або стримувальний вплив на розвиток виробництва, а отже, і на зай-
нятість. Однак зміна сукупного фонду оплати праці неоднозначно
позначається на розвитку виробництва та рівні зайнятості. Причини
цього різні. По-перше, задоволення попиту на товари і послуги мо-
же здійснюватися і за рахунок імпортної продукції. По-друге, обся-
ги виробництва споживчих товарів визначаються не тільки внутрі-
шнім попитом, а й масштабами експорту продукції. Слід також
ураховувати, що на динаміку попиту і пропонування робочої сили
справляють вплив демографічні, міграційні та інші процеси.
Проведений аналіз свідчить, що ринкова кон’юнктура все бі-
льше справляє вплив на формування заробітної плати і в Україні.
Так, стрімке зростання попиту на фахівців, зайнятих у фінансово-
банківській сфері, сприяло підвищенню їх заробітної плати. Роз-
виток малого підприємництва на перших етапах ринкової транс-
формації обумовив зростання потреби в бухгалтерах малих підп-
риємств, фахівцях з торгово-посередницької діяльності і
підвищення їхніх трудових доходів. Реальним виявом урахування
ситуації на ринку праці за формування умов і розмірів оплати
праці є включення до колективних договорів багатьох підпри-
ємств норм, відповідно до яких параметри заробітної плати ма-
ють «прив’язку» до ціни послуг робочої сили, яка склалася на ре-
гіональному ринку праці. Так, колективний договір ЗАТ
«АвтоЗАЗДеу» містить норму, що середня заробітна плата пра-
цівників акціонерного товариства має бути не меншою за серед-
ню заробітну плату п’яти промислових підприємств, які є лідера-
ми промислового виробництва у Запорізькій області і мають
чисельність працівників понад 2000 осіб.
Насамкінець зазначимо, що несприятливі економічні умови в
Україні, тиск на ринок праці з боку безробітних, наявність знач-
них масштабів неповної зайнятості створюють передумови для
зниження ціни послуг робочої сили. Формування заробітної пла-
ти на принципах визначення вартості (ціни) послуг робочої сили
відбувається за умов несформованого ринку праці, недосконалої
структури виробництва, значних виявів монополізму з боку това-
ровиробників, нерозвиненості системи соціального захисту. За
цих умов провідну роль у формуванні заробітної плати має відіг-
равати державно-договірне її регулювання та механізм визначен-
ня індивідуальної заробітної плати на рівні підприємства.
2.3. Державне регулювання заробітної плати
Ринок як одне з великих досягнень людської цивілізації
пройшов випробування часом і довів свою значну життєву силу.
Є всі підстави стверджувати, що новітня історія не знає жодного
прикладу високорозвиненої, мобільної, гнучкої, ефективної еко-
номіки без ринку.
Водночас ринок слід розглядати як складову моделі соціаль-
но-економічного розвитку, а не як її всеохоплюючу систему. Ри-
нкової економіки, яка б функціонувала виключно на принципах
саморегулювання, у світі практично не існує. Ринок справляє ве-
личезний вплив на економічні, соціальні відносини, але він не в
змозі їх упорядкувати, привести в систему з урахуванням інте-
ресів усіх соціальних сил суспільства. Іншою важливою складо-
вою ефективно функціонуючої моделі соціально-економічного
розвитку є державне регулювання.
Ринкове і державне регулювання — це єдиний економіко-
правовий та організаційно-економічний механізм, який має пос-
тійно пристосовуватися до постійно змінних у часі та просторі
внутрішніх і зовнішніх умов господарювання, що підтверджуєть-
ся всім світовим досвідом і зафіксовано наукою.
Важливою складовою державного регулювання економіки є
участь держави у формуванні, регулюванні та розвитку соціа-
льно-трудових відносин, провідною складовою яких є розподі-
льні відносини. Багатоманітність функцій держави у цій сфері
випливає з її статусу та ролі у життєдіяльності суспільства в
цілому. Виступаючи в різних ролях — власника засобів вироб-
ництва і роботодавця, законодавця, ініціатора соціального діа-
логу, арбітра, посередника, примирювача, гаранта прав і сво-
бод членів суспільства — держава не може не відігравати
суттєвої ролі у формуванні політики доходів у цілому і заро-
бітної плати зокрема.
Світовий досвід свідчить, що нині жодна країна з найрозвине-
нішою ринковою економікою не обходиться без активного втру-
чання держави в процеси регулювання заробітної плати, хоч ме-
тоди, сфера, масштаби державного впливу, звичайно, є різними.
В економічній системі, що ґрунтується на ринкових відносинах,
втручання держави в заробітну плату має, з одного боку, переваж-
но непрямий соціально орієнтований характер, а з другого — пе-
редбачає пряму участь у визначенні умов оплати праці.
Одночасно зауважимо, що масштаби державного втручання у
визначення умов оплати праці залежать і від дієвості системи со-
ціального партнерства, від того, скільки і яких питань у галузі
соціальної політики, у тому числі оплати праці, стає предметом