В Україні він в основному застосовується як напівпродукт у
виробництві барвників і лікарських засобів (сульфаніламідні препарати), але
у зв'язку з очікуваним зростанням виробництва поліуретанів можлива значна
зміна картини споживачів у середньостроковій перспективі.
Отруєння можливі як при вдиханні парів, так і при потраплянні рідкого
аніліну на шкіру (висока температура й вологість збільшують проникність).
Описано випадки отруєння немовлят вільним аніліном, що містилися в
невеликій кількості в штемпельній фарбі для білизни. Пари також
всмоктуються через шкіру. Відомий випадок отруєння дитини в приміщенні,
де сушилася біля вогню свіжопофарбована річ.
Шкірне дихання пригнічується не тільки за рахунок утворення
метгемоглобіну, але й у результаті прямого пригнічуваного впливу аніліну і
його метаболітів на систему внутрішньоклітинних дихальних ферментів.
Прийом алкоголю підсилює інтоксикацію аніліну. Канцерогенність аніліну
заперечується.
Симптоми гострого отруєння:
Тварини. Мінімальна концентрація парів, що діє на центральну
нервову систему кролика при 40-хвилинній експозиції, 0,02-0,04 мг/л, при 8-
годинній 0,004-0,006 мг/л, при 40-хвилинному контакті зі шкірою 0,8-2,5
мг/кг. Концентрація 0,4-0,7 мг/л після 5 годин вдихання спричиняє ознаки
отруєння, утворення метгемоглобіну й часткову загибель котів. Між
тяжкістю отруєння й метгемоглобіноутворенням паралелізму немає: у жаб,
курей, білих мишей і кроликів навіть при смертельному отруєнні
метгемоглобін не виявляється, але він знайдений у крові морських свинок,
кішок і собак. У собак 200 мг/кг спричиняють перетворення в метгемоглобін
70-75% гемоглобіну; 100 мг/кг не дають стійкої метгемоглобінемії. Гостре
отруєння призводить до стійкої анемії, зменшенню в'язкості крові. У
наступні 1-3 місяці резистентність гемоглобіну не відновлюється. Після
гострого отруєння відзначаються порушення білкового обміну.
Людина. У легких випадках – синюшність, невелика слабість, головний
біль, запаморочення, поганий апетит. При отруєннях середньої тяжкості, крім
того, нудота, іноді блювота, невпевнена хода. Іноді невелике розширення.
серця, частішання пульсу, рідко підвищення кров'яного тиску.
Часто прощупується печінка, невеликі больові відчуття. Нервові
стовбури в ряді випадків больові, сухожильні рефлекси підвищені. У більш
тяжких випадках – частішання пульсу, що не відповідає ціанозу, частішання
подиху; посмикування й судороги, загальне зниження тонусу м'язів, психічні
порушення, спад температури, замерзання кінцівок, втрата свідомості,
розширення зіниць, зникнення зіничних і сухожильних рефлексів. У
найважчих випадках-кома. У загиблих - венозне повнокров'я всіх органів,
шоколадно-бура, в’язка кров, що повільно звертається, множинні
крововиливи в серозних й слизових оболонках, пігментні відкладення в
печінці, метгемоглобінові циліндри в нирках. У крові до 60% метгемоглобіну
й тільця Гейнца. Інактивація гемоглобіну зберігається якийсь час і після
зникнення метгемоглобіну. Довго тримається ціаноз; можливі його рецидиви