Горлач М.І., Кремень В.Г. Політологія: наука про політику

Подождите немного. Документ загружается.

781

ТЕРОРИЗМ — СОЦIАЛЬНО-ПОЛIТИЧНЕ ЯВИЩЕ

1. СУТЬ І ОСНОВНА МЕТА ТЕРОРИЗМУ

Чому сучасний світ захлиснула терористична хвиля,

безпрецедентна за масштабами і несподівана за формами? В чому

причина, що стара як світ проблема раптом виникла в новому ви-

гляді? Яка природа цього явища? Що чекає людство в майбут-

ньому? Відповідей на питання багато. Але при всій їх безлічі й

розманіності загадка тероризму і сучасного відродження далека

від розкриття. Багато чого залишається неясним. Зростання мас-

штабів і географії тероризму за останню чверть ХХ століття про-

сто вражає. Вже у 60—80-х роках ХХ ст. тероризм починає наби-

рати в різних країнах світу широкого розмаху. У 70-х роках

вчинено 5534 терористичних акти, а на початку 80-х зареєстро-

вано 2700. Якщо з початку 80-х років кількість терористичних

актів у рік складала в середньому 500, то в середині 80-х років —

уже 800. В американському щорічному огляді тероризму відзна-

чається, що тенденція зростання продовжується з невеликими

коливаннями. В другій половині 80-х років відбувалося щорічно

800 і більш терористичних актів. Жертвами міжнародного теро-

ризму в другій половині 90-х років стало близько 3 тис. населен-

ня. Повністю виправдана прогноз-оцінка офіцера британської

розвідки Баррі Перріта про збільшення терактів до 2000 року

практично в два рази. Хоча, звичайно, дати чітку кількісну харак-

теристику терористичних актів дуже складно.

Поняття тероризм

Сотні книг і статей присвячені проблемі тероризму.

Але, на жаль, немає однозначного визначення цього поняття. Які

дії, інциденти варто відносити до терористичних актів? У пошу-

ках відповіді можна зустрітися з діаметрально протилежними то-

чками зору. Тероризм як соціально-політичне явище досліджува-

вся в різних аспектах: філософському, політичному, психологіч-

ному, правовому та інших; і кожен дослідник розглядав явище зі

своїх позицій, даючи поняттю тероризм власну інтерпретацію.

Формулюючи поняття тероризм, важливо прагнути, щоб визна-

чення не давало приводу для політичних спекуляцій, не дозволялі

782

б легко маніпулювати поняттям і довільно його вживати. Поняття

тероризм походить від слова «терор» (лат. terror — страх, жах,

жахливість). Саме ця обставина і визначає терор як особливу фо-

рму політичного насилля, що характеризується жорстокістю, ці-

леспрямованістю і удаваною ефективністю. Ці особливості ви-

значили широке використання терору протягом людської історії

як засобу політичної боротьби в інтересах держави, організацій і

окремих груп осіб. Власне, факт публічної страти кримінальних

або політичних злочинців, або процес аутодафе (публічне спа-

лення на вогнищі єретиків, їх творів) в період середньовічної ін-

квізиції, страти непокірних в період якобінської диктатури у

Франції стали класичною формою терору в інтересах держави і

католицької церкви.

В чому суть, відмінні ознаки, що дозволили б виділити теро-

ризм з інших, нехай близьких, але все-таки різних, явищ соціаль-

ного буття? Дати об’єктивне, загальнозначуще, конкретне визна-

чення тероризму нелегко. Це явище має дуже складну структуру.

Тероризм найчастіше прикривається різними масками, деякі з

яких абсолютно не пов’язані з ним. Тероризм — явище настільки

багатогранне, що співіснує з ідеологією, релігією, етнічними, та

іншими компонентами, які настільки тісно переплітаються один з

одним, що дати відповідь на питання: «З яким видом тероризму

маємо справу?» дуже важко. Генезис тероризму свідчить про

значну трансформацію: змінюються форми здійснення терорис-

тичних актів, мета впливу терористів, методи їх дій, особливості

організації та інше. Тероризм має багато спільного з іншими фо-

рмами соціального протесту і насильства: агресією, збройною

боротьбою, військовими конфліктами різного ступеня інтенсив-

ності, партизанськими діями, диверсіями, екстремізмом, заколо-

том, геноцидом, революційним насильством, фашизмом та ін.

При визначенні поняття тероризму необхідно дотримуватися

логіки умов, домовитися про зміст поняття, виділити особливості

масової реакції на зростання насильства в суспільстві. Важливо

не змішувати наукове і життєве використання цього поняття. Ви-

значення тероризму принципово повне, включаючи не тільки ті

ознаки, що поєднують з іншими формами насильства, але, голо-

вне, ті істотні й загальні для різних типів терористичних дій спе-

цифічні характеристики, що відокремлюють терористичне наси-

льство від нетерористичного. Треба враховувати, що дії, які

складають специфіку тероризму, в межах інших форм збройного

насильства мають окремий або допоміжний характер і, навпаки,

деякі вирішальні для таких форм акції займають підлегле місце в

783

практиці терористичних організацій. В становленні й розвитку

тероризму існують різні етапи. На ранніх етапах форми насильс-

тва не завжди виразні як власне терористичні. Юрист Віктор Ві-

тюк пише: «Специфіку тероризму становить і те, що ірраціональ-

ний початок поєднується в ньому з використанням певних

політичних і навіть філософських ідей як засобу політизації емо-

цій, як інструменту трансформування схильності до руйнівних

дій у свідоме її втілення». Мова йде про волюнтаристську ідеоло-

гічну традицію, що ґрунтується на перебільшенні (чи абсолюти-

зації) ролі видатних особистостей і збройного насильства в істо-

ричному процесі або ігноруванні, недооцінці визначальних

факторів, насамперед економічних і культурних.

Багато теоретичних труднощів не переборені. На початку 70-х

років XX ст. говорилося, що «відсутня адекватна і загальнови-

знана наукова теорія про політичне насильство і політичний те-

роризм». У 90-х роках ХХ ст. та на початку ХХI ст. мало що змі-

нилося. Американський суспільствознавець Девід Лонг відзна-

чає: «Незважаючи на великий суспільний інтерес, все ще відсут-

ня згода у розумінні того, що становить тероризм... Ніхто з уче-

них ще не створив загальної теорії тероризму». У сучасній захід-

ній соціології існує понад сто визначень тероризму. Пропону-

ється залишити пошуки визначення поняття й узагальнити най-

більш істотні характеристики й аспекти тероризму. Політичний

аспект, насамперед, пов’язаний з наявністю політичної спрямо-

ваності в діяльності терористичних бойовиків, поза залежністю

від їх орієнтації, етнічної, соціальної і демографічної структури,

особистих спрямувань. Військово-технічний аспект: тероризм

характеризується вкрай жорстокими формами збройного насиль-

ства, яке не обмежене географічно, без чіткої лінії фронту, не об-

межене ніякими нормами, скритність у підготовці операцій, від-

значається несистематичністю. Морально-психологічний аспект:

загальнолюдські моральні норми не існують для сучасного теро-

ризму, заперечується основне право людини: право на життя.

Юридичний аспект тероризму становить чимало труднощі через

відсутність однозначного розуміння явища і складності в розме-

жуванні карної злочинності і різних форм визвольної боротьби.

Соціолог Сергій Ефірів пропонує не шукати універсального

визначення тероризму, а обмежитися деякими ознаками. По-

перше, вважати політичні мотиви насильницьких дій найбільш

важливою ознакою і саме їх кваліфікувати як тероризм. Тут ле-

жить своєрідна демаркаційна лінія між тероризмом і карною зло-

чинністю, хоча лінія є умовною. По-друге, тероризм — насиль-

784

ницькі акти, що мають за мету створення певного соціально-

політичного клімату, дестабілізацію становища, залякування мас,

урядів, соціальних спільностей, політичних партій, організацій та

ін. Тероризм відрізняється від політичних убивств. По-третє, від-

сутність необхідного зв’язку зі збройною конфронтацією. Тут

межа між тероризмом і війнами, хоча останні можуть супрово-

джувати терором проти населення захоплених територій, війсь-

ковополонених та ін. Звичайно, виділені аспекти, ознаки далеко

не вичерпують і не вирішують проблему. Окремі соціологи від-

значають, що «тероризм — явище дуже складне, динамічне і ба-

гатопланове. Не випадково міжнародному співтовариству так і не

вдалося сформулювати загальноприйнятне юридичне визначення

тероризму, хоча суттєве наповнення феномена для всіх зрозумі-

ле. Тут є і протизаконне насильство, як правило, із застосуванням

зброї, і прагнення залякати широкі верстви населення, і безне-

винні жертви, а терористичні акті, що виходять за межі держав-

них кордонів, складають міжнародний елемент тероризму».

Американський філософ Бенжамін Дженкінс, формулюючи

поняття, підкреслює, що «тероризм визначається в залежності від

характеру акції, а не від особистості чи виконавця суті справи, за

яке береться. Усі терористичні акції поєднані з застосуванням на-

сильства або погрозою насильства. Часто це супроводжується ви-

суванням конкретних вимог. Насильство спрямоване в основно-

му проти цивільних об’єктів. Мотиви мають політичний

характер. Акції відбуваються так, щоб привернути максимум су-

спільної уваги. Виконавці, як правило, члени організованих груп,

на відміну від інших злочинців, беруть на себе відповідальність

за вчинені акції. I, нарешті, сама акція покликана впливати, вихо-

дячи за межі заподіяння безпосередніх фізичних втрат».

Ще в середині 70-х років XX ст. в процесі обговорення про-

блеми тероризму в шостому комітеті Генеральної Асамблеї ООН

виникали спроби дати визначення тероризму. Тоді найбільш

уживаним визначенням тероризму стало пояснення, сформульо-

ване Раймоном Ароном, який вважав акт насильства як терорис-

тичний у тому випадку, коли психологічний ефект назад пропор-

ційний його справжнім фізичним результатам. Соціолог Ернст

Аречага визначає тероризм як акти, що мають традиційні форми

загальнокарних злочинів, але вчинених навмисно з метою викли-

кати паніку, безладдя в організованому суспільстві, зруйнувати

суспільний порядок, паралізувати протидію терору з боку суспі-

льних сил й інтенсифікувати лиха і страждання суспільства. Со-

ціолог Юджин Дінстейн (Iзраїль) стверджує, що суть тероризму

785

взагалі й міжнародного, зокрема, виявляється в безладному наси-

льстві, спрямованому проти людей, не перебираючи (безневинні

жертви терористичного акта), з метою створення в масах ідеї, що

мета виправдовує засоби: чим жавхливіше злочин, тим краще з

погляду терористів.

Власне кажучи, терорист намагається розмежувати поняття

внутрішньодержавний тероризм і міжнародний. Соціолог Макс

Тамкоч (США), відкидаючи думку, що будь-який вид тероризму

має політичну мету, пише: «Тероризм є щось більше, ніж анар-

хізм, спрямований на руйнування людського життя й існуючого

порядку заради руйнування... Немає нічого політичного в терори-

змі: це жахлива форма варварства». Однак далі застерігається:

«Тероризм має політичне значення тільки в тому випадку, якщо

розглядається в контексті революційної боротьби за світове па-

нування». Вважається, що вузьке розуміння політичного терори-

зму не дає можливості врахувати такий різновид політичного те-

роризму, як національний тероризм. У підготовленій в середині

80-х років ХХ ст. спеціальній доповіді групи віце-президента

США по боротьбі з тероризмом наводиться визначення соціаль-

но-політичного явища — тероризму. В американській соціології

говориться: «Тероризм — це незаконне застосування або погроза

насильства проти особистості й майна з політичними або соціа-

льними намірами. Метою тероризму є залякування або примус

влади, груп людей і окремих особистостей до зміни їх політики,

поведінки». Соціолог Річард Фолкенрес у визначенні тероризму

підкреслює ще і релігійний аспект. Тероризм — це «мотивоване

насильство з визначеними політичною, соціальною релігійною

метою за допомогою залякування широких шарів населення».

Юрист Володимир Ємельянов у монографії «Тероризм — як

явище і як злочин» дає визначення тероризму, де підкреслюється

політико-правовий аспект явища: «тероризм — це привселюдно

вчинені загальнонебезпечні дії погрози чи спрямовані на заляку-

вання населення, або окремих соціальних груп, з метою прямого,

або непрямого впливу на прийняття якого-небудь рішення, або

відмови від нього в інтересах терористів». На думку фахівців, се-

ред визначень поняття прийнятне те, де підкреслюється, що те-

роризм — це застосування недержавного насильства або погрози

насильства з метою викликати паніку в суспільстві, послабити і

навіть повалити уряд, викликати політичні зміни, спрямовані на

дестабілізацію державних режимів, викликати в населенні стур-

бованість через свою беззахисність перед насильством, здійснен-

ня інших політичних, релігійних або етнічних актів.

786

Аналіз численних визначень тероризму свідчить, що можна

виділити ряд елементів, які зустрічаються. По-перше, практично

всі погоджуються з тим, що тероризм — це, насамперед, «одна з

форм організованого насильства». Поняття насильства у такому

контексті пояснюється більшістю дослідників як погроза викори-

стання сили для завдання фізичної шкоди окремій особі або групі

людей, на відміну від вживання поняття в широкому розумінні —

як позбавлення волі і порушення прав людини. По-друге, теро-

ризм — це використання сили з політичною метою, тобто це спе-

цифічна «форма політичного насильства». Таке пояснення дозво-

ляє відокремити тероризм від чисто карного злочину. По-третє,

тероризм поєднує «високий рівень політичних мотивів з низьким

рівнем участі мас», що відрізняє від національно-визвольного ру-

ху, революції й інших масових політичних рухів. Терористичні

акції, як правило, спрямовані саме проти цивільного населення.

Для терористів характерне заперечення поняття невинність. По-

четверте, терористичні акції, крім заподіяння безпосередньої

шкоди жертві, розраховані на визначений ефект: посіяти страх,

створити загрозу широкому колу осіб, тобто саме тероризувати.

Причому, як не парадоксально може здатися, самі провокування

визначеної реакції більш широкого кола осіб, а не заподіяння фі-

зичной інкоди конкретній жертві або жертвам акції, становлять

основну мету терористичної акції. По-п’яте, дуже частий розрив

між безпосередньою жертвою насильства і групою, об’єктом

впливу, метою насильства терористичних акцій часто стають

безневинні жертви. Акції спрямовані проти влади, від якої зале-

жить те або інше рішення, а також на визначені верстви населен-

ня, що своєю реакцією можуть сприяти прийняттю потрібного

терористам рішення. В усіх випадках задіяні три учасники конф-

лікту: той, хто здійснює терористичну акцію, безпосередня жерт-

ва, і ті, кого хочуть залякати, тобто об’єкт впливу. I, нарешті, те-

роризм — метод боротьби і віднесення того чи іншого акту до

терористичного має творитися на підставі типу дії. Кожне визна-

чення має істотні ознаки явища. Філологічні джерела не завжди

можуть дати точну відповідь на пояснення того або іншого по-

няття з урахуванням специфіки конкретної науки. Однак ознаки,

відмінності допомагають з’ясувати зміст поняття. Поняття теро-

ризму трактується як політика і тактика терору, а терор визнача-

ється як «політика залякування, придушення політичних супро-

тивників насильницькими засобами». З погляду етимології слова

необхідно відзначити два моменти: насильство і страх, що і зафі-

ксовано у визначеннях. Кожне поняття має історію. Терор — від-

787

криття Французької революції. Поняття терору сприймалося з кі-

нця XVIII і протягом двох третин XIX ст. у найширшому і нероз-

членованому змісті. Словом терор позначалися і відкрито наси-

льницька форма диктатури, і практика політичних замахів.

Застосовувалось слово терор також для з’ясування насильства і

репресій, здійснюваних в процесі війни, і до самих воєн. Поняття

тероризм використовувалося виразно адекватно терору, що вла-

сне зберігається і дотепер. З появою наприкінці XIX століття

опозиційних організацій, що практикували систематичні замахи,

поняття терор і тероризм поступово перестають поширюватися

на сферу воєнних дій. Найчастіше виникає значеннєва плутанина,

за якої змішується різний зміст, вкладений в те саме поняття те-

рор. Досить часто плутаються терор як деяка політика, здійсню-

вана насильницькими методами, і терор як результат. Плутається

терор як лінія, що складається з ряду окремих компонентів, теро-

ристичних актів, з окремими проявами терору — по суті, окре-

мими терористичними актами.

Види терору

Поняття терор уособлює акції масового фізичного,

психологічного, ідеологічного насильства, здійснюваного суспі-

льно-політичними структурами, що володіють необмеженою

владою в полі діяльності соціального контингенту. Звичайно, те-

рор пов’язують з діяльністю державної влади в певні періоди іс-

нування держави, проте це не означає, що крім державної влади

ніякі інші сили не спроможні вдаватись повсюдно до терору, на-

водячи страх і жах не тільки на політичних противників, а прак-

тично всіх і кожного. Отже, терор може бути державний і не-

державний.

Державний терор поєднують з особливо репресивною жорс-

токою діяльністю державної влади у ставленні до політичних

противників усередині країни і за її межами. Державний терор

поділяють на внутрішній і зовнішній. Зовнішній терор асоціюєть-

ся з агресивною або колоніальною політикою держави, спрямо-

ваною на загарбання чужих територій, пограбування національ-

них багатств поневолених народів, нехтування елементарних

прав людини. Так, зовнішнім терором є монголо-татарське іго на

Русі, поневолення Iндії Великобританією, загарбання Францією,

Англією, Iталією, Німеччиною, Бельгією та іншими країнами те-

риторій в Азії, Африці, в Латинській америці; дії фашистської

Німеччини на окупованих територіях, діяльність властей та ін.

788

Iсторія кожної колонії — це історія збройного терору і насилля

колонізаторів.

Внутрішній державний терор в залежності від специфіки його

прояву можна поділити на судовий і позасудовий. Судовий терор

проявляється переважно в кримінальному переслідуванні полі-

тичних противників і масштабах застосування смертної кари. В

Росії судовий терор особливо яскраво проявився у внутрішній

політиці Iвана Грозного в період опріччини. Позасудовий держа-

вний терор в Росії наступив услід за опріччиною в періоди смути

в ХVII ст. і знайшов відображення у воєнному придушенні полі-

тичних противників: протиборство Бориса Годунова і Лжедмит-

рія I, Шуйського проти Iвана Болотникова та ін. Позасудовий

державний терор воєнного періоду особливо властивий внутрі-

шній політиці фашистських диктатур. Так, в перші дні приходу

нацистів до влади Німеччину охопила хвиля терору, що мала по-

двійну форму: жорстоких і кривавих розправ в період завору-

шень, вуличних сутичок, і потай завдаючих ударів у вигляді ба-

гатьох незаконних таємних арештів. Ліквідації противників без

суду і слідства і з застосуванням тортур тощо. Встановлення в

середині 60-х років XX ст. фашистської диктатури чорних полко-

вників у Греції привело до масового терору в країні. Тільки за

один рік кинуто до в’язниць понад 60 тис. греків, багато з яких

вбито і закатовано в концентраційних таборах на острові Юра і

Лерос. За період правління військової хунти в Чілі в катівнях і

тюрмах, таборах на галерах убито без суду і слідства понад

30 тис. чілійців. Та внутрішній державний терор може здійсню-

ватись і без застосування військової сили в мирних умовах існу-

вання держави. Така ситуація склалася в СРСР в період тотально-

го посилення репресій. В тоталітарних державах, особливо

фашистських, поліцейський терор здійснюється в поєднанні з

ідеологічним терором, опираючись на який, владні структури на-

магались викрити будь-яке інакомислення. Iдеологічний терор

крім прямого переслідування може проявлятися і в м’яких, заву-

альованих формах тощо. Недержавний терор широко застосову-

ється католицькою та іншими церквами. Iнквізиція ще в ХII—

ХIХ ст. застосовувалась судово-поліцейськими каральними орга-

нами католицької церкви для боротьби з єресями.

Відмінними рисами терору виступають: по-перше, масовість

насильства, що означає необмежено велику кількість осіб, які по-

падають під насильство, а також можливості поширення його

впливу на ще більш невиразно велику групу людей; по-друге,

«системність актів насильства», тобто ці акти повинні бути не

789

одиночними, а складати визначену сукупність дій, кінцевою ме-

тою здійснення яких є створення обстановки пригніченості, стра-

ху, дестабілізації суспільства; по-третє, суб’єктами терору мо-

жуть виступати держава і недержавні організації; по-четверте,

терор цілеспрямований, але в більшості випадків індиферентний

щодо жертв. Поняття тероризм і терор конкретизуються і відо-

кремлюються. Поняттям тероризм стали визначати практично

політичні вбивства опозиційні організації і їх тактику, а поняття

терор закріпилося за репресивними діями держави.

Отже, тероризм — багатооб’єктний злочин. Тероризм посягає

на суспільну безпеку, нормальне функціонування органів влади,

інших органів управління, підприємств і організацій, а також

життя, здоров’я громадян, права власників майна та ін. Тероризм,

тобто здійснення або загроза здійснення загально небезпечних

дій, спрямованих на залякування населення або соціальних груп з

метою примусу держави, міжнародної організації, фізичної або

юридичної особи, або соціальної спільності для прийняття яко-

гось рішення та ін.

Iстотна ознака тероризму, по-перше, насильство. З погляду

з’ясування особливостей насильства при здійсненні терористичних

діянь важливо відзначити два моменти: явний і латентний елементи

насильства. Явний елемент насильства пов’язаний зі здійсненням

безпосередніх терористичних актів, у результаті яких гинуть люди,

руйнуються будинки, вибухають літаки, йдуть під укіс потяги та ін-

ше. Якщо раніше терористичні акції зводилися (або майже зводили-

ся) до вбивства окремих високопоставлених осіб (напад групи

озбройних кинджалами сенаторів на Юлія Цезаря, вбивства Генріха

IV і Фельтоном герцога Букингемского), убивство розглядається як

основний тип терористичної акції, що втілювала специфіку терорис-

тичної діяльності. У сучасних умовах різко розширюються об’єкти

терористичних замахів і самі форми замахів. В арсенал тероризму

входять акції безадресного терору, викрадення літаків і пограбування

банків, узяття заручників і підпалювання промислових підприємств

та офісів, нальоти на казарми, поліцейські ділянки і склади, вибухи у

видавництвах і приміщеннях політичних партій, масові вуличні беш-

кетування і напади через кут, диверсії й ін. Але основою всієї терори-

стичної діяльності продовжує залишатися замах на життя людей.

Особливість сучасного тероризму виявляється в тому, що йо-

му характерний дуже частий розрив між безпосередньою жерт-

вою насильства і групою, що виступає об’єктом впливу, метою

насильства, причому ступінь жорстокості не зменшується, а ма-

буть, ще більше росте. Багато хто з форм збройного насильства,

790

характерних для тероризму, не монопольне надбання і їхнє вико-

ристання не свідчення терористичної практики. Тут головне в

тому, з якою метою здійснюються насильницькі акції. Соціолог

Ян Шрайбер справедливо відзначає: «Тероризм тримається не на

будь-якому насильстві, хоча насильство є головна й істотна його

зброя, але на програмних установках». Мотиви і спрямованість

дуже важливі при аналізі терористичних дій. Звідси, ще одна

відмінна риса тероризму в тому, що в ньому сполучаються «ви-

сокий рівень політичної мотивації з низьким рівнем участі мас».

Латентний елемент насильства пов’язаний з тим, що терористич-

ний акт запускає механізм примусу людей робити так, як того

вимагають терористи, впливати на державні структури з метою

реалізації на практиці тих вимог, що висувають терористи, ство-

рює в суспільстві атмосферу страху і безвихідності.

Здійсненням замаху зміст терористичних актів не вичерпується,

і завершенням бойової операції не закінчується. Їх головне при-

значення не просте в здійсненні масових убивств, усуненні окре-

мих осіб, нанесенні матеріальних втрат та ін., відтоді в досягненні

соціального резонансу, у ляканні народів і урядів. Якщо в історич-

ному минулому властива тероризму функція залякування нерідко

перебувала в тіні, то відтоді як тероризм знайшов організований,

ідеологічно обґрунтований і систематичний характер, ця функція

дедалі чіткіше висувається на передній план. Превентивне лякання

за допомогою терористичних актів поширюється на всіх людей:

робітників і банкірів, клерків в офісі і чиновника в міністерському

кріслі. Абсолютно всі повинні відчувати свою незахищеність пе-

ред перманентним злом, хиткість сучасного буття. За допомогою

терористичних дій у суспільстві нагнітається істерія страху, безви-

хідності, недовіри до окремих соціальних груп, а іноді, й народів,

що виявляється в зростанні агресивності. Розгляд суттєвих ознак

тероризму дозволяє сформулювати визначення тероризму в широ-

кому і вузькому змісті. Тероризм у широкому змісті — це соціаль-

не явище, засноване на використанні або погрозі використання

насильства у вигляді терористичного акту з метою нагнітання

атмосфери страху і безвихідності в суспільстві заради досягнен-

ня мети суб’єктів терористичної діяльності. Такий підхід дозво-

ляє визначити основні різновиди тероризму: економічний, духов-

ний і політичний. Політичний тероризм — це соціально-політичне

явище, засноване на використанні або погрозі використання полі-

тичного насильства у вигляді терористичного акту з метою ство-

рення атмосфери страху і безвихідності в суспільстві в ім’я досяг-

нення політичної мети.