Калинина О.С., Паникар И.И., Скибицкий В.Г. Ветеринарная вирусология

Подождите немного. Документ загружается.

Лабораторна діагностика вірусних хвороб

325

Можливі два варіанти постановки РН:

1) із постійною дозою вірусу і різними розведеннями сироватки

(частіше використовується для виявлення антитіл);

2) із постійним розведенням сироватки і різними дозами вірусу

(частіше застосовують для ідентифікації вірусу).

Постановка РН із різними розведеннями сироватки і по-

стійною дозою вірусу для виявлення антитіл

Компоненти реакції:

1) дослідні сироватки;

2) вірус;

3) тест-об’єкти (лабораторні тварини, курячі ембріони або пробір-

ки з культурою клітин);

4) 0,9%-й розчин NaCl, розчин Хенкса або середовище для куль-

тури клітин.

Постановка реакції:

1. Визначення робочої дози вірусу

Проводять титрування вірусу за методом Ріда і Менча, визнача-

ють 1 ЕД

. Для основного досліду готують робочу дозу вірусу з та-

ким розрахунком, щоб у кожний тест-об’єкт потрапило при зара-

женні 100 або 1000 ЕД

2. Основний дослід РН

а) Готують дворазові розведення дослідної сироватки від 1 : 4 до

1 : 256 на 0,9%-му розчині NaCl, розчині Хенкса або середовищі для

культури клітин в однаковому об’ємі (при постановці реакції на но-

вонароджених мишенятах — 0,1 – 0,5 см

залежно від методу зара-

ження, при постановці реакції на курячих ембріонах і в культурах

клітин — 0,5 см

б) До кожного розведення сироватки додають такий самий об’єм

вірусу в робочій дозі 100 або 1000 ЕД

на один тест-об’єкт.

в) Суміші сироватки з вірусом струшують і витримують 1 – 2 год

за кімнатної температури або +37 °С чи 16 – 18 год при +4 ºС залеж-

но від виду вірусу.

г) Кожною сумішшю сироватки з вірусом заражають щонаймен-

ше по 4 тест-об’єкти в однаковому об’ємі (мишенятам інокулюють по

0,01 см

і/ц і 0,1 – 0,2 см

в/ч або п/ш; курячим ембріонам — по

0,2 см

; у пробірки з культурою клітин — по 0,2 см

суміші та 0,8 см

середовища).

д) За зараженими тест-об’єктами спостерігають 5 – 12 діб, врахо-

вують результати.

е) Розраховують за методом Ріда і Менча розведення сироватки,

яке захищає 50 % тест-об’єктів від інфекційної дії вірусу в робочій

дозі 100 або 1000 ЕД

на один тест-об’єкт. Це розведення сироватки

є показником титру вірусонейтралізуючих антитіл.

є) Одночасно ставлять контролі:

y вірусу на інфекційну активність (вірус у робочій дозі 100 або

1000 ЕД

на один тест-об’єкт змішують в однакових об’ємах із 0,9%-м

Розділ 11

326

розчином NaCl, розчином Хенкса або середовищем для культури

клітин і заражають 4 тест-об’єкти);

y робочої дози вірусу 100 або 1000 ЕД

на один тест-об’єкт (готу-

ють 10-разові розведення робочої дози вірусу включно до 0,1 ЕД

заражають кожним розведенням по 4 тест-об’єкти);

y сироватки на токсичність (сироватку в розведенні 1 : 4 змішу-

ють в однакових об’ємах із 0,9%-м розчином NaCl, розчином Хенкса

або середовищем для культури клітин і заражають 4 тест-об’єкти);

y тест-об’єктів (4 тест-об’єкти залишають незараженими, в пробір-

ках із культурою клітин змінюють середовище).

Постановка РН із постійним розведенням сироватки і

різними дозами вірусу для виявлення антитіл

Компоненти реакції:

1) дослідні сироватки;

2) вірус;

3) нормальна сироватка;

4) тест-об’єкти;

5) 0,9%-й розчин NaCl, розчин Хенкса або середовище для куль-

тури клітин.

Постановка реакції:

1. Готують два ряди послідовних 10-разових розведень вірусу на

0,9%-му розчині NaCl, розчині Хенкса або середовищі для культури

клітин в однаковому об’ємі (0,1 – 0,5 см

). Кількість розведень зале-

жить від титру вірусу. Останнє розведення повинно перевищувати

його інфекційний титр.

2. До всіх розведень вірусу першого ряду додають у тому самому

об’ємі дослідну сироватку, а другого ряду — нормальну сироватку (в

розведенні 1 : 10).

3. Суміші вірусу з дослідною й нормальною сироватками стру-

шують і витримують 1 – 2 год при +18 – 22 °С або +37 °С чи 16 – 18

год при +4 °С залежно від виду вірусу.

4. Кожною сумішшю вірусу із сироваткою заражають щонаймен-

ше по 4 тест-об’єкти в однаковому об’ємі і спостерігають упродовж

5 – 12 діб, враховують результати.

5. Розраховують за методом Ріда і Менча титр вірусу в присутно-

сті дослідної сироватки (Тв+сд) і нормальної сироватки (Тв+сн).

6. Визначають, у скільки разів Тв+сд нижчий, ніж Тв+сн. Це число

називається індексом нейтралізації (ІН). Іншими словами, ІН дає змо-

гу визначити, в скільки разів антитіла дослідної сироватки здатні зни-

зити титр вірусу шляхом нейтралізації його інфекційної активності.

Чим вища концентрація антитіл у дослідній сироватці, тим більший ІН.

Якщо індекс нейтралізації до 10 — антитіл немає, в межах 11 – 49 —

результат сумнівний, від 50 і більше — антитіла достовірно є.

Вищенаведені методики постановки РН можна застосовувати і для

ідентифікації виділеного вірусу за допомогою специфічної сироватки.

Лабораторна діагностика вірусних хвороб

327

Існують інші модифікації РН, зокрема з редукції (пригнічен-

ня) бляшкоутворення.

При цьому дворазові розведення дослідної

сироватки змішують з однаковим об’ємом вірусу в робочому титрі

100 БТО і після контакту заражають матраци з культурою клітин.

За титр антитіл приймають найвище розведення сироватки, яке

пригнічує утворення бляшок на 50 % і більше порівняно з контро-

лем інфекційної активності вірусу. РН із редукції бляшкоутворення

в кілька разів чутливіша від РН, оцінюваній за пригніченням ЦПД.

Облік результатів РН можна проводити за

явищем гемадсорб-

ції

Перевага РН в її універсальності: РН можна ставити з усіма віру-

сами і на всіх біологічних об’єктах, що використовуються для виді-

лення збудників. Але ця реакція дуже трудомістка, потребує багато

часу, зусиль і матеріальних затрат.

РЕАКЦІЯ ЗАТРИМКИ ГЕМАГЛЮТИНАЦІЇ (РЗГА)

Реакція затримки гемаглютинації (РЗГА) (

син.: реакція

гальмування гемаглютинації — РГГА)

базується та здатності

антитіл гальмувати гемаглютинувальну активність вірусів за раху-

нок блокування гемаглютиніну на поверхні віріона. РЗГА викорис-

товується для діагностики парагрипу-3 ВРХ, грипу ссавців і птиці,

чуми м’ясоїдних, ньюкаслської хвороби та ін.

Виявлення антитіл у РЗГА

Компоненти реакції:

1) дослідні сироватки;

2) специфічна і нормальна сироватки;

3) вірус;

4) 1%-ва суспензія еритроцитів;

5) 0,9%-й розчин NaCl;

Постановка РЗГА:

1. Визначення робочої дози вірусу

Вірус титрують у РГА в об’ємі 0,2 см

, визначають 1 ГАО. Для ос-

новного досліду беруть вірус у робочій дозі 4 ГАО. Наприклад, якщо

1 ГАО встановлено при розведенні вірусу 1 : 128, то для приготування

робочої дози 4 ГАО вірус розводять 1 : 32, тобто до 1 см

вірусу додають

32 см

0,9%-го розчину NaCl.

2. Контроль робочої дози вірусу 4 ГАО

а) У чотирьох лунках готують дворазові розведення робочої дози

вірусу 4 ГАО на 0,9%-му розчині NaCl в об’ємі 0,2 см

б) У всі лунки додають по 0,2 см

1%-ї суспензії еритроцитів.

в) Планшети струшують і залишають за кімнатної температури

на 60 хв.

Реакцію можна ставити мікрометодом в об’ємі 0,025 см

Розділ 11

328

г) При правильному виборі робочої дози вірусу в першій і другій

лунках, які містять відповідно 2 ГАО та 1 ГАО, повинна бути чітка

гемаглютинація (на 3 і 2 плюси), а в третій і четвертий лунках, які

містять 0,5 ГАО і 0,25 ГАО, гемаглютинації не повинно бути.

д) Якщо одержують інші результати, то концентрацію вірусу в

робочій дозі виправляють додаванням 0,9%-го розчину NaCl (якщо

гемаглютинація спостерігається більше ніж у двох лунках) або віру-

су (якщо гемаглютинація відмічається менше ніж у двох лунках) і

наново ставлять контроль 4 ГАО.

3. Основний дослід РЗГА

а) Готують дворазові розведення дослідної сироватки на 0,9%-му

розчині NaCl від 1 : 10 до 1 : 1280 і вище в об’ємі 0,2 см

б) У всі лунки додають по 0,2 см

робочої дози вірусу 4 ГАО.

в) Планшети струшують і витримують від 30 хв. до 18 год. при

відповідній температурі (+4 ºС, +18 – 22 ºС або +37 ºС) залежно від

виду вірусу. Найчастіше експозиція становить 30 – 60 хв за кімнат-

ної температури.

г) У всі лунки додають по 0,2 см

1%-ї суспензії еритроцитів

д) Планшети струшують і витримують 60 – 90 хв за кімнатної тем-

ператури.

е) За титр антитіл ьеруть найвище розведення сироватки, яке

спричинює повну затримку гемаглютинації.

є) Одночасно ставлять контролі:

y дослідної сироватки (0,4 см

сироватки в розведенні 1 : 10 + 0,2 см

1%-ї суспензії еритроцитів);

y еритроцитів (0,2 см

1%-ї суспензії еритроцитів + 0,4 см

0,9%-го

розчину NaCl);

y специфічності (постановка основного досліду РЗГА зі специфіч-

ною й нормальною сироватками).

Дану методику використовують і для ідентифікації вірусу. Для

цього до дворазових розведень специфічної та нормальної сироваток

додають такий самий об’єм дослідного вірусу в робочій дозі 4 ГАО і

після контакту — 1%-ву суспензію еритроцитів. Вірус вважається

ідентифікованим, якщо специфічна сироватка гальмує гемаглюти-

нувальну активність дослідного збудника до її титру за умови

повної гемаглютинації в присутності нормальної сироватки.

Існує ще один варіант постановки РЗГА, який часто називають

реакцією нейтралізації вірусних гемаглютинінів (РНВГ).

Цей метод використовується для ретроспективної діагностики вірус-

них хвороб (зокрема парагрипу-3 ВРХ).

Виявлення антитіл у РНВГ

Компоненти реакції:

1) дослідні сироватки;

В іншій модифікації РЗГА до суміші сироватки з вірусом додають такий самий

об’єм 1%-ї суспензії еритроцитів (у даному випадку 0,4 см

Лабораторна діагностика вірусних хвороб

329

2) вірус;

3) 1%-ва суспензія еритроцитів;

4) 0,9%-й розчин NaCl.

Постановка РНВГ:

1. Готують дворазові розведення вірусу на 0,9%-му розчині NaCl

від 1 : 2 до 1 : 1024 в об’ємі 1 – 5 см

і більше (залежно від кількості

дослідних сироваток). Останнє розведення вірусу повинно переви-

щувати його гемаглютинувальний титр.

2. У лунки одного горизонтального ряду планшета вносять по

0,025 см

дослідної сироватки в розведенні 1:10, а другого ряду (кон-

трольного) — 0,9%-го розчину NaCl.

3. У лунки вертикальних рядів планшета справа наліво додають

по 0,025 см

різних розведень вірусу, починаючи з 1 : 2.

4. Планшети струшують і витримують 30 – 60 хв за кімнатної те-

мператури.

5. У всі лунки додають по 0,025 см

1%-ї суспензії еритроцитів.

6. Планшети струшують і витримують 60 – 90 хв за кімнатної тем-

ператури.

7. По контрольному ряду визначають кількість ГАО, що містить-

ся в кожному розведенні вірусу.

8. Титр антитіл відповідає кількості ГАО, нейтралізованих до-

слідною сироваткою, помноженій на ступінь її розведення (1 : 10).

Наприклад, якщо сироватка нейтралізувала 8 ГАО вірусу, тоді титр

антитіл становить 1 : 80.

9. Одночасно ставлять контролі:

y дослідної сироватки (0,05 см

сироватки в розведенні 1 : 10 +

+ 0,025 см

1%-ї суспензії еритроцитів);

y еритроцитів (0,025 см

1%-ї суспензії еритроцитів + 0,05 см

0,9%-го розчину NaCl);

y специфічності (постановка РНВГ із специфічною й нормальною

сироватками).

Позитивним у РЗГА є простота і доступність методики, висока

чутливість, швидкість отримання результатів. Недолік реакції —

вплив на результат неспецифічних інгібіторів гемаглютинації, які

містяться в нормальних сироватках крові тварин і людини.

РЕАКЦІЯ НЕПРЯМОЇ ГЕМАГЛЮТИНАЦІЇ (РНГА)

ТА РЕАКЦІЯ ЗАТРИМКИ НЕПРЯМОЇ ГЕМАГЛЮТИНАЦІЇ (РЗНГА)

Реакція непрямої гемаглютинації (РНГА) та реакція

затримки непрямої гемаглютинації (РЗНГА) (

син.: реакція

пасивної гемаглютинації (РПГА) та реакція гальмування

пасивної гемаглютинації (РГПГА)

ґрунтуються на здатності

еритроцитів, які сенсибілізовані вірусними антигенами, аглютину-

ватися в присутності антитіл (рис. 92). Треба відрізняти РНГА від

Розділ 11

330

РГА: в РГА еритроцити склеюються в результаті їхньої безпосеред-

ньої взаємодії з вірусами, а в РНГА — комплексами антиген – анти-

тіло. РНГА використовується для діагностики інфекційного рино-

трахеїту ВРХ, аденовірусної інфекції ВРХ, респіраторно-синци-

тіальної інфекції ВРХ, ящуру та ін.

Виявлення антитіл у РНГА

Компоненти реакції:

1) дослідні сироватки;

2) специфічна і нормальна сироватки;

3) 1%-й антигенний еритроцитарний діагностикум (еритроцитар-

ний антиген);

4) 0,9%-й розчин NaCl (з 1 % НСК).

Приготування еритроцитарного антигену (аденовірусу ВРХ)

1. Приготування суспензії еритроцитів

Найчастіше використовують еритроцити барана або людини 0 гру-

пи. Дефібриновану кров тричі відмивають 0,9%-м розчином NaCl цен-

трифугуванням при 1000 об/хв 10 хв. Осад ресуспендують до 50%-ї

концентрації в 0,15 М ФБР, що містить 0,15 М NaCl (рН 7,2).

2. Стабілізація еритроцитів

Змішують однакові об’єми суспензії відмитих еритроцитів і 50%-го

розчину формаліну. Після контакту 2 год при +37 ºС із періодичним

струшуванням еритроцити тричі відмивають ФБР рН 7,2 і ресуспен-

дують у ньому у вигляді 3%-ї суспензії. Стабілізовані еритроцити

можуть зберігатися при +4 ºС кілька років, не гемолізуючись. Для

стабілізації еритроцитів використовують також глутаровий та

акриловий альдегіди.

3. Танізація еритроцитів

Змішують однакові об’єми 3%-ї суспензії формалінізованих еритро-

цитів на ФБР рН 7,2 і розчину таніну (1 : 20 000). Після контакту 10 –

15 хв при +37 ºС суміш центрифугують, осад тричі відмивають ФБР

рН 7,2 і розводять у ФБР рН 6,4 до 1%-ї концентрації. Танізовані ери-

1 2 3

Рис. 92. Схема РНГА:

1 — еритроцитарний антиген (еритроцити з адсорбованим антигеном);

2 — антитіла; 3 — аглютинація еритроцитарного антигену

Лабораторна діагностика вірусних хвороб

331

троцити характеризуються високою здатністю адсорбувати білки, в

тому числі вірусні антигени. Їх можна зберігати при +4 ºС до 7 діб;

4. Сенсибілізація еритроцитів

Змішують однакові об’єми 10%-ї суспензії танізованих еритроци-

тів на ФБР 6,4 і вірусовмісної культуральної рідини. Суміш витри-

мують 60 хв при +37 ºС, періодично струшуючи, центрифугують. Осад

сенсибілізованих еритроцитів відмивають 2 – 3 рази ФБР рН 7,2 і

розводять у ньому (з додаванням 1 % НСК) до 1%-ї концентрації.

Постановка РНГА

1. Готують дворазові розведення дослідної сироватки від 1 : 10 до

1 : 1280 на 0,9%-му розчині NaCI (рН 7,2 – 7,4 з 1 % НСК) в об’ємі

0,2 см

2. До кожного розведення сироватки додають по 0,2 см

1%-го

еритроцитарного антигену.

3. Планшети струшують і витримують 1,5 – 2 год за кімнатної

температури.

4. Результати реакції оцінюють так само, як РГА.

5. За титр антитіл приймають найвище розведення сироват-

ки, яке зумовлює гемаглютинацію не менше ніж на 2 плюси.

6. Одночасно ставлять контролі:

y еритроцитарного антигену (0,2 см

1%-го еритроцитарного ан-

тигену + 0,2 см

0,9%-го розчину NaCI з 1 % НСК);

y специфічності (постановка РНГА зі специфічною й нормальною

сироватками)

Ідентифікація вірусу в реакції затримки непрямої гема-

глютинації (РЗНГА)

Суть РЗНГА: до суміші вірусу із сироваткою додають еритроци-

тарний антиген; при утворенні комплексу вірус – антитіло гемаглю-

тинація затримується.

Компоненти реакції:

1) дослідний вірус;

2) специфічна сироватка;

3) нормальна культуральна рідина;

4) 1%-й еритроцитарний антиген;

5) 0,9%-й розчин NaCl (з 1 % НСК).

Постановка РЗНГА:

1. В одному ряді планшета готують дворазові розведення дослід-

ного вірусу від 1 : 2 до 1 : 256 на 0,9%-му розчині NaCl (рН 7,2 – 7,4 з

1 % НСК) в об’ємі 0,2 см

2. У другому (контрольному) ряді розводять нормальну (безвірус-

ну) рідину.

Реакцію можна ставити мікрометодом в об’ємі 0,05 або 0,025 см

У деяких випадках для контролю специфічності РНГА ставлять РЗНГА: до

дворазових розведень дослідної сироватки додають однакові об’єми специфічного

антигену та 1%-го еритроцитарного антигену.

Розділ 11

332

3. У всі лунки обох рядів додають по 0,2 см

специфічної сироват-

ки у 8-кратному титрі (наприклад, якщо титр сироватки 1 : 128, то

для РЗНГА її розводять 1 : 16 на 0,9%-му розчині NaCl з 1 % НСК).

4. Планшети струшують і витримують 30 – 60 хв за кімнатної те-

мператури.

5. У всі лунки обох рядів додають по 0,2 см

1%-го еритроцитар-

ного антигену.

6. У третьому ряді ставлять контроль еритроцитарного антигену

(0,2 см

1%-го еритроцитарного антигену + 0,2 см

0,9%-го розчину

NaCl з 1 % НСК).

7. Планшети струшують і витримують 1,5 – 2 год за кімнатної

температури.

8. Вірус вважається ідентифікованим, якщо специфічна сироватка

гальмує гемаглютинацію з дослідним збудником хоча б у перших 2 – 3

розведеннях (1 : 4…1 : 8) за умови повної гемаглютинації в усіх лун-

ках контрольного ряду з нормальною культуральною рідиною.

Для ідентифікації деяких вірусів (наприклад, ящуру, хвороби

Ауєскі, чуми свиней, гепатиту каченят) використовують антитільні

еритроцитарні діагностикуми, які представляють собою еритро-

цити, сенсибілізовані антитілами. Принцип їхнього одержання та-

кий самий, як і еритроцитарних антигенів: стабілізація, танізація

та сенсибілізація еритроцитів імуноглобулінами, виділеними зі

специфічних сироваток. За допомогою антитільних еритроцитарних

діагностикумів не тільки ідентифікують віруси в РНГА

, а й вияв-

ляють антитіла в РЗНГА.

РНГА характеризується високою чутливістю, простою технікою по-

становки, швидкістю отримання результатів. Недолік реакції — тру-

днощі в приготуванні стабільних еритроцитарних діагностикумів.

РЕАКЦІЯ АГЛЮТИНАЦІЇ ЛАТЕКСУ (РАЛ)

Реакція аглютинації латексу (РАЛ) (

син.: реакція ла-

текс-аглютинації — РЛА)

за суттю аналогічна РНГА. У РАЛ

використовують антигенні або антитільні латексні діагностикуми,

які являють собою частки скляного чи полістиролового латексу, сен-

сибілізовані антигенами або антитілами. У присутності гомологічних

імунних компонентів сенсибілізований латекс склеюється з утво-

ренням аглютинату, видимого візуально або при використанні лу-

пи. Реакція розроблена для діагностики хвороби Ауєскі, лейкозу

ВРХ, ентеровірусної інфекції ВРХ, ротавірусної інфекції ВРХ і сви-

ней та ін.

Виявлення антитіл у РАЛ

Компоненти реакції:

1) дослідні сироватки;

Цей варіант РНГА зустрічається в літературі під назвою «реакція зворотної не-

прямої (або пасивної) гемаглютинації» (РЗНГА, РЗПГА).

Лабораторна діагностика вірусних хвороб

333

2) специфічна і нормальна сироватки;

3) 1%-й антигенний латексний діагностикум;

4) 1%-й несенсибілізований латекс;

5) 0,9%-й розчин NaCl, гліциновий або боратний буфер.

Приготування антигенного латексного діагностикуму

Використовують частки комерційного латексу з оптимальним ді-

аметром 0,81 мкм. Для сенсибілізації латексу готують розчинний

вірусний антиген на гліциновому або боратному буфері (рН 8,2) в

концентрації 2,5 – 5,0 мг/см

. Змішують чотири об’єми розчину віру-

сного антигену з одним об’ємом 7%-ї суспензії латексу, витримують

2 год при +37 °С у термостаті або водяній бані. Потім сенсибілізова-

ний латекс осаджують центрифугуванням при 2,5 – 5 тис. об/хв

упродовж 5 – 10 хв і ресуспендують у буферному розчині у вигляді

1%-ї суспензії.

Постановка РАЛ:

1. Готують дворазові розведення дослідної сироватки від 1 : 10 до

1 : 1280 на 0,9%-му розчині NaCl. При постановці реакції в планше-

тах із лунками сироватки титрують в об’ємі 0,05 або 0,025 см

, при

постановці реакції в пробірках — 0,25 см

. Реакцію частіше ставлять

на скляних або полістиролових пластинках, де наносять по одній

краплі послідовних розведень сироватки.

2. До кожного розведення сироватки додають такий самий об’єм

1%-го антигенного латексного діагностикуму (в пробірковому варіанті

постановки реакції до 0,25 см

сироватки додають 0,05 або 0,1 см

діаг-

ностикуму).

3. Пластинки і планшети вмішують на ротатор або в шутель-

апарат на 3 – 8 хв за кімнатної температури чи +37 °С.

4. Реакцію оцінюють у плюсах:

Рис. 93. Реакція аглютинації латексу

(Т.В. Перадзе, П. Халонен, 1985):

1 — позитивна реакція × 62500; 2 — нега-

тивна реакція; 3 — позитивна реакція

Розділ 11

334

+++ — чітка аглютинація діагностикуму, наявність великих пла-

стівців у прозорій рідині;

++ — чітка аглютинація діагностикуму, але рідина повністю не

просвітлюється;

– — відсутність аглютинації діагностикуму, рідина залишаєть-

ся гомогенно мутною.

5. За титр антитіл приймають найвище розведення сироват-

ки, яке зумовлює аглютинацію антигенного латексного діагности-

куму не менше ніж на два плюси.

6. Одночасно ставлять контролі:

y дослідна сироватка + 1%-й несенсибілізований латекс;

y специфічності (постановка РАЛ із специфічною й нормальною

сироватками).

У РАЛ використовують також антитільні латексні діагности-

куми, які одержують шляхом сенсибілізації латексу специфічною

сироваткою або виділеними з неї імуноглобулінами. Сенсибілізацію

проводять упродовж 30 хв за температури +18…+22 °С або +37 °С,

потім центрифугують 30 хв при 3 – 5 тис. об/хв. Осад двічі промива-

ють 0,01 М трис-солянокислим буфером із додаванням 200 мг/дм

полівінілпіролідону і ресуспендують у ньому до 1%-ї концентрації,

додаючи як консервант 0,05 % натрію азиду. За допомогою антиті-

льних латексних діагностикумів проводять ідентифікацію вірусів.

РАЛ характеризується високою чутливістю і специфічністю, про-

стою технікою постановки. Проте вона поки що не знайшла широко-

го застосування у вірусологічній практиці через труднощі в отри-

манні стабільних латексних діагностикумів.

РЕАКЦІЯ ЗАТРИМКИ ГЕМАДСОРБЦІЇ (РЗГАд)

І РЕАКЦІЯ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ГЕМАДСОРБЦІЇ (РНГАд)

Реакція затримки гемадсорбції (РЗГАд) і реакція нейт-

ралізації гемадсорбції (РНГАд) (

син.: реакція гальмування

гемадсорбції — РГГАд)

ґрунтується на взаємодії антитіл із моди-

фікованою поверхнею клітин культури, яка заражена гемаглютину-

вальним вірусом, унаслідок чого клітини втрачають здатність адсо-

рбувати еритроцити. РЗГАд використовується для ідентифікації ві-

русів грипу ссавців і птиці, парагрипу-3 ВРХ, ньюкаслської хвороби

та інших гемаглютинувальних вірусів. Особливо цінна ця реакція в

тих випадках, коли цитопатичні зміни недостатньо виражені. Не-

доліком РЗГАд є вплив на достовірність результатів неспецифічних

інгібіторів гемаглютинації, що містяться в сироватках, які викорис-

товують для постановки реакції.

Ідентифікація вірусу у РЗГАд

Компоненти реакції:

1) дослідний вірус (пробірки із зараженою культурою клітин);