3.2. Характеристика сучасного уроку хімії
З-поміж пріоритетних галузей науки та виробництва велике значення
має хімія, що дає міцні, системні знання про речовини — їх склад, будову,
властивості, поширення в природі, способи використання й одержання,
а також знання екології, необхідні людям майбутнього. Хімія — складна
наука, яка може зацікавити допитливий аналітичний розум, що зберіг
інтерес власне до процесу пізнання. У наш час суцільної економізації та
комп'ютеризації хімія перейшла до розділу непрестижних наук, оскільки її
результати важко досягаються і не дають миттєвих надзвичайних доходів і
стрімкої, блискучої кар'єри. Але розвинене суспільство не може складатися
виключно з економістів і програмістів. Йому потрібні й хіміки. Хімія як
шкільний предмет сприяє вихованню допитливості, працелюбності,
формуванню наукового світогляду, розвитку інтелекту, логічного,
абстрактного мислення. Для виконання цих завдань необхідно створювати
оптимальні умови, під дією яких здійснюється процес навчання та
виховання. Від часів Я. Коменського, та й сьогодні, урок є переважною
формою організації навчального процесу в школі. Якщо основний
матеріал добре й усіма учнями засвоєний на уроці, то на наступних уроках
учитель не витрачатиме час нате, щоб усунути прогалини попереднього
уроку. Залежно від ступеня соціально-економічного потенціалу країни,
освітніх парадигм, змісту освіти урок удосконалюється та видозмінюється.
Значною мірою поліпшити якість навчання, виховання та розвитку учнів
можна лише за рахунок систематичного та послідовного вдосконалення
уроку, пошуку нових його видів. Сучасний урок хімії повинен мати
особливості, зумовлені висунутими перед ним завданнями, а також
специфікою змісту й методів навчання.
Існує цілий комплекс вимог до сучасного уроку.
1. Дидактичні вимоги, головна з яких— чітке формулювання освітніх
завдань у цілому та їх складових елементів, їхній зв'язок з розвивальними та
виховними задачами. Дидактична мета уроку визначає, яка ланка буде
головною. Розрізняють шість ланок навчального процесу:
1) визначення та усвідомлення пізнавальної задачі, створення в
учнів стимулів до вивчення нового матеріалу, інакше кажучи, підготовку
до сприйняття нових знань;
2) сприйняття нового матеріалу;
3) узагальнення та формування понять, законів тощо;
4) закріплення та вдосконалення знань, виконання вправ;
5) застосування знань, умінь і навичок;
6) аналіз досягнень учнів і перевірка засвоєння ними знань і
вмінь.
Вирішальну роль відіграє прогнозування рівня засвоєння учнями
наукових знань, формування вмінь і навичок, як на уроці в цілому, так і
на окремих його етапах.