
Розділ 6
182
11. Начальнику не слід вірити у те, що у житті існує ідеальний 
та безпроблемний шлях. Такого не буває. Будь-який шлях — це 
шлях спроб та помилок. Також в них слід виявити найважливіші 
та підготуватися до них. Отже, той хто не вміє розпізнавати важ-
ливе, — той не начальник.
12. Начальник не повинен бути вразливим. Дрібниці не пови-
нні його турбувати. Начальник має бути, як кажуть, товстошкірим. 
Якщо начальник витрачатиме свою енергію на дрібниці, то у нього 
на інше енергії не залишиться.
13. Ініціативність — важлива риса начальника. Ініціативу до-
леко не всі завжди люблять у багатьох країнах і народах. Ініціати-
ва, як кажуть підлягає покаранню. Хто її запропонував, — той її і 
виконує. Тому, хто здатний запропонувати ініціативу, ймовірно, 
раніше чи пізніше потрібна підтримка. У ініціатора з’являється 
моральне право прохати у вищого начальства дещо більше, ніж 
у тих виконавців, яких призначили «згори». Це знали, як свідчить 
досвід автора цих рядків, ще й за радянських часів. Партійний 
чи державний начальник, якого призначили на посаду, замість 
звільнюваного, прохав « на посаг» надання йому ресурсів, які б 
дозволили йому впоратися з тими завданнями, з якими не впо-
рався попередник. До того, хто призначався на посаду, ставлення 
вищого начальства завжди було кращим ніж до тієї людини, яку 
з посади звільняли.
14. Начальник має бути помірковано самовпевненим.
В українській мові починає приживатися слово «ассертив-
ність». Воно за походженням англійське — assertiveness. Слава 
Богу, в українській мові у цьому випадку є й своє слово. Це — са-
мовпевненість, впевненість у собі.
При описі сильних рис керівника найчастіше згадуються такі 
риси як концентрація, ефективність, компетентність. При описі 
слабких рис начальника на першому місці знаходиться самовпев-
неність. Кепсько коли начальник — самовпевнений, але ще гірше, 
коли окрім самовпевненості у нього нічого іншого немає.
Самовпевненість — це для керівника — палиця з двома кінця-
ми. Кепсько, коли у керівника самовпевненості мало. Не краще і 
тоді, коли її занадто багато. Занадто велика самовпевненість до-
зволяє досягти короткотермінових цілей, але руйнує взаємини з 
підлеглими. У керівників, які мають невелику самовпевненість, 
встановлюються гарні взаємини з підлеглими. Що ж стосується