Горлач М.І., Кремень В.Г. Політологія: наука про політику

Подождите немного. Документ загружается.

371

Карр Э. История Советской России. — М., 1990 (в двух томах).

Ленин В. И. Политические партии в России. — Полн. собр.

соч., т. 21.

Марченко Н. Н., Фарукшин М. Х. Буржуазные политические

партии. — М., 1987.

Михельс Р. Социология политической партии в условиях

демократии // Диалог. — 1990.

Трофимов М. И. Политическое лидерство // Социал-

политические науки. — 1991. — № 12.

Свалов А. Н. О пролетарских партиях «старого» и «нового»

типа // Рабочий класс и современный мир. — 1990. — № 1.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

♦ У чому полягають функції політичних партій в системі вла-

ди? Що становить соціальну базу політичних партій і політич-

них рухів. Типи політичних партій, місце, що займають полі-

тичні партії в системі влади.

♦ У чому суть політичного плюралізму?

♦ Сучасне становище політичних партій і рухів в Україні.

♦ У чому суть політичного лідерства?

372

ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ.

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА

Політична свідомість — одна з центральних катего-

рій науки про політику, що входить у систему її понятійних ко-

ординат і означає сприймання суб’єктом тієї частини навколи-

шньої дійсності, яка пов’язана з політикою і в яку включений

суб’єкт, а також пов’язані з політикою дії і стани. Політична

свідомість — багатомірне, неоднорідне, внутрішньо суперечливе,

багаторівневе утворення, «пульсуюче», що відображає в узагаль-

неній формі ступінь знайомства суб’єкта з політикою і раціона-

льного, несвідомого до неї ставлення. Гносеологічно політична

свідомість тісно пов’язана з іншими політологічними поняттями

і категоріями: з політичною культурою — генетично політична

свідомість виступає її похідним, вищим рівнем і водночас, в роз-

винених формах політичної культури, її стрижневим компонен-

том: з політичною поведінкою політична свідомість виступає ра-

ціональною основою суб’єктивних механізмів такої поведінки;

з політичною системою суспільства політична свідомість утво-

рює її суб’єктивний фундамент, людську основу та ін.

1. П

ОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ:

ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ

Суть політичної свідомості

Політичне життя суспільства — процес і результат сві-

домої діяльності його соціальних суб’єктів — класів, націй, соці-

альних верств і груп, громадян і створюваних ними політичних

інститутів. Свідомість внутрішньо (іманентно) притаманна дія-

льності людей. В традиційно марксистському розумінні політич-

на свідомість трактується як варіант суспільної свідомості, що

виникає як відображення, насамперед, соціально-економічних

умов буття людей. В узвичаєній світовій традиції політична сві-

домість розглядається в широкому контексті як вся сукупність

психічного відображення політики, як її суб’єктивний компо-

нент, що виявляється на різних рівнях, в різноманітних ситуаці-

ях. Проблема свідомості — одна із складних загадок філософії,

що розглядає її як відображення суспільного буття, як суб’є-

373

ктивний образ об’єктивного світу, відображення духовного

життя людей, інтересів і уявлень різноманітних соціальних спі-

льностей, верств, груп, класів, націй, суспільств.

Поняття політична свідомість має досить тривалу історію

вживання в різноманітних галузях суспільствознавства. Однак, по-

літична свідомість спеціально розглядається в основному в межах

спрямування поведінки в політології. Політична свідомість здобу-

ла особливу популярність всередині XX ст., відтоді, як виявилася

обмеженість ортодоксальної поведінківської течії і стало відомо,

що розуміння політичної поведінки — ширше, а динаміка полі-

тичних процесів вимагає уваги до незалежних змін, як політична

свідомість і вся психічна сфера суб’єкта поведінки. Адже свідо-

мість — відображення буття. Свідомість — вища, властива лише

людині форма відображення об’єктивної дійсності, регулювання

ставлення людей до навколишньої дійсності, до самих себе і своїх

засобів спілкування, що виникають і розвиваються на основі полі-

тично-перетворювальної діяльності. Політичне буття — це вся

система політичного життя, політичних відносин. Політичне

буття існує не тільки в свідомості, але й об’єктивно, як щось дане,

незалежне від волі, бажань і спрямованості окремих особистостей і

соціальних спільностей. Об’єктивність буття задається об’єктив-

ністю економічних і соціально-політичних відносин та інтересів

співучасників політичного процесу.

Свідомість виникає і розвивається тільки в спільній діяльно-

сті людей. Включаючись до спільної діяльності, люди виробля-

ють відповідні уявлення, настанови, норми, що разом з їх емо-

ційним забарвленням складають зміст свідомості як

специфічної форми відображення дійсності. Політична свідо-

мість — це відображення духовного життя людей, інтересів і

сподівань різноманітних соціальних спільностей, верств, класів,

націй, індивідів і суспільства. Політична свідомість — це сві-

домість співучасників політичного процесу, всіх сил, що бо-

рються за владу та її здійснення, реалізацію. Такий вид свідо-

мості безпосередньо обумовлений політичним буттям. Політич-

на свідомість неодмінно охоплює і міжгрупові, загальнолюдські

ідеї та уявлення, чия наявність обумовлена не особливостями

інтересів, а універсальними інтересами людини, а також загаль-

нодемократичними властивостями організації влади. На полі-

тичну свідомість впливають і соціально-економічні, національні

та культурні процеси, впливають і глибокі структурні та якісні

зміни в системі суспільних, соціально-економічних і міжнарод-

них відносин тощо. Ступінь впливу загальнолюдських та інди-

374

відуальних переконань і орієнтирів у політичній свідомості ві-

дображає характер політичної свідомості, тобто спроможність

до сприймання чужого соціального досвіду, інокультурних цін-

ностей і традицій. Укладені ж у межах тільки корпоративних,

локальних, групових норм і мети, політичні погляди людини —

закритий тип політичної свідомості. На політичну свідомість

активно впливають регіональні, демографічні, соціокультурні та

багато інших факторів.

Якщо спробувати охарактеризувати політичну свідомість на-

роду України, то її визначає, з одного боку, досить міцна

прив’язаність до демократичних цінностей, що є давньою істо-

рією, традицією, іноді з нальотом догматизму, нетерпимості до

інакомислення, схильності до авторитарності, егалітаризму,

орієнтації на уряд в чеканні зростання особистого благополуччя

та ін. З іншого боку, політична свідомість беззастережна, іноді

войовнича, помітне заперечення багатьох членів суспільства со-

ціалістичних цінностей і орієнтація на прогресивні, демократи-

чні цінності сучасного світу. Така подвійність політичної свідо-

мості яскраво проявляється в період політичних кампаній,

процесів і явищ із формування в Україні органів політичної вла-

ди, обрання вищих посадових осіб та ін.

Загальна криза сучасного суспільства, неспроможність прав-

лячих кіл України запропонувати народу справжню реальну про-

граму подолання кризових явищ в усіх сферах суспільного жит-

тя — в політичній, економічній, соціальній, духовній або

однобокість практичних зусиль тільки на знищення соціалістич-

них реалій з величезними збитками для економіки, соціальної,

духовної сфери змушує людей переглядати своє ставлення до

реформ, скептично сприймати будь-які зусилля держави. Таке

становище суспільства виявляється в політичному розшаруванні

суспільства на правих, лівих, центристів та їм співчуваючих; в

утворенні великої кількості політичних партій, політичних рухів,

різноманітних соціальних і політичних інститутів, що часто-

густо відрізняються значними та незначними відтінками полі-

тичних програм і дій. Звичайно ж, політична свідомість — суку-

пність поглядів і настанов, що виражають ставлення будь-якої

соціальної спільності, верстви або окремого індивіда до інших

суспільних спільностей, верств, класів, націй, суспільного ладу, до

процесів, що відбуваються, історичного суспільного укладу, що

склався, і способу життя, до політичних партій, рухів, різнома-

нітних політичних і соціальних інститутів, соціальних ціннос-

тей, традицій, норм моралі тощо.

375

Формування політичної свідомості

Якщо раніше традиційно вважалася, що політична сві-

домість «вноситься» в маси спеціальними ідеологічними пред-

ставниками класу, то це — спрощення. Насправді ж, формування

політичної свідомості здійснюється у будь-якого, в тому числі й

масового, суб’єкта, або шляхом критичного осмислення соціаль-

ної дійсності, поступової раціоналізації чуттєвих уявлень людей,

узагальнення наявної у них інформації, або за рахунок усвідом-

лення мети політичного руху, тобто приєднання до оцінок, що

вже сформулювалися, та норм громадянської поведінки, або

шляхом емоційного залучення до віри в справедливість тих або

інших політичних ідеалів.

Формування політичної свідомості — процес усвідомлення

соціальними суб’єктами реалій політичного життя, притаманних

їм інтересів і ціннісних орієнтацій. Встановлюються своєрідні

межі адекватного відображення політичного буття в свідомості.

Якщо повніше та всебічніше відображається в політичній свідо-

мості політичне життя, то повніше й глибше інтереси та ціннісні

орієнтації класу, нації, соціальної групи, особи фіксують потреби

суспільного прогресу. Політична свідомість неоднорідна. Пояс-

нюється це тим, що саме суспільство — складна система, що

включає всеохоплювану державою, її структурами, життєдія-

льність індивідів, соціальних спільностей, верств і груп, взаємо-

відносин вільних і рівноправних індивідів в умовах ринку. Полі-

тична свідомість і виступає як специфічна форма мислення,

прояву політичних інтересів соціальних відносин верств, різно-

манітних груп. Але неоднорідність самих соціальних спільно-

стей, верств, різноманітних соціальних груп ще більше урізнома-

нітнює політичну свідомість. Ускладнення соціальної структури

поглиблює різноманітність політичної свідомості.

Розвиток форм людської життєдіяльності, прогрес культури і

науки постійно ускладнюють і змінюють конкретні форми свідо-

мості та буття, роблять їх відносини різноманітними, що постій-

но історично змінюються. Зміст політичної свідомості визнача-

ється і національними інтересами, що в певних умовах — при

зростанні кризи існуючого ладу, національної самосвідомості

тощо — можуть бути домінуючими над класовими. Політична

свідомість не пасивно відображає політичне буття, але й здатна

випереджати політичну практику, прогнозувати розвиток полі-

тичних процесів, чинити величезний вплив на політичне життя, а

через нього — на всі сторони суспільного життя, визначати

376

спрямування політичної діяльності соціальних спільностей та ін-

дивідів. Ось чому в практиці управління суспільними процесами

дуже важливий стан політичної свідомості суспільства та окре-

мих класів, соціальних верств і груп, досягнення згоди в політич-

них позиціях, сприяння формуванню такої свідомості, що найпо-

вніше відображає потреби соціального прогресу. Єдність

свідомості та діяльності постійно уточнюється, корегується.

Формуючись під впливом буття, через практичні дії, свідомість

активно впливає на дійсність. Відтворивши дійсність, свідомість

потім переробляє відбиті події, явища, безпосередню політичну по-

ведінку, щоб ідеально створювати такі ж цінності, що могли б слу-

жити меті задоволення потреб та інтересів. Свідомість володіє уні-

кальною властивістю: не просто відображає дійсність, а виступає

усвідомленим ставленням суб’єкта до об’єкта відображення, полі-

тичної реальності, визначає орієнтацію їх діяльності в процесі прак-

тичного вибору політичних рішень, їх політичних наслідків. Отже,

свідомості притаманний творчий характер відображення. Відповід-

но до потреб суб’єкта, свідомість спроможна розпізнавати, оціню-

вати та перетворювати практичну діяльність суб’єкта.

Свідомість людини не тільки відображає світ, політичні реалії,

але й творить їх, змінює їх своїми діями. Безперервність процесу

суспільно-історичної практики зумовлює безперервність процесу

свідомості. Суспільству необхідна не всяка діяльність, не порожній

активізм, а діяльність кваліфікована, цілеспрямована, довільна, сві-

дома. Рівнозначно суспільству необхідна не просто емпірична люд-

ська індивідуальність, а особа, що має світогляд, переконана, само-

стійна, яка володіє собою, має владу над діяльністю, здатна до

скоєння вільних дій — вчинків, охоплених свідомістю. Суспільство

не задовольняє споглядальну, бездіяльну свідомість, однаково як і

безособове байдуже розуміння, так звану свідомість або «умогляд»

приватного індивіда. Свідомість становить суттєву властивість дія-

льності особи і самої особистості. Якісність і дієвість особистості

визначається повнотою тріади: діяльність, свідомість, особа.

Політична свідомість — це ідеологічне утворення, що відо-

бражає сукупність соціально-економічних та ідеологічних факто-

рів, які закріплюються психікою людини у вигляді політичних

настанов, що активно впливають на її практичну політичну дія-

льність. Свідомість виникає в практичній діяльності людей як

необхідна умова її організації та відтворення. Найважливіша віха

в розвитку людської культури — розподіл духовної та фізичної

праці, відособлення виробництва від свідомості як особливого

духовного виробництва.

377

Структура політичної свідомості

Складність економічної та соціальної структури суспі-

льства, динамізм його розвитку відбиваються політичною свідо-

містю, його багатоструктурністю, багаторівневістю та супереч-

ливістю.

В соціологічному плані — це політична свідомість суспільства,

нації, класу, групи (великої та малої, формальної та неформаль-

ної, вікової та ін.) та індивіда. Наявність і гострота глобальних

проблем сучасності, прагнення людства до виживання дозволя-

ють виділити й політичну свідомість людського суспільства.

В гносеологічному плані політична свідомість виступає на рів-

нях емпіричного і теоретичного, буденного і наукового, ідеологі-

чного і соціально-психологічного.

За соціальними функціями, в політичній свідомості виділяють-

ся свідомість консервативна, реформістська і революційна, пра-

ктична і теоретична.

Першою сходинкою духовного відображення політичного

життя служить емпірична політична свідомість, що безпосеред-

ньо фіксує практичний досвід. Його часто ототожнюють із бу-

денним. Справді, політична свідомість і практичний досвід, бу-

денна свідомість близькі, але не тотожні. Буденна політична

свідомість, як і емпірична, — це сукупність ідей, уявлень і погля-

дів, що виникають безпосередньо з буденної практики тієї або

іншої соціальної спільності, верстви або групи людей, індивідів.

Емпірична та буденна свідомість, як прийнято вважати, відо-

бражають, переважно, поверхові процеси, не проникаючи в їх

суттєві характеристики. Але проявляючись як здоровий сенс,

народна мудрість, свідомість і на таких рівнях володіє відомою

пізнавальною цінністю, служить одним із джерел теоретичної та

ідеологічної свідомості. Без буденної свідомості людина не може

вступити в суспільне життя, тому що забезпечує безпосеред-

ню орієнтацію своєї діяльності в процесі практичного вибору рі-

шення.

Емпірична і буденна політична свідомість мають яскраво ви-

ражені соціально-психологічні риси: почуття, настрої, емоції,

імпульсивність, гостроту сприймання політичних процесів, подій

і рішень. Безпосередній зв’язок із практикою і соціально-

психологічна оформленість надають політичній свідомості особ-

ливу динамічність, рухливість, гнучкість, спроможність чуйно

реагувати на політичні умови, що змінюються, істотно впливаю-

чи на хід політичного процесу. Особливо яскраво соціально-

378

психологічний рівень політичної свідомості виявляється в пове-

дінці індивідів у натовпі — стихійно нестійкої спільності людей,

дії якої часто непередбачувані та нерідко піддаються маніпулю-

ванню з боку організованих політичних сил.

Політико-теоретична свідомість — сукупність ідей, погля-

дів, вчень, що виникають на основі наукового дослідження полі-

тичних відносин, процесів, інститутів, інших елементів полі-

тичної системи суспільства і проникнення в їх суть, глибинні

взаємозв’язки та суперечності, закономірності розвитку. Теоре-

тична свідомість — стрижень політичної ідеології, що становить

цілісне систематизоване, концептуальне відображення докорін-

них інтересів певного класу, пов’язаних з боротьбою за владу, її

здійснення і захист з метою реалізації інтересів.

Масова політична свідомість

В соціології й політології дедалі ширше стали викори-

стовуватись поняття групової та масової політичної свідомості.

В груповій свідомості відображається неоднорідність класових,

національних та інших великих соціальних спільностей людей.

Для політики суттєва масова свідомість, викликана до життя

процесом зростання маси людей, яка бере участь в історичних

подіях, що помножують та ускладнюють політичні зв’язки. Ма-

сова політична свідомість — це сукупність ідей, уявлень, в тому

числі ілюзорних почуттів, настроїв, що відбивають всі сторони

життя суспільства, доступні масам і здатні викликати інте-

рес. Маса людей як сукупність індивідів виступає носієм масової

політичної свідомості. Масова свідомість — найрізноманітніші за

гносеологічною і соціальною природою духовні утворення, не

обмежені лише формами психіки, стосовно до сфер психології,

ідеології, емоції і логіки, образів і реакції буденного і теоретич-

ного знання, раціональні і ірраціональні уявлення та ін.

Масова політична свідомість — це міжгрупова свідомість, на-

роджена процесами масовізації в різноманітних сферах життя су-

спільства, в тому числі й політичній сфері. Процеси масовізації,

як свідчать реальності політичного життя в сучасному суспільст-

ві України, пояснюються, по-перше, збільшенням розмірів спіль-

ностей людей, які здійснюють одну й ту ж політичну діяльність;

по-друге, значним посиленням соціальної неоднорідності спіль-

ностей, що беруть участь в масових політичних процесах; по-

третє, значним ускладненням всіляких соціальних зв’язків і від-

носин всіх учасників політичного життя, розширенням їх між-

379

особових і міжгрупових відносин; по-четверте, подальшим зрів-

нянням властивостей учасників різноманітних видів масової по-

літичної діяльності.

Суспільна думка

Під безпосереднім впливом повсякденної свідомості

формується суспільна думка. Суспільна думка — становище ма-

сової свідомості, яке включає ставлення (приховане або явне) рі-

зноманітних соціальних спільностей, верств і класів, груп людей

до подій та фактів соціальної дійсності. Суспільна думка реаль-

но виявляється через систему соціологічних досліджень, опиту-

вань, волевиявлень людей у процесі виборчих кампаній, рефере-

ндумів, масових мітингів, маніфестацій, зібрань, через засоби

масової інформації тощо. Діючи в усіх сферах суспільного життя,

суспільна думка водночас має межі, що визначаються суспільною

значимістю подій, явищ, що обговорюються. Прогресивна роль

суспільної думки найбільш помітна при поєднанні буденної сус-

пільної свідомості з теорією.

Масова свідомість фіксується в суспільній думці, що стано-

вить, з одного боку, політичний інститут, який бере участь у

здійсненні влади, механізм прийняття рішень на всіх рівнях жит-

тя суспільства, а з другого, — сукупне судження, що поділяється

різноманітними соціальними спільностями з приводу тих або ін-

ших подій, явищ дійсності. Суспільна думка займає певну пози-

цію, дає пораду, рекомендації, виносить рішення з різноманітних

питань суспільно-політичного життя, регулює поведінку індиві-

дів, спільностей і соціальних установ, підтримуючи або запере-

чуючи ті або інші уявлення, цінності, норми. Суспільна думка —

сфера політичного змагання, суперництва, в яку втягуються еко-

номічні та політичні сили, тому що формування й відображення

того, що складає його зміст, залежить від матеріальних засобів

формування і розповсюдження думки і політичних засобів, які

дадуть можливість визначити межі легальної суспільної думки,

передумов. Характер впливу суспільної думки на політичні про-

цеси залежить від існуючого політичного ладу. Так, в умовах то-

талітаризму, авторитаризму за допомогою державних інститутів

здійснюється маніпуляція масовою свідомістю і суспільна думка

втрачає свій зміст. Суспільна думка як елемент функціонування

політичних систем — постійно діючий фактор управління, за до-

помогою якого реалізуються декілька впливових функцій: екс-

пресивно-контрольна, яка визначає політичне життя тих або ін-

380

ших спільностей; консультативна, що дає поради по пошуку оп-

тимальних політичних дій; директивна, що виносить рішення з

тих або інших питань, регулююча поведінку індивідів, соціаль-

них спільностей і установ, що підтримує або відкидає ті або інші

уявлення, цінності та норми.

Суспільна думка може бути істинною або неправдивою, ілю-

зорною, формується під впливом не тільки соціально-

економічних і політичних факторів, але й шляхом ідеологічних

засобів. Дією багатьох факторів — складом тих спільностей, що

висловлюють свою думку, ступенем збігу інтересів соціальних

верств і груп, характером питань, що обговорюються, та проблем

і визначається суспільна думка. Але сам процес формування і

функціонування суспільної думки може відбуватися стихійно.

В сучасних умовах на формуванні суспільної думки відобража-

ється певний вплив з боку численних політичних партій, рухів,

об’єднань, засобів масової інформації. В зв’язку з тим, що суспі-

льна думка — важливий засіб боротьби за владу, політична істо-

рія дає немало прикладів маніпулювання і обробки його в інтере-

сах певних політичних сил.

На формування суспільної думки дедалі більше впливають за-

соби масової інформації. Соціологічні дослідження показують,

що абсолютна більшість населення України пріоритетними дже-

релами політичної інформації називає телебачення і пресу. Вели-

кою є громадянська і політична відповідальність працівників за-

собів масової інформації за правдивість публікації, за від-

вернення можливих негативних впливів на суспільну думку і

створення непродуманих або просто неправдивих передач і пуб-

лікацій.

У політичній свідомості, суспільній думці виявляються інте-

реси людей і важливо досягати відомої погодженості, гармонії

між суспільною думкою та свідомістю. Будь-яке політичне рі-

шення приречене на провал, якщо вступає в конфлікт із доміну-

ючими в суспільстві інтересами, з політичною свідомістю, що

склалася. Зважуючи на можливість прояву суперечностей між су-

спільною думкою з тієї або іншої проблеми і здійснюваною полі-

тикою, польський соціолог Єжі Вятр відзначав, що суперечності

варто усунути і вони, як правило, усуваються за допомогою од-

ного або двох засобів: або шляхом зміни політики, що прово-

диться, або шляхом ефективного впливу на суспільну думку з

метою відновлення відповідності між нею і політикою. Спроби ж

розв’язати суперечності силовими, насильницькими засобами

здатні викликати серйозні політичні наслідки.