Дахно І.І. Ділова кар’єра

Подождите немного. Документ загружается.

241

Кар’єра

Акумулювання невеликих удач призведе до помітного прогресу і

великої удачі.

10. Придушення негативних думок. Слідкуйте за своїми дум-

ками. Розпізнавайте поміж них негативні. Розпізнавши негативні

думки, їх слід давити як тарганів і замість цих думок думати про

позитив.

7.2.7. Офісна «Попелюшка»

Трапляється, що досягнення працівника залишаються непо-

міченими. Визнання ж дістаються іншим. Бути переможцем хо-

чуть бути всі. Бути переможеним не хоче ніхто. Першість часто

визнається не за тими, хто добре робить свою справу, а за тими, хто

вміє звернути увагу на власні досягнення. Деяким щасливчикам

дістається вся слава.

Завищені очікування є однією з причин відчуття людей про

те, що їх недооцінюють. Багато працівників сприймають роботу

як замінника сім’ї і друзів. Позитивна оцінка керівництва та ко-

лег сприяє усвідомленню працівником власної цінності. Відчуття

незадоволення викликає відсутність позитивної оцінки трудової

діяльності.

Психологи стверджують, що недооціненими часто відчувають

себе люди із заниженою самооцінкою. З точки зору навколишніх

працівників, таких людей хвалять не рідше, ніж інших. Їм же зда-

ється, що їх недооцінюють.

Спеціалісти радять «Попелюшкам» намагатися думати по-

зитивно. Наприклад, запитати себе про найкращу оцінку, яку б

хотіли одержати. Потім використати методику за назвою «Коле-

со балансу». З цією метою робоча діяльність поділяється на кіль-

ка частин, подаючи їх у вигляді сектора колеса (функціональні

обов’язки, кар’єра, взаємини з колегами тощо). Вісь колеса — 0

(нуль), а обід — 10. Потім намагаються об’єктивно свої досягнення.

Визначаються ті сектори «Колеса балансу», які потрібно розвивати.

Рідко в одному працівникові поєднується професіонал і люди-

на, яка вміє подати свою роботу. З українського прислів’я відомо,

що «вміла готувати, та не вміла подавати».

Фахівці рекомендують подивитися як діє колега-щасливчик.

Спробуйте запозичити щось з його поведінки. Змінитися буде важ-

Розділ 7

242

ко, але, усвідомивши свій недолік, можна буде спробувати його

усунути, наприклад, спираючись на тренінг з конкретної проблеми.

Для того, щоб звернути увагу начальства, потрібно буде на пев-

ний час зрозуміти цілі і проблеми начальства, а також те як ви

можете сприяти досягненню цілей та подоланню проблем.

Використовуйте й інший спосіб, — говоріть про успіхи інших

працівників. Вони незабаром почнуть говорити про ваші успіхи.

Неминуче станеться те, про що говорив артист Аркадій Райкін: «Ты

меня уважаешь. Я тебя уважаю. Значит, мы — уважаемые люди».

Пропонується ще й третій спосіб — змусити інших помічати

ваші досягнення. З цією метою щодня впродовж 15 хвилин про-

гуляйтеся офісом і поговоріть з колегами.

7.2.8. Досвід — професія — кар’єра

Успішне просування кар’єрною драбиною багато в чому за-

лежить від професійних якостей, на які є великий попит на ринку

праці. Важливою складовою кар’єрного успіху є інтереси працівни-

ка та цілі, які він перед собою поставив. Існують якості, які на рин-

ку праці цінуються завжди і скрізь.

Департамент праці (по нашому — Міністерство праці) США

склало перелік навичок, вмінь та знань, які користуються підви-

щеним попитом у роботодавців.

1. Вміння вирішувати проблеми. Означає вміння їх розпізнава-

ти, вивчати та ухвалювати ефективні рішення. Ці якості — у поша-

ні у сфері державної служби, бізнесу, медицини, науки, інженерії.

2. Професіоналізм. Особливо важливим є у сферах інженерії

та телекомунікації. Зокрема, передбачає вміння встановлювати і

ремонтувати електронні та механічні пристрої.

3. Комунікабельність. Робоча атмосфера у фірмі чи організації

багато в чому залежить від взаємин, що склалися між співробітни-

ками та клієнтами.

4. Комп’ютерна грамотність. Значно підвищує шанси знайти

гарну роботу знання можливостей комп’ютерів та вміння викорис-

товувати їх.

5. Педагогічні навички. Безкінечний потік інформації збіль-

шив потребу у кваліфікованих викладачах та інструкторах. Особли-

243

Кар’єра

во це стосується сфер освіти, торгівлі, менеджменту, громадських

та соціальних послуг.

6. Математика. Існує великий попит на математичні мізки,

оскільки математика — рушійна сила прогресу у медицині, інже-

нерії та й науці у цілому.

7. Управління грошовими потоками. Не вичерпується потреба

в інвестиційних брокерах, бухгалтерах, соціальних працівниках.

8. Знання іноземних мов. Беручи до уваги глобальні економіч-

ні та політичні інтеграційні процеси, значно збільшують шанси

на знаходження гарної роботи знання таких мов: російської, япон-

ської, китайської, англійської, німецької.

9. Ділове управління. На ринку праці існує попит на фахівців

з менеджменту, включаючи управління персоналом, системами,

ресурсами і фінансами. Попитом користуються менеджери, які

вміють розпізнавати потреби споживачів та перетворювати ці зна-

ння у прибутки компаній.

Професія, на яку існує попит, є важливою запорукою успішної

ділової кар’єри.

Наприкінці 2008 року, коли світова фінансово-економічна кри-

за прикотилася вже і до України, директор рекрутингового агент-

ства Олександр Єгоров стверджував, що місця для роботи будуть і

у подальшому, але компанії сконцентрувалися на наймі професіо-

налів. На чільному місці стоятиме питання про оцінку кандидата.

Весною 2008 року була інформація про те, що у США у серед-

овищі роботодавців було різне ставлення до випускників бізнес-

шкіл. 70% роботодавців віддавали перевагу вихованню керівни-

ків всередині компанії. Остерігалися брати зі сторони фахівця зі

ступенем магістра з ділового адміністрування (MBA — Master of

Business Administration). Негативне ставлення керівництва до ви-

пускників бізнес-шкіл пояснювалося їх великими амбіціями. 63%

роботодавців були впевнені, що у багатьох таких випускників —

занадто великі запити щодо зарплати та кар’єри.

Інша причина обережного ставлення до магістрів з ділового

адміністрування — неготовність компаній до змін, яких можна

очікувати від призначення на керівну посаду досвідченого магістра

з ділового адміністрування.

У пресі висловлювалася й думка, що ті, хто успішно вчили-

ся у школах та вузах, рідко на виробництві бувають успішними.

Нерідко у студентські часи на трійки вчаться ті, хто одночасно ще й

Розділ 7

244

працює. На час отримання диплома вони вже мають певну кваліфі-

кацію і ставлять перед керівництвом питання про своє просування.

Психологи давно помітили, — поки відмінники думають з яко-

го боку підійти до проблеми і прорахувати всі варіанти, трієчники

бачать завдання і його вирішують. Трієчники не роблять того, що

для них нецікаво. Трієчникам притаманний високий емоційний

коефіцієнт (EQ), а не коефіцієнт інтелекту (IQ). Успіх трієчників

завдячується інтуїції, умінню чути і розуміти людей, внутрішній

свободі. Зазначені якості не залежать від академічних знань.

Згідно з даними опитувань старшокласників, відмінники по-

трібні лише для того, щоб у них списувати. Вони — нудотні, за-

розумілі, важкі у спілкуванні, підлизуються до вчителів. Навчан-

ня відбирає у них той час, який інші витрачають на спілкування.

Не вміють шукати виходи з позаштатних ситуацій. Однокласники

вважають, що відмінники живуть у штучному світі. З огляду на те,

що відмінники готують всі предмети, у них не вистачає часу на гли-

бокі вивчення профільних предметів.

На початку 2008 року київська газета «Обзор» оприлюднила

статтю про рейтинг сфер діяльності, які є найпопулярнішими по-

між тих, хто вступає у сімейно-шлюбні відносини. На жаль, у статті

не повідомлялося хто, де і коли виконав соціологічне опитування.

Оскільки було посилання на РІА «Новости», то можна зрозуміти,

що мова йде про Росію.

Виявилося, що професія майбутньої дружини та чоловіка віді-

грає, якщо й не вирішальну, то дуже важливу роль. Пріоритетною

професією супутника життя була професія лікаря. Цю точку зору

поділяли як чоловіки (71%) так і жінки (78%). Парадокс цієї си-

туації полягав у тому, що більшість опитаних відверто вказували

на те, що лікарні на них наводять жах.

Поміж жінок користувалися популярністю такі професії май-

бутніх чоловіків як інженер, банкір або адвокат.

У чоловіків популярними були професії нотаріуса та декора-

тора. Чоловіки також не виключали одруження на журналістці

(63%) і дизайнерші (62%).

Чоловіки зазначали, що жінка, яка завжди має свою точку

зору на все те, що відбувається довкола, є завжди бажанішою, ніж

та, яка у всьому погоджується зі своїм чоловіком.

Найменшою популярністю у чоловіків користувалися такі

професії майбутніх дружин як актриса (23%) та діяч мистецтва

(художниця, співачка тощо) — 21%.

245

Кар’єра

98% жінок не хотіли, щоб їхні майбутні чоловіки були пато-

логоанатомами, могильщиками та двірниками.

Більшість чоловіків не хотіли щоб їхні майбутні дружини були

проститутками та стриптизершами. Переважна більшість чоловіків

не хотіла б мати собі за дружин барменів (86%) та прибиральниць

громадських туалетів.

Виявилося також що жінки звертають набагато більшу увагу

на професію супутника життя, ніж та увага, яку чоловіки зверта-

ють на професію майбутніх дружин. Чоловіки лояльніше ставлять-

ся до професій своїх дружин. У жінок пріоритет професій сягав

89%, а у чоловіків — лише 36% від загальної кількості опитаних.

Намагання отримати престижну професію може сприяти утво-

ренню сім’ї.

7.2.9. Сумісництво

Сумісництво є досить усталеним явищем. Було воно ще й за ра-

дянських часів. Очевидно масштаби сумісництва зросли після

так званої «перебудови» і розвалу Радянського Союзу. Працюва-

ти на двох чи більшій кількості роботах стало модним. Спочатку

більшість людей вдавалися до сумісництва з огляду на матеріальні

чинники, тобто заробити додаткову копійку у ті страшні часи, коли

старий лад руйнувався, а новий — не створювався. Згодом для ба-

гатьох сумісництво стало стилем життя. Друга робота може бути

як джерелом доходів, так і викликати творчий інтерес.

Більшість сумісників якусь роботу вважають основною, а інші

робочі місця — додатковими.

Нині широкого розвитку набуває таке явище як аутсор-

синг. Компанії запрошують фахівців для разових консультацій

чи виконання окремих проектів. Сучасний ринок праці створює

попит на фахівців з кар’єрного портфоліо (portfolio career), — тоб-

то людей, які одночасно працюють у різних сферах. За кар’єрного

портфоліо з’являється можливість комбінувати прибуткову ро-

боту — з приємною, знання — з улюбленими заняттями (хобі),

реальні досягнення — з фантазіями.

Досвід свідчить, що ті, кого влаштовує такий стиль професій-

ної життєдіяльності, переходять на півставки, за основним місцем

Розділ 7

246

роботи, а решту часу опікуються виконанням разових замовлень

у певній сфері діяльності. Є й такі, хто освоює різні ролі у рамках

однієї спеціальності чи компанії. Важливим є вміння концентру-

ватися. Діяльність підходить комунікабельним працівникам.

У кар’єрного портфоліо є і певні недоліки. Фахівцю, який пра-

цює на засадах кар’єрного портфоліо, слід самостійно турбуватися

про свою відпустку, лікування. Може бути й таке, що хтось із за-

мовників не захоче, щоб такий фахівець виконував роботу ще й

для інших. Сидіти на двох стільцях часто буває вигідним, але ж

не слід забувати, що коли женешся за двома зайцями, то не пій-

маєш жодного.

Фахівці радять дотримуватися наступних правил, працюючи

сумісником.

1. Доцільно не повідомляти керівництву за місцем своєї осно-

вної роботи про наявність додаткового підробітку. Ця пересторога

доречна і тоді, коли додаткова робота виконується у вільний час.

У начальника може виникнути заздрість до доходів співробітника.

Начальник може дійти висновку що його підлеглий працює не з

повною віддачею на своєму основному робочому місці і у нього за-

лишається чимало енергії для підробітків. Керівник може більш

прискіпливо контролювати підлеглого, навантажувати його до-

датковими обов’язками. Праця на другій фірмі може також тлу-

мачитися як зрада корпоративних інтересів.

2. Слід визначитися з пріоритетами. Роботи не повинні накла-

датися одна на іншу. Доцільно концентруватися на роботі, яка

виконується у певний час. Тобто потрібно належним чином вико-

нувати завдання, як за основним, так і додатковим місцем роботи.

Одна робота не повинна шкодити іншій.

3. Для того, щоб успішно працювати на двох роботах, не зава-

дить завести щоденник для запису того, що потрібно виконувати

на обох роботах. Щоденник має містити контактну інформацію.

Щоденник має стати важливим помічником. Якщо працівник є

впевненою, організованою і самостійною людиною, то він, може

впоратися з виконанням функціональних обов’язків як за осно-

вним, так і за додатковими місцями роботи.

4. Слід дотримуватися певного балансу між роботою і відпочин-

ком. Не дивлячись на завантаженість роботою, має передбачатися

час і для особистого життя, інакше життя перетвориться в каторгу.

247

Кар’єра

Якщо не відпочивати, то можна заробити проблеми зі здоров’ям і

втратити всі місця роботи.

7.2.10. Релокація

Це поняття означає переведення працівника на роботу у інший

підрозділ великої компанії або кардинальну зміну співробітником

сфери своєї діяльності. У деяких компаніях релокація менеджерів

є складовою програми з розвитку співробітників.

Часто має місце ситуація за якої співробітник регіонально-

го підрозділу досяг певного рівня професіоналізму і готовий по-

сісти вищу за значенням посаду, але у регіональному підрозділі

немає відповідних вакантних посад. У такому випадку керівництво

компанії пропонує йому переїхати до іншого регіону або у штаб-

квартиру компанії. Найчастіше релокуються виробничники, ло-

гісти та управлінці різного рівня.

Нині менеджери погоджуються на переїзд не лише з огляду

на матеріальні вигоди, але й беруть до уваги серйозні і цікаві за-

вдання, які очікують їх на новому робочому місці. Переїзд вигід-

ний і фінансово. Його оплачує компанія. Компенсуються витрати

на оренду квартири. Платня на новому місця роботи встановлюєть-

ся вищою, ніж на попередньому.

Новий проект, розпочатий «з нуля» на новому робочому місці,

є серйозним внеском в кар’єру. Він дозволяє максимально виявити

управлінський та організаційний потенціал менеджера. Такі про-

екти часто привертають увагу молодих і амбіційних менеджерів,

які не бояться самостійно ухвалювати рішення.

Компанії, які запрошують фахівця з іншого місця, зазвичай

намагаються максимально задовольнити потреби цього співробіт-

ника та його сім’ї. Надається квартира на весь час дії контракту,

сприяють влаштуванню дітей у дитячий садок чи школу. Релока-

ційні пакети є різними. Це слід брати до уваги.

Коли у співробітника закінчується термін дії контракту, то він

може залишитися і далі працювати на новому місці, але вже без

релокаційних пільг. Співробітник може повернутися до попере-

днього місця свого проживання або знову переїхати, одержавши

новий релокаційний пакет.

Розділ 7

248

Релокація, окрім позитивних аспектів, має і негативний. Осно-

вний мінус роботи у регіоні, проживанні у невеликому місті чи се-

лищі, — це нехватка спілкування і культурного дозвілля. Великою

проблемою є вмовляння дружин менеджерів на переїзд. У зв’язку

з цим вони часто втрачають свою роботу. Виникають складності і

тоді, коли у сім’ях є діти.

Переїжджаючи до іншого міста, працівнику слід оцінити всі

обставини, що стосуються переїзду і потім ухвалити потрібне для

себе рішення. Переїзд ніколи не був простою справою. Перед тим

як погодитися, потрібно добре подумати.

7.2.11. Дауншифтинг

Дауншифтинг — це явище, коли перспективний висококвалі-

фікований фахівець змінює свою професію і розпочинає працювати

«з нуля». Колеги і попереднє начальство такого фахівця ставляться

до нього осудливо. Психологи ж стверджують, що не вбачають у по-

ведінці дауншифтера нічого кепського. Вони вважають, що рішен-

ня про зміну професії є складовою розвитку особистості. Психологи

вважають, що дауншифтинг є усвідомленою відмовою від чужих

цілей, традиційного розуміння кар’єри, пошуком нових шляхів.

Дауншифтинг на вітчизняному лексиконі відомий як «крок набік».

Дауншифтинг є складовою еволюції людини, яка тривалий

час перебуває у стресовій ситуації. Така людина працює заради

заробляння грошей. На певному етапі свого розвитку вона розу-

міє, що більше так працювати не може і розпочинає пошук нових

шляхів для свого розвитку. Психологи вказують, що будь-який

розвиток особи є явищем позитивним, а будь-який розвиток без

змін трапляється рідко.

Людина усвідомлює, що може жити далі лише у тому випадку,

коли буде отримувати задоволення від роботи. Тоді вона розпочинає

згадувати, що їй подобалося у житті, розпочинаючи з дитинства.

За дауншифтинга відбувається рух у напрямі від роботи до справи.

Дауншифтинг суперечить корпоративній культурі. За неї люди

виснажливо працюють впродовж багатьох років, щоб заробляти

гроші на придбання благ, які врешті-решт виявляються ефемерни-

ми. У цій ситуації люди спочатку працюють, а блага — отримують

249

Кар’єра

згодом. Час праці і час благ — розділені. Між ними пролягає зна-

чна дистанція.

Ритм життя на засадах корпоративної культури триває доти

поки людина зрозуміє, що бажані блага ніколи не прийдуть.

До свого рішення про кардинальну зміну професії людина йде,

як правило, довго. Зовнішньо це буває непомітним. Коли ж рішен-

ня оприлюднюється, то оточуючі фахівця люди його не розуміють

і вважають спонтанним.

Дауншифтинг — переломний момент у житті людини. Людина

різко змінює сферу своєї професійної діяльності тоді, коли вона вже

фізично не може знаходитися у своєму становищі.

Людина, яка розпочинає нове професійне життя, зазвичай,

втрачає матеріально. Оскільки у дауншифтера є сім’я, то їй не про-

сто змиритися з втратою частини доходів. Виникають конфлікти.

Дауншифтинг — це ще й певна втеча від відповідальності за інших,

яка добряче обридла.

Дауншифтери у більшості своїй є людьми з життєвим досвідом.

Вони вже мають певну систему виживання. Дауншифтери поли-

шають, всупереч суспільній думці, високі посади для того, щоб

опікуватися чимось своїм. Вкладаючи душу в улюблену справу,

вони не відчувають страх за те, що у них щось не вийде. Як пра-

вило, виходить. Дауншифтери отримують задоволення від самого

процесу своєї діяльності. Знову ж таки, як правило, добробут по-

вертається до них та їх сімей.

Скільки б суспільство не твердило, що головне у житті — це

гроші, очевидно більшість працівників вважає, що робота має при-

носити задоволення. Вона має надавати можливості для самореа-

лізації.

Якщо ви не відчуваєте задоволення від своєї роботи і дійшли

висновку, що припустилися помилки у виборі професії, то ніколи

не пізно цю помилку виправити. Зрозуміло, добре якщо людина

визначається з вибором своєї професії, скажімо, так років до 35.

Чим старшою є людина, — тим складніше що-небудь змінювати у її

житті. Таке спостереження не слід вважати абсолютною догмою.

Було немало випадків, коли люди і після 40–45 років з успіхом

змінювали сферу своєї діяльності. Наприклад, ставали консуль-

тантами, викладачами тощо. Головне — щоб бажання про зміну

діяльності було усвідомленим і сильним.

Розділ 7

250

Ухвалюючи рішення про зміну професії, слід брати до уваги

те, що нову професію доведеться розпочинати, швидше за все, з

нижчої сходинки кар’єрної драбини, порівнюючи з тією, яка була

досі. Досвід працівника у суміжних сферах може відіграти значну

позитивну роль у побудові своєї подальшої кар’єри. Рекрутери ре-

комендують шукати такі вакансії, де може у дещо іншому ракурсі

згодитися попередній досвід працівника.

Психологи радять людям, які виявили бажання змінити про-

фесію, враховувати таке.

1. До зміни слід готуватися серйозно і ретельно. Слід вивчити

та проаналізувати всю доступну інформацію про ту сферу діяль-

ності, якою забажали опікуватися. Слід усунути проблеми у своїй

підготовці. Якщо одержання другої вищої освіти є довгим і дорогим

процесом, то слід повчитися на короткотермінових курсах, взяти

участь у семінарах, освоїти необхідне програмне забезпечення, по-

ліпшити знання з іноземної мови, почитати професійну літературу.

Не виключено, що після цього ваше бажання змінити професію

розвіється як туман. Недарма ж чорногорці кажуть: «Якщо дуже

хочеться працювати, то необхідно сісти, подумати, відпочити і ба-

жання зникне».

2. Зазначене вище можна виконувати, не кидаючи ту професію,

яка вже набридла. Опікуватися новою професією потрібно після

певної підготовки до неї. Потенційні роботодавці зацікавлені у під-

готовлених працівниках.

Якщо наявний досвід лише частково задовольняє потенційного

роботодавця, то доведеться докласти зусиль до того, щоб перекона-

ти його взяти вас на роботу. Роботодавця цікавитимуть чинники,

які змусили працівника змінити професію. Роботодавець побою-

ватиметься, що через певний час цей працівник знову може дійти

висновку про пошук нової професії. Роботодавця цікавитимуть ті

здібності працівника, які він може підтвердити вже реалізованими

проектами. Серйозним аргументом на вашу користь буде виконан-

ня вами у минулому певних обов’язків, які виходили за межі кола

основних функціональних обов’язків, але схожих з тією діяльніс-

тю, якою б хотіли опікуватися.

Слід зазначити, що дауншифтинг не обов’язково передбачає

перехід на роботу до нового роботодавця. Дауншифтинг може від-

буватися і у межах тієї фірми, де працюєте. Якщо мова йде про

роботу у суміжній сфері у компанії, де працюєте, і для цього маєте