Лютий І.О., Савич В.І., Калівошко О.М. Іпотека: сучасні концепції, тенденції суперечності розвитку

Подождите немного. Документ загружается.

241

Розділ 4. Особливості та перспективи розвитку житлової іпотеки в україні

Опоненти можуть зауважити, що Швеція, в силу особливостей

її моделі економічної системи, яку досить часто йменують соціаліс-

тичною, не досить вдалий приклад у даному випадку. Проте і досвід

інших, свого роду «класично капіталістичних», країн підтверджує

важливу роль держави в процесі ціноутворення. У США, Німеччи-

ні, Фінляндії, Японії, Канаді, наприклад, «коли ціна будівельного

об’єкта перевищує витрати будівництва і середню норму прибутку,

державні органи можуть втрутитися і відрегулювати ціну. Середня

норма прибутку при здійсненні будівельно-монтажних робіт стано-

вить 10-12% від витрат виробництва. Якщо норма прибутку виявля-

ється вищою, то причини такого росту досліджуються, а якщо вони

не обґрунтовуються при такому дослідженні, то держава регулює цю

норму в примусовому порядку» [396]. У своїй діяльності уряди роз-

винутих держав, за висновком І.А.Рахмана, виходять з принципової

позиції, що «формування ціни є важливим стратегічним напрямом

при розробці нової продукції і просуванні її на ринок» [292, c.51], що

повною мірою стосується і такого товару як новозбудоване житло.

Не в останню чергу саме завдяки такій системі регулювання, яка

значною мірою підвищує рівень доступності готових об’єктів, роз-

винуті держави забезпечують відносну збалансованість між інвес-

тиційним попитом і пропозиціями будівельних організацій на задо-

волення цього попиту.

На перспективні параметри попиту на житло, а відтак і на іпо-

течні кредити, може вплинути запровадження податку на нерухо-

мість. Від розміру такого податку, бази оподаткування цілком за-

лежатимуть майбутні витрати власників житлової нерухомості. У

випадку надмірного податкового навантаження для певної катего-

рії громадян нерухомість як форма здійснення заощаджень може

втратити свою привабливість. Адже за несприятливої кон’юнктури

зростання цін на нерухомість може виявитися неспроможним ком-

пенсувати власнику нерухомості його витрати на придбання остан-

ньої, тим більше, якщо таке придбання відбулося із залученням до-

статньо дорогих кредитних ресурсів. Як один з варіантів розвитку

подій на ринку нерухомості у такому випадку, з метою мінімізації

ризику знецінення заощаджень, можна очікувати подальшого зрос-

тання цін на житло, що, у свою чергу, знижуватиме рівень доступ-

ності останнього для ширшого кола громадян. Тому прийняття рі-

шення щодо оподаткування житлової нерухомості має прийматися

не лише з точки зору інтересів фіску (тобто наповнення місцевих

242

ІПОТЕКА: сучасні концепції, тенденції та суперечності розвитку в Україні

бюджетів), а у першу чергу виходячи з інтересів пересічних грома-

дян, учасників іпотечного ринку та ринку житла, вплив діяльності

яких на соціально-економічний розвиток країни, як правило, є на-

багато потужнішим порівняно із заходами, які реалізуються через

бюджетну систему. В контексті зазначеного, зокрема, варто взагалі

відмовитись від оподаткування нерухомості, яка використовується

громадянином як основне місце проживання, незалежно від роз-

мірів. Оподаткуванню могла б підлягати нерухомість починаючи з

другої, за винятком отриманої у спадок чи шляхом дарування від

родичів першого ступеня споріднення. Крім того, обов’язковому

оподаткуванню мала б підлягати нерухомість, використання якої

приносить її власнику доход – чи від операцій від здачі в оренду,

чи відчуження (за винятком випадків, коли кожний черговий пере-

продаж житла здійснюється виключно з метою поліпшення власних

житлових умов).

Одним з нагальних завдань в плані підвищення рівня доступ-

ності іпотечних кредитів для широкого загалу є, як вже зазначало-

ся, їх здешевлення. На сьогодні значною мірою висока кінцева ціна

кредитного ресурсу визначається великою кількістю довідок, які

позичальник має надати кредитору для оформлення кредитного

договору. Одними з таких є довідки з психдиспансеру, опікунської

ради, отримання яких, як правило, здійснюється на платній основі.

Це питання, на нашу думку, могло б бути знято з внесенням відпо-

відних змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових

прав на нерухоме майно та їх обмежень» [122], які передбачали б

відображення відповідних даних в Державному реєстрі прав на не-

рухоме майно. Для позичальника це сприяло б здешевленню кре-

диту, для кредитора – спрощенню процедури оцінки майбутнього

предмета іпотеки з точки зору її юридичної чистоти, правомочності

майбутнього позичальника тощо. Слід зазначити, що крок у цьому

напрямі зробила Росія, тим самим ще більше наблизившись до фор-

малізованої системи оформлення кредитного іпотечного договору.

Перспективність такого заходу обґрунтована і з тих позицій, що в

недалекому майбутньому в Україні набуде значного поширення так

звана «віртуальна» іпотека, яка передбачає оформлення кредитних

договорів через автоматизовані інформаційні системи. В Росії пер-

ша така система вже створена. Вона, крім прискорення та спрощен-

ня процедури оформлення кредитного договору, забезпечує ще й

можливості здійснення рефінансування іпотечних кредитів, контр-

243

Розділ 4. Особливості та перспективи розвитку житлової іпотеки в україні

олю за проходженням платежів, управління будівельним проектом,

страхування тощо [61].

Одним з елементів розбудови ефективного іпотечного ринку,

особливо в контексті стандартизації процедур іпотечного кредиту-

вання, іпотечних інструментів, є запровадження єдиного класифі-

катора житла. На сьогодні розробку такого ініціює девелоперська

компанія «Житло ХХІ століття» [472]. Наявність класифікатора

дозволить: відстежувати рух житлової нерухомості за якісними

показниками, на підставі чого можна буде визначати її класність;

прогнозувати потребу у відповідних класах житла в тому чи іншому

регіоні чи частині регіону залежно від структури попиту на житло;

прогнозувати динаміку кожного із сегментів ринку житлової неру-

хомості; визначати кризові періоди в тому чи іншому його сегменті

та попереджувати можливі обвали, тим самим мінімізуючи ризики

учасників іпотечного ринку; запобігати суб’єктивізму при оцінці

учасниками ринку споживчих якостей предмета купівлі-продажу

та іпотеки, що дозволить забезпечити певний баланс у площині

«якість – ціна»; контролювати забудовників на предмет відповід-

ності житла, що ними будується, стандартам відповідного класу;

оптимізувати страхові витрати при оформленні іпотечного креди-

ту; визначати об’єктивні параметри, що формують рівень ліквід-

ності предмета іпотеки.

В сукупності зазначені елементи спрямовані на мінімізацію ри-

зиків усіх учасників житлового та іпотечного ринків – дійсних та

майбутніх власників житла, забудовників, кредиторів, інвесторів,

страхувальників тощо.

Згадавши про девелоперський бізнес (потреба в послугах якого

в країнах ринкової економіки була усвідомлена ще у 50-ті роки ми-

нулого століття), слід зазначити, що в найближчому майбутньому

він має стати невід’ємним елементом реалізації будівельних проек-

тів [325]. Як чіткий класифікатор житла, так і ефективну систему

управління будівельними проектами, а саме це є основним змістом

діяльності девелоперських компаній, слід розглядати як один з ді-

йових складників в загальній системі мінімізації ризиків усіх учас-

ників житлового та іпотечного ринків. Це можливо, насамперед, за-

вдяки специфіці діяльності подібного роду суб’єктів, спрямованої на

вирішення важливої проблеми – забезпечення узгодженості інтере-

сів учасників ринків житла та іпотечного кредитування. Основними

завданнями, які вирішує девелоперська компанія в процесі управ-

244

ІПОТЕКА: сучасні концепції, тенденції та суперечності розвитку в Україні

ління будівельним проектом, опікуючись ним від етапу створення

інвестиційно привабливого проекту до етапу продажу збудованого

об’єкта нерухомості і розподілу прибутку, є: виведення майбутнього

об’єкта на рівень привабливого з точки зору окупності вкладених у

нього інвестицій; забезпечення відповідності між обсягом інвести-

цій і кінцевою вартістю об’єкта та в результаті – розміром прибутку;

перерозподіл земельної власності за критерієм «ефективного влас-

ника» з метою включення її в інвестиційний процес; врівноваження

конкурентного попиту на земельні ділянки з боку потенційних за-

будовників в умовах зростаючої конкуренції у цьому сегменті діяль-

ності; збільшення ємності інвестиційного ринку та ринку іпотечно-

го житлового кредитування.

На сьогодні діяльність девелоперських компаній обмежується

сегментом елітного житла як найбільш прибуткового з точки зору

окупності майбутніх інвестицій. До того ж така моновекторність зу-

мовлена існуючим бумом у цьому сегменті житлового ринку, хоча й

обмеженому територією столиці та частково її периферією. За оцін-

ками фахівців, «первинний ріст цін, спровокований появою пласту

осіб з високими доходами, практично завершився. Відбувається

нова диференціація – формування класу з надвисокими доходами»,

що не в останню чергу відбувається за рахунок міграції у столицю

«власників регіонального бізнесу, які відкривають в Києві філії, а то

і взагалі переміщують сферу діяльності на більш ємний столичний

ринок» [460]. У перспективі, на нашу думку, ситуація на житлово-

му ринку, яка неминуче розвиватиметься за циклічною схемою (за

оцінками фахівців, «після 2006 року повинен початися циклічний

спад. Його проявом стане ... сповільнення темпів росту ринку і, від-

повідно, зниження прибутковості реалізації будівельних проектів»

[460]), а також в якій отримуватиме розвиток регіональний сегмент,

зумовлюватиме трансформацію вектора інтересів девелоперських

компаній у бік інших категорій житла. До того ж інтерес до такого

роду послуг проявлятимуть і самі учасники житлового та іпотечно-

го ринків, зацікавлені в мінімізації ризиків, пов’язаних з ліквідністю

застави та прибутковістю інвестицій.

Появу девелопера в загальному ланцюгу реалізації будівельного

проекту, що реалізується як без залучення, так і з залученням іпо-

течних схем, слід розглядати як об’єктивну передумову підвищення

інвестиційної привабливості житлового об’єкта та зниження на цій

основі інвестиційних та кредитних ризиків. Для іпотечного кредито-

245

Розділ 4. Особливості та перспективи розвитку житлової іпотеки в україні

ра мінімізація ризику матиме місце при безпосередньому кредиту-

ванні як забудовника, так і пересічного громадянина, який виступає

інвестором майбутнього житла. Головний елемент тут – потенційно

висока ліквідність предмета застави, оскільки гарантія доведення

будівництва до логічного завершення при дотриманні прогнозо-

ваних параметрів окупності інвестицій забезпечує матеріалізацію

предмета іпотеки як засобу компенсації втрат іпотечного кредитора

при невиконанні позичальниками умов кредитного договору. Для

позичальника мінімізація ризику пов’язана з рівнем прибутковості

власних інвестицій у житлову нерухомість, якщо така придбається

з метою перепродажу, та термінами введення житла в експлуата-

цію, якщо таке житло придбається для цілей власного проживання.

Елемент ризику для позичальника у даному випадку може містити і

ситуація, за якої житло будується за схемою прив’язки вартості оди-

ниці майбутнього житла до якогось грошового сурогату на кшталт

Одіну, що практикується ХК «Київміськбуд» та АКБ «Аркада». На

величину такого критерію-прив’язки, як вже було проілюстрова-

но в попередньому параграфі, впливає ціла низка незалежних від

учасників будівельного проекту факторів, нівелювати негативну

дію яких не під силу навіть девелоперам. Для інституціонального

інвестора, якщо житло реалізується в межах схеми дворівневого

іпотечного ринку, присутність девелопера гарантує високу прива-

бливість та надійність іпотечних цінних паперів, забезпечених висо-

коліквідною іпотекою. Забудовник має можливість виконати чітко

обумовлені договірні зобов’язання перед кредиторами, інвесторами,

майбутніми власниками житла, а також безпосередньо девелопера-

ми. Для страхувальників це відсутність страхового випадку.

Ще один позитивний аспект, пов’язаний з присутністю девело-

пера в будівельному проекті, полягає у можливості участі його як ін-

вестора. При цьому таку функцію девелопер може виконувати як в

частині реінвестування нерозподіленого прибутку у завершення бу-

дівництва, так і вкладання власних коштів у новий будівельний про-

ект. Крім того, девелопер бере на себе відповідальність за визначен-

ня підрядника будівельних робіт, а також продавців житла. Такого

роду діяльність суб’єктів девелоперського бізнесу робить його при-

вабливим для іпотечних кредиторів, зокрема комерційних банків, в

частині збільшення обсягу їх активних операцій у сфері іпотечного

житлового кредитування. В Україні прикладом такої зацікавленості

можна назвати проект банку «Аваль», який прийняв рішення про

246

ІПОТЕКА: сучасні концепції, тенденції та суперечності розвитку в Україні

відкриття ліміту активних операцій ТОВ «Житло ХХІ століття» в

розмірі 6,5 млн. дол. США. Такий ліміт відкривається терміном на

три роки. В його рамках передбачається можливість надання «Жит-

ло ХХІ століття» кредитних ресурсів для фінансування будівництва

під забезпечення житловою нерухомістю, що споруджуватиметься у

центрі м. Києва [460].

Формування іпотечного ринку у житловій сфері ставить на по-

рядок денний завдання розробки та запровадження методології до-

слідження середовища функціонування такого ринку. В Україні, як

вже зазначалося, робляться поступові, хоча й не досить послідовні,

кроки у напрямі створення критичної маси передумов, достатніх для

становлення та ефективного функціонування інституту іпотечного

житлового кредитування, нагальність в якому викликана гостро-

тою проблеми житла для переважної більшості населення. Власне,

головна ідея полягає у формуванні завершеної законодавчої бази у

даному сегменті права, котру слід розглядати як першочерговий не-

обхідний елемент середовища, в якому має функціонувати система

відносин, що складатиметься у сфері іпотеки.

Водночас слід зауважити, що належне правове забезпечення є

лише необхідною умовою запровадження відносин у тій чи іншій

сфері. Жодна правова база будь-якого ступеня ідеальності не спро-

можна забезпечити належний рівень розвитку таких відносин, коли

для цього відсутні сприятливі соціально-економічні передумови. У

сфері іпотечного житлового кредитування навряд чи можна пози-

тивно стверджувати про останнє. Низький платоспроможний попит

населення, його надзвичайна регіональна диференціація, терито-

ріально деформований ринок нерухомості – це досить обмежений

перелік головних елементів середовища, в якому відбувається ста-

новлення системи іпотечного житлового кредитування в Україні. В

дослідженнях сучасників на окремих з них (а це переважно рівень

доходів населення, вартість кредитних ресурсів, інфляційні процеси

та їх вплив на рівень доходів та вартість житла) акцентується ува-

га, робиться наголос на гостроті існуючих проблем. Водночас регіо-

нальний аспект проблеми, інтегрований підхід до системної оцінки

комплексу чинників такого середовища, зіставлення інтересів всіх

учасників ринку іпотечного житлового кредитування залишаються

недостатньо висвітленими та опрацьованими.

Щоб дати такому середовищу комплексну оцінку, на підста-

ві якої з’явиться можливість спрогнозувати параметри іпотечного

247

Розділ 4. Особливості та перспективи розвитку житлової іпотеки в україні

ринку у найближчій, середньо- та довгостроковій перспективі, опра-

цювати відповідні заходи, спрямовані на усунення поточних та ймо-

вірних загроз і небезпек на шляху впровадження іпотечних схем в

усіх регіонах країни, нагальним є проведення відповідного систем-

ного дослідження, результати якого повинні бути доведені до відома

всіх учасників ринку іпотечного житлового кредитування. Останні,

а передусім ті, що формують на ньому цінову пропозицію, пропо-

зицію об’єктів нерухомості з числа новозбудованого та вживаного

житла, пропозицію кредитних ресурсів, мали б можливість кори-

гувати свої дії відповідно до інтенсивності та спрямованості транс-

формаційних змін в системі елементів середовища функціонування

іпотечного ринку. У зв’язку із цим постає завдання опрацювання

методології такого системного дослідження, розробки логічної по-

слідовності вивчення основних елементів середовища, яке визна-

чатиме інтенсивність, спрямованість, регіональну диверсифікацію

та масштаби розвитку ринку іпотечного житлового кредитування в

Україні [325].

Одночасно зауважимо, що в Росії, яка суттєво випереджає Укра-

їну за масштабами, інтенсивністю та регіональною диверсифікацією

впровадження іпотечних відносин у житловій сфері, вже започат-

ковуються подібного роду дослідження. У 2004 р., зокрема, фондом

«Інститут економіки міста», Центром досліджень Російської асоці-

ації маркетингу, Центром інформації й економічних досліджень у

будіндустрії, фондом економічних досліджень «Центр розвитку»,

ВАТ «Агентство з іпотечного кредитування» та ЗАТ «АН САВА»

на замовлення ВАТ «Банк зовнішньої торгівлі» під кураторством

Робочої групи з формування ринку доступного житла Центру стра-

тегічних розробок була проведена оцінка масштабів і динаміки пла-

тоспроможного попиту на житло й обсягів житлового будівництва

в Росії [243]. Україна не повинна відставати у цій сфері, адже ко-

ристь від отримання результатів подібного дослідження матимуть

усі учасники іпотечного ринку. Визначення концептуальних напря-

мів цього дослідження, адаптованого до умов вітчизняної дійсності,

власне, і є предметом розгляду у даному випадку.

Виходячи з того, що будь-який тип ринку являє собою співісну-

вання інтересів усіх його учасників, які формують попит і пропози-

цію на ньому, логічним видається сконцентрувати таке дослідження

на наступних основних блоках: блок 1 – оцінка та прогноз потреби

та можливостей населення щодо вкладання коштів у житло; блок

248

ІПОТЕКА: сучасні концепції, тенденції та суперечності розвитку в Україні

2 – оцінка та прогноз можливостей збільшення пропозиції житла;

блок 3 – оцінка та прогноз можливостей банківської системи щодо

іпотечного житлового кредитування населення.

Проведення такого дослідження має орієнтуватися на вирі-

шення низки завдань, які логічно повинні бути зведені до оцінок та

прогнозів: попиту з боку населення на житло (структура мотивів та

інтересів); платоспроможного попиту на житло (рівень та структу-

ра доходів, заощаджень тощо); потенціалу та структури пропозиції

житла; потенціалу будівельної індустрії щодо нарощування обсягів

житлового будівництва, його територіальної диверсифікації; рівня

матеріально-технічного, інфраструктурного та організаційного за-

безпечення реалізації програм житлового будівництва; можливос-

тей банківської системи та інших інвесторів щодо пропозиції кре-

дитних ресурсів для населення та забудовників; впливу державної

політики на активність учасників ринків житла та іпотечного жит-

лового кредитування.

В розрізі кожного із зазначених блоків дослідження доцільно

диференціювати за напрямами. Основні з них можуть бути наступ-

ними [326, с.468-474].

Блок 1 – оцінка та прогноз потреби і можливостей населення

щодо вкладання коштів у житло.

Дослідження в межах даного блоку повинні бути орієнто-

вані, насамперед, на виявлення та структурування мотивів, що

формують попит з боку населення на житло, а також, як зазначає

Н.В.Копишинська, оцінку «стійкості цього попиту при зміні най-

істотніших характеристик» (соціально-демографічних – стать, вік,

сімейний статус, кількісний склад родини, соціально-економічних

– рівень доходів, соціальний статус та психологічних – стиль жит-

тя, смаки характеристик населення) та ймовірності і напрямів зміни

потенційного попиту (чи його частини) залежно від зміни конку-

рентної позиції того чи іншого проекту з виведення житла, переду-

сім новозбудованого, на ринок [176, c.58-59]. Такими, як показує

аналіз сучасних тенденцій на ринку житла, є наступні:

потреба у вирішенні житлової проблеми характерна для осіб, пе- -

ред якими постає проблема так званого «першого» житла. Такими,

як правило, є особи, які не мають власного житла: проживають в

гуртожитках, готельних, комуналках, орендують житло, прожива-

ють у службовому житлі чи в родичів або знайомих, новостворені

молоді сім’ї або дорослі діти, які проживають з батьками;

249

Розділ 4. Особливості та перспективи розвитку житлової іпотеки в україні

потреба у поліпшенні житлових умов характерна для осіб, жит- -

лова площа в яких є меншою за законодавчо встановлений нор-

матив, а також для тих, чий рівень забезпечення житлом є задо-

вільним, проте існує потреба і реальна можливість поліпшення

житлових умов за рахунок придбання більш елітного житла, в

тому числі шляхом зміни місця його розташування тощо;

вибір ефективної форми збереження заощаджень характерний -

для осіб з достатньо високим рівнем доходів, для яких існує про-

блема вибору ефективної форми їх збереження та примноження

у строковому періоді. В умовах високої реальної інфляції, низької

ефективності чинних фінансових інструментів, що знаходяться

в обігу в Україні (різноманітних акцій, облігацій, сертифікатів

тощо), в контексті їх здатності забезпечити належний рівень ін-

фляційного захисту та примноження, тривалої стабільності ва-

лютного курсу, низької довіри населення до банківської системи

та загалом досить невисокої ефективності останньої щодо інфля-

ційного захисту заощаджень населення перевага громадянами

при виборі форми заощадження дедалі більше надається інвесту-

ванню коштів саме в нерухомість і, в першу чергу, в житло;

вибір ефективної форми особистого збагачення характерний -

для осіб, які здійснюють власний бізнес шляхом безпосередньо-

го продажу житла та здачі його в оренду. Для обох видів бізнесу

на сьогодні загалом сформовані сприятливі економічні умови,

які зводяться до стабільного тривалого зростання ціни на житло

та вартість його оренди. Хоча слід відзначити, що інтенсивність

та масштаби такого бізнесу мають чітко виражену територіальну

диференціацію.

Оцінка таких мотивів у перспективі базуватиметься на прогнозах

рівня інфляції, депозитних ставок комерційних банків, динаміки та

структури пропозиції житла на ринку (новозбудованого, на вторин-

ному ринку), рівня доступності житла (на підставі співвідношення

доходів та вартості житла), трансформації бізнесових інтересів, ево-

люції вподобань населення щодо типу та місця розташування житла,

типу пропозиції житла будівельними організаціями (продаж житла

на стадії будівництва чи готового житла, від чого залежить суб’єкт,

на якого переноситимуться ризики), рівня доступності іпотечних

кредитів, асортименту та доступності інших форм кредитування на-

селення (застосування накопичувальних схем, участь у частковому

будівництві житла) тощо.

250

ІПОТЕКА: сучасні концепції, тенденції та суперечності розвитку в Україні

Інформаційне забезпечення системи оцінки характеру та рівня

активності населення на ринку іпотечного житлового кредитування

передбачає отримання даних про: рівень задоволеності житловими

умовами та загальну потребу населення України в житлі; континген-

ту населення, яке має намір придбати житло на вторинному ринку;

контингенту населення, яке має намір і реальні можливості придба-

ти житло самотужки без залучення кредитних ресурсів; контингенту

населення, яке має намір придбати житло із залученням певної суми

кредитних ресурсів (від чого залежатиме величина так званого від-

кладеного попиту на кредитні ресурси); контингенту населення, яке

має право на отримання соціального житла; контингенту населення,

яке має намір поліпшити власні житлові умови шляхом отримання

житла у спадщину, у подарунок, в порядку черговості, шляхом об-

міну житла тощо; контингенту населення, яке має намір поліпшити

власні житлові умови шляхом індивідуального житлового будівни-

цтва; контингенту населення, яке не має жодних можливостей для

поліпшення власних житлових умов; контингенту осіб, в яких ви-

никне об’єктивна потреба вирішення житлової проблеми внаслідок

прийняття рішень щодо ліквідації будинку, закриття його на рекон-

струкцію через фізичне зношення (що нині набуває широкого роз-

маху у великих містах, особливо у м. Київ, де інтенсивність операцій

на житловому ринку найбільша в країні).

Не зайвою буде й інформація щодо контингенту населення, яке

в певному періоді має намір орендувати житло. Такий спосіб вирі-

шення житлової проблеми можна вважати як тимчасовий, і з пози-

цій оцінки активності на ринку іпотечного житлового кредитування

його можна кваліфікувати з точки зору відкладеного попиту на по-

стійне житло будь-якої категорії.

Отримання таких даних дозволить структурувати переваги на-

селення за способами вирішення житлової проблеми, а також змоде-

лювати трансформацію такої структури залежно від рівня державної

підтримки, підвищення привабливості іпотечних кредитів тощо.

Блок 2 – оцінка та прогноз можливостей збільшення пропозиції

житла.

Тут інтерес для дослідження, у першу чергу, становлять: по-

тенціал будівельної індустрії щодо нарощування обсягів житлово-

го будівництва; рівень матеріально-технічного, інфраструктурного,

організаційного та фінансового забезпечення реалізації програм

житлового будівництва.