеті у взутті мусульмани вважають спаплюженням

святого місця. Якщо хтось не знімає взуття у Японії у вітальні,

то цим він ображає господарів. У Північній Європі вважається пе-

чальною прикметою покласти коробку зі взуттям на стіл, особливо,

якщо взуття білого кольору. Це — натяк на покійника. Поставити

черевики на стілець там вважаються надійним способом посвари-

тися з тією людиною, яка першою сяде на цей стілець.

Голландці, англійці чи французи зрадіють, якщо ви підніме-

те і віддасте їм їх рукавичку, що впала. Вони вважають, що коли

будуть рукавичку піднімати самі, то у них виникнуть проблеми із

здоров’ям.

Нині ірландки, італійки або нідерландки будуть вдячні тим,

хто подасть їм впалу парасольку. Вони вважають, що не вийдуть ні-

коли заміж, якщо парасольку піднімуть самостійно. Гостю не мож-

на розпалювати у чужому будинку багаття чи камін, поправляти

дрова чи вугілля. Це можуть робити лише господарі.

До жалюзів, картин (особливо портретів), дзеркал у чужому

будинку бажано не торкатися. Вони можуть зламатися чи впасти.

Це тлумачиться як передчуття горя.

У африканській країні Ботсвана слід вітатися з усіма. Якщо

хтось проходить повз незнайому людину і не вітається з нею, то цим

ображає її « до смерті».

У мусульманських країнах вітаються стоячи і лише з чоло-

віками. Спочатку слід промовити « Ассалам алейкум». Потім ці-

кавляться чи все в порядку з сім’єю. У жодному випадку не можна

цікавитися здоров’ям дружини.

Відмова від чаю чи кави вважається непристойністю. Можна їх

не пити, але не можна відмовитися. До чаю чи кави там подають і

чашку з холодною водою, щоб їх запивати. Не можна до останньо-

го ковтка використовувати воду з чашки. Це вважається великою

образою.

У західних країнах вважають, що не можна повністю оплачу-

вати послуги лікаря. Слід хоч трішечки недоплатити. Повна оплата

вважається натяком на те, що лікар більше ніколи не знадобиться.

На Сході дотримуються діаметрально протилежної точки зору. Той,

Етикет

хто зекономив на лікарі, — лікувався безплатно. Отже, хвороба

незабаром повернеться.

Китайці вважають черепаху найпідлішою і найбруднішою тва-

риною. У Китаї не можна рухливість людей порівнювати з черепа-

хою. Це — образливо.

Варто також знати, що вживання слова «свиня» на борту кора-

бля наводить італійських та іспанських моряків на невеселі асоціа-

ції. Згадка про свиню означає побажання сісти кораблю на мілину

чи розбитися об риф.

У Англії вважається — якщо дівчина стоїть під омелою, то вона

не має права відмовити будь-кому у поцілунку.

Нерідко спілкування з іноземцями нагадує собою ходіння

мінним полем. Здається — ось, ось станеться вибух. Ця вибухоне-

безпечна обстановка попереджається відмінами у менталітеті та

культурних традиціях бізнесменів з різних країн.

Далі зазначимо деякі специфічні риси зарубіжних бізнесменів.

США

• Американці не люблять манірності. Спілкуючись з ними,

слід докладати зусиль до того, щоб атмосфера переговорів

була не занадто офіційною.

• Партнери з США практично зразу ж після знайомства роз-

почнуть звертатися до вас, називаючи лише ім’я. Так вони

звикли звертатися змалечку. Звертаються по імені, навіть,

до похилих людей.

• Американці люблять дивитись співрозмовнику у вічі.

Не слід уникати погляду « очі в очі», оскільки на амери-

канця це може зробити несприятливе враження.

• З американцями під час розмов слід говорити голосно.

Франція

• У Франції робочий день розпочинається о 8.30, а закінчу-

ється о 18.30. З 12.30 до 15.00 всі йдуть з офісу обідати.

• Мовчазних людей у Франції недолюблюють.

• Французи не відзначаються особливою пунктуальністю і

до цього слід бути готовим.

Розділ 3

• Французи не люблять сильних рукопотискувань.

• Згідно з французькими звичаями, на вечерю слід запізни-

тися на чверть години.

Велика Британія

• Англійці — дуже стримані і консервативні люди. До них,

на відміну від американців, слід звертатися лише офіційно

(містер, місіс, міс, сер).

• Надзвичайна балакучість сприймається як невихованість.

• Британці говорять спокійним і досить тихим голосом. Там

дотримуються правила про те, що людина має говорити

так, щоб її мову чув лише співбесідник.

• Чітко визначено коло предметів, які можна дарувати ді-

ловим людям. Це: записні книжки, блокноти, календарі,

запальнички, лазерні диски, авторучки. На Різдво можна

дарувати алкогольні напої та дорогий сир. Решта сувенірів

можуть розглядатися як хабар і засіб тиску на партнера.

Іспанія

• Ділова зустріч з іспанцями не призначається на середину

дня. В іспанців у цей час пообідній сон — фієста. Іспанці

починають снідати о 14.00, а вечеряти — 22.00.

• Іспанці можуть говорити годинами. Слід брати до уваги і

бути готовим до того, що ділова зустріч закінчується піз-

ніше, ніж це передбачено регламентом.

• Якщо не дослухаєте до кінця свого співрозмовника — іс-

панця або переб’єте його, то це сприйметься ним як акт

великої неповаги.

Швейцарія

• Не прийнято одягати на ділову зустріч чорний костюм.

• Швейцарці практично не вживають алкогольних напоїв,

тому недоцільно пропонувати партнерам алкоголь.

Етикет

• Якщо запрошуєте швейцарців до ресторану, то не нама-

гайтеся здивувати їх дорогими та вишуканими стравами.

Цим можна зіпсувати у їх очах враження про себе.

В умовах глобальної економіки і розвитку міжнародного бізне-

су пожвавішали відрядження, зустрічі, переговори, а то й просто

обіди у чужій країні чи з чужинцями у своїй. У кожному монас-

тиреві, як відомо, свій статут, а у кожній країні — свої порядки.

У більшості країн діловий костюм темних відтінків, а також

консервативні аксесуари до нього, не викликатимуть якихось

незручностей. Скрізь такий костюм сприйматиметься нормально.

Цього не можна сказати про деякі інші речі. Наприклад, індуси

можуть бути ображені виглядом шкіряного ременя чи валізи, ви-

готовленої з вичиненої шкіри. Індусам подобається яскраве роз-

фарбування жіночого одягу.

У Скандинавії ділові зустрічі часто відбуваються у сауні. Збира-

ючись у відрядження до країн Північної Європи, не завадить мати

при собі купальник або плавки.

У багатьох країнах Азії білий колір вважається кольором жа-

лоби.

Одежу жовтих кольорів краще за все не брати до Малайзії. Там

певні тони жовтого кольору вважаються прерогативою королівської

сім’ї.

Велике значення кольору одежі надають у Китаї. Червоний ко-

лір там вважається кольором успіху. Для жінок у Китаї ідеальним

варіантом одежі є брючний костюм.

У Японії перевага віддається класичним сукням та взуттю

на низьких каблуках. Чоловікам на ділову зустріч слід одягнути

свій найкращий костюм, який свідчитиме про відповідний статус.

В Ірані чоловіки одягають костюми. Можна одягати краватку.

Ще краще цього не робити, бо краватка сприймається в ісламсько-

му світі недоброзичливо. Іранський президент Махмуд Ахмадіне-

жад краватку не одягає. Це з певного часу розпочав робити і автор

цієї книжки. В іслам з православ’я він не перейшов, але вважає

краватку зайвим атрибутом, який практично не виконує жодної

корисної функції.

Непростою є ситуація з одягом у Європі. Наприклад, швейцарці

здавна вважають себе знавцями стилю. Там, навіть, дорогий кос-

тюм з неправильними стібками може створити про людину невірне

враження.

Розділ 3

Збираючись до Швейцарії, слід приділити увагу якості тка-

нини, вичинці і точності крою вашого костюма.

У Німеччині квітковий малюнок на одязі асоціюється з легко-

важністю. Там краще за все дотримуватися консервативного стилю

та темних тонів.

Слід ще раз згадати, що проводжають по розуму, але зустріча-

ють, все ж таки, по одягу.

3.2. Вітання і прощання

Здавна помічено, що свиня, проходячи повз іншу, хоч коротко,

але хрюкне. Як можна здогадатися — свині між собою вітаються.

Собаки, вгледівши іншу собаку чи собак не з їхньої зграї, вітаються

досить агресивно. Як би там не було і що б там не гавкалося, мов-

чазними собаки не залишаються.

У різні часи й у різних народів були чи є свої способи і слова

вітання. Кажуть, що у сучасному Китаї люди похилого віку ще

й досі, замість вітання, промовляють фразу: «Чи ви вже поїли?»

Колись у голодному Китаї їжа у суспільній ієрархії цінностей була

у великій пошані.

У цьому розділі не будемо описувати всі способи вітання всіх

народів світу. Це було б недоцільно, оскільки книжка стосується

не етнографії, а ділових аспектів. Вітання є важливим елементом

повсякденного життя, яке, за термінологією статистиків, належить

до ґатунку економічно активного населення, тобто працює за най-

мом, опікується підприємницькою діяльністю, або перебуває на «

вільному повідку» (free lance). Тобто живе за прислів’ям « Вовка

ноги годують». Сказане стосується аудиторів, лікарів, архітекторів

тощо.

При зустрічі першими вітають молодші старших, а чоловіки —

жінок. Жінка першою вітає чоловіка у тому випадку, коли він на-

багато старший за неї. Це не стосується того випадку, коли хтось

заходить до кімнати. Першим вітається той, хто зайшов до кімнати,

а ним може бути як чоловік, так і жінка будь-якого віку. Той, хто

йде з кімнати, прощається першим з тими, хто в ній залишається.

Це ж стосується ситуації, коли хтось підходить до групи людей чи

йде від цієї групи. Група може буди у коридорі, залі, автобусі чи

у будь — якому місці на відкритому повітрі.

Етикет

Якщо чоловіки є приблизно рівного рангу, то першим вітаєть-

ся, той хто є молодшим за віком. Чоловік нижчого рангу вітається

першим з чоловіком вищого рангу. Так вчиняють, вітаючись між

собою, і жінки.

Нормально вихований начальник обов’язково привітається

з колективом. При цьому, з його боку, достатньо просто кивнути

головою або посміхнутися. Якщо начальник протягнув руку —

слід встати і протягнути йому свою руку. Так повинні вчиняти як

співробітники, так і співробітниці.

Нині утверджується і певна видозміна правил вітання. Пер-

шою вітається та людина, яка першою помітила іншу людину, що

становить для неї певний інтерес.

До кабінету підлеглого може зайти начальник. Зрозуміло, що

він у цьому випадку вітається першим. Далі ж спрацьовує принцип:

«Начальник — він і в Африці начальник». Вітати начальника слід

стоячи.

Коли до групи, у якій є чоловіки і жінки, підходить інша група,

у якій також є і чоловіки, і жінки, то спочатку вітаються жінки.

Потім жінки вітаються з чоловіками. Потім чоловіки вітаються між

собою. Зазначеного порядку дотримуються тоді, коли жінки стоять

праворуч від чоловіків. Якщо ж жінка знаходиться ліворуч від

чоловіка, то такі жінки з чоловіками можуть вітатися одночасно.

Першим вітається той, хто запізнився з тим, хто чекає.

Тиснення руки має бути помірним. Трясти руку чи тиснути її

двома руками вважається нечемним.

Поклони під час привітань виконуються головою. Корпус три-

мається прямо, руки — по бокам, п’ятки — разом. Голову опуска-

ють плавно і не дуже низько.

Раніше вважалося, що чоловік мав йти ліворуч від жінки (тоб-

то чоловік мав бути праворуч від жінки). Чоловік відчиняв двері

й першим входив до ліфта, перевіряючи його надійність. Нині ця

традиція забувається і в ліфт й з ліфта першою входить/виходить

та людина, яка найближче знаходиться біля дверей. На виході про-

пускають лише начальство. Автор цих рядків з приємністю згадує,

що його у дверях Міжрегіональній академії управління персоналом

пропустив О. Л. Завада. Бо він тоді був студентом, а автор — про-

фесором. Десяток років до цього О. Л. Завада був головою Антимо-

нопольного комітету України, а автор — начальником управлін-

ня зовнішніх зв’язків АМКУ, тобто був його підлеглим. У ті часи

Розділ 3

О. Л. Заваді і у страшному сні не могло приснитися, що він буде

пропускати у дверях професора І. Дахна.

Нині набирає усталеність норма про те, що жінки мають само-

стійно відчиняти двері. Жінки, у разі необхідності, можуть про-

пускати інших співробітників.

Не дивлячись на наш ракетно — ядерний вік й глобальне по-

тепління, не змінюється традиція, щоб чоловіки подавали жінкам

плащ чи пальто та відчиняли їм дверцята автомобіля.

Якщо у кімнаті перебувають кілька людей, то спершу слід при-

вітатися з господаркою дому, а потім — з іншими жінками. Після

цього вітаються з господарем дому та іншими чоловіками.

Чоловік завжди встає, коли вітається з жінками та чоловіка-

ми.. Виняток з того правила допускається лише тоді, коли чоло-

вік — досить похилого віку або хворий. Такі чоловіки можуть ві-

татися сидячи, не піднімаючись зі стільця, крісла, ліжка тощо.

У службовій обстановці чоловік, вітаючись з жінкою, може це ро-

бити сидячи.

Чоловік під час бесіди у присутності жінки не повинен закида-

ти ногу на ногу. Сідаючи, піджак слід розстебнути, а встаючи для

вітання — застебнути на один ґудзик.

У неофіційній обстановці краватку можна дещо послабити, та

розстебнути ґудзик комірця.

Сорочку без краватки не слід застібати на всі ґудзики. Слід

залишати незастебнутими 1–2 верхніх ґудзики.

Коли відрекомендовують чоловіка, він встає. Жінка встає лише

у тому випадку, коли її знайомлять зі значно старшою жінкою чи

чоловіком дуже похилого віку. Дівчата віком до 18 років завжди

встають коли їх знайомлять з дорослими.

Жінки вітаються з чоловіками сидячи. Зрозуміло, що такі жін-

ки перед вітанням з чоловіками вже на чомусь сиділи.

Господарка дому, приймаючи гостей, завжди вітається з ними

стоячи.

Жінки встають і вітаються стоячи з чоловіками дуже похилого

віку.

Жінка для привітання першою подає руку. Якщо ж вона об-

межилася легким поклоном, то це означає, що рукостискання

не буде. Слід мати на увазі, що жінки ніколи першими не називають

своє ім’я (та прізвище), не дивлячись на свій вік й своє службове

становище.